В той час, як керівництво та депутати переважної більшості територіальних громад України продовжують витрачати кошти на придбання та висадку однорічних рослин, облаштування парків, стадіонів, будинків культури, черкащани допомогають коштами власного бюджету ЗСУ та ТрО, наближуючи Перемогу.
Від міста Черкаси тероборонівцям було передано 5 спеціалізованих вантажних автомобілів, придбаних на кошти місцевого бюджету. Від початку повномасштабного вторгнення рашистів черкащани спрямували на підвищення на обороноздатності нашої країни 1,2 мільярди гривень, інформує мерія м.Черкаси.
За результатами останнього національного рейтингу, оприлюдненого ЗМІ, Черкаси увійшли в п’ятірку міст, що спрямували у 2023 році на оборонні підтримку ЗСУ найбільшу частку від міського бюджету. Громада міста посіла четверте місце у рейтингу випередивши, навіть, столицю України.
Міністерка у справах ветеранів України Юлія Лапутіна, в авторській колонці на сайті Української Правди, розповіла про пріоритетні завдання Мінветеранів та Уряду в рамках нової державної ветеранської політики. Вона повідомила подробиці про пілотний проєкт “Помічник ветерана”, “Єдині вікна” для ветеранів та підтримку ветеранського бізнесу Українським ветеранським фондом, про формування образа ветерана у суспільстві та роль громадських організацій у ветеранській інфраструктурі.
Політика героїв: як держава взаємодіятиме з ветеранами
“4 мільйони – саме стільки, за попередніми підрахунками, після перемоги буде в Україні ветеранів, членів їхніх сімей та сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць.
Усі ці люди мають відчувати, наскільки вони важливі для держави та кожного українця. А також комфортно повернутися до мирного життя, реінтегруватися в нього та впливати на розвиток країни, для якої зробили так багато.
Питання, як організувати цей процес – це завдання не лише для владних структур. Це важливо також для громади, де житимуть ветерани; для підприємств, де вони працюватимуть; для неурядових організацій тощо.
Йдеться не лише про фізичну безбар’єрність. У створенні інструментів для відновлення та успішної інтеграції до громади, в суспільство героїв війни та їхніх родин влада керуватиметься принципом служіння. Служіння тим, завдяки кому існує та надалі буде квітнути Україна.
Громади як основа
Основний етап переходу військовослужбовців до цивільного життя відбуватиметься саме в громадах, де мешкають вони та їхні сім’ї. Це саме те середовище, де будуть створені всі умови.
Зараз демобілізація відбувається у зв’язку зі станом здоров’я. І вже спостерігається перевантаження системи охорони здоров’я, значна бюрократизація процесу.
Одне з основних завдань держави у цій сфері – гармонізувати роботу системи фізичної реабілітації, адже наразі вона проходить випробування значною кількістю людей, які потребують піклування.
В 2023 році вона стала одним з пріоритетів уряду. П’ять основних складових:
якісні та дієві послуги для ветеранів,
економічна активність та ветеранський бізнес,
успішна реабілітація,
доступне житло;
вшанування подвигу військових.
Для того, щоб утілити це в реальність, необхідна відповідна інфраструктура – взаємопов’язана та узгоджена система державних інституцій та приватних організацій, яка забезпечить аналіз та визначення потреб ветеранів, комунікацію та взаємодію з ними, надання якісних послуг.
Ветерани вертатимуться не тільки в Київ, вони будуть у кожній громаді кожної області. Тож спільно з місцевою владою ми масштабуємо державну політику на рівень громад.
В пріоритеті зараз – формування загальнодержавної інфраструктури ветеранської політики за принципом “від центру до громади”. Вона складається з декількох рівнів.
Перший рівень – уряд, Мінветеранів та міністерства. Міністерство у справах ветеранів виступає координатором єдиної ветеранської політики. Кожне міністерство має свої завдання та відповідальність.
Головне питання – забезпечити узгодженість та координацію дій між учасниками процесу. Наведу приклад: довгий час між Мінветеранів та МОЗ була розбіжність у розумінні компетенцій щодо реабілітації ветеранів. Завдяки конструктивній позиції обох відомств це вже в минулому.
