Законодавством України визначено, що право власності на землю – це право володіти і розпоряджатися нею. Але, на жаль, інколи з з реалізацією цих прав трапляються випадки, які схожі на сюжет детективного роману.
Так сталося у Білій Церкві, де учасники АТО, які стали власниками ділянок для індивідуального садівництва, одного дня з подивом виявили, що їхню землю розорює техніка місцевого фермерського господарства «Агророст».
Пошук винних в цій незрозумілій ситуації триває і досі, тепер цим займаються правоохоронні органи. Як так сталося і хто в цій історії є насправді потерпілою стороною, ми вирішили дізнатися у безпосередніх учасників земельного конфлітку.
Але спочатку трохи історії. У 2018 році учасники АТО, скориставшись своїм конституційним правом, отримали у власність ділянки сільськогоподарського призначення для ведення індивідуального садівництва у Білоцерківському районі Київської області. Згодом частина землевласників об’єдналися у обслуговуючий кооператив «КП «Третій квартал», обравши головою Наталію Мялковську. Надалі кожен господарював на своїй ділянці на власний розсуд: люди вирощували городину, багаторічні насадження, хтось посадив сад чи розмістив тимчасові сільськогосподарські споруди, були й ті, хто залишив свої ділянки «до кращих часів», і вони просто поросли бур’янами.
Але 26 березня на тих власників, які хотіли розпочати сезонні роботи на своїх наділах, розташованих в районі зупинки «Митниця» у Білій Церкві, чекав неприємний сюрприз. На їхніх ділянках працювала сільськогосподарська техніка, розорюючи землю єдиним масивом під посів. Як виявилося, підставою для робіт став договір про спільний обробіток (використання) земельних ділянок від 23 березня 2020 року, укладений між ОК «КП «Третій квартал» в особі голови Наталії Мялковської та ФГ «Агророст» в особі голови господарства Володимира Кваші.
А далі почалося найцікавіше….
За словами одного з власників ділянки на сумнозвісному полі, учасника бойових дій Анатолія Штефана, більшість членів кооперативу взагалі не знали, що вони входять до цього об’єднання. Відповідно, люди жодним чином не могли здогадуватися про наміри голови ОК Наталії Мялковської передати ділянки в спільний обробіток. Окрім цього, трактор працював не лише на ділянках, кадастрові номери яких були вказані в договорі, але і зовсім сторонніх. Таким чином, під плуг потрапили майже 250 наділів.
– Ділянки, які можна розорювати, фермеру вказала голова КП. Але до неї взагалі виникає багато питань. По-перше, чи мала вона повноваження відповідно до Статуту укладати подібний договір без проведення загальних зборів? По-друге, чи мала вона як голова кооперативу право вказувати на місцевості ділянки на свій розсуд?
У цих питаннях будуть розбиратися компетентні органи, наразі ми підготували всі заяви, щоб вони могли встановити винних осіб і суму нанесених збитків, – резюмує Анатолій Штефан.
28 березня, після того, як ситуація набула розголосу, відбулася зустріч власників ділянок з Наталією Мялковською та головою ФГ Володимиром Квашою. На жаль, голова кооперативу так чітко й пояснила людям, чому їхні наділи разом з городиною та межовими знаками виявилися переораними. Як і те, чому деякі громадяни навіть не здогадувалися, що вони є членами ОК «Третій квартал».
А ось голова господарства «Агророст» вважає себе в цій історії потерпілим. І з ним важко не погодитися, адже йому довелося платити і за свої, і за чужі помилки. При чому, платити в прямому значенні цього слова.
Як стверджує Володимир Кваша, зараз він за власні кошти відновлює межові знаки, якими були винесені в натуру межі земельних ділянок атовців. Також ФГ понесло витрати на проведення сільськогосподарських робіт.
– На більшій частині земельних ділянок вже відновлено межові знаки, скоро закінчимо ці роботи повністю. З огляду на те, що відбулося, я вважаю «Агророст» потерпілою стороною і, за можливості, буду вимагати з винних осіб компенсацію. Розумієте, голова кооперативу переконала нас, що діє в межах своїх повноважень, тому ми без вагань підписали договір про спільний обробіток. Єдине, про що я дуже шкодую, що не запросили відповідну землевпорядну організацію, яка б винесла на місцевість крайні точки вказаних в договорі земельних ділянок. У такому разі ми б не виорали наділи, які не вказані в договорі, – розповідає голова ФГ Володимир Кваша.
