Сторінка 59 – Новини ветеранів зі всієї України

В Україні запустили подкаст про формування дієвої політики підтримки ветеранів

Напередодні Дня захисників і захисниць України Ветеран Хаб, Принцип, Юридична сотня і Простір можливостей представили новий подкаст. У ньому ветерани, урядовці та експерти обговорюють, як створити ефективну державну політику для понад 1,5 мільйона українців і українок, які вже мають ветеранський статус, а також для тих, хто отримає його в майбутньому.

Про що пілот?

У першому епізоді йдеться про те: 

  • хто має статус ветерана, ветеранки та як він надається;
  • які упередження в суспільстві є навколо цих статусів;
  • що держава знає про потреби та як фіксує дані про ветеранів, ветеранок;
  • як подбати про безпеку даних воїнів і воїнок.

Хто в кадрі?

  • Івона Костина — голова правління Ветеран Хаб
  • Масі Найєм — ветеран, співзасновник правозахисного центру для військових Принцип
  • Наталія Калмикова — міністерка у справах ветеранів України
  • Олег Шиманський — заступник міністерки у справах ветеранів України.

Мета подкасту — зафіксувати історичний момент визнання українських воїнів державою. Важливо забезпечити сталою та реалістичною підтримкою впродовж життя їх та їхніх близьких. Адже з 2014 року понад 1,5 мільйона українців і українок отримали статус ветеранів і ветеранок. Доки війна триває, їх кількість зростатиме. 

«Якщо ви визнаєте словом ветеран учасників бойових дій, то ви визнаєте свою війну війною», — зазначила Івона Костина, голова правління Ветеран Хаб. 

У наступних випусках про:

  • дієву охорону здоровʼя
  • підтримку сімей
  • матеріальні потреби
  • роботу і покликання
  • повагу й гідне вшанування

Перший епізод подкасту Держава [для] ветеранів вийшов 30 вересня. Переглянути та послухати можна на YouTube-каналі Veteran Hub, Spotify, Apple Podcasts, HB Podcasts, MEGOGO. Нові випуски — щовівторка. 


Подкаст став можливим завдяки підтримці Уряду Великої Британії, яку він надає через Міністерство закордонних справ, у справах Співдружності та розвитку Великої Британії в межах проєкту «Концепція державної політики України щодо ветеранів та їхніх сімей». Його реалізують громадські організації Ветеран Хаб, Принцип, Юридична Сотня та Простір Можливостей. Інформація у матеріалі не завжди відображає погляди Уряду Великої Британії.

Уряд спростив отримання посвідчень УБД через ЦНАП і розширив права родин ветеранів

В Україні ветерани та їхні родини зможуть простіше оформлювати посвідчення учасника бойових дій, а також швидше отримувати витяги з Єдиного державного реєстру ветеранів війни. Кабмін ухвалив постанову, яка спрощує процедури та зменшує бюрократичні бар’єри.

Про це повідомляє Львівська обласна військова адміністрація.

Нова постанова уряду, розроблена Міністерством у справах ветеранів, вносить кілька важливих змін. Відтепер добровольці, які отримали статус учасника бойових дій через Мінветеранів, можуть подавати заяви на посвідчення через Центри надання адміністративних послуг за місцем проживання. Це робить отримання документа доступнішим для тих, хто проживає далеко від обласних центрів.

Також оновлено форму заяви, що привели у відповідність до чинного порядку. Це дозволить уникати неузгодженостей та затримок під час оформлення посвідчення. Окрім того, розширено коло осіб, які мають право отримувати витяги з Єдиного державного реєстру ветеранів війни. Відтепер працездатні батьки зниклих безвісти та полонених ветеранів можуть швидше отримати необхідні офіційні дані.

Посилюється й роль ЦНАПів, які стають ключовою ланкою у наданні ветеранських послуг на місцях.

«Оцифровані процеси й доступ через ЦНАП – це ще один доказ, що цифрова трансформація працює для людей. Можливість отримання посвідчення УБД через ЦНАП – це не просто надання послуги, це скорочення бюрократії для наших захисників та захисниць», – зазначила т.в.о. начальника управління з питань цифрового розвитку ЛОВА Наталія Хомик.

В адміністрації додають, що спрощені процедури дозволять родинам полонених та зниклих безвісти швидше отримати потрібні дані, а ветеранам – необхідні документи.

В УКУ стартувало навчання психологічного супроводу для ветеранів

Офіс інновацій УКУ спільно з кафедрою психології і психотерапії Факультету наук про здоровʼя Українського католицького університету та Центром сімейної психотерапії Олександра Гальчинського розробили сертифікатну програму «Основи психологічного консультування та супроводу для ветеранів у системі “Рівний – рівному”». Ветерани, які пройдуть навчання, зможуть надавати кваліфіковану допомогу своїм побратимам та посестрам, які були у полоні або демобілізувалися.

Програму розробили Марʼяна Миколайчук,доцентка кафедри психології та психотерапії ФНЗ УКУ, спільно із Олександром Гальчинським,акредитованим психотерапевтом і досвідченим військовим армії оборони Ізраїлю. Він активно допомагає українським військовим з початку повномасштабного вторгнення. Зокрема, надає консультації для військових психологів.

Марʼяна Миколайчук

«Мене запрошували у різні підрозділи ділитися знаннями. Здебільшого це була тактична психологія: як дати собі раду на полі бою, як допомогти побратиму стабілізуватися під час ведення бойових дій, як врятувати особовий склад. Паралельно я проводив і проводжу тренінги для цивільних психологів, як працювати з військовими, – розповідає Олександр Гальчинський. – Є кілька громадських організацій, навчальних центрів, які запрошують мене поділитися техніками, протоколами роботи з військовими для того, щоб надати їм психологічну допомогу. Йдеться не тільки про першу психологічну допомогу, а й про консультування, супровід і психотерапію у доволі кризових станах».

Він додає, що спільна програма з Факультетом наук про здоровʼя УКУ готує фахівців першого контакту з ветеранами: «Учасники нашої програми є самі ветерани. Кожен з них має чималий бойовий досвід, хтось має досвід полону. Ми їх готуємо для того, щоб вони вміли якісно ефективно надати психологічну допомогу».