Окремо варто зупинитись на Українському ветеранському фонді. Це державна установа, що підпорядковується Мінветеранів. Основні завдання фонду – дослідження потреб ветеранів, проведення конкурсів на фінансування ветеранського бізнесу чи громадських ініціатив, залучення партнерів з бізнес-середовища та неурядового сектору, а також формування образу ветерана в суспільстві. На їхньому рахунку за останні 14 місяців – 440 підтриманих проєктів на загальну суму більше як 120 мільйонів гривень. І ці показники постійно зростають.
Другий рівень – регіональний. За рішенням уряду, з 1 жовтня 2023 року в обласних, Київській міській, районній, районних у місті Києві державних адміністраціях утворюються окремі структурні підрозділи з питань ветеранської політики. Їхнє завдання – координація реалізації ветеранської політики в рамках як загальнодержавних програм, так і регіональних проєктів.
Важливий нюанс: ці структури не можуть та не будуть поєднувати ветеранську політику та соціальний захист населення, від застарілого ототожнення яких має відходити держава.
Підтримка ветеранів – це не система пільг та дотацій. Це можливості, сприятливе середовище для реабілітації та самореалізації.
Нова філософія ветеранської політики
Наш пріоритет – залучення ветеранів і членів їхніх сімей до державного управління. Вже зараз чинні та демобілізовані військовослужбовці стають агентами змін. Після перемоги нас очікує новий суспільний договір, побудований на ідеалах героїв. У його основі – справедливість та пам’ять про ту ціну, яку український народ заплатив за право на існування.
Ветерани в органах влади – це честь для громадян та реальна можливість для держави чи окремої громади.
Мінветеранів запровадив ініціативу, яка отримала підтримку уряду. Помічники ветерана – фахівці, які працюватимуть у кожній громаді. Це посада, яку може обійняти ветеран, член сім’ї Захисника чи Захисниці.
В листопаді 2023 року вже 9 областей та Київ доєднались до цього проєкту, а в 2024-му інститут помічника ветерана планується масштабувати на всю Україну. До кінця 2024 року ми очікуємо збільшення їхнього корпусу до 15 тисяч осіб.
Показово, що кількість охочих стати помічниками ветерана вже перевищує кількість вакансій.
Послуги, які помічник надає ветерану:
консультації з питань працевлаштування, навчання, соціального захисту та реабілітації, покращення стану здоров’я;
супровід у реалізації гарантій, пільг, прав, отримання послуг;
допомога з пошуком програм підвищення кваліфікації, опанування нових навчальних програм, перепрофілювання;
посередництво у взаємодії ветерана з органами влади;
надання допомоги в оформленні документів, поданні заяв тощо;
допомога в переїзді, пошуку житла;
консультування щодо отримання психологічних послуг;
інформування про програми підтримки ветеранів.
Кандидати в помічники ветерана проходять курс навчання у центрах ветеранського розвитку. Це освітня інституція, утворена на базі вищих навчальних закладів в обласних центрах.
Спільно з МОН ми розробили програми курсів перепідготовки за професійним фахом. Завдяки цьому людина зможе опанувати нову професію, що затребувана в конкретній громаді.
Вже відкрито десять центрів ветеранського розвитку, їхня кількість зростає.
Важливо, що помічник ветерана – це оплачувана професія з офіційним працевлаштуванням у сервісних офісах, що діють в адміністративних центрах громад.
Окрім працевлаштування помічників і координації їхньої діяльності, сервісні офіси забезпечуватимуть впровадження на місцях державних, регіональних та місцевих програм підтримки ветеранів і членів їхніх сімей.
“Єдині вікна” для ветеранів
Це ще один інструмент сприяння ветеранам у реалізації своїх прав. Мінветеранів спільно з Всеукраїнською асоціацією ЦНАП удосконалює надання адмінпослуг ветеранам та їхнім родинам.
Це комплексна реформа, яка передбачає створення “єдиних вікон” для ветеранів, збільшення кількості обов’язкових послуг, які Захисники та Захисниці можуть отримати у ЦНАП. А також – навчання адміністраторів ЦНАП методикам ефективного надання послуг ветеранам та членам їхніх сімей.
У найближчих планах – запуск всеукраїнської гарячої лінії для ветеранів.
Роль громадських організацій
Невід’ємним елементом ветеранської інфраструктури є громадські організації. З початком російського вторгнення у 2014 році саме завдяки їхній активній участі ветерани, що повертались з бойових дій, отримували необхідне піклування. Саме вони допомагали там, де не встигала реагувати держава.
