Командир 5-ї роти «Донецьк» (2014) та 3-ї роти 134-го окремого батальйону територіальної оборони (2022) Володимир Шилов заявив, що після завершення війни частина військових може влаштувати розправи над працівниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Основною причиною можливих конфліктів після завершення війни Шилов назвав поведінку працівників ТЦК та недосконалість системи мобілізації.
Про це Шилов сказав під час розмови на YouTube-каналі ProUA.
За словами військового, ставлення фронтовиків до працівників ТЦК після повернення з війни може бути вкрай негативним. Він припустив, що ветерани можуть розшукувати конкретних працівників ТЦК та чинити над ними фізичну розправу.
«Коли війна закінчиться, фронтовики повернуться і будуть калічити ТЦК. Знайдуть і покалічать. Постраждає багато», — заявив Володимир Шилов.
Він також сказав, що, за його словами, подібні випадки вже неодноразово траплялися.
Окремо командир розкритикував роботу ТЦК та дії їхніх працівників під час оповіщення військовозобов’язаних. Він заявив, що бачив випадки, коли під час затримання людей застосовували силу та газ, а поліцейські, за його словами, не завжди втручалися.
Шилов вважає, що систему роботи ТЦК необхідно змінювати. На його думку, нинішній формат роботи цих структур лише погіршує ситуацію та посилює конфлікт між військовозобов’язаними й представниками ТЦК. Також військовий висловив низку звинувачень щодо можливої корупції у системі комплектування. Хоча наголосив, що не має інформації, яка могла б підтвердити ці твердження.
Серед проблем системи він також назвав ситуації, коли людина після оновлення даних у застосунку «Резерв+» може опинитися в розшуку. За словами Шилова, йому відомі випадки, коли військовозобов’язаних оголошували в розшук територіальні центри комплектування, хоча вони проживали в іншому регіоні.
Міський голова Харкова та очільник Асоціації прифронтових міст і громад Ігор Терехов закликав державу створити масштабну житлову програму для ветеранів. Він вважає, що після повернення з фронту захисники мають без зайвої бюрократії отримувати статус ветерана, доступ до житла та можливість працевлаштуватися.
За словами Терехова, підтримка ветеранів є відповідальністю як держави, так і місцевої влади. Насамперед, на його думку, процедура отримання ветеранського статусу має бути максимально простою. Необхідні документи та довідки військові повинні отримувати без зайвих затримок.
«Що сьогодні потребує ветеран? Перш за все – він повинен безперешкодно отримати свій статус. Всі потрібні довідки мають видаватися одразу», – зазначив Ігор Терехов.
Водночас після повернення до цивільного життя ветеранам потрібні не лише документи, а й можливості для подальшого життя та роботи. Йдеться, зокрема, про житло, працевлаштування та гідну заробітну плату. Терехов розповів, що у Харкові вже діє місцева програма підтримки ветеранів у сфері житла. З міського бюджету частково покривають виплати за кредитами. За його словами, місто планує продовжувати фінансування цієї програми.
«Щодо житла: на місцевому рівні у нас діє програма підтримки, де ми частково покриваємо виплати за кредитами з міського бюджету. Ми продовжуватимемо її фінансування, але тут потрібна й масштабна державна програма з зовсім іншими відсотками та можливостями», – зазначив Терехов.
Нині в Україні налічується близько 160 тисяч осіб з інвалідністю внаслідок війни. Остаточних даних, як відомо, під час стану війни не оприлюднюють. Таким чином, направду обіцяне державою житло отримують не всі учасники бойових дій, які мають інвалідність.
Нині у державі діє постанова №719, яка була ухвалена Кабінетом Міністрів України ще у 2016 році. Згідно з цим документом, першочергово право на отримання житла мають не лише члени сімей загиблих захисників, а й ветерани, які отримали першу або другу групу інвалідності внаслідок бойових дій. Про третю групу інвалідності відтоді не йшлося…
Прийшла повномасштабна війна, і у жовтні 2024 року до постанови внесли зміни. Цим категоріям надали грошову компенсацію на отримання житла у розмірі до двох мільйонів гривень. Але інваліди 3-ї групи внаслідок війни, як і учасники бойових дій без інвалідності, у цій постанові не згадані. Для цих ветеранів пропонують лише стати в чергу на квартирний облік і чекати на своє житло. Проте строки очікування не зазначені.
