Військовослужбовці та ветерани Івано-Франківська виступили проти будівництва реабілітаційного центру на набережній міського озера. Вони стверджують, що міська рада відверто маніпулює чутливою темою і приховує власні інтереси та можливі корупційні схеми, пише zaxid.net.
Тиждень тому міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків повідомив, що у мікрорайоні Софіївка, вже будують реабілітаційний центр вартість якого складає 3 млн євро. Але 2 серпня 2024, року на сесії міськради, депутати прийняли рішення оголосити інвестиційний конкурс на будівництво реабілітаційного центру на території біля розважального комплексу “Чубі Бум”.
Згідно з кадастровою картою, на території, де планують збудувати реабілітаційний центр, зареєстровані п’ять земельних ділянок площею майже 4,6 га. На даний момент земля перебуває у комунальній власності й призначена для будівництва та обслуговування будівель громадської забудови. З цих пяти ділянок, три ділянки площею 2,8 га, з лютого 2021 року орендує ТОВ «Розважально-відпочинковий комплекс “Гаразд”». Компанія входить до «Моріс Груп» Андрія Романчука, який був першим заступником голови Івано-Франківської ОДА.
Згідно візуалізації реабілітаційного центру біля озера, яку опублікував Руслан Марцінків, там планують облаштувати громадський простір та зупинку для авто приблизно на 150 паркомісць.
У Секретаріаті Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини визначено 9 ключових напрямків роботи, серед яких особливу увагу приділено дотриманню прав у секторі безпеки та оборони.
Це охоплює права військовослужбовців, поліцейських, ветеранів, осіб, незаконно позбавлених волі через збройну агресію проти України, а також зниклих безвісти та їхніх родичів,інформує Офіційний портал Києва.
Офіс Омбудсмана звертає увагу, що держава активно впроваджує ветеранську політику, спрямовану на забезпечення прав і соціальних гарантій для ветеранів війни та членів їхніх родин. Проте, через різні обставини, ветерани та їхні родини не завжди мають можливість скористатися усіма передбаченими законодавством пільгами та соціальними гарантіями.
Якщо ваші права порушені, наприклад, у випадках, коли вам не виплатили грошову компенсацію за поранення в повному обсязі або виплата одноразової допомоги за загиблого військовослужбовця була затримана, ви маєте право звернутися до Офісу Омбудсмена.
Контакти для звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини:
Поштова адреса: вул. Інститутська, 21/8, м. Київ, 01008
Оптимальний вік бійця ЗСУ становить 25–35 років. Таку думку висловив військовий аналітик, ветеран АТО Євген Дикий.
– На мою думку, оптимальний вік бійця – це 25-35 років. Середній – 30. Це людина, яка вже, з одного боку, психологічно доросла, на жаль, на відміну від нинішніх 18 і 20-річних. Але водночас це людина, яка ще фізично здорова, на відміну від 40–45 і, тим більше, 50-річних”, – пояснив він в етері телеканалу «Київ24».
За словами Дикого, зараз середній вік бійця ЗСУ дуже сильно за 45, а то й навіть за 50.
Більш детальна інформація та відео на сайті Інформаційного агентства «УНІАН» за посиланням:
Пенсіонерам, які мають право на таку виплату, грошова допомога буде виплачена у серпні разом із пенсією — без додаткового звернення.
Ветеранам війни, які проходять службу / працюють та не є пенсіонерами, кошти буде спрямовано на небюджетні рахунки військових частин, установ, організацій, де такі громадяни проходять службу / працюють, на підставі поданих заявок, в т. ч. через портал електронних послуг Пенсійного фонду України.
Тим, хто має право на виплату, не є пенсіонером та не проходить службу / не працює, для отримання допомоги потрібно подати до Пенсійного фонду України заяву (довільної форми). Виплату буде проведено за місцем проживання осіб на поточний рахунок в уповноваженому банку.
Важливо знати, що заявки / заяви на здійснення разової грошової виплати подаються до 1 серпня поточного року. Якщо можливість подати заявку / заяву у зазначений термін відсутня, це можна зробити до 1 жовтня 2024 року.
