Мінветеранів у партнерстві з міжнародними організаціями рекомендує мобільні застосунки, які допомагають ветеранам і ветеранкам піклуватися про психічне здоров’я в повсякденні та кризових ситуаціях.
Йдеться про українські та міжнародні безоплатні додатки, що містять інструкції для самодопомоги, вправи для заспокоєння, освітні матеріали та навіть можливість звернення до фахівця в анонімному форматі. При цьому фахівці наголошують: жоден з інструментів не замінює лікаря чи терапевта, а є лише підтримкою між сесіями або в ситуації, коли звернення до спеціаліста неможливе.
База. Це український безоплатний та анонімний застосунок, в якому зібрані:
матеріали про адаптацію після служби;
поради з керування стресом, тривогою, наслідками контузій;
вправи на подолання безсоння;
трекер настрою;
можливість анонімно поставити питання психотерапевту.
PE Coach 2. Англомовний застосунок, створений для ветеранів США. Підходить тим, хто вже проходить терапію з фахівцем через посттравматичний стресовий розлад. Що можна робити в застосунку:
фіксувати думки, емоції, рівень тривожності;
виконувати вправи з подолання ПТСР;
користуватися покроковими інструкціями під час панічних атак.
29 липня на YouTube вийшов перший епізод нового подкасту «Жити назустріч» — проєкту про реальні історії ветеранів і ветеранок, їхніх родин і друзів, які разом долають виклики повернення до цивільного життя.
Проблема, яку не можна ігнорувати
Понад 1,3 мільйона українців і українок вже повернулися з війни, і їхня кількість зростає щодня. Але для повноцінного повернення недостатньо просто демобілізуватися — потрібна якісна інтеграція: до родини, громади, робочого середовища, суспільства. Часто ветерани та ветеранки змушені долати не лише психологічні й фізичні труднощі, а й бар’єри нерозуміння чи навіть страху з боку суспільства. Банк ПУМБ у межах платформи «Жити назустріч» створює однойменний подкаст, що доводить: шлях адаптації — це спільна відповідальність. Це не про «допомогти комусь», а про жити разом, назустріч.
Про що подкаст
У кожному епізоді ви почуєте відверті історії тих, хто повернувся з війни, і тих, хто з ними поруч. Про непрості рішення, зміни, втрати — і про силу, з якою українці будують нове життя. Ведучий подкасту — Даніель Салем, який тонко відчуває і досвід, і настрій своїх гостей. Кожен ефір доповнює експерт — щоб узагальнити ветеранський досвід, розкрити нові можливості, надати дієві поради.
Перший випуск — історія Захара Бірюкова, ветерана ССО, який втратив дві руки, ногу та око, але повернувся до життя з неймовірною силою. Разом із сестрою Олесею він розповідає, як рідні дізналися про поранення, як приймали нову реальність і підтримували одне одного. А військова психологиня Наталія Сабліна надає практичні поради: як говорити з близькими про поранення, як не зламатися самому — і як пояснити дитині, чому тато повернувся іншим.
Окрім основних випусків подкасту, будуть спеціальні епізоди з Ксенією Драганюк — співзасновницею громадської організації «Землячки», що забезпечує та підтримує жінок-військовослужбовиць на передових позиціях. Вона поспілкується з військовими жінками про [ТК2] прийняття змін.
Отже, другий випуск подкасту буде присвячений темі жіночності після поранень. У ньому військовослужбовиці Анастасія Савка та Яна Залевська діляться своїми відвертими історіями відновлення після важких поранень та розповідають, як фотосесія для проєкту Playboy x ПУМБ «Краса зі шрамом» допомогла їм знову відчути себе привабливими та впевненими. Експерт епізоду – відомий фотограф Костянтин Ліберов розповість про свою роботу над цим проєктом та фототерапію.
Місія подкасту
Показати, що повернення з війни — це про підтримку оточення, а не про героїзм на самоті.
Надихнути українців бути більш уважними, емпатійними, готовими до взаємодії.
Пояснити, що якісна інтеграція можлива — і вона починається з відкритого спілкування між усіма сторонами.
Для кого цей подкаст?
Для тих, хто бажає зробити крок на зустріч до ветеранів та ветеранок.
Для близьких, які шукають віру, надію і приклади.
Для підприємців, роботодавців, активістів — хто може і хоче допомагати.
Для всіх, хто вірить у силу людяності.
