10–11 червня у Львові відбудеться всеукраїнський форум «Університети. Ветерани. Суспільство». Подію організовує Альянс українських університетів.
Головною темою форуму стане підтримка ветеранів, ветеранок та їхніх родин у закладах вищої освіти. Організатори зазначають, що після початку повномасштабної війни роль університетів в Україні суттєво змінилася. Тепер це не лише місце для навчання, а й простір для адаптації, перекваліфікації та повернення ветеранів до цивільного життя.
Під час форуму учасники працюватимуть над практичними рішеннями для університетів. Зокрема, йтиметься про створення ветеранських політик у вишах, адаптацію ветеранів до навчального середовища, взаємодію з громадами, державними установами, бізнесом та ветеранськими організаціями.
За результатами форуму мають підготувати конкретні інструменти для українських університетів. Серед них — зразки ветеранської політики для закладів освіти, чеклисти для внутрішнього аудиту роботи з ветеранами та рекомендації щодо співпраці з ринком праці й громадами.
Також під час заходу представлять дослідження Українського ветеранськоо фонду щодо освітніх можливостей для ветеранів. До участі запрошують представників університетів, ветеранських і громадських організацій, місцевої влади, бізнесу та експертного середовища. Форум проходитиме за підтримки Українського ветеранського фонду, Міністерства у справах ветеранів України, Veteran Media та Освіта.ua.
Форум пройде у Українському католицькому університеті за адресою: Центр Шептицького, вул. Стрийська, 29а. Участь у заході безкоштовна. Кількість місць обмежена. Реєстрація за посиланням.
Під час масованої атаки рф на Дніпро ветеран із Маріуполя допоміг врятувати людей із палаючого будинку. Чоловік, який раніше воював на фронті та був демобілізований через важкі поранення, кинувся на допомогу мешканцям багатоповерхівки одразу після вибуху.
Про це повідомляє «inKorr».
У ніч на 18 травня російські війська протягом шести годин атакували Дніпро ракетами та безпілотниками. Один із ударів прийшовся по житловому кварталу. Внаслідок обстрілу були пошкоджені близько 20 будівель. За офіційними даними, постраждали 18 людей, серед яких двоє дітей. Ще вісьмох мешканців госпіталізували.
Одним із тих, хто опинився поруч у критичний момент, став ветеран із Маріуполя Олександр. Чоловік воював із 2022 року, однак два роки тому його зняли з військового обліку через отримані поранення. Попри пережиті травми, під час пожежі він не залишився осторонь.
Коли після вибуху під’їзд почав заповнюватися димом, Олександр разом із рятувальниками допомагав шукати людей у квартирах. Йому вдалося врятувати двох жінок — Людмилу та її доньку. Ситуацію ускладнювало те, що одна з постраждалих нещодавно перенесла інсульт і не могла самостійно пересуватися. За словами ветерана, дістатися до людей було непросто через сильне задимлення та пожежу на одному з поверхів.
“Ми дійшли з ними до третього поверху, де була пожежа. Вище вже піднятися не було можливості, бо там був чадний газ, дим, і рятувальники сказали, що поки не загасять третій поверх, не можемо піднятися вище. Я зайшов до кімнати по прямій. Лежала жінка на ліжку й була присипана осколками. Жінка почала кричати: «Я інвалід, залиште мене тут»”, — розповів Олександр.
Чоловік каже, діяв інстинктивно, швидко реагувати навчився на фронті.
Врятована мешканка Людмила каже, що саме завдяки чоловікові їм вдалося вибратися живими.
“Ледве нас витягли, бо не могли знайти. Я погукала людину, він пішов шукати по сусідах. Він зайшов, винесли доньку, забрали в лікарню. Вдячна, що він нас почув. Арматурою він відчинив двері і нас витяг. Що ми цілі, що ми здорові, що ми живі”, — згадує жінка.
Під час рятувальної операції сам Олександр отримав сильне отруєння чадним газом. Уже наступного дня після атаки він звернувся по медичну допомогу.
