Пане Володимире, настав час визначатись, адже виникає питання чи Ви – Президент України, чи просто людина Коломойського?

Вчора у інтерв’ю виданню «The New York Times», Ваш (як Ви неодноразово заявляли) друг Ігор Коломойський зробив заяви, які підпадають під статтю 111 УК «Державна зрада». Закликав до миру з країною-агресором та нашим особистим ворогом російською федерацією та висловлював бажання стати з ними під прапор якогось ”нового Варшавського договору”.

Після виходу цього інтерв’ю пройшло вже достатньо часу. Більше ніж потрібно для реакції людини, яка є патріотом своєї країни, але від Вас жодного слова. Святкуєте прийняття закону про землю?
Це не є прийнятним для ветеранської спільноти та проукраїнського населення нашої Країни.
Зважаючи на вищесказане ми ВИМАГАЄМО від Вас, як від гаранта Конституції:

1. Зробити офіційну заяву щодо заяв І. Коломойського та дати належну оцінку його словам.
2. Доручити відповідним органам розпочати слідство за ст. 111 «Державна зрада» щодо цього випадку.
3. Законодавчо затвердити вектор руху нашої Держави до НАТО та ЄС.

Ми, ветерани російсько-Української війни вважаємо неприпустимим будь які загравання з нашим ворогом та зробимо все, щоб це стало неможливим для будь кого з тих, хто знаходиться на нашій території – Українській землі, незалежно від громадянства та статусу!

Слава Україні!
Слава Нації!

Командувач Української добровольчої армії Дмитро Ярош обурився розвитком подій в країні і запропонував радикальний план дій.

Жорсткий пост-звернення до українців він опублікував на своїй сторінці в Facebook. Лідер УДА почав його із слів підтримки на адресу заарештованого начальника Головного управління розвитку і супроводу матеріального забезпечення ЗСУ, генерал-майора Дмитра Марченка (його підозрюють в закупівлі неякісних бронежилетів).

За характером він не тиловик, а бойовий офіцер. Розслідувати будь-які прояви корупції – правильно. Але, на мою думку, це не про генерала Марченка. Я так розумію, що ці тилові щури з продажних судів знущаються із захисників України”, – обурився Ярош.

Також у нього викликало подив надання ГБР доступу до Стратегічного плану застосування ЗСУ і кадрова політика нинішньої влади України. Враховуючи це, Ярош запропонував кардинально змінити вектор розвитку України і переглянути підходи до управління державою.

“Наша Конституція дійсно потребує змін. Громадяни України, які не були задіяні в обороні держави Україна впродовж 2014-2019 років, не мають права обіймати високі державні посади. Громадянами України мають право бути тільки ті люди, які лояльно відносяться до держави і не обслуговують інтереси інших держав. Загальне виборче право – це зло, яке дозволяє водити по кругу наш народ.

Ми виганяємо одну банду, проливаючи свою кров, а на зміну їй приходить інша антиукраїнська банда, притому за неї голосують все ті, хто палець об палець не ударив для надбання свободи і справедливості”, – озвучив свої радикальні ідеї командувач УДА.

Він підкреслив, що бачить майбутнє України тільки в національному народовладді, а не в космополітичній демократії. Крім того, він не виключив, що країну знову можуть чекати позачергові вибори. За словами Яроша, ідеальним варіантом було б, якщо наступним президентом України став бойовий офіцер ЗСУ.

“Пристосованців, дезертирів, бариг, обслугу інших держав і народів – на хрін”! – жорстко підсумував він.

Нещодавно мені на очі потрапило відео, де обличчя одного з учасників акції здалося мені знайомим.
Він не голодував і тим більше не прагнув закінчити життя самоспаленням.
Відразу видно людина християнин і для нього самогубство є страшний гріх. Багато говорив і як мені здалося явно був організатором цього заходу. Все б добре і акція правильна, але навіщо підбивати людей не до боротьби, а до капітуляції.

Адже самогубство це капітуляція. Тільки представте собі, якби усі добровольці в 2014 році не взяли в руки зброю і не пішли захищати свою БАТЬКІВЩИНУ, свою УЛЮБЛЕНУ УКРАЇНУ, а замість цього стали спалювати себе на площі. Нехай навіть на червоній площі в Москві, навіть перед відеокамерами на очах всього світу.

Ну, і що, та увесь кремль лише сміявся над нами, а на лобне місце дружно стали б виносити каністри з бензином для “дурних хохлів”.

Абсурдність цієї ситуації очевидна. Ось тільки цілі організатора мені не ясні. Може він расист і нацист? Може хоче у такий спосіб викоренити іновірців таких як Аблязиз Усеинов. З почало зацькувати ветерана АТО голодом, а потім спалити живцем. І зробити це просто віртуозно руками самої ж жертви. У нас, що відмінили ст. 120 Кримінального Кодексу України? Ну, гаразд Слава Богу ця історія закінчилася без жертв, а дії цього так званого активіста залишимо на його совісті, якщо вона у нього є.

