Сьогодні в Україні нараховується біля двадцяти чотирьох тисяч (24000!) військовослужбовців, які офіційно вважаються такими, що самовільно залишили військову частину.
Останнім часом “Спілка ветеранів АТО Харківської області” все більше й більше отримує інформації про відкриття кримінальних проваджень на військових. Влада все частіше й частіше піднімає питання про посилення відповідальності серед військовослужбовців Української армії.
У новинах повідомляють про десятки тисяч бійців, які самовільно залишили частину й розшукуються правоохоронними органами. Говорити, що ситуація в цьому напрямку критична, це нічого не сказати. Але, як люблять повторювати наші вороги: «всьо нє так адназначна»!
Зараз нам добре відомо про військові злочини та звірства московитів, котрі не рахується ні з власними втратами, ні з чужими. А чи є щось подібне у нас? Звичайно, ця тема дуже “слизька” й непопулярна. Особливо зараз, під час активних бойових дій, коли ЗСУ захищає власну країну й її народ від дикого та підступного агресора.
Але не слід забувати, що з сьогоднішніми напівлюдьми й дикунами нас пов’язує спільне минуле. І частина військових, вихованих в найгірших традиціях радянської армії, сьогодні служать і в ЗСУ. У тому числі, і на найвищих керівних посадах.
ТРАДИЦІЯ ЖИВЕ
Хтось заперечить, що пройшло понад трьох десятків років і мало хто з сьогоднішніх командирів застав безславне радянське минуле. Насправді це не так. Не обов’язково було служити в радянській армії. Достатньо того, що там служив якийсь командир і потім уже перебуваючи на службі в ЗСУ виховав із підлеглих подібних до себе. А згодом вони також стали командирами й до сьогоднішнього дня продовжують нести в Українську армію все те гірше, чим славилася “радянська попередниця”.
Тому не слід дивуватися, коли ви якось почуєте, що в штабі відмовили бійцю видати документи про поранення. Що лікарська комісія визнала придатними військових, які стали каліками в результаті бойових дій і не здатні воювати далі. Що якийсь командир, замість бійців з передової подав на нагородження себе й свою коханку, яка числиться на передовій, а живе разом із ним у штабі. Що зараз біля двадцяти чотирьох тисяч (24000!) військовослужбовців офіційно вважаються такими, що самовільно залишили частину. А то й таке, що ще один командир погнав бійців замінованим полем, оскільки не захотів чекати, поки цю роботу виконають сапери. В гірших традиціях м’ясника Жукова в часи Другої світової…
Якщо ви скажете, що в нас такого немає й бути не може, це означає лише одне – ви ніколи не мали жодного відношення до військової служби. Усе це є!.. Є і в нас, в ЗСУ!..
Ви краще уявіть себе на місці тих бійців, яким дісталися такі командири. І подумайте, що б робили ви, як би вчиняли, коли б таке трапилося безпоседньо з вами?
ЗАКОНИ МИРУ ТА ВІЙНИ
І ось тут ми підходимо до необхідності існування громадських організацій, які опікуються захистом прав військовослужбовців. До таких організацій відноситься й наша “Спілка ветеранів АТО”. Але організація складається не з провладних і всесильних посадовців, а з колишніх і діючих військових, тому повноважень у них небагато, особливо для того, щоб захистити всіх, до кого були застосовані протиправні дії.
Логіка підказує, що в такому випадку організація повинна мати високоосвічених правників, які добре володіють знаннями в галузі законодавства та знають, як успішно боротися з тими, хто ці закони порушує. Свого часу Спілка ветеранів зіткнулася з проблемою нестачі кадрів для надання кваліфікованої юридичної допомоги ветеранам та військовим, які боронять нашу країну від сусіда-агресора.
І “Спілка ветеранів“ звернулася до двох адвокатських об’єднань, юристи яких взялися вирішувати проблеми військовослужбовців. Ідеться про організації, що називаються «Гур’єв і партнери» та «Керімов і партнери». Ця співпраця триває вже понад півроку, а результати її і зараз вже важко переоцінити…
ПРАВА НАШИХ ЗАХИСНИКІВ ПОРУШУЮТЬСЯ!
Наш кореспондент зустрівся з керуючими партнерами адвокатських об’єднань Аліком Керімовим та Андрієм Гур’євим для того, щоб дізнатися, що ж рухало ними, коли вони стали займатися пошуками справедливості для військовослужбовців?
– Для військових, – говорить Керімов, – приходити на консультацію до приміщення Спілки досить проблематично. Вони несуть службу, беруть участь в бойових діях далеко від Харкова. Тому ми запропонували надавати консультації в телефонному режимі, через «Фейсбук» чи використовуючи інші соціальні мережі. Таким чином, ми економимо й не втрачаємо час, що є дуже важливим. Окрім консультацій, ми надаємо зразки необхідних документів, щоб військовослужбовці могли правильно подати той чи інший рапорт до військової частини.