У Києві триває виставка «Нова цілісність» українського художника Нікіти Кадана. Проєкт створений на основі реальних історій українських ветеранів, які пережили поранення, ампутації, протезування та реабілітацію після війни.
Робота була створена за підтримки RIBBON International та Павільйону культури. Проєкт з’явився під час повномасштабної війни росії проти України та досліджує, як людина переживає втрату фізичної й психологічної цілісності після травми.
Фото – Дмитро Пруткін та RIBBON International
Основою для роботи стали інтерв’ю з ветеранами. Над проєктом Кадан працював разом із соціологинею Софією Лавренюк, яка спеціалізується на травмоінформованих практиках. У центрі виставки — протези, які художник називає «свідками» війни. У просторі інсталяції конструкції з протезів виконують повторювані рухи, нагадуючи механічних ляльок. За задумом автора, це символізує нескінченний процес відновлення після травми та тривалі наслідки війни для людини.
Голосами виставки стали свідчення ветеранів, які озвучила акторка Анастасія Сегеда. У цих історіях йдеться про втрату, зміну тіла, реабілітацію та життя після поранень. Звуковий супровід створив композитор Клеменс Пул.
Сам Кадан пояснює, що протези в його роботі — це не просто медичні пристрої. На його думку, вони зберігають пам’ять про травму та стають частиною нової ідентичності людини після війни.
Нікіта Кадан / Фото – Дмитро Пруткін та RIBBON International
Виставка триватиме до 31 травня 2026 року та працюватиме щодня до 21:00. Також у межах проєкту запланована публічна програма.
Нікіта Кадан — один із найвідоміших сучасних українських художників. У 2022 році він отримав Національну премію України імені Тараса Шевченка, а його роботи виставлялися в Україні, Франції, Італії, Японії та інших країнах світу.
Коли за військовослужбовцем зачиняються двері військової частини чи шпиталю, починається його особиста, тиха війна за виживання в цивільному житті.
Бюрократичні лабіринти, нескінченні черги в кабінетах, оформлення соціальних виплат, відновлення втрачених під час обстрілів документів, проходження військово-лікарських комісій та пошук надійного реабілітаційного центру – усе це здатне морально виснажити навіть найсильніших людей, які пройшли найгарячіші точки фронту. Поранені бійці, повернувшись додому, часто закриваються в собі, відчуваючи відстороненість суспільства.
Саме для того, щоб ніхто не почувався покинутим чи непотрібним, у Чернігові розпочав роботу новий простір для військовослужбовців, ветеранів та їхніх близьких – Локація підтримки та відновлення «Центр 4.5.0». Головна його відмінність від державних установ у тому, що допомога тут не підпорядкована суворим чиновницьким протоколам чи фіксованим дедлайнам. Тут підставляють плече на стільки, на скільки це необхідно людині.
Код армійської тиші: як народився задум про створення «Центру 4.5.0»
Центр став результатом спільних зусиль ГО «Платформа підтримки Героїв» та Оперативного командування «Північ». Організатори прагнули створити локацію, де б фізичне відновлення тісно перепліталося з психологічною та соціальною адаптацією у колі однодумців.
Назва проєкту має символічне значення, зрозуміле кожному військовому. В армійському сленгу та під час радіообміну код «4.5.0» означає: «Все спокійно, ситуація під повним контролем». За роки війни цей цифровий код став одним із найвідоміших символів українського опору, оскільки він уособлює омріяну тишу на фронті. Засновники хабу сподіваються, що створений ними простір стане саме такою зоною душевного затишку, безпеки та спокою для ветеранів.
Двері центру відкриті не лише для демобілізованих чи поранених воїнів, а й для чинних військовослужбовців, які перебувають у відпустці чи на лікуванні, а також для їхніх родин. Наприклад, якщо чоловік зараз виконує бойові завдання на передовій, його дружина чи дитина мають можливість приходити сюди, спілкуватися, відвідувати психолога та безкоштовно займатися спортом.
