15 серпня в місті Самар (Дніпропетровська область) розпочав роботу новий ветеранський центр «Територія можливостей». Простір створили для підтримки ветеранів, ветеранок та їхніх родин — від психологічної допомоги до працевлаштування й запуску власного бізнесу.

Центр обладнали коворкінгом, дитячою зоною, кімнатою відпочинку, простором для подій і навіть приміщенням для базових медичних оглядів. Тут також проводять терапевтичні групи для подолання ПТСР, юридичні консультації, курси та тренінги.

Ініціативу реалізувала ГО «Тепле серце» за підтримки ПРООН в Україні та фінансування уряду Німеччини, що склало близько 100 тисяч доларів. Додаткову допомогу надала Самарівська міськрада.

Відкриття стало частиною всеукраїнської програми зі створення мережі ветеранських просторів, яка має на меті формування сталої системи підтримки військових у громадах.

З початку серпня команда «Волонтерських мандрівок» разом із ветеранами ЗСУ працює над оновленням туристичної інфраструктури в Карпатах. Вони вже відреставрували частину стели на вершині Говерли, встановили інформаційні щити з правилами безпеки під час грози та оновили кілька гірських притулків.

Нові банери розміщені на маршрутах від спортивної бази «Заросляк» у напрямку Говерли та озера Несамовите. Організатори наголошують: головна мета — підвищити безпеку відвідувачів та зберегти туристичні об’єкти в належному стані.

У неділю, 17 серпня, біля Ратуші в Івано-Франківську відбувся ветеранський ярмарок. Свою продукцію представили підприємці, які пройшли війну та започаткували власну справу.

Про це пише інтернет-видання ПІК.

В асортименті були товари для дому, побуту й навіть для домашніх улюбленців. Організатори наголошують: такі заходи допомагають не лише підтримати ветеранський бізнес, а й популяризувати ідею переходу від служби до власної справи.

У межах ярмарку також провели благодійний аукціон, кошти з якого спрямують на потреби Збройних сил України.

В Україні вже працюють 1375 фахівців із супроводу ветеранів у 1098 громадах. Майже 40% із них — самі ветерани, їхні родичі або близькі загиблих захисників.

Про це повідомили у Міністерстві у справах ветеранів.

«Сьогодні 1375 фахівців із супроводу ветеранів і ветеранок уже працюють у 1098 територіальних громадах України. З них майже 40% – це самі ветерани та ветеранки, члени їхніх родин або родин загиблих Захисників і Захисниць. Ці люди стали фахівцями, які всіляко сприятимуть ветеранам і ветеранкам у реалізації їхніх можливостей, прав та соціальних гарантій на шляху переходу від військової служби до цивільного життя”, – йдеться у повідомленні міністерства.

Зазначається, що для фахівців із супроводу створюють окремі робочі місця в: комунальних установах і закладах; комунальних некомерційних підприємствах, що належать до сфери управління сільських, селищних і міських рад.

У відомстві розповіли, що наразі фахівці з супроводу ветеранів опрацювали понад 63 тис. звернень і надали понад 274 тис. заходів підтримки для Захисників та Захисниць.

У Нарві (Естонія) в межах третього Міжнародного фестивалю Свободи відбулася прем’єра документальної вистави «Хто я?», створеної спільно українськими та естонськими митцями. Її головними учасниками стали п’ятеро українських ветеранів та ветеранок, які поділилися власними історіями війни й особистих трансформацій. До створення вистави долучився і Рівненський обласний академічний український музично-драматичний театр.

Про це повідомили на сайті Рівненської обласної ради.

Матеріал для постановки зібрала режисерка з Естонії Мерла Карузо, яка спеціалізується на документальному театрі. Вона зібрала історії про службу у війську, втрати, перемоги та поранення. А також, що важливо, роздуми ветеранів про власне становлення: від дитячих років і до моменту, коли вдягнули військовий стрій й та взяли до рук зброю. 

«Те, що нам вдалося створити спільно з естонцями, надемоційно. Життєві історії наших ветеранів цікавіші за будь-яку п’єсу. Ніхто не напише глибше й промовистіше, ніж саме життя. Пані Мерлі вдалося майстерно об’єднати ці історії в один сценічний продукт. Якщо відверто, я й сам ледь стримував сльози протягом вистави», — зізнався Володимир Петрів, директор Рівненського обласного академічного українського музично-драматичного театру.

Фестиваль Vabaduse festival традиційно проходить у Нарві — місті на кордоні з Росією, яке вони називають «символічним місцем зустрічі двох цивілізацій». Теми цьогорічного заходу — влада, пам’ять та ідентичність.

