Заступник міністра у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій, захисник Донецького аеропорту Олександр Терещенко заявив про своє рішення звільнитися з міністерства.
Про це він повідомив у фейсбуці: “Все в цьому тлінному світі колись закінчується. Рано чи пізно, на краще чи на гірше, очікувано чи не зовсім… Моє «ходіння у владу» тривало майже рік. Як на мене, то це пекельно довго. На своїй посаді я пережив дві «ротації», об’єднання двох не надто обєднуваних Міністерств і ще купу всього. Сьогодні настав час Х. Ніколи не ставив власні амбіції вище інтересів державних, але є межа яку я не перетну за будь-яких умов. Не перетну, бо перестану бути собою. Не буду коментувати кадрові зміни в новому уряді, однак право вирішувати бути чи не бути в команді новопризначеного Міністра залишаю за собою. Рішення мною прийнято.
Два протилежних відчуття краять моє серце зараз – полегшення і смуток. Полегшення, бо за тиждень-два ти нікуди не поспішатимеш і не муситимеш планувати, реалізовувати, звітувати… Смуток, бо ти залишаєш незавершеними справи і людей, які тобі повірили. Однак, коли маєш шкалу цінностей вибір робити просто і це безперечний плюс. Заяву написано власнопротезно, за декілька днів, можливо тижнів моє «державотворення» стане історією.
Не захлинаюся від самовдоволення, але й докорів сумління не маю. Життя продовжується. Є купа важливих напрямків, аби з користю докласти протези які, доречі, опускати не збираюся. Доповідаю також, що сумлінно виконуватиму свої обов’язки заступника Міністра до затвердження на посаді мого наступника. Маю честь. Олександр Терещенко.”
Нагадаємо, міністром у справах ветеранів у новопризначеному уряді Дениса Шмигаля призначено Сергія Бессараба.
Майже дві тисячі звернень надійшло на гарячу лінію Lifeline Ukraine («Лінія життя України») з психологічної допомоги для ветеранів АТО/ООС і членів їхніх родин. 24 години сім днів на тиждень за номером 7333 професійні психологи та підготовлені ветерани надають підтримку тим, хто її терміново потребує.
Про це АрміяInform розповіла партнер проєкту — програмна директорка Фонду «Східна Європа» Наталія Слинько.
— Ця лінія в нас почала працювати 14 жовтня — на День захисника України. Наразі цю гарячу лінію технічно підтримують три національні оператори мобільного зв’язку. Я закликаю тих, хто потребує професійної психологічної допомоги, звертатися по неї за номером 7333 — це реально працює. Цей проєкт створювали за аналогією до подібних гарячих ліній в інших країнах, і міжнародний досвід довів свою ефективність. Це працює — кожен сам вирішує чи підійняти слухавку в тому стані, в якому він перебуває, чи розв’язувати свої внутрішні проблеми в інший спосіб, — зазначила Наталія Слинько
За її словами, в основі психологічної підтримки використано підхід «рівний – рівному», тобто ветерани, що пройшли відповідне навчання, працюють як професійні оператори кол-центру. Саме вони є вхідною точкою контакту для людей, які шукають допомоги.
За інформацією фахівця проєкту Lifeline Ukraine Марії Захарченко, станом на 13 березня до кол-центру надійшло 1907 звернень.
Lifeline Ukraine — це національна професійна телефонна лінія підтримки з питань запобігання суїцидам і профілактики психічного здоров’я.
Проєкт впроваджений Фондом «Східна Європа» в партнерстві з БО «БФ «Лінія життя України» (LifeLine Ukraine) та працює за підтримки Посольства Великої Британії в Україні.
Компанія Lifeline Ukraine була заснована Полом Найландом, ірландським письменником і коментатором, який 16 років проживає в Україні. Проєкт був ініційований за наполяганням Міністерства охорони здоров’я України та виконувача обов’язків Міністра охорони здоров’я Уляни Супрун. Проєкт також підтримують Міністерство у справах ветеранів і Міністерство соціальної політики.