Отже, дивіться прем’єру «Жити назустріч» вже 29 липняна YouTube-каналі ПУМБ. Підпишіться, щоб не пропустити жодного епізоду, і станьте частиною змін, що будують сильне та людяне суспільство.
Довідка:«Жити назустріч» – ініційована ПУМБ масштабна платформа інтеграції ветеранів та ветеранок у партнерстві з Veteran HUB, Superhumans, Invictus Games Ukraine та Uklon Інклюзивний. Її мета – допомагати тим, хто повертається з війни, якісно інтегруватися у фінансові процеси, трудові відносини, підприємництво та суспільство загалом. Ініціативи в межах платформи «Жити назустріч» сприяють створенню нових можливостей для ветеранів та ветеранок, а також мотивують бізнес, громади і всіх українців робити кроки назустріч одне одному. Дізнатися більше про платформу, реалізовані та заплановані активності й долучитися до ініціатив можна на сайті zhyty-nazustrich.com.ua
У четвер, 31 липня, Kharkiv IT Cluster проведе відкриту зустріч для учасників і учасниць бойових дій, зацікавлених у кар’єрі в ІТ. Подія відбудеться в межах програми Veterans2Tech — ініціативи, спрямованої на підтримку ветеранів у пошуку нового професійного шляху після служби.
Програма зустрічі передбачає обговорення реальних історій ветеранів, які вже працюють у технологічних компаніях, а також надасть учасникам можливість отримати консультації щодо перших кроків у галузі. Присутні дізнаються, які ролі в ІТ можуть відповідати їхнім навичкам, як уникнути типових помилок на старті та з чого варто починати перекваліфікацію.
Окрема увага буде приділена формуванню спільноти підтримки. Учасники матимуть змогу долучитися до середовища, яке супроводжуватиме їх не лише на етапі орієнтації, а й під час подальшого працевлаштування — включно зі знайомством з потенційними роботодавцями.
Зустріч буде корисною як для ветеранів і ветеранок, що прагнуть змінити сферу діяльності, так і для членів їхніх родин, які відіграють важливу роль у підтримці близьких під час повернення до цивільного життя.
Захід відбудеться офлайн у Харкові та онлайн у форматі Zoom. Початок — о 15:30. Участь безоплатна, але вимагає попередньої реєстрації. Через міркування безпеки офлайн-локацію організатори повідомлять персонально зареєстрованим учасникам.
Програма Veterans2Tech не обмежується однією зустріччю. У її межах передбачено серію майстер-класів, профорієнтаційних активностей та зустрічей із компаніями, які готові відкривати можливості працевлаштування для військових, що повертаються до мирного життя.
Уряд анонсував зміни підходу до системи протезування та створення нових можливостей для розвитку в Україні ринку виробництва сучасних біонічних протезів.
«Протезування — сьогодні одне з головних завдань у сфері соціальної політики. Ми маємо зробити так, щоб кожен, хто цього потребує, і військовий, і цивільний, отримав якісний протез вчасно. Ми хочемо, щоб цей ринок розвивався, з’являлося більше українських виробників», — зазначила Прем’єр-міністр України Юлія Свириденко.
Вона додала, що Уряд планує запустити гранти на біонічні протези.
«Процедура отримання протезів для військових та постраждалих цивільних має бути простою, прозорою і максимально оперативною. Саме тому Мінсоцполітики готує комплексне бачення, яке перезавантажить систему. Цей напрямок є одним з пріоритетів для мене як міністра, йому буде приділена значна увага. Протез — це не просто технічний інструмент, а засіб для повернення людини до повноцінного, гідного життя після поранення», — зазначив Міністр соціальної політики, сім’ї та єдності України Денис Улютін.
У рамках візиту на виробництво біонічних протезів Esper Bionics, яке успішно масштабувалося до міжнародного рівня та нині має офіси у Нью-Йорку та Берліні, очільниця Уряду та міністр соціальної політики, сім’ї та єдності ознайомилися з інноваційними українськими технологіями.
Флагманський продукт Esper Bionics — біонічна кисть Esper Hand потрапила до списку кращих винаходів за версією TIME. Нове покоління протезів, яке зараз готується до запуску, буде технологічно вдосконаленим та доступнішим за ціною. Це відповідатиме граничній вартості протезів, встановленій державою, для безоплатного забезпечення протезами осіб з інвалідністю та військових, які отримали ампутації внаслідок участі у бойових діях.