Найближчим часом виставу покажуть для естонських військових у різних підрозділах, а також у Таллінні — з нагоди Дня Незалежності України. Згодом «Хто я?» побачать і глядачі в Рівному. Дату показу повідомлять додатково.

У Закарпатському апеляційному суді розгорівся скандал: мешканців Тячівського району, серед яких були ветерани російсько-української війни, не допустили на відкрите засідання у справі щодо будівництва міні-ГЕС на річці Тересва. Разом із ними до зали не пустили й адвокатку мешканки села Калини, яка є потерпілою стороною у кримінальному провадженні. За словами очевидців, підстави є вважати, що таке рішення було ухвалене за вказівкою головуючого у справі судді Тараса Бисаги.

Йдеться про кримінальне провадження №12025078160000093, у якому харківський забудовник ТОВ «Гідроресурс-Тересва» оскаржує арешт будівельної техніки, вагончиків та двох земельних ділянок, накладений 13 травня 2025 року ухвалами Тячівського райсуду. Заборона була пов’язана з тим, що компанія не отримала позитивного висновку з оцінки впливу на довкілля (ОВД) щодо цього виду діяльності саме на відповідних ділянках.

Попри відсутність необхідних документів, забудовник ще наприкінці березня завів важку техніку безпосередньо у русло річки Тересви. Це призвело до руйнування частини протипаводкової дамби на території села Калини Дубівської громади. У результаті шкоди зазнала держава, громада та приватні домоволодіння, розташовані в безпосередній близькості.

Серед потерпілих — місцева мешканка Тетяна Телюк, яка подала цивільний позов у межах кримінального провадження. Адвокатка Наталія Майстренко пояснює, що відповідно до ч.2 і ч.3 ст. 61 КПК України з моменту подання позову її клієнтка набула прав і обов’язків цивільної позивачки, передбачених для потерпілого в частині, що стосується позову.

Однак колегія суддів у складі Тараса Бисаги (головуючий), Ганни Фазикош та Івана Феєра відмовила Тетяні Телюк у праві брати участь в апеляційному розгляді. Не допустили і її адвокатку, що, за словами Майстренко, позбавило її можливості надати правничу допомогу клієнтці та подати докази підтвердження її статусу.

Жодних офіційних документів про закрите засідання чи інші обмеження служба судової охорони та керівник апарату суду Василь Гецко не надали. Майстренко розцінює такі дії як перешкоджання законній діяльності адвоката, що має ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 397 КК України. З цього приводу вона звернулася із заявою до правоохоронних органів.

Внаслідок ситуації мешканці Калин направили запити до голови Закарпатського апеляційного суду та Територіального управління Державної судової адміністрації України. Вони вимагають пояснити, чому громадянам та вільним слухачам забороняють бути присутніми на відкритих судових засіданнях, які становлять значний суспільний інтерес.

Селяни переконані: ухвали про арешт майна забудовника є єдиним стримувальним чинником, який не дозволяє продовжувати незаконні роботи. Саме тому вони наполягають, що у руках суддів Закарпатського апеляційного суду опинилася доля екологічних прав громади та захист річки Тересва.

Завдяки підтримці Департаменту у справах ветеранів Харківської міської ради учасники російсько-української війни тепер можуть безкоштовно відвідувати басейн «ХПІ» для реабілітації та оздоровлення.

Про це повідомляє Харківська обласна громадська організація “Спілка ветеранів АТО”.

“Це чудова можливість для реабілітації опорно-рухового апарату, відновлення сил, підтримання фізичної форми та гарного настрою”, — йдеться в дописі.

Усіх охочих запрошують долучатися до ініціативи — для оздоровлення, покращення самопочуття та активного відпочинку.

Дізнатися детальніше про цю можливість можна за номером +380 66 734 72 07 або +380 63 827 44 54. Дзвінки приймають по буднях, з 10:00 до 16:00.

Михайло Цимбалюк на псевдо «Хорей» — раніше журналіст і письменник із понад тридцятирічним досвідом, старший санітарний інструктор медичного пункту артилерійського дивізіону 3-ї окремої важкої механізованої бригади, учасник визволення Харківщини. Його нова книга «Синдром відкладеного життя» народжена під обстрілами та на фронтових постоях. Це збірка нарисів і замальовок показує війну такою, якою її бачить і переживає автор щодня.

Про це повідомляє Мінветеранів.

