Міністерство у справах ветеранів України запроваджує регулярний моніторинг кадрових рішень у підпорядкованих установах після резонансу навколо бронювання співведучого YouTube-каналу «Ісландія» Володимира Петрова як співробітника Національного військового меморіального кладовища.
Про це повідомляє Укрінформ із посиланням на заяву міністерки у справах ветеранів Наталії Калмикової, зроблену під час виступу у Верховній Раді.
За словами Калмикової, усі кадрові рішення — призначення, звільнення, переведення працівників, формування штатної політики та списків на бронювання — належать до виключної компетенції керівництва Державної установи «Національне військове меморіальне кладовище».
Водночас міністерство, за її словами, дотримується принципу відкритості. «Саме тому кожен сигнал, що викликає обґрунтовані питання, має бути перевірений у правовий спосіб», — наголосила очільниця відомства.
Міністерка повідомила, що після появи інформації про можливе неправомірне бронювання вона відреагувала в межах своїх повноважень. Вона також нагадала, що Володимир Петров подав заяву про звільнення та був звільнений директором ДУ НВМК 20 січня 2026 року.
З метою дотримання принципів прозорості та законності Мінветеранів видало наказ про проведення службового розслідування щодо директора Державної установи. Розслідування має встановити ступінь вини, характер і тяжкість можливих порушень, зокрема у частині формування списків військовозобов’язаних, яких пропонують до бронювання на період мобілізації та воєнного стану.
За словами Калмикової, станом на сьогодні відбулося три засідання відповідної комісії, витребувано додаткові документи, а наступне засідання заплановане на 4 лютого 2026 року.
Крім того, 22 січня міністерка надала окреме доручення щодо моніторингу кадрових рішень у всіх підпорядкованих установах. Такий моніторинг триває, а узагальнений звіт про кадрові рішення керівників має подаватися міністру щоквартально.
Як повідомлялося раніше, Верховна Рада ухвалила рішення викликати Наталію Калмикову для доповіді щодо ймовірних фейкових бронювань у ДУ «Національне військове меморіальне кладовище». У самій установі заявили, що ухвалюють кадрові рішення самостійно та не зобов’язані окремо погоджувати їх із Мінветеранів.
Жителі Київської області можуть долучитися до базового курсу підготовки населення до національного спротиву, який розпочнеться 21 лютого 2026 року. Навчання триватиме чотири тижні та проходитиме у форматі інтенсиву вихідного дня.
Про це повідомляє Київська обласна державна адміністрація.
Хто і за якою програмою навчатиме
Курс організовує Київський обласний Центр підготовки населення до національного спротиву. Навчання відбуватиметься за програмою, затвердженою Командуванням Сил територіальної оборони Збройних сил України.
У КОДА наголошують: курс є повністю безкоштовним і базується на реальному бойовому досвіді професійних військових та ветеранів бойових підрозділів.
Формат і тривалість навчання
тривалість курсу — 4 тижні;
заняття відбуватимуться виключно у вихідні дні (субота та неділя);
тривалість одного навчального дня — 6–8 годин;
після фінального випробування учасники отримають офіційний сертифікат.
Що входитиме до програми
Програма охоплює 15 ключових напрямів підготовки, зокрема:
національний спротив;
міжнародне гуманітарне право;
психологічна підготовка;
домедична допомога в умовах бойових дій;
лідерство та планування діяльності;
інформаційна безпека і протидія ворогу;
топографія та орієнтування на місцевості;
інженерна підготовка та мінна безпека;
виживання;
зв’язок і передавання інформації;
загрози застосування зброї масового ураження;
стрілецька та тактична підготовка;
військові технології та безпілотні системи;
військова англійська мова.
Умови участі
До участі запрошують:
громадян віком від 18 років;
без можливості пропуску занять;
без вимог до фізичної форми чи попереднього військового досвіду — вирішальними є мотивація та готовність навчатися.
Підтвердження участі учасники отримають SMS-повідомленням приблизно за тиждень до старту курсу.
Як подати заявку
Кількість місць обмежена. Реєстрація відбувається окремо за районами:
для жителів Бориспільського району — через відповідну онлайн-форму;
для жителів Броварського району — через окрему форму заявки.