На жаль, дізнатися, чим саме керувалася у своїх діях голова кооперативу Наталія Мялковська видалося неможливим, адже вона відмовилася давати коментарі, мотивуючи тим, що журналісти спотворюють інформацію, яку вона їм надає.
Крапку в цій історії поставлять правоохоронці. А допоки учасники бойових дій та члени їх сімей почали заново господарювати на своїй землі, сподіваючись, що ті, хто зазіхав на їхні наділи, нарешті усвідомили, що ветерани будуть боронити своє до кінця. Адже вони бачили реальну війну, тому земельні війни їм вже не страшні.
24 квітня Керівник Офісу Президента України Андрій Єрмак провів зустріч з учасниками бойових дій і членами сімей загиблих українських військових.
Повідомлення про цю зустріч з посиланням на Офіс Президента було розміщено на сайті “НОВА-новини ветеранів”.
“Рух Ветеранів України” на сторінці у facebook виклав своє бачення зустрічі голови Офісу Президента України (ОПУ) Андрія Єрмака з учасниками бойових дій та членами сімей загиблих українських військових.
“Рух Ветеранів України” звернув увагу, що “…навіть політичні розбіжності не стають на заваді ОПУ в пошуку “зручних” ветеранів”.
Було наголошено на тому, що «…питання соціального захисту учасників бойових дій пана Єрмака цікавлять дуже опосередковано – інакше замість створення чергового беззмістовного органу при ОПУ, він звернувся би до Президента з метою дофінансування вже діючих бюджетних програм. Але замість цього він сконцентрував свої зусилля на боротьбі з патріотичними силами всередині Уряду (успішно) та пошуку “зручної громадськості”», – йдеться у повідомленні.
«…Рух Ветеранів України вважає, що будь-які “ветеранські” ініціативи Єрмака мають на меті виключно одне – створення слухняних “ветеранів”, які будуть готові толерувати “мирні” ініціативи і не задавати зайвих питань. … Жодні “соціальні плюшки” не куплять ветеранів в їх боротьбі з російською збройною агресією. Як би чогось іншого не хотілось антиукраїнським силам.», – наголошується у повідомленні.
26 квітня гібридні збройні формування Російської Федерації демонструючи своє «непереборне бажання досягти миру» гатили по нашим захисникам з артилерійських систем калібру 152 мм, 120 мм та 82 мм мінометів, озброєння бойових машин піхоти, зенітної установки, з гранатометів різних систем, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї.
В районі відповідальності оперативно-тактичного угруповання “Схід” минулої доби було зафіксовано 8 порушень режиму припинення вогню:
– біля Лебединського наші позиції двічі були обстріляні з озброєння БМП-2, гранатометів різних систем, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї;
– в околицях Широкино по нашим захисникам російські найманці двічі відкривали вогонь із зенітної установки ЗУ-23-2, мінометів 120 мм та 82 мм калібру, та РПГ.
– неподалік Богданівки опорні пункти ЗСУ були обстріляні вранці та ввечері із міномету 82-го калібру, СПГ, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї;
– по захисниках Новотроїцького рашисти вели вогонь з СПГ та великокаліберних кулеметів.
– поруч Старогнатівки було зафіксовано вогонь з АСГ.
У р.в. ОТУ “Північ”:
– 9 мін 82-го калібру було випущено по нашим захисникам неподалік Новотошківського;
– поблизу н.п. Хутір Вільний ворог вів обстріл позицій Об’єднаних сил із гранатометів різних систем, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї;
– вночі біля Кримського з напрямку н.п.Степове рашисти зробили шість пострілів з артилерійських систем 152-го калібру.
За минулу добу втрат серед наших захисників не було.
Від початку цієї ї доби в р.в. ОТУ “Північ” рашисти із 120 мм мінометів, гранатометів різних систем, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї обстріляли позиції ОС біля Катеринівки.
Наші воїни змушені були відповісти із наявних вогневих засобів, після чого ворожі провокації відразу припинилися.
Організація «Знам’янське об’єднання «Майдан» сформувалася ще за часів Революції Гідності. Але попри політичні утиски, погрози недоброзичливців та тимчасовий спад волонтерської активності, гурт працює і досі. Коли війна перемістилася з Майдану в поле, частина активістів вирушила на Схід країни добровольцями, решта зайнялись волонтерською роботою.