Зі збільшенням кількості демобілізованих зростали кількість та спроможність громадських організацій, що діяли в їхніх інтересах. Перші хаби психологічної підтримки, юридичні консультації для ветеранів, аналітичні центри були започатковані саме в неурядовому секторі. Вони сформували першу екосистему ветеранського середовища в Україні.
Сьогодні необхідна колаборація державного та громадського секторів.Насамперед – з метою розширення можливостей, які можуть бути цікавими для ветеранів.
Наша візія – це запровадження стандартів якості послуг для ветеранів, критеріїв, дотримання яких відкриває можливість для організації надавати послуги ветеранам та розраховувати на підтримку від держави. Це не лише захистить права ветерана, але й дасть йому можливість вибору – скористатись державними послугами чи звернутись до неурядових організацій.
Запровадженню цієї реформи передуватиме дискусія з громадським сектором. Маємо знайти оптимальний формат, за якого інтереси усіх сторін будуть дотримані.
Інфраструктура ветеранської політики, розбудована за подібною моделлю, забезпечить, щоби політика героїв була присутня на всіх рівнях державного управління. Від прийняття стратегічних рішень до безпосередньої комунікації з ветеранами та реального, а не формального, задоволення їхніх потреб”.
Чи не найгостріше питання на порядку денному ветеранської політики в державі – земельне. Так трапилося з тієї причини, що до повномасштабного вторгнення далеко не всі учасники бойових дій змогли скористатися законним правом стати власником земельного наділу у два гектари. За різними даними, в середньому по Україні, власну землю отримав кожен третій ветеран. Десь більше, десь менше, в залежності від регіону. Найцікавіше, що показник цей повністю залежить від того, наскільки потужними виявилися ветеранські організації в тій чи іншій області.
Однак інформаційним приводом для цієї публікації стало те… Вірніше таких приводів було декілька. По-перше, це усвідомлення, що держава та її інституції, не зважаючи на понад півтора роки війни, так в не спромоглася виробити політику щодо ветеранів і продовжують бути не готовими до зустрічі їх із фронту.
По-друге, на законодавчому рівні існує дуже розмите поняття статусу ветерана. Ветеранами в Україні вважаються і захисники України й ті, хто став ветераном, виконуючи політичні забаганки іншої держави, того ж радянського союзу.
По-третє, Громадська рада та Рух ветеранів виступили з заявою про недовіру профільному міністру Юлії Лапутіній та вимагають її негайного звільнення.
НЕОЧІКУВАНА АКТИВНІСТЬ
І ось у цій ситуації повного безладу й бездіяльності достатньо дивним видалася ініціатива Міністерства аграрної політики та продовольства України, а також міністра Миколи Сольського, зустрітися з представниками ветеранських організацій та обговорити їхні найбільш наболілі питання.
Як написала прес-служба міністерства на власному сайті, міністр висловив повагу і вдячність ветеранам, відзначив важливість соціального забезпечення захисників української незалежності. Учасники ветеранських організацій, у свою чергу, висловили вдячність за можливість обговорити важливі питання, пов’язані з допомогою учасникам бойових дій. Також наголосили на готовності брати участь у розробленні та впровадженні ветеранської політики.
За цими сухими й дещо недолугими рядками, сформульованими прес-службою, важко зрозуміти, про що саме говорив високопосадовець із ветеранами, що спільно вирішили й до чого домовилися. Тому нам не лишалося нічого іншого, як звернулися до тих керівників ветеранського руху в країні, які були присутніми на цій зустрічі. А заодно дізнатися, як саме складалася ситуація з землею для захисників України з самого початку, тобто з 2014 року, коли ветерани російсько-української війни також стали користуватися нормами закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
ОЧЕВИДЦІ ТА БЕЗПОСЕРЕДНІ УЧАСНИКИ
Наші співрозмовники – голова Ради ветеранів України при Міністерстві у справах ветеранів Віктор Байдачний і голова правління Всеукраїнської асоціації учасників бойових дій В’ячеслав Вовченко.
