Навчальні програми покликані допомогти ветеранам і ветеранкам працевлаштуватися в агросекторі, заснувати або розвинути власне агропідприємство. Кожен курс включає п’ять модулів. Після реєстрації учасники одразу отримають доступ до відеоуроків, а також додаткових матеріалів. Навчатися можна в зручний для себе час і в зручному темпі. Після успішного проходження тестування надаються відповідні сертифікати про завершення курсу. Для учасників також передбачені різноманітні онлайн- та офлайн-заходи за участі фахівців, спрямовані на вдале працевлаштування в агросекторі.
Про це повідомляють представники проєкту «Розбудова моделей реінтеграції ветеранів в агросектор», пише ШоТам.
Наразі доступна реєстрація на такі програми:
Менеджмент у агросекторі
Основи фінансової грамотності в агросфері
Агробізнес для ветеранів
Агротехнології вирощування нішевих культур
Цифровізація, інформаційні технології, штучний інтелект в агросекторі
«Агробізнес для ветеранів»
Слухачі курсу дізнаються, де шукати грантові програми на започаткування чи розвиток власної справи, як правильно заповнювати аплікаційну заявку на участь задля збільшення шансів на отримання необхідного фінансування, які документи потрібно додати до заявки, як правильно прописати бізнес-план, визначивши концепцію, цілі та перспективи розвитку свого агробізнесу.
«Агротехнології вирощування нішевих культур»
Слухачі дізнаються про особливості агротехнологій вирощування спаржі, артишоку та шафрану (технологічні процеси, вибір сорту, підготовка ґрунту і посадкового матеріалу, застосування органічних і мінеральних добрив), правильного облаштування місць для зберігання, умов зберігання різних культур, стратегій реалізації продукції після зберігання.
«Інформаційні технології, цифровізація, штучний інтелект в агросфері»
Слухачі курсу ознайомляться з основними концепціями та технологіями ІТ в агросфері, навчаться використовувати ШІ, аналітику даних, цифрові платформи та електронні інструменти для модернізації, підвищення ефективності, продуктивності та конкурентоспроможності агробізнесу.
«Менеджмент в агросфері»
Слухачі курсу навчаться успішно керувати агробізнесом: організовувати діяльність агропідприємства на основі аналізу ринкових тенденцій і внутрішніх можливостей, ухвалювати управлінські рішення, враховуючи економічні, екологічні та соціальні фактори. Опанують навички стратегічного планування, управління фінансами, виробничими процесами, персоналом, ризиками, впровадження інновацій в агросекторі.
«Основи фінансової грамотності в агросфері»
Курс направлений на опанування фінансової грамотності й вміння ефективно управляти агробізнесом, що є ключем до успіху в умовах високої конкуренції. Зокрема, слухачі курсу дізнаються про особливості бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, управління ризиками й фінансовою стійкістю, інвестування та інноваційних управлінських практик в агросекторі.
Зареєструватися на обраний курс можна за посиланням.
29 листопада 2024 року у Києві відбувся тренінг на тему “Інклюзивні бізнес-практики для ветеранів війни та травмо-інформований менеджмент”, який відбувся в межах проєкту Good Governance Fund “Інклюзивна економіка”, що фінансується урядом Великої Британії, у партнерстві з Центром лідерства захисників України при НаУКМА. Цей захід покликаний поглибити знання та практичні комунікативні навички HR-фахівців та фахівчинь в травмо-інформованому підході, а також обговорити і навчитись застосовувати в роботі найкращі практики в сфері управління персоналом для створення безпечного й підтримуючого середовища для ветеранів й ветеранок війни.
Тренінг об’єднав 21 учасника та учасницю з провідних українських компаній, серед яких Укрпошта, Укрнафта, Агромат, Епіцентр, Юнік Трейд, SoftServe, Укренерго, Укртелеком.
Яна Чапайло, директорка Центру лідерства Захисників України при НаУКМА, наголосила: “Навчання травмо-інформованій комунікації наразі надважливе для всіх громадян. HR-фахівці потребують особливого посилення таких навичок, адже вони є першою і останньою ланкою комунікації з працівниками, зокрема з ветеранами. Економіка України потребує людей, адже це – податки, а отже – посилення обороноздатності нашої держави. Тож найм на роботу ветеранів і ветеранок не тільки бажаний з точки зору їхнього особистісного розвитку і економічної незалежності після служби у війську, але й необхідний для успішного функціонування нашої країни сьогодні і в майбутньому. Саме тому ми пропонуємо навчання для HR-фахівців, аби вони фахово комунікували з ветеранами і ветеранками, були надійними партнерами, розуміли потреби і очікування своїх колег, а також почувались впевнено і фахово у комунікації з працівниками – ветеранами і ветеранками”.
