Депутат від «Слуги народу» Євген Брагар на своїй фб-сторінці пригрозив притягнути до кримінальної відповідальності парамедика волонтерського медичного батальйону “Госпітальєри” Ярину Чорногуз та волонтерку Анастасією Конфедерат за те, що декілька днів тому вони вимагали від водія автобусу на трасі Київ – Луцьк припинити трансляцію російського фільму.
«Два дні тому на трасі Луцьк-Київ стався скандал за участі двох дівчат націоналістичних поглядів. Вони висунули вимогу до водія автобусу вимкнути російськомовний серіал, що демонструвався протягом поїздки… Демократичне рішення водія заслухати думку більшості пасажирів привело до того, що згадані пані самостійно залишили автобус», – пише на своїй фб-торінці Євген Брагар
«Заклики типу: «російської мова не має лунати в Україні» – є неприйнятними, дискримінуючими та такими, які порушують закон, а саме статтю 161 ККУ. Тому я найближчим часом звернуся із заявою до ГУ Нацполіції України. Закон є одним для всіх, в незалежності є ти патріотом, чи ватником», – написав нардеп від «Слуги народу».
Як написала сама Ярина Чорногуз, вони з подругою були змушені зупинити автобус фірми, яким їхали з Луцька до Києва на трасі через відмову водія вимкнути російський серіал. «Коли я підійшла та ввічливо попросила вимкнути російський серіал, аргументуючи це тим, що я недавно повернулася з зони бойових дій, з лютого їду туди знову, і мені гидко цілу ніч слухати телепродукт окупантів, водій це зробити відмовився. Ми почали наполягати далі, Настя ввімкнула камеру на телефоні, після чого водій почав вибивати телефон у неї з рук», – написала дівчина.
Ну, а народний обранець від “Опозиційною платформи – За життя” Ілля Ківа заявив про підтримку звільненого водія, фігуранта скандалу.
У Facebook політик заявив, що готовий надати чоловікові роботу і юридичну підтримку в суді. “Вважаю його звільнення незаконним і досконалим під тиском крайніх правих націоналістів. Ми прийдемо до влади і зупинимо свавілля, що відбувається в нашій країні, і точно покараємо винних”, – пригрозив Ківа.
Воно й не дивно, бо раніше нардеп від партії Медведчука у прямому ефірі зробив таку заяву: “Буду боротись проти України…!”
Для багатьох неспеціалістів на теренах колишнього СРСР торпеди асоціюються з чимось застарілим, або зброєю виключно для застосування з підводних човнів, і тільки з близької відстані. Це, швидше за все, викликане тим, що протикорабельна зброя в флоті СРСР була представлена найчастіше крилатими ракетами, а торпеди — чимось нішевим, часто з застарілими характеристиками.
Однак, насправді, торпедна зброя, при всім своїх особливостях, до цього часу залишається найбільш смертельною для кораблів і підводних човнів, від якої дуже складно захиститися навіть сучасними технологіями.
На початку “торпедної ери”, самохідні міни (так тоді називали торпеди) могли пройти невелику дистанцію, без дистанційного керування, з невеликою надійністю спрацювання.
Цієї миті, більшість торпед представлена двома категоріями — легкі (324-400 мм діаметр) і важкі (533 мм). Є ще в розробці надлегкі 180-250 мм торпеди для протиторпедного та протичовнового захисту, а також 650 мм торпеди для враження великих цілей (авіаносці, наприклад). В сьогоднішній статті ми торкнемося найбільш розповсюджених типів торпед і намагатимемося уявити, яку роль могли б зіграти торпеди в українському флоті.
Сучасні торпеди обладнані акустичними головками самонаведення з цифровою обробкою сигналу, потужними, частіше за все електричними двигунами, керування через оптоволоконний кабель.
Основними рисами легких торпед являються:
Можливість запуску з легкої пускової установки
Можливість перезарядити установку в поході силами екіпажу і невеликого крану чи лебідки
Висока швидкість руху
Завадозахист головки для автономного пошуку цілей
Частіше за все — можливість застосування з корабля, субмарини, гелікоптера, а також як боєголовка для протичовнових ракет
Типовими представниками цього типу є:
MU90 Impact – італо-французька розробка консорціуму EuroTorp для флотів Франції, Германії, Італії, Данії, Польщі, Австралії. Вага — 304 кг, діаметр — 324 мм, вага боєголовки — до 50 кг. Найбільша швидкість на відстані 10 км — 100 км/год, на 23 км можна стріляти зі швидкістю 54 км/год. Має декілька режимів запуску, один з них — малошумний, щоб не видати позицію носія. Є модифікація торпеди для протиторпедного захисту, обладнана реактивним двигуном. В складі протичовнової ракети може бути доставлений на дальність 35 км, де після посадки на воду починає пошук цілі за допомогою головки самонаведення. Вартість — 5 млн дол. за одиницю, враховуючи вартість розробки.