Після спілкування з ветеранами з Кіровоградщини та Житомирщини, які мають інвалідність 3-ї групи, маємо висновок, що питання забезпечення житлом цієї категорії осіб досі не вирішене навіть на рівні місцевої влади.
Ветеран з Житомирської області очікує житло з 2018 року
Олександр – житель Любарської громади, що на Житомирщині. Він є учасником бойових дій з 2018 року. Відтоді і стоїть на квартирному обліку, бо власного житла не має. У жовтні 2022 Олександр отримав поранення на Донеччині, внаслідок чого має третю групу інвалідності. Минулого року він оновлював документи на квартирну чергу. «Мені подзвонив староста села Березівка, де я зареєстрований, і сказав, що мої документи на чергу вже не дійсні і потрібно їх поновити», – розповідає Олександр. Після подачі всіх необхідних паперів сказали просто чекати. Спочатку ветеран думав, що все ж таки отримає житло: «В мене вже було сподівання, що хоч якось все зрушило з місця. Нині я живу у батьків дружини, але хочеться мати власний куток. Та виходить, що документи оновив, а далі – тиша…», – каже чоловік.
У Любарській селищній раді розповіли, що поки про перспективи надання житла для інвалідів 3-ї групи говорити не можуть. Зокрема, керуюча справами виконавчого комітету Любарської громади Тамара Кваша говорить:«З приводу осіб із інвалідністю 3-ї групи, то відповідно до цієї 719 постанови, там тільки особи з інвалідністю першої та другої групи забезпечуються компенсацією на житло. Про третю групу поки що не йдеться і не згадується в цій постанові. Тому говорити про якісь перспективи я не маю ніякого морального права. Будь хто з учасників бойових дій чи осіб з інвалідністю має право звернутись до селищної ради з метою постановки на квартирну чергу». В громаді також немає грошей, аби побудувати чи компенсувати вартість придбання житла ветеранам. «Місцевий бюджет нікого не забезпечує зараз житлом. І всі кошти, які є хоч більш-менш вільні, ми направляємо на допомогу військовим частинам, військовим та їхнім родинам», – каже чиновниця.
Ветерани з Кіровоградщини пропонують вихід із ситуації
Леонід Власенко – ветеран АТО; з перших днів повномасштабного вторгнення долучився до 73-го морського центру спеціальних операцій. Леонід вже понад рік є інвалідом війни 3-ї групи. У місті Мала Виска Новоукраїнського району ветеран вимушений жило орендувати. «В мене свого житла немає. Я приписаний біля тестя і тещі, маю трьох дітей. Нас вісім чоловік в хаті по факту»,– розповідає він.Як і більшість учасників бойових дій, Леонід Власенко став на квартирний облік. «Я так зрозумів, що мене на квартирний облік поставили для звітності. Я не проти ВПО 3-ї групи, але надайте тим людям, які без житла, ті ж умови. Бо хтось втратив, а я по факту без житла, але ж так само відвоював», – говорить Леонід.
Вирішення питання для себе й своєї родини він бачить у придбанні житла: «У мене третя група, 50% втрати працездатності, і не надають житло, що також не правильно. Я не прошу грошей чи ще щось. Купіть мені хатину, а все інше я там сам зроблю. Я не прошу хату за два мільйони. Однак взагалі нічого не обіцяють. Але ж я здоров’я я віддав…».
Ще один ветеран із міста Мала Виска Юрій Спеціальний керує громадською організацією «Сталеві серця МВ». Йому ця проблема також особливо близька, бо він сам вже понад рік є інвалідом 3-ї групи внаслідок бойових дій. Нині з родиною житло орендує. Юрій на всіх рівнях піднімає це питання та бажає почути хоч якісь конкретні відповіді: «Я задавав це питання міністерці у справах ветеранів Калмиковій, але чіткої відповіді не отримав. Вона уявно пояснила, що колись житло буде. Куди не звертався, то говорять лише про квартирний облік і все, але ж на квартирному обліку можна і все життя простояти і нічого не отримати. У нас в місті соціального житла немає і не буде. Це всюди по населених пунктах. Тобто на цей квартирний облік ніхто не розраховує. Ні міські, ні сільські ради відповіді не надають, чи буде колись це житло надаватись».