– Нині в організації працює 30 волонтерів зі Знам’янки та району, – говорить координатор Наталя Тишкевич. – Уся робота поділена за напрямками: «Кулінарна сотня» виготовляє вітамінні заправки, випічку, пакує чай «Знам’янський» з лікарських рослин; «Група швачок» шиє маскувальні халати, виготовляє подушки-валики, а нині шиє захисні маски; «Концертна бригада» виїздила з концертами в район бойових дій; також волонтери проводять тренінги з психологічної та правової допомоги для родин учасників бойових дій, створено клуб «Побратими».
За шість років війни волонтерам вдалося зібрати півтора мільйона гривень на допомогу бійцям. На ці кошти було закуплено безліч необхідних на фронті «дрібниць» – від бронежилетів та шоломів до бензопил та генераторів. Найбільш значуща посилка на фронт – 2 автомобілі УАЗ.
– Ці покупки були ще в перші роки війни. Нині через брак коштів ми, переважно, купуємо будматеріали – скоби, цвяхи, утеплювач. Відправляємо і те, що можна виготовити власноруч. Тож сьогодні це в першу чергу моральна та психологічна підтримка – смаколиками й малюнками, – продовжує волонтерка. – Ми поставили собі за мету знайти на війні кожного бійця зі Знам’янщини. Підтримати морально, донести до кожного просту і водночас дуже важливу істину: ми про вас знаємо, ми за вас молимося, чекаємо на повернення та пишаємося. Так охопили майже пів тисячі воїнів, яким надали адресну допомогу. Крім цього, допомагаємо частинам, де служили і служать наші земляки. Цього року в нинішні непрості карантинні дні ми змогли зібрати 235 кг Великодніх смаколиків та відправити в ці підрозділи.
Не менш важливою є і допомога воїнам після повернення додому. Волонтери допомагають бійцям та членам їхніх сімей з ремонтом, організовують родинний відпочинок.
– На війні бій може бути раз у день чи раз у п’ять днів, а для дружини вдома він триває 24 години на добу сім днів на тиждень. Подружжя чекає один від одного, що, повернувшись, побачать ту людину, яку залишили до війни, не усвідомлюючи, що вони обоє змінилися. У тих сім’ях, де жінки розуміють, що чоловік повернувся іншим й готові до цього, процес адаптації до мирного життя проходить легше, – продовжує Наталя. – Але є сім’ї, де йде повне нерозуміння ситуації. Тому ми й організовуємо безліч заходів родинного типу – зустрічаємося на свята, їздимо на екскурсії, проводимо тренінги. Саме так і виник клуб «Побратими».
Організовують волонтери і різноманітні акції: «Подаруй посмішку дітям Донбасу» – відправка іграшок, солодощів, малюнків та листів у прифронтові міста Донбасу, «Оберіг для воїна», «Всі відтінки зеленого» – плетіння маскувальних сіток у школах міста та району, «Долоні підтримки», «Намисто добра», «Великодній кошик для воїна».
– За підтримки Знам’янської міської ради в 2017-му ми створили фотовиставку «Будні АТО», яка вже поповнилася новими розділами та налічує більше 400 фото. Вона пересувна і подорожує по навчальних закладах і підприємствах міста, – говорить Наталя. – На жаль, у нас немає свого приміщення, тому всі наші напрямки працюють у різних місцях. Ми пропонували міському голові створити Центр громадських ініціатив у Знам’янці. Але це питання наразі так і не вирішене.
У 2018-му волонтери ГО «Знам’янське об’єднання «Майдан» стали лауреатами Всеукраїнського конкурсу «Благодійна Україна» в номінації «Колективне волонтерство». Волонтери «Майдану» працюють під гаслом «Допомагали, допомагаємо і будемо допомагати!».
– За ці роки ми багато чого навчилися, стали досвідченішими, в нас з’явилося більше однодумців, – завершує свою розповідь Наталя Тишкевич. − Я пишаюся своїми друзями-волонтерами. Адже волонтери − це люди, руками яких Бог відповідає на чиїсь молитви. Тому я дякую долі, що дала мені можливість стати в стрій з людьми, які натхненно працюють «без виходу на ротацію». Доки наші захисники будуть невтомно стояти на захисті нашої держави, доти й ми не втомимося їм допомагати!
