Рада ветеранів — це постійний колегіальний орган, де ветерани можуть впливати на рішення держави, пропонувати зміни до законів і допомагати створювати програми підтримки для захисників і захисниць.
Щоб стати членом Ради ветеранів, кандидатам необхідно пройти два етапи відбору. На першому етапі триває прийом документів у районних державних адміністраціях столиці:
Голосіївська РДА — до 6 червня;
Дніпровська РДА — до 30 квітня;
Деснянська РДА — до 1 травня;
Оболонська РДА — до 6 травня;
Печерська РДА — до 28 квітня;
Подільська РДА — до 6 травня;
Солом’янська РДА — до 30 квітня;
Шевченківська РДА — до 30 квітня.
Після завершення прийому документів у районах відбудуться збори, під час яких оберуть кандидатів і кандидаток для другого етапу.
Інформацію про вимоги до кандидатів, перелік документів, а також місце і час подання можна знайти на офіційних сайтах районних адміністрацій. Для консультацій працює телефон: (044) 202-79-18, а також електронна пошта: veteran.kyiv@kmr.gov.ua.
В Ужгороді 25–26 квітня відбулися всеукраїнські змагання «Карпатський виклик». Участь у заході взяли майже 200 військових, ветеранів і ветеранок з різних регіонів України. Це вже третя подія такого формату на Закарпатті.
Змагання проходили одразу на двох локаціях — у спортивному комплексі «Юність» та на площі Шандора Петефі.
Учасники змагалися у п’яти дисциплінах:
жим лежачи (50% власної ваги за одну хвилину);
ривок гирі вагою 16 кг;
веслування на тренажері протягом 100 секунд;
адаптивний настільний теніс;
більярд.
У змаганнях брали участь ветерани, які отримали поранення під час війни. Частина учасників виступала після серйозних травм.
«Карпатський виклик» — це не просто спортивні змагання, а ще й додаткова психологічна реабілітація ветеранів. Подібні заходи допомагають їм повернутися до активного життя та підтримувати зв’язок із побратимами.
«Це не про перемоги чи поразки. Це про братерство та створення можливостей для кожного Героя», — говорить Тарас Гайдук, заступник керуючого справами виконавчого апарату Закарпатської облради.
Захід відвідали представники місцевої влади, зокрема міський голова Богдан Андріїв. Вони поспілкувалися з учасниками та подякували їм за службу.
До організації долучилися Міністерство у справах ветеранів України, Федерація адаптивних видів спорту, профільні управління та ветеранські спільноти.
Благодійний забіг проводиться з метою підтримати ветеранів, а також розвивати Kordon Academy — простір для адаптації до цивільного життя через спорт, навчання та обмін досвідом.
У програмі були забіг із перешкодами та трейлова дистанція Kordon Trail. До участі долучилися команди військових навчальних закладів, представники сектору безпеки і оборони, а також цивільні, включно з дітьми.
Окремо провели забіги у категорії Special. У них взяли участь понад 30 ветеранів, частина — з протезами.
Також відбулися показові виступи кінологів прикордонної служби. Службові собаки продемонстрували виконання спеціальних завдань, а відвідувачі змогли ознайомитися з особливостями їхньої підготовки.
Презентація відбулася під час конференції III Veterans’ Reintegration Conference 2026: From Duty to Opportunity. Голова НБУ Андрій Пишний представив спеціальний розділ «Захисникам та їхнім родинам», який відкрили на освітній платформі з фінансової грамотності «Гаразд». Новий розділ створено в межах проєкту «Фінансова грамотність для захисників та захисниць України».
«Реінтеграція ветеранів — це не про благодійність, а про визнання реальності: Україна є країною ветеранів, і наше завдання – «повернути їм крила» через системні рішення у фінансовому секторі», — заявив Пишний при відкритті конференції.
На платформі вже доступно понад 80 матеріалів. Серед них — статті, практичні поради, покрокові інструкції, шаблони для планування бюджету та перелік корисних контактів і онлайн-ресурсів.
