У Білорусі 44-рчна мешканка Добруського району Тетяна Казакова отримала два роки обмеження волі (без направлення до виправного закладу) за неправильний відеозапис та його назву, повідомляє “Хартыя 97”.
У травні поточного року жінка гуляла недалеко від свого помешкання та побачила намет біло-червоного кольору, що стояв на березі річки. Таке розфарбування у Білорусі асоціюють з опозиційним рухом, тому Тетяна Казакова, бувши прибічницею самопроголошеного президента Лукашенка, вирішила зняти таке “неподобство” на відео.
Крім того, у наметі вона впізнала співробітників військкомату. Вона виклала ролик у мережу YouTube озаглавивши його “бчбшники военкомат добруш”.
Після цього співробітники військомату написали на жінку заяву про наклеп у міліцію. Не дивлячись на те, що мешканка визнала провину та попросила вибачення, вона отримала судовий вирок у вигляді двох років обмеження волі.
“Лукашенка проти цієї символіки БЧБ. Я гуляла, побачила цей намет з білими та червоними смугами. Вони мені здалися схожою на БЧБ-символіку протестів проти Лукашенка. Я за нього завжди голосую, ніколи не ходила на акції, протести ні у Добруші, ні у Гомелі. Тому й вирішила зняти це відео”, – пояснила свій вчинок Казакова.
Миротворчий контингент українських військ у Конго провів нічні навчання. Під час них льотчики 18 окремого вертолітного загону відточували навички пілотування Мі-8 в нічному небі Африки.
Про це повідомляє помічник командира 18 окремого вертолітного загону по зв’язкам з засобами масової інформації Олександр Шевченко у Фейсбук.
Зазначається, що особливістю даних тренувальних польотів була обмежена видимість та гірські умови, адже місто Гома, в якому розташовано базовий табір українського національного контингенту, знаходиться на висоті 1500 метрів над рівнем моря.
“Ми здійснюємо нічні польоти щомісяця. Це дозволяє нам бути в цілодобовій готовності виконати будь-яке завдання Місії ООН. Адже ніколи не знаєш, коли виникне, наприклад, необхідність здійснити медичну евакуацію пораненого” – розповів командир 18-го окремого вертолітного загону полковник Євген Вакуленко.
Від початку чергової ротації це вже третя льотна зміна. За цей час здійснено більше 80 таких навчальних польотів, а загальний нічний наліт складає 12 годин 27 хвилин.
Посольство США в Україні в рекомендаціях щодо подорожей попередило американських громадян про “незвичайну військову активність” Росії поблизу кордонів України та в окупованому Криму.
Про це повідомляє LB.ua з посиланням на пресслужба посольства США в Україні.
“Громадянам США повідомляють, що є свідчення про незвичайну військову активність Росії поблизу кордонів України та в окупованому Криму. Рекомендації щодо подорожей до України залишається на рівні 4 – не подорожувати до Криму через зловживання з боку російської окупаційної влади, до східних частин Донецької та Луганської областей через збройний конфлікт та територією всієї України – через COVID-19”, – йдеться у повідомленні.
Там також додали, що сподіваються, що громадяни США мають власний запасний план безпеки в разі особливо екстремальних ситуацій.
Україна хоче продовжити чинний контракт із російським “Газпромом” на транзит російського газу на 15 років. Про це в інтерв’ю “Радіо Свобода” сказав прем’єр-міністр Денис Шмигаль.
Денис Шмигаль заявив, що Кабмін вже запропонував Москві знижки в разі переукладання договору: «Ми готові збільшити транзит ще на 55 млрд кубометрів за ціною вдвічі меншою, ніж у існуючому контракті». Економічні розрахунки та прогноз можливих наслідків укладання подібної угоди уряд не навів.
За словами Шмигаля, Україні спершу потрібно отримати дозвіл її «європейських партнерів, від яких залежить продовження цього контракту» і з якими зараз тривають переговори.
Шкода, що прем’єр-міністр Денис Шмигаль не планує поцікавитись у наших захисників, які боронять незалежність України на Сході, про доцільність будь-яких перемовин з агресором.
Упродовж минулої доби, 24 листопада 2021 року, було зафіксовано 9 порушень режиму припинення вогню з боку російських окупаційних військ, інформує пресслужба Об’єднаних сил.
