2022 рік розділив країну на дві реальності. В одній – фронт, де українські військові тримали оборону та здержували наступ ворожої армії. В іншій – західні кордони, де українці стояли в довгих чергах, аби скористатися новою можливістю: ввезти автомобіль з Європи без мита й податків. Рішення про нульове розмитнення ухвалили швидко – як антикризовий крок для підтримки громадян та економіки. І тисячі людей скористалися цією можливістю. До країни масово завозили автомобілі – від старих малолітражок до дорогих позашляховиків.
Але серед тих, хто не встиг скористатися цією пільгою, виявилися саме ті, для кого вона могла б стати найбільш виправданою. Військові. Бо поки одні стояли в чергах на митниці, інші перебували в окопах. Саме тому вже кілька років в Україні обговорюють ідею пільгового розмитнення автомобілів для ветеранів. Законопроєкти зареєстровані, дискусії тривають, але рішення досі немає. І поки парламент шукає баланс між бюджетом і ризиками зловживань, самі ветерани говорять про значно простіші речі – справедливість і можливість повернутися до нормального життя.
АВТОМОБІЛЬ – НЕ РОЗКІШ…
Ветеран Артем Норенко розповідає, що тема пільгового розмитнення звучить в Україні вже багато років – ще із 2014-го. Тоді теж говорили, що ветерани матимуть таку можливість, але фактично це так і не запрацювало. У 2017 році, вже у статусі учасника бойових дій, Артем увіз автомобіль, але, оскільки він був не розмитнений, то отримав штраф. Скасувати його вдалося лише завдяки адвокату. У 2020-му він знову ввіз авто – вже зі сплатою всіх податків і зборів. Сьогодні ветеран планує змінити й цю машину, але не сподіваються на пільги.
– Серед моїх знайомих, – говорить він, – військових і ветеранів, немає тих, хто зміг придбати автомобіль із пільгами. Але всі вони не проти мати таку можливість. Для багатьох захисників автомобіль – це не розкіш, а необхідність… Мій син Павло також військовий. Він був за кордоном і міг би купити там авто й використовувати його для виконання бойових завдань. Але через відсутність пільг довелося купувати машину тут, і значно дорожче.
Інший ветеран Олег Селянінов також не зміг скористатися пільгами 2022 року. Тоді не було ні часу, ні можливості – він перебував на фронті. Двома роками потому, під бойових дій на Покровському напрямку, його підрозділ отримав авто від волонтерів. Машину завезли для потреб ЗСУ за нульовою ставкою, але поставити її на облік було неможливо. Після звільнення зі служби ветеран зіткнувся з реальністю цивільного життя – ціни на автомобілі виросли в рази.
– Вживане авто в хорошому стані в Україні може коштувати вполовину дорожче, ніж за кордоном, – пояснює Олег. – Якби була можливість завезти за пільговою ставкою, частину коштів можна було б заощадити для родини. Для багатьох ветеранів автомобіль допомагає швидше адаптуватися до цивільного життя, знайти собі повноцінне заняття. Завдяки транспорту, можна було б працювати, скажімо, в таксі. Бо в шістдесят років знайти добре оплачувану роботу не те, що складно, а практично неможливо.
Обидві історії ветеранів звучать майже однаково. У 2022 році вони були там, де й мали бути, – на фронті. Не стояли в чергах на кордоні, не шукали дешевших машин в Європі, не рахували митні платежі. Вони робили те, що тоді було важливішим за будь-які податки чи пільги. А тепер, коли повномасштабна війна триває вже п’ятий рік, багато хто з ветеранів ставлять просте питання: а чи не час державі нарешті виправити таку несправедливість?
ЗАКОНОПРОЄКТИ ЗАВИСЛИ МІЖ КОМІТЕТАМИ
Ще у 2023 році в Парламенті зареєстрували законопроєкти № 9639 і № 9640. Вони передбачають спрощене ввезення транспортних засобів саме для ветеранів війни. Один із проєктів має змінити Митний кодекс, інший – Податковий. Ідеться про можливість одноразового ввезення одного автомобіля на пільгових умовах для ветеранів, учасників бойових дій і військовослужбовців. Важливо, що це не пільга заради пільги, а інструмент для повернення багатьох захисників до нормального життя, можливість пересуватися, працювати, лікуватися.
– Для ветерана автомобіль, – пояснює народний депутат, член Міжфракційного об’єднання «Розумна політика» Василь Мокан, – це мобільність, доступ до роботи, до лікування, можливість вести власну справу. А в 2022 році держава фактично створила нерівність. Переважна більшість військових просто фізично не могла скористатися пільгами – вони були на фронті. Депутати мали б виправити цю ситуацію, але тут потрібна політична воля. Ключовою проблемою є не відсутність потреби чи правовий вакуум, а політичне небажання рухати законопроєкти. Держава виділяє мільйони на різноманітні програми, але забуває про тих, хто реально ризикував життям і здоров’ям. Пільгове розмитнення – це не про пільги як такі, це про повернення гідності й можливостей для ветеранів. Це питання справедливості, компенсації за втрачений час, за участь у захисті країни.
