Право на безкоштовний проїзд громадським транспортом передбачено українським законодавством для певних категорій населення. Про це вкотре нагадала “Безоплатна правнича допомога“.
Хто має право на безкоштовний проїзд у маршрутках?
Отже, право на безкоштовний (безоплатний) проїзд у маршрутних таксі (автобусах) мають наступні пільгові категорії громадян України:
• учасники бойових дій та особи, прирівняні до них;
• інваліди війни та особи, які прирівняні до них;
• військовослужбовці строкової служби;
• військовослужбовці, які стали інвалідами внаслідок війни;
• батьки, які перебувають на утриманні військовослужбовця, який загинув або пропав безвісти під час проходження військової служби;
• ветерани військової служби, органів внутрішніх справ, національної поліції, податкової міліції, Державної пожежної охоронної служби, Державної кримінально-виконавчої служби, служби цивільного захисту, Держслужби спеціального зв’язку та захисту інформації, СБУ та колишні працівники прокуратури;
• поліцейські під час виконання повноважень, працівники СБУ під час виконання покладених на них обов’язків;
• реабілітовані особи, які стали інвалідами внаслідок репресій;
• особи з інвалідністю першої та другої групи, діти-інваліди, особи, які супроводжують осіб з інвалідністю першої групи або дітей з інвалідністю (не більше одного супроводжуючого);
• громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесені до першої категорії, ліквідатори аварії на ЧАЕС, які належать до другої категорії;
• діти, яким встановлено інвалідність, що пов’язана з катастрофою на ЧАЕС;
• діти з багатодітних сімей;
• діти до 6 років (без зайняття окремого місця для сидіння).
Водії не мають права відмовити у проїзді “пільговикам” навіть тоді, коли вони займуть повністю всі пасажирські місця у маршрутному таксі (автобусі)
Згідно статті 37 Закону України “Про автомобільний транспорт” (від 5 квітня 2001 року) пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.
Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом. Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.
Тобто, перевізники не можуть на власний розсуд встановлювати кількість пільгових пасажирів, яких вони мають перевозити. Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.
Підпунктом «ґ» пункту 3 частини першої статті 91 “Бюджетного кодексу України” визначено, що до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки, зокрема на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.
Чому водії маршрутних таксі інколи відмовляють у проїзді?
Щоб маршрутне таксі (автобус) “вийшло на маршрут” його потрібно придбати, десь утримувати, обслуговувати, регулярно заправити пальним. Щоб сплатити податки державі, виплатити заробітну платню водію, автомеханіку, …, – потрібно щоб “за зміну” маршрутне таксі (автобус) “заробило певні кошти” і власник транспортного засобу мав не збитки, а прибуток.
Так як прядок фіксації перевезення пільгового контингенту чітко не прописаний, то тут виникають “певні непорозуміння”. Перевізники вимагають від місцевої влади компенсацію за фактично виконані автомобільні перевезення, а місцеві органи влади часто вважають наведені цифри “завищеними”.
Крім того, місцеві органи влади не завжди закладають необхідну кількість грошей в бюджеті для відшкодування витрат перевізників, а тому значна кількість перевізників працює на бездотаційній основі (за власний рахунок), встановлюючи «свої» нормативи з перевезення пільговиків.
Вихід із ситуації перевізник вирішує шляхом підвищення вартості проїзду для НЕ_пільгових категорій громадян.
Коли деякі власники транспортних засобів перекладають всю відповідальність “врегулювання фінансових питань” виключно на водіїв, тоді виникають “неприємні проблемні ситуації”. Часто можна зустріти ситуацію, коли водії “на борт” беруть 1-2 “пільговиків”, переважно літніх пенсіонерів (проїзд яких фактично сплачують пасажири не пільгових категорій), а іншим “пільговикам” радять чекати на наступний автобус.
Втім, встановлені законодавством пільги ніхто не може обмежити, а тому вимога на отримання послуги з перевізника з боку “пільговика” завжди буде правомірною. Порушення права “пільговика” на проїзд громадським пасажирським транспортом (безпідставна відмова з боку водія) тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (850 гривень) (ст. 133−1 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Коли власник автотранспортного засобу повністю перекладає відповідальність на найманого працівника-водія, той, часто, просто звільняється. Так як в умовах “воєнного стану” знайти водія з потрібною категорію не така вже й проста справа, це може призвести до того, що наступного дня автобус може просто не вийти на маршрут.
Ця проблемна ситуація виникла більше 10 років тому. Повністю і остаточно вирішити її під силу тільки депутатам Верховної Ради після внесення необхідних змін у діючі закони.
Що робити, коли вам відмовили у безкоштовному проїзді, та куди звертатися?
У разі безпідставної відмови у безплатному проїзді необхідно:
• дізнатися найменування перевізника, його контактні дані (інформація, як правило, міститься біля водія);
• прізвище, ім’я та по батькові водія;
• записати номер транспортного засобу;
• час, маршрут, а також придбати квиток, зберегти його, а у разі звернення до суду необхідна наявність свідків.
Потім слід звернутися за захистом свого права із заявою або скаргою до:
• працівників поліції (відмова у пільговому проїзді) — 102;
• до територіального управління Державної служби України з безпеки на транспорті;
• транспортного відділу міської ради;
• Державної служби України з безпеки на транспорті (пр. Перемоги, 14, м. Київ, 01135, телефон гарячої лінії Укртрансбезпеки: 044−351−47−66).
Якщо водій громадського автотранспорту відмовляється продовжувати рухатись за маршрутом, поки “пільговик” не сплатить за проїзд, варто викликати наряд поліції.
У разі неодноразової безпідставної відмови водія перевозити пільгові категорії громадян, власник транспортного засобу (підприємства) може його звільнити.
Олександр Вікторович, “НОВА: новини ветеранів”