Міністерство у справах ветеранів України розпочало формування Ради ветеранів війни за незалежність України — нового консультативно-дорадчого органу при відомстві. Рада має стати постійним майданчиком для діалогу між державою та ветеранською спільнотою.
Про це повідомляє Міністерство у справах ветеранів України.
Які завдання матиме Рада ветеранів
У Мінветеранів пояснюють: новий орган залучатиме практичний досвід Захисників і Захисниць до напрацювання рішень у сфері ветеранської політики. Зокрема, Рада сприятиме:
формуванню та реалізації державної політики щодо підтримки ветеранів і ветеранок;
захисту їхніх прав та інтересів;
врахуванню потреб родин загиблих (померлих) Захисників і Захисниць;
напрацюванню рекомендацій із урахуванням позиції ветеранських громадських об’єднань.
Як формуватимуть склад Ради ветеранів
До складу Ради увійде по одному представнику від кожної області України. Кандидатів обиратимуть на регіональних зборах ветеранів.
Претендувати на членство можуть ветерани й ветеранки, які є членами громадських об’єднань ветеранів війни в області, Києві або всеукраїнських організацій, що працюють не менше шести місяців.
Які документи мають подати кандидати
Для участі у відборі кандидати подають до обласної військової адміністрації:
заяву;
рішення громадського об’єднання про делегування;
біографічну довідку;
копію електронного посвідчення ветерана, посвідчення або витягу з ЄДРВВ;
витяг з реєстру територіальної громади про місце проживання;
лист-підтримку з підписами щонайменше 30 учасників бойових дій;
повний витяг з системи про відсутність судимості;
мотиваційний лист;
згоду на обробку персональних даних.
Хто та як голосуватиме
Участь у голосуванні беруть ветерани, ветеранки та люди з інвалідністю внаслідок війни. Вони також подають до ОВА заяву, документи, що підтверджують статус ветерана, витяг про місце проживання та згоду на обробку персональних даних.
Обрання кандидатів відбуватиметься:
офлайн — під час регіональних зборів, організованих ОВА;
онлайн — через рейтингове голосування (за наявності технічної можливості).
Після цього ОВА передадуть обрані кандидатури до Мінветеранів, яке затвердить остаточний склад Ради.
Навіщо створюють Раду ветеранів
У міністерстві наголошують: створення Ради забезпечить постійний зворотний зв’язок із ветеранською спільнотою та дозволить формувати рішення з урахуванням реального досвіду і потреб ветеранів, ветеранок та їхніх родин у всіх регіонах України.
Ветеранів і ветеранок, а також членів їхніх сімей запрошують на чотириденну духовну та психологічну віднову, яка відбудеться наприкінці лютого в Марійському духовному центрі «Зарваниця». Учасникам обіцяють проживання, харчування, доїзд і програму з духовної та психосоціальної підтримки.
Карітас Івано-Франківськ оголосив про проведення чотириденної духовної та психологічної віднови для ветеранів, ветеранок і членів їхніх сімей. Захід відбудеться з 26 лютого по 1 березня в Марійському духовному центрі «Зарваниця».
Організатори зазначають, що подібні віднови проводять не вперше та відзначають їхню важливість для людей, які пережили досвід війни. Учасникам пропонують безпечний простір для спілкування з родиною та людьми зі схожим життєвим досвідом.
Програма віднови передбачає літургію та духовні бесіди, екскурсію Зарваницею і Хресну дорогу, тренінги та групи підтримки у форматі «рівний рівному», індивідуальну й групову роботу з фахівцями Карітас Івано-Франківськ. Також заплановані заняття з арттерапії, інтерактивні ігри та інші активності для емоційного відновлення.
Проживання, харчування та доїзд для учасників забезпечують організатори. Для участі необхідно пройти обов’язкову реєстрацію або звернутися за контактним телефоном: 067 276 94 27.
Захід реалізується в межах проєкту «Пліч-о-пліч: психосоціальна підтримка ветеранів та членів їх сімей у регіонах України» за підтримки Caritas Ukraine та Caritas Deutschland.