Законопроєкти №№ 9639 і 9640, на думку депутата Мокана, повинні стати пріоритетом. Навіть якщо одна людина скористається правом на пільгу й придбає авто, то вона може почати нове життя, заробляти для родини, відчувати незалежність. А таких людей тисячі, десятки, а може й сотні тисяч!
– Якщо влада готова взяти ініціативу на себе, – підсумовує Василь Мокан, – доопрацювати й винести її від свого імені, це теж рішення. І такий крок був би найбільш доцільним! Головне, щоб ветерани реально отримали право на пільгове розмитнення.
Інший народний депутат Георгій Мазурашу з парламентської фракції «Слуга народу» також говорить про політичну волю та ще один бік проблеми – максимальний тиск знизу:
– Це може статися вже найближчим часом, якщо буде відповідне бажання в тих, хто реально впливає на ухвалення рішень. Бо формально можливості для цього є, питання не в законодавстві як такому, а в готовності винести проєкти на голосування. Тому важливо, щоб і самі військові й ветерани були активними в цьому питанні. Раджу їм спілкуватися зі своїми обранцями, доносити депутатам власні побажання. Якщо системно показати, що це позиція великої кількості учасників бойових дій, проігнорувати її буде складно. Політики реагують тоді, коли бачать запит, який не можна не помітити.
За його словами, питання зараз перебуває в тій точці, де все залежить від імпульсу. Коли ініціатива перестає бути просто ідеєю, а перетворюється в чітко сформульовану вимогу великої кількості людей, вона переходить у площину, де відкладати рішення стає значно складніше.
Як бачимо, позиції депутатів сходяться в тому, що відповідний закон потрібен і він обов’язково має з’явитися. Коли це відбудеться – не знає ніхто!..
СТРАХИ Й АРГУМЕНТИ
Натомість у Мінфіні й Державній податковій службі обережно ставляться до ідеї пільгового розмитнення. Там побоюються зловживань. А що, коли на ім’я ветеранів почнуть завозити дорогі авто, які фактично будуть використовуватися іншими людьми? Тому схильні обговорювати альтернативу: наприклад, компенсацію вартості технічного засобу – сертифікат на 150 тисяч гривень. Але навіть цей механізм поки що не має чіткої процедури реалізації.
Командир підрозділу «Птахи Мадяра» Роберт Бровді зазначав, що транспорт на війні часто стає таким же важливим ресурсом, як зброя та боєприпаси.
Військовослужбовець Олександр Матяш пропонує дивитися на проблему значно ширше – не лише як на пільгу для ветеранів, а як на симптом більшої системної помилки. За його словами, питання транспорту для військових значно глибше, ніж просто можливість дешевше придбати авто.
– Цей законопроєкт не втілено, – переконаний Олександр, – бо немає прозорого механізму, який би унеможливив зловживання. Насправді, я не люблю пільги. Це не про справедливість, а про потребу. Зараз у моєму підрозділі 46 автомобілів. У них вкладені власні кошти. І якщо війна закінчиться, що з ними робити? Було б справедливо, щоб люди, які на них воювали, могли просто залишити ці машини собі. Комусь потрібен пікап для роботи, комусь невелика машина, а комусь вантажівка, щоб почати власну справу. І це питання точно повернеться та змусить переглянути всю систему, а не лише говорити про окремі пільги.
Навіть особисті історії показують, наскільки чинна система може обмежувати бажання й можливості окремого громадянина. Приміром, у Матяша є дитяча мрія – придбати Ford Mustang 1967 року. І він його здатен придбати, але через існуючі обмеження не зможе розмитнити. Таким чином, він говорить не лише про конкретне авто, а про принцип: система досі не здатна підлаштовуватися під реальні потреби людей. Однак після війни держава все ж буде змушена реагувати.
Питання пільгового розмитнення для ветеранів залишається відкритим уже кілька років. Законопроєкти чекають на розгляд, уряд шукає компроміси, а військові сподіваються на рішення. Для когось це питання бюджетних розрахунків, законодавчих процедур і політичних домовленостей.
Але для ветеранів усе значно простіше. Для них – це справедливість! У 2022 році захисники не мали змоги стояти в чергах на митниці. Вони стояли там, де щодня вирішувалося, чи буде в нашої держави завтрашній день? Чи встоїть країна проти шаленої навали агресора? І, можливо, саме тому сьогодні питання автомобіля для них – це не питання виключно транспорту. Це питання пам’яті держави. Вдячності. І шанс достойно жити після війни для тих, хто на нього заслужив!..