Неподалік ВОДЯНОГО, що на Приазов’ї, наші позиції потрапили під обстріл з мінометів калібру 82 мм та 120 мм.
Неподалік шахти «Бутівка» противник вів вогонь із станкових протитанкових гранатометів та великокаліберних кулеметів.
В напрямку КАМ’ЯНКИ ворог двічі здійснив обстріли, застосовуючи гранатомети різних систем та великокаліберні кулемети.
В бік НЬЮ-ЙОРКА російські найманці відкривали вогонь з озброєння БМП, гранатометів різних систем та великокаліберних кулеметів.
Біля ЛУГАНСЬКОГО ворожі війська вели вогонь двічі, використовуючи гранатомети різних систем та стрілецьку зброю.
З мінометів калібру 82 мм окупанти здійснили обстріл прикордонного контрольного поста першого оборонного рубежу, що входить до КПВВ “Мар’їнка”.
В районі ВЕРХНЬОТОРЕЦЬКОГО противник застосував автоматичні станкові гранатомети, великокаліберні кулемети та іншу стрілецьку зброю.
Як і будь-яка значна історична подія, україно-російська війна не могла не збільшити кількість питань “А є книга про АТО?” у книжкових крамницях. А попит, як відомо, народжує пропозицію. І дійсно, за підрахунком експерта Євгена Ліра, з весни 2014 по весну 2020 року в Україні вийшли друком близько 598 найменувань книг про війну на Донбасі. Детальніше про те, якою є література АТО/ООС – розбиралися «Нова: новини ветеранів».
Бойові дії пережили безліч цивільних осіб, які захотіли так чи інакше описати цей досвід. Зокрема, про це книга донецького журналіста Дениса Казанського та луганської журналістки Марини Воротинцевої «Як Україна втрачала Донбас». Твір розповідає не тільки про “воїнів АТО”, але і про передумови конфлікту.
Треба відзначити, що і маститі письменники теж намагаються відрефлексувати війну у своїх творах. Наприклад, Сергій Жадан відобразив агресію РФ на Донбасі у своєму романі «Інтернат», а Василь Шкляр розказав про бойовий шлях підрозділу «Азов» у книзі «Чорне сонце».
До осмислення подій, які почалися у 2014-ому вдаються і професіонали, які безпосередньо висвітлювали всю ситуацію на Сході. Мова йде про військового кореспондента «The Associated Press» Мстислава Чернова, який видав українською психологічний роман «Часи сновидінь» про сни та війну на Донбасі. Загалом же– військовими кореспондентами було написано 8 книг.
Ще 8 творів було написано військовими капеланами. Так ще у 2016 році у Полтавській обласній науковій бібліотеці імені І. П. Котляревського військовий капелан Української греко-католицької церкви отець Андрій Зелінський презентував книгу «Соняхи. Духовність на час війни» про пережите у зоні військового конфлікту на сході України.
Проте, звичайно, основні дійові особи в процесі творення книжок про АТО/ООС мали стати ветерани. З усього масиву згаданих вище творів 128 написані безпосередньо українськими атовцями. Найбільш популярною серед них стала не зовсім “книга про АТО” Валерія Ананьєва «Сліди на дорозі». Її можна прочитати і онлайн на сайті. Ветеран видав свій щоденник АТО самотужки. Він став своєрідною книгою пам’яті загиблих, адже присвячена вона побратимам, які вчинили самогубство.
Щоденник АТО
Також один з письменників-атовців став володарем премії «Книга року 2020 від ВВС». Мова йде про Сергія Лещенка (Сайгона), який отримав відповідну нагороду за свою книгу «Юпак». Сам атовець розказав, що “книга про АТО” – це не зовсім до нього. У інтерв’ю ВВС він заявив: «Вобще (себе до ветеранської літератури- прим.ред) не зараховую, ні до якої. Камон, я придумую класні історії і пишу тексти. І мені хочеться, щоб ці історії були класнішими».
Треба відзначити, що в Україні існують цілі видавництва, створені ветеранами. Зокрема мова йде про видавництво «Залізний тато» атовця з «Правого сектору» Дмитра Савченка та видавницво «Пропала грамота» ветерана «Азову» Олексія Бешулі. Обидва ці видавництва спеціалізуються переважно на літературі пов’язаній з історією, політикою та війною, тож видають не тільки “книги при АТО”.
