У Кропивницькому військові та ветерани, які мають поранення, можуть отримати на лікування 20 тисяч гривень з міського бюджету та ще 15 тисяч – з обласного. Чи може військовий повторно отримати допомогу, якщо має друге поранення, та які документи для цього потрібні?
Директорка міського департаменту соціальної політики Юлія Вовк розповіла Суспільному, що 2023 року на програму підтримки учасників війни з РФ та членів їхніх сімей виділили 79 мільйонів 587 тисяч гривень, 2024-го – 103 мільйони. Допомога після поранень, контузій та травм, з її слів – одноразова. Загальна сума – 35 тисяч гривень з міського та обласного бюджетів.
“Але якщо військовослужбовець після поранення вилікувався та повернувся на бойові позиції, де отримав повторне поранення, то він може звернутися ще”, – наголосила Юлія Вовк.
Документи на обидві допомоги (з міського та обласного бюджетів – ред.) слід подавати у Центрі надання адміністративних послуг, сказала Юлія Вовк.
“2023 року передбачили 12 мільйонів 680 тисяч, їх отримали 590 військовослужбовців. На 1 березня 109 військових отримали два мільйони 580 тисяч допомоги”.
Замість військового, який перебуває на лікуванні, подати документи можуть його рідні. За інформацією керівниці департаменту, потрібні заява, копія паспорта, ідентифікаційного номера, довідка зі шпиталю, довідка переселенця (за потреби), банківські реквізити та посвідчення учасника бойових дій. Якщо посвідчення немає, приймають витяги з наказів військової частини.
“Ми ж розуміємо, що не всі військовослужбовці отримали посвідчення учасника бойових дій. Потрібні й копія довідки медичних закладів, які підтверджують поранення і те, що його отримали під час участі у бойових діях, копія документа з військової частини, що підтверджує участь військовослужбовця у захисті батьківщини”.
Після опрацювання документів міською радою, за словами Юлії Вовк, допомога надійде за півтора місяця.
У Львові ветеранам, їхнім дружинам та батькам вручили сертифікати на розвиток власного бізнесу від міста. Програму надання ваучерів для ветеранського бізнесу започаткували в липні 2023 року. Тоді гроші отримали 27 переможців, цьогоріч їх 53. Про це розповіла заступниця начальника відділу ділових індустрій Юлія Трохимчук.
Серед ідей, з якими звертаються майбутні підприємці — вирощування королівських креветок, облаштування екосадиб, швейне виробництво, створення дронів та інші. Павло Дьокін, один із переможців, отримав гроші на розвиток спортивного клубу.
“З ідеєю на розвиток спортивного клубу “Крук”, це буде направлення на молодь. Ще з дитинства я достатньо довго займався кікбоксингом, потім виступав по змішаних єдиноборствах. Це була свого роду така маленька мрія і зараз міська рада дала можливість втілити в життя”, — розповів Павло Дьокін.
Стартовий внесок на ветеранський бізнес становить до 300 тисяч гривень. Загалом сума виданих ваучерів складає близько 15 мільйонів гривень.
Підтримку за ветеранськими ваучерами можуть отримати ветерани, ветеранки, їхні чоловіки та дружини. Також до переліку додали батьків, якщо ветеран чи ветеранка неодружені, та повнолітніх дітей ветеранів, які мають бізнес-ідеї.
Через війну з росією в Україні з’являється багато соціальних викликів, які вимагають розв’язання. Серед них і реінтеграція ветеранів у цивільне життя. Зважаючи на досвід, який вони отримують під час служби, деякі по поверненню готові брати на себе відповідальність і створювати нові бізнеси. Крім того, часто їхні підприємницькі ідеї одночасно покривають багато питань: створення робочих місць, локальних невеликих ветеранських спільнот, внесок у розвиток громади через сплату податків.
Серед таких підприємців Олександр Мозговий — ветеран із Кагарличчини Київської області, який отримав поранення і тому не зміг повернутися у військо. Бажаючи бути корисним для України, він вирішив взяти участь у конкурсі “Роби своє” від благодійного фонду “МХП-Громаді” і переміг у 2023 році. Він вирішив розвивати виробництво арболітових блоків. Поговоримо з ним про те, як знайти гарну ідею, як її втілити, а також про важливість формування спільноти навколо бізнесу.