Цього тижня також відбулися зустрічі із фахівцями з реабілітації, виробниками та керівниками реабілітаційних центрів. За результатами, Міністерство соціальної політики, сім’ї та єдності України і Міністерство охорони здоров’я визначать чіткий план врегулювання проблемних питань.
Денис Улютін наголосив, що система протезування має стати частиною повного маршруту реабілітації людини. Наразі у фокусі роботи Мінсоцполітики за цим напрямом три ключові завдання:
Протезування як частина реабілітації — з чітким маршрутом: від моменту ампутації до підбору протеза, навчання користуванню, супроводу й повернення людини до повноцінного життя. Включаючи роль громад щодо адаптації, супроводу та працевлаштування людини після встановлення протеза.
Прозоре ціноутворення на кожному етапі допомоги, яке дозволить ефективніше витрачати кошти й охопити більшу кількість людей, які проходять шлях протезування.
Державна підтримка розвитку українських виробників протезів задля системного забезпечення людей якісним сучасним протезуванням.
Онлайн через електронний кабінет особи з інвалідністю ek-cbi.msp.gov.ua. У цьому ж кабінеті згодом зʼявиться направлення на протезування.
До структурного підрозділу з питань соціального захисту населення територіальної громади.
До виконавчого органу сільської, селищної, міської ради.
Заяву можна подати незалежно від місця проживання — особисто, через працівника Фонду соцзахисту осіб з інвалідністю або через соціального працівника закладу, де ви проходите лікування чи реабілітацію.
КРОК 3. Після отримання направлення — оберіть підприємство.
Інфокампанія «Можливості для ветеранів та ветеранок» реалізовується в межах партнерства Мінветеранів та Програми реінтеграції ветеранів, яку втілює IREX за підтримки Державного департаменту США.
Громадська організація «Рух підтримки закарпатських військових» розпочала реалізацію важливого соціального проєкту під назвою «Повертаю себе собі», спрямованого на психосоціальну та юридичну підтримку ветеранів, ветеранок і членів їхніх родин.
Мета ініціативи — комплексна допомога військовим у поверненні до повноцінного життя після служби. Проєкт охоплює кілька напрямів підтримки:
психологічна реабілітація;
фізична відновна допомога;
правова підтримка;
заходи для соціальної адаптації;
робота з сім’ями ветеранів задля зміцнення родинних зв’язків.
“Наше завдання — не просто допомогти людям, які повернулися з фронту, адаптуватися. Ми хочемо, щоб кожен ветеран відчув: він потрібен, він не сам, і його підтримують у громаді”, — зазначають ініціатори проєкту.
Такий підхід дозволяє не лише покращити психоемоційний стан ветеранів, а й сприяє їхній активній участі у житті громади. У рамках проєкту планується проведення зустрічей з психологами, юридичних консультацій, заходів для родин, а також створення майданчиків для взаємопідтримки.
Західноукраїнський національний університет запрошує звільнених у запас ветеранів війни, членів їхніх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) захисників та захисниць України на безоплатне навчання за освітнім курсом «Англійська мова».
Підготовка слухачів здійснюватиметься на базі навчально-наукового центру з вивчення іноземних мов навчально-наукового інституту інноваційних освітніх технологій ЗУНУ. Про що йдеться на сайті університету.
Після завершення навчання учасники державного проєкту отримають свідоцтва про підвищення професійної кваліфікації державного зразка та сертифікати про рівень володіння англійською мовою як іноземною згідно із Загальноєвропейськими рекомендаціями з мовної освіти.
Усіх охочих просимо звертатися за телефоном / на Viber +38096-73-98-537 або надіслати на електронну адресу центру іноземних мов ЗУНУ (centrinozmov@wunu.edu.ua) такі дані:
прізвище, ім’я, по батькові;
мобільний телефон;
e-mail;
місце прописки.
Заявки прийматимуть до 12 серпня.
Контакти навчально-наукового центру з вивчення іноземних мов ННІНОТ ЗУНУ:
Після фронту найважче — не фізичні рани, а знову відчути себе живим. Сучасні підходи щодо реабілітації ветеранів дедалі частіше виходять за межі традиційної медицини. Одним із несподівано ефективних інструментів відновлення став водний вид спорту — вейкбординг — поєднання балансу, швидкості та драйву.