Мене найбільше зацікавила особа маніпулятора. А, головне, де я його бачив раніше. І вод всемогутній інтернет допоміг мені прояснити ситуацію.

Представляю вам маленьке резюме на нашого “героя”.

Представляю – Грекова Миколи Олександровича.

Народився Микола Олександрович в шахтарській сім’ї в селищі Біле (Лутугинский район Луганської області) 13 лютого 1970 року.
Після школи вчився в гірничому технікумі в Стаханове, працював електрослюсарем на шахті імені XIX партз’їзду КПРС.
У 1987 році він поїхав в Крондштат і поступив в 42-у школу фахівців рядового плавсостава ВМФ. Закінчивши мореходку, Микола Греков працював котельним машиністом в Мурманську, пізніше знову працював на шахті.

З 1994 року він займався приватним бізнесом. Цей бізнес по суті, як це часто бувало на Донбасе, був прикриттям місцевої ОПГ.

У 1998 році Микола Олександрович очолив правління громадської організації “Сприяння”, яка сприяла розвитку підприємництва, малого і середнього бізнесу і забезпечувала “захист” прав платників податків. У подальші роки він обіймав посаду директора підприємство “Сприяння плюс” і був в раді підприємців Луганська.

Політична діяльність Миколи Грекова розпочалася з його обрання депутатом Ювілейної селищної Ради. Потім він став депутатом Артемівської районної Ради в місті Луганську, Луганської міської Ради.

У 2003 році вступив в Партію регіонів, тривалий час очолював організацію ПР в селищі Ювілейний.

У 2009г. депутат міськради регіонал Микола Греков разом з В’ячеславом Серпокриловим і Арсеном Клінчаевим створили громадське об’єднання СССР (Союз “Соціальна справедливість і розвиток”). Скандаліст Арсен Клінчаев охоче взяв участь в постановочній бійці з найнятими особами, що зображували українських націоналістів, “протестуючих проти відродження СРСР” на презентації нової організації.

Організація СССР мала відверто провокаційний характер і, що називається, “приймала замовлення від населення”. Так, під час виборів мерів – 2010 вона висунула кандидатом однофамільця діючого міського голови “правозахисника” Владислава Кравченка (політтехнологія “кандидатів-двійників”, покликана заплутати виборця однаковими прізвищами у бюлетені).

У 2010 році Микола Олександрович став міським головою міста Александровск.
Член Союзу молодих депутатів України.

2011-м СССР брав участь в організації акцій протесту в Стаханове, де до влади прийшов неугодний Олександру Єфремову мер Юрій Борисов.

У 2012 році, Микола Греков був засуджений по частині 3 статті 368 УК України за хабарництво – разом з двома своїми співробітниками отримав 130 000 гривен за виділення підприємцеві земельної ділянки на території Александровска.

У серпні 2013 якимсь “дивом” був випущений під підписку про невиїзд. Після звільнення з СІЗО, активно влився в політичне життя. Микола Греков працював в команді Володимира Струка – творця загонів луганського “ополчення”, багаторічного “хазяїна” селища Ювілейний, почесного консула Росії.

Відзначається, що Струк в 2014 році підтримував бойовиків “ЛНР” і був одним з організаторів “референдуму”. Він активно виступав на мітингах бойовиків і відкрито агітував за відділення регіону від України.

22 лютого 2014 року Микола Греков і Серпокрилов з групою товаришів спробував імітувати “штурм” Луганської обладміністрації, влаштувавши сутичку з місцевими антимайданівцями, в ході якої постраждали 2 людини. По місту миттєво прокотилися панічні чутки про те, що в Луганську почалися криваві безлади.
Враховуючи, що “акція” Грекова і Серпокрилова виявилася приурочена до приїзду в Луганськ нардепа Єфремова, то цілком можна припустити, що таке збіг не випадковий.
Це була явна провокація, яка миттєво мобілізувала радикально налагоджених фанатів включення Луганської області до складу Росії (люди реально прийшли захищати обладміністрацію озброєними ланцюгами, бітами і арматурою), створила сприятливий контекст для піару Олександра Єфремова. Ця провокаційна акція запустила паніку в рядах більше осудних жителів міста, наразила на небезпеку справжніх мирних “евромайданівців”.

На відео колишній глава фракції “Партії Регіонів” Олександр Єфремов, розпалює ненависть серед українців і присягає на вірність нетверезим “антимайданівцям” озброєними дерев’яними дубинами і щитами, що були безробітними і майбутніми сепаратистами. На відео чітко видно, що разом з Єфремовим і своїм старим другом, і соратником по організації “СССР” Арсеном Клінчаевим, на сепаратистських зборах знаходиться і мер міста Александровск, Микола Греков.

