Новий очільник Міністерства у справах ветеранів України запропонував вибудувати систему підтримки, у якій кожен рід військ матиме власну ветеранську спільноту та систему патронату. Ідея викликала дискусію щодо того, хто саме має відповідати за підтримку ветеранів після їхньої служби.
Про це йдеться у колонці Богдани Левицької для «Громадського радіо».
“За задумом міністра, кожен рід військ має опікуватися власною ветеранською спільнотою. Водночас авторка колонки ставить питання, чи не означатиме це фактичне перенесення частини відповідальності Міністерства у справах ветеранів на військові структури. Звучить начебто натхненно, але якщо зняти красиву обгортку, перед нами постає класична бюрократична схема: перекладання прямої відповідальності міністерства на самі підрозділи та армію”, —заначає Левицька.
Виникає абсолютно логічне і трохи болюче питання: а чим тоді взагалі займатиметься профільне міністерство, якщо всю роботу з ветеранами мають тягнути на собі армійські структури?
Армія має інші основні завдання — планування та проведення бойових операцій, оборону країни й виконання військових завдань. Після демобілізації ветеран стикається вже з цивільними державними сервісами. Йдеться, зокрема, про медичну допомогу, психологічну реабілітацію, пошук роботи, оформлення соціальних гарантій, вирішення житлових питань та взаємодію з державними установами.
«Створення якихось внутрішньовидових спільнот силами самих військових замість потужної державної служби — це спроба Мінвету умити руки. Мовляв, «ви воювали, ви й розбирайтеся зі своїми ветеранами далі».
У колонці наголошується, що для вирішення цих питань ветерану потрібна державна система з відповідними повноваженнями, фінансуванням і цивільними фахівцями.
Окремо авторка ставить під сумнів аргумент про те, що потреби ветеранів різних родів військ суттєво відрізняються. На її думку, конкретний військовий досвід може бути різним, однак багато проблем після повернення до цивільного життя є спільними. Наприклад, оператори дронів із Десантно-штурмових військ, Сил спеціальних операцій чи Сухопутних військ можуть мати однакові потреби у медичній та психологічній допомозі, працевлаштуванні, соціальному захисті й реалізації своїх прав.
Тому, на думку Богдани Левицької, потреби ветерана мають визначатися передусім його станом здоров’я, правовим статусом та соціальними гарантіями, а не тим, у якому саме роді військ він служив.
Водночас патронатні служби при військових підрозділах уже працюють. Вони допомагають військовим, ветеранам та їхнім родинам, а також родинам загиблих, полонених і зниклих безвісти. Авторка колонки зазначає, що ці служби активно розвивалися, зокрема, через недоліки державної системи підтримки.
На її думку, завдання Міністерства у справах ветеранів — не передавати відповідальність військовим підрозділам, а створювати ефективну державну систему, яка гарантуватиме ветеранам доступ до необхідних послуг та захист їхніх прав.
Всеукраїнський щорічний фестиваль «Коло ветеранів» від Українського ветеранського фонду Мінветеранів знову збирає тих, хто творить Україну сьогодні.
13 вересня в м. Київ відбудеться щорічний Всеукраїнський фестиваль ветеранської культури «Коло ветеранів». Захід організовує Український ветеранський фонд Мінветеранів, аби об’єднати ветеранів, ветеранок, військовослужбовців, їхні родини та всіх свідомих громадян навколо творення сучасної ветеранської культури, взаєморозуміння та поваги.
У програмі фестивалю:
Простір можливостей: презентація ветеранських ініціатив, бізнесів і соціальних проєктів.
Адаптивний спорт: активності та змагання, що демонструють незламність духу. Творча та сімейна зони: майстер-класи, локації для дітей та спільне дозвілля. Музична сцена: виступи відомих українських артистів.
Зона психологічної підтримки: безпечний простір для відпочинку, спілкування та відновлення.
Фестиваль відбудеться 13 вересня. Початок о 12:00 (з метою безпеки про місце проведення фестивалю буде повідомлено додатково).
Трудовий колектив ДП «Іркліївський риборозплідник» та ветеранська спільнота виступили проти дострокового звільнення директора підприємства Олександра Тіхонова. Вони вважають рішення Фонду державного майна України неправомірним та вимагають поновити керівника на посаді.