Навчання складалося з кількох тематичних блоків, під час опрацювання кожного з яких учасники отримували поради досвідчених тренерів, ділились власним досвідом, спільно шукали рішень щодо дискусійних кейсів, які стосувались комунікації з ветеранами та ветеранками в процесі їх працевлаштування та роботи.
Обговорили, зокрема, вплив підходів, орієнтованих на ветеранів та ветеранок, на трансформацію HR-функції, як створити в роботі атмосферу підтримки та безпеки для всіх працівників, і для ветеранок та ветеранок в тому числі, а також, як шукати розв’язання складних ситуацій у комунікації з ветеранами та ветеранками.
Павло Горбенко, психолог, тренер, експерт Центру психічного здоров’я НаУКМА, зазначив: “Вже зараз ми спостерігаємо повернення ветеранів та ветеранок на підприємства, і з часом ця тенденція лише зростатиме. За відсутності розуміння бізнесом процесу адаптації ветеранів та ветеранок на підприємствах, звідки вони були мобілізовані, виникатимуть виклики як для самих ветеранів та ветеранок, яким і так непросто адаптуватися, так і для HR-фахівців, які можуть не мати необхідних знань для побудови ефективної системи підтримки на усіх етапах повернення. Якщо компанії не будуть готові до цих змін, це може призвести до втрати цінних працівників, які шукатимуть себе в інших місцях. А з іншого боку, у ветеранів складатиметься відчуття, що тут на них “не чекають”. На сьогодні дуже небагато великих компаній почали впроваджувати програми адаптації ветеранів, хоча стикнутися з цим доведеться усім. Саме тому подібні тренінги надзвичайно важливі, адже вони дають HR-фахівцям базові знання і напрямок для подальшого розвитку. Адже адаптація та інтеграція ветеранів — це довгий, але необхідний процес, який сприятиме і стабільності компаній, і відновленню економіки в цілому».
Актуальність тренінгу була очевидною з огляду на емоційні обговорення, дискусії та бажання учасників поділитись власним досвідом та поглядами на формування травмо-інформованої комунікації з ветеранами та ветеранками навіть попри завершення офіційної частини навчання, відсутність електроенергії та пізню годину. Адже якщо тема справді важлива, то пошук дієвих рішень стає пріоритетом, що відсуває всі інші справи на другий план, як це сталось і під час цього заходу.
З грудня в Україні почали свою роботу фахівці із супроводу ветеранів та демобілізованих осіб. Посада, яка була створена і впроваджена з метою підтримки учасників бойових дій на шляху реінтеграції у суспільство. Крім того, у їхні обов’язки також входить інформаційна підтримка щодо можливостей та послуг для ветеранів, грантів, реабілітації, пільг тощо. Але як ця система працює та як українцям отримати консультацію? Про це детально розповіла у своїй колонці на сайті Укрінформ Оксана Коляда, голова правління ГО «Простір можливостей» та колишня міністерка у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб (2019-2020 роки).
В чім особливості цього дуже актуального інструменту реінтеграції?
Ця колонка буде дуже практичною, але не дуже короткою. Проте, я впевнена, її прочитає багато людей, тому що запит на цю інформацію – неймовірно великий. Заздалегідь вдячна всім тим, хто зробив можливим запуск цього, без сумніву, дуже актуального інструменту реінтеграції.
ІСТОРІЯ ПИТАННЯ
Фахівець із супроводу ветеранів і демобілізованих осіб – це той фахівець, який має зробити повернення захисників і захисниць максимально комфортним і простим. Це – нова професія, новий дуже ефективний інструмент реінтеграції ветеранів.
Історія його появи не була легкою. Для нашої команди фахівець розпочався із вивчення методики ведення випадку. У лютому 2023 року ми розпочали тренінговий курс з підготовки «ветеранських кейс-менеджерів».
Паралельно з цим, свій експеримент розпочало тодішнє Міністерство у справах ветеранів. Цей експеримент називався «помічник ветерана». Як називався, так і реалізовувався. Головні недоліки того пілоту були: відсутність чітко визначеного професійного стандарту; єдиної методики навчання, яка ґрунтувалася б на практичних кейсах; критеріїв відбору кандидатів; виключна ставка на принципі «рівний рівному» при відборі кандидатів; відсутність всієї допоміжної документації, яка б дозволяла запустити цей проєкт повноцінно; неспроможність коректно працевлаштувати відібраних та навчених фахівців.
Немає сенсу шукати винних у невдалому пілоті, але потрібно було врахувати всі ці помилки в подальшій роботі. Тому з березня 2024 року ми розпочали спільну роботу з Мінветом щодо перезапуску проекту. Розпочали з базових речей – професійного стандарту та комплексної тренінгової програми. Обидва напрямки є супер пріоритетними.