Потім несподівано для усіх Микола Греков 15.08.2014 року вступає добровольчий батальйон “Айдар” де був зарахований солдатом на посаду “водія – електрика” згідно – наказу №47 від 18.08.2014г.

Багато його товаришів по службі, у тому числі перший комбат батальйону «Айдар» і народний депутат Сергій Мельничук, що зробив сенсаційну заяву відносно Миколи Грекова. Згідно з даними розвідки, які відомі Мельничуку, Грекова викрили в контррозвідувальній діяльності на користь сепаратистів і ставлять йому підозру в диверсійній діяльності. Справою Грекова займалася військова прокуратура. Але, і знову якимсь “дивовижним” чином йому вдалося уникнути відповідальності.

Так само відомо, що, впровадившись в “Айдар”, Греков займався підривною діяльністю, за замовленням екс-народного депутат Олександра Єфремова. Під личиною доброзичливості він постійно сіяв распі і розбрат серед добровольців “Айдара”, зливав інформацію на своїх однополчан як у військову прокуратуру, так і за “поребрик”. За таку діяльність отримав різке підвищення по службі. Будучи солдатом, відразу отримав офіцерське звання молодшого лейтенанта.

Після звільнення із служби з метою пролізти у ветеранське середовище і розвалити її зсередини відкрив масу фейкових ветеранських організацій. Разом з братами Серпокриловми з якими в 2009 році створювали “СССР” створив в Києві організацію “АТО-ВПЛ” куди став заманювати учасників АТО і переселенців з Донбасу.

Став спікером цієї громадської організації. В якості лідера організації відомий відвертими провокаційними акціями із спробою просування своїх особистих інтересів. Основний почерк ще з «региональских» часів у Миколи Грекова типовий – будь-яким шляхом пробитися до тих, що приймають рішення і впливати на них, ставлячи у вершині кута свої особисті інтереси.

Маючи не дужі ораторські і організаторські таланти, Микола Греков легко входить в довіру до людей, провокуючи їх на не адекватні вчинки на благо своїх інтересів.

Побратими – це маленьке попередження. Пам’ятайте, що під маскою вічно усміхненої і доброзичливої на перший погляд людини може ховатися личина перевертня. Наявність статутних документів і печаток декількох організацій ще не про що не говорить. А, за правильними розмовами і гаслами може ховатися злий намір.
Гарно думайте перед тим, як довіряти свою долю і долю Батьківщини всяким пройдисвітам і провокаторам.

Слава Нації! Смерть ворогам!

автор статті: “Патріот України – 14.88”

Ветеран АТО Микола Маланич витратив більше 100 тисяч гривен своєї премії від мерії на ремонт під’їзду львівської багатоповерхівки, де він живе разом зі своєю сім’єю. Гроші він отримав за участь у бойових діях на Донбасі. Про це говориться в сюжеті ТСН.

За словами Миколи, під’їзд не ремонтували вже більше 40 років. І йому вже набридло дивитися на розбиті сходинки і те, як молодим матерям доводилося тягати коляски, тому що в під’їзді не було пандуса.

Он думал, что соседи обрадуются, но вместо этого услышал недовольство. Некоторым не нравился цвет плитки и длинна перил, которые установили за 2 месяца работ. Были и те, кто возмущался, что ремонт идет слишком долго.

Чоловік самостійно профінансував ремонт. Завдяки ньому в під’їзді встановили нову плитку, пандус, перила, а також камери відеоспостереження.

За його словами, він хотів щось залишити після себе, і дати зрозуміти суспільству, що люди йдуть на війну не за пільги, землю і кредити з мінімальними ставками, а за тим, щоб відстояти незалежність України.

Спочатку була легка агресія. «Я вам нічого не винен», – щиро огризався у відповідь на незручні запитання журналістів «Схем» кандидат в президенти Володимир Зеленський у січні 2019 року.

Потім з’явилася зневага. «Як довела наша виборча кампанія, ми спілкуємося з суспільством без посередників, без журналістів», – упевнено оголосив про смерть класичної журналістики в окремо узятій країні глава Офісу президента Андрій Богдан у серпні.

Згодом, ймовірно, хтось таки усвідомив, що спілкуватися без посередників виходить не дуже, а про смерть чи непотрібність медіа говорити передчасно. Президент провів виснажливий прес-марафон, чотирнадцять годин поспіль демонструючи приязність і відкритість для медіа. Підозрюю, не сподобалося. Бо «у Зеленського» у підсумку вирішили відмовитися від пряника на користь батога. Точніше, одразу кількох батогів.