«Суть конфлікту в тому, що, на нашу думку, директора Іркліївського риборозплідника було знято неправомірно. Це наш побратим, він ветеран, тому ми, ветерани, стаємо йому на захист стовідсотково», — говорить Олексій Герасименка, голова Ради ветеранів при Золотоніській РВА та представник ГО «Захисників і патріотів України “Єдність”».
Олексій Герасименко / Фото: Телеканал ВІККА
Безпідставне звільнення
Олександр Іванович Тіхонов очолив Іркліївський риборозплідник у 2022 році. На момент призначення підприємство перебувало у складному фінансовому стані. Проте за час його керівництва підприємство перейшло від збиткової роботи до прибуткової.
До звільнення Олександр Іванович ніколи не отримував від Фонду держмайна претензій щодо своєї роботи, тож повідомлення про дострокове припинення повноважень стало для нього цілковитою несподіванкою. Розпорядження надійшло ввечері, вже по закінченні робочого дня, і через це передача документів та остаточний розрахунок відбувалися вже після завершення робочого процесу. Ексдиректор вважає, що його звільнили «заднім числом».
Олександр Тіхонов / Фото: Телеканал ВІККА
Ветеран військової служби, представник громадської організації «Спілка воїнів АТО Черкащини» та побратим Олександра Тіхонова, Святослав Володимирович Вовкодав обурений ситуацією:
«Наша ветеранська спільнота займає жорстку позицію. Це недопустимо. Ветеран, який до того ж є особою з інвалідністю, володіє трьома державними нагородами, серед яких –Орден за Мужність та Орден Богдана Хмельницького, має важке поранення з 2022 року, керівник підприємства, яке завжди показувало плюсовий результат – і отак його звільнити з посади, без підстав, попереджень чи пояснень. Ми вважаємо, що цей випадок не має залишатися без наслідків».
Новий керівник працює лише «на папері»
Після звільнення Тіхонова Фонд держмайна призначив виконувачем обов’язків директора Леоніда Варава. Однак трудовий колектив не допустив його до робочого місця. Представники працівників ставлять під сумнів його досвід та профільну компетентність.
«Це нова людина, про яку ніхто нічого не знає. Ніде немає ніякої інформації щодо його досвіду, чи займав він раніше аналогічні керівні посади, чи взагалі він компетентний у рибній галузі», — заявив Олексій Герасименко.
За його словами, документально Варав призначений, однак фактично обов’язки керівника наразі виконує інша людина. Його кандидатуру підтримав трудовий колектив на зборах профспілки.
Ветерани вимагають повернути Тіхонова
До ситуації долучилася ветеранська спільнота. Олексій Тіхонов має статус ветерана та брав участь у бойових діях у 2014–2015 роках і після початку повномасштабного вторгнення.
Олексій Герасименко, представник ГО «Захисників і патріотів “Україна Єдність”» та голова Ради ветеранів при Золотоніській РВА, заявив, що ветерани вважають звільнення неправомірним.
«Фонд держмайна не надав нам ніякої інформації на рахунок того, на яких підставах було звільнено Тіхонова. Вони просто односторонньо розірвали договір. Взагалі ніяких підстав для звільнення не було», — сказав Герасименко.
Ветерани вимагають від Фонду держмайна пояснити причини звільнення Тіхонова, скасувати наказ про розірвання договору та провести зустріч із трудовим колективом, ветеранами й самим керівником.
«Ми вимагаємо відновлення Тіхонова на посаді»
До захисту ексдиректора долучилися й інші представники ветеранської спільноти Черкащини, серед яких і Святослав Вовкодав. Він особисто знає Олександра Тіхонова ще з 2014 року. За його словами, вони разом формували два батальйони — у 2014 та 2022 роках.
Він наголосив, що ветерани вимагають не лише поновлення Тіхонова на посаді, а й звільнення посадової особи, яка підписала розпорядження про його звільнення.
«Ми вимагаємо, та наполягаємо на цьому, відновлення Тіхонова на посаді керівника. Вважаємо за необхідне також звільнити посадову особу, яка підписала розпорядження про звільнення», — сказав Вовкодав.