– Це лише на папері, нехай і в законі, значилося, що учасники бойових дій мають першочергове право на приватизацію земельної ділянки, – згадує В’ячеслав. – Однак ніхто нас не наділяв землею і навіть не згадував про це. Навпаки, Держгеокадаст відверто дурив, затягував, відмовляв, надавав відписки. Писали, що немає землі, неправильно написані звернення. І тоді ветеранські організації з різних областей почали об’єднувати зусилля й спільно звертатися до державних органів – міністерств, управління геокадастру. Ми зустрілися в Києві, познайомилися й почали самі вимагати для себе та побратимів, щоб законодавча норма щодо землі почала діяти.
– Із 2015 року, – розповів Віктор Байдачний, – на Дніпропетровщині ми започаткували «єдине вікно», яке надавало можливість учасникам бойових дій реалізувати своє право на отримання земельних ділянок. На той час земля належала державі й на рівні обласної адміністрації можливо було вирішувати такі питання. Навіть проєкти на оформлення землі для ветеранів вироблялися за рахунок державного бюджету. Спочатку цією діяльністю я займався як волонтер, а коли в адміністрації було утворене управління з питань учасників АТО, став працювати на державній службі. Таким чином, до повномасштабного вторгнення, біля 12 тисяч ветеранів отримали землю. А зареєстровано тоді в області було понад 30 тисяч учасників бойових дій. Грубі підрахунки показують, що з тих, хто бажав оформити землю, цим правом зміг скористатися лише кожен третій ветеран.
Найбільша кількість ветеранів реалізували власне право на землю в Дніпропетровській, Харківській, Вінницькій областях, там де були дієві й потужні ветеранські організації, які активно співпрацювали з державними структурами – адміністрацією, геокадастром. Звичайно траплялися випадки, коли державні посадовці маніпулювали нормами закону, тоді доводилося вдаватися до більш активних дій, останньою з яких було звернення до суду. Коли не вдавалося вирішити питання приватизації на рівні обласної організації геокадастру, можна було звернутися до Держгеокадастру України й це давало позитивні результати.
НОВІ ВЛАСНИКИ Й НОВІ ПРАВИЛА
Значно проблематичніше стало вирішувати такі питання, коли земля з державного кадастру була передана територіальним громадам. Керівники ОТГ почали відмовляти у виділенні ділянок навіть тоді, коли ветеран отримував дозвіл від держави. Із-за цього започаткована ветеранами діяльність стала активно гальмуватися.
– Причому причини, які називалися на місцевому рівні, – говорить Віктор Байдачний, – навіть не вкладалися в уяву здорової людини. Говорили, що це не наші, тобто не місцеві ветерани, але аргументів, які б дійсно заслуговували на увагу, ніким із місцевих депутатів приведено не було. А зводилося все до того, що вони просто не хотіли, щоб ділянки переходили у володіння ветеранів. Була це мета їхнього власного збагачення чи збагачення родичів, мені невідомо. Я можу припустити, що громаді невигідно було передавати наділ у володіння пільговику, який не платить громаді за це нічого. Значно вигідніше здати в оренду й отримувати кошти. Як не дивно, але на це в громадах ніхто не посилався.
– Часто в ОТГ, – доповнює співрозмовника В’ячеслав Вовченко, – посилалися на те, що в громаді немає землі. Але це не так. Навіть зараз, за даними Держгеокадастру, в державі більше мільйона гектарів вільних земель сільськогосподарського призначення. Це та земля, яка не передана у власність чи не здана в оренду, за яку ні держава, ні громада не отримує жодної копійки. Так, вона кимось обробляється, але це вже питання до правоохоронців.
МОРАТОРІЙ
Із початком повномасштабної війни й уведення воєнного стану в країні приватизація для всіх без виключення громадян припинилася. Багато з ветеранів загинули на фронті, так і не дочекавшись оформлення свого наділу. Якщо до цього часу вирішення земельного питання було проблематичним, то зараз ця проблема збільшилася в рази. Ветеранів стає все більше й більше. Переносити її вирішення на післявоєнний час – це закладати міну уповільненої дії в наше майбутнє.
– Те, що держава буде якось реагувати на такі виклики, ніхто з ветеранів уже не сподівався, – зізнається Байдачний. – І було достатньо дивним, що така реакція відбулася в Міністерстві аграрної політики та продовольства України. Міністр Микола Сольський на початку листопада поточного року влаштував зустріч із представниками ветеранських організацій. Приємно було почути, що йому відома ця проблема, він розуміє, скільки в країні буде ветеранів, яка кількість зможе скористатися своїм правом і розглядаються кілька шляхів вирішення цієї проблеми.