В історії боротьби за незалежність нашої держави є чимало визначних дат. 14 березня наша країна відзначає День українського добровольця.
Свято встановлено 17 січня 2017 року Постановою Верховної Ради України з метою вшанування мужності та героїзму захисників суверенітету та територіальної цілісності України.
Учасники добровольчих формувань у переважній більшості не мали військового досвіду. Вчорашні вчителі, інженери, бізнесмени, журналісти, водії, студенти, представники різних професій полишили навчання, роботу, бізнес, сім’ї та стали на захист країни.
Вони швидко зорганізувалися на передній лінії оборони, де разом з воїнами Збройних Сил України та інших військових формувань зупинили російського агресора ціною неймовірних зусиль, крові та власного життя.
Разом з мільйонами українців ми схиляємо голови, вшановуючи наших загиблих захисників-добровольців. Вічна їм пам’ять та слава!
Висловлюю також щирі слова подяки тим добровольцям, які увійшли до складу підрозділів Збройних Сил України та продовжують професійно виконувати бойові завдання із захисту Батьківщини у складі різних підрозділів нашої армії.
До Дня українського добровольця нагороджено близько 100 осіб. Подано до нагородження державними нагородами України 19 осіб. Особливо хочу відзначити підполковника Олександра Логвиненка — військового комісара Полтавського районного військкомату, якого нагороджено орденом Богдана Хмельницького III ступеня, солдата Василя Ягубяна — навідника механізованого відділення, відзначеного медаллю «Захиснику Вітчизни», старшого солдата Сергія Томащука — старшого стрільця механізованого відділення, який отримав медаль «Захиснику Вітчизни», Яну Зінкевич — командира медичного батальйону «Госпітальєри» Української добровольчої армії, нагороджену медаллю «За сприяння ЗСУ».
За мужність, героїзм та звитягу сотні добровольців нагороджені державними нагородами та відомчими відзнаками Міністерства оборони та Генерального штабу.
Від щирого серця дякую за сумлінну службу, бажаю миру, здоров’я вам та вашим родинам.
У Києві представили пам’ятну медаль «За бойові заслуги. 75 років перемоги над нацизмом». Нею нагороджуватимуть учасників бойових дій Другої світової війни, які воювали з 1939-го по 1945 рік.
Медаллю будуть нагороджені громадяни України, які брали безпосередню участь у бойових діях під час Другої світової війни 1939-1945 років.
«Ця нагорода входить у відкриту нагородну систему. Відповідальність за те, що людина нині жива й живе саме там, де їй вручать цю медаль, і що вона насправді воювала — на тому, хто представив до нагородження й заповнив нагородний лист», — пояснив Сопов.
Він зазначив, що нагородою нагороджуватимуть людей за нагородним листом і це перша нагородна медаль, яка є номерною, тобто персоніфікованою.
«Державницький сенс існування нагород — це не тільки відзначення гідних особистостей, а перш за все спонукання громадян на героїчні вчинки й видатні досягнення на прикладі нагороджених», — пояснив Олександр Сопов.
Він також додав, що для вшанування громадян України — безпосередніх учасників бойових дій Другої світової війни — представлення на нагородження треба надіслати до 27 березня 2020 року.
Виробничо-творче об’єднання «Орден» – провідний виробник державних і відомчих нагород в Україні. Всі розроблені ВТО «Орден» державні нагороди й відомчі відзнаки затверджені Комісією державних нагород і геральдики.
Планується, що нагороджуватимуть героїв Другої світової герої АТО/ООС.
Президент України Володимир Зеленський провів зустріч з національною збірною «Ігор нескорених». Спортсмени розповіли Главі держави про перебіг підготовки до міжнародних змагань Invictus Games у Гаазі.
Голова організаційного комітету з підготовки команди до участі в Invictus Games 2020 Оксана Коляда повідомила, що цього року вперше «Ігри нескорених» були визначені як спортивний реабілітаційний захід для ветеранів.