У Тернополі приватний тренажерний зал переобладнали для занять ветеранів війни та людей після травм. У закладі проводять силові й реабілітаційні тренування, зокрема для військових із пораненнями опорно-рухового апарату.
Тренерка-реабілітологиня Аліна Станько відкрила власний тренажерний зал у Тернополі два роки тому. Після початку повномасштабної війни простір адаптували для занять ветеранів та людей, які проходять відновлення після травм. Для цього власниця закупила спеціалізоване реабілітаційне обладнання.
За словами Аліни Станько, на розвиток закладу вона отримала грант у розмірі 500 тисяч гривень за державною програмою «Власна справа», орієнтованою на родини захисників.
У залі майже рік тренується ветеран російсько-української війни Володимир Грабован. Чоловік попросив не показувати його обличчя. Він розповів, що служив у складі штурмових підрозділів ЗСУ на Курському напрямку, де зазнав поранення, внаслідок якого має параліч ноги.
“Маю в нозі тепер плегію від пахової ділянки до самого низу. І тепер, на превеликий жаль, маємо це. Ні відчуття, ні болю”.
Володимир займається з тренером-фізіотерапевтом Віталієм Прокопою. Той зазначає, що до служби ветеран мав спортивний досвід, що допомогло у відновленні фізичної форми.
“Я і моя команда змагання організовували тут. Володимир прийшов і почав тут займатися. Ще до служби він був спортсменом, відповідно, ми просто відновили якусь базову силу в ньому”, — говорить Віталій Прокопа.
За словами тренера, регулярні тренування дали результат — Володимир досяг значного прогресу в силових вправах, зокрема у становій тязі.
“Зараз ми мітимо на цифру 200, що буде вважатися серед таких хлопців, як він, рекордом світу. Приріст у нас дуже великий. Ми починали зі станової тяги вагою 100 кілограмів. І то вона була на одній нозі. Зараз ми як-не-як використовуємо ногу, яка в нього в плегії, але просто для утримання балансу. І з цією ногою ми вже його навчили навіть присідати”, — зазначає тренер.
Окрім силових вправ, ветеран займається на горизонтальному велотренажері та веслувальному тренажері для кардіонавантажень. У залі також облаштовано спеціальний гантельний ряд із меншим діаметром дисків, призначений для людей із подібними травмами.
Аліна Станько пояснює, що рішення придбати саме медичне та реабілітаційне обладнання пов’язане і з її власним досвідом травми.
“Я почала шукати методи, як себе вилікувати. І я поїхала до Львова в центр, де вони практикували кінезіотерапію, і пройшла їхній семінар. Чому я в цей зал привезла обладнання — це медичне, — бо в мене є ця проблема. Я мушу займатися, бо якщо не буду, то не зможу нормально ходити”.
За її словами, під час війни попит на реабілітаційні тренування значно зріс.
“Є люди, які після війни, є люди, які мають проблеми з опорно-руховим апаратом, є дівчата, які відновлюються після пологів або готуються до пологів, люди літнього віку”.
У залі використовують, зокрема, декомпресійні тренажери для кінезіотерапії — методики, що застосовується при захворюваннях хребта, суглобів та у післятравматичній реабілітації.
“Це є вправа для профілактики проблем із поперековим відділом хребта. Це також є реформер. Його використовують у реабілітації і не тільки. Він також добрий для тих, у кого є проблеми зі спиною”.
Наразі Аліна Станько шукає до команди реабілітологів і фізіотерапевтів. У перспективі вона планує організовувати спортивні змагання для ветеранів з різних видів спорту.
Мітингувальники вимагали обʼєктивного розслідування стрілянини, у якій загинули поліцейські та колишній військовий
У неділю, 1 лютого, у Черкасах ветерани російсько-української війни влаштували акцію протесту. Вони зібрались біля будівлі обласної військової адміністрації з вимогою забезпечити обʼєктивне розслідування стрілянинини, у якій загинули четверо поліцейських та колишній військовослужбовець.
Акцію протесту організував ветеран Сергій Коваль. За його словами, до протестів долучилися 350 ветеранів зі всієї України. Мітингувальники вимагали звільнити начальника Нацполіції Черкащини Олега Гудиму та видати родичам тіло загиблого у стрілянині ексвійськового Сергія Русінова. Ветерани додають, що не виправдовують загиблого побратима, але вважають, що стрілянини можна було уникнути.
