В Україні ветеранам війни можуть надати законне право на придбання, володіння та приховане носіння короткоствольної вогнепальної зброї для самооборони. Таку пропозицію висунув військовий юрист, голова ГО «Український центр законодавчих ініціатив та правового захисту» Микола Груздов.
За його словами, таке право має діяти не автоматично за посвідченням ветерана, а за умови проходження визначених законом перевірок. Серед запропонованих умов — перевірка досвіду поводження зі зброєю, знання правил її використання, за потреби — додаткове навчання, реєстрація зброї та відповідальність за її зберігання, носіння і застосування.
Чому ветеранам пропонують надати таке право
Один із головних аргументів Груздова — під час служби держава вже довіряла військовим бойову зброю. Військовослужбовці можуть роками користуватися автоматами, кулеметами, гранатометами та іншими видами озброєння, виконувати бойові завдання й відповідати за його збереження.
На думку юриста, після звільнення держава має враховувати цей досвід під час вирішення питання про дозвіл на короткоствольну зброю.
“Держава сама вже визнала цю людину достатньо відповідальною, щоб довірити їй бойову зброю. Це для мене один із головних аргументів”, — говорить Микола Груздов.
Водночас рішення, за його пропозицією, має прийматися щодо конкретної людини, а не автоматично для всіх ветеранів.
Ще один аргумент — можливість самооборони. Груздов зазначає, що поліція не може перебувати поруч із кожною людиною цілодобово, тому в разі нападу між його початком і приїздом правоохоронців людина може залишатися без допомоги.
Який контроль пропонують
Автор ідеї наголошує, що йдеться не про вільний обіг зброї. Навпаки, він пропонує посилений державний контроль. Зброя має бути зареєстрована, її власник — встановлений, а правила зберігання, носіння та застосування — чітко визначені законом.
За порушення цих правил, зокрема незаконне застосування зброї, її передачу іншій людині чи носіння у стані сп’яніння, пропонується позбавляти права на зброю та передбачати відповідальність.
“Втратив зброю, передав іншій людині, носив п’яним, застосував незаконно — автоматичне позбавлення права на цю зброю, носіння і зберігання. Тобто ця позиція прямо протилежна збройному свавіллю. Не менше державного контролю, а більше. Але для тих, хто виконав і виконує усі вимоги, — реальне право, а не вічні обмеження з огляду на страх і побоювання, що ця людина може комусь нашкодити. Це ілюзія безпеки”, — аргументує він.
Також Груздов вважає необхідними перевірки, зокрема психіатричні, а за наявності законних підстав дозвіл має бути можливість не надати або анулювати.
Що кажуть противники
Один із головних аргументів проти — можливі психологічні проблеми у ветеранів після бойового досвіду. Груздов вважає, що в такому разі дозвіл не повинен отримувати конкретний ветеран, якщо його стан за визначеними медичними критеріями може становити небезпеку. Водночас, на його думку, неправильно поширювати таке припущення на всіх ветеранів.
Ще один аргумент — ризик використання зброї під час конфліктів. Автор пропозиції вважає, що за залякування, помсту або використання зброї для з’ясування стосунків має наставати кримінальна відповідальність і втрата права на зброю.
Водночас він наполягає: право на зброю не означає право на насильство. Зброя, за його концепцією, має бути засобом самооборони лише у випадках реальної небезпеки.
“Звісно, що я, як і будь яка адекватна людина, проти того, щоб ствол ставав аргументом у сварці. Зброя повинна залишатися засобом самооборони останньої надії для захисту від реальної небезпеки, а не способом показати, хто тут головний. І за порушення цієї межі повинна наставати дуже серйозна відповідальність аж до втрати права на зброю та жорстких санкцій”, — наголошує експерт.
Наразі це позиція та пропозиція Миколи Груздова, а не чинна норма українського законодавства.