– Ми були на нараді, – додає Вовченко, – почули позицію міністерства, вони почули нашу позицію. Поки що всі задоволені, залишається почекати й подивитися, як буде написано закон і як він буде виконуватися. Найголовніше, на чому ми наполягаємо, необхідно зняти мораторій на приватизацію землі, який діє під час воєнного стану. І зняти саме для ветеранів.
Зняття мораторію, вважають наші співрозмовники, дозволить учасникам бойових дій, які почали оформлювати у власність земельні ділянки, завершити цей процес. На жаль, поки що немає інструменту як подолати небажання ОТГ затверджувати необхідну документацію та надавати у власність землю. Але Віктор і В’ячеслав упевнені, що зараз ставлення громад до воїнів має якісно змінитися. Нам би хотілося, говорять вони, подивитися на тих місцевих депутатів, керівників територіальних громад, які зараз відмовлять захиснику України!
ВЕТЕРАНИ БУВАЮТЬ РІЗНІ!
Але, говорячи про ветеранів, ми стикаємося ще з однією архіскладною проблемою. Виявляється, в нашій державі ветеранами вважаються не лише учасники АТО/ООС і російсько-української війни після повномасштабного вторгнення. Є ще величезна маса інших ветеранів. Про це нам розповів Віктор:
– Щоб зрозуміти масштаби цієї проблеми, слід навести такий факт. Коли створювалося Міністерство у справах ветеранів в Україні людей із таким статусом налічувалося один мільйон шістсот тисяч чоловік. Серед них захисників України – учасників АТО – було всього триста тисяч. Тому ми виступаємо за те, щоб захисники України були виділені в окрему категорію пільговиків. Статус учасника бойових дій не може бути однаковим для тих, хто воював за незалежність України й хто відстоював інтереси іншої держави. Для мене ветерани, що першочергово потребують певних пільг, це – хлопці й дівчата, які захищають Україну з 2014 року!
– У афганців, чорнобильців і різного роду миротворців, – підтримує В’ячеслав, – до 2014 року було достатньо часу щоб реалізувати своє право на приватизацію землі. Із початком російської агресії з’явилася нова категорія – захисники України. І їх не лише слід відділяти від усіх інших категорій, а вважати першочерговою щодо земельного питання. І це має бути оформлене законодавчо! Така моя думка…
Після цих цікавих і змістовних розповідей очевидців і учасників наради в міністра стає зрозумілим, що хочуть ветерани і що має робити держава, аби задовольнити, хоча б частково, їхні потреби. Добре, що такий діалог почався. Дивно, що почався не в профільному міністерстві, а в іншому. Хоча проблему ветеранської політики не можна вирішувати на рівні одного міністерства. Це спільне завдання, де кожному знайдеться місце для діяльності задля незалежної України та вільних її громадян!…
З ініціативи народних депутатів та ветеранів-підприємців в Україні зареєстровано законопроєкт “Про ветеранське підприємництво”. Ініціатива спрямована на підтримку та розвиток ветеранського бізнесу в Україні. У Верховній Раді України зареєстровано новий законопроєкт “Про ветеранське підприємництво”, розроблений групою народних депутатів спільно з експертами та ветеранами-підприємцями. Ініціатива спрямована на підтримку та розвиток ветеранського бізнесу в Україні. Законопроєкт “Про ветеранське підприємництво”, ініційований 40 народними депутатами України, був офіційно зареєстрований у Верховній Раді. Розробка законопроєкту залучила не лише депутатів, але й експертів з Міністерства у справах ветеранів, Міністерства оборони України, Українського ветеранського фонду, а також ветеранів-підприємців та інших. Проєкт спрямований на створення умов для ведення ветеранського бізнесу, включаючи правове визначення, державну підтримку та сприяння у розвитку підприємництва серед ветеранів. У Верховній Раді України, 14 листопада 2023, року було зареєстровано новий законопроєкт “Про ветеранське підприємництво”. Ініціатива належить групі з 40 народних обранців, серед яких один з авторів народний депутат Тарас Тарасенко. Цей законопроєкт вважається життєво необхідним для підтримки ветеранів та стимулювання національної економіки. Проєкт Закону залучив не тільки народних депутатів, але й експертів з Міністерства у справах ветеранів, Міністерства оборони України та Українського ветеранського фонду, Ради міжнародних наукових досліджень