Разова грошова виплата до Дня Незалежності України передбачена в розмірах від 450 до 3100 грн, а саме:
450 грн — учасникам війни та колишнім в’язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, яких було насильно вивезено на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога;
650 грн — членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, статус яким установлено згідно з п. 1 статті 10 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, дружинам (чоловікам) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни та жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге;
1000 грн — учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув’язнення не виповнилося 18 років) в’язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків;
3100 грн — особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною;
особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув’язнення не виповнилося 14 років) в’язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин:
I групи — 3100 грн;
II групи — 2900 грн;
III групи — 2700 грн.
Нагадаємо, додаткову виплату від ВПП ООН пенсіонерам, які живуть в зоні бойових дій та мають низькі пенсії, продовжили до кінця 2024 року.
Український ветеранський фонд фіксує, що найчастіше ветерани та їхні сім’ї звертаються за юридичними консультаціями та психологічною підтримкою. Щоб полегшити доступ до цих послуг, фахівці Фонду розробили спеціальну платформу, яка надає безоплатні юридичні та психологічні консультації. Про це повідомляє Переяслав.City.
Які можливості доступні на платформі?
• Контактний номер цілодобової Гарячої лінії кризової підтримки, а також інформація про наявні групи підтримки.
• Спеціальна форма для звернень щодо безкоштовних юридичних консультацій — залиште своє питання, і юристи обов’язково зв’яжуться з вами для надання допомоги.
Особи зі статусом учасника бойових дій (УБД) мають право на соціальний захист та низку державних пільг.
Пільги для УБД доступні тим, хто має відповідне посвідчення. Ці пільги включають знижки або безоплатні послуги з медичного обслуговування, оплати комунальних послуг, проїзду в громадському транспорті, зниження податків та соціальну допомогу.
Як оформити пільги УБД
Щоб отримати пільги, учасники бойових дій спершу повинні оформити свій статус і отримати посвідчення УБД. Далі потрібно звернутися до органів Пенсійного фонду України з наступними заявами:
– Заява про внесення до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги (ЄДАРП).
– Заява про встановлення пільг.
Подати заяви можна:
– До будь-якого сервісного центру Пенсійного фонду по Україні.
– Поштою.
– Через особистий кабінет на порталі електронних послуг Пенсійного фонду України.
– Безкоштовне отримання ліків, медичних засобів, імунобіологічних препаратів та виробів медичного призначення за рецептами лікарів.
– Першочергове безкоштовне зубопротезування (крім протезів з дорогоцінних металів).
– Безкоштовне санаторно-курортне лікування або компенсація вартості самостійного лікування.
– Право користуватися медичними закладами при виході на пенсію або зміні місця роботи.
– Щорічне медичне обстеження та диспансеризація.
– Першочергове обслуговування в лікувальних закладах, аптеках та першочергова госпіталізація.
Освітні та податкові пільги
– Допомога по тимчасовій непрацездатності у розмірі 100% середньої заробітної плати незалежно від стажу роботи.
– Використання щорічної відпустки у зручний час і додаткова відпустка із збереженням заробітної плати на 14 календарних днів.
– Переважне право залишатися на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників та на працевлаштування у разі ліквідації підприємства.
– Звільнення від сплати податків, зборів, мита та інших платежів відповідно до податкового та митного законодавства.
– Першочергове обслуговування підприємствами, що надають соціальні послуги з догляду. У разі неможливості такого обслуговування, заклади соціального захисту відшкодовують витрати, пов’язані з доглядом.
– Переважне право на вступ до закладів вищої, фахової передвищої освіти, позаконкурсний вступ до закладів професійної освіти і курсів для здобуття професій.
– Державна цільова підтримка для здобуття освіти для учасників бойових дій та їхніх дітей до 23 років у державних та комунальних закладах освіти.
Пільги на проїзд
– 75% знижка вартості палива, включаючи рідке, для осіб, які проживають у будинках без центрального опалення.
Позики та інші привілеї
– Одержання позики на будівництво, реконструкцію або капітальний ремонт житлових будинків, підключення до інженерних мереж, а також на будівництво або придбання дачних будинків і благоустрій садових ділянок з погашенням позики протягом 10 років.
– Першочергове право на вступ до житлово-будівельних кооперативів, кооперативів по будівництву та експлуатації колективних гаражів, стоянок, а також на придбання матеріалів для індивідуального будівництва і садових будинків.
– Позачергове користування всіма послугами зв’язку та позачергове встановлення на пільгових умовах квартирних телефонів (20% від тарифів основних та 50% ― додаткових робіт).
Ці пільги спрямовані на забезпечення гідного рівня життя та підтримку ветеранів, які захищали Україну.