Вона зауважила, що в поточному році проведення цих змагань профінансовано в повному обсязі. Це дало змогу не лише провести відбір ветеранів до національної команди, а й знайти тренерів, які готують колишніх військових до головної спортивної боротьби з командами інших країн у Гаазі. Зокрема, серед тренерів – відомі українські спортсмени Василь Вірастюк та Сергій Конюшок.
На думку Оксани Коляди, «Ігри нескорених» – це приклад якісної співпраці державного й недержавного секторів, адже в підготовці до Invictus Games поряд з Міністерством у справах ветеранів працюють організація StratCom UA, яка на зустрічі була представлена директором Оксаною Горбач, і Фонд «Повернись живим», який представляла заступниця голови Ірина Турчак.
Учасники заходу наголосили, що головним критерієм відбору до цьогорічної національної команди «Ігор нескорених» була не лише спортивна підготовка, а й мотивація, а також той ефект, який має участь у змаганнях на реабілітацію ветеранів та повернення їх до соціально активного життя.
«Ми вважаємо себе не проектом спортивних змагань – ми вважаємо себе проектом, який дає можливість соціальної та спортивної реабілітації, але, перш за все, соціальної реабілітації та інтеграції. Ми бачимо позитивні зміни в житті учасників наших збірних: багато хто починає працювати з власними спільнотами, створювати гуртки для ветеранів, більш активно займатися спортом та створювати секції, як Майя Москвич створила в Луцьку власну спортивну секцію стрільби з лука, де можуть займатися ветерани й діти. Це взагалі було перше стрільбище для стрільби з лука в місті», – сказала Оксана Горбач.
Вона додала, що таких позитивних прикладів чимало, й багато хто з ветеранів не лише знаходить професійну реалізацію, а й влаштовує особисте життя.
«Тому ми вважаємо проект чимось більшим, ніж просто спортивними змаганнями», – зазначила Оксана Горбач.
За словами учасників зустрічі, цьогоріч для участі у відборі до національної команди «Ігор нескорених» зареєструвалося 350 ветеранів, і щороку кількість охочих збільшується. До збірної, яка поїде на змагання в Гаазі, було відібрано 20 спортсменів.
Відбір проводився у трьох містах: Одесі, Львові та Києві. Однак організатори проекту запропонували у майбутньому розширити перелік міст.
Глава держави підтримав ініціативу присутніх, щоб «Ігри нескорених» були не лише етапом відбору до міжнародних змагань, а й стали національними змаганнями для ветеранів бойових дій.
Крім того, Президент України висловився за спорудження національного ветеранського шпиталю й спортивної бази.
«Гроші – це буде наша проблема, а ви нам тільки скажіть, що є проект», – зазначив Володимир Зеленський.
«Ми готові, якщо ви покажете проекти… Два проекти. Ваше завдання, щоб ви сказали – ось ці проекти. Щоб ми потиснули руки, і кожен почав робити свою справу», – наголосив Президент.
Під час спілкування також обговорювалося питання забезпечення можливості занять спортом у госпіталях, де ветерани проходять реабілітацію. Крім того, учасники цьогорічної збірної запропонували організувати мережу спортивних закладів для ветеранів, яка працювала б у кожному регіоні країни.
Особливу увагу було акцентовано на питанні забезпечення безбар’єрності та доступності приміщень закладів і установ, а також транспорту для громадян на візках, зокрема ветеранів.
Представники цьогорічної національної збірної «Ігор нескорених» запросили Володимира Зеленського відвідати їхні навчально-тренувальні збори.
Президент Володимир Зеленський звільнив Карпенка Олександра та Нескромного Дмитра з посад заступників голови Служби безпеки України. Першим заступником Івана Баканова він призначив Василя Малюка.
Відповідні укази були підписані 13 березня 2020 року і розміщені на сайті президента України.
Нескромний Дмитро відомий тим, що керував затриманням “діамантового прокурора”.