Mark 54 Lightweight Torped — розробка для американського флоту. 324 мм, 276 кг ваги, створена за допомогою комбінації технологій вже існуючих торпед (Mk48, Mk46), та адаптованих цивільних технологій (процессор PowerPC 603e) та націлених на здешевлення та розширення зони дії торпед (мілководдя, великі глибини). Приводиться у рух двигуном внутрішнього згоряння. Може працювати як комплект модернізації для торпед Mk46, що вже стоять на озброєнні. Радує ціна виробу — менше мільйона доларів за одиницю.
Пакет-НК — російська розробка для захисту надводних кораблей від торпед та для атаки субмарин на близькій відстані. Дальність пострілу — до 20 км, швидкість — до 50 вузлів. Є модифікація для протиторпедного захисту на відстані до 1400 м. Має суттєвий недолік — пуск торпед тільки зі спеціальної пускової, яку неможливо перезарядити в морі. Вартість невідома.
Легкі торпеди цікаві своєю універсальністю та легкістю. Однак справжньою зброєю, що становить загрозу навіть найбільшим кораблям світу, являються сучасні важкі торпеди
Більше ста років прогресу привели до того, що вони наділені наступними рисами:
Швидка атака на короткі відстані (керована або некерована)
Можливість реалізувати багатовекторну торпедну атаку; пошук з середньою швидкістю на курсі перехоплення, а після розпізнання цілі — швидка атака
Велика дальність роботи — у сучасних торпед може досягати 100 км.
Можливість працювати як мобільна міна — баражування в заданому районі з атакою на корабель, який наближається.
Декілька торпед в різних точках простору можуть працювати як один сонар для визначення місцеположення цілі і дальності до неї.
Робота приманкою та імітатором корабля чи субмарини. Сонар торпеди може випромінювати звук, що імітує роботу гвинта корабля чи сонару субмарини.
Міцний корпус для протидії протиторпедам
Зміна вектору руху та перенацілювання в процесі руху.
Найяскравішими представниками цього класу торпед є:
Mark 48 — американська торпеда, що має вже сьому ітерацію, яка пройшла довгий шлях. Початок розробки — 1956 рік. Двигун внутрішнього згоряння або паливні елементи, цифрова обробка сигналу від сонару, керування по проводах. Дальність — до 50 км, швидкість — до 100 км/год. Вага близька до півтори тони, калібр — 533 мм.
Німецька DM2 – перша ітерація побачила світ в 1976 році. Зараз в експлуатації вже четверта ітерація, готується до масового випуску — п’ята. Розміри схожі з Mk 48, але двигун — електричний, приводиться в рух срібло-цинковою батареєю. Швидкість — до 100 км/год. Торпеда модульна, а дальність деяких її модифікацій може досягати 185 км (!).
Вартість сучасних торпед — 4-5 млн дол. США за одиницю. І така ціна встановлена не просто так. По факту, сучасні торпеди являють собою безпілотну міні-субмарину з великою дальність, високою стійкістю до протидій, найвищою ефективністю застосування. Встановленні на них електричні двигуни або перезаряджуванні двигуни внутрішнього згоряння дають можливість робити десятки учбових пусків та підтримувати високий рівень операторів.
Яке місце сучасні торпеди могли б зайняти на українському флоті.
Що стосується легких торпед, то наявність такої зброї на вертольотах та надводних кораблях дало б можливість убезпечити флот від дій субмарин і підвищило б потенційні витрати для протидії нашим кораблям. Наявність буквально 3-6 торпед на кожному кораблі призвело б до того, що щоразу, як наші кораблі з’являлися б коло кораблів супротивника, противник мав би це враховувати і не наближатися ближче ніж 10 км до нашого корабля. Така відстань — це можливість кинжальної атаки, коли немає часу навіть зреагувати, а торпеда йде на самонаведенні. Тому інцидент в Керченській протоці міг би і не трапитися взагалі. Захисту від торпед такого калібра майже немає через їх компактні розміри та високу швидкість, а вибух 80 кг вибухівки під кілем топить або виводить з ладу кораблі класом до фрегата включно. Після такого вибуха, швидше за все, корабель не буде підлягати відновленню.