та обмінів (IREX), Громадської Спілки «Реабілітаційні сили України» та інші. Важливу роль у розробці законопроєкту відіграли також ветерани-підприємці, які вносили свій досвід та знання для створення ефективного і реалістичного законодавчого акта. Серед них — Тарас Лелюх, громадський діяч, підприємець, учасник Руху ветеранів України; Максим Музика, ветеран, підприємець; Олександр Матяш, ветеран, Співзасновник Асоціації підприємців-ветеранів АТО підприємець. Цей законопроєкт є значним кроком у напрямку надання додаткових можливостей для ветеранів, які прагнуть вести власний бізнес. Він має на меті створення умов для розвитку та підтримки ветеранського бізнесу в Україні. Включає положення, які визначають правовий статус ветеранських підприємств, принципи державної підтримки в цій сфері, а також механізми сприяння ветеранам у веденні бізнесу. Основна причина для розробки цього законопроєкту полягає у позитивному історичному досвіді інших країн, зокрема США, де ветеранський бізнес становить значну частку економіки, з понад 2 мільйонами ветеранських підприємств, що вносять близько 5% до ВВП країни. Це свідчить про потенціал ветеранського бізнесу як важливої складової в підприємницькому середовищі. Соціологічні дослідження також підтримують необхідність цього законопроєкту. За результатами опитування, проведеного Українським ветеранським фондом спільно з Соціологічною групою “Рейтинг” у серпні 2022 року, близько 60% ветеранів та чинних військовослужбовців висловили бажання мати власний бізнес. Така перевага обумовлена не лише економічними, але й психологічними факторами, пов’язаними з переходом від військового до цивільного життя. В опитуванні також було висловлено сильну підтримку ідеї надання пільг ветеранському підприємництву: 55% опитаних однозначно підтримали цю ідею, а 36% висловили скоріше позитивну думку. Тепер законопроєкт чекає на розгляд в профільних комітетах, після чого буде винесений на голосування у Верховній Раді. Його успіх може стати важливим кроком на шляху до соціальної та економічної інтеграції ветеранів в українське суспільство.
В Міністерстві у справах ветеранів України відбулося засідання Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України для підготовки та комплексного врегулювання питань надання соціальних гарантій ветеранам війни, Захисникам і Захисницям України та членам їхніх сімей, членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, інформує пресслужба Мінвету.
Парламентську ТСК представляли її головуючий – народний депутат України Анатолій Остапенко та його колеги від різних депутатських фракцій, Мінветеранів – Міністр у справах ветеранів України Юлія Лапутіна та керівники і фахівці профільних департаментів міністерства.
Під час засідання Юлія Лапутіна поінформувала присутніх про напрямки нової державної ветеранської політики, яка наразі реалізується Мінветеранів. Основну увагу Міністр акцентувала на системі переходу від військової служби до цивільного життя, в основі якої лежить принцип людиноцентричності.
Експериментальний проєкт із впровадження в Україні інституту помічника ветерана – один із ключових проєктів Мінветеранів в цьому напрямку. “Пілот” наразі реалізується у 10 регіонах, а наступного року буде масштабований по всій країні. Близко 15 тисяч помічників за принципом “рівний з рівним” надаватимуть ветеранам війни, членам їхніх сімей та демобілізованим Воїнам сервісну підтримку з переходу до цивільного життя.
Забезпечення житлом Захисників та їхніх родин – також у пріориті. Мінветеранів цьогоріч вже розподілило 5,5 мільярдів гривень субвенції на виплату грошової компенсації для придбання житла за чотирма бюджетними програмами, які передбачені на 2023 рік. Відтак, компенсацію за житло цьогоріч отримають майже 2500 осіб від загальної потреби у 5000 станом на поточний рік, а понад 1700 осіб вже отримали кошти на свої особисті рахунки.
Окрему увагу у Мінветі приділяють проєктам щодо психологічної реабілітації ветеранів та ветеранок. Також серед пріоритетів – розширення видів та спрощення доступу до адміністративних послуг для ветеранів, їх цифровізація. Зокрема, Мінветеранів плідно співпрацює з мережею ЦНАПів щодо відкриття “єдиних вікон” для надання ветеранських послуг Захисникам та членам їхніх родин.