Алік Керімов
У процесі такої діяльності адвокати отримували інформацію про жахливі правопорушення щодо бійців на фронті. Приміром, після жорстокого бою деякі військові отримали поранення та контузії й просили командування про надання медичної допомоги. Натомість їх залишили на позиціях, а після цього забрали зброю, прогнали з місця дислокації та оголосили такими, що самовільно залишили частину – СЗЧ. Такі й подібні їм командири заслуговують лише одного – відкриття кримінального провадження за скоєння злочинів і проведення слідчих дій!
РОБИТИ ТРЕБА ПРАВИЛЬНО!
– Ми кілька місяців займаємося справою захисту військовослужбовців, – говорить Андрій Гур’єв, – і зараз уже маємо деякі успіхи. У першу чергу, це робота з тими, хто отримав поранення, має професійні хвороби та потребує медичної допомоги. Стикаємося з різноманітними ситуаціями, приміром, коли боєць зазнав поранення й ніяким чином не може отримати первинну документацію. Допомагаємо оформляти рапорти, збирати юридичну інформацію. Отримувати направлення на ВЛК, коли його не дають чи створюють перешкоди, щоб військовослужбовець не міг потрапити на військово-лікарську комісію. Коли все це зроблено, допомагаємо й супроводжуємо таких осіб уже в госпіталі. Слідкуємо, щоб не було випадків встановлення неправильних діагнозів, попереджаємо лікарів, що придатність чи непридатність повинна залежати від ступеня тяжкості поранення чи хвороби, а не від чогось іншого. Якщо не вдається на цьому етапі досягти правдивого результату, допомагаємо оскаржувати рішення ВЛК.
Більшість із зазначених документів у подальшому можуть стати підставою для виплат. А це, погодьтеся, багато значить! Тому адвокати об’єднання допомагають правильно провести службове розслідування. Багато перепон з боку командування виникає, коли травма є, її фіксація медичною службою здійснена, однак довідку про обставини травми з якоїсь причини не хочуть надати. Тягнуть зі службовим розслідуванням, обіцяють підготувати необхідні документи пізніше. Так проходить місяць-два-три. За цей час військовослужбовець може загинути, може перевестися до іншого підрозділу. Те ж саме може статися зі свідками прильотів і поранень, а для документації їхні свідчення є дуже важливими. Тому все необхідно робити якнайшвидше.
СПІЛЬНЕ БАЧЕННЯ – ЗАПОРУКА УСПІХУ
– Якщо говорити про чинне законодавство, – продовжує Алік Керімов, – то воно також є не до кінця врегульованим, оскільки люди, які підозрюються в державній зраді, за рішеннями судів отримують значно м’якші запобіжні заходи, ніж військовослужбовці, що опинилися в СЗЧ. Це – абсурд! І ми плануємо такі норми оскаржувати в Конституційному суді, бо вони не мають права на існування! У мене є випадок, коли їхала колона автомобілів і один з них вийшов з ладу. Бійці зупинилися ремонтувати машину, а коли на третій день дісталися до своїх, командир передав справу до ДБР за самовільне залишення частини. Нам удалося допитати свідків у цьому провадженні, встановити абсурдність обвинувачення та закрити кримінальну справу за відсутністю складу злочину.
– Насправді, юридичні процедури дуже нешвидкі, – зауважує Андрій Гур’єв, – тому говорити, що за півроку деякі зі справ досягли свого логічного завершення, не доводиться. Думаю, що все це чекає нас попереду. А поки що продовжуємо працювати й вирішувати проблеми військовослужбовців. У нас зі Спілкою ветеранів є спільне бачення такої співпраці.
РЕФОРМУВАННЯ АРМІЇ ШЛЯХОМ ЗНИЩЕННЯ ТРАДИЦІЙ
Правники поділилися власними враженнями від теперішнього стану нашої Української армії, куди входять і ЗСУ, й Національна гвардія та Територіальна оборона. Вони вважають, що командири вищої ланки є максимально захищеними статутами та законодавством, а ось бійці, на чиїх плечах увесь вантаж війни, нагадують скоріше рабів, яких можна звільнити, відправити в СЗЧ, поміняти на інших. А коли вони отримують поранення чи каліцтво, їх можна використовувати як кур’єрів, примушуючи місяцями ходити з неналежними документами до тієї чи іншої інстанції. Щоб отримати те, що для них зобов’язані зробити за законом – документ, грошову компенсацію, постанову лікарської комісії, – часто доводиться прикладати неймовірних зусиль.
А в результаті приходимо до того, з цього починали. Із гірших традицій радянської армії, які продовжують жити й перемагати. Перемагати українське законодавство, статутні відносини, людське ставлення до військовослужбовців.
І тут вихід лише один – об’єднуватися на рівні громадських організацій, отримувати кваліфіковану юридичну допомогу й боротися проти «совка» в головах деяких командирів. Іншого шляху, на жаль, немає.
Реформування Української армії здійснюється в найнесприятливіших для цього умовах. Умовах війни…
Автор: Іван Виговський.
В цьому році зникло 650 гуманітарних вантажів для військових