Матеріали поділені на вісім тематичних блоків. Вони охоплюють такі важливі питання, як:
як ефективно управляти фінансами під час військової служби, планувати бюджет та заощаджувати;
як користуватися спеціальними банківськими програмами, кредитними пільгами та страховими послугами для військових і ветеранів;
як контролювати кредити, депозити та взаємодіяти з фінансовими установами;
як захистити себе і родину від шахрайства, фейкових зборів та втрати доступу до рахунків через воєнні обставини;
як ветеранам і членам їхніх родин отримати грант чи пільгове фінансування та започаткувати власну справу;
як родині організувати сімейний бюджет, коли близька людина у війську, та зберегти фінансову стабільність.
«Для Національного банку цей проєкт насамперед про підтримку тих, хто тримає оборону. Війна змінила і нашу країну, і життя мільйонів українців, які стали на її захист. Ми прагнемо, щоб фінансова система була достойною підтримкою для військових, ветеранів та ветеранок, а також їхніх родин так само, як вони стали підтримкою країни. Наша ціль – зробити фінансову систему України найінклюзивнішою в світі, щоб українські захисники та їхні рідні відчували фінансову безпеку та впевненість у щоденних фінансових рішеннях», — пояснює голова НБУ.
У НБУ зазначають, що розділ регулярно оновлюватимуть відповідно до потреб військових і їхніх родин.
Проєкт “Фінансова грамотність для захисників та захисниць України” стартував у 2025 році. Його реалізують спільно з державними органами, ветеранськими організаціями, громадським сектором, фінансовими установами та освітніми інституціями. До ініціативи вже долучилися понад 60 партнерів.
Життя людини є найвищою цінністю. Достойне поховання і збереження пам’яті про захисників, які віддали життя в боротьбі за свободу країни – обов’язок держави та суспільства. Війна перетнула десятилітню межу, а в Україні так до кінця не врегульоване законодавством поховання учасників бойових дій.
Родини стикаються з рядом проблем при похованні загиблих захисників. Зокрема, зі складною бюрократичною процедурою оформлення документів, відсутністю місць у секторах військових поховань, затримкою виплат. Коли ховають чинних військовослужбовців більшість організаційних питань вирішують Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Але, коли помирає демобілізований ветеран, родинам доводиться вирішувати всі питання самотужки.
ВІД НАЦІОНАЛЬНОГО ДО РЕГІОНАЛЬНИХ
Ветеран Олег Селянінов особисто стикнувся із проблемою поховання близької людини. Його син загинув, захищаючи Батьківщину. Чоловік розповідає, що дуже довгою та складною була процедура оформлення документів. Необхідних довідок із військової частини він чекав цілих три місяці.
Є суттєва різниця між діючими військовослужбовцями та списаними ветеранами, – зауважує Олег. – Ветеран є цивільною людиною, він уже не знаходиться на обліку в ТЦК і його не ховають із почестями. У такому випадку дуже складно отримати хоч якусь фінансову компенсацію. Кошти може виділити районна чи селищна рада, але лише із власної доброї волі. Складно домогтися, щоб ветерана поховали на Алеї Слави. Зараз родичі можуть скористатися й поховати загиблого учасника бойових дій на Національному військовому меморіальному кладовищі, але витрати на транспортування тіла лягають на плечі родини. Тому дешевше ховати на звичайному місцевому кладовищі.
Що стосується Національного кладовища, по ньому до цього часу тягнуться судові справи з невизначеністю права на землеволодіння, не вщухають суперечки з приводу екологічних проблем.
У січні поточного року Верховний Суд визнав протиправним рішення про виділення землі для Національного військового меморіального кладовища через порушення природоохоронного законодавства. Такі землі не можуть використовуватися для поховань. І зараз влада шукає юридичні шляхи, щоб вирішити проблему та обійти судові ухвали.
У березні на засіданні Комітету з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів було розглянуто внесення змін до законодавчих актів щодо місць поховання загиблих (померлих) осіб, які захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Також розглядалося питання доопрацювання закону про Національне військове меморіальне кладовище. На засіданні виступила міністр Наталія Калмикова.