Щодо квартирного обліку, – говорить Юрій Спеціальний, також є багато нюансів: «Ніхто не казав, що на квартирний облік потрібно ставати самостійно. Дуже проблематично стати на квартирний облік, бо одну довідку приніс, то вже іншу треба оновлювати. Я три місяці ставав на цей облік. Ще треба акт обстеження житлових умов, тобто, окрім договору оренди житла, ще треба самі документи на житло. Але ж власник житла їх не надасть. І довідки, що власного жила немає, ми подали. Деякі хлопці близько року не можуть стати на квартирний облік, бо вони орендують житло».
Одним із варіантів вирішення житлової проблеми ветеранів Юрій вбачає у компенсації з місцевого бюджету вартості придбаного житла. На його думку, це хоч часткового вирішить питання та надасть змогу тим, у кого є заощадження, придбати власну оселю. «Задавав питання чиновникам, щоб, можливо, зробити якусь компенсацію для учасників бойових дій і для 3-ї групи інвалідності. Наприклад, не два мільйони. Приміром, як у нас в Кіровоградській області (місто Мала виска), подивитись вартість будинків, квартир, оцінити середню вартість, де зареєстрована людина, й зробити цю компенсацію. Наприклад, у нас середня вартість складає 10-15 тисяч доларів (стільки коштує будинок). Нехай би вже виділили 50% з місцевого бюджету, а іншу половину людина сама платить», – говорить ветеран.
Відповідний проєкт Юрій Спеціальний подав до місцевої влади, аби хоч якось врегулювати це питання та в найкращому розвитку подій запустити цю практику по всій країні. «Я приблизно відсотки в проєкті проставив, бо його доробляти треба. Тобто якщо в нашій громаді учасник бойових дій, що стоїть на квартирному обліку, купує житло, йому надають компенсацію у розмірі якогось відсотку. Я думаю, якщо запустити в одній громаді, далі воно піде по всіх»,- зазначає Юрій. Станом на сьогодні депутатська комісія підтримала проєкт. Нині він доопрацьовується, а надалі буде внесений на розгляд сесії міської ради.
Як бачимо, немає жодних прогнозів щодо забезпечення житлом інвалідів внаслідок війни 3-ї групи. Це говорять як місцеві чиновники, так і посадовці державного рівня. Нині всі сили, як кажуть, йдуть на боротьбу з ворогом. Маємо сподівання, що всі, хто боронив нашу державу, будуть забезпечені власною оселею.
Аліна Данилко
Проєкт здійснюється за підтримки National Endowmentfor Democracy (NED)
Ветеранська спільнота Миколаєва отримала підтримку міської та обласної влади у питанні запровадження пільгового розмитнення автомобілів. Ініціативу ветеранів підтримали на місцевому рівні, після чого Миколаївська міська рада направила відповідне звернення до Верховної Ради України.
Йдеться про можливість одноразового безмитного ввезення одного автомобіля для особистого користування ветераном. Ветеранська спільнота наполягає, що такий механізм особливо потрібен людям з інвалідністю внаслідок війни та ветеранам із порушеннями мобільності.
Питання розглядали 7 серпня 2026 року на засіданні координаційної ради з питань ветеранської політики та взаємодії з членами сімей загиблих Захисників і Захисниць України у Миколаєві. За результатами засідання ініціативу підтримали одностайно. Після цього Рада ветеранів при Миколаївській міській раді звернулася до обласної влади.
За словами голови правління ГО «Український ветеранський центр» Дмитра Гнатюка, ініціативу підтримала і Миколаївська обласна рада.
«Ми бачимо, що на місцевому рівні ветеранів у цьому питанні чують. Рада ветеранів при Миколаївській міській раді звернулася до обласної ради із закликом підтримати ініціативу, і голова обласної ради підтримав це рішення. Після цього були направлені листи до прем’єр-міністра України, голови Верховної Ради, народних депутатів та міністра у справах ветеранів. Тобто на місцевому рівні ми бачимо розуміння проблеми, місцева влада в цьому питання чує ветеранів та розуміє, що для багатьох людей автомобіль — це питання мобільності та фактично якості життя. І виникає логічне питання: якщо цю проблему бачать ветерани, ветеранські ради та місцева влада, чому на центральному рівні ми досі не маємо рішення, яке реально працюватиме», — розповів Дмитро Гнатюк.
