Уряд ухвалив постанову для забезпечення професійної адаптації ветеранів і ветеранок війни, членів їхніх родин та сімей полеглих військових коштом держбюджету. Для цього у 2024 році передбачено 71 мільйон гривень. Протягом двох років можливістю професійної адаптації скористалося до 2,2 тисячі людей. Цьогоріч очікують вийти на показник близько 5 тисяч. Про це повідомляє Суспільне із посиланням на Кабмін.
Також уряд запровадив умову обов’язкового працевлаштування цих людей після професійної адаптації. Окрім того, визначено категорії, які отримають послугу з профадаптації передусім.
В Олександрії функціонує гаряча лінія для ветеранів та ветеранок, їхніх сімей, а також родин загиблих чи померлих захисників і захисниць України. Консультанти надають відповіді щодо соціального захисту, працевлаштування, медичної, психологічної та правової допомоги. Про це повідомляє міська рада.
Номер для звернень – (073) 525-01-01. Звертатися на цю лінію можуть не лише перелічені вище категорії осбі, а також військові, які проходять службу та потребують консультації або підтримки.
Графік роботи – з понеділка по п’ятницю з 9:00 до 17:00. Якщо питання виникають поза цим графіком, можна писати цілодобово у Viber чи Telegram.
“Гаряча лінія консультацій та підтримки в Олександрійській громаді працює безкоштовно. Усі звернення залишаються конфіденційними”, – йдеться в повідомленні.
Прямо зараз триває судова тяганина у “Справі Червінського”, яка розпочалася ще 10 липня. Сьогодні сторона захисту подала апеляційну скаргу на тримання під вартою Романа Червінського. Якщо суд буде приймати рішення “по совісті” і скасує рішення суду першої інстанції щодо тримання під вартою – то українського розвідника мають випустити сьогодні.
На суді присутній народний депутат від Європейської солідарності Михайло Бондар, який також є одним з поручителів.
Захисник Романа Червінського на суді попросив долучити до матеріалів апеляційної скарги заяву 27-ти депутатів фракції Європейської солідарності, а також список із 236-ти місцевих рад (!!!) які прийняли відповідні заяви щодо недопустимості політичних переслідувань українського розвідника.
Адвокат також наголосив, що потерпілі не хочуть бути потерпілими у кримінальному провадженні. Окрім цього, військова частина в Канатовому заявила, що їм не завдано шкоди діями Червінського і що вони не є потерпілими в даному кримінальному провадженні.
Ще раз, щоб стало зрозумілим: від дій українського розвідника Романа Червінського ніхто не постраждав, але людину, військового, розвідника під час війни більше року тримають за гратами!
І це ще не все. Що стосується суду першої інстанції, яке було зранку, то адвокат (представник) чотирьох потерпілих повідомив про розірвання договору з потерпілим, і з цих підстав суд відклав судове засідання на 24.07.24 о 13.00.
Після повноцінного запуску Національного меморіального військового кладовища (НВМК) передбачається запуск у кожному регіоні філії НВМК. Про це повідомив в.о. міністра у справах ветеранів України Олександр Порхун в інтерв’ю агентству “Інтерфакс-Україна”.
“Після повноцінного запуску Національного меморіального військового кладовища ми передбачаємо запуск у кожному регіоні філії НВМК. Я думаю, коли ми розумітимемо, що ми запустимо перший і другий пускові комплекси, щоб повноцінно працювало Національне військове меморіальне кладовище, тоді ми зможемо перейти до історії формування філій у кожному регіоні. На це є запит”, – сказав він.
Щодо робіт з облаштування НВМК у Гатненській громаді біля Києва, очільник відомства розраховує, що підрядна організація з виконання будівельних робіт розпочне повноцінне будівництво першої черги на початку серпня поточного року, а також назвав реалістичними терміни щодо перших поховань у середині осені.