Чому саме арболітові блоки
Ідея бізнесу виникла майже одразу – через війну багато будинків було зруйновано. В тому числі тих, де надавалися соціальні послуги. Часто їх потрібно відновлювати швидко і з невеликими затратами.
Арболіт — це чудовий будівельний матеріал, який був створений ще наприкінці минулого століття і використовувався переважно для утеплення будинків. Він на 70% складається з подрібнених відходів деревообробки, зміцнених цементом та додатковими сумішами. Через це він є більш екологічним та має хороші теплоізоляційні властивості. Окрім цього матеріал є одним з найбільш доступних за ціною, простим у виготовлені, а ще стіна з арболіту забезпечує на 35 % кращу теплоізоляцію за кладку цегли та на 75 % краще тримають тепло за стіни з піноблока.
Також арболітові блоки набагато легші за інші будівельні матеріали, і кладка потребує менше фізичних сил. Адже ще на етапі формування бізнес-плану Олександр зрозумів, що його командою, робітниками, будуть ветерани з різними фізичними даними.
Грантовий конкурс “Роби своє” – чому такі проєкти важливі
До війни Олександр працював в органах місцевого самоврядування, а далі пішов захищати наші кордони. Після важкого поранення повернувся у свою громаду і зрозумів, що потрібно створити власну справу, аби мати змогу забезпечити себе, сім’ю, а також створити місце, де ветерани можуть мати безпечний простір, а також розуміння. Участь у конкурсі “Роби своє” взяв вперше. Зі слів Олександра, на момент підготовки заявки він вже мав гарну ідею, мав бажання її втілити, розумів, яке обладнання треба придбати, де буде брати матеріали для виготовлення блоків. Для цього всього сформував бізнес-план, прорахував усе, що може бути в нагоді для початку роботи підприємства. Тоді ж почав комунікувати з локальними бізнесами й державними установами, аби налагодити співпрацю. Так на місцевій пилорамі, наприклад, він бере відходи від заготівлі матеріалів.
Тож перед створенням грантової заявки вже міг відповісти на всі питання – як буде працювати бізнес, скільки людей потрібно, де братиме сировину, як збуватиме продукцію.
Такі грантові програми, що створені для підтримки малого бізнесу, дозволяють отримати фінансову підтримку, якої на початку завжди не вистачає. А ще “Роби своє” дає змогу пройти якісне навчання онлайн від різних фахівців.
!Важливо. Цього року заявки приймають до 9 квітня. Потрібно заповнити аплікаційну форму за цим . Компанії мають формувати грантову заявку з урахуванням співфінансування. Тобто частину коштів ви отримуєте як грант, а ще частину – фінансуєте зі своєї сторони як підприємець.
Також важливо, аби ваш бізнес працював офіційно – як фізична особа-підприємець, чи ТОВ. Адже сплата податків допомагає розвитку громади, де функціонує ваш бізнес.
Як зрозуміти, що ідея для бізнесу спрацює
Перш за все важливо добре розібратися в обраному напрямку, зважити, наскільки він актуальний. Треба вивчати закони, знати, у яких межах ви повинні діяти, чи потрібне ліцензування або сертифікація. Наприклад, вже зараз зрозуміло, що потрібно будувати бізнеси, які дозволяють створювати продукцію з доданою вартістю.
Ще гарний спосіб — спробувати, як це працює на невеликих обсягах. Тобто не купувати одразу дороге обладнання, а сформувати менше виробництво, яке буде самоокуповуватися. Так ви зможете відтестувати свою ідею і побачити, від якої аудиторії є запит та як саме вам потрібно покращувати ваш продукт.
Коли Олександр вивчав інформацію про арболіт, у вільному доступі її було недостатньо. Тому на першому етапі було багато експериментів з виявлення ідеальних пропорцій суміші. Й досі підприємець покращує технологію. Тож наступною його порадою було — не боятися пробувати. Бо можна роками виношувати класні ідеї, але так і не довести їх до втілення.
“Я вдячний фонду “МХП-Громаді” через те, що у 2024 році вони спрямували проєкт на підтримку ветеранських бізнесів. Адже є багато тих, хто думає про власну справу. Але може не вистачати досвіду чи коштів”, – поділився Олександр.
З його слів, іншою важливою складовою ветеранського бізнесу є певна соціальна функція, яка проявляється і на його виробництві. Збираючись кожного дня, усі в команді спілкуються між собою, а через схожий попередній досвід розуміють один одного чи не з півслова. Тож навіть короткі розмови дають можливість відчути підтримку і “плече побратима”. Відчути, що ми продовжуємо приносити користь своїй країні, і що маємо змогу знову забезпечувати свої сім’ї.