Комунальні послуги:
– 75% знижки на оплату за користування житлом (квартирна плата) в межах норм (21 кв. метр на особу та додатково 10,5 кв. метра на сім’ю).
– 75% знижки на оплату комунальних послуг (електроенергія, вода, газ) та користування скрапленим газом для побутових потреб.
– 75% знижки на опалення житла для сімей, що складаються з непрацездатних осіб (42 кв. метри на особу та 21 кв. метр на сім’ю).
– Першочергове забезпечення житлом для осіб, які потребують покращення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального будівництва, садівництва та городництва.
– Першочерговий ремонт житла та забезпечення паливом.
– Учасники бойових дій, які дістали поранення, контузію або каліцтво під час служби, забезпечуються житлом протягом двох років з дня взяття на квартирний облік, у тому числі за рахунок житлового фонду, переданого у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій.
Ці пільги спрямовані на забезпечення гідного рівня життя та підтримку ветеранів, які захищали Україну.
Пам’ятаєте, скільки було галасу, що в Одесі Труханов не хоче демонтувати ним же встановлений монумент «імпєратріце єкатєрінє». І тоді розголос примусив одіозного мера прибрати цю потвору з Європейської площі та перевезти на зберігання до Художнього музею.
Для чого це тримати в запасниках, зберігати й займати місце – то окрема розмова. На споконвічний аргумент упоротих ватників «Ета же наша історія», відповім: Це не наша історія! Ніколи нашою не була, не є й не буде! А для того, щоб це зрозуміти, історією треба дійсно цікавитися й відділяти зерна від полови, а не лише вивчити фразу про наше спільне минуле. Із ворогом у нас нічого спільного немає й бути не може!..
Але сьогоднішня тема у нас дещо про інше. Про Полтаву. Про музей так званої полтавської битви. У російській імперії, а потім і в радянському союзі, полтавська битва московськими істориками була представлена як «слава рускава аружия». Для цих тоталітарних утворень така практика була природньою. Був «славний пйотр с ніпабєдімим войкам, прєдатєль-хахол Івашка Мазєпа, і справєдлівость восторжествовала…» Так уважали не лише московити, а й усі представники дружніх народів – казахи, узбеки, литовці, білоруси й, у тому числі, українці.
Але 33 роки тому Україна стала незалежною, самостійною й суверенною державою. А весь цей час музей існував і проводив пропаганду «слави рускава аружия». Із сьогоднішньої точки зору, це злочинні діяння на користь ворога й вони мають каратися згідно з чинним законодавством. Але на зорі незалежності цьому приділялася не надто багато уваги. Та й працівники музею, виховані в гірших традиціях радянської пропаганди, нічого не робили, щоб концепцію експозиції змінити й наблизити до державницьких стандартів.
Ситуацію не змінили ні роки незалежності, ні анексія Криму, ні війна на Донбасі. Уперше й востаннє довелося мені бути в цьому музеї наприкінці 2016-го. Тоді перед церквою, що знаходиться напроти музею, був ще один пам’ятник, на якому значилося, що храм побудовано на кошти «правітільства расії». А в самому музеї мені вдалося нарахувати 22 зображення московського царя і два портрети Гетьмана Війська Запорозького. При цьому, один портрет тут з’явився у 2009, а другий – 2015 року.
А до цього не було жодного його зображення. Запитаєте, а що розповідали екскурсоводи протягом десятків років, що показували відвідувачам? Мені також це цікаво й відповіді на таке питання, на жаль, не маю…
Але з тієї ж історії мені відомо, як боролися московити з пам’яттю про великого гетьмана. Після поразки українського й шведського військ, розпорядженням імператора петра в усіх великих містах України було влаштовано показові страти ляльки-муляжу, що мав уособлювати Мазепу. Його численні відбитки на фресках, картинах, гравюрах безжально знищувалися, в результаті чого ми зараз не маємо жодного близького до реального зображення гетьмана. А в соборах і церквах, навіть тих, що були побудовані коштом Мазепи проголошували анафему, тобто прокляття «гетьману-зраднику» аж до новітніх часів. А може досі священики московського патріархату в Україні із задоволенням здійснюють цю процедуру. А ще історія свідчить, що з поразки в полтавській битві на території українських земель почало активно насаджуватися кріпацтво в найбільш ганебному московитському вигляді.