«Таке навчання є й способом зцілення і самодопомоги: здобуваючи навички з психологічного консультування, у ветеранів покращується власна регуляція. Вони використовують психологічні техніки та інструменти і для себе», – додає Марʼяна Миколайчук.

Навчання на програмі «Основи психологічного консультування та супроводу для ветеранів у системі “Рівний – рівному”»

Вона пояснила, чому обрали систему «Рівний – рівному»: «Згідно з дослідженням, військовослужбовець чи ветеран швидше звернеться до людини зі схожим бойовим травматичним досвідом, яка ще й знає, як фахово використовувати інструменти й техніки психологічної допомоги, ніж до особи, яка не пережила подібного».

Участь у програмі беруть фахівціякі вже мають досвід консультування, психологічні знання, відповідну медичну освіту або є керівниками, засновниками громадських організацій, що допомагають ветеранам.

Навчання на програмі «Основи психологічного консультування та супроводу для ветеранів у системі “Рівний – рівному”»

Андрій Фармуга з Івано-Франківська має досвід роботи у системі «Рівний – рівному». Він служив в АТО, а коли повернувся, пройшов реабілітаційні курси, після яких ветеранові запропонували вести групи підтримки і тренінги для ветеранських організацій та інших громадських обʼєднань, які працюють у ветеранській тематиці, а також для управлінь соціального захисту.

«Те, що я знав, було “насмикано” з різних джерел, а хотілося систематизації, дізнатися про нові інструменти та методики, а також познайомитися із побратимами та посестрами, які теж працюють у схожій галузі, – ділиться Андрій Фармуга. – Мені дуже подобається це навчання, бо можу здобути знання  з психології, яких бракувало. Приємно, що викладачі враховують нашу динаміку. Це прослідковується у їхній роботі». 

Навчання на програмі «Основи психологічного консультування та супроводу для ветеранів у системі “Рівний – рівному”»

Олена Живко з 2014 року очолює ветеранську організацію «Обʼєднання добровольців». Вона – адвокатка за фахом, тому допомагає ветеранам розв’язувати юридичні проблеми. У 2022 році пані Олена пішла доброволицею на фронт. Після повернення на грантові кошти від Українського ветеранського фонду вона відкрила маленькі простори на Львівщині «Свій до свого» за принципом «Рівний – рівному». 

«Коли я побачила, що в УКУ організовують навчання, то вирішила йти. Бо УКУ – це про високий рівень. Це автоматично про те, що будуть фахові лектори. Також мені сподобалось, що програма тривала у часі (три місяці, – ред.). Адже такі важливі питання ми не можемо розглянути на годинному тренінгу. Тішусь можливості навчатися в аудиторії і ставити питання, які кожного з нас турбують», – зазначає Олена Живко.

Наукова програма з основ психологічного консультування для ветеранів по системі «Рівний – рівному» складається із трьох модулів. Під час першого модулю, який тривав в останній тиждень вересня в УКУ, слухачі здобули базові знання з різних психологічних дисциплін: психологія особистості, психологія емоцій, психологія когнітивних процесів роботи мозку, основи нейробіології. 

«Звичайно, під час викладання теоретичних основ ми використовували приклади, що близькі для наших студентів, – з їхнього життя, життя побратимів. Також згадували про вплив травми та її наслідки, – депресії, тривожні розлади», – зазначає Марʼяна Миколайчук.

Другий модуль формуватиме у студентів навички з психологічного консультування, так звані навички низької інтенсивності або навички для нефахівців: як бути особою першого контакту, як не нашкодити, які є етичні межі, які правила ведення психологічної бесіди чи інтерв’ю. 

Навчання на програмі «Основи психологічного консультування та супроводу для ветеранів у системі “Рівний – рівному”»

Третій модуль  стосуватися більш поглиблених знань. Наприклад, як працювати з темою втрати і ускладненого горювання, фізичних уражень, обмежень, як консультувати побратимів, які залежні від психоактивних речовин, як працювати зі сімʼями, консультувати подружні пари.

Маршрут ветеранів і ветеранок у громаді: куди і з якими питаннями звертатись після демобілізації

Є процедури оформлення документів, обов’язкові для всіх демобілізованих, і є індивідуальні запити. Прокласти свій власний маршрут допоможе мапа надавачів послуг для ветеранів та ветеранок у громаді. Це ті установи та фахівці, які супроводжують ключові процеси  повернення Захисників та Захисниць у цивільне життя.

Чи існує універсальний маршрут для всіх, що можна зробити прямо з телефона та що радять зі свого досвіду ветерани – розповідаємо.

Пункт 1. Обов’язковий. ТЦК та СП

Після звільнення з військової служби кожен ветеран та ветеранка мають протягом 5-ти днів прийти до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для постановки чи виключення з військового обліку. Це пряма вимога ч. 11 ст. 26 Закону «Про військовий обов’язок та військову службу». Також в ТЦК та СП за потреби можна податись на оформлення пенсії за станом здоров’я та одноразової допомоги. 

Розв’язали всі питання тут – дайте собі трохи перепочити.

«Я працюю з ветеранами уже два роки, і вони часто  просять не чіпати їх перший час, принаймні з тими питаннями, що можуть зачекати. Треба час на адаптацію і тоді вже можна братися до справи», – наголошує Любов Федосеєнко, фахівчиня супроводу Новооржицької громади Полтавської області.

Пункт 2. Просто з дому – Ветеран Pro 

Ветерани та ветеранки мають можливість скористатись рядом державних послуг не виходячи з дому – просто зі свого смартфона. Це можливо завдяки сервісу Ветеран Pro,  розробленому спільно фахівцями Мінветеранів та Мінцифри. Ця цифрова екосистема ключових послуг для ветеранів, ветеранок та їхніх родин інтегрована в застосунок Дія.

Варто зауважити, що цей розділ доступний лише для користувачів, які мають посвідчення ветерана у Дії.

 Щоби активувати Ветеран Pro у своєму застосунку, треба оновити застосунок Дія, потім перейти у розділ Сервіси та обрати Ветеран Pro. 