ПРОФЕСІЙНИЙ СТАНДАРТ ТА ОСВІТА
Професійний стандарт по суті визначає компетенції та повноваження майбутнього фахівця. І тут у мене є одне дуже непопулярне, але надзвичайно принципове твердження. Найвищим пріоритетом при відборі фахівця із супроводу має бути його професіоналізм. Ми не можемо відмовити ветеранам (сьогоднішнім і завтрашнім) у непрофесійному чи малопрофесійному обслуговуванні. Це означає, що мають бути досить високі вимоги до професійного рівня фахівців, які згодом будуть проходити профільне навчання. Принаймні не менш високі, ніж вимоги до фахівців із соціальної роботи, лікарів, поліцейських. Чому це важливо? Тому що зараз лунають думки про те, що не важливо який освітній і професійний рівень буде у майбутнього фахівця із супроводу ветерана, головне, щоби він готовий був працювати на цій позиції і бажано мав бойовий досвід.
Я не збираюсь з кимось загравати, тому буду говорити максимально відверто. Позиція нашої команди полягає в тому, що фахівець має бути професіоналом. Так, розширити професійний стандарт можна і треба (і це зараз робиться). Але зрозумійте правильно, агроном повинен вирощувати хліб, сталевар – виливати метал, інженер – лагодити машини. З людьми, особливо такими важливими як ветеран, повинні працювати люди відповідного фаху, знань, навичок та емпатії. Емпатія – друга важлива якість для фахівця із супроводу. Якщо ви не починаєте день із хвилини Честі та Поваги, якщо ви не готові говорити при зустрічі з ветераном «дякую за службу», якщо для вас «вони всі однакові» – не ідіть в цю професію. І так, ідеально, якщо фахівцем із супроводу ветеранів працюватимуть самі ветерани. Принцип «рівний рівному» – дуже важливий і дуже ефективний. Але… на першому місці професіоналізм, на другому місці стійкість та спроможність, на третьому – бойовий досвід.
Про тренінгову програму. Ми пишаємось тим, що в основу рекомендацій Мінвету були покладені розробки тренерів, зібраних з усієї України в рамках роботи Тренінгового центру «Простору можливостей». Підготовка фахівців із супроводу триває 10 днів офлайн навчання і цілий блок самостійної роботи. Програма з підготовки провідних фахівців розрахована на 12 днів офлайн, самостійну роботу і додаткову супервізію у розв’язанні складних кейсів. Тренінгова програма – унікальна, ґрунтується на практичних кейсах, які розбираються в ході навчання. Класичних лекцій – небагато. В центрі програми – прикладний досвід, вивчення інструментів ведення випадку, розробка алгоритмів перенаправлення. Але, без таких стратегувань, рольових моделей, практичних ігор марно говорити про готовність фахівців до самостійної роботи. І, звісно, ми наполягаємо на пріоритеті офлайн-навчання і обовʼязковості професійної супервізії фахівців.
ГО «Простір можливостей», як імплементуючий партнер Міністерства у справах ветеранів по реалізації проекту фахівець із супроводу, за підтримки міжнародних партнерів, навчив по системі ТОТ, тренерів 5 центрів ветеранського розвитку, які здатні сьогодні здійснювати підготовку фахівців із супроводу у Житомирі, Вінниці, Львові, Дніпрі, Миколаєві. Найближчим часом розпочнеться навчання першої групи фахівців на базі Житомирського центру ветеранського розвитку, за що окрема повага ректору Житомирської політехніки Віктору Євдокимову та нашим міжнародним партнерам.
ІНСТРУМЕНТИ ВЕДЕННЯ ВИПАДКУ
Кейс-менеджмент – це один із найбільш ефективних і сучасних інструментів супроводу клієнтів. Різних. Він застосовується як у соціальній роботі, так і в інших сферах. Саме кейс-менеджмент у т.зв. брокерській моделі наша команда поклала в основу роботи фахівця із супроводу. Але є одна велика відмінність між кейс-менеджментом у соціальній сфері, та тими інструментами, які ми заклали у роботі фахівців із супроводу. Наш фахівець із супроводу ветеранів і демобілізованих осіб НЕ НАДАЄ послуг.
Він здійснює первинний скринінг (визначає потреби), розписує інструменти реалізації потреб, здійснює перенаправлення клієнта до надавачів послуг та супроводжує (відповідно до протоколів) результативність надання таких послуг.
Дуже важливим у застосуванні кейс-менеджменту є цифрові інструменти, а також професійно розроблена первинна документація (акт оцінки, індивідуальний план), яка має бути обовʼязково оцифрована (якщо не прямо зараз, то в майбутньому). Також, для ефективності інструментів кейс-менеджменту мають бути чітко розписані алгоритми взаємодії та перенаправлення, які повинні бути доведені до наших фахівців із супроводу. Ідеально, якщо така алгоритми будуть розроблені комплексними, у співпраці з усіма стейкхолдерами та закріплені відповідними нормативними документами (Постановою Уряду).