Склад військово-морських сил США поповнився новим підводним човном класу «Вірджинія». Він отримав назву USS Vermont і став уже 19-им за ліком апаратом цього класу.
Віце-адмірал Деріл Кодл, командувач американського підводного флоту, уже заявив, що ця подія знаменує собою початок “нової фази домінування” США у світі з метою «стримування, захисту й переваги на основі встановленого міжнародного порядку».
“Вермонт” – перший АПЧ четвертого покоління (Block IV) серед апаратів свого класу. Його будівництво тривало з 2014го року, а спуск на воду відбувся майже одночасно зі спуском останнього човна третього покоління (Block III) того ж класу – «Делавер». Порівняно з ним «Вермонт» отримав деякі переваги. Зокрема, розробникам вдалося значно знизити рівень витрат на експлуатацію човна та встановити більш досконале головне озброєння. Наприклад, новітні «Томагавки», які здатні змінювати ціль уже під час польоту а також мають режим «очікування» після запуску аж до отримання наказу про атаку.
Вартість виробництва кожного такого човна вкрай висока – приблизно 2,7 мільярда доларів США. Загальна їх кількість має сягнути 38, більшу частину човнів флот має отримати вже до 2030го року. Таким чином американці планомірно нарощують свій атомний підводний флот (від дизельний човнів США відмовилися ще у 50-их) і планують повністю замінити клас ударних атомних човнів «Лос-Анджелес», які були побудовані ще у 1970-90х роках. Хоча навряд чи слід сподіватися на те, що ці АПЧ будуть списані. На тлі періодичних загострень у акваторії південно-китайського моря – як от у листопаді цього року – «Лос-Анджелеси» ще можуть прислужитися американцям у просуванні своїх геополітичних намірів. І, можливо, не тільки їм.
Так, наприкінці 2019го року видання The National Interest опублікувало матеріал, у якому йшлося про можливість тісної співпраці військово-морських сил Сполучених Штатів та Австралії. Звісна річ, така перспектива обговорювалася у контексті протистояння з флотом КНР. Автор матеріалу – Директор інституту оборонних досліджень Центру національних інтересів США, відомий військовий аналітик Гаррі Казіаніс. Він висловив припущення, що у майбутньому американці зможуть поділитися з австралійцями частиною своїх підводних човнів. Автор констатує, що така співпраця дозволить за помірні ресурси утворити потужне з’єднання з двох флотилій, яке зможе вгамувати зростаючі апетити Пекіна.
І хоча йдеться лише про гіпотетичний розвиток подій, він не видається надто неймовірним. Особливо, на тлі перманентного загострення територіальних суперечок у акваторії південно-китайського моря. Звісно, очікувати, що вже зараз австралійці отримають на озброєння найновіші АПЧ виробництва США не слід. Як ми уже згадували, «Вермонт» став лише 19-им апаратом цього класу із запланованих 48. Більш ймовірно, що для початку мова може піти про передачу апаратів нижчого, третього класу – тобто, «Лос-Анжелес», яких загалом на озброєнні ВМС США нині 28 одиниць.
Щодо підводного флоту Китаю, то інформації про його кількісні і якісні характеристики у відкритих джерелах недостатньо, аби робити якісь висновки. Відомо, що головною розробкою місцевих корабелень є багатоцільові човни класу «Шань», які, втім, поступаються за своїми можливостями тим же «Вірджиніям». Зокрема, китайські човни взагалі не призначені для боротьби з ворожими АПЧ. За даними видання Defence News, китайці вже побудували 6 таких човнів, і планують збудувати ще стільки ж. Решта підводного флоту КНР складають 3 атомних ракетоносці і 53 дизель-електричних ПЧ. Втім, новітні технології, і зокрема, електроніка, в Піднебесній розвиваються дуже швидко. Не виключено, що у випадку прориву у царині кораблебудування, дуже скоро китайський підводний флот зможе повноцінно конкурувати з американським. Втім, ця перспектива розтягнеться щонайменше на десятиріччя. А тому у найближчі роки за цим показником Китай абсолютно точно залишатиметься третім у світі, поступаючись також Росії.