У розділі Ветеран Pro вже доступні такі послуги: 

  • пошук фахівця супроводу;
  • послуги за програмою «Ветеранський спорт»;
  • оформлення субсидій;
  • послуги для людей з інвалідністю внаслідок війни: від навчання до працевлаштування;
  • програма «єОселя»;
  • програма «єВідновлення».
  • встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни
  • подання заяви на субсидію.

Функціонал сервісу постійно розширюється. Але доступ до офіційних послуг через мобільний застосунок може бути зручним не для всіх. 

Любов Федосеєнко працює у невеликих селах, тож часто стикається з тим, що ветерани, особливо старшого віку, не мають зареєстрованої електронної адреси, встановленої Дії, особистих кабінетів на цифрових платформах.

У такому випадку на допомогу приходять фахівці супроводу.

 «Ми повинні розуміти, що хлопці там часто користуються простими телефонами, кнопковими, не смартфонами, бо це передусім про безпеку, –  пояснює Любов Федосеєнко. – І от вони приїжджають у відпустку чи демобілізувались і хочуть розв’язати якесь питання, а зі свого телефона в цифрові сервіси не можуть зайти. Те саме з доступом до електронної пошти: або забули пароль, або її й не було і не знають, як реєструвати. Тоді ми сідаємо за моїм робочим комп’ютером і разом все реєструємо та подаємо необхідні заявки», – розповідає фахівчиня.

Пункт 3. Фахівець супроводу: допоможе із подальшим маршрутом

Фахівці супроводу – це інформаційні радники для ветеранів та ветеранок, членів їхніх родин та сімей загиблих Захисників і Захисниць. Вони допомагають визначити пріоритетні питання, заповнити документи, координують у подальших кроках, супроводжують або і повністю представляють інтереси своїх клієнтів у взаємодії з іншими державними та недержавними інституціями.

Фахівці супроводу проконсультують вас щодо отримання соціальних гарантій, житла, проходження реабілітації, працевлаштування, можливостей піти на навчання чи започаткувати власну справу. 

«Ми допоможемо сконтактувати з безоплатною правничою, психологічною підтримкою, організувати реабілітацію чи санаторно-курортне оздоровлення, – каже  Любов Федосеєнко. – Головне, аби ви довірили нам свої проблеми. Бо часто буває таке, що ветеран приходить за допомогою, але не хоче говорити всього, бо сумнівається, що йому допоможуть. Ми, фахівці супроводу, тут саме для цього».

Фахівчиня супроводу Любов Федосеєнко отримує сертифікат про підвищення кваліфікації, фото надала Любов

Фахівчиня наголошує: звертатися за допомогою до фахівців супроводу можна ще до оформлення посвідчення ветерана – вас уже будуть консультувати та інформувати по всіх питаннях. 

«Єдиний нюанс є у роботі з тими, хто самовільно залишив свою частину, так зване СЗЧ. Ми не надаємо супровід військовослужбовцям у цьому статусі, але підказуємо їм, куди звернутися, як повернутися, намагаємося з’ясувати, чому виникла така ситуація», – пояснює службовиця.

Де знайти свого фахівця супроводу? 

Зверніться до структурного підрозділу з питань  ветеранської політики у вашій громаді або зайдіть у розділ Ветеран PRO у застосунку Дія. Далі оберіть опцію «Пошук фахівця» та потрібну громаду, система покаже вам доступних фахівців, їхні контактні номери, електронну пошту та установу, де вони працюють. Якщо у вашій громаді ще немає фахівця супроводу – можна звернутися до таких спеціалістів з сусідніх громад.

Пункти 4, 5, 6 – під ваші запити

Універсального «повного» маршруту, який би підійшов кожному ветерану чи ветеранці не існує, адже крім загальнообов’язкових процедур є індивідуальні запити і потреби. І тут найкраще буде скласти перелік тих можливостей, які актуальні саме для вас, і розставити власні пріоритети. 

Наприклад: піти у спортзал чи басейн за програмою «Ветеранський спорт», подати грантову заявку на запуск власної справи або пройти оздоровлення. Продумати маршрут, прорахувати терміни подачі заявок чи документів допоможе фахівець супроводу.

«Кожен має свою комбінацію факторів: здоров’я, сімейна ситуація, місце проживання, бажання працювати чи вчитись, наявність необхідних документів. Тому коли ветерани звертаються до мене, ми разом  складаємо індивідуальний поетапний маршрут звернень в установи чи залучення в якісь програми підтримки», – розповідає фахівчиня супроводу ветеранів із Кам’янець-Подільської територіальної громади Вікторія Невідомська.

 Фахівчиня супроводу ветеранів із Кам’янець-Подільської територіальної громади Вікторія Невідомська з ветеранами: звільненим з полону Дмитром Пазіним та Богданом Антоховим. Фото надала Вікторія

Де і які послуги та підтримку можна отримати?

ЦНАП 

Це фронт-офіс, де можна одночасно із «ветеранськими» послугами  (соцгарантії і субсидії, встановлення статусів та видача посвідчень, отримання витяга з єдиного державного реєстру ветеранів тощо) скористатись й іншими адміністративними послугами, наприклад: отримати витяг про місце реєстрації чи id-картку, зареєструвати шлюб, народження дитини або власний бізнес. У багатьох ЦНАПах вже працює «єдине вікно» для ветеранів, ветеранок та їхніх родин, яке забезпечує отримання різномантіних адміністративних послуг в одній установі.

Стурктурний підрозділ з питань ветеранської політики 

Є основним джерелом корисної інформації для ветеранів та ветеранок. Фахівці інформують про державні та місцеві програми, допомагають в адаптації після служби. Навіть якщо підрозділ знаходиться далеко від населеного пункту ветерана чи ветеранки, варто встановити співпрацю і онлайн/в телефонному режимі підтримувати зв’язок з фахівцями ветеранської політики.

Відділи соціального захисту 

За місцем реєстрації ветеран чи ветеранка можуть отримати грошову допомогу від громади в зв’язку з пораненням/станом здоров’я, дізнатися про соціальні програми підтримки для ветеранів та їх сімей. 