Також, кейс-менеджмент передбачає професійну супервізію.
ЩО ТАКЕ СУПЕРВІЗІЯ І ЯК ЇЇ ЗАБЕЗПЕЧИТИ
Окремі фахівці дуже добре розуміють значимість супервізійних інструментів. У першу чергу це – лікарі, психологи, соціальні працівники.
Відповідно до класичного визначення, супервізія фахівців – це професійна підтримка та наставництво, спрямована на подолання професійних труднощів, аналіз та усунення недоліків, вдосконалення організації роботи, запобігання професійному вигоранню, а також забезпечення емоційної підтримки.
У випадку із фахівцем із супроводу ветеранів, супервізія – це по суті допомога у розвʼязанні складних випадків. А їх, повірте, буде не те що багато, а неймовірно багато. Для того, щоби не наступати на граблі, повторюючи однотипні помилки, розробляються інструменти супервізії. Процес супервізії чітко повʼязаний із збором та обробкою аналітики. І ця аналітика – життєво важлива Мінвету зокрема і державі в цілому. Для того, щоби верифікувати ефективність супроводу ветеранів, визначати проблемні моменти і виправляти їх, прогнозувати тенденції, замовляти і фінансувати нові послуги, розраховувати вартість або доцільність нових пакетів послуг тощо.
Чи треба говорити, що навички супервізії – унікальні. Це не стільки про знання, скільки про досвід. І надавати супервізію фахівцям із супроводу повинні фахівці більш досвідчені. Таким чином ми говоримо про провідних фахівців.
Не забувайте також, що до функціоналу фахівця із супроводу віднесено також визначення ступеню ефективності місцевих ветеранських політик. А це також безпосередньо повʼязано із діяльність провідного фахівця, інструментами кейс-менеджменту, супервізією, ефективною обробкою аналітики.
ЗНАЧИМІСТЬ РОБОТИ З ІНФОРМАЦІЄЮ, ЗБОРУ ТА ОБРОБКИ АНАЛІТИКИ
Навіщо нам аналітика? Дуже показовий приклад із запровадженням того ж таки фахівця із супроводу. Скільки таких фахівців потрібно громадам? Мінвет передбачив, що один фахівець має працювати з 35 кейсами. Вважається, що 35 кейсів дорівнює 100 людей (мова іде про ветеранів і членів родин). Тоді чому така дивна вибірка по замовленню громад на фахівців. Є обласні центри (з населенням у 300 тисяч), які обмежились 1-2 фахівцями. А є малі громади на 6,5 тисячі мешканців, які також замовили собі 1-2 фахівців. Що не так з такими розрахунками? Відсутність адекватної інформації та аналітики. Як мінімум. А вже потім – розуміння, політична воля тощо.
За планами держави, в Україні вертикаль фахівців із супроводу налічуватиме 11-13 тис. спеціалістів. Їхня аудиторія – 1,5 млн ветеранів та ще 3-4 млн. членів родин. В ідеальному розумінні, 11 тисяч фахівців мають не тільки надавати супровід своїм клієнтам, але і збирати, обробляти аналітику, яка дозволить держав корегувати свою ветеранську політику в різних напрямках – медичному та соціальному забезпеченні, освіті, працевлаштуванні тощо.
Чи треба говорити про те, що фахівці мають бут навчені збирати та первинно обробляти таку інформацію? Чи є зрозумілим той факт, що найпростіше це здійснювати через сучасні цифрові рішення?
МІСЦЕ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ ФАХІВЦЯ ІЗ СУПРОВОДУ
Держава знаходиться на старті запуску проєкту. Зрозуміло, що з часом він корегуватиметься. Тому сьогодні є чимало проблемних питань. Зокрема, одне з них – місце працевлаштування. Ідеальною є система, коли фахівці із супроводу будуть працевлаштовані у спеціалізованих комунальних установах – ветеранських просторах. Тоді наші бенефіціари отримують комплексний супровід на місці, можливість звернутися до багатьох потрібних їм фахівців. Проте зараз, рішенням уряду передбачається працевлаштування фахівців із супроводу у будь-якій комунальній установі. Такий підхід визначає інструмент реалізації державної субвенції. Це означає, що сьогодні на практиці значна частина фахівців із супроводу буде працевлаштована в комунальних установах системи соціального захисту, яка має свої особливості та специфіку.
ПРОАКТИВНІСТЬ ГРОМАД
Ми любимо працювати з громадами. Міськими та сільськими головами, старостами, фахівцями з різних секторів. Чому? Тому що вони першими зустрічають наших бенефіціарів. Родини, громади, трудові колективи. Це – аксіома. Тому громади найбільше зацікавлені у реалізації сучасних, а головне ефективних інструментів реінтеграції ветеранів. Як сказав нам колись один сільський голова: «Я першим буду вітати появу фахівця, зроблю йому кабінет перед моїм, обладнаю його. Тому що я розумію, що зараз всі ветерани ідуть до мене. А так вони будуть іти до нього». І це правда життя. Надзвичайно поважаю місію старост. Вони поіменно знають і рахують кількість мобілізованих, звільнених зі служби, загиблих і зниклих безвісти. Для них це не цифри в статзвітності, а конкретні долі.