Президент вирішив, що очолити Управління СБУ на Дніпропетровщині має Володимир Краснянський. Перед цим він був тимчасово виконуючим обов’язки начальника цього Управління. Востаннє публічну декларацію він подавав у січні 2018 році після звільнення з військової частини. Усе майно, яке на той час вказував Краснянський, а саме квартира, два автомобіля та два паркомісця було записано на дружину.
Також Володимир Зеленський звільнив Володимира Кіптенка із посади начальника Департаменту господарського забезпечення СБУ. Кіптенко був призначений на цю посаду ще В.Януковичем.
Повернення українських заручників з окремих районів Донецької і Луганської областей (ОРДЛО) може відбутися протягом двох місяців. Про це заявив голова Офісу президента Андрій Єрмак в ефірі програми “Свобода слова Савіка Шустера” на каналі “Україна”, повідомляє РБК-Україна.
Він додав, що до українських заручників будуть нарешті допущені представники Червоного Хреста.
“Ми домовились в Тристоронній контрактній групі про те, що з сьогоднішнього дня до місць, де знаходяться наші люди на непідконтрольній території, буде допущений Червоний хрест. Цього не відбувалось протягом всіх цих років. Це надасть можливість повернути всіх наших людей протягом двох місяців”, – заявив Єрмак.
Керівник Офісу Президента України Андрій Єрмак стверджує, що формат Тристоронньої контактної групи в Мінську, де є дві сторони конфлікту на Донбасі: Україна і Росія, і між ними знаходиться ОБСЄ, залишиться незмінним.
“Сьогодні формат Тристоронньої контактної групи, де є дві сторони конфлікту: Україна і Росія, і між ними – ОБСЄ, не змінився. Тобто сьогодні в політичній підгрупі ми не змінили Мінський формат”, – сказав він в ефірі ток-шоу “Свобода слова Савіка Шустера” в п’ятницю ввечері.
13 березня збройні формування Російської Федерації шість разів порушили режим припинення вогню. Противник продовжив обстріли наших позицій із мінометів калібру 82 мм, гранатометів різних систем, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї.
Обстріли були зафіксовані:
– поруч з населеним пунктом Славне – зі станкового протитанкового гранатомета – 5 пострілів, а також противник здійснив обстріл з великокаліберного кулемета;
– два обстріли поблизу населеного пункту Лебединське – з мінометів калібру 82 мм ворог випустив 11 мін, а також вів вогонь з гранатометів різних систем, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї;
– неподалік Новомихайлівки – зі станкового протитанкового гранатомета – шість пострілів, а також противник вів вогонь зі стрілецької зброї.
– неподалік Оріхового – з 82-мм міномету – 8 мін;
– поруч з Кримським – з автоматичних гранатометів, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї.
Окрім цього, противник здійснив обстріл з ручного протитанкового гранатомету та стрілецької зброї ділянки розведення №3 Богданівка-Петрівське. Українські захисники вогонь у відповідь не відкривали, бо дотримуються «режиму тиші».
Внаслідок ворожих обстрілів один військовослужбовець ЗСУ отримав поранення.
З початком цієї доби російські окупаційні війська вже тричі обстріляли наші позиції із заборонених Мінськими домовленостями мінометів калібру 120 мм та 82 мм, а також гранатометів різних систем, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї:
– поруч з Березовим – з гранатометів різних систем; поблизу Новолуганського – з міномету калібру 82 мм – 3 міни, з гранатометів різних систем, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї;
– неподалік населеного пункту Шуми – зі 120-мм мінометів – 6 мін, 24 міни із мінометів калібру 82 мм, а також противник вів вогонь із великокаліберних кулеметів.
Рішенням Верховної Ради від 17 січня 2017 року з метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, сприяння дальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві, посиленню суспільної уваги та турботи до учасників добровольчих формувань та на підтримку ініціативи громадськості, у календарі українських національних дат з’явилась нова, визначна 14 березня День Українського Добровольця.