Третій рік, як вейкбординг став для вітчизняних військовослужбовців особливим спортивним простором в Україні. Тут ветерани повертають не лише віру в себе, а й відновлюють фізичну свободу. І мова зовсім не про м’язи чи силу. Це про здатність впевнено діяти, відчувати, рухатись без страху. Це про свободу кожної емоції. До слова, це ті безцінні моменти, коли ветерани можуть знову відчути себе господарем власного життя.
Мало виношувати ідею, ба більше — треба мати бажання для її втілення. Команда відділу соціального захисту і супроводу постраждалих та членів їх сімей, на чолі з керівником Сєвдою Джафаровою, мали ідею організувати драйвове дозвілля військовослужбовцям. Задум, нарешті, вдалося втілити у життя і хлопці погодилися спробувати себе в новому виді спорту – вейкборді. Наші бійці вже отримали досвід в адаптивному катанні на лижах, у волейболі на кріслах колісних.
Зокрема, пані Сєвда переконана, що крім фізичного навантаження, потрібно відновлювати психологічний стан захисників, допомагати їм і мати розуміння, що те пекло через яке вони пройшли — позаду. Попереду яскраве, насичене, довге життя.
“Вперше заняття з адаптивного вейкборду відвідали четверо наших героїв — двоє поранених нацгвардійців та двоє захисників Маріуполя. Перший крок — найважчий, але з підтримкою та вірою один в одного — усе можливо. Невимовна гордість за кожного, хто не боїться пробувати нове навіть після найважчого”, – каже керівниця відділу соціального захисту та супроводу.
Вейкбординг — це екстремальний вид спорт, де тренери піклуються про прогрес кожного райдера: докладають максимум зусиль, щоб новачок подолав усі психологічні бар’єри і впевнено став на дошку. Особлива увага приділяється військовим та важкопораненим ветеранам.
Останні два роки в Києві активно розвивають два напрями: взимку тренують ветеранів та людей з інвалідністю на адаптивних лижах, а влітку — люди приходять за новими враженнями – катання на дошці. Цей драйв вони відчувають, катаючи програму на воді, ділиться досвідчений тренер та співзасновник STAV14 Артем Закусилов.
“Коли ми запровадили програму з адаптивного вейку, — пояснює Артем Закусилов, — ми точно знали для чого ми це робимо. Найважчим етапом старту було те, щоб зібрати хлопців: вони приїхали і спробували. І досі бійці до кінця не розуміють, що це класний вид реабілітації: свіже повітря + вода. А вода, вже давно доведено, лікує. Наша мета зробити так, щоб люди повністю переключилися і забули про свої травми, свої проблеми і отримали задоволення. До того ж під кожного відвідувача з інклюзією, ми придумуємо гаджети, аби людині було легше кататися і тримати баланс на воді. Ми не лікуємо — ми допомагаємо знову відчути себе собою”.
Для ветеранів, які пройшли через поранення, тривалий стрес або втрату фізичної форми, кожне заняття сприяє відновленню гнучкості та рухливості суглобів, зменшенню м’язової скутості після травм або тривалого знерухомлення, активізації серцево-судинної системи, підвищенню рівня ендорфінів, який позитивно впливає як на тіло, так і на психологічний стан людини.
“Цей вид спорту активно залучає всю мускулатуру — особливо м’язи спини, ніг тощо. Постійна робота над балансом і координацією допомагає зміцнити опорно-руховий апарат, поліпшити поставу, витривалість і реакцію”, – пояснює тренер з адаптивного вейку Артем.
На воді зникають тривоги, звертають увагу тренери з адаптивного вейку і додають, що це той вид спорту, який повертає контроль. Його азарт — дія, яка змиває страх. Є тільки момент, хвиля і ти.
Олександр Чепурний — тренер з 12-річним стажем з гірськолижного спорту. Вже два роки Сашко активно займається адаптивним вейкбордингом. Каже, що все почалося з зацікавленості і не придавали цьому великого значення. Згодом зрозуміли, що нині – це необхідність і хто, як не вони? За два роки діяльність тренерів набула нового значення: філософського.