Але ще цікавіше було б застосування торпед калібром 533 мм. На фото нижче — результат влучання північнокорейської торпеди, що була зроблена на базі радянської торпеди 1927 (!!!) року розробки, в південокорейський корвет водовитисненням 1200 т в 2010 році. Вам не здається — корвет реально розмножився діленням. Загинула половина команди, а корабель так швидко затонув, що інших виловлювали з води, а не з рятувальних засобів. Що цікаво, попри працюючий сонар, команда корабля навіть не помітила торпеду до того моменту, як вона підірвалася під кілем.
При цьому, враховуючи дальність можливої роботи, можливість змінювати вектор атаки, та робота сонаром на великому віддалені від корабля, торпеди могли б стати важливою ударною силою, по пріоритету переважаючому крилаті протикорабельні ракети.
Чому так?
По-перше, торпеди більш завадостійкі через включення в контур керування людини за допомогою оптоволоконного кабелю. Головною протидією протикорабельним ракетам з 1971 року являється передусім РЕБ і штучні завади, що прикривають ціль. Далеко не всі ракети можуть розрізнити приманку і корабель. До того ж, ще є ЗРК і гармати, які збивають все, що пролітає поруч.
По-друге, можливість вибудувати багатовекторну атаку в прихованому режимі і атакувати вибрану ціль в потрібний момент. Для розуміння, сучасні протиторпедні засоби можуть відбити одну, максимум дві торпеди і то, з одного вектору. Наприклад, в радянському союзі проводили неодноразово випробування по спільній роботі ГАК “Поліном” (800 т ваги) та РБУ-6000 і РБУ-12000 для знищення торпед. Як показав досвід, комплекс встигає відпрацювати нормально тільки по одній торпеді, а далі завади від роботи РБУ та руху торпеди починають заважати для визначення позиції наступних торпед. Справу можуть поправити протиторпеди, однак маневрування торпеди, можливість роботи сонара торпеди як джерела завад та висока швидкість залишають дуже великі шанси влучити в корабель.
По-третє, влучення навіть однієї торпеди буде достатньо, щоб потопити або вивести з ладу все, що може нам протистояти з кораблів на Чорному морі.
Не треба уявляти сучасну торпедну атаку, як високошвидкісний заход катеру на есмінець під стрекіт автоматичних гармат, як в Другу Світову Війну. Ні, зараз це швидше виглядає, як запуск торпеди далеко від зони враження, повільний рух носія, можливо навіть торговим шляхом для прихованого запуску та складності виявлення, знаходження цілі і враження її. Носієм може виступати катер, або багатофункціональний корабель, тральщик чи патрульник. Наприклад флот ОАЕ закупив в 2014 році кораблі, які приховано несуть німецькі торпеди з дальністю до 185 км та за сумісництвом являються мінними тральщиками і розгороджувачами.
Наявність таких торпед примусила б флот РФ підвищити витрати на стеження за нашими кораблями, а в разі війни — могла б призвести до запирання флоту в бухтах, при відсутності можливості їм протидіяти.
Упродовж останніх 6 років цей чоловік у військовій формі з медалями називає себе полковником Збройних сил України, бійцем з позивним «Воїн». Він розповідає історії про участь у найзапекліших боях на сході, про свої знайомства у Збройних силах, військовий досвід. При цьому його безпосередньої участі у війні підтвердити ніхто не може, а більшість довідок та посвідчень, які він показує — фіктивні. Використовуючи підроблені документи та вміння переконувати, чоловік видає себе за іншу людину та заробляє на цьому гроші.
Виявилося, що Віталій Коваленко уже впродовж кількох років намагається отримати матеріальну допомогу та різні пільги у Львові. При цьому він показує ксерокопії документів, а оригінали ніколи не приносить.
Тема перспективного українського корвета проекту 58250 знову «спливла на поверхню». Маємо дві новини: хороша – він буде добудований; погана – українським там буде тільки корпус.
Спочатку проект передбачав закупівлю низки іноземних комплектуючих: італійське гармати і торпеди, французькі ракети, американські дизелі. Однак помітна частина обладнання – радари, сонар, системи зв’язку і управління вогнем – обов’язково повинна була бути українського виробництва. І тут можна пригадати історію «Гетьманом Сагайдачним», який до 2015 року ходив з радаром від рибальського траулера, а потім волонтери скинулися на трохи більш просунуту РЛС. Але це таке…
У світлі розпорядження президента В.Зеленського неодмінно добудувати корабель промисловість гарячково забігала в пошуках обладнання. Погіршило ситуацію те, що європейські виробники з незрозумілих причин (підозрюємо, що не зійшлися в ціні) вийшли з гри.