Це все, що хотілося сказати про історію! А тепер – до наших днів. Ви не повірите, але пам’ятник петру стоїть перед музеєм і зараз. Обмотаний якоюсь чорною плівкою, мабуть, щоб зберегти найдорожче від обстрілів, він, як я раніше, уособлює «побєду рускава аружия в бітвє пад Палтавай».
Напередодні в багатьох населених пунктах відбулося чергове перейменування вулиць і проспектів. Влада нарешті зрозуміла, що кожен такий крок є черговим ударом по ворогові, який позбавляється свого культурного впливу на українців. Але нічого подібного не трапляється в полтавському музеї. Радянське сміття в головах працівників перемагає будь-який здоровий глузд. Тому вони роблять усе, щоб на московщині знали, що в них, у Полтаві, є надійний осередок, який охороняється, з одного боку – місцевими музейниками, а з іншого – Міністерством культури України.
А може я перебільшую? Може несправедливо звинувачую ні в чому невинних людей у злочині перед державою? Після такої думки, проїжджаючи повз «осередок культури», завідав я до музею історії полтавської битви.
На жаль, директора на місці не виявилося. У касі й на вахті не змогли згадати, як звуть їхню керівницю, але були твердо впевнені, що знаходиться вона у відпустці. Удалося поспілкуватися із завідуючою якогось відділу Оксаною Сальниковою. Музейниця підтвердила, що директорка Наталя Білан дійсно у відпустці. Розповіла, що біля місяця тому адміністрація музею підготувала листа до Міністерства культури із проханням прийняти рішення, що їм слід робити з кам’яним самодержцем. Чому саме місяць тому, коли виповнилося майже два з половиною роки від повномасштабного вторгнення, понад десять років війни з московією та 33 роки як Україна стала незалежною? Відповіла, що раніше на це не було грошей, а зараз нібито з’явилися.
Ще розказала про те, що всі працівники музею мають вищу історичну освіту. Що тут завжди буде музей полтавської битви й ніякий інший. У свою чергу розповів їй, як у Харкові зносили леніних, руднєвих, жукових і пушкіних. Відповіла, що це вандалізм і за таке передбачене кримінальне покарання… Спілкування залишило неприємне відчуття. Складалося враження, що говориш із людиною з тих далеких совкових часів, що їй невідомо про багаторічну війну, про анексію українських територій, про загибель наших військових і цивільних громадян…
А тепер до ветеранів, яким не байдуже, що відбувається в їхньому місті й котрі більше не бажають терпіти наругу над чинним законодавством про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики. Керівник Комунального закладу «Ветеранський центр Полтави» Полтавської міської ради Артем Ліфрідов розповідає:
– Створивши центр у Полтаві, який допомагає військовослужбовцям, ветеранам і членам їхніх родин, ми зіштовхнулися з певним непорозумінням суспільства та байдужості влади всіх рівнів. Тому наше завдання полягає в розбудові вітчизняного національного культурного продукту та історичної свідомості, яка неможлива без знищення того, що поколіннями насаджувалося ворогом на території України. Ветерани сьогодні власним життям і здоров’ям захищають українську націю й українську культуру. І вони не можуть миритися з тим, що відбувається в тилу. А тут ми маємо величезну кількість ідейних прихильників руського миру тільки за рахунок того, що вони все життя споживали оцей чужий, непотрібний нам культурний продукт…
– Пам’ятник петру не єдиний такий об’єкт у місті, – розповідає представник Інституту національної пам’яті в Полтавській області Олег Пустовгар. – Це цілий комплекс пам’яток: споруда, названа московськими ідеологами монументом на місці відпочинку петра після полтавської битви, пам’ятник петровському прихвостневі келіну, монумент «слави руского оружия». Ці імперські маркери мають бути усунені з публічного простору. Що стосується петра біля музею, то самі музейники мають можливість прийняти рішення про його демонтаж. Перенести до якогось підвалу й розповідати відвідувачам, який це був кат для Гетьманщини…
То що ж буде з музеєм у Полтаві, а найголовніше – яка доля найближчим часом має спіткати кам’яного ідола, що перестояв на українській землі, як мінімум 33 роки? Відповім: музейники будуть усіма силами захищати надбання імперських часів, ветерани, патріоти та всі небайдужі й розсудливі люди – домагатися його знесення, а Міністерство культури – відмовчуватиметься й бездіятиме.