 Пенсійний фонд

Представники управління фонду в громадах займаються оформлення військових і соціальних пенсій (зокрема по інвалідності), реалізацією пільг, проведенням перерахунків, консультаціями з виплат.

Медичні заклади

Ветерани і ветеранки мають право на безоплатне лікування, реабілітацію, психологічну допомогу та доступ до необхідних лікарських засобів. Усі маршрути допомоги починаються з сімейного лікаря або фахівця із супроводу ветеранів і ветеранок. Отримати безоплатну медичну допомогу можна у військових шпиталях, державних та комунальних закладах, а також приватних лікарнях, які мають відповідні угоди з Національною службою здоров’я (НСЗУ). Більше інформації можна отримати через гарячу лінію Гаряча лінія НСЗУ: 16-77 (цілодобово, безкоштовно). А сімейний лікар проінформує про безоплатні медичні послуги та надасть направлення до необхідних фахівців. 

Поради ветеранів: не відкладайте на довго і питайте про гарантії для родини

Богдан Антохов з Хмельниччини служив в ЗСУ сапером. Минулого року отримав поранення на Курахівському напрямку, кілька місяців провів у лікарнях, чекав на заміну роздробленого колінного суглоба. Врешті навіть після операції та відновлення лікарі встановили йому інвалідність 3-ї групи. У серпні цього року Богдан розпочав процес демобілізації. 

Ветеран Богдан Антохов під час одного з етапів реабілітації. Фото надав Богдан

«Про фахівців із супроводу я раніше не знав і в себе в громаді їх не шукав, хоча, як виявилося, вони там вже були, – розповідає ветеран. –  Пільги на комунальні послуги я самостійно оформив через сільську раду, і сам оформився в ПФУ щодо пенсії. З цими структурами в мене абсолютно ніяких проблем не було. Через частину подав документи на отримання одноразової грошової допомоги по інвалідності, ще чекаю результату».

Богдан сподівається, що коли пройде повну реабілітацію, стан здоров’я дозволить йому вже шукати роботу. Але поки чекає на звільнення із лав ЗСУ, оформитись в реабілітаційний центр не вийде. Шкодує, що одразу не потрапив до фахівця супроводу – це б прискорило усі процеси.

«Усім, хто проходить цей шлях, бажаю набратися сил і терпіння  і нічого не відкладати на потім», – підсумовує ветеран.

Сергій Корнєєв з Кам’янця-Подільського поїхав мобілізуватися до Тернополя, бо в рідному місті його не брали: списаний за станом здоров’я. Півтора року відслужив в 211 понтонно-мостовій бригаді Сил підтримки ЗСУ. Після отриманої контузії вирішив повернутися додому до своїх 4-х дітей.

Ветеран Сергій Корнєєв під час служби в 211 понтонно-мостовй бригаді Сил підтримки ЗСУ. Фото надав Сергій

«Комбриг підписав мій рапорт на звільнення, мене розрахували. Далі я вже в себе вдома став на облік в ТЦК та СП, і регулярно там відмічаюсь, – розповідає Сергій. 

Із пропонованих державою соціальних гарантій ветеран подався на комунальні та на виплату за програмою «Ветеранський спорт». Отримані 1500 гривень витратив на відвідування басейну з наймолодшим сином. Аби не проґавити якісь можливості, які громада чи держава надаватимуть дітям ветеранів, Сергій звернувся у сервіс супроводу ветеранів та ветеранок.

«Коли мої діти щасливі – це для мене найкращі ліки від усього пережитого. Чекаю, може будуть якісь творчі гуртки чи свята для дітей. Не забувайте дізнаватись, яка є підтримка не лише для нас, ветеранів, але і для наших родин», – закликає ветеран.

Ви можете вибудувати власну послідовність кроків для розв’язання усіх питань на цивілці або скористатися допомогою фахівця супроводу, який підкаже найбільш ефективний маршрут саме для вас. Є державні фахівці, які спеціально навчались, щоб максимально швидко розібратися у всіх «ветеранських» питаннях; є спільноти ветеранів та ветеранок, де радо діляться своїм досвідом у вирішення тих чи інших питань, є громадські ініціативи, які пропонують правничу чи психологічну підтримку.

Інфокампанія «Можливості для ветеранів та ветеранок» реалізовується в межах партнерства Мінветеранів та Програми реінтеграції ветеранів, яку втілює IREX за підтримки Державного департаменту США.

У Хмельницькому ветерани зіграли у терапевтичній виставі «НАСскрізь»

У Хмельницькому обласному академічному музично-драматичному театрі імені М. Старицького відбулася прем’єра вистави «НАСскрізь», присвяченої Дню захисників та захисниць України.

Постановку створили ветерани війни та діючі військовослужбовці, зокрема ті, хто зазнав важких поранень. Проєкт реалізовано в межах ініціативи «Арттерапія театром» за підтримки Українського культурного фонду.

На прем’єрі був присутній начальник Хмельницької ОВА Сергій Тюрін. Він поспілкувався з учасниками постановки та наголосив, що вистава є важливим поєднанням мистецтва й реальних воєнних історій. Тюрін також запропонував організувати покази для військових на передовій — цю ідею підтримали одностайно.

Ключовою метою проєкту є арттерапія: участь у театральній роботі допомагає ветеранам проходити психологічну реабілітацію, відновлювати внутрішню рівновагу й знаходити нові сили. Постановку здійснив головний режисер театру, ветеран і доброволець Дмитро Гусаков.

Прем’єра на інклюзивній сцені театру Старицького стала прикладом того, як мистецтво здатне об’єднувати людей, лікувати душевні рани й дарувати віру в перемогу.

Верховна Рада розглянула законопроєкти про лікування й протезування ветеранів

Комітет Верховної Ради з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів на черговому засіданні розглянув пакет законопроєктів, спрямованих на забезпечення військовослужбовців, ветеранів та звільнених із полону військовополонених належною медичною допомогою, реабілітацією та протезуванням.