Міністерство оборони зібралося укласти велику угоду з турецькою фірмою STM. У заморського виробника хочуть купити буквально все: протикорабельне озброєння, зенітно-ракетне, артилерійське, мінно-торпедного та протичовнове озброєння, РЛС, системи РЕБ, сонар, різні системи зв’язку і т.д. і т.п. Все це, швидше за все, буде оплачено за рахунок турецького ж кредиту.
Вибір, вважаємо, виправданий: у турків, в цілому, не найгірша військова промисловість. Але у нас же є свої розробки! ПКР «Нептун», артустановки, модернізовані ЗРК. Чи то просто макети?
Корвет буде добудований. Але, на жаль, історія новітнього корвета, майбутнього флагмана ВМСУ, почалася з гучних і порожніх обіцянок, а закінчується повним розпадом і загибеллю нашого ОПК.
За матеріалами АрміяInform – Інформагентство Міноборони
На Київському бронетанковому заводі відвантажили відремонтовану техніку – перша партія в 2020 році з 15 танків Т-72 з поліпшеними ТТХ вже вирушила до війська.
«У танках допрацювали оптику, стабілізаційну систему гармати, поліпшили загальні ходові характеристики», – уточнили представники підприємства.
Наші джерела повідомляють, що до кінця січня українським військам поставлять другу партію танків з 10 одиниць після капітального ремонту, в лютому – ще 6 одиниць.
Двох дівчат, волонтерку та учасницю АТО, водій висадив з автобуса за вимогу вимкнути російський серіал. Йому не сподобалося, що парамедік Ярина Чорногуз, яка брала участь в АТО, та волонтерка Анастасія влаштували з цього приводу «скандал» в автобусі. Жінок обурил демонстрація в салоні автобуса російського серіалу. Після довгих сперечань з водієм і пасажирами жінок з автобуса, що їхав з Луцька до Києва, висадили.
Пізніше “госпітальерка” написала новий пост, в якому повідомила, що водія, який її образив, в Києві чекає “теплий прийом”.
Компанія Winew / Bus Trans принесла вибачення Яриною Чорногуз і Анастасією за інцидент. Поведінку водіїв названо «неприпустимою». Компанія запевнила, що після повернення з відрядження водії будуть звільнені. Кошти за невикористану поїздку волонтерам повернули в повному обсязі. Водії по телефону вибачилися.
Відзначається, що компанія стоїть на проукраїнських позиціях «в тому числі при виборі аудіо – та відеоматеріалу».
Сьогодні українська громадськість вшановувала пам’ять Героїв Крут – юних українських курсантів та студентів, які зійшлися у нерівному бою з армією Радянської Росії.
Бій під Крутами відбувся 102 роки тому, 29 січня 1918 року, біля залізничної станції Крути – за 130 кілометрів на північний схід від Києва.
Одночасно з ним, у Києві розпочалося третє більшовицьке повстання, яке відтягнуло на себе підкріплення, направлене на допомогу передовому загону.
Бій між шеститисячним підрозділом російської більшовицької армії під керівництвом есера Михайла Муравйова та загоном із київських курсантів і козаків “Вільного козацтва”, що загалом нараховував близько 500 вояків, тривав 5 годин. Бій дозволив дещо затримати стрімкий наступ ворога. Ця затримка дала змогу українській делегації укласти Берестейський мирний договір, який врятував тоді УНР.
Сучасників особливо вразило поховання 27 юнаків, які потрапили після бою в полон до більшовиків і були ними страчені. Червоний командир був розлючений через великі втрати, тому наказав спочатку катувати українських школярів, а потім розстріляти.
Історія свідчить, що тоді учень 7-го класу перед самим розстрілом почав співати “Ще не вмерла Україна”, а його підтримали інші.
В «радянські часи» про цей бій було обмаль інформації. 15 січня 2007 року Президент України підписав указ, який ухвалив відзначати 29 січня «Днем пам’яті героїв Крут».
29 січня президент України Володимир Зеленський вшанував пам’ять полеглих у бою під Крутами, який стався 102 роки тому. Він відвідав церкву Святого Миколая на Аскольдовій могилі.
Пам’ять полеглих героїв ушанували хвилиною мовчання. Пролунав державний гімн України. Воїни почесної варти відсалютували з особистої зброї, йдеться на сайті президента.
Вночі на спецлінію «102» до Деснянського управління столичної поліції надійшло повідомлення про стрілянину, в результаті якої поранено чоловіка. На місце негайно виїхали слідчо-оперативна група поліції та керівництво ГУНП у місті Києві.
