Тренування для ветеранів та військових з травмами в Києві розпочалися лише кілька тижнів тому, але їх вже відвідало близько 15 осіб. Кількість бажаючих долучитися до занять стрімко зростає щодня.
Veteran.com.ua дізнався, як стартував проєкт, чи можна вважати адаптивний яхтинг повноцінною реабілітацією, та кому підходять ці заняття.
У другій половині червня відбулися перші тренувальні виходи на воду на спеціальному човні, а сам проєкт народився кілька місяців тому. Натхненником виступив Ігор Ятлук, засновник Громадської організації “Водник”, яхтовий капітан і вітрильний спортсмен з 50-річним стажем.
Ще до початку повномасштабного вторгнення рф , він займався соціальними проєктами, спрямованими на соціалізацію та адаптацію дітей з соціально незахищених категорій через активні заняття яхтовим спортом. Після початку великої війни, враховуючи високий запит суспільства, Ігор вирішив зосередитися на інтеграції та адаптації людей з інвалідністю.
Керівник проєкту Наталя Тищук каже: “В Європі в площині яхтингу, парусного спорту немає межі між людьми з інвалідністю та здоровими. Там виготовляють спеціальні човни, які можуть приймати навіть людей на кріслах колісних, а в Україні на цей напрямок взагалі ніяк не був представлений. Тож з ідеєю проєкту з адаптивного яхтингу Ігор Ятлук прийшов до мене, і я його підтримала”.
Наразі проєкт ведуть удвох, використовуючи наявну матеріально-технічну базу. Вони мають тренувальний човен, який вміщує чотирьох курсантів та тренера, і одинадцять спортивних човнів, що вимагають від бажаючих займатися певних фізичних характеристик: мінімум три точки опори (кінцівки) та вага не більше 70 кілограмів.
Для усунення цих обмежень Наталя Тищук та Ігор Ятлук планують залучити кошти благодійників для придбання спеціалізованих човнів. Це дозволить приймати курсантів з будь-якими ушкодженнями, травмами та рівнем інвалідності. І мова йде не лише про ветеранів, а й про цивільних.
«Початково ми не звужували аудиторію виключно до військових, однак основний запит від суспільства на даний момент – саме ветерани. Вони дуже потребують реінтеграції, реабілітації, соціалізації, абілітації (опанування якоїсь нової справи), тож цей напрямок викреслився дуже органічно. Однак взагалі ми приймаємо всіх людей з травмами внаслідок війни».
Адаптивний яхтинг – дуже непростий напрямок з технічної точки зору. Наразі захисники та захисниці виходять на воду на тренувальному човні під керівництвом Ігоря Ятлука. У такому форматі займатися можуть навіть люди з ампутаціями – адже інші підхоплять та підстрахують під час керування. Однак якщо казати про наявні спортивні човни, то тут, за словами Наталі Тищук, протез скоріше заважатиме, адже на воді змінюються кути нахилу поверхні і потрібна висока мобільність.
Придбання спеціалізованих човнів змінить ситуацію кардинальним чином. Взагалі організатори прагнуть вийти на той рівень, коли курсанти зможуть займатися яхтингом більш професійно та брати участь у європейських та світових змаганнях – на даний момент українська вітрильна пара-спільнота на міжнародній арені взагалі не представлена. Серед амбітних цілей проєкту – підготовка та вихід на Паралімпійські ігри.
Жінка каже: «Люди повертаються з фронту вже не такими, як туди йшли – можуть мати проблеми зі здоров’ям, ампутації, їм доводиться наново облаштовувати життя та шукати способи самореалізації. І ми хочемо запропонувати опанувати нове хобі, а згодом і професію – яхтового капітана.Разом з партнерами у нас є амбіція створити окремий проєкт, в рамках якого ветерани будуть проходити навчання, отримуватимуть ліцензію та зможуть робити самостійні виходи на воду. Наприклад, їхатимуть за кордон, братимуть човен в чартер та здійснюватимуть комерційні виходи, що приноситиме певні гроші».
Безкоштовні заняття в Києві проходять двічі на тиждень – по середах та суботах. Тренування на спеціальному човні для ветеранів та ветеранок організовані у групах, склад яких може змінюватися: хтось із курсантів потребує лікування або повної фізичної реабілітації, а дехто повертається на службу. Зараз ще можна записатися на тренування, заповнивши спеціальну онлайн-форму.
«Яхтинг ми розглядаємо як певний вид терапії, адже існує “магія води” – вона дарує заспокоєння, переключення, відчуття польоту, гармонії. Це наче інакший світ, зовсім інше сприйняття реальності: з одного боку, спокій, а з іншого – енергія та бадьорість. Всі наші курсанти повертаються на берег квітучі та з посмішкою, – розповіла Наталя Тищук. – Один з військових, в якого ПТСР, контузія, порушення сну, парез нижніх кінцівок, розповів, що наприкінці першої години тренування майже заснув – настільки розслабилася його психіка. А ще хтось з курсантів сказав, що після плавання всередині ніби тиша настає».
Окрім розслаблення, гармонізації та відпочинку, ці заняття покращують настрій, дарують позитивні емоції та заряджають життєвою енергією. Вони також можуть покращувати родинні стосунки. Організатори сподіваються, що в майбутньому ветерани приходитимуть на заняття зі своїми сім’ями та тренуватимуться разом або на сусідніх човнах.
Організатори не планують зупинятися на досягнутому. Як тільки буде придбано спеціалізовані човни, вони мають намір активно розвивати спортивний аспект проєкту та готувати учасників до європейських і світових змагань. Інтенсивні тренування, водні поєдинки та гонки стануть частиною звичної практики і підготовки до міжнародної арени. Ветерани, ветеранки та цивільні зможуть гідно представляти Україну у вітрильному пара-спорті.
Зараз проєкт адаптивного яхтингу для ветеранів тільки розпочав свою діяльність і існує кілька тижнів. Наталя Тищук та Ігор Ятлук мають багато ідей, натхнення та амбіцій для його розвитку, розширення та масштабування. Однак наразі їм потрібна підтримка небайдужих людей. Підтримати проєкт можна за посиланням.
