В Івано-Франківській міській громаді запровадили безоплатне паркування на платних майданчиках для військових, ветеранів, їхніх родин, а також сімей загиблих і зниклих безвісти захисників України.
Про це повідомляє мер Руслан Марцінків, посилаючись на рішення виконавчого комітету міської ради від 15 грудня.
За його словами, Івано-Франківськ став першим містом в Україні, яке надало таку пільгу родинам полеглих військовослужбовців.
«Ми перше місто в Україні, яке запровадило таку пільгу для родин загиблих. Єдина умова — на панелі під лобовим склом має бути відповідний документ (посвідчення або копія)», — зазначив Руслан Марцінків.
Безкоштовне користування платними паркувальними майданчиками на території Івано-Франківської громади передбачили за умови розміщення посвідчення або його завіреної копії під лобовим склом автомобіля для таких категорій:
учасники бойових дій з-поміж учасників АТО/ООС;
учасники бойових дій з-поміж захисників і захисниць України;
учасники АТО/ООС;
члени сімей загиблих (померлих) під час участі в АТО;
члени сімей загиблих (померлих) захисників і захисниць України;
члени сімей військовослужбовців, смерть яких підтверджена сповіщенням ТЦК та СП або військової частини;
члени сімей зниклих безвісти осіб, які брали участь у заходах із забезпечення оборони України після 23 лютого 2022 року.
Український Червоний Хрест оголосив про старт спеціалізованого дослідження потреб ветеранів та ветеранок із порушенням зору. Для цього організація підготувала онлайн-опитувальник. Зібрані дані планують використати для розробки та впровадження нових програм допомоги у співпраці з Міністерством у справах ветеранів України.
Опитування триватиме протягом жовтня-грудня 2025 року. Ветеранів, які частково або повністю втратили зір, просять заповнити анкету та попередньо уважно ознайомитися з інструкцією за посиланням.
УЧХ наголошує, що інформація, яку надають учасники, є повністю конфіденційною та анонімною. Дані використовуються виключно Українським Червоним Хрестом відповідно до законодавства про захист персональних даних.
У разі запитань або необхідності уточнень респонденти можуть звернутися на гарячу лінію УЧХ: 0 800 332 656.
У одному з медичних закладів області почав роботу кабінет «Простір турботи про ветерана», де військові, які проходять реабілітацію після поранень або хвороб, можуть отримати соціальну, правничу та психологічну допомогу. Простір також працює з родинами ветеранів.
Кабінет створили за підтримки Міжнародної організації з міграції (МОМ) та за фінансування Європейського союзу. Його мета — допомогти ветеранам оперативно вирішувати соціальні питання під час перебування у медзакладі та після виписки.
У «Просторі турботи» ветерани можуть отримати інформацію про програми реабілітації та соціальні гарантії, допомогу в оформленні або відновленні документів, правничі консультації, психологічну підтримку, а також сприяння у вирішенні соціальних питань і працевлаштуванні.
За словами фахівчині із супроводу ветеранів Жанни Оліцької, простір створений для полегшення адаптації захисників і їхніх родин до цивільного життя.
«Ми допомагаємо їм пройти цю адаптацію якомога легше. Був випадок, коли хлопець сказав мені дякую просто за те, що я його вислухала. Найчастіше у ветеранів виникають проблеми з документами, звʼязком із частинами, оформленням пільг, комунальними послугами, довідками для діток», — розповіла вона.
Фахівчиня зазначила, що частину послуг надають безпосередньо під час перебування ветеранів у медзакладі, інші — екстериторіально.
У відкритті кабінету взяв участь заступник міністра у справах ветеранів України Руслан Приходько.
«Кожен з нас колись потрапляв в лікарню. І що відбувається з людиною, яка в лікарні знаходиться? Приходять родичі, приносять мандарини, цукерки, йогурти. Чому? Ну, бо люблять людину і переживають за неї. От логіка того, що ми зараз з вами робимо, це коли держава так само любить людину, яка ту державу захищала. Не більше, не менше. Просто те, як має бути», — зазначив він.
Представник Міжнародної організації з міграції Майкл Ньюсон повідомив, що в межах проєкту МОМ підтримує створення чотирьох таких просторів у різних регіонах України.