– Законопроєкт щодо поховання й розміщення кладовища саме на цій ділянці підтриманий військовослужбовцями, – зазначила вона. – Протягом усього періоду роботи й будівництва в нас абсолютно повний контакт із родинами загиблих, які теж підтримують і проводять поховання своїх близьких. Я прошу комітет підтримати цей законопроєкт у другому читанні. Зі свого боку ми зробимо всю необхідну роботу із фракціями та групами у Верховній Раді для того, щоб врешті-решт дати покій нашим захисникам і захисницям і щоб держава виконала свій обов’язок із точки зору догляду за місцями поховання.
Будівництво Національного військового меморіального кладовища підтримали військові Сухопутних та Десантно-штурмових військ, командувач Сил безпілотних систем Роберт «Мадяр» Бровді. Але були військовослужбовці, що виступили проти розміщення поховань у Мархалівському лісі через екологічні проблеми й високі ґрунтові води. Зокрема, ветеран Сергій Латвієць оголошував голодування на Майдані Незалежності проти закладення кладовища в лісі між селищами Гатне та Мархалівка.
Депутати пообіцяли врегулювати всі юридичні питання. Також уже розроблено законопроєкт щодо створення військових меморіальних кладовищ у різних регіонах України. Народний депутат Тарас Тарасенко пояснює:
– Зміни законопроєкту стосуються виділення нових земельних ділянок під військові кладовища. Планується розвивати культуру пам’яті захисників, які захищали незалежність. Закон готовий до другого читання, але ще не поставлений у порядок денний.
У майбутньому планується будівництво меморіальних кладовищ у п’яти областях. Але цей законопроєкт зараз не у пріоритеті. За словами Тараса Тарасенка, голосування за зміни до закону «Про поховання та похоронну справу» може відбутися не раніше, ніж через два тижні.
ПРОБЛЕМИ МІСЦЕВИХ ГРОМАД
Депутатка Калуської районної ради Тетяна Медведчук у сфері поховання ветеранів і військовослужбовців називає цілу низку проблем. Серед них – затримки з оформленням документів, бюрократичні труднощі, нерівномірне фінансування у громадах і відсутність єдиних стандартів вшанування. Також болючим залишається питання впорядкування військових секторів на кладовищах і належного догляду за місцями поховань, щоб пам’ять про захисників була збережена гідно саме на державному рівні.
– Окремої уваги потребує створення та функціонування меморіального кладовища як простору пам’яті та вшанування героїв, – говорить Тетяна. – Не менш важливим є супровід родин у складний період втрати – інформаційна підтримка, допомога в оформленні документів, психологічна опіка. Громада має відігравати значну роль, адже спільна участь у прощанні формує культуру вдячності й єдності. Питання поховання – це частина національної пам’яті та відповідальності перед тими, хто віддав життя за наше майбутнє й майбутнє нашої держави.
На думку депутатки, було б важливо, щоб під час церемонії поховання активніше звучали слова побратимів – тих, хто знав загиблого, розділяв із ним службу й бойовий шлях. Їхні щирі спогади про характер, мужність і вчинки воїна додають церемонії особливої гідності й живої пам’яті.
Також необхідно облаштовувати військові сектори на вже існуючих кладовищах. Не всі громади виділяють землю під могили захисників. Часто поховання ветеранів здійснюються на загальному цвинтарі, поряд із могилами родичів. Але було б добре створити єдині підходи в усіх регіонах для збереження пам’яті про військових, які загинули, захищаючи Україну. Також важливо, щоб процедура поховання була чітко врегульована законодавством, із забезпеченням соціальних гарантій для родини. Держава повинна забезпечити належне фінансування ритуальних послуг, встановлення пам’ятників та збереження місць поховання.
ЮРИДИЧНІ СКЛАДНОЩІ
Найбільше складнощів виникає в родинах загиблих захисників у процесі відшкодування витрат на поховання. Досить часто родичам важко отримати кошти від держави.
– Законодавство визначає, – коментує юрист ГО «Чугуївська правозахисна група» Роман Лихачов, – що витрати на поховання померлих учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни мають покриватися за рахунок коштів місцевих бюджетів через відповідні органи самоврядування. Це є прямою нормою Закону України «Про поховання та похоронну справу» та створює юридичну основу для відповідних рішень і дій виконавчих комітетів.