Ця дата вибрана не випадково: саме 14 березня 2014 року прямо з Майдану перші добровольці вирушили на тренувальну базу у Нових Петрівцях, що під Києвом. Внесок першої хвилі добровольців важко переоцінити – саме добровольчі батальйони дали змогу провести мобілізацію і підготувати їм професійну заміну.
Ситуація після масових протестів та між назріваючою війною виявилась дуже не простою. Відкритий саботаж представників рядового та офіцерського складу озброєних та воєнізованих підрозділів виконавчої влади, мав у своєму прояві більш образливий характер, пояснюваний несприйняттям зміни владної верхівки та в не орієнтуванні особового складу в реальності що склалася, парадоксальність ситуації, щодо співвідношення сторін. Вчора, люди, в конфронтації з якими (чи то Війська МВС чи то протестуючі) стояли на барикадах, вже сьогодні знаходяться в одному підрозділі.Відкрито проросійські погляди багатьох представників силових стрктур (на що не мало вплинула російська пропаганда панрусизму совкополонництва та витікаючи з обох відверта антиукраїнська, яка велась РФ ще задовго до подій на майдані та початку війни). Всі ці чинники ставили під загрозу незалежність України, бо якщо всі саботуючі підрозділи й не будуть відкрито допомагати російським переодягненим виконавцям захоплювати адміністрації, райвідділки та військові частини на територіях де агресивна пропаганда РФ користувалася найбільшою популярністю то заважати вони їм точно не збирались.Виникало питання створення благонадійних підрозділів, як вже згадувалось найперші добровольці відгукнулись з майдану. По суті добровольці вирішували проблему ненадійного елементу військових та правоохороних підрозділів до яких вже не було довіри, людей було мало, багато хто вже не бачив себе у складі українських підрозділів, багато хто перейшов на бік невизнаних республік, залишився в криму чи втік до Росії, та найгірший вид розчарованих це відкриті саботажники, наприклад на початку квітня в Харкові під час штурму ОДА проросійсько налаштованим натовпом небагаточислені міліціонери просто відходили в бік та з цікавістю спостерігали за подальшим перебігом подій.
Ось як згадував весняні події Андрій Білецький, колишній командир батальйону “Азов”: “У Харкові, як і в Одесі, були дуже серйозні спроби дестабілізувати становище. Але Харків і Одеса залишилися мирними містами України, не отримали тієї бійні кривавої, війни і т. д. Я гадаю, що цю ситуацію вдалося переломити все ж таки завдяки звичайним людям.Попри те, що вони були самі по собі , у них не було жодної підтримики на той момент. Навпаки, у східних регіонах міліція виконувала функцію, швидше, гравця на тому боці, ніжьпроукраїнської сили. Були, звичайно, спроби. Бій на Римарській у Харкові – найбільш яскравий приклад того, що відбувалося на той час у місті.
Насправді були й щоденні напади, зіткнення, підпали, знищення машин, величезні збіговиська. Можливо, люди і не пам’ятають, але були кілька днів у Харкові, коли на виїздах були встановлені блокпости з російськими триколорами.І там перебували озброєні люди.
Повірте, я бував в обласній раді , говорив там з міліцією, але вони були наче паралізовані.Билися, боролися з ними громадські активісти.Скільки людей було побито, скільки людей покалічили – є ті кадри, коли євромайданівців били в Харкові на сходинках метро.І поки українці не навчилися давати здачу, поки не зібралися гуртом, а насамперед це були харківські ультраси, націоналісти, це не припинилося.”