Як підсумок, констатуємо наростання активної гонки озброєнь у царині атомного підводного флоту між США та Китаєм. Однак, якщо для перших її перспективи та цілі давно окреслені, і частково втілені у реальність, то для других вона усе ще є викликом. Ймовірно, ситуація не зміниться і у найближчому майбутньому. Так, на початку лютого у рамках кампанії з розподілу оборонного бюджету США на наступний рік Пентагон оприлюднив мапу з зонами підвищеної активності ВМС Китаю та Росії. За словами військових, вона має викликати занепокоєння Вашингтону через нарощування кількості маневрів ймовірними супротивниками. Тож, як очікується, військово-морський флот США знову отримає левову частку оборонного бюджету. За попередніми даними, загальна його сума має скласти 705 мільярдів доларів.
Через коронавірусну епідемію мільйони українців сидять на карантині, а тисячі втратили роботу і шукають нової. Серед них чимало учасників АТО/ООС, яким не звикати до криз та випробувань. Які вакансії на ринку праці є сьогодні й на що ветеранам варто звернути увагу після зняття карантинних обмежень?
Кого шукають роботодавці?
Найбільш нищівного удару карантинні обмеження нанесли по малому бізнесу, особливо у сфері громадського харчування, туризму, торгівлі промисловими товарами та надання послуг. Натомість, є підприємства, які не тільки не постраждали від кризи, а й збільшили свою економічну активність, через що наймають нових працівників. Насамперед це ті, що займаються логістикою та доставкою, торгівлею продуктами харчування та інтернет-торгівлею, наданням медичних послуг та послуг таксі, а з початком сезону польових робіт ще й підприємства агропромислової галузі. За даними Державного центру зайнятості, наразі на ринку праці затребувані водії, продавці, касири, підсобні працівники, вантажники, оператори, усі фахівці в галузі медицини, а також будівельники, охоронці та поліцейські.
Як приклад – генеральний директор «Укрпошти» Ігор Смілянський нещодавно заявив, що у зв’язку з розширенням напрямків діяльності компанія планує найняти більше 3 тисяч нових співробітників: операторів, водіїв, сортувальників, кур’єрів, начальників відділень, фахівців ІТ-сектору. На сайті «Укрпошти» можна ознайомитися з наявними вакансіями у регіонах і подати заявку, заповнивши он-лайн форму. Керівництво компанії обіцяє влітку додаткові вакансії у зв’язку із запуском 500 пересувних відділень. Державне підприємство гарантує офіційне працевлаштування, соціальні гарантії та стабільну зарплату. Схожі пропозиції є у «Новій пошті», мережах продовольчих супермаркетів, транспортних кампаніях. Отже, навіть у такі скрутні часи, як зараз, знайти роботу можна.
Де шукати?
Звісно, що пропозиції по працевлаштуванню може знайти лише той, хто їх активно шукає. А шукати вакансії можна і перебуваючи на карантині вдома, для чого достатньо лише доступу до Інтернету та трохи наполегливості. Найбільше можливостей відкривається на сайтах з пошуку роботи: work.ua, robota.ua, hh.ua, OLX та інших. Зареєструватися можна одразу на декількох, розмістивши на них своє резюме. Для більшої зручності варто підписатися на розсилки нових вакансій по відповідному напрямку та регіонам. Як краще скласти резюме, щоб нічого не упустити та гарно презентувати себе перед роботодавцем? В Інтернеті повно статей, де даються корисні поради щодо складання резюме з відповідними прикладами, а на сайтах з пошуку роботи є навіть он-лайн форми для його створення. Важливо, щоб резюме було чітко структуроване, без зайвої інформації (краще обсягом в 1 сторінку), з зазначенням посади, на яку претендуєте, та написане без помилок.
Багато пропозицій щодо працевлаштування розміщують на обласних сайтах Державної служби зайнятості. Трохи менше шансів знайти роботу дають соцмережі, де теж є різні групи з відповідними пропозиціями. Зокрема, у Facebook серед учасників АТО/ООС досить популярна група «Робота для ветеранів (Життя після АТО)».
Шукаючи роботу через соцмережі варто якісно заповнити свій профіль, періодично проглядати пропозиції та писати пости з інформацією про себе. Ще один ресурс – сайти великих підприємств та компаній, які часто розміщують інформацію про нові вакансії з привабливими пропозиціями.
Ну, і ніхто не відміняв такий спосіб пошуку роботи, як особисті знайомства. І не забуваємо про Збройні Сили України та Національну гвардію, в яких хронічна нестача кадрів.
Як вижиті під час пошуку?