Роман зазначає, що найчастіше виникають проблеми з отриманням компенсації на поховання не загиблих, а демобілізованих і померлих учасників бойових дій. Не всі родичі знають, що, згідно закону, вони мають право на забезпечення безоплатного поховання за кошти з бюджету місцевої громади. Трапляються випадки, коли в районних чи селищних радах відмовляють у компенсації витрат на поховання через нестачу коштів у бюджеті. А щоб такого не було, зазначена норма витрат має бути передбачена при формуванні бюджету та забезпечена відповідними коштами. Якщо це не робиться, то має розцінюватися як протиправна бездіяльність із боку місцевої влади, яка може бути оскаржена в адміністративному суді.
– Були випадки, – продовжує Роман Лихачов, – коли родина за рішенням суду отримала компенсацію через три роки після поховання родича. Учасник бойових дій помер у лікарні, але родичам відмовляли у виплатах коштів через те, що він начебто самовільно залишив частину. Суд визнав подання командиром військовослужбовця у СЗЧ незаконним і родина отримала грошову компенсацію.
На думку юриста, в Україні ще не врегульовано багато питань із приводу поховання та вшанування пам’яті учасників бойових дій. Також юридично не узгоджені питання перепоховання й дуже складно отримати дозвіл від органів місцевого самоврядування, коли необхідно перепоховати колишнього військовослужбовця.
АЛГОРИТМ ДІЙ
Загинула чи померла близька людина й усі члени сім’ї знаходиться в горі. У цей період важко самотужки вирішувати організаційні питання щодо поховання, збирати всі необхідні документи. При загибелі чинного військовослужбовця більшість організаційних моментів виконуються центрами комплектації. У деяких бригадах є патронатні служби, шо здійснюють підтримку родин полеглих воїнів і допомагають із похованням. Але коли помирає демобілізований ветеран, родичам доводиться все робити самотужки. Ми хочемо порадити, що слід діяти тим, хто потрапив у таку ситуацію.
Для відшкодування витрат на поховання померлих демобілізованих осіб родичі або виконавці волі померлого мають звернутися до Управління соціального захисту або Центру надання адміністративних послуг і подати такі документи:
звернення на ім’я міського чи сільського голови, а також оригінали й копії:
посвідчення особи заявника;
документу, що підтверджує реєстрацію місця проживання померлого;
посвідчення учасника бойових дій або особи з інвалідністю внаслідок війни;
документу, що підтверджує безпосередню участь у захисті безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України;
військово-облікового документу, яким підтверджується демобілізація (звільнення зі служби);
довідки про причину смерті або свідоцтва про смерть;
документу, який підтверджує родинні стосунки померлого та виконавця волевиявлення.
Відшкодування витрат на поховання здійснюється за умови наявності коштів у бюджеті територіальної громади. Тому, на жаль, родичам іноді доводиться достатньо довго чекати на отримання компенсації, яку їм гарантує законодавство.
В Україні лише створюється меморіальна культура та вводяться нові ритуали гідного вшанування пам’яті загиблих учасників бойових дій. А може не обов’язково починати все з нуля? Чому б не взяти за основу перевірений часом міжнародний досвід? Світовим прикладом гідного вшанування захисників є Арлінгтонський національний цвинтар в американському штаті Вірджинія, де поховано близько 400 тисяч ветеранів – учасників багатьох війн. Нічого навіть подібного в найближчий час у нас не буде. Але прагнути до цього, працювати над цим, намагатися рухатися в такому напрямку безумовно потрібно.
Церемонія поховання військових була затверджена Верховною Радою лише в 2021 році, аж через сім років після початку війни з росією. Церемоніал базується на українських історичних традиціях і сучасних стандартах країн НАТО. Наприклад, ввели ритуал покриття труни державним прапором, як це заведено в армії США. Перед спусканням труни прапор знімається й передається найближчим родичам захисника. При опусканні тіла в землю почесна варта здійснює три залпи в повітря холостими патронами.
Серед нових традицій слід відзначити прощання з героями на центральних площах міст. Відспівування священником часто відбувається не в релігійних спорудах, а просто неба. Також на церемонії прощання, окрім державного прапора, може бути присутній червоно-чорний стяг, як символ національно-визвольної боротьби українського народу.