У межах всеукраїнської програми з підтримки ментального здоров’я “Ти як?” випустили посібник про те, як толерантно взаємодіяти з людьми, які мають досвід війни. Про це розповіли в МОЗ.
Автори посібника нагадують, що цивільним людям може бракувати досвіду і знань, коли вони зустрічають рідних або знайомих, які приходять з війни, а тим паче незнайомих ветеранів чи ветеранок. Соціологічні дослідження показують, що вже більшість українців має близьких на фронті, а ще майже половина не відкидає, що самі опиняться там.
“Ми нормальні люди, просто бачили трохи друге. Різні світи просто. Там чорне і біле, там ворог і друг. І все, там більше немає нічого. А тут не знаєш, з якої сторони тобі каменюкою по голові дадуть. Багато чого не розуміють цивільні про війну. Війна – це дуже погано. Не нада їм розуміти цього. Але військових розуміти – це було б класно”, – ділиться досвідом ветеран, старший солдат Сергій Коц.
Посібник складається з рідних розділів, наприклад про те, чого не слід запитувати у військових або як поводитися з тими, хто повернувся з полону, а отже з великою ймовірністю пережив катування.
Окремо в книзі є розділ для роботодавців, бо нині більш ніж половина українських ветеранів хочуть мати власну справу, щоб не стикатись із дискримінацією під час працевлаштування. Якщо ж ветеран має інвалідність, то в цьому разі брак знань серед роботодавців призводить лише до більшої недовіри.
У межах співпраці з Національною службою здоров’я України Мінветеранів роз’яснює ветеранам і ветеранкам, які послуги реабілітації вони можуть отримати на безоплатній основі. Зокрема, йдеться про медзаклади, у яких є договір із НСЗУ, де застосовуються виключно доказові методи реабілітації.
Відновленням функціональних можливостей пацієнта займаються фахівці з реабілітації у сфері охорони здоров’я: лікарі фізичної та реабілітаційної медицини, фізичні терапевти, ерготерапевти, терапевти мови й мовлення, протезисти-ортезисти, психотерапевти та ін. Для проходження реабілітації необхідне направлення від сімейного або лікуючого лікаря.
Ветерани можуть отримати безоплатно такі послуги:
реабілітаційне обстеження;
індивідуальний реабілітаційний план та програма терапії;
нейрореабілітація, ортопедична, кардіо-респіраторна реабілітація та інші;
знеболення у стаціонарі;
психологічна допомога.
Крім цього, реабілітація включена в низку медичних пакетів як складова послуги. Зокрема, це реабілітація після хірургічних втручань, при лікуванні онкології, інфаркту, інсульту. Доплачувати за жодні компоненти реабілітації не потрібно!
НСЗУ покриває послуги з реабілітації за двома пакетами:
“Реабілітаційна допомога дорослим і дітям у стаціонарних умовах”;
“Реабілітаційна допомога дорослим і дітям у амбулаторних умовах”.
Перевірити, чи має лікарня договір із НСЗУ за необхідним пакетом, можна за допомогою інформаційного дашборду або за телефоном контакт-центру НСЗУ – 16-77.
Зараз проводяться навчання, вчаться 15 осіб. Це маленькі бригади, які працюють разом: і диспетчери, і оператори БпЛА. Перекваліфікацією ветеранів-залізничників займатимуться інструктори Центру підготовки операторів БпЛА “КРУК”.
Про це повідомила в ефірі Українського радіо директорка департаменту соціальної політики АТ “Укрзалізниця” Ольга Безпалько.
“Багато хто думає, що ключове завдання — це працевлаштувати ветерана. Це так, але не зовсім. Ключове завдання… — створити такий підрозділ, який буде якісно охороняти інфраструктуру Укрзалізниці, знизить рівень крадіжок на залізниці, зробить більш ефективною нашу компанію”, – сказала Безпалько.
За її словами, підрозділ запрацює за місяць-півтора. Поки що учасники проходять навчання. На нинішньому етапі проєкт охоплюватиме Київську область, а потім мережа таких підрозділів може бути розширена.
“Йдеться про великі міста, великі вузлові станції, принципово важливі стратегічні станції. Мені здається, що наступним буде Одеський регіон. Можливо, Львівський. Треба буде дивитися по нашому потоку вантажів і місць, де ми фіксували велику кількість крадіжок”, – зауважила Безпалько.