Адже усунення Тіхонова є прямим свідченням порушення законодавства про статус ветеранів та соціальний захист осіб з інвалідністю внаслідок війни передбачають гарантії щодо першочергового залишення на посаді під час реорганізації або скорочення.
Ветерани готові звертатися до прокуратури та суду
Святослав Вовкодав заявив, що ветеранська спільнота вже направила офіційне звернення до Фонду держмайна. Ветеранська спільнота налаштована радикально. Якщо вимоги не виконають, ветерани планують продовжувати публічну кампанію та звертатися до державних органів.
«Ми готові вирушати до столиці та звертатися до державних посадових осіб, котрі уповноважені для розгляду цього питання та ухвалення рішення. Також ми готові дати справі широкий розголос та звертатися в медіа», — зазначив він.
За словами Вовкодава, зовсім не виключено, що дана ситуація також може стати предметом розгляду прокуратури та суду.
Конфлікт уже вплинув на роботу підприємства
Варто зазначити, що кадрова ситуація має не лише управлінські, а й практичні наслідки для риборозплідника.
Підприємство не змогло взяти участь в обласному аукціоні, пов’язаному із зарибленням. Тіхонов пояснює це тим, що після припинення його повноважень підпис керівника був анульований, а питання з легітимним керівником залишається неврегульованим.
Протистояння триває
Наразі конфлікт залишається неврегульованим, а подальший розвиток ситуації залежатиме від реакції Фонду держмайна та інших державних органів на звернення ветеранів і працівників підприємства.
Наразі ветерани чекають відповіді від посадовців та наголошують, що налаштовані продовжувати боротьбу та захищати права побратима до останнього:
«Ми не думаємо, що Фонду державного майна доцільно вчиняти з ветеранами як з футбольним м’ячем. На наших плечах, на наших зусиллях, на нашій крові тримається ця держава, і ми не дамо спуску незаконним чиновницьким діям»,— зазначає Святослав Вовкодав.
Ситуація навколо Національного військового меморіального кладовища поблизу Мархалівки на Київщині тривалий час залишається у центрі суспільної уваги. Будівництво комплексу викликало спротив частини місцевих жителів, екологічних організацій і ветеранів, а суперечка щодо обраної земельної ділянки перейшла у судову площину.
Наша редакція стежить за розвитком цієї історії з минулого року. У червні 2025-го ми досліджували обставини будівництва та приїздили до Мархалівки. Потрапити безпосередньо на закриту територію тоді не вдалося. Водночас вдалося оглянути доступну частину лісу, зафіксувати вирубування дерев та поспілкуватися з місцевими мешканцями.
На той момент у межах окремої цивільної справи діяла ухвала про забезпечення позову, яка забороняла вирубувати дерева без спеціального дозволу. У липні 2025 року суд скасував ці заходи забезпечення позову. Відтоді на території завершили перший етап робіт і розпочали поховання. З’явилися нові судові рішення, змінилося законодавство, однак остаточної крапки у суперечках навколо землі та подальшого будівництва досі не поставлено.
На території кладовища розпочали поховання
29 серпня 2025 року на Національному військовому меморіальному кладовищі відбулася перша церемонія поховання. З військовими почестями там поховали п’ятьох невідомих Захисників і Захисниць України. На облаштованій частині підготовлено приблизно шість тисяч місць. Увесь комплекс у перспективі має вміщувати понад 120 тисяч поховань. Станом на 7 липня 2026 року адміністрація НВМК повідомляла, що на кладовищі поховано понад 300 Захисників і Захисниць, чиї імена на той момент не були встановлені. Дані про відкриття оприлюднило Мінветеранів.
Наслідки зливи зафіксували на оприлюднених фото і відео
У липні 2026 року в медіа та соціальних мережах з’явилися фото і відео, на яких було видно просідання ґрунту на окремих могилах після сильної зливи 3 липня.
Активістка ГО «Support Markhalivka» Вікторія Чеченкова вважає, що зафіксована після опадів ситуація підтверджує необхідність додаткових досліджень.