«Ми в жодному разі не намагаємося замінити собою медичний заклад чи спеціалізовану клініку, – пояснює голова ГО «Платформа підтримки Героїв» Артем Євминець. – Наша головна мета – це соціалізація ветеранів. Це про те, як практично навчитися жити в новому тілі після важких поранень, як повернутися в соціум і не почуватися самотнім».
На досягнутому команда зупинятися не збирається. Наразі активісти готують запуск нового проєкту спільно з Міністерством у справах ветеранів України. Це буде масштабніший рівень роботи, повністю орієнтований на системну підтримку воїнів із надважкими пораненнями та ампутаціями кінцівок.
Свої для своїх: філософія команди
У «Центрі 4.5.0» немає «випадкових» людей чи байдужих працівників. Сюди не беруть на роботу за звичайними оголошеннями. Команда хабу – це міцне коло однодумців, де кожен адміністратор є ветераном з інвалідністю внаслідок війни, а кожен відвідувач – побратимом, якого розуміють без зайвих слів. Наразі весь проєкт тримається на кістяку з десяти людей. Замість відпочинку вдома, вони обрали складний шлях громадської діяльності та щоденної допомоги іншим.
Андрій Соловей: Рух – це життя
Одним із головних організаторів проєкту став близький друг Артема Євминця – Андрій Соловей, боєць легендарної 1-ї окремої танкової Сіверської бригади. До початку повномасштабного вторгнення Андрій мав цілком мирну професію – працював виконробом на будівництві. Але коли російські війська опинилися під стінами його рідного Чернігова, чоловік без вагань пішов добровольцем захищати своє місто.
Після вибиття ворога з півночі України бійця перевели на пекельний східний напрямок. У 2023 році під час зіткнень поблизу Старомайорського, що на Донеччині, Андрій отримав важке мінно-вибухове поранення обидвох ніг та руки. Через щільні обстріли евакуація пораненого воїна з поля бою затягнулася на довгі 20 годин.
Потім було лікування в шпиталях Запоріжжя та Хмельницького. Воїн витримав 17 складних операцій. Лікарі буквально по шматочках зшивали й збирали докупи роздроблені кістки. Суглоба на одній нозі практично не залишилося, проте кінцівки було врятовано. Після шпиталів почалася тривала реабілітація у Чернігівській міській лікарні №4, де Андрія у прямому сенсі слова знову ставили на ноги. Сьогодні ветеран уже може ходити, спираючись на паличку.
«Але це насправді дуже боляче, – буденно, без жодного трагізму описує свій теперішній стан Андрій. – Там усередині фактично немає нічого живого, нога майже не гнеться через відсутність суглоба».
Тому, щоб розвантажити понівечені кінцівки, удома ветеран пересувається в інвалідному візку. Проте Андрій не закрився в чотирьох стінах і став одним з організаторів та адміністратором «Центру 4.5.0».
Однією з найгостріших проблем у країні він вважає чинну систему державної реабілітації: «Державні реабілітаційні програми мають суворий часовий ліміт – усього два тижні, після чого пацієнтів виписують додому, незалежно від стану. Саме тому наше об’єднання відкрило безкоштовну локацію, де хлопці та дівчата можуть під керівництвом фахових реабілітологів або самостійно займатися на тренажерах стільки, скільки потрібно».
За словами Андрія, більшість відвідувачів залу вже чітко знають, які вправи їм необхідні, завдяки порадам лікарів, інтернету та власному досвіду. Вони розуміють: працювати над собою потрібно щодня. Деякі ветерани розробили для себе крос-тренінг: один день вони відвідують платний зал (наприклад, X-Line, де діє спеціальна ветеранська програма), а наступного дня приходять у «Центр 4.5.0», де все безкоштовно. Деякі побратими приходять тренуватися цілими родинами.
Звичайно, буває важко. Є відвідувачі, які через біль займаються лише 10 хвилин, після чого йдуть пити каву. Але головне правило відновлення залишається незмінним. Андрій підсумовує: «Займатися треба регулярно, і головне – мати величезне власне бажання. Фізичні вправи даються геть нелегко, але треба пробувати, бо рух – це і є життя».