А от видавництво «Дім химер» атовця із того ж «Правого сектору» Владислава Гранецького-Стафійчука (Сорда) спеціалізується на жахах та фантастичній літературі. Військові книги воно не видає. Нагадаємо, що після акції під назвою «Не чуєш? Побачиш» на підтримку раніше засудженого Сергія Стерненка 20 березня 2021 року Влад Сорд був затриманий поліцією. Зі слів Сорда, поліція не оформлювала це спершу як саме затримання, а як фіксування даних про особу. Правоохоронці вручили йому підозру за статтею про хуліганство із застосуванням зброї, а саме за розбиття скла у дверях Офісу Президента України. Його захисниками та друзями затримання було розцінено як викрадення людини. На думку його друзів, якщо акт вандалізму справді був вчинений, то це наслідок посттравматичного стресового розладу.
Адвокат Сорда тоді так прокоментував його негативне висвітлення у ЗМІ: «Думаю, Влад — це найлегша жертва, яку можна було спіймати і представити як головний прапор мітингу, разом з цим зробити якийсь розголос. Думаю, коли події вщухнуть і ми детально розберемося у ситуації, то виявиться, що ця історія зовсім не така, якою її намагається представити поліція».
Ми вже казали, що далеко не всі ці видання відносяться до групи “книга про АТО” у вузькому сенсі цього слова – зокрема, у цей список входять і 18 коміксів різного авторства. «Охоронці країни»: перший комікс, присвячений українським воїнам, який народився саме у Дніпрі. Прототипами головних героїв коміксу стали реальні українці, що воюють на Донбасі, тож комікс можна назвати «щоденником АТО» Його автором став волонтер Леонід Краснопольський, який до 2014 року жив у Донецьку і навіть побував у полоні бойовиків.
Ми зовсім інакше уявляли собі війну. І коли вона почалась – виявилися до неї неготові. Наш понятійний апарат сформували не ми. Його кували книжки та кінематограф – і завважимо, й те, й те ми отримали у спадок від Радянського Союзу. Коли ми говоримо про війну, окупацію та репресії, то згадуємо всю ту кінокласику про першу половину минулого століття.
Радянський кінематограф культивував одну-єдину війну – Другу світову. В якій напівтонів не існувало, а тому й не було можливості для “компромісу”. Боротьба слугує за єдину можливість виживання. Ставка у цьому протистоянні – твоє життя. Ти неодмінно його втратиш, якщо програєш, а тому тобі відступати нема куди.
Проблема лише в тому, що такі війни – це виняток, а не правило.
Більшість війн переслідують значно утилітарнішу мету. Країни воюють за зони впливу й доступ до ресурсів. Війни починають заради власної політичної стабільності – або для чужої дестабілізації. Специфіка будь-якої “нетотальної” війни в тому, що обиватель завжди має можливість не брати в ній участі. Його персональне виживання не пов’язане безпосередньо з результатом цієї війни, й тому він може дозволити собі варіативність в оцінках.
У цьому сенсі Україна – не виняток. Тому що російське вторгнення – за всієї своєї жорстокості та аморальності – теж має мало спільного з Другою світовою.
Кремль не має на меті фізичне винищення мешканців підкорених територій. Москву цілком влаштує, якщо українці погодяться з тим, що вони – “частина триєдиного російського народу”. Якщо вони погодяться з російською версією історії, складуть присягу на вірність “духовним скрєпам” і відмовляться від будь-яких претензій на суверенітет.
Кремлівська умова дуже проста. Визнайте, що ви – “рускіє”, і отримаєте все, що накопичила імперія протягом останніх століть свого існування. Відмовтесь від ідентичності – й здобудете право на Чайковського, Пушкіна, Лєрмонтова та Толстого. А вашу національну культуру ми готові зберегти на рівні фольклору. З неодмінними шароварами й культом Переяславської ради.
У цьому сенсі проблематика нинішньої війни зосереджена не довкруж нижніх ярусів піраміди Маслоу, а ближче до горішніх. Війна точиться не за фізичне виживання, а за питання, пов’язані з самоідентифікацією та самоактуалізацією.