У фокусі опинилися чотири альтернативні законопроєкти (реєстр. №13704, №13704-1, №13704-2, №13704-3). Вони пропонують різні підходи до гарантій держави, серед яких:

  • 100% покриття витрат на лікування, реабілітацію та протезування, а в окремих варіантах — також на оздоровлення військових і ветеранів;
  • забезпечення вільного вибору протезів та ортезів, включно з виробами підвищеної функціональності;
  • державне регулювання цін на протезно-ортопедичні вироби й створення національного каталогу;
  • гарантії збереження грошового забезпечення на період лікування та реабілітації, у тому числі за кордоном;
  • запровадження єдиної інформаційної платформи для прозорого постачання допоміжних засобів реабілітації.

За результатами обговорення депутати вирішили створити робочу групу для підготовки узгодженого комітетського законопроєкту. Очолить її голова підкомітету з питань реабілітації ветеранів Ігор Никорак.

Водночас комітет відклав розгляд ще кількох законодавчих ініціатив, зокрема щодо підтвердження страхового стажу військовослужбовців у разі втрати документів через війну та щодо скасування обмежень строків звернення до суду з позовами про невиплачену зарплату.

Український ветеранський фонд запустив нову грантову програму для ветеранського бізнесу

Ветерани можуть отримати до півтора мільйона гривень на власну справу. Стартував відбір заявок на грант від Українського ветеранського фонду Міністерства у справах. Програма спрямована на підтримку ветеранів, ветеранок та їхніх родин, а також сімей загиблих Захисників і Захисниць України.

Мета програми — надати фінансову підтримку для запуску або розвитку власної справи. Це дозволить ветеранам, ветеранкам та їх родинам не лише реалізувати підприємницький потенціал, а й створювати нові можливості для спільнот, у яких вони живуть та працюють.

Кінцевий термін подання заявок: 6 жовтня 2025 року (18:00, за київським часом)

Фінансування: від 500 000 грн до 1 500 000 грн на один проєкт.

Хто може подати заявку?

  • ветерани та ветеранки, зареєстровані як ФОП;
  • члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни та Захисників і Захисниць України (також як ФОП);
  • дружини та чоловіки ветеранів — за умови, що їхні проєкти спрямовані на реінтеграцію та відновлення здоров’я;
  • юридичні особи (крім громадських і благодійних організацій), зареєстровані щонайменше 1 рік тому, серед засновників яких є ветерани/ветеранки чи члени родин загиблих Захисників та Захисниць.

Відбір передбачає три етапи:

  • технічна перевірка документів;
  • експертне оцінювання;
  • публічний захист бізнес-ідей. 

Фінальне рішення ухвалить Експертна рада УВФ. А переможців оголосять — 1 грудня 2025 року.

Щоб податись на грант треба: заповнити аплікаційну форму
та додати всі необхідні документи, перелік яких вказано в цій інструкції. 

Всі приклади та зразки документів також можна знайти тут:
https://veteranfund.com.ua/contests/varto-bilshe/

Після відправлення аплікаційного пакета, заявник отримає автоматично згенерований лист з номером заявки на свою електронну пошту. 

Заявки проходять технічний відбір протягом 5-ти робочих днів, під час цього перевіряють повноту та відповідність документів усім встановленим вимогам.

Якщо заявка не відповідає вимогам, то організатори сповістять про це і заявник зможе можна виправити документи протягом 5-ти робочих днів після отримання повідомлення.

Запитання можна надсилати на адресу: uvfprojects@veteranfund.mva.gov.ua в темі листа вказати назву програми «Варто Більше» та номер заявки. 


Із моменту створення у 2022 році Український ветеранський фонд уже реалізував 14 конкурсів і підтримав 508 проєктів на загальну суму понад 629 000 000 гривень. 

Новий конкурс «Варто Більше» продовжує цю місію, відкриваючи ще більше можливостей для розвитку ветеранського підприємництва.Цього року Український ветеранський фонд провів вже 3 конкурси на гранти. За датами інших конкурсів в рамках «Варто», наприклад «Варто Діяти», «Варто: Єднання», «Варто: РОБИти СВОЄ» стежте на сайті Українського ветеранського фонду. https://veteranfund.com.ua/contests/#2025

Інфокампанія “Можливості для ветеранів та ветеранок” реалізовується в межах партнерства Мінветеранів та Програми реінтеграції ветеранів, яку втілює IREX за підтримки Державного департаменту США.

Повернутися до життя після ампутації: історії ветеранів, які надихають

У фонді Future for Ukraine, що спільно з центром Medical Center Orthotics & Prosthetics надає безоплатне протезування для військових, розповідають історії захисників, які пройшли через ампутацію та завдяки протезуванню змогли повернутися до активного життя. 

Владислав Курілов, Військовий-ветеран НГУ

Владислав родом з Ізюма, Харківської області. До війни працював майстром з підключення інтернету. Пробувши місяць в російській окупації, Владиславу вдалося евакуюватися з рідного міста. Подолавши 70 км сірої зони на велосипеді, Влад сів на потяг на Івано-Франківська та деякий час проживав там. 

У квітні 2023 року Владислав разом із другом добровільно вступив до Національної гвардії України. На другому бойовому виході його підрозділ опинився під мінометним обстрілом і вогнем снайпера під селищем Роботине. Влад отримав поранення ключиці, але продовжив рятувати інших поранених, поки не підірвався на міні. Провівши 28 годин з накладеними турнікетами на обох ногах, військовому вдалося врятуватися та завдяки побратимам дістатися до місця евакуації. Захисник втратив обидві ноги, але залишився живий, і це була його найбільша мотивація!

Рік тому Владислав пройшов протезування та реабілітацію за програмою Future for Ukraine у центрі Medical Center Orthotics & Prosthetics у США. Щоденні тренування допомогли чоловіку досить швидко опанувати протези та влаштуватися на роботу до представництва MCOP в Україні. Влад працює менеджером по роботі з клієнтами та проводить на протезах по 10 годин на день. Він став прикладом витривалості й доводить, що після ампутації можна не лише відновитись, а й підтримувати інших на цьому шляху. Його слова — “Треба лише не зупинятися — і з часом буде легше” — сьогодні мотивують багатьох ветеранів.

