На Волинському, Поліському та Сіверському напрямках ознак створення наступального угруповання не виявлено, повідомляє пресслужба Генштабу ЗСУ. Ворог здійснив мінометні обстріли в районах населених пунктів Мхи, Залізний Міст Чернігівської області та Шалигине Сумської області. Завдав авіаудару із вертольота Мі-24 по будівлі школи в районі населеного пункту Есмань, що на Сумщині. 

На Харківському напрямку ворог обстріляв із артилерії, реактивних систем залпового вогню та танків райони населених пунктів Кутузівка, Нове, Руські Тишки, Мала Данилівка та Дементіївка. Завдав авіаційного удару по Харкову.

На Слов’янському напрямку наступ противника в напрямку н.п.Долина наші воїни успішно відбили. Окупантів відкинуто. Ворог здійснював артобстріли Краснопілля, Первомайського, Нової Миколаївки, Богородичного, Адамівки, Долини, Мазанки, Дібрівного, Чепіля та Мосьпанового. 

На Донецькому напрямку основні зусилля противника зосереджені на встановленні контролю над територією Луганської області у межах адміністративних кордонів. Ворог вживає заходів з відновлення транспортної інфраструктури в тилових районах.

На Краматорському напрямку рашистські окупанти обстрілювали із ствольної артилерії райони Білогорівки і Верхньокам’янського. Завдали ракетно-авіаційного удару поблизу Слов’янська та Званівки.

На Бахмутському напрямку ворог веде штурмові дії в напрямку н.п.Новолуганське, бойові дії тривають.

  За підтримки вогню артилерії та авіації агресор відновив наступ в напрямку н.п. Спірне, має частковий успіх, бойові дії тривають.

 Зі ствольної артилерії були обстріляні н.п.Кодема, Новолуганське, Покровське, Берестове, Спірне, Івано-Дар’ївка. Завдав ракетно-авіаційних ударів неподалік Соледара, Спірного, Покровського та Шумів.

На Авдіївському, Курахівському, Новопавлівському, та Запорізькому напрямках фіксуються обстріли позицій Сил оборони із артилерії різних калібрів вздовж лінії зіткнення. Російські окупанти вдарили авіацією по населеному пункту Авдіївка.

На Південнобузькому напрямку противник основні зусилля зосереджує на недопущенні просування підрозділів Сил оборони України. Здійснював обстріли із ствольної та реактивної артилерії в районах населених пунктів Лупареве, Мирне, Шевченкове, Червона Долина, Кобзарці, Партизанське, Березнегувате, Тополине, Іванівка, Потьомкине, Князівка, Добрянка, Трудолюбівка та Осокорівка. Парою вертольотів Ка-52 завдав авіаударів поблизу Зарічного та Ольгиного.

Острів Зміїний. На острові піднятий український прапор.

  Розвідувальний апарат НАСА виявив на поверхні Місяця місце падіння на невідомої ракети. Зіткнення, яке сталося 4 березня 2022 року, залишило на поверхні супутника Землі незвичайний подвійний кратер.

  На  знімках розвідувального зонда Lunar Reconnaissance Orbiter дослідники виявили біля кратера Герцшпрунг подвійний кратер, який сформувався на місці падіння. На відміну від усіх раніше відомих подібних зіткнень він складається з двох воронок 18 і 16 метрів відповідно.

  Як зазначають дослідники, такий слід від вибуху дуже незвичайний. Усі попередні зіткнення космічних кораблів із Місяцем залишали одиночну вирву. Наприклад, чотири кратери Аполлона SIV-B мали неправильні обриси (Аполлони 13, 14, 15, 17) і були значно більшими (більше 35 метрів), ніж кожен із виявленних подвійних кратерів.

  «Подвійний кратер був несподіваним і може вказувати на велику масу на кожному кінці корпусу ракети», – каже Марк Робінсон дослідник з Аризонського державного університету.

  Походження об’єкта досі незрозуміло. Дослідники, які виявили наближення корпусу ракети до Місяця, спочатку припустили, що це фрагмент ракети SpaceX Falcon 9, який запустив супутники космічної кліматичної обсерваторії у 2015 році.

  Подальший аналіз орбіти, за якою рухався невідомий об’єкт, не відповідала орбіті Falcon 9. Зараз дослідники схиляються до думки, що то міг бути другий ступінь китайської ракети «Чаньє 5-T1», запущеної в 2014 році.

  Точної відповіді поки що немає. Пошуки власника ракети тривають.