«Звичайна людина має знати перше, що це експериментальний проєкт. Він проєктувався без оцінки великої кількості ризиків. Він будувався за спрощеною процедурою», – говорить активістка.
Представники НВМК натомість заявили, що через сильні опади на деяких могилах відбулося природне осідання неущільненого ґрунту, а не зсув. За інформацією установи, рівень секторів поховань не змінився, а просідання оперативно усунули. Таку позицію адміністрація НВМК оприлюднила 7 липня.
Активісти закликають тимчасово не розширювати територію поховань до проведення незалежної перевірки.
«Я не кажу зараз про закриття і повну зупинку, хоча б зупинитися тимчасово, все це дослідити і розібратись», – зазначає Вікторія Чеченкова.
Активістка ГО «Support Markhalivka» Вікторія Чеченкова
Ветерани закликають знайти рішення
Окремо ми запитали представників ветеранської спільноти, як вони оцінюють вибір ділянки, судові рішення та подальшу долю меморіального комплексу.
Голова Ради ветеранів війни за незалежність України при Мінветеранів Володимир Ферцович наголошує, що для родин полеглих і всієї країни меморіал повинен бути сакральним місцем.
«Ну, вдумайтеся, там лежать наші сини, наші доньки. Вони захищали нас з вами, наш край, нашу національну ідентичність, нашу свободу. Для нас має бути ця могила сакральною», – говорить Володимир Ферцович.
На його думку, до контролю за реалізацією проєкту потрібно залучити ветеранів, місцевих мешканців і родини загиблих.
«Безвихідних ситуацій нема, треба просто зробити правильний інженерний підхід. Правильно зробити дренажні системи, щоб ця вода десь виходила і виходила не людям у доми і на поля. Це треба все зважити», – говорить Володимир Ферцович.
Голова Ради ветеранів війни за незалежність України при Мінветеранів Володимир Ферцович
Ветеран Сергій Янюк вважає, що родини полеглих повинні знати про дискусію навколо технічного стану та вибору ділянки.
«Єдине, що можливо, це проінформувати майбутні сім’ї загиблих воїнів, що там є така проблематика», – говорить Сергій Янюк.
Він закликає родини ознайомлюватися з позиціями фахівців, перш ніж ухвалювати рішення щодо місця поховання.
«Подумайте, спитайте спеціалістів, гідрологів та екологів, котрі розуміються на цьому».
Ветеран Сергій Янюк
Голова ГО «Ветеранська січ» Юрій Свистун, син якого загинув у 2022 році, підтримує саму ідею створення національного місця пам’яті, але критикує спосіб вибору та підготовки ділянки.
«Ви розумієте, в мене у двадцять другому році загинув син, і от з двадцять другого року я живу похованнями військових. Це дуже добре, що нарешті було вирішено зробити НВМК. Але те, як його зроблено і які були умови, – це не є нормально», – говорить Юрій Свистун.
Він закликає оцінювати не лише нинішній вигляд комплексу, а й можливі довгострокові наслідки.
«Зараз красиво, все зроблено достойно, красиво. Але подумайте трошки про те, що буде пізніше, після нас».
Голова ГО «Ветеранська січ» Юрій Свистун
За рік Мархалівка пройшла шлях від будівельного майданчика до місця, де вже ховають українських Захисників. Але разом із першими похованнями не зникли питання, які звучали тут ще до початку робіт. Суди визнали незаконними ключові рішення щодо землі, екологи й місцеві жителі продовжують говорити про ризики, а частина ветеранської спільноти вимагає від держави чітких відповідей. І тепер ціна помилки значно вища, адже йдеться вже не просто про гектари лісу чи будівельний проєкт. Йдеться про місце національної пам’яті, яке мало б від самого початку не залишати сумнівів – ані в законності, ані в безпечності, ані в гідному ставленні до тих, кого тут ховають.
У Києві ветерани, ветеранки, люди з інвалідністю внаслідок війни та члени родин загиблих захисників можуть отримати фінансову підтримку для відкриття або розвитку власного бізнесу. Міська програма передбачає компенсацію до 99% відсотків за кредитом на строк до шести років. Максимальна сума кредиту, на яку поширюється компенсація, становить 50 млн грн.