Чи означає це, що в такому випадку нічого не потрібно робити? Що від нас і наших дій ніщо не залежить? Звичайно, ні! Як писав Кобзар: «Борітеся – поборете, вам Бог помагає!..» І, як розсудливі й патріотично налаштовані люди, ми слідуємо цьому заповіту!..
Головний редакторпорталу «Новини ветеранів»Олександр КУХАРЕНКО
Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».
Міністерство у справах ветеранів України спільно з Національним агентством з питань запобігання корупції (НАЗК) розробляють проєкт для працевлаштування ветеранів і ветеранок у структурах НАЗК.
Про це повідомив заступник Міністра у справах ветеранів Руслан Приходько після переговорів з головою НАЗК Віктором Павлущиком.
Проєкт передбачає взаємну підтримку та консультації для адаптації ветеранів, а також створення доступного середовища для них і їхніх сімей.
“Ветерани, повертаючись з війни, мають загострене почуття справедливості. Ми маємо створити всі належні умови для того, щоб залучити їх стати лідерами формування антикорупційної культури в Україні, боротьби з корупцією, тому такі інструменти і можливості є. Голова НАЗК Віктор Павлущик сам є ветераном, також у відомстві вже працевлаштовано захисника Маріуполя, який отримав поранення під час участі у бойових діях. Ми запускаємо спільну ініціативу, залучено низку громадських об’єднань, які сприятимуть популяризації залучення ветеранів для роботи в НАЗК”, — проінформував Руслан Приходько.
Голова НАЗК Віктор Павлущик наголосив на тому,що спроможність держави і суспільства ефективно вирішувати проблеми ветеранів та їхніх близьких – це свого роду тест на зрілість, індикатор нашої спільної відповідальності та вдячності людям, які захищають нашу свободу.
“Врешті, це питання соціальної справедливості і готовності держави адаптуватися до очікуваних поствоєнних реалій. Тому створення комфортних умов для повернення ветеранів до цивільного життя вимагає від нас системності та злагодженості дій. Ми готові запропонувати ветеранам війни відповідальні посади в Національному агентстві з належними умовами, щоб люди, які довели свій патріотизм на воєнному фронті, мали можливість відстоювати наші цінності справедливості на фронтах протидії корупції”.
Для реалізації ініціативи будуть організовані навчальні програми для підготовки ветеранів до роботи в НАЗК. Окрім того, частина приміщень НАЗК вже відповідає вимогам безбар’єрності та адаптована для комфортної роботи ветеранів і осіб з інвалідністю, зазначив Руслан Приходько.
На платформі Дія.Освіта стартував новий освітній серіал, що допоможе ветеранам отримати до мільйона гривень від держави для розвитку або запуску власного бізнесу. Про це інформує офіційний сайт Дія.
Серіал “Гранти для ветеранів” складається з 11 коротких епізодів, де експерти Київської школи економіки (KSE) детально пояснюють, як вибрати грантову програму, підготувати запит і уникнути помилок.
У цьому серіалі ви дізнаєтеся:
Про грантові програми “Власна справа” і “Гранти для ветеранів та членів їхніх сімей” та їх відмінності.
Які вимоги до учасників, скільки людей потрібно працевлаштувати і чи потрібно повернути кошти.
Як перевірити ділову репутацію та сформувати бізнес-ідею.
Як скласти бізнес-план, планувати бюджет і підготуватися до співбесіди в центрі зайнятості.
Серіал містить реальні приклади та кейси, шаблони для роботи і тест для перевірки знань. На прикладі умовної екокрамнички експертки КШЕ покажуть, як визначити цільову аудиторію та правильно спланувати бюджет.
Матеріали частково засновані на посібнику Програми реінтеграції ветеранів від IREX за підтримки Державного департаменту США.
В Одесі продовжують вдосконалювати сучасну програму реабілітації ветеранів війни. Один із найефективніших підходів до відновлення – це залучення до адаптивного спорту. Наразі в Одесі введено нові види адаптивного спорту, серед яких каякінг, дайвінг, байдарка та сапсерфінг. Про це інформує Офіційний сайт міста Одеса.
Адаптивний спорт сприяє використанню передових технологій і грає ключову роль у поверненні до активного життя тих, хто втратив кінцівки на війні.
Раніше ветерани брали участь у більярді, баскетболі, гольфі та плаванні. Також було відкрито сучасне відділення реабілітації в одній з міських лікарень.
Реабілітація та інтеграція ветеранів у цивільне життя є пріоритетним завданням для громади Одеси.