«Критичним моментом є навіть не розмір кімнати, ми бачимо, що вона невелика, а саме розташування. Під час останнього мого спілкування з міністеркою ми говорили про ті перешкоди, які є у ветеранів у доступі до послуг. Дуже важливо, що така кімната розташована в лікарні, де ветерани проходять реабілітацію і паралельно мають доступ до різних послуг. У рамках цього проєкту ми підтримуємо чотири таких простори в різних регіонах України, але ми плануємо масштабувати нашу допомогу. Вся допомога, яку надає МОМ є важлива, але допомога саме ветеранам є надзвичайно важливою», — наголосив Ньюсон.
Громадська організація «Спілка ветеранів Сил оборони України» звернулася з відкритим листом до Президента України, Президента Сполучених Штатів Америки та Короля Великої Британії.
У зверненні висловлено позицію ветеранської спільноти щодо необхідності якнайшвидшого припинення бойових дій, збереження життя українських військових і цивільних громадян, а також підтримки міжнародних мирних ініціатив з урахуванням національних інтересів України.
Наша організація, заснована у 2015 році ветеранами війни, діє виключно в інтересах українського народу, державності та майбутнього України. Ми переконані, що голос тих, хто безпосередньо пройшов війну, має бути почутий на найвищому міжнародному рівні.
Наполягаємо на відповідальних рішеннях, що зупинять війну та збережуть державу.
В останній робочий день тижня в Харкові Ветеранський простір «Пліч-о-Пліч» влаштував публічну дискусію за участі Veteran Hub та громадських організацій «Принцип», «Юридична Сотня» і «Простір Можливостей». Називався захід «Як побудувати державу [для] ветеранів і ветеранок».
Організатори та учасники прагнули об’єднати представників місцевої влади, громадських організацій, ветеранської спільноти та небайдужих громадян, щоб обговорити актуальні виклики та рішення у сфері регіональної ветеранської політики. Говорили про важливі та корисні речі на тему: чим ще держава має допомогти ветеранам? Ставили питання, отримували відповіді. Із чимось погоджувалися, щось не сприймали.
Цікава концепція розвитку ветеранської політики була представлена професійними юристами, які здатні працювати й оцінювати законопроєкти, котрих потребує держава.
Ще одне достатньо важливе зауваження прозвучало на заході. Слід було запросити до участі народних депутатів від Харківщини й заручитися їхньою підтримкою, оскільки найкращі проєкти можуть стати законами лише з подачі Верховної Ради.
Нашому кореспонденту вдалося отримати коментарі керівників громадських організацій, що взяли участь в дискусії.
Юрій Калгушкін, голова Обласної спілки ГО «Захисників Свободи України»:
– Як на мене, захід був дуже корисний і саме тим, що нам довели цілісну концепцію подальших законодавчих дій. Вона небездоганна, потребує опрацювання, але основа створена. І це дуже важливо, бо є від чого відштовхуватися й зрозуміло в якому напрямку слід рухатися й продовжувати працювати.
Марина Полякова, голова Всеукраїнського об’єднання рідних зниклих безвісти та загиблих захисників України:
– Я з величезним пієтетом ставлюся до «Принципу» й «Юридичної Сотні». Тому скажу лише про те, чого не вистачає запропонованій концепції. Моя найболючіша тема стосується небойових утрат і вона ніким, на жаль, не порушується. Сподіваюся, що наша співпраця з учасниками сьогоднішньої дискусії зможе пробити стіну байдужості й неприйняття з боку влади.
Юрій Корсунов, голова Ради ГО «Спілка ветеранів Сил Оборони України»:
– Ветеранська політика – це один із аспектів мобілізаційних заходів. Як суспільство буде ставитися до ветеранів, так і буде поповнюватися армія захисників. Я звернувся до укладачів концепції з пропозицією включити можливість монетизації ветеранських пільг. Приміром, отримав ветеран кошти на лікування, а далі вже сам має визначатися, звертатися йому до державної, комунальної чи приватної лікарні… А ще було дуже неприємно чути від однієї селищної керівниці про те, що для неї і ветеран і будь-який інший член громади має однакове значення. І надавати перевагу якійсь окремій категорії населення є неправильним…
Про цю ситуацію слід розповісти детальніше. Начальниця Савинської селищної військової адміністрації Оксана Супрун має власну позицію й, судячи з усього, прибічників і послідовників. І говорила вона не скільки про ветеранів, скільки про їхніх дітей. Чиновниця вважає, що діти ветеранів не повинні мати якісь привілеї.