«Синдром відкладеного життя» — це метафора стану, в якому опинилося суспільство: коли власні мрії, плани, навіть буденне життя людина відкладає «на потім», на час після Перемоги. Автор визначає цей стан як своєрідний спільний діагноз:

«Але є ще один на всіх діагноз: синдром відкладеного життя. Відкладають хто нову одежу на урочисті випадки, хто подорожі до Карфагену чи Ейфелевої вежі, хто смачнішу консервацію на свята. Ми відклали життя. На після перемоги».

На обкладинці книги використане фото загиблого побратима автора — Миколи Фурмана. Воно служить нагадуванням про ціну кожного написаного рядка.

Кожен текст у цій збірці — це фіксація військових буднів, діалогів, настроїв, дрібниць, які швидко стираються з пам’яті, наче пазли, що складаються у цілісний образ війни, яку проживає людина зі зброєю й словом одночасно. І тому такі тексти стають живими свідченнями для майбутніх поколінь.

Книжка містить всього 56 сторінок, проте малий обсяг створює ефект короткої, але щирої розмови з військовим. У Мінветеранів наголошують, що для тих, чиї рідні служать військовими медиками, ця книга трохи відкриє будні людей, які щодня рятують інших під обстрілами.

Цитати з книги

• Війна такий же посередник між життям і смертю, що й лікарня. Тільки в медичному закладі живеш і одужуєш або вмираєш за себе. Дещо інше — військовий шпиталь. А на війні відповідаєш за своє життя, яке вже не тільки твоє. Адже своїм перебуванням на війні ти практично підписуєшся жити так, аби гарантованіше жили, працювали на перемогу та насолоджувались інші — у тилу.
• От тільки якщо раптово хтось перестає жити на війні — він автоматично герой, зазвичай — незалежно від обставин кончини. Ти ж, зоставшись живим, мусиш іще доводити свій героїзм. А виправдування — позиція програшна. І мимоволі відчуваєш ревнощі до долі загиблого. Це психологічний комплекс провини за те, що вижив.
• Наша воєнна біографія — це наступ.
• На війні змінюються не тільки характери та цінності. Насамперед змінюються пріоритети. Від того і звички інші, оцінки полярніші, вчинки вагоміші. Саме тим ми відрізняємось від себе довоєнних. Я, наприклад, намагаюся не відкладати. Не відкладати на потім якогось запису, написати комусь чи привітати когось.
• Страшно не смерті своєї, а ганьби й поневолення. Тому повсякчас не стільки боїшся раптового обстрілу чи підкрадання ворожої диверсійно-розвідувальної групи, скільки неспроможності передбачити та протистояти. І нездатності допомогти товаришеві в разі його поранення. А саме це на війні — часто-густо стається.
• Не всім воювати, але захищати — кожному.
• Ми пішли на війну через своє усвідомлення обов’язку. А це один з різновидів любові.

Про автора

• Михайло Цимбалюк (позивний «Хорей») – письменник і журналіст, понад три десятиліття працював у редакціях регіональних видань Хмельниччини. Його творчий доробок налічує понад десять книг – як поетичних, так і прозових.
• у 2019 році він підписав контракт служби в резерві Територіальної оборони, пройшов вишкіл у медичному батальйоні «Госпітальєри». З перших днів повномасштабної агресії вступив до лав Збройних Сил України та був призначений старшим санітарним інструктором медичного пункту артилерійського дивізіону 3-ї окремої важкої механізованої Залізної бригади. У березні 2022 року разом із бригадою вирушив на Ізюмський напрямок, пройшов Балаклію, а згодом – визволення Харківщини.
• має дві фахові освіти: закінчив Хмельницьке медичне училище та Інститут журналістики Київського національного університету імені Т. Шевченка. Працював у регіональних медіа, займався громадською діяльністю, краєзнавством і туризмом. Автор понад двох сотень літературних публікацій у друкованих та електронних виданнях.
• протягом 2003–2018 років був медіакоординатором регіональної екологічно-туристичної експедиції «Дністер». Разом із командою здійснив понад десять походів на веслувально-вітрильному судні «Ял-6» від Галича до Дністровської ГЕС, результатом чого стали відео- та телефільми, радіопередачі, репортажі та численні статті та цікава книга «Весла — на воду» (2019, у співавторстві з Олександром Босенком)
• член Національної спілки письменників України, лауреат премії імені Богдана Хмельницького в галузі мас-медіа і свободи слова, переможець конкурсів «Українська мова – мова єднання» та «Скарби землі Болохівської». Нагороджений орденом «За мужність та професіоналізм» та відзнаками уряду України.