“Загальна кількість розрахована на 100 тис. традиційним способом поховань і колумбарним шляхом – 60 тис. Треба розуміти, що Національне військове меморіальне кладовище – це не просто кладовище. Це історичне місце пам’яті, місце увічнення наших героїв і музей, щоб не тільки нинішнє покоління, а й наступні знали і пам’ятали ціну свободи, незалежності. У нас у країні це перший такий масштаб проєкт”, – підсумував Порхун.
Міністерство у справах ветеранів ініціює надання ветеранам компенсації за оренду житла протягом пів року після повернення з війни. Про це повідомив в інтерв’ю “Інтерфакс-Україна” в.о. міністра Олександр Порхун.
“Ми наразі опрацьовуємо з Міністерством фінансів бюджетну програму з надання компенсації за оренду житла. Тобто, коли учасник бойових дій повертається з війни, ми розуміємо, що в декого житло знищене, в декого його взагалі не було, хтось потребує реабілітації, і тому будемо пропонувати впродовж пів року, доки він зрозуміє, де жити, доки він влаштується на роботу, запровадити таку підтримку”, – сказав Олександр Порхун.
Він також розповів, що у 2024 році відомство хоче повністю забезпечити потребу осіб з інвалідністю першої та другої груп внаслідок війни та членів сімей померлих ветеранів війни, які брали участь у бойових діях на території інших держав (Афганістан).
“На наступні роки, і ми це проговорили з Міністерством фінансів, продовжимо виділення коштів для категорії за постановою №719 – особи з інвалідністю внаслідок війни першої та другої груп і члени сімей загиблих захисників/захисниць України, крім тих, хто отримує 15 млн грн за загибель своїх рідних. Також за постановою №280 ми хочемо виплатити кошти і закрити питання для учасників бойових дій АТО/ООС – внутрішньо переміщених осіб”, – додав він.
Окрім того, за його словами, станом на сьогодні вже 182 сім’ї (ветерани війни та члени родин загиблих захисників і захисниць) придбали собі житло в межах державної програми іпотечного кредитування “єОселя”. Також Мінветеранів напрацьовують різні програми підтримки у регіонах. Наприклад, у Києві діє програма 50 на 50, у Черкасах органи місцевого самоврядування в кооперації з приватним місцевим бізнесом відреставрували старий дитячий садок і зробили з нього інклюзивний житловий будинок на 20 квартир для учасників бойових дій. Деякі органи місцевого самоврядування купують квартири і надають ветеранам.
В.о. міністра у справах ветеранів України Олександр Порхун вважає важливим надання ветеранам війни можливості здобуття освіти, перекваліфікації, а також залучення їх на державну службу.
“Ми розуміємо, що потрібно залучати ветеранів війни на державну службу. Тому є робоча група під головуванням міністра Кабінету Міністрів Олега Немчінова, в якій зібрані всі органи центральної виконавчої влади, які причетні до перекваліфікації та працевлаштування ветеранів. Це питання піднято на високий рівень. Національне агентство з питань державної служби вже на фінальному етапі розроблення пропозицій, як поліпшити умови для того, щоб ветерани війни йшли на державну службу”, – сказав Порхун в ексклюзивному інтерв’ю агентству “Інтерфакс-Україна”.
На його думку, держава має надати ветеранам можливість перекваліфікації та здобуття освіти, тобто допомогти після повернення до цивільного життя отримати нові знання або підвищити свій рівень.
“Після того як ми підготуємо ветерана, і він піде на загальний конкурс, і складуться обставини, що і цивільний, і ветеран війни наберуть по 200 балів, можливо, тоді він повинен мати перевагу за інших рівних умов. Але якщо хтось набрав 200, а ветеран набрав 180 балів, я вважаю це недоцільно. Ми маємо розуміти, що після нашої перемоги нам потрібно буде розвивати і відновлювати країну, і нам будуть потрібні хороші фахівці”, – заявив Порхун, відповідаючи на запитання, чи потрібно запроваджувати преференції для ветеранів під час влаштування на держслужбу.
Ветерани-підприємці можуть використовувати бренд, маркуючи продукцію графічним зображенням “Створено Захисниками”. Це допоможе просувати ветеранський бізнес, зробити його видимим і впізнаваним.