Здається, це перший крок на шляху до тієї ситуації, яка знайшла вираження у фразі: «Я тібя туда нє пасилала!..» Наступним кроком має стати позбавлення пільг дітей загиблих героїв. А в результаті порівняємо у правах захисників із ухилянтами, колаборантами й сепаратистами. А як же – в нас усі рівні! І як результат – ніякої ветеранської політики в такому випадку не потрібно! Ось він рецепт вирішення всіх проблем!
І тоді все, про що тут говорили протягом двох годин, слід перекреслити й забути. Цікаво, як почуваються ветерани, що мешкають у Савинцях під чуйним керівництвом цієї дами?
А як відреагує ветеранська спільнота на цей відверто провокаційний випад чиновниці? Це ж треба насмілитися на таку заяву в той час, коли захисники намагаються зупинити ворожу навалу в декількох десятках кілометрів від Савинців! А що подібні керівники будуть пропонувати й як ставитимуться до ветеранів, коли такої загрози не буде?..
У будь-якому випадку, те, що запропонували юристи від знаних в Україні громадських організацій, значно більше схоже на ветеранську політику в державі, ніж заяви деяких державних службовців селищного рівня…
Ветерани й ветеранки в Україні мають низку пільг і гарантій, передбачених законодавством. Утім на практиці процес їх отримання часто супроводжується бюрократичними труднощами, нестачею інформації та відмовами з боку установ. Як діяти в таких ситуаціях і що справді може підвищити шанси на успішне оформлення — йтиметься під час безкоштовної онлайн-лекції, яка відбудеться 18 грудня о 16:00.
Лекцію проведе керівниця Програми ветеранського лідерства Вікторія Олійник, яка поділиться як теоретичними знаннями, так і практичним досвідом у сфері захисту прав ветеранів.
Під час зустрічі учасники та учасниці дізнаються:
які пільги та гарантії мають ветерани за законом;
чому під час їх оформлення найчастіше виникають проблеми;
як реагувати на відмови та що робити у разі порушення прав;
які можливості для реінтеграції в громаду та соціальні ініціативи підтримки доступні після повернення з війни.
Лекція буде корисною ветеранам і ветеранкам, а також фахівцям із супроводу ветеранів, соціальним працівникам, юристам і представникам громадських організацій, які працюють із ветеранською спільнотою.
Участь у заході безкоштовна, попередня реєстрація обовʼязкова.
Будемо вдячні за поширення інформації про подію, адже знання про свої права та механізми їх захисту можуть бути вирішальними для ветеранів і ветеранок та їхнього оточення.
Unit 6.0 в межах проєкту Reskilling Ukraine оголошує набір на чотиритижневий курс підготовки кар’єрних консультантів для ветеранів — з подальшим місячним стажуванням і гарантією отримання сертифіката, що відкриває можливість працювати за новою спеціальністю. Старт навчання заплановано на 23 лютого 2026 року. Участь безкоштовна, кількість місць обмежена!
Курс триватиме чотири тижні у гібридному форматі: онлайн-лекції та офлайн-модуль, запланований з 23 лютого по 13 березня 2026 року. Після цього учасники пройдуть місячне стажування: практичну частину в громадах або організаціях за місцем проживання та онлайн-відпрацювання навичок.
Випускники, які успішно завершать навчання, отримають сертифікат кар’єрного консультанта для ветеранів.
Хто може подати заявку?
Участь відкрита для ветеранів та ветеранок, які:
перебувають у статусі цивільної особи щонайменше шість місяців;
готові працювати з людьми;
впевнено володіють MS Office;
мають вищу освіту (як перевагу).
Усі витрати на навчання, проживання та харчування під час виїзного модуля покриваються організатором програми.