Проте досі відсутній єдиний стандарт військових поховань на місцевому рівні. Також недостатньо виділено земельних ділянок для облаштування військових меморіальних кладовищ. Іноді родичам доводиться довго добиватися фінансової компенсації від держави. Досить часто виникають труднощі у взаємодії між родинами, військовими частинами й органами місцевої влади. Усі ці питання потребують врегулювання і вдосконалення.
Збереження пам’яті про героїв, які віддали життя за незалежність України – обов’язок усього суспільства. Родини полеглих не повинні лишатись самі зі своїм горем. Держава мусить подбати про таких людей, а особливо про тих, хто віддав життя в боротьбі з ворогом.
Ольга КУРШЕВСЬКА
Проєкт здійснюється за підтримки National Endowment for Democracy (NED)
У Тернопільській області ветеранів війни та колишніх військовослужбовців запрошують долучатися до служби в поліції. Вакансії відкриті у підрозділі поліції особливого призначення та секторі реагування патрульної поліції.
У поліції зазначають, що особливу увагу під час відбору приділяють кандидатам із бойовим досвідом. Йдеться як про атестовані, так і цивільні посади. За словами начальника поліції області Сергій Зюбаненко, ключовими якостями кандидатів мають бути дисципліна, відповідальність і витримка.
«У нас постійно відкриті конкурси на ті чи інші вакантні посади. Роботи вистачить для всіх. І нам потрібні не випадкові люди, а ті, хто готовий відповідально працювати. Станом на сьогодні в поліції Тернопільщини триває прийом документів на посади поліцейських та інспекторів підрозділу поліції особливого призначення (стрілецький) і на посади поліцейських та інспекторів сектору реагування патрульної поліції. Розуміючи велику відповідальність працівників поліції перед людьми, я для себе ухвалив остаточне рішення, що сам особисто буду проводити співбесіди з кандидатами на роботу в поліцію. Це моя відповідальність. Я хочу сам бачити й чути людей, які йдуть до нас на роботу. Розуміти, з чим вони приходять, що в них у голові, які в них цінності і чи готові вони професійно служити, виконувати вказівки та захищати людей».
Ознайомитись із вимогами вступу можна за посиланням.
Із 1 травня у Львові почне діяти система пільгового паркування для учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни. Вона передбачає 100 безкоштовних годин щомісяця на платних майданчиках громади для одного транспортного засобу.
Пільга поширюється на автомобілі, які перебувають у власності ветеранів. Водночас безкоштовне паркування не надається автоматично — для користування необхідно попередньо зареєструвати транспортний засіб у спеціальному електронному реєстрі.
«Важливо розуміти: безкоштовне паркування не надається автоматично. Щоб скористатися пільгою, власник автомобіля повинен заздалегідь зареєструвати свій транспортний засіб у спеціальному електронному реєстрі. Лише після внесення в базу даних і отримання персонального коду пільги можна активовувати паркувальні сесії та використовувати безкоштовні години», — пояснюють у департаменті міської мобільності та вуличної інфраструктури.
Після внесення авто до реєстру користувач отримує персональний код пільги у SMS. Його необхідно вводити під час кожної сесії паркування. Для початку безоплатного користування водій має самостійно запускати сесію через вебсервіс UNIP — відсканувавши QR-код на майданчику або зайшовши на відповідну сторінку сервісу, вказавши номер авто та код пільги.
«Система автоматично вестиме облік використаного часу з місячного ліміту. Після закінчення обраного часу паркування користувач зобов’язаний протягом 10 хвилин звільнити місце або, у разі необхідності продовження користування, розпочати нову паркувальну сесію за вказаною процедурою», — пояснили в управлінні безпеки та вуличної інфраструктури.
Формування реєстру триває з січня цього року — наразі до нього вже внесено понад 500 автомобілів ветеранів. Подати документи можна особисто у ЦНАПах громади або онлайн через Портал мешканця.
Для реєстрації необхідно подати заяву, паспорт або ID-картку, ідентифікаційний код, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, посвідчення учасника бойових дій або документ про інвалідність внаслідок війни, а також довідку про участь у бойових діях чи заходах із забезпечення оборони України.