Хто може використовувати маркування “Створено Захисниками” і що для цього необхідно – дивіться в інфографіці Кабміну.
Фахівці з супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб уже восени 2024 року розпочнуть виконання своїх функціональних обов’язків. Про це повідомив в.о. міністра у справах ветеранів України Олександр Порхун.
“Уже ухвалено постанову Кабінету Міністрів України про порядок використання субвенції на реалізацію фахівця із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб. Також є урядове рішення, що дає можливість нам використовувати бюджетні кошти на професійну адаптацію. Вона передбачає підвищення кваліфікації, отримання професійно-технічної, вищої освіти або другої. У нас залишився основний проєкт постанови – порядок оплати праці та порядок функціонування самої інституції фахівця із супроводу”, – сказав Порхун в ексклюзивному інтерв’ю агентству “Інтерфакс-Україна”.
За його словами, після всіх узгоджень і ухвалення документа до кінця червня або початку серпня Мінветеранів уже зможе повноцінно відкрити набір фахівців із супроводу, після чого здійснюватиметься тестування і навчання кандидатів.
На уточнювальне запитання, коли такі фахівці розпочнуть роботу, очільник відомства зазначив, що якщо все вийде так, як він очікує, то вже восени вони розпочнуть виконання своїх функціональних обов’язків.
“Беручи до уваги кількість учасників бойових дій і ветеранів війни, яку маємо, то ми плануємо працевлаштувати 11 тис. фахівців із супроводу ветеранів війни та демобілізованих. Зокрема, до кінця цього року відберемо три тисячі. Далі будемо дивитися за потреби. Якщо кількість ветеранів збільшуватиметься і потрібно буде збільшення кількості фахівців, ми зможемо це робити”, – заявив він.
В Україні діє програма психологічної та психосоціальної підтримки “Компас героя” для наших захисників. Ветерани та ветеранки можуть скористатися можливістю відновитися та провести тиєжень у горах з активностями та терапевтичними сесіями.
«Компас Героя» включає 8-денний ретрит у горах та 10 щотижневих онлайн-зустрічей групи підтримки по завершенню ретриту. Програма передбачає активний відпочинок та терапевтичні сесії.
Дізнатися більше про програму ви можете за посиланням.
Організатори закликають подавати заявки всіх ветеранів, незалежно від статі, які відчувають, що психологічна і психосоціальна підтримка буде їм корисною. Зокрема програма націлена підтримати ветеранів при поверненні до цивільного життя.
Розклад ретритів:
26 липня – 2 серпня 2024 р.
27 серпня – 3 вересня 2024 р.
3 вересня – 10 вересня 2024 р.
Щоб взяти участь в програмі від організації DTCare, потрібно заповнити аплікаційну форму за посиланням.
Додаткові питання можна надсилати на електронну адресу: compass@dtcare.org або на сторінку у фейсбуці.
В одній із попередніх публікацій була піднята чи не найважливіша проблема з фронтів великої війни – в підрозділах і командуванні досі живі традиції радянської армії, які заважають розвиватися Збройним силам України. Ганебне минуле, що дозволяє списувати провину й прорахунки вищого командування на підлеглих, не дає можливості ефективно протистояти жорстокому й агресивному ворогові, який ці самі традиції й створював.
І говорити про таке, піднімати проблему й намагатися позбутися «совкових традицій» – не є дискредитацією ЗСУ. Їх дискредитує лише страх командирів різних рівнів називати речі власними іменами та замовчування того, що відбувається насправді.
ТІ, КОГО НЕ МОЖНА НАЗИВАТИ
Тут на думку чомусь приходить всесвітньо відома багатотомна казка про Гаррі Поттера, вірніше її негативний персонаж – Лорд Волдеморт. Його наскільки боялися мешканці чарівного світу, що навіть не наважувалися проговорювати справжнє ім’я потвори, заміняючи на «Сам-Знаєш-Хто» або «Той-Кого-Не-Можна-Називати».