Як подати заявку
Для участі необхідно заповнити анкету за посиланням.
Навіщо готують кар’єрних консультантів
Кар’єрний консультант для ветеранів — це фахівець, який надає допомогу у питаннях розвитку та планування кар’єри, перекваліфікації, підготовки резюме тощо. Фахівці з кар’єрного консультування працюють у HR-відділах, рекрутингових агенціях, навчальних закладах, громадських організаціях і державних установах. Вони допомагають ветеранам і цивільним визначати професійні цілі, планувати кар’єрну траєкторію, готувати резюме та шукати роботу після служби.
Цей курс є частиною ініціативи UNIT 6.0, яка спрямована на професійну переорієнтацію ветеранів та ветеранок, допомагаючи їм знаходити нові можливості для розвитку у цивільному житті.
У Роганській громаді Харківського району відбувся виїзний захід «Турбота поруч», під час якого ветеранам і родинам військовослужбовців презентували актуальні програми підтримки та анонсували нові послуги для ветеранів на 2026 рік. У фокусі — соціальний супровід, оздоровлення, розширення штату фахівців та доступ до державних сервісів.
У Роганській громаді нині обліковуються понад 300 ветеранів війни: 54 людини з інвалідністю внаслідок війни, 227 учасників бойових дій і 46 членів родин загиблих. У цих сім’ях виховуються 10 дітей.
Під час зустрічі присутнім розповіли про чинні заходи підтримки, що діють у межах Комплексної програми допомоги захисникам, а також про локальні програми громади і послуги для ветеранів.
«Питання своєчасної та всебічної підтримки захисників і захисниць, ветеранів та членів їхніх родин перебувають на особистому контролі начальника ХОВА Олега Синєгубова. Виїзні зустрічі дають змогу чітко бачити напрямки для доповнення Комплексної програми підтримки захисників і захисниць України та членів їхніх сімей у Харківській області новими заходами. Ефективна ветеранська політика — зона відповідальності влади на всіх рівнях перед кожним і кожною, хто став на захист нашого майбутнього. Учасники зустрічі ознайомилися із заходами, що реалізуються в межах Комплексної програми підтримки, а також відповідних програм, ухвалених у громаді», — зазначила заступниця начальника Харківської ОВА Віта Ковальська.
До заходу долучилися ветерани, члени родин військових, сім’ї загиблих і зниклих безвісти, представники ветеранських організацій, місцева влада та фахівці із супроводу демобілізованих.
У Роганському центрі надання соціальних послуг працюють двоє фахівців із супроводу ветеранів та демобілізованих. За останній період вони опрацювали 76 звернень щодо оформлення пенсій, пільг, інвалідності, виготовлення посвідчень, а також допомогли направити 15 дітей військовослужбовців на оздоровлення до «Артеку» за державною програмою.
Через зростання потреб у громаді планують запровадити ще одну ставку фахівця із супроводу ветеранів для роботи у віддаленому старостаті.
У 2026 році громада готує розширення Програми підтримки: планується впровадити санаторно-курортне лікування для захисників з інвалідністю та інші послуги для ветеранів. Путівки фінансуватимуть наполовину з місцевого і наполовину з обласного бюджетів. Також громада співфінансуватиме програми відпочинку й адаптації для ветеранів та їхніх родин у співвідношенні 30% на 70%.
Учасникам виїзного заходу також представили платформу «Ветеран PRO» і результати роботи Консультативно-ресурсного центру фахівців із супроводу ветеранів та ветеранок, який створила БО «БФ “Веритас Спес + Україна”» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» та Brot für die Welt.
Ветерани та ветеранки війни мають право отримати від держави медикаменти безоплатно або з невеликою доплатою. Держава гарантує забезпечення препаратами, які лікують хронічні хвороби, онкологію, розлади психіки, серцево-судинні, судинно-мозкові та інші захворювання.
Важливо! Держава забезпечує медикаментами та медичними виробами у разі стаціонарного або амбулаторного лікування у закладах, законтрактованих НСЗУ.