Батіг перший – «ми будемо визначати, хто є журналістом, а хто ні». 6 листопада президент Володимир Зеленський підписав указ про створення Ради з питань свободи слова та захисту журналістів. З метою «забезпечення дотримання конституційного права на свободу слова, налагодження ефективної взаємодії державних органів, засобів масової інформації, інститутів громадянського суспільства, зокрема щодо запобігання перешкоджанню законній професійній діяльності журналістів». Звучить красиво, правда ж?

Але тільки звучить. Уже на підготовчому засіданні Ради журналіст Максим Кречетов, якого офіційний сайт глави держави назвав «представником Офісу президента», заявив, що орган має «займатися питанням саморегуляції журналістів»: «Це питання національної прес-карти, про яку говорять уже не перший рік. Бо сьогодні кожен може надрукувати собі посвідчення працівника ЗМІ. Мають бути прописані єдині стандарти журналістики. Має бути формалізація редакційної політики кожної редакції, щоб факт порушення цих стандартів з боку власника, влади, самого журналіста можна було зафіксувати».

Ще раз: орган, створений президентом, хоче визначати, хто матиме право називатися журналістом і отримувати очевидні переваги офіційного статусу, наприклад, відповіді на свої запити, а хто буде цього позбавлений. І плюс до цього цей же орган хоче прописувати «стандарти» роботи журналістів і навіть втручатися у внутрішні правила. Щоб «фіксувати порушення». І, зрозуміло, карати за них.

У тій частині світу, яку прийнято вважати вільною (при усіх умовностях такого визначення), подібні функції зазвичай виконують медіапрофспілки. Або ж взагалі ніхто. Переконаний, що медіа щось порушує – ласкаво просимо до суду. А от керівні чи контрольні органи для медіа, створені державою чи під патронатом держави – пріоритет специфічних режимів, які прийнято називати авторитарними чи диктаторськими.

Батіг другий – «покажіть вашу бухгалтерію». Народний депутат від «Слуги народу» Олександр Ткаченко оголосив 06 листопада, що його фракція готує законопроєкт про засоби масової інформації в Україні, одним з пунктів якого буде запровадження «фінансового фейр-плей». Ідея не нова, нардеп говорив про неї і раніше. Однак саме зараз партія влади впритул підійшла до її реалізації.

Про що мова? «Україна – чи не єдина країна в Європі, де більшість приватних ЗМІ є збитковими. Це створює підозру, що власники впливають на журналістів. У футболі в УЄФА ось уже 10 років діє принцип так званого фейр-плей. Умовно кажучи – скільки заробляєш, стільки і витрачаєш. Якщо, наприклад, протягом трьох років ЗМІ є постійно збитковим, напевно, є шанс застосування певних санкцій», – переконує Олександр Ткаченко.

Яким чином такі правила поєднуються із лібертаріанством, яке нібито декларує «Слуга народу»? І що робити з 34-ю статтею Конституції України – «Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір»? Додам – і за свій кошт. Або що робити з медіа, чия модель апріорі не передбачає отримання прибутків?

Але це лірика, поговоримо про гроші і збитки. Пан Ткаченко, який з 2008 по 2019 рік очолював медіахолдинг Ігоря Коломойського «1+1», міг би дуже багато цікавого розказати про збитковість українських медіа. Як і про вплив власників телеканалів на журналістів і їх контент.

За оцінками учасників ринку, щорічні фінансові дотації власників найбільших медіа-холдингів України для покриття збитків складають від 30 до 100 мільйонів доларів. За таких умов поза «Чого зволите?» – єдина можлива позиція вітчизняних медіаменеджерів у стосунках із власниками.

Втім, якщо «фінансовий фейр-плей» таки буде запроваджено, олігархи та їх медіа постраждають найменше. Великий бізнес завжди знайде можливість «залити» гроші у свої медіа – хоча б наростивши обсяги дорогої і непотрібної реклами своїх металургійних комбінатів на своїх же телеканалах.

А от умовно незалежні середнячки і дрібота опиняться під загрозою. Не тому, що збиткові – якраз у дрібних з економікою все більш-менш непогано, відсутність умовного Ігоря Валерійовича чи Рината Леонідовича за спиною швидко учить жити по кишені. А тому, що сам факт існування «фінансового фейр-плей» означатиме повернення податкових перевірок.

Багато хто, мабуть, уже давно забув, а дехто через вік й не знає, проте у часи Леоніда Кучми саме податкова була головним інструментом розправи з неугодними ЗМІ. І навіть не важливо, були якісь порушення, чи ні. Я ж добре пам’ятаю на власному досвіді, як легко було паралізувати роботу редакції податковими перевірками та убивчими для невеликої газети штрафами. Пам’ятаю, як за місяць-два податкова могла відлякати майже усіх рекламодавців зустрічними перевірками. І податкових міліціонерів з автоматами у масках, які у вихідний день вирішили вилучити редакційні комп’ютери, щоб перевірити ліцензії на встановлений софт, теж добре пам’ятаю. Ніби учора було. А тому прекрасно розумію, навіщо Олександрові Ткаченку фінансовий контроль над медіа. Перепрошую, «фінансовий фейр-плей».