Було встановлено, що вогнепальне поранення отримав 25-річний дільничний офіцер поліції Деснянського УП. На місце події прибули працівники Київського міського управління Департаменту внутрішньої безпеки НПУ та Управління розкриття злочинів, вчинених відносно поліцейських ДВБ НПУ.
Встановлено, що в ніч з 24-го на 25-те січня 2020 року в одному із закладів відпочинку міста поза службою, у цивільному одязі, без зброї перебували дільничні офіцери поліції. До них підійшов невідомий та почав провокувати конфлікт, нецензурно лаючись, а потім запропонував продовжити з’ясовувати стосунки на вулиці. На відео з камери спостереження видно чоловіка, який, очікуючи на своїх опонентів, зарядив зброю.
Конфлікт зловмисник продовжив лайкою, а потім дістав з кишені пістолет, направив його на одного з офіцерів поліції та здійснив постріл. Однак сталася осічка. Тоді нападник вистрелив у груди другому поліцейському. У момент, коли дільничний офіцер нахилився над пораненим колегою, стрілець приставив до його голови пістолет і знову натиснув на спусковий гачок. Але і цього разу зброя дала збій. Зловмисник покинув місце події.
Оперативники внутрішньої безпеки поліції спільно з іншими оперативними підрозділами НПУ встановили свідків події та зібрали відео з камер спостереження. Особу стрільця швидко встановили. Ним виявився 36-річний раніше неодноразово судимий за тяжкі злочини уродженець Донецької області. Відповідно до інформації на сайті «Миротворець» чоловік проходив службу у незаконних збройних формуваннях так званої «ДНР», є командиром розвідки підрозділу «ОПЛОТ», брав участь у боях під Дебальцевим та Іловайськом.
Вже за кілька годин працівники Київського міського управління ДВБ та Управління розкриття злочинів, вчинених відносно поліцейських ДВБ НПУ, за підтримки поліції особливого призначення ГУНП у місті Києві затримали зловмисника на одній з вулиць столиці. За місцем його проживання виявлено і вилучено куртку, в яку він був одягнений на момент злочину, та мобільний телефон.
Слідчі Деснянського управління поліції, під процесуальним керівництвом прокуратури Києва, оголосили чоловікові про підозру за ч.4 ст.296 (Хуліганство) КК України. До обрання запобіжного заходу його затримано в порядку ст.208 КПК України.
Поранений офіцер поліції наразі прооперований, знаходиться під наглядом лікарів. Стан правоохоронця задовільний.
Як повідомляє “Думская”, вчора вранці на фронті загинув військовослужбовець 28-ї окремої механізованої бригади Євген Щуренко. Це сталося в районі Красногорівки Донецької області.
Солдат Щуренко проходив службу на посаді старшого механіка-водія БМП-2. Його машину обстріляли зі станкового протитанкового гранатомета СПГ-9. Мехвод загинув на місці, ще один військовослужбовець отримав поранення. Сьогодні йому мало б виповнитися 42 роки. Загиблий боєць родом з Кілії Одеської області.
За інформацією журналіста Назара Приходька, 26 січня на фронті загинув уродженець Шостки (Сумська область), командир відділення Антон Хоба. Воювати він пішов добровольцем у 2015 році, а загинув в результаті ворожого обстрілу.
Російське окупаційне командування одночасно провело стрільби артилерійських підрозділів на окупованих частинах Донецької та Луганської областей, а також у Південному військовому окрузі ЗС РФ. Про це під час брифінгу повідомив речник Міноборони Дмитро Гуцуляк з посиланням на інформацію Головного управління розвідки Міністерства оборони України.
“Російське окупаційне командування продовжує інтенсивні заходи бойової підготовки з’єднань і частин 1 (Донецьк) та 2 (Луганськ) АК. Основні зусилля противника зосередженні на підготовці та перевірці готовності до застосування артилерійських підрозділів, у т. ч. з практичним виконанням стрільб у складі мінометних батарей та артилерійських дивізіонів”, – повідомив речник.
За його словами, минулого тижня у 1 та 2 АК окупантів проведені тренування частин та підрозділів з приведенням у вищі ступені бойової готовності, а також перевірена спроможність командного складу управляти військовими частинами.
“Головне управління розвідки Міноборони України зазначає, що одночасно вказані аналогічні заходи проведені й у з’єднаннях і частинах Південного військового округу російської армії, що підтверджує планування бойової підготовки російсько-окупаційних військ на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей за єдиним задумом ЗС РФ”, – наголосив Гуцуляк.