Пояснюємо, хто з-поміж ветеранів і членів їхніх родин має право на безоплатні або пільгові медикаменти, як оформити рецепт, що робити, якщо потрібного препарату немає в аптеці, та чим пільгові рецепти відрізняються від програми «Доступні ліки».
Право на безоплатне одержання лікарських засобів та медичних виробів за рецептом мають:
учасники бойових дій;
особи з інвалідністю внаслідок війни;
учасники війни;
члени сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць;
сім’ї загиблих ветеранів війни.
Де одержати ліки для ветеранів?
в аптеках, які мають договір із Національною службою здоров’я та позначені спеціальною наліпкою з логотипом НСЗУ;
в медичному закладі, в якому ви проходите стаціонарне чи амбулаторне лікування.
Які документи необхідні для одержання ліків?
електронний або паперовий рецепт сімейного або лікуючого лікаря;
посвідчення ветерана (УБД або особи з інвалідністю внаслідок війни).
Чи є обмеження щодо пільги?
Законодавство не встановлює лімітів щодо кількості ліків, які можна отримати ветерану безоплатно.
Про відмову у безоплатній видачі ліків, які мають бути в наявності в аптеці/лікарні, ви можете повідомити на гарячу лінію НСЗУ за номером 16-77.
Перелік захворювань, за якими безоплатно надають ліки для ветеранів
У Національний перелік основних лікарських засобів входять медпрепарати для лікування онкології, туберкульозу, гепатитів, розладів психіки та поведінки, серцево-судинних, судинно-мозкових й багато інших захворювань.
У 202625 році Національна служба здоров’я України в межах програми медичних гарантій здійснює реімбурсацію лікарських засобів для лікування в амбулаторних умовах:
– серцево-судинних та цереброваскулярних захворювань;
– цукрового діабету (пероральні гіпоглікемічні засоби та препарати інсуліну аналоги та людські);
– нецукрового діабету;
– хронічних хвороб нижніх дихальних шляхів;
– розладів психіки та поведінки;
– епілепсії;
– хвороби Паркінсона;
– осіб у посттрансплантаційному періоді;
– болю та надання паліативної допомоги;
– хвороб ендокринної системи;
– метаболічних, аутоімунних та запальних захворювань;
– глаукоми;
– мігрені;
– захворювань у дітей.
Крім того, Національна служба здоров’я України в межах програми медичних гарантій здійснює реімбурсацію медичних виробів для вимірювання в амбулаторних умовах рівня цукру в крові пацієнтами з діабетом першого типу.
Повний перелік ліків можна знайти у постанові Кабінету міністрів України, він змінюється та доповнюється щорічно за посиланням.
Також для забезпечення лікарень медичними препаратами та виробами діє централізована державна закупівля ліків. Їх придбанням займається Міністерство охорони здоровʼя через Державне підприємство «Медичні закупівлі України». Для пацієнтів вони також є безоплатними. Це препарати для лікування онкології, серцево-судинних захворювань, ДЦП, розсіяного склерозу та інших хвороб. Щодо медвиробів, то їх номенклатура дуже широка – від катетерів і бинтів до штучних судинних клапанів й хірургічних інструментів.
Перелік безоплатних ліків та медвиробів знаходиться на сторінці ДП «Медичні закупівлі України» за посиланням.
Які ліки для ветеранів відпускають безоплатно?
Ця програма передбачає повне або часткове відшкодування аптечним закладам вартості лікарських засобів або медичних виробів, що були відпущені пацієнту на підставі рецепта. Проте є деякі нюанси.
За умови амбулаторного лікування сімейний або профільний лікар виписує рецепт. Вартість таких препаратів покривають коштом державного та місцевих бюджетів.
Пільгово відпускають лише зареєстровані в Україні препарати, що входять до галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я.
Пільга не поширюється на медикаменти, які покриваються за програмою реімбурсації «Доступні ліки».
Як отримати безоплатні ліки?
На стаціонарному та амбулаторному лікуванні пацієнтам гарантується отримання медичних препаратів з Національного переліку основних лікарських засобів. Цей перелік включає ліки, які рекомендовані Всесвітньою організацією охорони здоровʼя, а їх ефективність, безпека і терапевтична дія доведена у світі. Медзаклади закуповують медикаменти самостійно з державного або місцевих бюджетів. Перевірити наявність препаратів у лікарні можна на інформаційних дошках закладу, на офіційному сайті лікарні у відповідному розділі, а також на порталі «Є ліки» за посиланням.