У разі втрати роботи перше, що потрібно зробити – це зареєструватися у центрі зайнятості. Віднедавна зробити це стало дуже просто – потрібні лише дві заяви: про надання статусу безробітного і про призначення допомоги по безробіттю. Їх можна подати або через скриньку для кореспонденції, які наразі виставлені перед входом до місцевих центрів зайнятості, або направити електронною поштою, яка вказана на обласному сайті Державної служби зайнятості. До заяв треба додати скановані копії паспорту, коду, трудової книжки та деяких інших документів, перелік яких є на сайті. Зазвичай в той же день співробітник центру передзвонює і повідомляє заявнику щодо вирішення питання про його постановку на облік в якості безробітного та призначення допомоги. Що важливо – у зв’язку з карантином внесені зміни до порядку виплати допомоги по безробіттю і вона нараховується з першого дня після реєстрації (раніше було лише через 7 днів). Отже, кожен день затримки з поданням заяв зменшую суму виплати.
Розмір допомоги по безробіттю наразі складає від 1800 грн для застрахованих та 650 грн для незастрахованих осіб (1000 грн – на час дії карантину та протягом місяця після його закінчення) до 8408 грн на місяць в залежності від страхового стажу, причини звільнення та розміру заробітної плати за останній рік. Допомога може виплачуватися протягом 360 днів, а для осіб передпенсійного віку – до 720 днів.
Щодо роботи в Інтернеті
Віддалена робота та робота в Інтернеті з кожним роком стають все більш популярними. Карантин лише прискорив ці процеси. Проте, в Інтернеті збільшилася і активність всіляких шахраїв та нечесних роботодавців, які намагаються скористатися ситуацією та обдурити шукачів роботи. Тому, проглядаючи чергову пропозицію, варто пам’ятати, що не буває занадто привабливих вакансій легкої роботи, яка не потребує жодних знань та вмінь, і за яку багато платять. Вестися на такі оголошення не варто, особливо якщо їх автор не вказує місце роботи, а її характер описує розпливчасто. А якщо пропонується ще й заплатити за тренінг, щоб надалі отримати цю роботу, або придбати якусь книжку, обладнання чи комплектуючі для роботи, то ймовірність обману зростає у рази. Зазвичай такий роботодавець або зникає після отримання коштів, або ви не пройдете випробувальний термін, або в нього почнуться фінансові труднощі через кризу… Варіантів багато і тому неофіційне працевлаштування через Інтернет, без оформлення трудової угоди, несе величезні ризики бути ошуканим, втратити свій час, а іноді й гроші. Такі пропозиції потребують критичного сприйняття та ретельного аналізу, щоб не потрапити у халепу. Хоча, є доволі багато прикладів і успішної роботи через Інтернет.
Державна служба – непоганий варіант
Кому ще розбудовувати українську державу, як не учасникам АТО/ООС? Для тих, хто має вищу освіту або освітній рівень молодшого спеціаліста працевлаштування в державних органах чи органах місцевого самоврядування на посади держслужбовців може бути досить привабливим варіантом. Віднедавна, майже всі такі вакансії заповнювалися через проведення конкурсів, які оголошувалися на порталі Національного агентства України з питань державної служби – «Нова державна служба України (НАДС)». З 18-го квітня набрали чинності зміни до законодавства щодо зупинення проведення конкурсів на посади державної служби на період дії карантину та протягом 30 днів після його відміни. Під час карантину призначати на посади держслужбовців будуть за спрощеною процедурою – по результатам співбесіди. Але карантин колись закінчиться, призначення через конкурси поновлять і є сенс дізнатися, як вони проходять?