Андрій Янголенко, командир батальйону “Слобожанщина”: “Батальони “Харків-1” і “Слобожанщина” створювалися у Харкові одночасно. Ми були одними з небагатьох силовиків, які виявилися дійсно патріотами і мали щире прагнення захистити свою державу і не допустити агресора до рідного Харкова. Ми вже на той час були задіяні у боротьбі з антидержавними елементами…
Необхідно зазначити, що в умовах, які склалися, патріотично налаштовані громадяни України у Донецькій та Харківській областях ініціативно розпочали створення самоорганізованих груп самооборони, цілями яких були безпосередня боротьба з бандами проросійських найманців, захист законних органів влади України, звільнення заручників та бойові дії щодо недопущення встановлення незаконними проросійськими формуваннями контролю над населеними пунктами та іншими адміністративно-територіальними одиницями в Донецькій та Луганській областях.Самоорганізовані групи українських патріотів згуртовувалися, здобували зброю та з початку травня розпочали проведення рейдових дій на території, тимчасово захопленій російськими спецпризначенцями та незаконними збройними формуваннями, – так звані “рейди добровольців”.Першими відомими локальними рейдами є дії груп патріотів під командуванням Семена Семенченка – група патріотів “Донбас” (з червня 2014 року – резервний батальйон Національної гвардії України “Донбас”) та Микола Швалі – група патріотів “Майдан” ( з травня 2014 року – батальйон патрульної служби міліції особливого призначення “Золоті Ворота”).Цілями перших “рейдів добровольців”, тобто виходів самоорганізованих груп українських патріотів на бойові зіткненя з ворогом, зокрема, були:
– з’ясування дислокації та кількісного складу незаконних збройних формуваннь, так званих “сепаратистів”, що утримували деякі населені пункти, захоплені державні установи, приміщення правоохоронних органів тощо, характер та кількість озброєння, наявність блокпостів, загороджень тощо;
– установлення системи єдиних центрів керівництва(окремих керівників НЗФ) антидержавною діяльністю, наявністю та характеру зв’язків між ними, збір встановлюючих даних на лідерів та особливо активних учасників НЗФ, виявлення стійких зв’язків представників НЗФ з посадовими особами органів державної влади, місцевого самоврядування та правоохоронцями, які стали на шлях зради України, криміналітетом;
– виявлення стійких зв’язків НЗФ з координаторами антидержавної діяльності – представниками Російської Федерації, виявлення їхніх планів та намірів;
– встановлення зв’язків, консолідація та підтримка середовищ та організацій українських патріотів,готових до активної боротьби проти проросійських НЗФ;
– отримання іншої інформації розвідувального характеру;
– нанесення перших стихійно організованих ударів(17 бойових рейдів) проти проросійських незаконних збройних формуваннь та їхніх російських керівників(після початку систематичних жорстоких розправ проти українських патріотів, активістів та вірних присязі правоохоронців(кінець квітня-травень 2014 року) з метою психологічної підтримки українських патріотичних середовищ та ствердження невідворотності покарання з боку Української держави(самоорганізовані групи патріотів як мешканців Донеччини, Луганщини, Харківщини, так і представники інших регіонів України).
Першою широко відомою бойовою операцією великої самоорганізованної групи українських патріотів, відомою під назвою “Азов”, є бойові дії зі звільнення від проросійських незаконних збройних формуваннь та підрозділів сил спеціального призначення ГРУ ГШ ЗС Росії м. Маріуполь(травень 2014 року), а також службово-бойові дії зі стабілізації ситуації на Державному кордоні України у районі м.Новоазовськ Донецької області.В подальшому на основі групи патріотів “Азов” було сформовано батальйон патрульної служби міліції особливого призначення “Азов” Міністерства внутрішніх справ України( з осені 2014 року – окремий полк Національної гвардії України “Азов”).
З початком Антитерористичної операції 14 квітня 2014 року на підставі Закону України “Про Міліцію” в Міністерстві внутрішніх справ України розпочалося формування підрозділів патрульної служби міліції особливого призначення.Прийом на службу до таких підрозділів здійснювався на добровільних засадах, з числа активних, патріотично налаштованих верств населення, готових зі зброєю в руках захищати суверенітет і територіальну цілісність держави, служити суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинночті, підтримання публічної безпеки і порядку.
Сергій Янголенко, командир батальйону “Харків-1”: “Обидва батальйони – добровольчі.І навіть штаби у нас знаходилися в одному приміщенні.Там у нас і відбувався процес відбору в батальйони, там ми набирали людей на службу. Та навіть підготовку майбутьніх бійців та їх навчання ми проводили разом.Основним крітерієм відбору в батальйон був патріотизм.А як розділяли між батальйонами людей? Одного у “Харків-1”, а наступного до “Слобожанщини”… І так усіх по черзі.”