“З позиції реабілітаційної медицини, вейкбординг — це багатокомпонентне фізичне навантаження, що позитивно впливає на ключові функціональні системи організму. Тобто унікальність вейкбордингу в тому, що він поєднує силову і координаційну складову з потужною емоційною розрядкою. Це ефективно для відновлення як після фізичних, так і психологічних травм. Особливо для ветеранів із синдромом “тілесного відчуження” — коли людина не відчуває зв’язку з власним тілом після травматичного досвіду”, – розтлумачив тренер з адаптивного вейку Олександр Чепурний.
Для ветеранів із протезами або травмами розроблені адаптивні програми, які постійно вдосконалюються і дозволяють безпечно розвивати силу, координацію і впевненість у своїх фізичних можливостях бійців. Заняття проходять у колі побратимів — людей, які мають спільний досвід війни і важкі травми.
34-річний Максим на позивний Дарвін — дієвий військовослужбовець Національної гвардії України в тилу. Поранення отримав від ворожого безпілотника, перебуваючи в бліндажі. До служби у війську любив швидкість і майстерність. До поранення активно займався екстремальними видами спорту: боксом, катав на вейкборді, сноуборді, гірських лижах, мотоциклі.
“Я очікував, що буде гірше. Але це було класно. Після втрати обох нижніх кінцівок, був певний страх. Я вперто думав, що це не для мене і я ніколи не зможу спробувати те, що робив колись. Але ніколи не говори ніколи. Мене пані Сєвда вмовила спробувати. Я отримав старі враження в новій інтерпретації. Зрозумів, що життя після поранення не закінчується, воно адаптується у нові можливості. Дякую Міністерству внутрішніх справ, групі соціального захисту і супроводу за шанс відновити свої вміння. Це неймовірно. Це круто”, – ділиться своїми емоціями військовослужбовець Максим.
Ігорю сьогодні 25. У 2021 році проходив строкову службу як патрульний Національної гвардії України. До лав військовослужбовців НГУ “Азов” приєднався під час повномасштабного вторгнення. Захищаючи Маріуполь, боєць потрапив у полон, де пробув 2 роки 4 місяці і 30 днів. Дякуючи Богу, повернувся цілий. А от стан душі потребує відновлення.
“Я вперше став на дошку і тим самим відкрив для себе новий вид спорту — вейкбординг. Його не можна порівнювати з іншими видами спорту. Враження отримав неймовірні. Емоції зашкалюють. Я заряджений на увесь день”, – зізнався Ігор.
Для українських захисників це не просто спорт. Це відкриття нових обріїв, підкорення нових вершин життя після фронту. Це похід за новими враженнями і новими можливостями знову відчути смак життя. Це спосіб повернути контроль над власним тілом. А коли тіло знову відчуває рух — народжується нова воля до життя.
На Криворіжжі відкрився Центр життєстійкості, де діти ветеранів, їхні сім’ї, внутрішньопереміщені особи та інші категорії населення можуть отримати психологічну підтримку, соціальні послуги, консультації та допомогу в кризових ситуаціях.
Про це йдеться на сайті Криворізької міської ради.
“Діти та їхні родини завжди залишаються в центрі нашої уваги. Кривий Ріг зазнає важких руйнувань від постійних обстрілів і трагічні події 4 квітня цього року, коли загинули 9 дітей, а ще понад 11 отримали поранення разом із батьками, стали одним із найболючіших ударів по громаді. Саме тому такі простори, як Центр життєстійкості, мають особливе значення — вони дають змогу дітям і родинам отримати підтримку навіть під час війни”, — сказав голова офісу ЮНІСЕФ у Дніпрі Пабло Паскуаль.
Серед задач Центру життєстійкості – і психологічна робота з ветеранами та їхніми родинами. Тут будуть формувати у відвідувачів навички саморегуляції, адаптації, розвитку стійкості.
Також у Центрі життєстійкості родини, в яких є дитина з особливими потребами, зможуть на 4 години залишати дитину і з нею будуть займатися фахівці. Робота фахівців Центру націлена на «раннє втручання» для розвитку дітей з особливим потребами – це робота з народження до трьох років.
Військові, які отримали поранення, заслуговують на повноцінне лікування й реабілітацію. Закон це гарантує. Але в реальності ветерани часто залишаються сам на сам із бюрократією, відсутністю прозорих процедур і неузгодженістю між державними структурами.
Почалося все з конкретної історії в Харкові, де ветеран-ампутант намагався отримати медичну допомогу в одному із закладів системи Національної академії медичних наук, але лікування йому запропонували лише за власний кошт. Після цього він звернувся до ветеранської спільноти, і ситуація набула розголосу.