Покрокова інструкція для ветеранів: як отримати безоплатні ліки
Звернутися до лікаря за рецептом. Його виписує профільний спеціаліст або сімейний лікар.
Обрати формат рецепта: під час воєнного стану дозволено електронний і паперовий.
У разі електронного рецепта пацієнт отримує номер і код підтвердження для аптеки на свій телефон.
Термін дії рецепта — 30 днів. За потреби можна отримати ліки для ветеранів на курс лікування до 90 днів.
Рецепт можна отримати дистанційно після онлайн-консультації (крім випадків замісної терапії).
Що робити, якщо в аптеці немає потрібних ліків?
попросити фармацевта перевірити наявність препарату в інших аптеках мережі;
зателефонувати до інших аптек, що працюють із пільговими рецептами;
уточнити в лікаря можливий аналог або заміну в межах протоколу;
попросити в аптеці відмітку про відсутність препарату та звернутися до іншого закладу.
Хто може отримати ліки замість ветерана?
Отримати пільгові ліки може уповноважена особа — член родини, соціальний працівник або інший представник. Щоб реалізувати цю можливість, потрібно мати:
рецепт;
документ, що підтверджує статус ветерана (оригінал або копію);
документ, що посвідчує особу представника.
Чи може інша людина отримати електронний рецепт?
Так. Представнику достатньо мати номер рецепта та код підтвердження, які пацієнт отримує від лікаря. Паперовий рецепт передається у фізичному вигляді.
Як знайти аптеку, що відпускає пільгові препарати?
скористатися мапою аптек-партнерів на сайті НСЗУ;
зателефонувати в контакт-центр НСЗУ 16-77;
уточнити перелік аптек у найближчому медичному закладі.
Куди скаржитися в разі відмови?
Наполягайте на своєму праві отримати ліки безоплатно. Якщо у вас вимагають гроші за медпрепарати або медвироби, які держава вже купила, то:
зверніться до головного лікаря або керівника лікарні для отримання пояснень;
зареєструйте скаргу у канцелярії медзакладу (не забудьте записати вхідний номер документа);
залиште скаргу у міському або обласному департаменті охорони здоровʼя.
З питаннями та скаргами щодо неналежного надання медичних послуг звертайтесь до Національної служби здоров’я України за телефоном 16-77 або заповніть онлайн-форму за посиланням.
Він був бійцем Сил спеціальних операцій… Однак бойовий шлях видався коротким, а боротьба за відновлення здалася вічністю. Два ці етапи – війна й лікування – склали такий сюжет, на основі якого можна було б написати цілу книгу чи зняти фільм.
Сьогодні Володимир Симанишин малює картини, що мандрують Україною та світом, збирає кошти для побратимів, навчається у двох духовних закладах і продовжує жити з непохитною вірою в перемогу та впертим прагненням бути корисним.
ІЗ ЗАРОБІТКІВ – У ТЕРОБОРОНУ
Воювати Володимир приїхав із Польщі. Там працював кілька років до самого початку повномасштабної війни. Досвід за кордоном був корисним – певний час він працював помічником водія соціального таксі. Це така приватна ініціатива, яка має відчутну державну підтримку.
– Водій не завжди може впоратися сам, – пояснює Володимир, – особливо, коли колісне крісло треба винести на певний поверх чи знести вниз. Такі моменти являють спосіб життя людей з інвалідністю. Це стосується як щоденного маршруту на роботу, так і довгострокової подорожі.
На той час такий досвід у Володимира трапився вперше. Тоді він навіть не уявляв, наскільки близько до цього середовища опиниться всього за рік. А зараз Симанишин впевнений, що було б корисно й Україні запозичити та використовувати подібні практики.
Про напад агресора він дізнався з новин. І це було швидше, ніж батьки, які тоді спали вдома. Саме їх він і повідомив про війну, розбудивши дзвінком.
Колеги на роботі цікавилися, що збирається робити далі?
– Поїду.