«Найперші наші вимоги – звернути увагу на ветеранів, друге – відповідальність для виконавців, і щоб зняли обласного начальника поліції. Людина керувала цим, обласний очільник знав, що відбувається. Він знав, що може бути, і послав туди поліцейських, їх розстріляли, загинув наш побратим, теж розстріляний, і це болить», – каже Сергій Коваль.
За словами учасника акції Андрія Зозулі, загиблий у стрілянині Сергій Русінов захищав Україну у 2014 році у межах Антитерористичної операції, а також під час повномасштабного вторгнення Росії з 2022 до 2024 року. Учасник акції стверджує, що Русінов демобілізувався у звʼязку з пораненням, а два його сини наразі продовжують службу в лавах української армії.
«Нас навчила держава воювати, захищати землю, Україну, рідних та близьких. Можливо, він для себе не знайшов іншого виходу, як прийняти цей бій. Я не виправдовую його дії, я сам ішов до нього, щоб все залагодити», – заявив Андрій Зозуля.
За даними «Суспільного», представники поліції не вийшли до мітингувальників. Однак ситуацію журналістам прокоментував голова Нацполіції України Іван Вигівський. Він наголосив, що статус ветерана не є виправданням вбивства. Також Вигівський розповів, що операцію затримання колишнього військового здійснювали досвідчені поліцейські.
«Це були бійці спецпідрозділу, які мали бойовий досвід. З ним спілкувалися спокійно, з урахуванням його статусу ветерана війни. Втім, він забарикадувався та не йшов на контакт. Тож поліцейські запросили до спілкування його побратимів. Саме ці хвилини стали критично важливими – він непомітно покинув територію домоволодіння та влаштував засідку біля дороги у лісистій місцевості, де і влаштував стрілянину», – сказав Іван Вигівський.
Війна змінила не лише фронт, а й життя тисяч ветеранів. Повертаючись із передової, вони дедалі частіше стикаються не з підтримкою, а з судами та кримінальними провадженнями — і значною мірою це відбувається через наслідки бойового досвіду.
Українська судова система формувалася в мирний час і не зважаючи на 11 років російсько-української війни – ще досі практично не враховує ці реалії.
За оцінками фахівців – щонайменше 10% ветеранів потрапляють у конфлікт із законом через ПТСР та проблеми адаптації, саме тому в Україні все частіше говорять про окремий підхід до правосуддя щодо ветеранів.
У Сполучених Штатах перші ветеранські суди з’явилися ще у 2008 році. Сьогодні їх понад 500, і суть цього підходу — не уникнення відповідальності, а альтернатива тюремному покаранню: лікування, психотерапія, соціальний супровід і постійний судовий контроль).
Доцент кафедри кримінально-правових дисциплін Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна Гліб Рибалко пояснює, що ідея ветеранських судів не є експериментом «з нуля» — вона ґрунтується на вже відпрацьованій міжнародній практиці, передусім на американській моделі. США зіткнулися з тими самими проблемами, з якими нині стикається Україна: масове повернення військових до цивільного життя та нерозуміння їхнього бойового досвіду з боку класичної, «мирної» судової системи.
Ключем до вирішення цієї проблеми Рибалко вважає спеціалізацію та альтернативність покарання. Йдеться не про уникнення відповідальності, а про інший підхід: обов’язкову підготовку суддів, прокурорів і адвокатів щодо ПТСР, бойового досвіду та реабілітації, а також застосування альтернатив тюремному ув’язненню — програм лікування, психотерапії, відновного правосуддя. Окрему роль він відводить мультидисциплінарній моделі із залученням психологів, соціальних працівників і ветеранських організацій:
Запровадження пілотного проєкту в окремому регіоні дозволило б побачити, як така модель працює на практиці, з урахуванням того, що чинне українське законодавство наразі не передбачає створення спеціальних судів по всій країні. Такий пілот міг би бути реалізований на території окремої області або громади, щоб оцінити ефективність підготовки суддів, прокурорів і адвокатів, застосування альтернатив покаранню та залучення психологів, соціальних працівників і ветеранських організацій. Важливою складовою такого підходу є регулярний моніторинг і контроль виконання судових рішень, адже завдання полягає не лише у винесенні вироку, а й у відстеженні того, як він реалізується на практиці».