У зверненні Миколаївська міська рада просить під час розгляду законодавчих ініціатив у сфері підтримки військовослужбовців та ветеранів передбачити право ветеранів війни на одноразове пільгове ввезення одного транспортного засобу. Пропонується звільнити такий автомобіль від сплати ввізного мита, акцизного податку та податку на додану вартість.
Ініціатори пропонують поширити механізм, зокрема, на:
осіб з інвалідністю внаслідок війни;
учасників бойових дій;
військовослужбовців, які після звільнення набули статусу ветерана війни;
людей, які брали безпосередню участь в обороні України;
інших осіб, визначених законодавством про статус ветеранів війни.
Окремо йдеться про спрощений порядок ввезення автомобілів, спеціально обладнаних відповідно до потреб ветеранів з інвалідністю. Водночас у зверненні пропонують передбачити запобіжники від можливих зловживань: обмеження на перепродаж автомобіля протягом визначеного строку, порядок сплати митних платежів у разі дострокового відчуження та єдиний державний облік тих, хто скористався пільгою.
Також пропонується встановити вимоги до автомобілів, які можна буде ввезти за пільгою, зокрема щодо року випуску, екологічного стандарту, технічних характеристик та максимальної митної вартості.
Дмитро Гнатюк наголошує, що для частини ветеранів автомобіль є не питанням комфорту, а необхідною умовою повернення до самостійного життя.
«Для ветерана пільгове розмитнення — це не привілей, а можливість жити повноцінно. Особливо це стосується ветеранів, які отримали інвалідність внаслідок захисту України, втратили кінцівки або мають інші порушення мобільності. Для такої людини автомобіль — це не предмет розкоші. Це можливість дістатися до лікарні, на реабілітацію, на роботу, відвезти дітей, вирішити звичайні побутові питання. Фактично це один з інструментів повернення до самостійного життя», — пояснив він.
За словами Гнатюка, питання транспорту безпосередньо пов’язане і з безбар’єрністю.
«Ми багато говоримо про безбар’єрність, але без доступного транспорту вона залишається лише декларацією. Якщо держава не може забезпечити ветерана з інвалідністю автомобілем, то має бути інший механізм, який дозволить отримати транспорт без зайвого митного навантаження або на максимально пільгових умовах. Я не бачу логіки в тому, щоб штучно блокувати вирішення цієї проблеми. Якщо ми говоримо про успішну інтеграцію та безбар’єрність, держава має створити зрозумілий механізм для ветеранів з інвалідністю», — зазначив голова правління ГО «Український ветеранський центр».
Він додав, що ветеранська спільнота не виступає за безконтрольну пільгу.
«Ми за те, щоб цей механізм був чітко врегульований: один автомобіль особистого користування, обмеження перепродажу, контроль цільового використання. Тобто ми говоримо не про схему для заробітку, а про конкретний інструмент підтримки людини. Ми, ветерани, не просимо подарунків. Ми вимагаємо створити умови для тих людей, які втратили здоров’я під час захисту держави, щоб вона вдруге не втрачала свою незалежність через відсутність транспортного засобу. Це і є безбар’єрність у транспорті», — наголосив Гнатюк.
Ініціатива щодо пільгового розмитнення автомобілів для ветеранів уже пройшла шлях від звернення ветеранської спільноти Миколаєва до підтримки міської та обласної влади. Наступний етап — розгляд питання на державному рівні. Тепер ветерани очікують чіткої позиції від профільного парламентського комітету та Міністерства у справах ветеранів.
У Луцьку представники обласної влади зустрілися з ветеранами громадської організації «Волинський Світанок». Зустріч відбулася у «Любарт Хабі».
Про це повідомив заступник голови Волинської ОДА Тарас Шкітер.
Під час зустрічі ветерани розповіли про своє бачення співпраці з органами державної влади та місцевого самоврядування. Також вони озвучили пропозиції щодо розвитку ветеранської політики у Волинській області та розповіли про проблеми, з якими стикаються після служби.