– Ти ж не військовий.
– Навчуся…
До України він повертався вже з іншої роботи, яка була йому до душі й на якій отримав певне кар’єрне зростання. На подив та вмовляння польських колег залишитися не зважав, хоча до прийняття остаточного рішення підходив дуже виважено.
– Мав час подумати, – пригадує, – дивився в новинах, що там робиться, а всередині все кипіло від люті й безсилля. Я питав себе: що я тут взагалі роблю? Яка від мене користь? Слідкувати за новинами?.. І в один день, наприкінці лютого, повідомив, що більше не вийду на роботу.
Коли дістався додому, до військкомату подався не відразу. Усвідомлюючи ризик і відповідальність за своє життя, за співпереживання рідних, вирішив не кидатися з головою у вогонь. Треба було використати якийсь час для бази, тобто здобути елементарну підготовку. Навчання в ТРО тривало до травня. Оскільки військової підготовки взагалі не мав ніякої, то ж проходив усе з нуля.
– Коли визначилися чіткі рубежі фронту, – веде далі наш співрозмовник, – ми мобілізувалися у військову частину, пройшли злагодження з новим бойовим колективом і вже готові були їхати на завдання. Уперше на фронт потрапив у липні. Одразу в Сєверодонецьк, де в той час точилися найважчі бої…
БОЙОВИЙ ДОСВІД
Після закордону все здавалося дуже незвичним. Не міг усвідомити, де знаходився й що з ним робилося. Щоб адаптуватися до нових умов багатьом бійцям потрібен був час. Училися не лише жити, а й бути корисними, щось робити тоді, коли постійно очікуєш чи то стрілянини, чи вибуху. І не переставали дивуватися…
Виходили в повному екіпіруванні з одного села за Сєверодонецьком і бачили, як по розбомблених вулицях, серед уламків цегли й бетону, діти катаються на велосипедах, жінки ведуть корів… Ці кадри надовго закарбувалися у свідомості Володимира. Потім спостерігав за реакцією побратимів, вивчав, як бойові дії впливають на людей. Це теж стало частиною власного досвіду. Пригадує свій перший обстріл:
– Я завмер, не розумів, що робити, куди рухатися. А в когось інша реакція – паніка, бажання втікати. Лише один побратим із холодним розумом пояснив, як правильно діяти. Хоча після обстрілів і він дав волю емоціям…
Перерва між ротаціями була тривала, мали готувалися до складних завдань. Колектив змінився, й людиною, яка може заспокоїти новачків під час обстрілів, уже був сам Володимир. Своєю головною мотивацією називає небажання сидіти в тилу, бути корисним, щоб відчувати активну причетність до наближення перемоги.
Під час другої ротації, виконуючи бойове завдання, Володимир отримав тяжке поранення. Сталося це на початку 2023 року на Бахмутському напрямку. Був скид із дрона. Тоді бойових літало небагато, все більше розвідувальні. От і прогавили. У результаті поранення Симанишин втратив обидві руки… Без свідомості його передавали з лікарні в лікарню – Краматорськ, Дніпро, Київ.
УЧИТИСЯ ЖИТИ
Пригадує короткочасні миті свідомості. Перший раз прокинувся: поруч друзі, а він взагалі не розуміє, що відбувається… І знову, втратив свідомість… Пам’ятає, як приїздив командир, привіз особисті речі, телефон. Навіть вдалося повідомити рідних про те, що… живий, що все гаразд. Учився приймати жорстоку безповоротну реальність і радіти, коли заповнював порожнечу очікувань і хвилювань дорогих йому людей. І знову марево. Отямився – вже в Києві. Поруч подруга.