Павло Жариков: Протистояння «паперовій війні»
Керівником «Центру 4.5.0» є Павло Жариков – прикордонник, який отримав інвалідність внаслідок війни. Павло пов’язав життя з прикордонною службою у 2017 році. Служив на Чернігівщині («Нові Яриловичі»), згодом у Маріуполі, Мар’їнці та Щасті. Саме в Щасті Павло прийняв свій перший бій на початку повномасштабного вторгнення. Пізніше брав участь у боях на Лиманському напрямку, де 15 квітня 2022 року біля Ямполівки отримав серйозне поранення. Після пів року лікування повернувся до служби на тилову посаду, а в липні 2024 року через погіршення стану був звільнений.
«Спочатку я прийшов в ГО «Платформа підтримки Героїв» як звичайний ветеран, – згадує Павло. –А через деякий час мені запропонували очолити «Центр 4.5.0». Я погодився без вагань, бо знаю всі проблеми ветеранів зсередини».
Сьогодні «Центр 4.5.0» працює щодня з 10:00 до 15:00. Його очільник особисто веде прийом, консультує та допомагає розбиратися з юридичними питаннями. Організація співпрацює з бійцями ЗСУ та ДПСУ, зокрема зі 105-м прикордонним загоном. За словами Павла, найпопулярніші запити стосуються саме фінансових та юридичних нюансів: оформлення виплат після звільнення, відновлення військових квитків та отримання посвідчень УБД.
Первинну юридичну допомогу Павло надає особисто. Якщо ж справа потребує тривалого судового супроводу, Центр підключає юристів-партнерів, які безкоштовно доводять справу до результату. Також Центр координує роботу реабілітологів, які допомагають важкопораненим бійцям з ампутаціями безпосередньо в залі хабу.
Павло зазначає, що порівняно з 2022 роком бюрократичне навантаження на поранених сильно зросло: «Оці нескінченні бюрократичні кола пекла зараз найбільше виснажують хлопців. Тому робота Центру є містком, який допомагає ветеранам адаптуватися до цивільного життя».
Богдан Томин: Скелелазіння на протезах
Ще один адміністратор центру — Богдан Томин, чий бойовий шлях проліг через Запоріжжя, Курахове та Мар’їнку. Саме на Донеччині Богдан отримав важке поранення кінцівок. Після цього почався довгий етап лікування в госпіталях Дніпра та Вінниці, де лікарі понад рік відчайдушно намагалися врятувати понівечену ногу бійця.
«Я рік і три місяці був повністю лежачим, – ділиться спогадами Богдан. – На нозі були численні відкриті переломи, лікарі до останнього намагалися її зберегти, тому протезування відкладалося».
Зрештою ногу довелося ампутувати, і у квітні 2025 року Богдан отримав перші навчальні протези. Сьогодні він – справжнє диво реабілітації: людина без обох ніг, якій прогнозували роки на милицях, зараз упевнено пересувається залом хабу без сторонньої допомоги. «Хтось падав і здавався, а я просто йду вперед. Без милиць і палички», – каже він з гордістю.
У листопаді 2025 року Богдан у складі групи ветеранів своєї бригади вирушив на Закарпаття, щоб випробувати себе в справжньому скелелазінні та піднятися на Чорну Гору. Ветеран з посмішкою згадує, як його приклад діяв на інших поранених бійців під час підйому: «Хлопці дивилися на мене і казали: «Він на двох протезах лізе вгору, а ми з однією ногою не зможемо?» І лізли слідом. Навіть маючи дві здорові ноги, не кожен туди піднятися зможе, а наші хлопці – змогли!»
Цей досвід став для Богдана головним життєвим девізом, який він транслює кожному відвідувачу центру:«Як восени листя падає, так і людина через поранення може впасти. Але головне – пам’ятати, що завжди можна піднятися назад. Навіть якщо немає ніг – ти все одно можеш стояти на своїй вершині. Немає сенсу жаліти себе. Те, що сталося на війні, – в минулому, його не змінити. Треба працювати з тим, що є зараз».
