Міністерство ветеранів спільно з представниками комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів працюють над зміною ветеранської політики. Директор департаменту соціальної роботи Міністерства у справах ветеранів України Руслан Приходько каже, закони не відповідають потребам ветеранів, а ресурси для їхньої підтримки обмежені. Під час брифінгу в Тернополі Руслан Приходько та голова підкомітету з питань соціального захисту прав ветеранів ВРУ Анатолій Остапенко відповіли на запитання журналістів Суспільного.
Зміни в довічних пільгах для ветеранів
Чи будуть зміни в довічних пільгах для ветеранів, оскільки минулого року була пропозиція замінити їх на стипендії, які ветерани мали б отримувати впродовж 2-3 років?
– Анатолій Остапенко, голова підкомітету з питань соціального захисту прав ветеранів ВРУ: Ми розуміємо, що не всі пільги, які є зараз, відповідають потребам наших захисників і членам їхніх сімей. Тому що, перш за все, закон 1993 року не відповідає нашим реаліям. Для того, щоб приймати ті чи інші рішення, ми повинні робити все згідно з чинним законодавством, але на жаль, Конституція і 22 стаття безпосередньо не дозволяють нам скасовувати за власним бажанням ті чи інші пільги, які є. Тому ми повинні зробити суспільний договір з нашими ветеранами та нашим суспільством для того, щоб разом прийти до тих змін, які потрібно зробити.
– Руслан Приходько, директор департаменту соціальної роботи Міністерства у справах ветеранів України: Питання дійсно дуже актуальне. Закон старий, підходи держави до надання певної підтримки застарілі та абсолютно не відповідають сучасним вимогам і потребам. По-перше, в нас змінилася категорія ветеранів, зараз це не люди 80+, які потребують підтримки з боку держави, а в більшості — молоді люди, які повертаються з війни з інвалідністю, але мають ще жити повноцінно. Треба розуміти, що має бути запроваджений диференційований підхід, а не “все всім”, бо така практика неефективна. Ми готуємо низку законодавчих змін, які передбачатимуть зміну цілі та мети держави у ветеранській політиці. Відповідно це зміна розуміння, чого ми хочемо досягнути нашою політикою, запроваджуючи ті чи інші заходи, пільги та державні гарантії. Ветеран — це людина, яка має можливість бути реалізованою на економічному фронті, людина, яка платить податки, створює робочі місця.
Для цього нам потрібно чітко звернути увагу на фізичне та ментальне здоров’я. На сьогодні з нашими колегами розглядаємо та опрацьовуємо пакети, які дадуть можливість ветеранам повноцінно відновлювати зуби. Але не так, як було, по 200 гривень, а за рахунок приватних клінік, які будуть якісно надавати ці послуги. Щодо ментального здоров’я є трирівнева система, яка визначає порядок надання таких послуг. Було створено реєстр, де працюємо над залученням суб’єктів надання послуг психологічної реабілітації для того, щоб ветеран сам обирав, до кого звернутись за такою послугою. Буде створений рейтинг та відгуки, наскільки якісно надається послуга. Також питання перекваліфікації. Ми маємо зробити ці підходи гнучкими, щоб ветерани могли реалізувати себе на виробництвах оборонної сфери, це IT-технології, будь-які напрямки, виходячи від індивідуальних спроможностей людини.
На сьогодні працюємо над концепцією ветеранської політики, тому що вона реалізується на місцях в громадах. Новий закон та стратегія ветеранської політики чітко визначать зону відповідальності та завдань для кожного центрального органу виконавчої влади. Після реформи децентралізації у нас змінився бюджет тих чи інших послуг. Враховуючи обмеженість ресурсу, потрібно чітко та якісно розраховувати його для того, щоб кожен ветеран, на якого буде спрямована ветеранська політика, досягнув належного рівня життя у цивільному житті.
– Анатолій Остапенко, голова підкомітету з питань соціального захисту прав ветеранів ВРУ: Ветеранська стратегія, яку розробляє Міністерство ветеранів, повинна бути представлена Кабінету міністрів України як державна стратегія, і для її основи ми маємо змінити законодавство. Йдеться про зміни не в одному законі “Про ветеранів” і “Про ветеранську політику”, а зміни в законі “Про ветеранів”, “Про військовослужбовців”, “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей”, цивільному кодексі, в трудовому кодексі та в інших законодавчих актах, які будуть підґрунтям політики або ветеранської стратегії, які впроваджує держава. Тому що Міністерство ветеранів, як основний центральний орган виконавчої влади для ветеранів і про ветеранів, повинен співпрацювати з Міністерством соцполітики, Міністерством охорони здоров’я, Міністерством освіти, Міністерством економіки та Міністерством оборони, яке є основним центральним органом виконавчої влади і передає ветерана вже до Міністерства ветеранів. Міністерство освіти повинно надати програми навчання та перенавчання нашого ветерана для того, щоб потім він перейшов до Міністерства економіки. Чому? Тому що Міністерство економіки має розбудовувати державу після нашої перемоги та має отримувати тих фахівців, які потрібні для відбудови держави. Міністерство охорони здоров’я має лікувати та реабілітувати наших ветеранів, щоб їх соціалізувати після повернення з фронту. Також має бути співпраця з Міністерством соціальної політики, тому що Міністерство ветеранів повинно сказати: “У нас стільки ветеранів із інвалідністю або ветеранських сімей, яких повинно забезпечувати Міністерство соцполітики тими або іншими соціальними виплатами та підтримкою”.