Про це повідомляє NV Бізнес.
За даними соціологічних досліджень Українського ветеранського фонду Міністерства у справах ветеранів України, понад 60% українських ветеранів хочуть започаткувати або розширити власну справу. Водночас однією з головних перешкод залишається нестача стартового капіталу.
Київ не видає підприємцям окремий пільговий кредит. Підприємець оформлює позику в одному з банків-партнерів, а міський бюджет компенсує до 99% нарахованих банком відсотків протягом усього строку участі в програмі — до шести років. За словами директора Департаменту промисловості та розвитку підприємництва КМДА Володимира Костікова, фактично це дозволяє майже повністю зняти з підприємця відсоткове навантаження за кредитом.
Кредитні кошти можна використати, зокрема, на:
придбання обладнання;
модернізацію виробничих ліній;
купівлю нежитлової нерухомості;
впровадження енергозберігаючих технологій;
поповнення обігових коштів;
запуск нового бізнесу.
Тобто програма розрахована не лише на невеликі підприємства, а й на бізнес, якому потрібні значні інвестиції у виробництво чи матеріально-технічну базу.
Учасниками програми можуть бути ФОПи та юридичні особи, засновниками яких є ветерани, учасники бойових дій, люди з інвалідністю внаслідок війни або члени родин загиблих захисників.
Є кілька основних умов: бізнес має бути зареєстрований у Києві, сплачувати податки до міського бюджету та відповідати фінансовим і юридичним вимогам програми.
Для ветеранів та членів їхніх родин передбачена можливість отримання кредиту навіть на етапі стартапу — без обов’язкової вимоги щодо мінімального строку роботи підприємства.
Водночас конкретні умови кредитування банк визначає під час розгляду заявки. Тому перед поданням документів потенційним учасникам варто уточнити в банку-партнері, які саме послаблення діють для їхньої категорії.
Окрім компенсації відсотків, для окремих бізнес-проєктів передбачена безповоротна фінансова допомога до 1,5 млн грн. Її можна спрямувати на компенсацію власного внеску, який банк вимагає для отримання інвестиційного кредиту, або на погашення частини тіла кредиту чи відсотків. Це може дозволити підприємцю зменшити фінансове навантаження на старті роботи бізнесу.
Щоб подати заявку, підприємецю потрібно звернутися до одного з банків-партнерів програми та подати заявку на кредит. Банк перевіряє фінансовий стан підприємства, юридичну структуру, відсутність податкового боргу та оцінює реалістичність бізнес-плану. Після цього проєкт може бути поданий для участі в механізмі компенсації, передбаченому Київською міською держадміністрацією.
Наразі до програми долучився 21 банк-партнер.
Таким чином, для ветеранів та їхніх родин програма поєднує одразу два інструменти підтримки: компенсацію більшої частини відсотків за кредитом та можливість отримати до 1,5 млн грн безповоротної допомоги для окремих проєктів.
За роки роботи зі зверненнями ветеранів, ветеранок та членів їхніх родин жодного посадовця не притягнули до відповідальності за порушення їхніх прав.
Про це заявив Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець під час презентації Спеціальної доповіді «Про стан реалізації ветеранської політики в Україні».
За словами омбудсмана, Офіс уповноваженого неодноразово встановлював конкретних посадовців, дії яких призводили до порушення прав ветеранів. У таких випадках Офіс звертався до керівництва міністерств та військових частин із проханням притягнути винних до дисциплінарної відповідальності. Лубінець зазначив, що йдеться, зокрема, про посадовців військових частин, територіальних центрів комплектування, консульських установ, військово-лікарських комісій та міністерств.
«Ми з року в рік порушуємо це питання, але досі не запропонували систему відповідальності конкретного посадовця, який порушив право ветерана чи ветеранки або членів їхніх сімей», — сказав омбудсман.
За його словами, у багатьох випадках дії посадовців мають ознаки щонайменше адміністративних правопорушень. Лубінець закликав керівників реагувати на такі випадки та застосовувати дисциплінарні стягнення.
«Жодного посадовця не притягнено до відповідальності. Жодного», — наголосив він.