Не менш важливою є підтримка ветеранського підприємництва – через низку проєктів Українського Ветеранського Фонду Мінветеранів. Зокрема, мікрофінансування бізнесу, грантові програми для ветеранів-підприємців та громадських організацій, які працюють для ветеранів, роботу “Гарячої лінії кризової підтримки” (0 800 33 20 29), де надають першомоментну допомогу для ветеранів, їхніх родин та всіх українців у складних ситуаціях.
Також найближчим часом буде представлено громадськості проєкт Національного військового меморіального кладовища. Наразі проєктні роботи по створенню Меморіалу знаходяться на фінальній стадії – державній експертизі.
“Потребуємо синергії роботи міністерств і відомств, нашими міжнародними партнерами та громадськістю, аби зробити все, щоб гідно зустріти наших Захисників і Захисниць з війни, допомогти їм повернутися до мирного життя у своїх громадах”, – наголосила Юлія Лапутіна.
У Лондоні, столиці Великобританії, зібралися представники 17 різних країн на конференцію «Глобальний погляд на реінтеграцію для підтримки стратегій для українців, які повертаються з фронту». Відповідна інформація з’явилась на сайті УВФ.
В конференції взяли участь Лондонська школа економіки та політичних наук (LSE), факультет географії та навколишнього середовища, LSE Trust After Betrayal, Інститут Коріолі, Ерін К. Макфі, PhD, MBA, Джонатана Редерса. Нашу країну представляла команда Українського фонду ветеранів Міністерства у справах ветеранів України.
Конференцію організували з метою вислухати проблеми та потреби українських ветеранів та розробити основи ветеранської політики України – рекомендації, які враховуватимуть унікальний український досвід.
Українська делегація розповіла про потреби ветеранів та зусилля уряду та громадськості щодо підтримки ветеранського співтовариства України.
Юлія Кириллова, керівник відділу виховно-аналітичної роботи УВФ, подала наукову основу роботи Фонду – аналітичні дослідження. Вона також розповіла, як Фонд допомагає ветеранам зараз – через «Гарячу лінію кризової підтримки» та програми фінансування бізнесу для ветеранів та їхніх сімей.
Наглядова рада Українського Ветеранського Фонду поповнилася новим фахівцем. Максима Кушніра змінила Надія Адаменко. Надія – заступник начальника відділу розвитку інформаційних систем та ветеранських електронних сервісів Департаменту цифрового розвитку, цифрових перетворень та цифровізації Міністерства у справах ветеранів України.
Працювати відповідально та робити все можливе і навіть більше. Тому що ми, Фонд ветеранів України, даємо силу найсильнішим. Ми рухаємось та працюємо в рамках нашої стратегії. Поруч знаходиться Наглядова рада. Це люди, які зміцнюють та спрямовують команду УВФ. Всі події тепер динамічніші, ніж будь-коли. Отже, ми також маємо зміни, якими ми швидко ділимося з вами,
Ми пліч-о-пліч продовжуємо свою роботу, адже зміни в країні починаються з кожного з нас, заявили в УВФ.
Триває будівництво сучасного реабілітаційного закладу, спроектованого за світовими стандартами, у н.п.Бородянка. Після введення в експлуатацію він надаватиме комплекс послуг із психосоціального відновлення не лише ветеранам та їхнім сім’ям, а й постраждалому внаслідок російської агресії цивільному населенню. Про це інформує Мінветеранів.
В реабілітаційному закладі діятиме також науково-практичний центр психічного здоров’я. У команді закладу працюватимуть українські фахівці, але планують запрошувати і міжнародних експертів для навчання психологів.
Наразі на завершальній стадії фасадні роботи та елементи внутрішнього оздоблення, прокладаються належні комунікації тощо
13 листопада будівництво відвідала очільниця Мінветеранів Юлія Лапутіна. “Бородянський центр соціально-психологічної реабілітації – це пілотний проєкт Мінветеранів, він стане одним із елементів загальнонаціональної інфраструктури нової державної ветеранської політики. Після перемоги України у війні ми матимемо значну кількість ветеранів та членів їхніх сімей, якими держава має опікуватися – забезпечувати належний соціальний захист, медичну та психологічну підтримку”, – зазначила пані міністерка.
На Рівненщині розпочалися збори двох груп ветеранів, ініціатором яких стала громадська спілка «Сучасний погляд». Ініціатива, яку проводять в різних містах України, спрямована на допомогутим ветеранам, які на війні втратили зір.