Артем Комісарчук, військовий-ветеран 105-ї окремої бригади ТРО ЗСУ 

Артем добровільно став на захист України ще у 2014-му. Пройшовши бої за Луганськ та Донецьк, потрапив у полон під Іловайськом, де провів понад рік. Після звільнення він повернувся до цивільного життя, влаштувався на роботу в ПриватБанк, де й познайомився зі своєю майбутньою дружиною Тетяною. 

Згодом у подружжя народилася донечка Яна. Але коли росія почала повномасштабне вторгнення, Артем знову, не вагаючись, пішов до військкомату у Тернополі, де проживав із сім’єю. “Після пережитого в Донецьку, я не хотів, щоб моя дитина бачила війну, щоб батьки мої ховалися в підвалах і боялися, що туди зайдуть росіяни та кинуть гранату”.  

На Харківщині, вже як командир взводу, Артем виконував бойові завдання з оборони, розвідки та розмінування. Під час одного з виходів його важко поранило — він опинився між життям і смертю, переніс кому, понад 130 операцій та вимушену ампутацію ноги. 

Попри все пережите, Артем не зламався. Сьогодні він виховує донечку, активно займається волонтерською та просвітницькою діяльністю, допомагає армії й іншим ветеранам. І завдяки протезуванню, зміг нарешті зробити те, про що так мріям впродовж 1,5 року перебування в госпіталях — знову стати на ноги та прогулятися за руку з донькою. 

Гліб Кравченко, військовий-ветеран 3 ОШБр

Гліб Кравченко з позивним “Холден” працював у IT, коли почалася повномасштабна війна. Чоловік спочатку допомагав війську як волонтер у рідному Дніпрі. А у 2024 році змінив посаду HR-директора на однострій, щоб бути не спостерігачем, а творцем новітньої історії.

У складі 3 ОШБр 27-річний “Холден” виконував бойові завдання на сході. У вересні 2024 року чоловік отримав осколкове поранення лівої ноги від влучання fpv-дрона під час евакуації поранених. Звістку про вимушену ампутацію сприйняв виважено: «Я розумів, що цього не уникнути, тому спокійно запитав у хірурга: “Мінус одна?”».

Завдяки програмі адаптації ходи, яку Гліб пройшов паралельно із заміною протеза в центрі MCOP Україна, ветеран навчився вправно користуватися протезом. І навіть зізнається, що мозок сприймає протез як свою рідну ногу — лише дзеркало видає правду. 

Олег Кушко, військовий-ветеран 10-ї окремій гірсько-штурмової бригади 

24-річний Олег Кушко із Львівщини пішов добровольцем до ТрО з перших днів повномасштабного вторгнення, а згодом воював у 10-й окремій гірсько-штурмовій бригаді на Донеччині. Після першого осколкового поранення він швидко повернувся на фронт, але 28 червня 2023 року під час бою біля Роздолівки наступив на міну й втратив обидві ноги. 

Військовий переніс понад 30 операцій, пройшов крізь відчай, депресію та неприйняття себе. Поїздка на протезування до США подарувала надію захиснику, що сучасні біонічні протези зможуть допомогти йому повернутися до повноцінного життя знову. Сьогодні Олег каже впевнено: “У мене дуже круті залізні ноги — я можу знову гуляти Львовом з кавою та смаколиком в руках. Та ще крутіші люди мене оточують”. Він переконаний, що позитивні емоції та підтримка оточення є дуже важливими для успішної реабілітації військових після поранення та протезування, тому хлопець намагається жити активно: плаває на каяках, займається адаптивним спортом. А ще у нього є велика мрія — купити будиночок на краю рідного села, облаштувати його під свої потреби та створити сім’ю. 

Разом із партнером – міжнародним центром протезування Medical Center Orthotics & Prosthetics — фонд забезпечив високотехнологічне протезування та адаптацію для 72 українських захисників. 

“Ми змінюємо сприйняття людини після ампутації, вчимо бачити можливості, а не втрату. Адже щоб тіло звикло до протеза, має звикнути й мозок. У центрі MCOP Україна використовують комплексний підхід – з пацієнтом працюють протезист та фізичний терапевт одночасно, аби вчасно підлаштовувати протез під потреби людини”, — Олена Ніколаєнко, президентка FFU у США. 


Центр MCOP Україна спільно з фондом реалізує програму адаптації та оптимізації ходи під час та після протезування, а також щомісячні безоплатні групи підтримки для ветеранів, які втратили кінцівки. Такі групи проходять у форматі корисних лекцій та активно-спортнивної частини, де учасники пробують адаптивні види спорту за сезоном: вейкбординг, катання на сапах влітку та лижі взимку. У фонді пояснюють, що новий досвід запускає в мозку роботу нових нейронних сигналів, таким чином людина краще опановує зміни в тілі після ампутації та швидше адаптується до ходи на протезі. 

Групи підтримки для людей із втраченими кінцівками проходять щомісяця у приміщенні MCOP Україна за адресою: Київ, вул. Казимира Малевича, 86Д. 

Попередній запис за телефоном +380979745996. Участь для ветеранів — безоплатна.

У Миколаєві стартує проєкт для жінок з ветеранської спільноти, які шукають нові можливості

Програма «Мрій. Втілюй. Досягай. Veterans edition» допоможе ветеранкам та жінкам, що є родичками військовослужбовців, знайти мотивацію, отримати нові знання й навички, аби змінити професію або розпочати власну справу.

Учасниці програми отримають:

  • мотиваційну підтримку у «Майстерні можливостей» (6 групових та 5 індивідуальних занять);
  • практичні знання для працевлаштування та розвитку кар’єри;
  • навчання основам бізнесу й самозайнятості;
  • консультації психологині та психіатра за потреби;
  • знайомство з діяльністю програми гуманітарного розмінування NPA у регіоні.

Заняття проходитимуть у Миколаєві, участь у проєкті безоплатна.

Подати заявку можна за посиланням або звернувшись у Viber, Telegram чи WhatsApp за номером: +380935139367 (Світлана).

Організатори зауважують, що проєкт не гарантує працевлаштування, однак може стати важливим кроком до спеціалізованого навчання та нових можливостей.

