Ветеран російсько-української війни Дмитро Стоєв до повномасштабного вторгнення проживав у Мелітополі Запорізької області. Працював тренером з боксу. В той час ,коли окупанти зайшли до міста, Дмитро виїхав і одразу став на захист країни. Дмитро служив на Донецькому та Запорізькому напрямках більше 20 місяців. Також він брав участь в операції на Херсонських островах. Після демобілізації Дмитро долучився до відкриття спортивної секції для переселенців у Запоріжжі.
«Бокс був справою мого життя. За 14 років тренерської практики я виховав сім чемпіонів України й чемпіона Європи. Та повномасштабне вторгнення змусило покинути спорт.Мені пощастило: я потрапив у розвідку. Військова розвідка Сил спеціальних операцій. Я майже рік тут прослужив, і потім вже перевівся у звичайну розвідку».
Коли Дмитро демобілізувався, його не покидали тривога та хвилювання за побратимів. Відновитись ветерану допоміг улюблений спорт.
“Це віддушина, яка була в повсякденному житті. Після роботи приходиш в зал, там 2 групи провів, додому приходиш — падаєш, але щасливий. Тому і зараз, приходиш — з дуже великим задоволенням”.
Ветеран розповів, що під час служби мріяв відкрити секцію для дітей, оскільки фізична активність допомагає під час війни впоратись зі стресом.
“Думав, що треба починати щось робити для людей і дітей, котрі виїхали з окупації. Діти, котрі виїхали, щоб вони єдналися, спілкувалися, бо це дуже важко для дітей. Школи немає. Нічого немає, а в секції у них є змога хоча б спілкуватися й об’єднуватися”.
Наразі в секції боксу для внутрішню переміщених осіб тренується 46 дітей.
«Секція боксу набирає дітей із 9 років. Я набираю від 6 років. Тут вони розвиваються, спілкуються та стають більш рішучими, впевненими в собі. Я думаю, що на користь це іде. Хочеться, звісно, і медалек, і хлопців у майстри спорту, але виховання — в першу чергу».
За службу ветеран отримав 2 золотих хреста від Валерія Залужного та орден «За заслуги перед Запорізьким краєм».Проте найбільше Дмитро пишається своїми вихованцями.
«Вони – моя гордість та надія».