І, нарешті, третій батіг – «ви заарештовані за маніпуляцію!». 06 листопада – як багато всього за один день! – міністр культури, молоді та спорту Володимир Бородянський, теж, до слова, колишній топ-менеджер олігархічного медіахолдингу, заявив, що ініціюватиме реєстрацію законопроєкту про зміни до Адміністративного та Кримінального кодексів.

«Про поняття і критерії маніпуляції громадською думкою, маніпуляції суспільною свідомістю і введення як адміністративної, так і кримінальної відповідальності за маніпулювання, замовлення такого маніпулювання, за здійснення такого маніпулювання», – сказав він.

Чиновник визнав, що «межа між свободою слова і маніпуляцією тонка», а тому, на його думку, держава повинна знайти баланс між свободою слова і захистом від маніпуляцій.

І я вже бачу, як Печерський суд чи Окружний апеляційний суд Києва визначають іменем держави оту межу. Українські суди багато чого можуть визначити. Серед моїх власних судових кейсів є й такий: один з львівських судів визнав передрук тексту з польської «Rzeczypospolitej» оригінальним текстом, оскільки у моєму виданні він був опублікований… не польською, а українською. А отже, відповідати перед позивачем за образу його відсутньої гідності мали саме наше видання. І то була складна справа – суддя навіть викликав філолога для експертизи. Упевнений, межі між свободою та маніпуляцією визначатимуть простіше – на око. Інакше і не можливо, бо сам термін «маніпуляція» настільки нечіткий і важкий для окреслення, що, будучи імплементованим у Кримінальний кодекс, створить просто безмежний простір для зловживань. І тих же маніпуляцій, пробачте за тавтологію.

Якщо ж Володимир Бородянський мав на увазі покарання за поширення неправдивої інформації, то правова відповідальність за це встановлена і чинним законодавством.

І взагалі, якщо уже карати за маніпуляції суспільною свідомістю – то усіх без винятку, не лише журналістів. Чому б не мали відповідати ті політики, які дурили країну, обіцяючи швидкий мир? Мовляв, «треба просто перестати стріляти»? Чи, наприклад, мали б нести відповідальність автори і продюсери одного гумористичного шоу, які роками знищували репутацію одних політиків і створювали її для інших персонажів. Завдяки цьому шоу, до слова, пан Бородянський і став міністром, проте я не знаю, чи є ця обставина фактором, що пом’якшує вину.

Маленький прогноз замість висновків. Команді Володимира Зеленського вдасться впровадити анонсовані зміни для медіа. Сам президент, як каже глава його Офісу, дуже болісно сприймає негатив у медіа. І точно буде радий, якщо критики стане менше. Так само як і депутати з фракції «Слуги народу», де чи не кожен має уже персональний реєстр образ на журналістів. Повірте, не один Богдан Яременко був би радий, щоб ці надокучливі істоти присіли на строк від трьох до семи років.

І все це відбудеться під тотальний «одобрямс» електорату. Дозволю собі перефразувати Володимира Олександровича: «Вийдіть на вулицю і запитайте: журналюги брешуть чи ні? Я даю вам 100%, 100 людей запитаєте – 100 людей скажуть «так».

Чи зможе медіаспільнота стати на заваді таким планам? Ні. Безумовно. Її, медіаспільноти, просто не існує. Є сервільні та ялові «журналістські організації» і є окремі медіа-тусовки, рівень неприязні між якими просто зашкалює. Журналістам з великих холдингів описані вище проблеми рівень дискомфорту не підвищать – там звикли працювати в умовах численних обмежень. Дрібні ж будуть сподіватися, що їх не помітять. Кілька організацій будуть щасливі, бо отримають додаткові гранти на боротьбу за свободу слова.

І на якийсь час владі здаватиметься, що все у них вийшло і цілі досягнуті. Що усі вишикувалися струнко і готові славити. Приблизно так, як здавалося у 2010-2012 роках Януковичу і Ко, які щиро вірили: вони всерйоз і надовго.

---

1. Які зміни започатковані у наданні пільг на оплату житлово-комунальних послуг з жовтня поточного року?

Починаючи з 1 жовтня 2019 року діє новий механізм виплати пільг на оплату житлово-комунальних послуг. Пільги надаються у грошовій готівковій або безготівковій формі.

При цьому порядок розрахунку суми пільги залишається незмінним та визначається, як і раніше, залежно від:

• розміру знижки, на яку пільговик має право згідно із законом (зокрема, для осіб з інвалідністю внаслідок війни – це 100-відсоткова знижка, учасників бойових дій – 75-відсоткова, учасників війни, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни – 50-відсоткова; дітей війни – 25-відсоткова);
• кількості членів сім’ї пільговика, на яких відповідно до законодавства поширюються пільги;
• з урахуванням встановлених цін/тарифів (внесків) на житлово-комунальні послуги;
• соціальних нормативів.