Були також інтернаціональні батальйони, одни з таких – Міжнародний миротворчий батальйон імені Джохара Дудаєва.Батальйон булу створено в Данії де перебувала більша частина опозиційно налаштованих проти Росії представників чеченської діаспори, що емігрували після другої російсько-чеченської війни.Заяву про створення було зроблено після російської агресії проти українського Криму.
В мережі інтернет швидко стало відомо про створення інтернаціонального батальйону після звернення бригадного генерала Збройних сил Ічкерії і на той час командира батальйону, Іси Мунаєва: – “Я виконую свій обов’язок.Є таке поняття – віддавати борги. Коли нам було дуже важко, братній український народ в особі кращих синів України надали моєму народу, моїй батьківщині – Чеченській республіці допомогу. Ми вирішили, що нам пора платити за рахунками, ми виконуємо свій обов’язок. “2 лютого 2015 року командир батальйону «Донбас» Семен Семенченко на власній сторінці у Facebook повідомив, що Іса Мунаєв загинув 1 лютого під час боїв за Дебальцеве в районі смт Чорнухине. Назва міждународний закріпилася за ним не дарма, бо з самого початку кістяк батальйону тримали українці, інгуші, азербайджанці, татари та представники інших народів. Названий на честь Джохара Дудаєва, першого президента Чеченської Республіки Ічкерія.
Були також кримськотатрські батальйони та окремі інтернаціональні підрозділи у складі інших формуваннь.
Не варто забувати про добровольчі підрозділи ЗСУ, хоч вони в своїй більшості й не були задіяні проти самої гарячої фази масової істерії “російської весни”, але у гарячу фазу АТО вони безсумнівно встрягли.На початку травня було створено добровольчий 24-й батальйон територіальної оборони «Айдар», підпорядкований Міністерству оборони України. Свою назву отримав на честь річки Айдар, на берегах якої відбувся перший бій формування.Батальйон зарекомендував себе як бойовий підрозділ у ході російсько-української війни 2014 року передусім у боях за північні і центральні райони Луганщини. Серед помітних подій — активна участь «Айдару» у визволенні міста Щастя від сепаратистів.20 липня розвідники «Золотої роти» «Айдара» увійшли до міста Рубіжне. Як не парадоксально але це один з небагатьох найскандальніших добробатів та в одночас так багато зробивший…Ми всі повинні віддати шану їм, і живим , і мертвим.Всім хто в потрібний час зрозумів що його допомога потрібна, що особистість це як маленький гвинтик нашого єдиного українського порядку і навіть якщо дієвих осіб мало, вони все одно навіть малими силами, але з великим бажанням зможуть впоратись з великою підлістю і прикрити собою, своїм тілом все інше людство від чого завгодно… Навіть від війни.
15 травня 2014 року .На фото боєць батальйону Донбас тримає на прицілі типових представників МВС того часу, співчуваючих терористам.
Кінець серпня 2014.Батльйон “Харків – 1” прибув до міста Волноваха, на той час вільного для нападу бойовиків ДНР.
Початок червня 2014. Бійці “Азова” ведуть вуличні бої під час звілнення Маріуполя.
Представники Міжнародний миротворчий батальйон імені Джохара Дудаєва: на той час прес-офіцер Аміна Окуєва та перший командир батальйону Іса Мунаєв.
Кінець серпня 2014.Волноваха.”Харків-1″ на привалі в тимчсовому розташуванні недіючого санаторію.
Сергій Табала, позивний Сєвєр, Герой України (посмертно). Воїн 5-го окремого батальйону Добровольчого Українського корпусу загинув, захищаючи Донецький аеропорт 6 листопада 2014 року. Він був наймолодшим кіборгом – на момент загибелі йому було лише 18 років