Тарас Шкітер наголосив, що ветеранська політика має формуватися за участі самих ветеранів.
«Для нас принципово, щоб ветеранська політика формувалася разом із ветеранами та давала конкретний результат. Підтримка має бути системною, дієвою і доступною в кожній громаді Волині», – зазначив він.
Учасники зустрічі також обговорили важливість прямого діалогу між владою та ветеранською спільнотою. На думку учасників, така взаємодія допоможе ефективніше організовувати соціальну підтримку, реабілітацію та адаптацію військовослужбовців у громадах області.
Для українських ветеранів та ветеранок стартувала навчально-грантова програма VETERAN BUSINESS LAB — Акселератор бізнесу Захисників та Захисниць України. Учасники зможуть пропрацювати плани розвитку власного бізнесу з експертами, а 20 переможців отримають фінансування до 10 тисяч доларів.
Програму реалізують ГО EasyBusiness за підтримки IREX in Ukraine у межах Програми реінтеграції ветеранів, яку втілює IREX за підтримки Державного департаменту США.
VETERAN BUSINESS LAB розрахований на Захисників і Захисниць України, які вже мають діючий мікро-, малий або середній бізнес і хочуть його розвивати та масштабувати. Учасники зможуть працювати над конкретними завданнями: розширенням виробництва, придбанням обладнання, запуском нових продуктів, залученням клієнтів або виходом на нові ринки.
З усіх заявок відберуть 40 бізнесів. Їхні представники пройдуть триденний офлайн-буткемп у Києві або Львові.
Під час навчання разом із експертами учасники працюватимуть над:
бізнес-моделлю;
фінансами;
маркетингом;
бізнес-процесами;
стратегією розвитку.
За підсумками навчання кожен учасник сформує власний проєкт розвитку бізнесу та презентує його під час бізнес-пітчингу. 20 переможців отримають до $10 000 на реалізацію проєкту розвитку та масштабування бізнесу. Також для них передбачене індивідуальне менторство.
Подати заявку можна до 7 вересня 2026 року включно, до 23:59.
У Дніпрі 28 серпня відбудеться презентація книги «Переродження» Якова Селянінова — нікопольця, громадського активіста, волонтера, військовослужбовця та автора художніх творів. До початку повномасштабної війни та під час неї Яків допомагав людям, а згодом сам став на захист України. Він продовжував писати художні книги, однак не встиг побачити їх виданими.
14 травня 2025 року Яків Селянінов загинув під час виконання бойового завдання на Лиманському напрямку.
«Переродження» — одна з історій, яку він залишив після себе. Під час презентації ветерани війни, члени їхніх сімей та всі охочі зможуть познайомитися з книгою, почути спогади рідних і людей, які знали Якова.
Організатори зазначають, що зустріч має стати можливістю ще раз згадати Якова через його тексти, спогади близьких та те, що він встиг залишити після себе.
“Це буде не лише презентація книги. Це буде зустріч із Яковом — через його тексти, спогади про нього і те, що він встиг залишити нам”.
Захід відбудеться 28 серпня 2026 року в Дніпрі. Точний час і місце проведення повідомлять учасникам після реєстрації.
У Білій Церкві виник конфлікт навколо гаражного кооперативу ветеранів, розташованого на території колишнього військового містечка. Власники гаражів заявляють про можливі зміни навколо земельної ділянки, які, на їхню думку, можуть поставити під загрозу їхнє майно.
За словами військовослужбовця та учасника АТО Петра Небіди, гаражі облаштовували ще за радянських часів. Протягом десятиліть ветерани власними силами утримували територію, однак питання оформлення прав на кооператив та землю залишалося невирішеним. Небіда стверджує, що ветерани неодноразово намагалися врегулювати ситуацію з документами, проте стикалися з відмовами або втратою необхідних паперів.
Нині йдеться про земельну ділянку площею близько 27 соток. За словами Петра Небіди, останніми місяцями навколо неї відбуваються зміни, зокрема змінюються адреси та проводяться інші дії. Ветеран побоюється, що це може бути пов’язано зі зміною статусу землі та її подальшим відчуженням. У такому разі власники гаражів можуть втратити майно, яким користувалися багато років.