Ось як учасники та організатори семінару оцінюють ідею ветеранських судів і нинішню ситуацію в системі правосуддя:
«Ефективне правосуддя — це правосуддя, яке не затягується. Проблема строків розгляду справ є великою і стосується не лише ветеранів.Коли Герой України змушений судитися з Пенсійним фондом через норму, яку Конституційний Суд визнав неконституційною ще у 2018 році, — це неможливо. Але такі спори є і, на жаль, будуть», – ветеран та заступник голови Верховного суду України Олександр Мамалуй.
«Судова гілка влади до цього часу не була опрацьована з точки зору того, що можна покращити саме для ветеранів. Ми говоримо не про судові рішення – всі рівні перед законом, – а про інфраструктуру й етичну поведінку щодо ветеранів», – заступник міністра у справах ветеранів України Фархад Фархадов.
«Створення нових судів – це надто дорого і потребує багато часу, тоді як адміністративні суди вже сьогодні спроможні компетентно розглядати більшість ветеранських справ. Ключова проблема – не відсутність судового захисту, а навантаження і нерівномірний розподіл справ між судами», – суддя Донецького окружного адміністративного суду Ірина Буряк.
Про свій досвід захисту військових у судах, конкретні справи та наслідки судових рішень розповідають безпосередньо захисники:
«Ще з 2014 року ми постійно стикаємося з тим, що військових і добровольців судять за законодавством мирного часу. У нас немає законодавства воєнного часу, немає спеціальних судів і немає правових механізмів, які б враховували реалії війни. Люди затримують диверсанта, передають його СБУ – а проти них відкривають справу за “незаконне утримання людини”», – правозахисниця та адвокат Тетяна Іванова.
«З повномасштабним вторгненням додаткові справи перевантажили суди загальної юрисдикції, і судді просто не встигають навіть відкривати провадження. Моє бачення створення військових судів – це створення їх на базі окружного військового суду, за аналогією з окружними адміністративними судами, які б охоплювали кілька областей», – адвокат та кандидат юридичних наук Алік Керімов.
Окремий блок у дискусії про ветеранські та військові суди — реальні справи військових, які сьогодні розглядаються в межах загальної судової системи без урахування бойового досвіду. Одним із таких прикладів є справа Андрій Малахов, позивний Туман — ветерана війни, командира добровольчого підрозділу «Дике поле», який із 2014 року брав участь у бойових діях.
Його звинувачують у нібито неправомірному зборі та передачі інформації про спецоперацію «Синиця», яку проводило Головне управління розвідки ЗСУ у серпні 2023 року. За версією слідства, Малахов збирав дані про переміщення гелікоптера і передав їх іншому підозрюваному, журналісту, який опублікував відео в інтернеті.
Сам Малахов публічно називає свою справу політично вмотивованою та звертає увагу на системну проблему: кримінальні провадження проти військових часто розглядають слідчі й судді, які не мають жодного військового досвіду:
«Але що стосується справ проти військових – коли їх розглядають люди, які ніколи не тримали зброї в руках, – як вони можуть у цьому щось розуміти?», – пояснює військовий.
Питання військових і ветеранських судів — це відповідь на реальність повномасштабної війни. Сотні тисяч людей пройшли фронт, і частина з них опиняється в судовій системі, яка не враховує ані бойового контексту, ані психологічних наслідків служби. Питання залишається відкритим і потребує чіткого законодавчого врегулювання та широкого професійного обговорення.
Закон про цивільну вогнепальну зброю – тема, яка в українському суспільстві завжди викликає сильні емоції. У класичному західному розумінні це питання прав людини. У багатьох країнах, зокрема в США та низці європейських держав, право на зброю розглядають як один із інструментів захисту життя, свободи та гідності людини, а також як ознаку відповідальності та довіри між державою і громадянином.