2. Як отримати монетизовану пільгу на оплату житлово-комунальних послуг готівкою?

Пільговикам, які до 15 жовтня, як це передбачено діючим порядком, подали до управлінь соцзахисту відповідну заяву, пільги виплачуватимуться готівкою у спосіб виплати, зазначений у заяві (через банківські установи або виплатні об’єкти АТ «Укрпошта»).

Термін отримання коштів за жовтень: з 4 по 25 листопада.

Важливо! Наступний термін подачі заяв до 15 травня – в такому разі пільги готівкою надаватимуться з початку неопалювального періоду.

3. Який механізм надання пільги на оплату житлово-комунальних послуг у безготівковій формі?

Пільги у грошовій безготівковій формі призначаються без звернення пільговика.

Кошти за надані пільги у безготівковій формі (в межах загальної суми пільг, визначених законодавством) перераховуються надавачам послуг через АТ «Ощадбанк» щомісячно до 18 числа наступного місяця (за жовтень – до 18 листопада), у встановленій законодавством послідовності: опалення, гаряче водопостачання, централізоване водопостачання та водовідведення, електропостачання, газопостачання для приготування їжі та підігріву води, вивезення побутових відходів, послуги з управління багатоквартирним будинком.

Важливо! Зекономлені кошти можна буде отримати за підсумками опалювального сезону (раз на рік) по залишкам, які утворилися станом на 1 червня через АТ «Ощадбанк».

4. Як відбуватиметься пільгова оплата житлово-комунальних послуг у безготівковій формі?

Все відбуватиметься автоматично. Щомісяця надавачі комунальних послуг для АТ «Ощадбанк» формуватимуть онлайн платіжку пільговика. Банк згідно з наданою інформацією перераховуватиме їм пільгу.

Про зазначені розміри пільги та скільки залишається заплатити за комуналку, АТ «Ощадбанк» одразу інформуватиме пільговика смс-повідомленням.

Оплата за комунальні послуги проводиться безпосередньо пільговиком після отримання смс-повідомлення.

До сплати буде сума за конкретну послугу (послуги), у разі, якщо перерахована у визначеній послідовності загальна сума пільги не покрила вартість фактично спожитих послуг. Тобто сума, яку необхідно доплатити пільговику по кожному виду послуг, буде зазначена в смс-повідомленні.

Наприклад:

Зразок смс-повідомлення                      Зміст смс-повідомлення

Pilga 1651.40                Пільга 1651 грн. 40 коп. – загальний розмір пільги

ne pokryla

H_Voda 38.60               Водопостачання – 38,60 грн                   Суми за

Elektryka 84.00             Електропостачання – 84,00 грн             послуги, які

Gaz 67.53                     Газопостачання – 67,53 грн                    необхідно

Gytlo 86.72                   Послуга з управління                              пільговику

 багатоквартирним будинком                   сплатити

 (квартплата) – 86,72 грн                          самостійно

Detali v kabineti

Розрахована в межах норм сума пільги на оплату всіх житлово-комунальних послуг для учасника бойових дій становить – 1651,40 грн.* (це загальна сума пільгової знижки у розмірі 75% за всіма видами послуг, якими користується пільговик, в межах соціальної норми).

Оскільки пільга нарахована у розмірі 1651,40 грн, а плата за опалення складає 1250 гривень, то сума за опалення буде перерахована у повному обсязі за рахунок пільги.

За гаряче водопостачання сума нарахувань складає 290 гривень – вона також буде покрита за рахунок пільги у повному обсязі.

Далі залишок коштів буде перераховано не в повному обсязі.

Якщо за холодне водопостачання нараховано 150 гривень – за рахунок пільги буде оплачено 111,40 гривень, 38,60 гривень необхідно буде доплатити самостійно пільговику.

Інші послуги – холодне водопостачання та водовідведення електропостачання, газопостачання на плиту, вивіз сміття, управління будинком пільговик оплачує самостійно.

*Звертаємо увагу, що у кожному конкретному випадку розмір суми пільг залежить від розміру пільгової знижки, визначеної законодавством, кількості членів сім’ї пільговика, на яких поширюється пільга, а також переліку послуг, якими користується пільговик та розміру опалювальної площі житла.

5. На кого з членів сім’ї пільговика поширюються пільги?

До членів сім’ї пільговика, які мають право на пільги згідно із законами, належать:

• дружина (чоловік), їхні неповнолітні діти (до 18 років);
• неодружені повнолітні діти, визнані особами з інвалідністю з дитинства I та II групи або особами з інвалідністю I групи;
• особа, яка проживає разом з особою з інвалідністю внаслідок війни I групи та доглядає за ним, за умови що особа з інвалідністю внаслідок війни не перебуває у шлюбі;
• непрацездатні батьки;
• особа, яка знаходиться під опікою або піклуванням громадянина, який має право на пільги, та проживає разом з ним.