«Державним бюджетом передбачено значні кошти на лікування і реабілітацію ветеранів — більше десяти мільярдів гривень. Крім того, існують місцеві програми, в яких також закладено кошти, є допомога від благодійних фондів. Це значний фінансовий ресурс, який здатний допомогти ветеранам відновити своє здоров’я. Однак через відсутність системної соціальної політики, спрямованої на лікування і реабілітацію ветеранів, виникають проблеми», — коментує ситуацію голова Консультативної Ради у справах ветеранів війни Юрій Корсунов.
Голова комісії, що опікується ветеранами Харківської обласної Ради Ольга Лехан пояснює, що проблема має системне коріння. Заклади Національної академії медичних наук не уклали договорів з НСЗУ, тож не фінансуються за програмою медичних гарантій. Це означає, що ветерани змушені оплачувати ліки, обстеження та навіть операції власним коштом, попри законодавство, яке гарантує безкоштовну медичну допомогу.
«В умовах повномасштабної війни, коли держава обіцяє військовим підтримку, ситуація, коли елітні державні установи вимагають з поранених гроші, це не просто ганебно, а злочин проти справедливості», — підкреслює Ольга Лехан.
Новий керівник академії, Василь Лазоришинець, підтверджує: проблеми справді є. Комісія вже перевіряє заклади, частина керівників відсторонені. Але академія працює в межах фінансування через НСЗУ й визнає потребу в кращій взаємодії з іншими органами влади.
«Медична допомога у нас зараз фінансується через НСЗУ, тобто фінансування йде повне, і я особисто контролюю, щоб в жодному інституті не було випадків, коли військовослужбовці чи ветерани мали б оплачувати додаткові кошти. Якщо десь такі випадки все ж таки виникають, як це сталося в Харкові, то я, коли там був, після наради в офісі президента з Іриною Андріївною Верещук організував комісію, яка зараз працює в Харкові разом з місцевими ветеранськими організаціями. Згідно з інформацією, яка з’явилася в ЗМІ, ми вже відсторонили від виконання обов’язків двох директорів — інституту Зайцева та інституту Ситенка, на які були нарікання. Тепер триває перевірка, і після цього будуть прийняті адміністративні рішення. Ні в якому разі військовослужбовці та ветерани не повинні постраждати від цього, тому що, думаю, що проблеми є не лише в закладах Академії медичних наук, але й в інших установах, про що говорив губернатор на нараді. Однак ми будемо розбиратися поступово. Адже у нас, окрім харківських дев’яти інститутів, є ще 23 інститути в Києві, Львові, Одесі та Дніпропетровську», — зауважив Василь Лазоришинець.
До процесу змін залучили і ветеранів. Тарас Мацюк, ветеран ССО, став радником президента академії. Через свій досвід він знає багато проблем, з якими стикаються ветерани в лікарнях і готовий працювати над тим, щоб система стала доступнішою та прозорішою.
«Я тільки демобілізувався. До того я очолював патронатну службу Сил спеціальних операцій. Після того, як я звільнився, пройшов час, і зараз я теж готуюсь до реабілітації, до операції, оскільки організм потребує відновлення. Але сталася певна ситуація, яку ви вже знаєте, де виник певний конфлікт по Харкову. І мені запропонували бути радником президента Академії медичних наук Василя Васильовича. Він взяв мене для того, щоб реакція була миттєвою. Щоб ветерани розуміли, що про них піклуються і знали, до кого вони можуть звертатися. По-друге, ми плануємо створити гарячу лінію. Це обговорюється, і в кожному інституті буде гаряча лінія, яка допоможе з’ясувати, чи проплатив ветеран за ліки, чи не проплатив. Бо є багато фактів, коли ветерани платять за медичні послуги. Такі факти є, і ми будемо на них реагувати. Тому я впевнений, що це тільки початок правильного розвитку Академії медичних наук і ветеранського руху», — розповідає ветеран.
Сьогодні ветеранська спільнота не мовчить. Вона не просто реагує — вона контролює, документує й вимагає змін. Відсутність єдиної державної політики щодо лікування ветеранів — це системна вада, яку потрібно терміново виправляти. Якщо ви — військовий, ветеран або родич постраждалого, Фіксуйте рахунки,чеки, розмови та повідомте про випадок за ниже зазначеними телефонами в описі під цим відео.