Для України, яка перебуває в стані повномасштабної війни, зброя має ще одне критично важливе значення – це найнижча ланка обороноздатності держави. Події 2022 року чітко показали, що там, де держава не змогла оперативно озброїти ветеранів і територіальну оборону, ворог просувався майже без спротиву. І навпаки, там, де рішення ухвалювались швидко, міста вистояли.
Законопроєкт № 5708 «Про право на цивільну вогнепальну зброю» ухвалений у першому читанні та наразі готується до другого читання в Верховній Раді. Саме на цьому етапі визначатиметься, чи стане він інструментом реального права на самозахист і підвищення обороноздатності, чи залишиться переважно документом про контроль і обмеження.
Як зазначає військовий адвокат Роман Лихачов:
«Законопроєкт, який повинен вирішувати питання, зокрема, самозахисту, ситуацій, коли зброя необхідна для захисту, на жаль, ці питання не вирішує. Фактична ж мета цього законопроєкту – створити єдиний реєстр власників зброї. Такий реєстр вже майже функціонує, і питання поділу зброї на категорії буде вирішено. Однак проблема в тому, що цей закон не дає права на вогнепальну зброю для цивільних осіб, а лише контролює її обіг, створюючи додаткові обмеження для людей, які хочуть мати можливість захистити себе. Наприклад, в ньому йдеться про надання дозволу на травматичну зброю, але не вирішується питання вогнепальної зброї. Водночас органи МВС отримують нові повноваження щодо перевірок, які можуть фактично призвести до того, що власники зброї будуть змушені повідомляти навіть про поїздки за межі області, якщо вони планують використовувати зброю для спортивних чи інших цілей».
У перші дні вторгнення Харків не міг отримати достатню кількість зброї для територіальної оборони та ветеранів. Проте на той час Роман Дудін, ексочільник СБУ Харківської області, ухвалив рішення видати зброю тим, хто був готовий чинити спротив. Це стало вирішальним моментом для оборони міста, адже Харків не повторив долю Херсона, який був захоплений ворогом без спротиву.
Натомість, сьогодні Дудін, який взяв на себе відповідальність за це рішення, перебуває за ґратами – за рішення, ухвалене за логікою війни. Про це ми поговорили з його адвокатом Олександром Кожевніковим:
«На теперішній час проти Романа Дудіна відкрито дві кримінальні справи. Перша справа перебуває в Шевченківському районному суді міста Києва, і обвинувальний акт був поданий у серпні 2023 року, коли ми внесли заставу, однак, на виході з СІЗО його затримали з новими, на нашу думку, абсолютно надуманими звинуваченнями. Справу порушили через його рішення, яке він ухвалив під час вторгнення. І зараз ми маємо вже нову справу, що розглядається у Головному слідчому управлінні Державного бюро розслідувань. За моєю особистою оцінкою, це типове політичне переслідування людини, яка мала сміливість діяти не за прописаними інструкціями, а за реаліями війни».
Роман Дудін, ексочільник СБУ Харківської області, розповів, як його команда з 2020 року активно взаємодіяла з ветеранськими рухами. Коли почалася війна, його команда була готова оперативно діяти. Як він зазначає, видання зброї стало вирішальним для оборони Харкова, адже завдяки цьому місто не потрапило під окупацію, як це сталося з Херсоном:
«Я завжди був прихильником відкритого володіння зброєю. Більше того, вважаю, що якби станом на 24 лютого 2022 року в будинках наших громадян була зброя, то росіяни не змогли б так швидко просунутися і зробити те, що вони зробили. Коли почалася війна 24 лютого, вже о шостій ранку всі відповідні групи, всі відповідні командири цих груп були на зв’язку, і за командою вони прибули до управління СБУ Харківській області і отримували цю зброю», – розповів Дудін.
Законопроєкт № 5708 перебуває на етапі другого читання, і саме зараз парламент має можливість врахувати досвід 2022 року та взяти до уваги наслідки для тих, хто взяв на себе відповідальність за оборону міст. Ігор Фріс, народний депутат України та ініціатор законопроєкту, прокоментував поточний стан обговорення закону про цивільну зброю в Україні. Під час засідання Комітету з питань правоохоронної діяльності була узгоджена правка, яка передбачає відстрочку набрання чинності нормами закону, що стосуються короткоствольної зброї. За рішенням, прийнятим комітетом, реалізація цього пункту відтерміновується на п’ять років після завершення воєнного стану.