Але очевидно, що громади недокомуніковують. Хтось не вірить, що субвенція буде постійно, хтось думає – подивлюсь як воно піде, а потім «дозамовлю», хтось намагається вигадати свій «велосипед». Які найтиповіші проблеми виникають на цьому рівні. «Навіщо нам фахівець із супроводу, коли є ФСР». Тут все просто – один день стратегування і пояснення сутності ветеранської політики, і питання знімається. «ФСР теж раніше фінансувався з субвенції, а потім був перекладений на самі громади». В цьому випадку складніше. Гарантій ніхто дати не може. Але держава проводить комунікацію, що всі фахівці в повному обсязі, як в частині зарплат, так і в частині премії та надбавок будуть фінансуватись за рахунок державної субвенції. Можливо цю комунікацію потрібно посилити. «У нас сьогодні без роботи є агроном, я його знаю, нехай він буде фахівцем». Складна історія, потребує дуже серйозної адвокації. Люди ставляться до нової професії як до чогось не дуже серйозного. А це означає, що у свідомості закладається «проблемність ветерана».
З громадами потрібно комунікувати, постійно, треба демонструвати і вчити їх відповідальності. Це – непросто, це також є свого роду елемент супервізії. І хтось це має робити.
ЦЕНТР ПІДТРИМКИ ГРОМАД
Наша команда з березня місяця працювала над рамками кваліфікацій, професійним стандартом, тренінговою програмою, первинною документацією, тестами, електронним кабінетом, алгоритмами перенаправлення, деталізацією інструментів кейс-менеджменту. Це – титанічна і суперпрофесійна праця нашої команди, спільно з партнерами з Мінвету , а також міжнародних організацій. Окрема подяка програмі реінтеграції ветеранів IREX, Фонду «Відродження» – ви допомогли зробити все, щоби цей проект був імплементований.
І коли ми зрозуміли, що супервізія є одним із найбільших запитів як громад, так і самих фахівців, ми створили новий структурний підрозділ – Центр підтримки громад. Його завдання – консультації громад і фахівців щодо розробки та реалізації ветеранської політики на місцях. І це не тільки питання роботи самого фахівця. Це ще й про створення ветеранських просторів, розробку ефективних програм взаємодії та супроводу ветеранів, модернізації управлінської інфраструктури на місцях, навчанні фахівців тощо.
Одним із помічних інструментів Центру є універсальний чат-бот, здатний зняти 90% основних запитань, які сьогодні надходять нам з різних каналів комунікацій. Він постійно буде оновлюватись та доопрацьовуватись. Наше завдання в подальшому, зосередитися на розборі надзвичайно складних кейсів в ручному режимі. Для всього іншого мають бути системні рішення, в тому ж числі цифрові.
МОВОЮ ЦИФР
Тривалість тренінгового курсу для фахівців із супроводу – сумарно 150 годин. Це 150 годин суцільної практики і розбору кейсів.
Тривалість тренінгового курсу для провідних фахівців – на 20 годин більше, кейси ще більш складніші.
Перші декілька хвиль роботи відбірних комісій в 2024 році завершились відбором 561 кандидата у фахівці із супроводу.
З них 125 – ветеранів та 95 членів родин.
Понад 60% відібраних фахівців – знаходяться в резерві та очікують на створення робочого місця в їхній громаді (або ж перейти на роботу до іншої громади).
Співачка Валерія Охтирчанка та ветеран Віталій Верес презентували музичне відео “Мрія моя”. Кліп присвячений підтримці українських військових, які отримали поранення, зокрема тих, хто втратив зір. Валерія є авторкою слів, музики та режисеркою кліпу, а Віталій — головним героєм. А почалася ця співпраця після скандалу із одним із дуже відомих українських рок-гуртів, який не дозволив ветеранам використати пісні цього гурту для створення документального фільму про оборону Бахмута.
Одного разу авторка пісень і співачка Валерія Охтирчанка прочитала скандальну публікацію ветерана Віталія Вереса про те, що менеджер одного із дуже відомих українських рок-гуртів відмовив йому у використанні пісні цього гурту для створення документального фільму про оборону Бахмута.
Ця інформація викликала справжній резонанс та обурення у суспільстві. Валерія написала коментар під постом Віталія Вереса та висловила йому свою підтримку. Так почалася їхня співпраця.