Ветерани називають ситуацію можливою спробою рейдерського захоплення кооперативу. Водночас інформація про незаконне відчуження землі чи гаражів наразі є позицією заявників і потребує перевірки компетентними органами.
Ветерани заявляють про тиск на власників гаражів. За словами Небіди, до ситуації могла бути залучена податкова служба. Водночас ветеран стверджує, що місцева прокуратура, на його думку, не реагує на ситуацію належним чином.
Наразі питанням займається юридична компанія. Ветерани планують перевірити інформацію щодо можливих дій посадовців та, якщо для цього будуть підстави, передати матеріали до Національного агентства з питань запобігання корупції.
10 серпня на урядовому сайті зареєстрували петицію із пропозицією запровадити військовий облік для жінок, які не мають дітей. Наразі документ зібрав трохи більше 50 підписів із необхідних для розгляду 25 тисяч. Автор петиції вважає, що жінки без дітей не мають права на особливий захист і мають проходити військову службу.
Водночас петиція не означає, що в Україні планують мобілізацію жінок. Для розгляду урядом вона має набрати щонайменше 25 тисяч голосів протягом визначеного терміну.
Тему обов’язкової військової служби для жінок порушує, зокрема, підполковниця запасу, ветеранка ЗСУ та військова журналістка Оксана Іванець. За її словами, вона підтримує модель Ізраїлю, де військовий обов’язок поширюється і на чоловіків, і на жінок.
Оксана Іванець має 25 років військової служби. Після звільнення вона хотіла повернутися до цивільного життя, однак не могла залишити службу через особливості законодавства. На той момент багатодітні мобілізовані військовослужбовці мали право на звільнення, а для військових-контрактників такої можливості не було.
Восени 2023 року Оксана звернулася до народних депутатів із пропозицією внести зміни до закону «Про військовий обов’язок і військову службу». У квітні 2024 року Верховна Рада ухвалила відповідні зміни, а в листопаді того ж року вона змогла звільнитися зі служби.
Ветеранка вважає, що в разі запровадження загальної військової служби держава має заздалегідь створити умови для служби жінок.
«Не обов’язково воювати, але саме служити. Я за мобілізацію жінок — ми можемо замінити чоловіків на небойових посадах у тилу», — зазначила Оксана Іванець.
Вона також звертає увагу на необхідність належного забезпечення військовослужбовиць та запобігання дискримінації, сексизму й домаганням у війську.
На тлі обговорення петиції у Верховній Раді заявили, що мобілізація жінок наразі не розглядається. У парламенті наголосили, що немає ані планів щодо мобілізації жінок, ані відповідних законодавчих ініціатив. Заяву оприлюднили 25 серпня 2026 року.
Таким чином, станом на цю дату Верховна Рада не розглядає змін до законодавства, які передбачали б мобілізацію жінок. Петиція, зареєстрована 10 серпня, залишається окремою громадянською ініціативою і сама по собі не змінює чинного законодавства.
На автовокзалі Дніпра ветерану відмовили у безкоштовному проїзді за посвідченням учасника бойових дій у застосунку «Дія». Чоловік мав право на пільговий проїзд, але касир вимагав паперовий документ.
Про випадок повідомили місцеві медіа.
Як зазначається у повідомленні, ветеран залишив паперове посвідчення УБД вдома та згадав про це вже під час купівлі квитка. Тому він пред’явив електронне посвідчення у «Дії». ПРоте на автовокзалі йому відповіли, що безкоштовний проїзд можуть оформити лише за паперовим посвідченням.
До відправлення автобуса залишалося близько п’яти хвилин. Через брак часу на суперечку чоловік придбав звичайний квиток.
Електронне посвідчення ветерана в «Дії» використовується як цифровий документ. Водночас конкретний випадок із відмовою на автовокзалі потребує оцінки з урахуванням правил надання відповідної пільги та обставин оформлення квитка.
За безпідставну відмову у передбаченому законом пільговому перевезенні стаття 133-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлює штраф. Зокрема, за таке порушення передбачений штраф у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — наразі це від 850 до 1750 гривень. Також касиру може загрожувати догана або звільнення від керівництва автовокзалу за порушення закону.