За її словами, ключове завдання — відстежувати крадіжки, забезпечення збереження вантажів. Також, це запобігання будь-яким диверсійним ситуаціям, які можуть статися на об’єктах критичної інфраструктури.
У Полтаві почала діяти перша група самодопомоги для ветеранів війни. Її створення ініціювали місцеві психолог та психіатр. Долучитися можуть усі охочі.
“Виникла ідея створити цю групу ― лікар-психіатр і я. Його була ідея, він лікує цих хлопців по-своєму, з декількома і я зустрічався. Ми збираємося на кафедрі психіатрії в психіатричній лікарні кожну неділю. Поки група невелика, чотири чоловіки ходить. Розмови різні, але головне, що є атмосфера розуміння”, ― розповів психолог Олександр Тимошенко в ефірі Українського радіо “Полтава”.
За його словами, зазвичай подібні групи повинні збиратися самостійно, має бути лідер, який коригуватиме процес створення і подальшої роботи. Але у Полтаві допомогли ветеранам зрушити справу завдяки довірі до лікаря.
“Звісно, що тут не буде десятки, сотні людей, бо це дуже серйозна тема ― довіра людей, які прийшли з фронту. Якщо протягом року ця спільнота протримається, то наберуться ще групи і будуть працювати самі. Ми збиралися поки що чотири рази і не афішуємо, бо потрібно, щоб людина сама зрозуміла, що їй це необхідно”, ― розповів Олександр Тимошенко.
На його думку, головне завдання учасників групи самодопомоги ― прийти на зустріч, а теми розмови з’являться. Жодних вимог до ветеранів немає.
“Чим група самодопомоги відрізняється від інших терапевтичних груп? Там теж люди мовчать, але прийдеться все ж щось говорити. А це група, де ти можеш мовчати. Може людина промовчати і рік, але ж вона слухає, дивиться. А потім може їй захочеться щось і сказати. Це група без тиску і без зобов’язань”.
В подібних групах немає визначеної кількості учасників чи плану залучення інших людей. Охочі долучитися можуть телефонувати до психолога Олександра Тимошенка ― 050 235 96 33.
Власники приватних спортзалів відправляють своїх працівників на спеціальні навчання і їздять зі спортсменами-ветеранами на змагання. Все це для того, аби сприяти розвитку ветеранського спорту, повідомили у Рівненській ОВА.
Такі зали є не тільки у Рівному, а й в районних центрах. Їх контакти можна дізнатися в управлінні у справах ветеранів ОДА. Також обласні центри «Спорт для всіх» та «Інваспорт» вже працюють над адаптацією локацій проєкту «Активні парки» для спортивних потреб ветеранів.
Крім того, в області було започатковано проведення великих спортивних змагань. Вони відбудуться влітку у Дубні, Сарнах, Вараші та завершаться у Рівному, на Оствиці.
Напередодні Громадська організація «Спілка ветеранів АТО» розповсюдила звернення до державної влади та громадськості щодо мобілізації, відношення до військовослужбовців і ветеранів, а також суттєвих змін, які здатні підвищити обороноздатність країни –
Головний посил цього звернення полягає в тому, що українцям необхідно об’єднувати зусилля, оскільки всі кардинальні зміни необхідно робити в умовах війни.
Звернення є офіційним документом і за скупими рядками дуже важко розгледіти емоції й рівень щирості представників ветеранської громадськості. Та й сам текст звернення викликає деякі запитання. Поставити їх ми вирішили засновнику Спілки ветеранів і депутату Харківської міської ради Юрію Корсунову. Він люб’язно погодився й ось така вийшла розмова. Але попередньо депутат зазначив, що його позиція є погодженою позицією ветеранської організації.
ІНІЦІАТИВИ ВІД ГРОМАДСЬКИХ АКТИВІСТІВ
– Для назви звернення був вибраний заголовок «Мобілізація нас не врятує». Що малося на увазі під цим словосполученням?