Омбудсман також розповів про результати моніторингових візитів Офісу уповноваженого у 2023–2026 роках. За цей період провели 119 візитів у 13 областях України. За словами омбудсмана, моніторинги показали значний розрив між державною ветеранською політикою та реальною підтримкою ветеранів. Однією з проблем він назвав нестачу фахівців із супроводу ветеранів у громадах. У частині громад таких спеціалістів недостатньо або їх немає взагалі.
Ще одна проблема — місцеві програми підтримки ветеранів. Лубінець зазначив, що в окремих громадах їхнє затвердження стає формальністю. На реалізацію програм можуть не виділяти кошти або виділяти недостатньо. Частина передбачених коштів при цьому залишається невикористаною.
Також, за словами омбудсмана, доступ до послуг відрізняється залежно від місця проживання. Найбільші труднощі мають ветерани із сільських, віддалених та прифронтових територій. Серед системних проблем Лубінець назвав відсутність мінімального уніфікованого пакета послуг, який був би обов’язковим для кожної громади, а також недостатню комунікацію про доступні програми та можливості отримання допомоги.
У своїй доповіді він також звернув увагу на нестачу реабілітаційних центрів у громадах. За його словами, через різний рівень доступності допомоги ветеран після повернення з фронту фактично залежить від того, де він живе.
«У результаті після фронту ветеран потрапляє не в систему підтримки, а в лотерею за місцем проживання», — сказав Лубінець.
Він наголосив, що така ситуація є неприйнятною для людей, які захищали Україну, та потребує змін.
Також Лубінець зазначив, що в Україні вже понад 2 млн ветеранів, а їхня кількість надалі зростатиме. За його словами, ветеранська політика впливатиме на українське суспільство та державу щонайменше наступні 30 років.
28–29 серпня 2026 року в Києві відбудеться національний відбір до збірної України, яка представлятиме країну на міжнародних спортивних змаганнях Strong Spirit’s Games 2026.
До участі у відборі запрошують ветеранів і ветеранок, військовослужбовців та представників силових структур, які мають статус учасника бойових дій.
За результатами змагань визначать Захисників і Захисниць, які увійдуть до складу офіційної збірної України та представлятимуть державу на міжнародних змаганнях у місті Земмерінг, Австрія.
Учасники змагатимуться у п’яти дисциплінах: жимі лежачи на кількість повторень, веслуванні на тренажері, ейрбайку, ривку гирі, естафеті «Інвастронг».
Організатори зазначають, що змагання мають стати можливістю для ветеранів і ветеранок продемонструвати силу, витривалість та спортивні навички.
Для участі у національному відборі необхідно заповнити реєстраційну форму учасника.
Національний відбір проводить Міністерство у справах ветеранів України у партнерстві з Федерацією стронгмену України. Захід відбувається в межах реалізації Стратегії ветеранської політики та Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні, започаткованої з ініціативи першої леді Олени Зеленської.
Ветеран із Ніжина Іван Вовкогон отримав найбільший грант за програмою «Грант для ветеранів та членів їх сімей» — 1 млн грн. За ці кошти він придбав спортивне обладнання та відкрив власний фітнес-клуб Nexus Athletic.
Після початку повномасштабного вторгнення Іван Вовкогон, попри вік, долучився до добровольців і разом із підрозділом ТРО захищав Ніжин. Після повернення до цивільного життя вирішив започаткувати справу, пов’язану з фізичним і психологічним відновленням людей.
Іван має інвалідність ІІ групи внаслідок війни, тож і сам проходив відновлення у різних закладах. Він ретельно вивчив це питання на власному досвіді та мав чітке бачення того, яким має бути його фітнес-клуб.
Навесні 2026 року в Ніжині запрацював Nexus Athletic. Іван Вовкогон став першим переможцем на Чернігівщині, який отримав максимальну суму гранту за цією програмою — 1 млн грн.
За власні заощадження він зробив ремонт приміщення, а грантові гроші спрямував на придбання сучасного спортивного обладнання. Також створив п’ять робочих місць: для двох інструкторів тренажерного залу, масажиста, адміністратора і прибиральника.
Nexus Athletic пропонує не лише заняття у тренажерному залі. У клубі працюють інструктори, є масажний кабінет, солярій та фітнес-бар.