– Ліве око не бачило, праве – пошкоджене, всілякі хірургічні речі висіли із забинтованого тіла, – розповідає, як оцінював свій тодішній стан. – Побачив, що рук немає і розумів: тепер життя буде іншим…
У цей день поспілкувався з рідними, почув, що почали збирати кошти на відновлення. Те, що трапилося сприйняв спокійно, без жаху, апатії, депресії. Знав, що потрібен час. Як тільки була можливість, просив друзів, дівчину, щоб набирали рідних, вчився тикати в сенсор носом. Потім приїхала мама й знаходилася поруч. А він усьому вчався заново. На час поранення йому виповнилося 27 років…
Повоювати встиг лише місяць. Основна частина служби – то навчання, полігони, тилові завдання. На запитання, чи є щось таке, чим пишається, відповідає:
– Пишаюся собою, бо насмілився бути в зоні бойових дій, саме в цьому роді військ – ССО. Був із тими людьми, які, дякуючи Богові, є прикладами чоловіка, воїна, людини. Я, мабуть, не був би тим, ким є, якби не вони.
Коли я запитала, що допомагало йому відновитися, звідки він черпав ресурс, Володимир відповів, не замислюючись:
– Віра. Я вірю в Бога і знаю, що Він подбає про те, чого я не в силі зробити самостійно. Це фундамент, це джерело, яке само не міліє й допомагає мені не занепадати.
Володимир розповів, що відчував таку підтримку навіть коли поруч не було нікого. Він помічає, як люди зараз розчаровуються у вірі, зневірюються в державі. Тому радить шукати можливість спілкування з духовними особами, бо дуже важливо мати віру в те, що ти робиш.
– Якщо відчуваєте, що ваші справи приносять користь іншим, – переконаний Симанишин, – це є вище благо. Віра без справ мертва. А я щиро вірю, що ми побачимо нашу перемогу, навіть якщо не уявляємо, як це буде.
ТВОРЧІСТЬ І ВІРА
Фізичне відновлення тривало цілий рік. Саме в цей період він відкрив для себе малярство. До лікарні приходила Олена Хмельницька, ініціаторка проєкту «Воїни світла». Вона намагалася допомогти пораненим знайти віру в себе, у власні сили. А одним із волонтерів цього проєкту був художник Рустам Давлетов.
– І хоч в школі я не любив малювати, – ділиться спогадами Володимир, – вийшов просто грандіозний ефект. Тоді багато хлопців із травмами різної важкості намалювали свої перші картини, а хтось навіть цілу серію. Я й гадки не мав, як може діяти пензель і полотно. Це допомогло й я не хотів зупинятися. Коли вже немає сил щось робити, просто сідаю й малюю.
Були серед робіт і картини за номерами. Це теж допомагало, хоча дрібна моторика – завдання непросте для будь-кого, хто має руки. Однак щоразу щиро радів, коли це вдавалося.
Скоро Володимир спрямував свої зусилля на підтримку побратимів. Спершу він ще не знав, як це буде, але прагнув і далі мати стосунок до армії. То ж возив свої картини на виставки – в Україні й за кордоном, продавав, а кошти спрямовував на підтримку військовослужбовців.
Найдорожча картина Володимира Симанишина продалася за 20 тисяч гривень у Чехії. А якось із зібраних на виставках коштів передав побратимам 50 тисяч одним платежем – допоміг закрити збір на авто.
Малює вже другий рік. Створює переважно живописні картини, здебільшого пейзажі. Почав пробувати себе в портретах і встиг полюбити й цей напрямок, особливо коли вдається передавати схожість. Каже, що хоче також спробувати іконопис…
Ще в 2024 році Симанишин подав документи та вступив до Чортківської дяківсько-катехичної академії. Одночасно став студентом Волинської духовної семінарії.
– Це важливо для мене, – говорить Володимир, – і життєво необхідно для тих, хто мене оточує. А те, що я зміг поступити, це Боже провидіння: значить, я маю там бути.
Каже, що знову перебуває серед людей із різним життєвим досвідом і це заохочує до руху та розвитку. Намагається дисциплінувати себе в усьому. Пояснює: потрібно працювати навіть тоді, коли немає натхнення, – щоб не зупинятися та не впасти…
Він переконаний: напрямків діяльності для ветеранів дуже багато, і рано чи пізно щось обов’язково стане близьким. Тому важливо спробувати все – мистецтво, спорт, будь-які заняття, що допомагають жити й вижити. Не можна зневірюватися, не можна закриватися. Бо досвід ветеранів потрібен суспільству!..
Оксана ЧМИЛЕНКО
Проєкт здійснюється за підтримки National Endowment for Democracy (NED)