– Те, що мобілізація й правильний підхід до неї є лише частиною заходів, які спрямовані на обороноздатність України. Нам необхідно мати достатню кількість військовослужбовців для того, щоб країна вистояла й перемогла. Це зрозуміло, а як воно буде відбуватися? Прийдуть добровольці й стануть до лав Збройних сил? Буде відпрацьований адекватний механізм в системі Територіальних центрів комплектування? Відповідаючи на ці питання, я пропоную звернути увагу на ті ініціативи, які повинна реалізовувати держава. При цьому слід зазначити, що зараз, на жаль, суспільство розподілилося на тих, хто під час війни збагачується й покращує власні умови життя, та тих, хто вимушений за ці умови віддавати найдорожче – своє життя і здоров’я.
– Про які ініціативи йдеться та до чого мають прислухатися ті, хто сьогодні визначає державну політику?
– Для підвищення обороноздатності країни необхідно здійснити комплекс заходів. Але всі ці заходи в кінцевому рахунку зводяться до встановлення справедливості в суспільстві. Адже час героїв пройшов – усі українські громадяни мають проходити обов’язкову військову підготовку. І ця система має бути побудована на трьох складових. По-перше, в мобілізованих має бути мотивація. Людина повинна розуміти, що йде захищати свою родину, рідну землю, принципи, за якими живе, а не бюрократичний корумпований апарат, який ховається за спинами військовослужбовців. Якщо військовий жертвує собою, то має бути впевнений, що він і його родина в подальшому не будуть залишені наодинці з власними проблемами, що держава надасть їм належне соціальне забезпечення. Якщо такої мотивації немає, отримуємо ту ситуацію, яка склалася зараз: у працівників ТЦК і СП (колишніх військкоматів) є план зверху й вони вимушені йти на зловживання, включаючи грубі порушення чинного законодавства. Але далі постає інша проблема: призвані таким чином громадяни не зможуть належним чином виконувати свої обов’язки й, отримавши зброю, не зможуть її правильно використати. Ще один важливий недолік – не врегульоване питання демобілізації. Людину мобілізують, а на який термін, скільки часу вона має відслужити й коли буде звільнена – не зрозуміло!
– Це перша складова, я вірно зрозумів?
– Так. По-друге, ті, хто знаходяться в тилу й отримують надприбутки в умовах війни, мають сплачувати додатковий податок, як компенсацію за заможне життя. Цей податок на розкіш значно поповнить бюджет України й зможе фінансувати ЗСУ. І по-третє, тилові резерви також мають використовуватися! Люди, які з різних причин не стали на захист України – вже відслужили, мають відстрочки чи за станом здоров’я зараз не здатні нести військову службу – повинні проходити військові вишколи, отримувати необхідні знання й практику. А також отримати зброю, яка була б застосована в необхідний момент. Враховуючи ситуацію в якій ми живемо й ті ризики, що несе держава, суспільство має мілітаризуватися.
– Отже, були названі три моменти, які, на вашу думку, могли б набагато підвищити обороноздатність країни. Виникає питання, хто повинен проводити вишколи для представників, як ви кажете, тилових резервів?
– Зараз, за наказом Президента, при обласних військових адміністраціях створюються навчальні центри національного спротиву, де всі бажаючі можуть пройти вишкіл, отримати необхідні навички. Фінансуються вони за рахунок обласних рад і територіальних громад. При Харківській обласній військовій адміністрації також було створене Комунальне підприємство «Харківський обласний навчальний центр національного спротиву». Зараз підприємство комплектується викладачами й у найближчий час розпочнеться навчальний процес. Але й тут ми стикаємося з проблемою: не вистачає головного – бойової зброї! Тому приходимо до того, з чого почали: необхідно роздати бойову зброю ветеранам і патріотично налаштованим громадянам, які пройшли вишкіл у навчальних центрах національного спротиву! Якщо у нас буде мілітаризоване й правильно організоване суспільство, налаштоване на захист Батьківщини, це перетворить Україну в непереможну й недоступну для ворога й фортецю!
ТЦК – ЦЕ ВАМ НЕ ВІЙСЬККОМАТ!
– Але мобілізація все одно залишається значною проблемою й здійснюють її ТЦК так само, як і раніше. Чи є якісь претензії до цієї структури?