У подібній ситуації виявилися наші журналісти. Поговоривши та отримавши інформацію від представників підрозділів 125 бригади, починаючи з командирів батальйонів і закінчуючи простими солдатами з передової, тепер не можуть вказати, хто саме їм це розповів. Інакше в бійців будуть неприємності від вищого командування, тому що гірші традиції спонукають не викорінювати радянське минуле, а замовчувати будь-які існуючі проблеми.
Але журналісти, в масі своїй, давно перестали чогось боятися, вони не підпорядковані жодному військовому командуванню, завдяки чому така публікація виявилася можливою й з’явилася на порталі!
ПАТОВА СИТУАЦІЯ
День 10 травня став початком масштабного наступу московського війська на Харківщину. Ворог рухався широким фронтом від Липців до Вовчанська. Рашисти в ефірі ворожих каналів уже заговорили про окупацію Харкова. У нас вибухнув корупційний скандал щодо відсутності належних фортифікаційних споруд, які за рік так і не були побудувані. Скандал виявився наскільки гучним, що затьмарив геть усю іншу інформацію, яка надходила із фронту. Ідеться про відкриття кримінального провадження Державним бюро розслідувань проти командування 125 бригади Територіальної оборони. Підрозділ звинувачували в залишенні позицій і недбалому ставленні до служби.
– Під час наступу, – розповідає командир одного з підрозділів, – бригада займала такий фронт оборони, який у декілька разів перевищував тактичні нормативи для повноцінної укомплектованої та механізованої бригади зі своїми бронетранспортерами й артилерією, а не для бригади Територіальної оборони. При цьому на величезну відстань від Трав’янського водосховища до Сіверського Донця було всього чотири недоукомплектованих батальйони – три Територіальної оборони та один стрілецький. Три батальйони брали участь у бойових діях на інших напрямках і без відновлення та поповнення були заведені на позиції. А один батальйон узагалі не мав бойового досвіду. Щодо особового складу, то на один кілометр фронту ми мали від семи до дев’яти чоловік військовослужбовців. А на всю смугу, яку займали, було всього чотири гармати й три танки. Ну і для управління бригади це також був перший досвід бойових дій.
На питання, що саме найбільше врізалося в пам’ять під час наступу ворога, боєць одного з батальйонів, який входив до складу бригади, відповів:
– Це була, мабуть, найбільш патова ситуація в моєму житті. Повністю пропав зв’язок! Ми не володіли інформацією, де саме наступає ворог, куди він спрямував основний удар? Із тих позицій, де ворог з’являвся зненацька, а в деяких місцях особовий склад сил противника перевищував наш вдесятеро, бійці мали відступати. Якби ми не відступили на два-три кілометри до села, то втратили б увесь підрозділ. Але, навіть відступивши, ми продовжували вести бойові дії й не дозволили ворогу просунутися далі…
ВОЮВАТИ ЧИ ДАВАТИ ПОКАЗИ?
Усі ці розповіді стосуються першого дня наступу рашистів і утримання оборони ЗСУ. А вже наступного, тобто 11 травня, ДБР відкрило кримінальне провадження. Чи мало воно для цього достатньо підстав? Бійці бригади одностайно сумніваються в цьому. А ще через день, 12 травня, наказом головнокомандуючого призначене службове розслідування.
Про все це бійцям бригади в той час нічого не було відомо. Протягом п’яти діб вони вели бойові дії без відпочинку, сну та належного зв’язку. А в ніч із 14 на 15 травня усіх командирів рот і батальйонів викликали до Харкова для дачі показів. Протягом усієї ночі командування бригади давало покази, свідчило про кожен крок і намір, а коли на ранок батальйонний командир повернувся на передову, то виявив, що одна з рот покинула позиції.