  Протести в Каракалпакстані (автономна складова республіки Узбекистан) набирають обертів. Є повідомлення про жертви серед протестувальників. Силовики жорсткого б’ють навіть беззбройних та лежачих. З 03 липня до 02 серпня 2022 року в Каракалпакстані запровадили режим “Надзвичайного Стану”. Крім цього, в регіоні на час режиму “НС” діятиме комендантська година з 21:00 до 07:00 за місцевим часом.

  Каракалпакстан – найбільший регіон Узбекистану, який займає майже половину території країни. Багато хто вважає їх казахами, але це неправильне твердження. Будучи близькими до казахів, все ж таки, каракалпаки – окремий етнос, який за часів СРСР отримав елементи державності лише у вигляді автономії у складі Узбекистану. На відміну від узбеків, каракалпаки не можуть похвалитися власною політичною історією та багатою культурною спадщиною.

  В Середній Азії існує “певна напруженість” між населенням різних країн і регіонів. “НОВА: новини ветеранів АТО/ООС” висвітлювала конфлікти на кордоні між киргизами і таджиками, які ледве не переросли у війну.

  Є “певні непорозуміння” між киргизами і узбеками та узбеками і таджиками. Але ніяк не можна сказати, що щось подібне є у відносинах між узбеками та казахами, туркменами і каракалпаками. Існують протиріччя, але всі вони поступово сторонами вирішуються без підвищення градусу напруження.

В країнах Сходу не все має бути дуже витончено і завуальовано

  Країни Середньої Азії століттями жили в умовах, коли для виживання обов’язково потрібно вклонитися сильнішому “старшому брату”. Останні 150 років в Середній Азії таким “родичом” виступала Росія: спочатку – імперія, потім СРСР.

  За чотири місяці “СВО” Збройні сили України показали, що вся сила і міць сучасної Росії – це звичайні “пацанські понти”. І країни Середньої Азії миттєво на це відреагували.

  Під час Каспійського саміту у Туркменістані Путіна не зустріли біля літака, в той час коли решту учасників вітали хлібом-сіллю та квітами. Путін змушений був пройти від літака до машини на самоті. І це був знак на підтвердження того, що раніше озвучив президент Казахстану Касим-Жомарт Кемельович Токаєв у прямому ефірі на “Економічному формі” в Петербурзі.

  Путіну, і в його особі – всій Росії, спочатку озвучили, а потім і продемонстрували, що в Середній Азії завершилось домінування Росії.

Але якщо не Росія – то хто…?

  З послабленням Росії одночасно відбувається швидке зміцнення Китаю. Сьогодні Пекін звернув увагу на країни Середньої, Південної Азії, Близького Сходу та Африки. Але це дуже велика тема, яка потребує окремого висвітлення. Китай досить серйозно ставиться до підготовки “Шостої війни”…

  Розглядаючи вподобання тюркомовних країн Середньої Азії та Далекого Сходу, потрібно відмітити поширення серед політичних еліт ідеї створення, умовно кажучи, “Конфедерації Тюркських народів-держав”. Всі тюркомовні народи Азії із захопленням дивляться на Туреччину, її економічні і, особливо, воєнні успіхи. Висуваються ідеї “об’єднання” тюркських народів від Туреччини і Криму до Якутії і Монголії (що не входить в плани КНР).

  Разом з тим, серед політичних еліт країн Середньої Азії зараз неофіційно, в соцмережах, обговорюється тема, що це може бути за “об’єднання”, хто туди увійде, і хто має бути “старшим братом”. І саме тут прихована одна із причин, яка призвела до масового невдоволення в Каракалпакстані. В Ташкенті про неї добре знали і, схоже, що саме її вирішили використати.

  Так як серед усіх країн Середньої Азії та Далекого Сходу лише узбеки можуть похвалитися віковою політичною історією, суттєвим інтелектуальним спадком, то в Ташкенті наголос намагаються робити на тому, що всі тюркомовні народи Середньої Азії мають називати себе узбеками. Їхні аргументи не будемо зараз розбирати – просто фіксуємо, що існує “така точка зору”.

Спроба “обмежити у правах” каракалпаків має кілька завдань

  По-переше: відвернути увагу громадськості країни та Світової спільноти від “обнулення” термінів правління діючого президента Узбекистану Мірзійоєва Шавката Міромоновича на “протести” у Каракалпакстані. Скоріше за все – це головна ідея організації масового “невдоволення”.

  По-друге: цікава реакція тюркомовного населення Азії – чи погодяться вони з тезами узбецьких “екпертів-інтелектуалів”, що всі тюрки Азії мають бути узбеками. І, судячи з реакції каракалпаків, узбеками доведеться залишитись саме узбекам.