Обиватель постав перед складним вибором. На одній шальці терезів у нього загроза побутовому комфорту та витрати держбюджету, загальна тривожність та ризики для життя у випадку нової мобілізації. А на іншій шальці – категорії незалежності та суверенітету, символічний контур і національно-визвольна боротьба. Перші категорії зрозумілі й відчутні, оскільки стосуються перших двох рівнів піраміди Маслоу. Інші категорії абстрактні та умовні, бо належать до останніх поверхів цієї ж класифікації. Той, хто до них не дістався, – навряд чи готовий наперед погодиться з їхньою значущістю.
Як наслідок, обиватель чудово розуміє, які витрати супроводжують війну. Та водночас він не вповні вловлює, що саме він здобуде разом із перемогою. Класична історія про синицю в руках та журавля в небі. Якого, на додачу, ще треба вміти розгледіти.
І це принциповий момент. Якщо порядок денний влади формує соціологія, то керівництво країни завжди зосереджуватиметься на тактичних питаннях. Нагальне не передбачає стратегії. Правильні рішення необов’язково будуть популярні.
Саме в цьому полягає вразливість демократії перед авторитарними режимами. Тому що російська верхівка не залежить від настроїв своїх виборців. Вона може дозволити собі не озиратися на чужі бажання – і зосередитися на своїх власних. Вона може дозволити собі не стримуватися у виборі засобів і методів – і розтягувати війну проти України на роки та мільярди.
А кожне українське керівництво щоразу вимушене складати той самий іспит. На послідовність та далекоглядність. На здоровий глузд та відповідальність. Бо завелика спокуса – поступитися мінливим бажанням й кинути в грубку історії все, що може подарувати країні шанс на майбутнє.
І тоді наступному поколінню доведеться все починати спочатку.
Всеукраїнський відкритий конкурс на найкращі ескізи для муралів по вулиці Захисників України оголосили у Львові. Проєкт відповідного рішення невдовзі буде винесено на розгляд Львівської міської ради. Про це повідомляє “Армія-Inform”.
За задумом на цій вулиці буде створено open-air мистецьку галерею, що привертатиме увагу до тематики захисту України та надасть художникам можливості для творчого втілення своїх емоцій та бачення на тему захисників Вітчизни. Галерея нараховуватиме вісім муралів (стінописів) на тему захисників України, які можуть бути як незалежними один від одного, так і об’єднаними в одну сюжетну лінію. Змінюватимуться малюнки муралу не рідше, ніж раз на два роки.
Заплановано, що ескізи муралу обиратимуться на конкурсі, який має на меті вшанування постатей захисників України. До нього допустять тільки авторські роботи. Але ескізи, які суперечать загальноприйнятим гуманістичним цінностям, будь-яким чином ображають чи принижують честь та гідність українського народу або пропагують сепаратизм, розглядатися не будуть. Переможцям конкурсу ескізів виплатять премії: за перше місце – 40 тисяч гривень, за друге та за третє місця відповідно 25 та 20 000 гривень.
Наступним канцлером ФРН стане лідер соціал-демократичної партії Олаф Шольц. Він замінить на цьому посту нинішнього канцлера Німеччини Ангелу Меркель.
Як повідомляють ЗМІ, відповідної домовленості вдалося досягти під час перемовин про створення коаліції у німецькому Бундестазі. Оприлюднення угоди планується вже у сьогодні о 16.00. Після цього Ангела Меркель офіційно перестане виконувати свої обов’язки.
Також відомо, що головую зовнішньополітичного відомства стане представник від партії “зелених” Анналена Бербок.
ГО «Харківське товариство східних слов’ян», яке нещодавно попросило у Харківської обласної адміністрації кошти на фестиваль “руської” культури “Таліца” співпрацює з російським держфондом “Россотрудничество”. Про це повідомляє “Укрінформ.
“Російські фонди продовжують свою діяльність на території України, використовуючи механізми м’якого впливу на українське суспільство. На сьогодні, головним спрямуванням їхньої діяльності є показ історичних подій у російському баченні, привласнення української історичної і культурної спадщини, підняття іміджу Росії, поширення пацифістських настроїв, псевдо-демонстрація відсутності проблем у відносинах між Росією й Україною” – коментує цю ситуацію видання.
Нагадаємо, що Департамент масових комунікацій та забезпечення доступу до публічної інформації Харківської обладміністрації може виділити близько 160 тисяч гривень на фестиваль неіснуючого “руського” народу. Відповідну інформацію опублікував почесний голова “Спілки ветеранів АТО” Павло Федоров.