Містки у майбутнє та амбітні плани
Окрім спортивних тренувань, психологічної допомоги та юридичної роботи, команда «Центру 4.5.0» нещодавно взялася за допомогу у працевлаштуванні демобілізованих військових, що є найважливішим етапом успішної реабілітації.
«Ми працюємо як надійний місток, – ділиться планами Артем Євминець. – Ми знаємо місцевих роботодавців, знаємо їхні вакансії, і водночас чудово знаємо можливості наших хлопців. Ми робимо все, щоб ветерану було легше знайти своє нове місце в цивільному житті». Богдан Томин додає, що найстрашніше після поранення – це не фізичний біль, а саме гостра самотність і відчуття непотрібності суспільству.
Незважаючи на те, що в Чернігові вже працюють інші схожі ініціативи (як-от відомий центр «Серцевір»), новий хаб ставить перед собою ширшу мету. Організатори прагнуть охопити підтримкою насамперед ветеранів із найвіддаленіших сіл та селищ Чернігівської області.
«По далеких селах хлопці після поранень часто взагалі не здогадуються про свої законні права та можливості, – констатує Богдан. – Вони місяцями сидять удома на самоті, навіть не знаючи, що є таке місце, куди можна приїхати, отримати допомогу й просто побути у колі своїх, серед людей, які пройшли те саме».
Локація «Центр 4.5.0» продовжує розвиватися та розширювати спектр послуг, доводячи, що разом подолати наслідки війни значно легше. Адже після найтемнішої ночі завжди настає день, і код «4.5.0» має обов’язково стати реальністю для кожного українського ветерана.
Олена БЕРЕЗКІНА
Проєкт здійснюється за підтримки National Endowment for Democracy (NED)
Після гучної перемоги в Єгипті український боксер Олександр підняв на рингу український прапор із підписами ветеранів російсько-української війни.
Про це повідомили у DTEK.
Підтримати Усика до Єгипту приїхали українські ветерани, серед яких були енергетики та шахтарі ДТЕК, а також амбасадори ініціативи Серце Азовсталі, заснованої Рінатом Ахметовим. Перед поєдинком боксер особисто зустрівся із захисниками. Усик подякував ветеранам за підтримку, силу духу та захист України. Саме вони подарували чемпіону особливий прапор із власними підписами.
Після перемоги спортсмен виніс цей прапор на ринг і продемонстрував його глядачам. Цей момент став одним із найемоційніших після бою.
У ДТЕК зазначили, що прапор із підписами ветеранів став символом поваги до українських військових і тих, хто продовжує боротися за країну навіть після повернення з фронту.
“Цей прапор у руках чемпіона побачив увесь світ. І як же він підтримав українців, які дивились бій під вибухи дронів та балістики”, — зазначено в дописі ДТЕК.
У поєдинку Усик здобув перемогу над Ріко Верхувеном технічним нокаутом в 11-му раунді. Для українського чемпіона цей бій став ще одним успішним виступом у професійній кар’єрі. Його статистика тепер складає 25 перемог, із яких 16 — нокаутом.
Командування Сухопутних військ ЗСУ заявило, що дії військовослужбовця ТЦК, який застосував силу до ветерана Артема Мороза у Києві, “не можуть бути нічим виправдані”. Після інциденту винних посадових осіб планують перевести до бойових підрозділів.
Про це повідомили у Сухопутних військах ЗСУ.
Посадові особи категорично не підтримують такі дії особового складу та вже офіційно перепросили у ветерана.
“Командування Сухопутних військ Збройних Сил України рішуче засуджує такі неправомірні дії. Взаємодія з людьми, як цивільними, так і військовослужбовцями, має ґрунтуватися на принципах людяності та поваги. А гідність і права ветеранів війни – абсолютний пріоритет для Збройних Сил України”, — заявили у Сухопутних військах.