  По-третє: заяви Мірзійоєва про “іноземне втручання”, це не що інше, як надзвичайно витончений середньоазійський “плювок” в президента РФ В.В.Путіна. Узбекистан показує Росії, яка загрузла у війні з Україною, що вона слабка, мерзенна, і ніяк не може претендувати на роль “старшого брата” в Середній Азії.

  Водночас Ташкент за кілька тижнів продемонструє Світу, що він самотужки, наполегливо і досить жорстоко, “навів порядок” на території своєї країни. А для країн Середньої Азії – це досить вагомий аргумент!

І четверте: коли в Казахстані було здійснено досить ефективну і, по середньоазійські витончену, заміну політичних еліт, “картопляний лось”, він же самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко, озвучив “погрозу Кремля” на адресу Узбекистану. І, схоже, він тоді мав на увазі саме “можливі проблеми” з Каракалпакстаном.

  У Ташкенті почули, правильно зрозуміли і, чітко усвідомлюючи “всю глибину глибин” в якій знаходяться російські війська в Україні, просто вирішили “зіграти на випередження”. Вони свідомо і відверто спровокували “російські консерви” на передчасний виступі, чітко розуміючи подальший розвиток і завершення подій.

  Схоже, що саме Кремль мав на увазі президент Узбекистану, коли “обмовився” про “іноземне втручання”. А зараз Кремлю доведеться тільки тихенько спостерігати, як події в Узбекистані розвиваються за “завчасно чітко визначеним і затвердженим планом”.

  Революційна ситуація в Каракалпакстані дуже швидко зійде нанівець. Там вже є жертви серед протестувальників. Поліція поводиться з “порушниками” вкрай “брутально”, якщо не відверто жорстоко. Президент Узбекистану обов’язково піде на “поступки” і залишить каракалпакам “права автономії”. І після цього все поступово затихне як раз до кінця дії режиму “Надзвичайного Стану”. Скільки при цьому людей загине, опиниться в тюрмах, скільком буде зламано життя – то вже інша історія.

Олександр Вікторович, НОВА: новини ветеранів АТО/ООС

 Під час російсько-української війни, ЗСУ знищили більше 40% боєздатних танків, бойових машин піхоти та бронетранспортерів “сил вторгнення” лише одного Південного військового округу РФ. Їх відновлення можливо здійснювати тільки на спеціальних ремонтних підприємствах/заводах.

  Доставляючи до ремонтних заводів пошкоджену техніку, російські  окупанти її повністю розкомплектовують, а запчастини та агрегати продають ліплять на інші машини, або обмінюють їх на “вогняну воду”. До заводів доправляють лише обгорілі “коробки” БМП та танків.

  Зважаючи на це, директори ремонтних підприємств дали вказівку працівникам не приймати такі “коробки” на ремонт. Вони мотивують своє рішення відсутністю компонентів та недостатніми сумами коштів, які надходять від військових за вже виконані роботи.

  Врятувати ситуацію командування намагалося за допомогою спеціально створених ремонтних бригад, які мали б відновлювати техніку поблизу зон бойових дій. Проте корупція і жага до наживи серед військового керівництва РФ звели цю “ініціативу” нанівець.

  Конфлікт між військовим керівництвом РФ та директорами оборонних заводів ускладнив надсилання до зони бойових дій нової бойової броньованої техніки.

  Сьогодні, 4 липня, відзначається День поліції України – молоде професійне свято служителів правопорядку. 

  День поліції України був встановлений указом Петра Порошенка у 2015 році. Відзначався він 4 серпня в день прийняття закону про це свято. У 2017 році новий указ переніс дату святкування на 4 липня: цього дня перші патрульні поліцейські склали присягу на Софійській площі в Києві.

  Від початку повномасштабного вторгнення військ російської Федерації в Україну поліцейські крім своїх прямих обов’язків займаються документуванням злочинів РФ і рятують людей, евакуюючи їх з гарячих точок.

  Шановні правоохоронці! Вашими силами досягається безпека громадян України. Нехай ваші трудові будні будуть спокійними, а в сім’ях панує мир та любов.

На 131 день війни на Волинському, Поліському та Сіверському напрямках суттєвих змін не відбулося. Загрози для України від армії Білорусі наразі немає, заявив голова української розвідки Кирило Буданов. 

  З території Курської області, рашисти з артилерії та вертольотів армійської авіації обстріляли н.п. Василівське, Білопілля, Бачівськ і Вовківка Сумської області.