Тому, на жаль, основним питанням залишається комунікація між громадськістю та владою, та між центральними органами виконавчої влади. Часу немає, ми повинні приймати не рамкові закони, а ті закони, які мають чітку юридичну визначеність для того, щоб ми надавали ті чи інші допомоги нашим захисникам і захисницям, членам їхніх сімей, членам сімей загиблих захисників України.
Реєстр ветеранів
Для того, щоб знати потреби ветеранів, має бути їхній облік. Як працює Єдиний державний реєстр ветеранів?
– Руслан Приходько, директор департаменту соціальної роботи Міністерства у справах ветеранів України: Законом України передбачено, що Міністерство ветеранів України є засновником Єдиного державного реєстру ветеранів війни, відповідно є низка нормативних правових актів, які визначають порядок його наповнення. На сьогодні Єдиний державний реєстр ветеранів війни пройшов всі необхідні випробування щодо захисту інформації, сертифікований, акредитований, повністю функціонує, заповнюється всіма силовими відомствами в нашій державі. Після того, як комісії відомств приймають рішення про надання статусів, до прикладу статусів учасника бойових дій, раз у певний період ці відомства надають масивну інформацію, яка акумулюється в Єдиному державному реєстрі ветеранів війни. Після цього також напрацьовується ряд інформаційних взаємодій і обмінів з іншими реєстрами інших центральних органів виконавчої влади для того, щоб зробити всі механізми по наданню певного виду послуг чи пільг, або інші процедурні речі.
В подальшому на основі Єдиного державного реєстру ветеранів війни будуть будуватися всі інші процеси послуг. До прикладу, Міністерство економіки України надає ґранти для ветеранів на започаткування та ведення власної справи. Дуже багато ветеранів скористалися такими послугами. І для того, щоб була надана така послуга Міністерством економіки, вони дають на нас запит, чи ця людина, яка подалася на ґрант, дійсно є учасником бойових дій. І ми, відповідно, верифікуємо, даємо відповідь — так чи ні, та інформацію для того, щоб підтвердити. Цей принцип буде впроваджено по всіх послугах, і в подальшому всі вони будуть максимально автоматизовані.
Також Міністерство у справах ветеранів працює з наслідком, в якого є причина. Наприклад, для того, щоб ми модерували питання статусів, то у військовослужбовця або в родини загиблого мають бути первинні документи, які видають військові частини, МСЕКи, ВЛК, а також інші суб’єкти в цьому процесі. І якщо на якомусь з тих етапів є “паперова армія”, тоді цифри немає. Тому ми працюємо з кожним із партнерів, є урядова робоча група, включені в цей процес наші колеги з Міністерства цифрової трансформації, долучені відомі громадські організації — це “Принцип”, “Юридична сотня” та інші. Тому є консолідація зусиль під час вирішення цих проблем.
Ветеранські хаби
Чи плануєте на Тернопільщині створювати єдиний ветеранський хаб?
– Руслан Приходько, директор департаменту соціальної роботи Міністерства у справах ветеранів України: Ми об’їжджаємо дуже багато регіонів під час роботи у ветеранській політиці і скажу, що всі області та всі громади по-своєму підходять до вирішення проблем ветеранів. Треба розуміти, що всі громади різні, люди там різні, по-іншому працюють суб’єкти надання тих чи інших послуг, тому застосовуються різні гнучкі підходи. Що стосується єдиного формату ветеранського хабу, що от скрізь має бути саме так, то це мабуть буде не найвідповідальнішим рішенням. Скоріш за все, ми будемо застосовувати підходи по стандартизації певних процесів. Наприклад, є бачення спільно з ключовими громадськими об’єднаннями, які не просто існують, а ефективно впродовж багатьох років працюють і надають послуги, напрацювати підхід у стандартизації і розглядати громадські об’єднання як суб’єкти надання послуг, в тому числі за рахунок підтримки держави.
– Анатолій Остапенко, голова підкомітету з питань соціального захисту прав ветеранів ВРУ: Стандартизація повинна висвітлювати обов’язковий перелік послуг, які будуть надаватися, а в кожній області вони можуть бути розширеними владою за безпосереднім рішенням ветеранів, які це ініціюють і будуть відвідувати. Щоб це не було так, що в одній області краще ці послуги надаються, а в іншій — гірше. Тому розробимо стандартний набір обов’язкових послуг, а далі — все на розсуд і на спроможність ветеранів і громад.
Руслан Приходько, директор департаменту соціальної роботи Міністерства у справах ветеранів України: Ми готові до підтримки та нормативно-правового регулювання ініціатив, які дають ефективний результат реінтеграції ветеранів у цивільне життя. Робимо це для того, щоб масштабувати всі ініціативи на рівні громадських об’єднань, на рівні органів місцевого самоврядування, а також започатковувати на теренах всієї України. Але підкреслюю те, що спроможності громад відрізняються, зрозуміло, що Київ або Львів можуть собі дозволити створити мілітарі-хаби, а менші громади не можуть. Але при тому кожен з них знаходить механізм, як правильніше та ефективніше надати ту чи іншу послугу. Це можна робити навіть за допомогою сусідніх громад, це також допускається. Є багато населених пунктів, які є віддаленими, наприклад гірські громади, де фізично складно дістатися до того чи іншого надавача послуг, тому ЦНАПи та інші органи використовують мобільні групи. Для нас дуже важливо зберегти баланс і можливості кожного ветерана, незалежно від громади, в якій він проживає, допомогти йому отримати належну підтримку з боку держави і скористатися всіма інструментами розвитку для цієї категорії.
Нагадаємо, представники ГО “Спілка ветеранів АТО” звернулися до державної влади і до громадськості України із закликом до кардинальних змін ветеранської політики в Україні.