Інцидент стався у Шевченківському районі Києва під час роботи групи оповіщення. За офіційною інформацією, між представником ТЦК та ветераном Артемом Морозом виник конфлікт, під час якого військовослужбовець застосував фізичну силу. Деталі тут.
Після бійки Артема Мороза направили на судово-медичну експертизу для встановлення ступеня тяжкості травм.
У Сухопутних військах прямо заявили, що такі дії є неприпустимими. Після події поліція Києва відкрила кримінальне провадження за статтею 125 Кримінального кодексу України — умисне легке тілесне ушкодження. Наразі триває досудове розслідування.
У Сухопутних військах повідомили, що керівництво Київського міського ТЦК та СП підтримує зв’язок із постраждалим ветераном. Також там заявили, що офіційно перепросили у Артема Мороза за дії військовослужбовців. Окрім цього, у Київському ТЦК раніше повідомляли про початок службового розслідування та дисциплінарну відповідальність для причетних.
Артем Мороз добровільно вступив до територіальної оборони у березні 2022 року. Під час бойових дій на Херсонщині він потрапив під мінометний обстріл і внаслідок поранення втратив обидві ноги. Після лікування у США ветеран отримав спортивні протези та навіть пробіг Бостонський марафон. Також Артем Мороз став відомим після відео, де він танцює на Таймс-сквер у Нью-Йорку після протезування.
Після реабілітації ветеран повернувся на службу до 241 бригади та займається підтримкою військових і їхніх родин.
В Україні стартує третій набір на курс саперної справи у сфері гуманітарного розмінування для ветеранів, ветеранок, членів їхніх родин, а також близьких загиблих і зниклих безвісти військовослужбовців. Навчання триватиме 10 тижнів і проходитиме у Києві.
Курс організовує Фундація UNCONQUERED за підтримки Київ Мілітарі Хабу. Навчання проходитиме на базі SHERIFF Demining та включатиме теоретичну підготовку і практичні заняття на полігоні.
Організатори зазначають, що після завершення навчання та успішного складання іспитів учасники отримають свідоцтво державного зразка за кваліфікацією «сапер (розмінування)».
“Гуманітарне розмінування — це про повернення людей додому, безпечні поля дороги, подвір’я, громади. Про роботу, яка має прямий сенс і реальний вплив”.
Початок навчання запланований на другу половину липня. Участь у курсі є безоплатною. Для учасників з інших міст передбачене безкоштовне проживання.
Ветерани та ветеранки, які через поранення, травми або тяжкі захворювання потребують постійної допомоги, тепер можуть отримати безоплатні послуги довготривалого медичного догляду.
Про це повідомили у Міністерстві у справах ветеранів.
Національна служба здоров’я України вже законтрактувала перші медичні заклади, де надаватимуть такі послуги. Йдеться про Волинський обласний госпіталь ветеранів війни, Хмельницький обласний госпіталь ветеранів війни, а також Медичний центр реабілітації та паліативної допомоги.
Допомога доступна учасникам бойових дій та людям з інвалідністю внаслідок війни. Йдеться про ветеранів, які повністю або значною мірою залежать від сторонньої допомоги через стан здоров’я. Рівень потреби визначатимуть за спеціальною шкалою Бартела.
Програма передбачає не лише медичний нагляд. Ветерани можуть отримати:
контроль лікування та прийому ліків;
профілактику ускладнень;
знеболення;
підтримуючу реабілітацію;
психологічну та соціальну підтримку;
допомогу з гігієною та харчуванням;
підтримку базових побутових потреб;
навчання родини навичкам догляду.
Фактично йдеться про комплексний супровід людей, які не можуть повноцінно обходитися без сторонньої допомоги.
Для пацієнтів із високим рівнем залежності держава передбачила понад 5,4 тис. грн за цикл догляду. Для ветеранів із помірним рівнем залежності — понад 3,4 тис. грн.