– У ТЦК, на жаль, зберігається ще радянський підхід до спілкування та взаємодії з людьми. Багато прикладів корупційних дій із боку працівників цих центрів. Тут не вистачає роз’яснювальних заходів, належного контингенту, який сам пройшов горнило війни, брав участь у бойових діях. Сюди слід залучати ветеранів, інвалідів війни, які не можуть бути задіяні на полі бою, а в центрах комплектування можуть бути дуже й дуже корисними. Саме в Центрі комплектування, в залежності від стану здоров’я, має вибиратися майбутня військова професія й той підрозділ, де мобілізований буде проходити службу. І тільки після проходження навчання в спеціалізованих навчальних центрах, бійців мають відправляти до бойових частин. Призваним необхідно пояснювати, що на всіх етапах військової служби вони захищені законами України та всім, що в цих законах передбачено – від сучасної зброї до соціальних гарантій їм і їхнім родинам. І після повернення, в разі поранень чи інвалідності, ті ж ТЦК мають у повній мірі опікуватися такими військовослужбовцями.
– Як можна прокоментувати ту ситуацію, коли ТЦК відмовилося від зустрічі з керівництвом Спілки ветеранів?
– У тих умовах, коли необхідно популяризувати службу в ЗСУ, у тому числі за рахунок громадськості, це недолугі дії, що погіршують мобілізаційні можливості ТЦК. Наша громадська організація одним із головних напрямків діяльності завжди ставила заохочення до служби в ЗСУ. І ми могли б бути додатковим важелем для поліпшення мобілізаційного процесу в Харкові та області. Тим більше, зараз, як ніколи, потрібно об’єднувати зусилля перед викликами, які ставить агресор. У зв’язку з цим Спілка, як громадська організація, має право звертатися до вищого командування, щодо такої недалекоглядної політики ТЦК. Зараз треба все, щоб мобілізаційна діяльність ставала прозорою й відкритою, щоб люди не боялися тих, хто їх призиває, не ховалися від них, а розуміли, що це необхідна в державі структура, з якою варто співпрацювати…
ЛИСТ ЩАСТЯ, АБО «ШТО ВИ ХАТІТІ?»
Юрист ГО «Спілка ветеранів АТО» Діана Гов’яда повідомила, що до керівництва обласного ТЦК і СП було направлено лист із проханнями надати роз’яснення:
про порядок отримання посвідчення учасника бойових дій після звільнення з військової частини та необхідний для цього перелік документів;
який зараз діє порядок повідомлення членів родин безвісти зниклих і в які терміни;
як отримати грошову допомогу інваліду війни.
Це саме ті питання, з якими до Спілки частіше за все звертаються ветерани та військовослужбовці.
Наш кореспондент спробував уточнити, з яких саме причин керівництво обласного ТЦК не побажало зустрічатися із представниками Спілки ветеранів? Для цього набрав номер, указаний на сайті й почув у слухавці: «Да! Што ви хатіті?» Тоді він поцікавився, хто саме відповідає на дзвінок? Пояснила, що це Єлєна Лєанідавна, дєжурная па рєцєпшину. Назвати прізвище та посаду вона відмовилася. Після зауваження щодо порушення мовного закону, кинула слухавку…
P. S. Коли цей матеріал уже був готовий, представникам Спілки вдалося поговорити із заступником начальника центру Олександром Луценком. У телефонній розмові він завірив, що завжди готовий до діалогу й зустрінеться з громадськими активістами найближчим часом. Сподіваємося, що так воно й буде!
В Україні запрацювала Єдина ветеранська гаряча лінія, повідомило Міністерство у справах ветеранів України. Вона облаштована для надання консультацій та підтримки для ветеранської спільноти, членів їх сімей та родин загиблих Захисників і Захисниць. Її запущено командою Мінветеранів спільно з Червоним Хрестом України у тестовому режимі.
Зателефонувати на Єдину ветеранську лінію можна за телефоном 0 800 505 217
Зазначається, що консультації з нагальних питань ветеранам і ветеранкам, членам їхніх сімей та родинам полеглих воїнів надаватимуть кваліфіковані фахівці.
Можна звертатись із питаннями:
отримання психологічної підтримки, лікування та реабілітації, підтвердження факту отримання поранення, медичних питань;
соціальних пільг учасникам бойових дій та родинам загиблих, а також людям, які набули інвалідність внаслідок війни;
отримання грошової допомоги та компенсації;
юридичних консультацій;
житлових питань.
За необхідності фахівці зможуть спрямувати звернення до субʼєктів надання ветеранських послуг.
У період тестового режиму також збираються пропозиції та зауваження до роботи сервісу, аби визначити обʼєктивне навантаження та оперативно вживати заходи для поліпшення ефективності роботи “лінії”.
Дзвінки на “Єдину ветеранську лінію” 0 800 505 217 є безоплатними.