«Коли я дізналася, що Віталій повністю втратив зір, подумала, що ніщо інше, як музика, може мати позитивний терапевтичний ефект як для Віталія, так і для інших захисників, які втратили зір у результаті отримання поранень на полі бою. Я почала стежити за діяльністю та спортивними досягненнями Віталія. Чесно кажучи, була дуже здивована його ентузіазмом, позитивом та цілеспрямованістю. Ось так я надихнулася на написання пісні «Мрія моя», — розповідає Охтирчанка.
Віталій Верес став головним героєм кліпу, що присвячений усім захисникам, які отримали поранення. Презентувати пісню та кліп було вирішено до Дня Збройних Сил України. Валерія Охтирчанка є авторкою слів та музики, режисеркою відео. Співачка розповіла, що над записом пісні також допомагали музиканти ВІА «Незламні» Зразково-показового оркестру ЗСУ, а гітарну партію виконав сержант Сергій Лебедєв.
Презентуючи музичне відео «Мрія моя», співачка Охтирчанка разом із ветераном Віталієм Вересом прагнуть привернути увагу суспільства до необхідності всебічної підтримки українських ветеранів, які отримали поранення, їхнього залучення у всі сфери життя країни, створення ініціатив, де кожен ветеран та кожна ветеранка могли б реалізувати свій потенціал після реінтеграції в цивільне життя.
Довідково
Валерія Охтирчанка — авторка-виконавиця, поетеса, Заслужена діячка естрадного мистецтва України. Перша пісня була випущена у квітні 2022 року, а в травні з’явилося музичне відео «World, We Need Peace», яке здобуло популярність за кордоном та принесло Валерії нагороди на численних музичних кінофестивалях: «The Paris Play Film Festival», «Butterfly International Film Festival», «Onyko Film Awards», та інших.
У серпні 2022 року вийшло відео «Червоний мак», яке у 2023 році здобуло нагороду «Minich Music Video Awards» у номінації «Кращий драматичний музичний відеокліп». З 2023 року Валерія бере участь у благодійних концертах, зокрема «9-й Фестиваль військової авторської пісні» та media event project «Mama Special – 2023».
Як військовослужбовиця та учасниця АТО, Валерія написала багато віршів на патріотичну тему, що стали піснями. Її творчість включає 16 синглів, серед яких пісня «Воля», присвячена військовослужбовцям ЦСО «А» СБУ. Також співпрацює з ВІА «Незламні» Зразково-показового оркестру ЗСУ.
Віталій Верес — боєць, який втратив зір на війні, професійний спортсмен, кулеметник штурмового батальйону 3-ї бригади оперативного призначення імені полковника Петра Болбочана. Він є членом збірної України зі стронгмену, на міжнародних змаганнях здобув 3 срібні та 2 золоті нагороди, встановив рекорд України в дисципліні «Ейрбайк».
Також Віталій є амбасадором БФ «Світло в тобі», учасником фотопроєктів Марти Сирко та Ольги Казанцевої.
В Україні ветерани та особи з інвалідністю отримують нові можливості для працевлаштування у сфері гуманітарного розмінування. З початку повномасштабного вторгнення росії Міжнародна організація The HALO Trust розмінувала понад 5 мільйонів квадратних метрів української землі та почала залучати ветеранів до своєї діяльності, використовуючи їхній безцінний досвід і створюючи нові робочі місця для людей з інвалідністю.
«По-перше, це справді гарна ініціатива, повернути людей до роботи. Ми даємо шанс кожному прийти, працювати та показати свої вміння. Ветерани приносять у команду військові та тактичні знання, яких нам бракує», — коментує керівник відділу дистанційного зондування The HALO Trust Джон Вілсон.
Руслан Якоб, один із аналітиків зображень, з початку повномасштабного вторгнення служив у зоні бойових дій. Там, під час виконання одного з бойових завдань, чоловік отримав поранення, яке призвело до ампутації ноги:
«Я влаштувався на цю посаду, тому що вона дуже схожа на попередній мій досвід служби в Збройних силах України, так як я був військовий на посаді сапера в інженерно-саперному взводі 110-ї бригади, це ТРО міста Запоріжжя. Я займався розмінуванням території, і на жаль, отримав поранення в тому році, і не зміг далі продовжувати службу», — коментує ветеран.
Павло Хазяїнов народився в Краматорську, пішов добровольцем на захист країни ще у перші дні війни у 2014 році:
«Після звільнення з лав ЗСУ за станом здоров’я, в мене був час відновитися, десь поправити здоров’я, і коли я почув про те, що UNDP проводить навчальні курси, по спеціальності фахівець аналітики та супутникових зображень, це дуже цікаво було для мене», — ділиться досвідом Павло Хозяінов.