Щоб отримати допомогу, потрібно звернутися до одного із законтрактованих медзакладів та подати заяву, посвідчення УБД або документ про інвалідність внаслідок війни чи витяг із ЄДРВВ, а також направлення від сімейного лікаря або профільного спеціаліста. Якщо ветеран не може подати документи самостійно, це можуть зробити рідні або законний представник.
Проєкт реалізують спільно Міністерство у справах ветеранів України, Міністерство охорони здоров’я та Національна служба здоров’я України.
У Києві поліція відкрила кримінальне провадження після звернення ветерана війни Артема Мороза. Військовий, який після важких поранень та ампутацій продовжив службу, заявив про побиття під час конфлікту з представниками групи оповіщення ТЦК Шевченківського району.
Про інцидент повідомила дружина ветерана Олеся Жданова, а пізніше з’явилася і офіційна заява від правоохоронці.
За словами Жданової, увечері 21 травня подружжя поверталося додому після реабілітаційного тренування на двох автомобілях. На перехресті з вулицею Івана Виговського жінка побачила автомобіль чоловіка, який стояв на узбіччі. Біля машини, за її словами, перебували близько восьми людей у балаклавах, а також поліцейські.
Олеся Жданова стверджує, що почала знімати те, що відбувається, на телефон. У цей момент, за її словами, один із чоловіків у балаклаві вдарив Артема Мороза по голові. Після удару ветеран упав на землю. Також, за словами дружини, чоловікові розпилили в обличчя речовину, схожу на газ із балончика.
Жінка заявляє, що після інциденту кілька невідомих разом із працівником поліції підійшли до неї та вимагали видалити запис із телефону. За її словами, відео видалили не лише з галереї, а й із папки “нещодавно видалені”. Після цього люди у балаклавах нібито поїхали мікроавтобусом, а поліцейські — службовим автомобілем. Близько 21:45 Олеся викликала швидку допомогу та поліцію.
Наразі Артем Мороз проходить медичне обстеження. Попередньо лікарі підозрюють у нього струс мозку.
Як повідомляють ЗМІ, Артем Мороз — ветеран війни з інвалідністю І групи, який втратив на фронті обидві ноги. Після поранення він продовжив службу у структурі цивільно-військового співробітництва та займався допомогою пораненим військовим, звільненим із полону захисникам і родинам загиблих та зниклих безвісти.
До справи вже долучилися адвокати та Комітет захисту учасників бойових дій. Поліція проводить досудове розслідування.
Офіційних коментарів від представників ТЦК щодо обставин конфлікту на момент публікації не було.
Кабінет Міністрів ухвалив нову постанову, яка спрощує підтвердження статусу учасника бойових дій. Відтепер замість класичного посвідчення УБД можна використовувати витяг з Єдиного державного реєстру ветеранів війни.
Про це повідомило Міністерство у справах ветеранів.
Відтепер є два рівноцінні документи: посвідчення учасника бойових дій та витяг із реєстру ветеранів (електронний або паперовий). Обидва варіанти офіційно підтверджують статус ветерана в Україні.
Одна з ключових змін стосується освіти. Тепер діти ветеранів і ветеранок та постраждалих учасників Революції Гідності можуть подавати для отримання державної підтримки на навчання не лише посвідчення УБД батьків, а й витяг із реєстру ветеранів. Йдеться про підтримку для здобуття професійної, фахової передвищої та вищої освіти.
Якщо витяг оформлює сама дитина (до 23 років) або її представник, потрібно додати ще один документ — довідку про здобувача освіти з Єдиної державної електронної бази з питань освіти (ЄДЕБО). Новий формат документа став більш інформативним. У витягу тепер вказують який орган надав статус ветерана, дату його присвоєння, а також юридичні підстави. Тобто документ не просто підтверджує статус, а дає повніші дані про нього.
Витяг можна отримати безкоштовно. Є два варіанти: онлайн через портал «Дія» або ж у паперовому вигляді через ЦНАП. При цьому не має значення місце реєстрації — сервіс доступний по всій Україні.