Фріс вважає, що така відстрочка не відповідає реаліям війни, адже 2022 рік показав, як важливо, щоб цивільні мали доступ до зброї для самозахисту:
«Хотів би, щоб теж взяли до уваги, що цей законопроєкт фактично приймався ще до початку воєнного стану, він не міг врахувати, що буде в воюючій країні велика кількість ветеранів, велика кількість зброї, яка має місце. І ситуації, в яких відбуваються численні конфлікти між громадянами. Якраз вільне носіння, зберігання і використання зброї з метою самозахисту могло б вирішити численні конфліктні ситуації. Вважаю, що саме ветерани могли б вільно користуватися, більш того, не тільки з метою свого захисту, а й захисту інших громадян», – розповідає народний депутат.
Законопроєкт про цивільну зброю викликає неабиякі дискусії, зокрема серед експертів і представників громадських організацій. В одній з найгостріших критик цього законопроєкту виступила Українська асоціація власників зброї, яка вважає, що нинішня редакція не відповідає реальним потребам українців, зокрема, в умовах війни. Георгій Учайкін, співзасновник асоціації, зазначає, що відсутність чіткого законодавства щодо зброї — це ганебна ситуація для країни, яка веде війну. Він підкреслює, що нинішній закон лише формально розглядає питання легалізації зброї, не вирішуючи питання захисту громадян і дозволяючи використання лише травматичної зброї:
«Безумовно, ми зацікавлені і надзвичайно позитивно ставимось до того, щоб громадяни України врешті решт отримали право на зброю і збройний самозахист, бо ці питання у нас трошки розмежовані, навіть в свідомості громадян. А зброя самозахисту, я маю на увазі короткоствольна нарізна вогнепальна зброя, справжня зброя, вона життєво необхідна кожному громадянину України, який досягнув певного віку і не має обмежень, скажімо, за медичними показами або за рахунок свого кримінального минулого. Тобто це є норма, це є абсолютно нормально в наш час, в умовах, коли громадяни змушені виживати в прямому переносному сенсі в нашій країні, відсутність адекватного закону про зброю, вона просто ганебна для нашої країни. Тобто це треба терміново виправляти».
Володимир Лялюк – стрілець світового рівня, винахідник, інструктор, який став фігурантом кримінальної справи через звинувачення у незаконному зберіганні трофейної гранати та контрабанді частин зброї. Історія розпочалась, коли Лялюк відправив частину деталей, розроблених для спортивних цілей, за кордон, що митниця трактувала як «деталі до зброї». Після цього СБУ порушила справу, і Лялюк став фігурантом двох кримінальних проваджень. Попри це, захисник продовжує службу в армії й регулярно відвідує судові засідання.
В його розумінні, доступ до зброї та правильне законодавство могли б значно підвищити здатність українців ефективно захищати свої міста від агресії:
«Якби в Україні, навіть у Харкові, було б 2-3 тисячі власників зброї, і люди вміли б нею користуватися, то їм лише треба було б додати тактику — і жоден ворог не зміг би захопити місто, навіть не подумав би про це. Для цього потрібно: правильне законодавство, вільний доступ до зброї, стрілецькі клуби, правильні лікарі, які обстежать людей».
Ігор Шибіка – ветеран війни, який раніше займався військовою реконструкцією подій Другої світової війни, мав вихолоену зброю, яку неодноразово використовував для своїх реконструкцій. Однак через дефіцит коштів на лікування у 2023 році, він вирішив продати автомат ППС-СХП. Продаж, організований через інтернет, був здійснений поза платформою, що і стало причиною уваги правоохоронців.