Міжнародний фонд «Відродження» оголосив другу ітерацію конкурсу воєнної літератури «4.5.0.» для військовослужбовців та ветеранів російсько-української війни. На конкурс можна подати оповідання, есе, нотатки або щоденникові записи та вірші. Роботи прийматимуть до 15 вересня, а переможців оголосять до кінця року.

«Війна змінила те, як ми дивимось на наше життя. Більше мільйона українців стали військовими або ветеранами. Разом із втратами та болем ця війна народила історії мужності, відданості й неймовірної людяності. Ці історії не повинні лишатися лише спогадами тих, хто їх пережив», — впевнені організатори.

Як стати учасником конкурсу?

Для участі необхідно заповнити реєстраційну форму, додатково надавши основну інформацію про себе та короткий опис поданої роботи.

Конкурс відкритий без обмежень за віком чи статусом служби, але лише для чинних військових або ветеранів.

Переможці у своїх категоріях отримають по 45 тисяч гривень, а ще десятки творів, що будуть визнані найкращими та увійдуть до короткого списку, будуть надруковані у окремій антології.

Хто оцінюватиме роботи?

До складу журі входять письменники, військові, ветерани та волонтери, зокрема Євген Лір, Олена Герасим’юк, Павло Вишебаба, Аліна Сарнацька, Володимир Єрмоленко та Ростислав Семків. Оцінка відбуватиметься анонімно, лише на основі художніх творів. Члени журі не знатимуть, чиї твори вони оцінюють.

Вимоги до творів

Учасники можуть подати свої роботи в наступних категоріях:

• Оповідання: Короткі літературні твори, що розповідають завершену історію. Обмеження за обсягом – до 20 000 знаків.
• Есе: Авторські роздуми на задану тему, що відображають особисту точку зору та аналітичне мислення. Есе можуть включати аналіз подій, персональний досвід, рефлексії на актуальні питання. Обмеження за обсягом – до 15 000 знаків.
• Нотатки або Щоденникові Записи: Персональні записи, що відображають щоденний досвід, думки, враження та емоції учасника. Цей жанр надає можливість зафіксувати автентичний досвід, спостереження та реакції на події в реальному часі. Обмеження за обсягом – до 15 000 знаків.
• Вірші: Ліричні твори, що відображають емоції, думки та рефлексії автора. Обмеження за обсягом – до 40 рядків.

Обмеження: 

• Кожен учасник може подати не більше одного прозового твору в межах однієї категорії (не більше двох прозових творів загалом) та не більше 3 поетичних творів в межах категорії “поезія” (в одній заявці). Твори в окремих номінаціях просимо подавати як окремі заявки.
• Учасниками конкурсу можуть бути виключно чинні військовослужбовці або ветерани російсько-української війни.
• Переможці та призери (1-3 місця) минулорічного конкурсу не можуть подавати свої роботи у номінаціях, в який вони у минулій ітерації конкурсу отримали відзнаку, проте можуть подавати роботи в інших номінаціях.
• Учасники, що у 2024 році увійшли до короткого списку, не можуть подавати свої роботи, які вже були відібрані для публікації, проте можуть подавати інші твори.

Нагадаємо, перша ітерація конкурсу відбулася у 2024 році та зібрала 271 роботу.

Переможцями стали:

• Оповідання – 1 місце: Аліна Сарнацька
• Поезія – 1 місце: Павло Вишебаба
• Есе – 1 місце: Антон Дробович
• Щоденники – 1 місце: Артем Попик

Також ще десятки творів стали фіналістами та увійшли до короткого списку, який нині готується до видання.

«На жаль, принаймні шестеро авторів з-поміж фіналістів загинули на війні. Це ще одне нагадування, що літературний конкурс – не лише про творчість, а й про збереження нашої пам’яті та голосів, які ворог прагне знищити», — наголосили у фонді «Відродження».

Реєстрація на конкурс за посиланням.

21 серпня у Кімнатах Ветерана в Заводському та Комунарському районах Запоріжжя відбудуться безоплатні юридичні консультації для ветеранів, родин військових та загиблих захисників і захисниць. Захід організовує департамент з питань ветеранської політики у партнерстві з International Rescue Committee in Ukraine (IRC).

Юристи допоможуть розібратись із правовими питаннями, підготувати документи та підкажуть, як захистити свої права.

Адреси та час роботи консультаційних пунктів:

• Заводський район — вул. Аматорська, 56, каб. 219;
• Комунарський район — вул. Чумаченка, 32, каб. 103;
  Час прийому: з 11:00 до 14:00.

Попередній запис обов’язковий:

• 063 105 03 57 — Заводський район (форма для запису);
• 063 105 02 53 — Комунарський район (форма для запису).