– У роті, – розповів командир, – не лишилося жодного офіцера. Тому серед бійців пішов розголос, що всі командири втекли, а їх кинули напризволяще. Частину особового складу мені вдалося повернути. Але більшість із них були непридатними чи частково придатними, що з першого дня повномасштабного вторгнення добровольцями пішли захищати країну. Примусити їх до чогось було дуже важко, тим більше в ситуації, коли ми воюємо, а на нас відкривають провадження й заставляють давати покази.
А потім виявилося, що покази слід давати не лише ДБР у Харкові, а й військовим у підрозділі, що проводили службове розслідування. Повноцінно воювати в таких умовах було неможливо. Про це розуміли всі – ті, кого допитували, й ті, хто допитував. І 15 травня, не дочекавшись результатів службового розслідування, почалося виведення бригади з передової та заміни її іншими підрозділами. При цьому для успішного протистояння на цій лінії оборони знадобилося довести особовий склад і техніку, що перевищували в чотири-п’ять разів спроможності, які мала 125 бригада в перші дні наступу.
ЗАМОВЛЕННЯ НА ДИСКРЕДИТАЦІЮ?
Командир бригади генерал-лейтенант Артур Горбенко від коментарів відмовився, пославшись на те, що йому невідомо, чи закінчилося службове розслідування чи ні. Єдине, що він знає, наказом від 17 червня його звільнено з посади, однак причина звільнення в наказі не названа.
Про травневі події на передовій розповів інший командир, якого також називати не можна:
– 15 травня було наказано вивести управління бригади, а батальйони передати іншим підрозділам, що зайшли в цю смугу оборони. Це був наказ командира ОТУ «Харків». Ми здогадувалися, що причиною стала втрата позицій, хоча в самому розпорядженні про це не було жодного слова… Я згадую початковий етап повномасштабного вторгнення, коли бойові механізовані бригади мали певні проблеми. Але тоді не було ніяких звинувачень їх у цьому. Такий період був і в нашій бригаді. Глибина просування ворога не виходила за межі батальйонних позицій оборони. Це був тимчасовий успіх, який на другу-третю добу вдалося нейтралізувати. Буквально наступного дня підрозділ згуртувався, організувався й став бити противника належним чином. І в день, коли було порушене кримінальне провадження, тобто 11 травня, командир ОТУ Харків відзначав 125 бригаду, як одну із кращих на цьому напрямку ведення бойових дій…
На думку більшості військовослужбовців бригади, ситуація з дискредитацією підрозділу виглядає як замовлення. Чиїм і для чого – невідомо! А як інакше розцінювати ситуацію, коли протягом ночі ДБР відкриває провадження, інформація надається журналістам і розповсюджується серед громадськості? Саме зі ЗМІ військові на передовій довідалися про прорив ворогом фронту. Але на цьому самому фронті бійці власними очима бачать, що ніякого прориву немає. Більш того, офіційна заява Генерального штабу ЗСУ засвідчує, що противник мав певний тактичний успіх на деяких напрямках, але фронт не прорвав!
125 бригада є бойовим героїчним підрозділом, що сформувалася з перших днів повномасштабного вторгнення з одних лише добровольців. Не зважаючи на хвороби, непридатність, інвалідність, люди взяли зброю й стали на захист країни. П’ятеро бійців підрозділу отримали високе звання Героя України. На жаль, посмертно. Але це показник того, наскільки люди були мотивовані та здатні на самопожертву…
То в чому ж слід звинувачувати бригаду – в тому, що чогось не зробила, що зробила щось не так чи в тому, чого не було взагалі? Чому інформація від Державного бюро розслідувань, ОТУ «Харків» і Генерального штабу так разюче відрізняється? І чому не можна звернутися до тих, інших, а також командування бригади, щоб разом надали суспільству інформацію, якою вони володіють? І лише таким чином можна було б встановити, хто в цій ситуації правий, а хто ні!
Уявляю собі вереск опонентів, що під час воєнного стану такі речі робити недоцільно. А доцільно звинувачувати підрозділ там де немає його вини? А доцільно знекровлювати фронт, проводячи кримінальні й службові розслідування? Чи доцільно й надалі залишати ганебні радянські традиції в ЗСУ?!