Увага! Пільговик повинен повідомляти управління соціального захисту населення для коригування інформації, включеної до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, зокрема, у разі – змін, які відбулися у складі сім’ї; зміни місця проживання, тощо.

6. Які соціальні нормативи застосовуються при нарахуванні пільг на опалення згідно законодавства?

Соціальна норма житла при нарахуванні пільг для потреб опалення складає 21 кв м опалюваної площі на одну особу та додатково 10,5 кв м на сім’ю.

Для непрацездатних сімей ветеранів війни, жертв нацистських переслідувань, у разі користування газопостачанням зазначена норма становить 42 кв м опалюваної площі на одну особу, яка має право на знижку плати, та додатково 21 кв м на сім’ю.

Залежно від виду послуги застосовуються наступні соціальні нормативи на опалення в опалювальний період:

• газопостачання – 4 куб. м природного газу на 1 кв м опал. площі на місяць;
• електропостачання – 30 кВт•г на 1 кв м опал. площі на місяць;
• теплопостачання (житлові будинки, які обладнані вузлами обліку) – 0,0383 Гкал на 1 кв м опал. площі на місяць;
• теплопостачання (житлові будинки, які не обладнані вузлами обліку) – 61,93 грн на 1 кв м станом на 01.10.2019 (64,84 грн станом на 01.12.2019).

При цьому залежно від поверховості будівель та постачання певного виду послуги для опалення застосовуються коригуючі коефіцієнти.

Для розрахунку витрат електричної енергії, природного газу – 1,073 (для одно-, двоповерхових будівель), 0,783 (для будівель на три і більше поверхів), теплової енергії – 0,626 (для 1-4-поверхових будівель), 0,422 (для будівлі на 5 і більше поверхів).

Звертаємо увагу! Для громадян, які використовують теплову енергію (для потреб централізованого або автономного опалення), природний газ або електричну енергію (для індивідуального опалення), опалювальний період для надання пільг та субсидій установлюється з 16 жовтня до 15 квітня включно.

Наголошуємо! Пільговики зобов’язані щомісяця сплачувати вартість фактично спожитої послуги з урахуванням суми пільги, перерахованої на підприємства-надавачі послуг або виплаченої готівкою.

Надання додаткової інформації проводиться:

• з питань щодо спожитих послуг, нарахованих сум за послуги, розміру заборгованості (переплати) – підприємствами-надавачами комунальних послуг.
• з питань щодо перерахування банком коштів за надані пільги організаціям-надавачам комунальних послуг – АТ «Ощадбанк»: (контакт-центр 0 800 210 800);
• з питань щодо призначення та визначення розміру пільг – управліннями соціального захисту населення, за місцем отримання пільг.

Президент України Зеленский дав завдання уряду розробити законопроект, згідно з яким буде відрегульована діяльність ЗМІ. у законі має бути передбачена відповідальність за поширення недостовірної або спотвореної інформації.

Коментуючи новину, журналіст і письменник Євгеній Положий відмітив, що він особисто за посилення кримінальної і адміністративної відповідальності журналістів за брехню. На думку журналіста, це абсолютно правильно. Після введення закону в кожному регіоні по парі десятків сайтів за місяць закриється.

Євгеній Положий відмічає, якщо говорити без жартів, то можна повністю підтримати таку ініціативу влади, але тільки після введення аналогічної відповідальності для політиків. Пообіцяв, наприклад у разі обрання президентом 4 тисячі доларів зарплати кожному учителеві – і не виконав – отримай рік в’язниці за кожну тисячу.

“Так що спочатку з себе, хлопці, спочатку з себе! А потім вже і за журналістів можна взятися”, – підсумував письменник.

Народний депутат України, співголова фракції “Європейська Солідарність” Артур Герасимов заявив, що радник президента України Володимира Зеленского Андрій Ермак, який займається переговорами з міжнародними партнерами України, виражає погляди, ідентичні кремлівській пропаганді.

Про це він сказав в прямому ефірі телеканалу “НАШ”, повідомляє прес-служба партії “Європейська Солідарність”.

За його словами це доводять опубліковані в США свідчення під присягою американського дипломата Уільяма Тейлора.

“Ключова людина, яка сьогодні займається переговорами на міжнародній арені, – тому що у нас МЗС відсунуть від переговорів, – пан Ермак займає позицію, що Путін не винен! Був обнародуваний офіційний документ американським Конгресом, посол США в Україні Тейлор заявив, що на зустрічі з паном Ермаком і представниками офісу президента Зеленского пан Ермак чітко сказав, що у війні винен президент Порошенко, а не Кремль і Путін, які напали на нашу країну.