Курси англійської для ветеранів

Починаючи з часів усвідомлення українського в Україні, відверто дивувався, чому у вишах кафедри російської мови й літератури завжди знаходилися на філологічних факультетах, а німецької, англійської, французької чи польської – на іноземних? Ще на початку 2000-х один поважний викладач намагався пояснити мені це «єдінством славянскіх народов». Але ж польський, чеський чи болгарський народи були й залишаються не менш слов’янськими.

Зараз для себе таку тенденцію пояснюю наступним чином: для усвідомлення цінності того чи іншого явища має пройти певний час. І тепер, під час війни з недорозвиненим народом, якого виховували на кращих зразках «рускай літєратури», такі учбові осередки, здається, нічим не відрізняються від московських церков, де моляться «єдіному Богу».

ПРАГНЕННЯ ДО КРАЩОГО

А ще в часи розвиненого соціалізму, коли ми протистояли «світовому злу», існувало пояснення, що «всє савецкіє люді» мають вивчати мови наших потенційних ворогів, тобто – англійську, німецьку, французьку. Така ідеологія максимально сприяла ситуації, коли більшість учнів і студентів за все життя так і не спромоглася вивчити хоч якусь із цих мов. Зате добре володіли російською. Значно краще, ніж своєю, державною. І яким же шоком для цієї більшості стала інформація про те, що, виявляється, вони користуються іноземною! Як же не хотілося погоджуватися з очевидним!

Те лайно, яким наповнювали свідомість радянських людей, після десятків років незалежності поступово вивітрилося. А для окремих особливо стійких умів не справили враження ні агресія на Донбасі, ні повномасштабна війна. Тут доречно використати українську народну мудрість, що горбатого могила виправить…

Але шлях до демократії, до Європи й подальшого життя без війни пов’язаний із вивченням досвіду тих, хто пройшов цей шлях раніше за нас. Найціннішим є те, що у високорозвинених країнах давно існує ветеранська політика й ветеранська культура. І все це там досягло неабияких результатів. Запозичення їхнього досвіду стає все більш актуальним для країни, що не за власної волі знаходиться у стані війни. І щоб вивчати, запозичувати, інтегрувати необхідно хоча б на середньому рівні володіти іноземною мовою. Зокрема англійською. І, мабуть, у першу чергу – англійською…

АНГЛІЙСЬКА ЯК НЕОБХІДНІСТЬ

ГО «Спілка ветеранів Сил оборони України» та Харківський національний університет імені В. Каразіна підписали меморандум про співпрацю ще в кінці 2023-го. За майже два роки, що пройшли з того часу, організація й виш провели багато спільних заходів, реалізували достатньо корисних проєктів. І що є особливо цінним – співпраця не лише продовжується, а розвивається та обіцяє значні перспективи.

Одним із таких проєктів стало вивчення англійської мови ветеранами, чинними військовими та членами їхніх родин. Ідея зародилася ще в лютому поточного року, а вже в червні вивчати англійську почали дві групи, набрані із представників ветеранської спільноти.

Юрій Корсунов, голова Ради ГО «Спілка ветеранів СОУ»:

– У сьогоднішніх реаліях знання англійської мови – це не хобі. Це необхідність для конкурентної спроможності на ринку праці, а відповідно – й на державній службі. Тому, коли керівники університету, в особі ректорки Тетяни Кагановської та проректора Анатолія Бабічева, заявили про готовність організації навчального процесу, ми звернулися до ветеранів. Причому не обмежилися лише Харківщиною, де територіально знаходиться наша організація. Записатися до навчальних груп можна було з будь-якого регіону України й навіть із-за кордону. Вивчення англійської мови викликало неабияку зацікавленість і всього за тиждень записалося понад 200 чоловік. Довелося з цієї кількості вибирати 30, оскільки оптимальна чисельність для ефективного навчання має складати не більше 15 чоловік у групі. Так було сформовано дві групи, які в дистанційному режимі почали знайомитися з термінами, граматичною будовою речень, часовими змінами дієслів…

ЯКЩО ВИВЧАТИ МОВУ – ТО ЛИШЕ В УНІВЕРСИТЕТІ!

Харківський національний університет імені В. Каразіна є одним із найстаріших навчальних закладів України. Заснований 1804 року, він славиться тим, що тут у різні часи працювала велика кількість видатних учених, основоположників наукових шкіл, лауреатів Нобелівської премії.

Факультет іноземних мов розпочав свою історію з 1930 року, тобто в цьому році йому виповнюється 95! І зараз на шести кафедрах факультету працюють (вдумайтеся в цю цифру!) понад 230 висококваліфікованих викладачів.

Анатолій Бабічев, проректор університету з науково-педагогічної роботи:

– Вивчення англійської мови – це лише невеличка частина того, що робить університет для ветеранів і спільно з ветеранами. Щоб вирішувати власні проблеми на міжнародному рівні, володіння іноземною мовою є головною умовою успішних комунікацій. Початок повномасштабної війни примусив нас переглянути власну місію, стратегію й напрямки діяльності. Якщо протягом 220 років існування стверджували, що головними завданнями є освіта й наука, то тепер з’явилася третя повноцінна й повноправна місія – соціальна відповідальність. Завдяки такій усвідомленості ми одними з перших у країні відкрили Центр ветеранського розвитку й почали активно співпрацювати з ветеранськими організаціями. Зокрема зі Спілкою ветеранів, яку знаємо давно, маємо спільні проєкти – як реалізовані, так і заплановані на найближче майбутнє. Нами підготовлений кейс освітніх програм, де ветерани зможуть опановувати ІТ-технології, навички психології, вивчення української мови. Кожен із 26 факультетів може запропонувати щось корисне для ветеранів.

Зараз заняття зі слухачами проводять старші викладачки Ольга Матвійчук і Лариса Павлова, які мають значний досвід, оскільки одна працює в університеті 18 років, інша – 26.