Фітнес-клуб долучився до державної програми «Ветеранський спорт». Її учасники можуть використовувати кошти, отримані через застосунок «Дія», для занять спортом, зокрема й у цьому клубі.
За словами підприємця, спорт для нього — це не лише про зовнішній вигляд.
«Бути здоровим сьогодні — це тренд. Люди приходять у фітнес-клуби не лише для того, щоб мати гарний вигляд. Це можливість підтримувати здоров’я, покращувати психологічний тонус і відновлюватися», — зазначив він.
Українська асоціація лобістів та адвокатів (НАЛУ) підтримала ініціативу щодо нульового розмитнення автомобілів для ветеранів за принципом «одне авто — одному ветерану».
Про це йдеться в повідомленні на сторінці UNLAofficial.
Ініціатива передбачає можливість безкоштовного розмитнення одного автомобіля для одного ветерана. Йдеться як про нові, так і вживані автомобілі.
В НАЛУ зазначають, що доступ до автомобіля має сприяти мобільності ветеранів та створювати більше можливостей для роботи й повернення до активного життя.
За інформацією організації, ініціативу вже озвучили профільному міністерству. Наразі триває доопрацювання відповідних законопроєктів.
Координацію ініціативи від НАЛУ здійснює Жанна Грушко, голова відділення у Вінниці та адвокатка.
У Полтаві ветеран російсько-української війни Артем Ліфрідов розвиває стрітфуд «Pro галушки», який популяризує гастрономічну культуру Полтавщини. У закладі традиційні полтавські галушки подають у сучасному форматі швидкого харчування.
Артем Ліфрідов також представляє Полтавську область у Раді ветеранів війни за незалежність України при Міністерстві у справах ветеранів. Кошти на розвиток власної справи ветеран отримав у межах програм «Варто» від Українського ветеранського фонду Мінветеранів та «Власна справа» від Державної служби зайнятості.
Нині «Pro галушки» працює у двох локаціях у Полтаві: на вулиці Соборності, 2 та на третьому поверсі ТРЦ «Київ» на вулиці Зіньківській, 6/1А.
Проєкт стоврювався не лише з метою заробітку, а й для того, щоб відроджувати та популяризувати гастрономічну культуру й історію Полтавщини. Традиційні галушки у «Pro галушки» адаптували під формат швидкого та зручного харчування. Таким чином, регіональну страву можна скуштувати не лише у традиційному вигляді, а й у сучасному форматі стрітфуду.
Один із закладів під час робочого візиту до Полтавщини відвідав міністр у справах ветеранів України Віталій Кім. Він ознайомився з роботою «Pro галушки» та досвідом Артема Ліфрідова у розвитку ветеранського бізнесу.
Артем планує масштабувати свій бізнес. Наразі команда працює над відкриттям власного виробничого цеху. Це дозволить збільшити обсяги виробництва та створити можливості для подальшого масштабування.
Окремий напрям роботи «Pro галушки» — підтримка ветеранів та їхніх родин. Заклад запустив франшизу, орієнтовану на ветеранів, ветеранок і членів їхніх сімей. За словами Артема Ліфрідова, такий формат може допомогти започаткувати власну справу, створити робочі місця та адаптуватися до цивільного життя через підприємництво.
У планах — розширення франчайзингової мережі в інших регіонах України. Заклади «Pro галушки» хочуть відкривати у різних містах і містечках країни. Разом із розвитком бізнесу команда планує популяризувати гастрономічну спадщину Полтавщини.
Віталій Кім наголосив на важливості розвитку ветеранського підприємництва. За його словами, такі бізнеси дають ветеранам і ветеранкам можливість реалізувати себе після служби, створювати нові робочі місця, розвивати громади та повертатися до активного цивільного життя. Для ветеранів і ветеранок також працює цифрова платформа «Кар’єра ветерана» Українського ветеранського фонду Мінветеранів. На ній можна шукати роботу з урахуванням навичок, отриманих під час служби, подати заявку на грант для розвитку власної справи та пройти навчальні відеокурси. На платформі доступні понад 40 тисяч актуальних вакансій.