В Україні триває прийом заявок на участь у грантовій програмі «ДОВІРА», яка передбачає фінансову підтримку ветеранів, членів їхніх родин, а також родин загиблих або зниклих безвісти. Максимальний розмір допомоги — до 216 тисяч гривень.
У межах проєкту учасники можуть отримати фінансування для розвитку вже діючого бізнесу, а також пройти навчання і скористатися менторською підтримкою. Програма орієнтована на ветеранів і ветеранок, звільнених з військової служби після 24 лютого 2022 року, а також на членів їхніх родин.
Заявки приймають до 30 квітня 2026 року. Подати документи можуть також родини загиблих або зниклих безвісти військовослужбовців.
Проєкт реалізує чеська гуманітарна організація «Людина в біді» за фінансової підтримки уряду США. Ініціатива спрямована на підтримку економічної стійкості ветеранів та їхніх родин, а також розвиток малого підприємництва.
Кабінет Міністрів України затвердив зміни до порядку використання бюджетних коштів, спрямованих на підтримку ветеранів і ветеранських ініціатив. Нові правила мають зробити систему надання грантів більш прозорою та зрозумілою для заявників.
Про це повідомляє Міністерство у справах ветеранів України.
Кабмін оновив механізм фінансування програм підтримки ветеранської спільноти, зокрема через Український ветеранський фонд. Документ розробили на виконання Закону України «Про ветеранське підприємництво».
Згідно зі змінами, уточнено перелік осіб, які можуть претендувати на грантову підтримку, а також визначено підстави для відмови у її наданні.
Державне фінансування передбачене за двома напрямами. Перший — ветеранське підприємництво: гранти на створення або розвиток власної справи, зокрема відкриття малого бізнесу чи масштабування вже діючого. Другий — підтримка та адаптація: кошти можуть отримати громадські організації, які працюють із ветеранами, їхніми родинами та сім’ями загиблих військових, зокрема у сфері відновлення здоров’я та повернення до цивільного життя.
Подати заявку можуть ветерани-підприємці, які офіційно зареєстрували бізнес і мають відповідний статус, а також громадські об’єднання. Для останніх передбачено низку вимог: реєстрація не менше року, неприбутковий статус, діяльність у сфері захисту прав та інтересів ветеранів і наявність у керівництві ветерана або члена його родини.
Водночас визначено випадки, коли у наданні гранту можуть відмовити. Йдеться, зокрема, про наявність фінансових чи юридичних проблем, факти зловживань попередніми грантами, корупційні правопорушення або відкриті кримінальні провадження. Також обмеження стосуються організацій і бізнесів, пов’язаних із країною-агресором або діяльністю на тимчасово окупованих територіях і в зоні активних бойових дій.
Окремо зазначено, що фінансування не надаватиметься бізнесам, пов’язаним із виробництвом або продажем алкоголю, тютюну, зброї, а також у сфері фінансових послуг.
Оновлений порядок покликаний уніфікувати правила розподілу коштів і зменшити ризики їхнього нецільового використання.
У суботу, 25 квітня, у Винниках на Львівщині проведуть перший етап серії військово-тактичних забігів. Захід має благодійну мету — зібрати кошти на розвиток ветеранського навчального центру, що допомагатиме колишнім військовим адаптуватися до цивільного життя.
Учасники долатимуть трасу з понад 20 перешкодами. Передбачено кілька форматів: трейловий забіг довжиною близько 15 км, індивідуальні та командні дистанції для аматорів і професіоналів, адаптивна категорія для ветеранів з ампутаціями чи інвалідністю, а також легші формати для родин і дітей.
Серед учасників — Роман Черненко, ветеран 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр», який після поранення і втрати кінцівки пройшов реабілітацію та протезування у Львові.
Окрім забігів, на локації працюватиме зона активностей із майстер-класами та показовими виступами, зокрема за участі кінологів. Також діятиме фудкорт.
Для учасників організують трансфер із Головного вокзалу Львова та площі Петрушевича. Реєстрація стартує о 08:00, завершення змагань і нагородження переможців заплановане на 16:30.