У зборах, які триватимуть упродовж двох тижнів, беруть участь дві групи ветеранів. Перша – це ті, хто вже пройшов первинну реабілітацію під час попередньої зустрічі на зборах. Вони опановуватимуть цілу низку дисциплін, серед яких – інтенсивні заняття з орієнтування та мобільності в місті, вивчення маршрутів, використання громадського транспорту, відвідування крамниць, приготування їжі, поглиблене навчання на ПК – тобто, все те, що є частиною повсякденного життя.
Крім того, ветеранів навчатимуть основам професії масажиста та психолога, проведуть курси з громадської діяльності та фандрайзингу – як залучати ресурси для реалізації різних проєктів. Тобто, цього разу ветеранів навчатимуть не лише побутовій адаптації, а й соціалізації в громадський сектор.
Друга група – це ветерани, які беруть участь вперше. Вони мають оволодіти початковими навичками орієнтування у просторі, початковими навичками роботи зі смартфоном та персональним комп’ютером, набути навичок соціально-побутового самообслуговування, фізична терапія, робота з психологом.
Тренінг пройдуть тако ж і члени родин захисників: заняття із супроводу, облаштуванню простору, психологічні тренінги та інше.
Заняття відбуваються на різних локаціях, тож учасникам необхідно буде переміщуватися містом пішки або їхати громадським транспортом. Частина занять пройде в Рівненська обласна бібліотека.
Я стверджую, що міністерство ветеранів не помітило великої війни.
Я стверджую, що міністерство ветеранів очолює некомпетентна і шкідлива людина, яка свідомо вичавила з міністерства все продуктивне і ефективне, що там було.
Я стверджую, що міністерство ветеранів не помітило великої війни. Бо ті логіки, політики і послуги, які худо-бідно працювали до 24.02, фізично не можуть працювати після цієї дати.
Бо кількість ветеранів збільшилась в рази. Участь у війні вже взяли не менше мільйона чоловіків і жінок, і щодня призивають ще людей. А економіка зруйнована, землі заміновані, і розповіді про «два гектари» і чергу на квартиру, які раніше сприймалися як квиток у бюрократично-корупційну пригоду, зараз сприймаються як злий жарт. Хто збудує мільйон квартир? Хто помножить на мільйон людей два гектари?
Міністерка Юлія Лапутіна керує — ні, «керує» — міністерством ветеранів майже три роки. Півтора до повномасштабки і півтора під час. Міністерство не може похизуватися нічим. А це ключове міністерство для повоєнного життя, і для нинішнього теж. Воно надважливе для перемоги.
Чому? Тому, коли людина знає, що після війни у неї все буде ок, то вона легше мобілізується і краще воює. А якщо бачить у перспективі лише туман — то навпаки.
І тому, що мільйон ветеранів це або вирішення проблем держави — робочі руки, майбутні підприємці, еліта — або катастрофа, біда, протестна група з навичками бою. Ви вже вибачайте, що кажу як є, але ви і самі про це думали.
Міністерство не має ініціативи. Воно не має напрацювань. Воно нікчемне.
У США у міністерства ветеранів є ніде не прописана, але зрозуміла мета. Ветеран після служби має якнайшвидше забути, що він ветеран, і згадувати про це тільки на свята. Колишній боєць має сприймати себе як батько чи мати, як чоловік, як бізнесмен чи працівник заводу, як вболівальник бейсбольної команди чи спортсмен, але не як ветеран. Тому, що це і є найвищий ступінь соціалізації після війни. Тому, що це означає: ти повністю повернувся у суспільство.
У нас ти згадуватимеш, що ти ветеран щоразу, як намагатимешся не впасти, показуючи посвідчення УБД водію маршрутки, стоячи на милицях між натовпу.
Це провал. Це провал з катастрофічними наслідками, які ще непізно виправити.
І громадська рада при міністерстві ветеранів, яка складається з максимально різних людей, дійшла згоди і висловилась максимально чітко. Я підтримую їхню заяву на 1000%.
Міністерка Юлія Лапутіна має бути з ганьбою звільнена з посади.
Крапка.
Юрій Гудименко, український політичний діяч, лідер Руху «Демократична Сокира», у минулому – блогер, телеведучий, публіцист