На перший погляд здається, що конкурс – це щось надскладне, а на підготовку документів для участі в ньому потрібно багато часу. Та виявляється, що все не так вже й складно. Своїм власним досвідом поділився учасник АТО з Кременчука Віктор М.:
«Цієї зими я приймав участь у трьох конкурсах, які проводили Мінветеранів, Укравтодор та Полтавська облдержадміністрація. На сайті НАДС знайшов усі роз’яснення, як це робити. Найбільше часу (близько години) витратив на підготовку резюме за встановленою формою. У сканованому вигляді воно підійшло для участі у всіх конкурсах, тобто повторно я його не створював. Обравши вакансію, подавав дві заяви, заповнюючи електронні форми на сайті. В них треба було вписати прізвище, дату народження, адресу і кілька слів про мотив. Витрачав кілька хвилин, додавав резюме, підписував заяви електронним цифровим підписом (ЕЦП) і одним кліком мишки відправляв документи. ЕЦП я оформив через Приват24 – це теж не складно і діє він протягом року. Тобто, при наявності резюме та ЕЦП подання документів для участі у конкурсі займає 10-15 хвилин. Потім мені на електронну пошту приходило підтвердження участі у конкурсі та запрошення на тестування по знанню законодавства. Питання, що на нього виносяться, з чотирма відповідями на кожне і позначкою напроти правильного, я знайшов на сайті НАДС. Тестування проводиться за допомогою спеціальної програми, яка сама обирає 40 питань із 708, що є у тесті, і протягом 40 хвилин треба поставити позначки напроти відповідей, які вважаєш правильними. Тест нескладний і десь 90% учасників конкурсу проходять його без проблем. Далі йде співбесіда з членами комісії та визначення переможця конкурсу з подальшим призначенням на посаду. Що важливо – результати тестування по знанню законодавства чинні протягом 6-ти місяців. Тобто я його проходив один раз, а результати використовував на усіх конкурсах».
Віктор пояснив, що вакансії обирав з категорії «Б» (керівники відділів, управлінь…), на які конкуренція досить жорстка, тому не пройшов. Якщо б обирав з категорії «В» (головні спеціалісти, керівники секторів…), то вже б працевлаштувався. А ще він розповів, що через сайт work.ua підписався на розсилку від НАДС і перед введенням карантину щодня отримував на електронну пошту список із понад 200 нових оголошень про проведення конкурсів на посади державної служби по всій Україні. Гадаємо, що після відміни карантину кількість таких оголошень значно збільшиться. Отже, кого цікавить державна служба, варто готуватися.
Однією з переваг державної служби для ветеранів війни є те, що при працевлаштуванні на приватні підприємства деякі їх власники не хочуть брати учасників бойових дій через те, що їм потрібно надавати додаткові відпустки протягом 14 днів, оплачувати які має власник. В державному органі таких проблем немає, адже фонд заробітної плати фінансується коштом державного бюджету.
Нагадаємо, що минулого тижня у статті «Безкоштовний відпочинок для ветеранів: психологічна реабілітація на курорті у санаторії» ми розповіли про можливості для безкоштовного відпочинку учасників АТО/ООС після завершення карантину.
Минулої суботи, 18 квітня 2020 року, вранці війська «визнаного» уряду Лівії розпочали наступ на стратегічне місто Тархуна, яке є центральним пунктом наступу армії Халіфа Хафтара на столицю Лівії місто Тріполі. В Тархуна розташований оперативний штаб угруповання ЛНА, що діє на напрямку Тріполі. Крім того, через місто Тархуна проходять основні логістичні шляхи хафтарівців. Після втрати шляхів через місто Гар’ян (в минулому році), роль міста Тархуни значно зросла.
Наступ здійснювався із семи напрямків одночасно, чотири з яких проглядають як основні. Всі вони мали зійтися в місті Тархуна, що розташований приблизно за 90 км на південний схід від Тріполі. Для втечі хафтарівцям залишили один шлях через місто Бані Валід (180 км на південний схід від Тріполі).
Підсумком наступу стало знищено великої кількості ворожих військ і техніки. Захоплення більше 100 полонених і багатьох озброєних автівок хафтара, не враховуючи декількох танків та боєприпасів.
Достатньо розпорошений наступ сил лівійської армії мав на меті змусити підрозділи ЛНА вийти з Тріполі і зосередитися на захисті Тархуна. Так воно в принципі і відбулося. Крім підрозділів, які відійшли з-під Тріполі, Хафтар перекинув для посилення своїх військ велике підкріплення з міста Бенгазі.
Підкріплення хафтарівських військ з ходу пішло у контрнаступ. Їм вдалося відновити майже всі позиції втрачені в околицях міста Тархуна. І на ранок 19 квітня підрозділи Уряду Національної Єдності відійшли на рубіж н.п. Сук аль-Джум’а, що десь в 20 км від центру Тархуна.
Наступ армії УНЄ постійно підтримували турецькі БПЛА і власна авіація. Завдяки їхній підтримці вдалося завдати значних втрат та деморалізувати хафтарівських найманців.
Хафтарівська авіація також досить активна. Під містом Сірта, ЛНА втратили ударний БПЛА Wing Loong II.