Після цього Ігор Шибіка пережив кілька обшуків, під час яких була вилучена не лише зброя, але й боєприпаси. Справу ускладнила підміна ствола автомата, що додало ще більше складнощів до справи. Він стверджує, що ця заміна була зроблена сторонніми особами, щоб підставити його як ветерана та притягнути до кримінальної відповідальності:
«У мене є зареєстроване штатне озброєння, і боєприпаси до нього я отримав 24 лютого 2022 року, коли звернувся до СБУ. Ці боєприпаси були видані мені на підставі моєї штатної зброї. Хоча я запізнився, бо отримав їх пізніше за своїх побратимів, все це було абсолютно законно. Я не мав наміру порушувати ніяких правил або норм, і не планував використовувати їх неправомірно».
Законопроєкт про цивільну вогнепальну зброю викликає значні дискусії в Україні, де питання захисту та самозахисту набуває особливої актуальності в умовах війни. Ветерани та експерти наголошують на важливості доступу до зброї для громадян, особливо для ветеранів, для забезпечення безпеки та обороноздатності. Тому важливо, щоб законодавство відповідало реальним потребам і викликам війни, зокрема для захисту громадян та територій.
В Україні діє проєкт «Повернемо зір Захисникам та Захисницям України», у межах якого окремі категорії військовослужбовців і ветеранів можуть безкоштовно пройти діагностику та лікування зору в офтальмологічних клініках.
Про це повідомляє Київська обласна військова адміністрація.
Проєкт «Повернемо зір Захисникам та Захисницям України» надає безоплатну офтальмологічну допомогу військовим і ветеранам, які зазнали проблем із зором під час служби або після повернення з фронту.
Скористатися послугами проєкту можуть:
учасники бойових дій;
особи з інвалідністю внаслідок війни;
військовослужбовці, звільнені зі служби за станом здоров’я, зокрема через травми або захворювання очей, навіть якщо посвідчення відсутнє або перебуває в процесі оформлення.
У межах проєкту безоплатно надаються повна офтальмологічна діагностика, лазерні та хірургічні втручання, лікування рубців і шрамів, реконструктивні операції навколо очей, а також пластичні операції після травм.
Наразі отримати допомогу можна за такими адресами:
30 січня представники ради ГО «Спілка ветеранів Сил оборони України», разом із побратимами з батальйону «Дике поле», відвідали судове засідання у справі проти командира військової частини Андрія Малахова, більш відомого за позивним «Туман».
У вересні 2024 року портал «Новини ветеранів» уже висвітлював події в Чугуївському міському суді Харківської області щодо цієї справи:
Тобто кримінальне провадження слухається не один рік, а в чому полягає сутність обвинувачення, розібратися дуже складно. Сторона захисту вважає справу абсолютно надуманою й безпідставною. Неначебто військовий Малахов зібрав для журналіста Карповича якусь надсекретну інформацію, а той її опублікував і це стало причиною загибелі… ворожого військового гелікоптера.
Колишній суддя Зіновій Гуменний (на жаль, уже покійний) довго й достеменно намагався розібратися, в чому прокурори звинувачують українського захисника? Йому це не вдалося й тоді судом було ухвалено повернути справу стороні обвинувачення.
Група прокурорів ретельно «працювала» ще півроку й напрацювала на повторний судовий розгляд. Тепер його має здійснювати колега покійного Гуменного суддя Світлана Оболєнська.
Цинізм ситуації полягає в тому, що командир Малахов, перебуваючи в середньому віці, воює, захищає Батьківщину, нищить ворогів. А прокурори, молоді хлопці, маючи бронювання від мобілізації, сидять у відносно благополучному місті Дніпро й намагаються зліпити кримінальне провадження…
Цього разу засідання не відбулося, бо обвинувачений Андрій Карпович заявив відвід судді.
– Ми вважаємо справу проти військового командира упередженою, – говорить голова ради «Спілки ветеранів СОУ» Юрій Корсунов, – і такою, що відволікає офіцера від якісного виконання бойових завдань. Справа тягнеться довго, обвинувачення дуже сумнівні. На жаль, існує така ганебна тенденція, коли захисника намагаються тримати на судовому гачку. Ми будемо й надалі підтримувати бойового офіцера в судових засіданнях і робити все, щоб така тенденція стала пережитком як для прокурорської, так і судової системи…
А редакція, у свою чергу, буде висвітлювати перебіг подій у Чугуївському міському суді й інформуватиме читачів про перипетії судового розгляду…