На Харківському напрямку у  напрямку н.п. Прудянка українські воїни рішуче придушили ворожу спробу штурмових дій.

  ЗСУ націлили HIMARS на логістичні шляхи росіян. Куп’янськ є важливим логістичний центром для окупантів, він розташований приблизно за 50 км від лінії фронту, Вовчанськ – 15-20 км від фронту, а Ізюм знаходяться приблизно за 15 км від найближчої лінії фронту, повідомив Інститут вивчення війни.

  Мелітополь. “Аеродрому, як військової бази рашистів вже не існує. З ранку після перших обстрілів вони почали евакуювати весь особовий склад звідти, о шостій ранку, після другого масованого обстрілу, вони почали евакуювати всю вцілілу техніку” – стверджує джерело. До 9-10 ранку рашисти забралися геть. Після цього на території їх військовій частині вже не було помічено жодної людини.

  Між Мелітополем та Токмаком підірвано залізничний міст. Вибух пролунав у селі Любимівка Василівського району. Через міст російські військові переганяли зброю та військову техніку.

  Енергодар. Місцеві жителі розповідають, що рашисти, які базуються поблизу Енергодару, вигадали оригінальний спосіб, як стати «героями» так званої «СВО» та не загинути в Україні. Розташувавшись на території затишного санаторію, російські окупанти щовечора імітують активні бойові зіткнення. Під час таких “зіткнень” зазначений підрозділ рашистів одна за одною вони успішно знищують українські ДРГ, їх плавзасоби та БПЛА, про що одразу гордо рапортують вищому командуванню.

  Така поведінка рашистів пояснюється тим, що у разі ведення ними «героїчної оборони» своїх позицій різко зменшуються шанси використання цього підрозділу на фронті, де їм доведеться зустрітися з реальними підрозділами ЗСУ. А так, за фейкові бої окупанти отримують не лише додатковий боєкомплект, а ще й грошову винагороду за участь у веденні бойових дій.

  Щойно пресслужба Генштабу ЗСУ повідомила про те, що наші війська змушені були залишити місто Лисичанськ.

   За останні кілька днів ситуація на фронті змінилася не на користь ЗСУ. Виникла реальна загроза оточення українських військ, які захищали місто. В даній ситуації військове керівництво прийняло єдине правильне рішення.

  Сьогодні в Україні відзначають “День Військово-Морських Сил Збройних Сил України”. Створення сучасного вітчизняного флоту, розпочалося після проголошення Декларації про Державний суверенітет України (16 липня 1990) та Акту про незалежність (24 серпня 1991), який було підтверджено на Всеукраїнському референдумі 01 грудня 1991 року.

  Відновивши свою Державність, у січні 1992 року Україна розпочала формування власних Збройних Сил та створення Військово-Морських Сил. У зверненні першого Президента України — Верховного Головнокомандувача Збройних сил України Леоніда Кравчука до військовослужбовців угруповань військ, що базувалися на українській території, відзначалось, що вони входять до складу Збройних Сил України, а особовому складу необхідно до 20 січня 1992 прийняти військову присягу на вірність народу України.
8 квітня 1992 року було видано Директиву Міністра оборони України №Д-8 «Про формування Військово-Морських Сил України», якою генерал-полковник К. Морозов поставив завдання розпочати формування ВМС України зі штабом в м. Севастополі.

  У квітні 1992 року до Севастополя прибули Головнокомандувач ВМФ Росії адмірал Володимир Чернавін та віце-президент Росії Олександр Руцькой, які заявили, що Чорноморський флот був і залишиться російським. Офіційне керівництво Росії вимагало від моряків ні за яких обставин не присягати Україні. Всі військовослужбовці, які присягнули Україні, негайно були усунуті з посад. Перший президент РФії Борис Єльцин швиденько підписав указ про перехід Чорноморського флоту під юрисдикцію Росії.

  В цих, досить складних умовах, 09 липня 1992 року склав українську присягу особовий склад військової комендатури Севастопольського гарнізону — пункту управління Головної бази ЧФ. А вже 10 липня о 12:25 810-ту бригаду морської піхоти підняли по бойовій тривозі «Повна». Особовому складу видали бронежилети і набої. Російська десантно-штурмова група в кількості 25 рашистів захопила комендатуру.

  Проблема розподілу Чорноморського флоту СРСР, який опинився на території України після розвалу СРСР, постала досить гостро. Росія намагалася отримати якомога більше кораблів та ресурсів флоту, активно використовувала “фактор флоту” у своїй шовіністичній пропаганді на Криму.