Це – свідоцтво пана Тейлора під присягою в американському Конгресі. І ми вимагатимемо, щоб Ермака усунули від переговорів. Тому що це проросійська позиція, це те, що говорять пропагандистські канали в Кремлі. Це ті сенси, які робить ключова людина від України на переговорах”, – відмітив Артур Герасимов.

Нагадаємо, Андрій Ермак, помічник президента України, який їздив в Золоте разом з Володимиром Зеленским, прокоментував поїздку і підкреслив, що місцеві жителі виступають за розведення військ в цьому районі.

У Варшаві за запитом Російської Федерації затримали українського політика, одного з лідерів УНА-УНСО, 46-річного ветерана АТО Ігоря Мазура “Тополю”.

Про це повідомив у фейсбуці колишній народний депутат, у минулому член УНА-УНСО Ігор Мосійчук.

“Щойно мені підтвердили, що на території Польщі, а саме в Варшаві за запитом РФ затримано учасника нашої національно-визвольної війни на Сході, відомого активіста Ігоря Мазура «Тополю»!” – написав Мосійчук.

Як уточнила громадська діячка Олена Терещенко, Мазура затримали о 8-й годині ранку суботи, 9 листопада.

“Сьогодні о восьмій ранку за запитом Росії через Інтерпол польськими прикордонниками затриманий герой декількох війн, наш друг Ігор Мазур (Тополя), який мав відвідати офіційний захід за запрошенням (!!!) польської сторони!” – написала Терещенко.

Вона також повідомила, що в понеділок, 11 листопада, у місті Холм має відбутися суд, і закликала дипломатів, ЗМІ та народних депутатів не допустити осудження та видачу Мазура Росії.

Інші користувачі соцмереж, зокрема Назар Приходько, з посиланням на дружину Тополі та свої джерела у Польщі повідомляють, Мазур їхав на конференцію на запрошення віцемаршалка Сейму Польщі.

Як написав у фейсбуці дипломат Маркіян Лубківський після розмови з послом України в Республіці Польща Андрієм Дещицею, українські дипломати роблять усе можливе для звільнення Ігоря Мазура.

Зокрема, із затриманим уже зустрівся український консул.

“Тополю затримано за запитом Інтерполу і на вимогу прокуратури Російської Федерації за «злочини тероризму», вчинені, начебто, у Чечні.
Це не перший випадок затримання у Польщі українських громадян, але ще нікого наші західні сусіди не видали РФ. Треба боротися за Ігоря. І це робота, насамперед, двох міністерств України — закордонних і внутрішніх справ”, — зауважив Лубківський.

Як відомо, Ігор Мазур “Тополя” у 2014 році був керівником “Правого сектора” Київщини і начальником штабу 24-ї сотні Самооборони Майдану під час Революції Гідності.

З травня 2014 року — учасник бойових дій у зоні АТО.

З квітня 2015 року — офіцер Збройних сил України, командир роти, заступник начальника штабу розвідувального батальйону в секторі “М”.

Із листопада 2016 року після демобілізації став заступником голови партії УНА-УНСО і заступником головного командира УНСО.

Із червня 2017 року — голова громадської організації “Межимор’я”, що пропагує співпрацю держав Балто-Чорноморського регіону (Україна, Польща, Литва, Латвія, Естонія, Грузія).

У 1990-х роках УНСОвець Тополя воював на боці Грузії проти російських окупантів в Абхазії (командир українського “батальйону “Арго”).

Кавалер ордену “За мужність” ІІІ ступеня (2007, від президента Віктора Ющенка) та грузинського ордену Вахтанга Горгасалі ІІІ ступеня (1993, від президента Едуарда Шеварднадзе).
Має також медаль “За оборону Маріуполя»” від командуючого ОК “Південь” (2015).

Один з активних учасників акції “Україна без Кучми”. Був політв’язнем у “справі 09 березня 2011 року”.

Уряд планує відмовитися від системи градації інвалідності та перейти до Міжнародної класифікації функціонування.

Про це повідомила глава комітету Верховної Ради з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Галина Третьякова, депутатка від фракції «Слуга Народу».

За її словами, продовжується робота, яку раніше здійснювало Міністерство охорони здоров’я.

За допомогою Міжнародної класифікації функціонування, уряд хоче позбутися системи інвалідності, яка залишилася з радянських часів.

«Ми імплементуємо до українського законодавства принципово іншу класифікацію функціональності, її вже повністю узгоджено, але до кінця не проведено систему її ратифікації», — зазначила Третьякова.

Таким чином, соцполітика держави стосовно людей з інвалідністю та виплати для них будуватимуться не на групах, як це було раніше, а на розрахунку відсотка втрати працездатності.

Зміни мають сприяти збільшенню частки людей з інвалідністю на ринку праці.