Для Данила Воронова ця робота є ще одним фронтом боротьби за побратимів, які зараз перебувають у полоні і завдяки яким він лишився живим:
«Саме тут працюю місяць, нам запропонували курси, після курсів подали резюме, нам відповіли. І от місяць рівно тут. Відчуття, що щось можна зробити гарне для країни, для людей, от саме що відчуття потрібності», — говорить ветеран.
Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».
Проєкт “Пам’ять мого роду” стартував у Державному архіві Хмельницької області. Його головна мета — допомогти ветеранам російсько-української війни та їхнім родинам у процесі адаптації до мирного життя. В рамках проєкту учасники досліджують історію рідного краю та України через створення власного родового дерева.
Як зазначила директорка архіву Катерина Бурдуваліс в ефірі Українського Радіо Хмельницького, ідея виникла після спостережень за військовими, які під час відпусток зверталися до архіву, щоб скласти своє генеалогічне дерево чи дослідити важливі історичні події.
Як зародився проєкт?
За словами пані Бурдуваліс, необхідність створення такого проєкту стала очевидною під час форуму ветеранів, організованого Хмельницькою обласною військовою адміністрацією. Архівісти вирішили допомогти військовим через вивчення власного коріння, адже це може стати формою психологічного розвантаження. До ініціативи долучилися управління ветеранської політики, військова адміністрація, музейний заповідник “Межибіж” і навіть бізнес-структури, які забезпечили комфортні умови для проведення досліджень.
Як проєкт допомагає ветеранам?
Робота з генеалогією організована так, щоб бути цікавою й доступною. Учасники працюють в архіві разом із фахівцями, збираючи інформацію про своїх предків: прізвища, дати народження, місця проживання. Архівісти перевіряють наявність таких даних у базі або ж звертаються до інших установ. Вже після першого дня роботи учасники мають основу для свого родового дерева, яке за потреби доопрацьовується. Ветерани також отримують архівні довідки, що містять записи про народження, шлюб, смерть чи інші документи.
Окрім генеалогічних досліджень, учасники мають змогу провести час у спокійній обстановці та поспілкуватися з психологами, що сприяє їхній емоційній стабільності.
Скільки родин залучено?
Щомісяця до проєкту долучаються п’ять ветеранських родин. Такий підхід дає змогу приділяти увагу кожному учаснику. Наразі вже понад 50 родин подали заявки, тож попереду ще багато роботи.
Як долучитися до ініціативи?
Щоб стати учасником проєкту, необхідно звернутися до управління ветеранської політики Хмельницької обласної військової адміністрації або до відповідних районних відділів, наприклад, у Шепетівці чи Кам’янці-Подільському. Після обробки заявки з родиною зв’яжуться для подальшої співпраці.
Чи є вже якісь історії чи відгуки, які вас особливо зворушили?
Однією з найбільш емоційних історій стала розповідь однієї з родин-учасниць. Дружина ветерана, працюючи з архівними документами, знайшла інформацію про свою покійну матір. Вона дізналася, що її мама була прийомною дитиною, що допомогло жінці зрозуміти багато деталей про ставлення до її матері в сім’ї. Це відкриття стало для неї водночас і шоком, і полегшенням, оскільки відповіло на давні запитання.
Ви згадували, що проєкт також включає роботу психологів. Що це за складова?
Робота психологів є невід’ємною частиною проєкту. На початковому етапі, під час дослідження родоводу, ветерани проходять спеціальні тренінги, які проводить коуч Альона Маримонська. У другій частині, під час ретритів у Меджибожі, до роботи долучаються психологи районних адміністрацій. Вони допомагають учасникам впоратися з емоційними труднощами, зокрема через групові та індивідуальні сесії.
Чи плануєте масштабувати цей проєкт на інші регіони?
Так, ми дуже зацікавлені в тому, щоб ініціатива охопила всю країну. Голова Державної архівної служби України Анатолій Хромов підтримує наш проєкт, тому ми сподіваємося, що найближчим часом такі дослідження стануть доступними у всіх областях.
Чи можуть інші громадяни долучитися до генеалогічних досліджень?
Так, ми запрошуємо всіх бажаючих скористатися послугами нашої читальної зали в Хмельницькому обласному архіві. Самостійне дослідження в читальній залі є безкоштовним. Однак, якщо вам потрібна допомога архівістів, така послуга надається на платній основі. Крім того, значна частина матеріалів доступна в онлайн-форматі.
Що б ви порадили людям, які хочуть почати досліджувати історію свого роду?
Перш за все, варто зібрати якомога більше достовірної інформації про своїх предків. Найважливіше — знати повні імена, включаючи дівоче прізвище матері, а також роки та місця народження. Для записів, датованих до 1921 року, важливо врахувати віросповідання, оскільки це суттєво полегшить пошук у церковних документах. Ця підготовка збільшує шанси знайти необхідні дані.
Кабінет Міністрів України на своєму засіданні погодив запропоновані Мінветеранів зміни до Закону “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.