  Двоякими були і настрої серед моряків. Частина офіцерів не бажала йти на службу під Український прапор, інші — навпаки прагнули служити саме Україні. Затягування вирішення проблеми, сподівання українських політиків на “здоровий глузд” їхніх російських колег, сподівання на те, що “питання якось само собою вирішиться”, призвели до радикалізації дій з боку проукраїнських офіцерів та екіпажів бойових кораблів.

   Антиукраїнська політика та риторика росіян підштовхнула прихильних до України моряків фактично на повстання. 21 липня 1992 року патріотично налаштована команда сторожового корабля СКР-112 підняла національний прапор України, що передбачало вихід корабля зі складу Чорноморського флоту.

  З метою змусити екіпаж СКР-112 відмовитися від присяги на вірність українському народові, з боку рашистів була організована справжня “Спеціальна військова операція”. Проти СКР-112 були задіяні сторожовий корабель «Разітєльний», 2 протичовнові літаки Бе-12 та кілька інших кораблів. Тоді конфлікт вдалося “владнати”.

  Указом Другого Президента України Л.Д.Кучми N 708 від 17 серпня 1996 року 01 серпня було встановлено свято — День Військово-Морських Сил.

  Четвертий президент України В.Ф.Янукович своїм Указом переніс святкування Дня флоту України на останню неділю липня приліпивши його до святкування Дня Військово-Морського Флоту Російської Федерації.

   Указом президента України Петра Порошенка свято “День Військово-Морських Сил Збройних Сил України” відновлене 12 червня 2015 року і вже восьмий рік відзначається в першу неділю липня.

  У складі ВМС ЗСУ до початку російсько-української війни проходило службу 15470 осіб, на озброєнні перебували 1 фрегат, 5 корветів, 3 тральщики, 2 десантні кораблі, 1 підводний човен, 49 допоміжних кораблів і 35 літаків.

  В лютому-березні 2014 року через зраду частини керівництва флоту, деяких офіцерів та моряків, активні дії росіян, Україна фактично втратила весь свій флот. За період з 2015 по 2019 роки вдалося віднвити лише “москитний флот”, який складався із кількох невеликих броньованих катерів, придатних до патрулювання прибрежних вод, лиманів та річок. Але і його створення було згорнуто у 2020-2021 роках.

  Від початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації українській військово-морський флот розпочав поступово відроджуватись. Навіть, не маючи в наявності потужних кораблів, українським військовим вдалося відправити на дно кілька російських кораблів, серед яких і флагман ЧФ РФ гвардійський ракетний крейсер “Москва”, та вибити російських загарбників з острова Зміїний. 

  Сьогодні в досить складних умовах, поступово і непомітно триває фактичне народження нового українського флоту, моряків якого зі святом привітало військове керівництво ЗСУ.

  Українських моряків з нагоди Дня Військово-Морських Сил Збройних Сил України привітав  Командувач об’єднаних сил ЗС України генерал Сергій Наєв: “Український флот має славну історію. І в часи Київської Русі, і в часи козацтва – українці завжди демонстрували відвагу на морі.”

  Білгородський губернатор В’ячеслав Гладков повідомив, що в результаті “громкіх звуков” пошкоджено 11 багатоквартирних будинків та не менше 39 приватних осель. За його словами, троє людей загинули, четверо поранені.

  Гладков написав, що у місті “імовірно спрацювала система ППО”. Більше жодних подробиць. Але в Білгороді було знайдено частини ЗРК “Панцирь”.

  На озброєнні ЗСУ зенітно-ракетного комплексу “Панцирь” немає взагалі. Схоже, що рашисти самі вдарили по домівках своїх громадян. Але свої дії списали на “нацистські” ЗСУ, які завдали удару БПЛА Ту-143.

  Сьогодні в Україні відзначають День військ протиповітряної оборони України (ППО) ЗСУ. До складу ППО входять радіотехнічні війська, зенітні ракетні війська, винищувальна авіація, війська зв’язку, спеціальні частини.

 День ППО відзначається в першу неділю липня. Цього року свято випало на 3 липня. Ідея відзначати День ППО ЗСУ належить Леоніду Кучмі, який в 1997 році підписав відповідний Указ.

  Українські сили ППО мають ще одне свято, яке встановлене Віктором Ющенком і воно припадає на першу неділю серпня.

  Колектив ТОВ ВІА “НОВА” вітає всіх представників військ ППО України, зі святом!  Дякуємо ВАМ за вашу працю.