– Англійська мова для ветеранів, – розповідають викладачки, – майже нічим не відрізняється від англійської для всіх інших категорій населення. Але тут перед нами стоїть завдання розробити такі теми, які будуть стосуватися того, з чим ветерани стикаються у повсякденному житті. Це – побратими, медичне обслуговування, спогади про війну. А також уявити, як наші ветерани спілкуються з ветеранами з інших країн. Про що вони можуть говорити, яким чином будуть ділитися своїми здобутками й проблемами? Саме це й визначає тематику занять…

Ольга Матвійчук, старша викладачка кафедри іноземних мов професійного спрямування:

– У мене був досвід співпраці з ветеранами, але це були якісь поодинокі випадки. Постійно працювати два рази на тиждень протягом п’яти місяців із групою, що складається лише з ветеранів, мені ще не доводилося. Це вперше. Хоча, з точки зору навчального процесу, великої різниці не спостерігаю. Є люди мотивовані до навчання, а є ті, в кого мотивація відсутня. Для мене, як викладача, головне – це створення необхідної атмосфери для продуктивних занять. Слід також вказати, що комунікація з ветеранами є двосторонньою. Ми допомагаємо їм вивчати мову, вони вселяють у нас віру, що все буде добре й, рано чи пізно, ми житимемо в мирній країні. Тому дуже хотілося б продовжувати таку співпрацю з ветеранами й ми будемо робити все можливе, щоб це відбулося.

Найбільшою проблемою для викладача є формування групи слухачів із різними рівнями підготовки. Дійсно, яким чином слід проводити заняття, коли знаєш, що кілька людей мають якісь просунуті пізнання в англійській мові, кілька – вивчали її у школі чи виші, а інші – взагалі стикаються вперше? Виявляється, що коли людина потрапляє у групу з високим рівнем мовлення, вона достатньо швидко підтягується до цього рівня. Звичайно ж, у тому випадку, коли є мотивація і старанність перевершує лінощі.

На моє достатньо провокаційне питання, щодо того, чому для вивчення іноземної мови слід вибирати саме Каразінський університет, Лариса Павлова відповіла:

– Запорука якісного навчання – це поєднання традицій із новітніми технологіями. І те, й інше в університеті є! Це і висококласні викладачі, й необхідні технічні засоби, і програми зі штучним інтелектом.

ВІДГУКИ СЛУХАЧІВ

Що б не розповідали в університеті про власні успіхи, це завжди буде лише суб’єктивною думкою. Оскільки в результаті головними суддями діяльності громадської організації, керівництва навчального закладу та й викладачів зокрема будуть ті, хто навчаються, то ж цілком доречним буде надати слово саме їм.

Андрій Чубей, слухач курсів із Тернополя, учасник бойових дій, ветеран:

– Про набір довідався з якогось ресурсу в Інтернеті. Мене це зацікавило, тому що намагаюся вчити англійську мову скрізь, де є така можливість. Тепер можу ще й порівнювати різні методи й підходи. Наші курси мені дуже подобаються саме тим, що існує спілкування між слухачами, слухачів із викладачем. Я в захваті від чудової викладачки й заздрю її терпінню. Із власного досвіду знаю, наскільки складно працювати з людьми,. Питаєте, яка мета вивчення мови? Мені приємно, коли звучить пісня, а я розумію її зміст. Чи дивишся фільм в оригіналі й не виникає питання, про що вони там говорять? Бачу позитивний результат мого навчання й це дуже тішить!..  

Розповідаючи про все хороше, що пов’язане із діяльністю курсів, не можу не згадати про один суттєвий недолік. Коли організатори мали список із понад двохсот претендентів, вони обдзвонили майже половину. Цікавилися, чи дійсно це має для них значення, чи будуть вони відвідувати заняття. Обов’язково! – відповідали претенденти. А далі трапилося так, що добра половина групи вибула із процесу. Хтось відразу, інші – відвідали два-три рази й кинули. Спрацювала давня істина: те, що дістається безкоштовно, мало цінується!

Цілком погоджуюся: вчитися чи ні – свідомий вибір кожного. Але коли не даєш своєму побратиму чи посестрі скористатися можливістю, це дуже схоже на прояв егоїзму. Іншого пояснення в мене не було. Однак, спілкуючись із цього приводу з однією зі слухачок, почув ще й таке пояснення: скоріше за все, люди, які записалися, просто переоцінили власні можливості. Подумали, що зможуть знайти час для занять і виконання домашніх завдань. Але жорстока дійсність внесла корективи й вони вимушені були відмовитися.

– Коли записувалася, – розповідала співрозмовниця, – я знаходилася у відпустці. І здавалося, що так буде й надалі. Але для вивчення слід мати достатньо часу, а його не завжди вистачає…

Світлана Дурицька, слухачка курсів, вчителька історії з Маріуполя, зараз мешкає в м. Дніпро:

– Мене англійська мова цікавить не лише з професійної точки зору, а й для саморозвитку, для тренування пам’яті. Вивчення в школі та університеті не залишило якихось суттєвих знань, тому доводиться починати з азів. Великих сподівань щодо курсів не було. Як для переселенки, суттєвим стало те, що проводилися вони безкоштовно. Але якість проведення занять наскільки мене вразила, що я стала з нетерпінням чекати кожного наступного заняття. Наша викладачка дуже професійна, доброзичлива й подає матеріал просто й зрозуміло. Сама освітня марка Каразінського університету для мене дуже багато значить. А також група, з якою мені доводиться навчатися, максимально позитивна й спонукає до освоєння нової інформації. Якщо буде така можливість, я б із радістю продовжила навчання.

Описана ситуація з вивчення іноземної мови показує, що попит на навчання у ветеранів існує. Тому таких курсів має бути більше. Значно більше. А для цього необхідно, щоб ветеранські організації набагато активніше співпрацювали з освітніми закладами й опікувалися побратимами не тільки зі свого регіону.

А ще суспільство повинне зрозуміти, що не лише ветеранські організації мають підтримувати ветеранів. Що досягати вагомих результатів слід не лише у вивченні іноземної мови, а й інших напрямках життєдіяльності. Ось тоді може й відбудеться формування в державі повноцінної ветеранської політики. Політики, про яку любить говорити велика кількість чиновників, а займатися її становленням доводиться одиницям…

Олександр КУХАРЕНКО

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Тут представлена позиція автора, яка не обов’язково співпадає з позицією Міжнародного фонду «Відродження»