Ними передбачено звільнити учасників бойових дій, осіб з інвалідністю внаслідок війни та постраждалих учасників Революції Гідності на період дії воєнного стану від обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників авто та впродовж одного року після його припинення (скасування) не сплачувати страхові платежі за внутрішніми договорами страхування.
Справа в тому, що зараз учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, які особисто керують належними їм авто звільняються від обов’язкової автоцивілки. Проте після вступу у дію норм нового Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» вже з 1 січня 2025 року оформлювати автоцивілку довелося б.
“Держава має забезпечити соціальну підтримку та захист для тих, хто захищав і продовжує захищати нашу свободу й незалежність. Тому ми пропонуємо відтермінувати на період військового стану та ще рік після його скасування обов’язкове оформлення страхових платежів для учасників бойових дій, осіб з інвалідністю внаслідок війни та постраждалих учасників Революції Гідності. Дякую Уряду за підтримку”, — зазначила Міністерка у справах ветеранів України Наталія Калмикова.
Далі проєкт закону буде переданий на розгляд та ухвалення Верховній Раді України.
У Рівненській області наразі близько 30 тисяч старшокласників (це учні 10-11 класи, а з 2027 року – 10-12 класи) вивчають предмет “Захист України”. Для цього підвищення кваліфікації пройшли майже 130 педагогів, включаючи ветеранів з бойовим досвідом. Предмет оновлено новими темами і модулями, а освітню програму погоджено з Міністерством оборони України.
Під цей предмет створені і ще створюються спеціальні освітні осередки. Наразі на Рівненщині таких 43. Область отримала майже 84 млн грн перехідної субвенції, щоб оснастити ці кабінети. При цьому обов’язковою умовою є співфінансування від громад, зокрема, на ремонт приміщень.
За кошти субвенції купують симулятори польотів, дрони, навчальні тири і макети для стрілецької підготовки, аптечки і макети для відпрацювання домедичної допомоги, набори для роботи з електронікою, зв’язком і 3D-друком та багато іншого.
За інформацією департаменту освіти і науки РОДА, яку озвучили на засіданні Ради громад при голові обласної ради, один осередок для викладання “Захисту України” вартує від 1 до 2,5 млн грн.
“Цей стратегічно важливий предмет набирає обертів на Рівненщині. Ми обрали його для обговорення на Раді громад ще й в контексті широкого обговорення загальновійськової підготовки. Нація має бути сильною, коли такі божевільні “сусіди” поруч”, – зауважив голова обласної ради Андрій Карауш.
Оксана Козина, підприємиця та дружина захисника, отримала від Львівської міської ради ветеранський ваучер. На ці кошти вона закупила обладнання та відкрила свою першу beauty-студію, яка запрацювала з 1 грудня, на вул. Замковій у центрі міста Винник.
Оксана Козина понад 20 років пропрацювала в салоні краси. Жінка – чемпіонка України в багатьох категоріях перукарської майстерності, сертифікована тренерка та викладачка.
«Я працювала в приватного підприємця, але вже давно мріяла відкрити щось своє, працювати і викладати – навчати дівчат того, що я вже досягла. Адже я завжди вчилася нового. Загалом у сфері розвитку beauty-індустрії, а не лише перукарської справи», – розповідає Оксана.
Чоловік Оксани – військовослужбовець. Його мобілізували ще у 2015 році. Спершу він служив в артилерії, а повернувшись додому влаштувався у військову частину як зв’язківець. Нині він також у війську.
Аби відкрити свій салон, Оксана почала дізнаватись про різні програми грантової підтримки. Як дружина захисника жінка подалась на конкурс з підтримки ветеранського бізнесу від Львівської міської ради і отримала ваучер.
Львівська міська рада дала ваучер на суму у 220 тисяч гривень, проте Оксана використала лише частину коштів – 143 тисячі на закупівлю меблів до салону. Решту облаштовувала за власні гроші.
«Корисним був цей досвід ще й для того, що в мене з’явилася впевненість, що я все ж можу це зробити. Тобто така фінансова підтримка додає тобі впевненості в тому, що все-таки можна починати щось робити», – додала Оксана.
Згодом підприємиця планує працевлаштовувати кількох працівників.
Донеччина для придбання житла для ветеранів з числа внутрішньо переміщених осіб додатково отримала від держави 376,7 мільйона гривень. Так, до кінця року ще 169 сімей учасників бойових дій отримають ці кошти.
Зазначається, що кошти вже надійшли на рахунки громад області, наразі військові адміністрації виконують необхідні перевірки даних щодо отримувачів грошової допомоги.
За ці кошти ветерани протягом 12 місяців зможуть придбати житло на території України.
В ОВА також додали, що протягом 2024 року 124 родини ветеранів вже отримали кошти на спеціальні рахунки. З них – 53 родини вже купили житло на території України.