Коли хафтарівці трохи оговталися, то під Тріполі здійснили кілька контратак, які закінчилися перемінним успіхом. Що залишилися незмінним так це хаотичні обстріли лівійської столиці. На фото залишки реактивних ракет, які зібрали городяни.
На вечір, лівійській «урядовій» армії вдалося утримати основні ділянки та населені пункти здобуті під час наступу. Армійське командування оголосило про успішне закінчення першого етапу наступу і про початок другого.
Після розкидування з БПЛА листівок про здачу, частина з яких надрукована російською (на фото), місцеві жителі почали масово покидати місто.
Під білими прапорами мешканці Трахуна рухаються в напрямках Місрати, Злітана та Бані Валід.
20 квітня 2020 року найбіліший прогрес лівійська армія досягла навколо міжнародного аеропорту Тріполі. Після звільнення навколишніх районів, хафтарівці опинилися в напівоточенні. Кільце навколо них неухильно стискається.
Урядові сили також продовжують підсилення своїх частин під Тархуном. В небі активні БПЛА.
Під містом Трахуна, хафтарівці готуються до захисту міста. Постійно підходять підкріплення, і вони з ходу намагаються посунути лівійську армію.
Жителі масово залишають місто Тархуна в очікуванні штурму.
Хафтарівські війська продовжують масові бомбардування позицій та місць розташування УНЄ, прилітає також і по мирному населенню.
Активні бойові дії звісно ж ведуть до бойових втрат. Серед сирійців, які воюють на боці УНЄ, під час наступу на Тархуну, дев’ять загиблих.
З повідомлення єгипетської армії, про загибель молодшого лейтенанта Омар Гаді на півострові Сінай, вдалося ідентифікувати ще одного «200-го» з-під Тархуна. Такий собі єгипетський варіант «іхтамнєт».
Кількість втрат серед хафтарівських найманців підрахувати важко. Але в мережу виставляють повідомлення з прощею за загиблими, що дає змогу ідентифікувати країни їх походження. Так «спливла» велика кількість загиблих серед суданських найманців. Їх загублені телефони та повідомлення далі цінну інформацію.
Що стосується Вагнерівців, то про втрати серед них ми можемо взагалі не дізнатися. Бо такі в них скрепи. Але можна зі впевненістю казати, що на ту війну яку отримали вагнерівці, вони не підписувалися. Замість берберів у «шльопках» з калашами, вони отримали відповідь потужної турецької армії.
Найбільшим успіхом сил УНЄ за 21 квітня 2020 року стало просування в районі Айн Зара лівійської столиці. Після нанесення вогневого ураження вогнем артилерії, бійці УНЄ пішли в атаку. Поставлена задача виконана. Залишки хафтарівських найманців взяті в полон, разом з еміратською технікою.
Під Тархуна, тривали позиційні бої. Спецпідрозділи продовжують зачистку звільнених територій. Дві автівки Toyota з боєприпасами для ЛНА, були захоплені разом з водіями. Вони заблукали і виїхали до урядових позицій в районі Злітен.
ЛНА отримала два влучних удари в районі Аль-Мусаба міста Тархуна; один по скупченню живої сили, інший по техніці. Третім ударом був знищений оперативний штаб хафтарівців в районі Айн Шаршара у самому місті. Під час цих ударів була ліквідована група найманців із Чаду. Разом з ними загинув деякий Гурбал Джидді Нокур. Він був командиром цих найманців і особисто проводив вербування своїх співвітчизників на війну.
З оточеної бази аль-Ватійя після невдалих спроб вирватися, хафтарівці здійснили спробу атакувати лівійську армію. Їм навіть вдалося посунути урядові сили до узбережжя та поновити частковий контроль над селом Аль-Ахрабійя. Але турецькі БПЛА Bayraktar TB2 допомогли зупинити цей наступальний порив.
ЛНА також здійснила повітряні удари по позиціям «урядової лівійської армії» в районі Абу-Гріяйн.
22 квітня 2020 року значних змін у протистоянні сторін не відбулося. Лівійська армія продовжує дотискати хафтарівців під Тархуна і знову «згадала» про оточену базу аль-Ватійя. На самій базі внаслідок удару БПЛА був ліквідований помічник командира 134 піхотного батальйону – виконуючий обов’язки командира самої бази полковник Абдула Салам Аммар аль-Зінтан.
Міністр внутрішніх справ Лівії Фетхі Басага нагадав, що базу аль-Ватійя все ж таки треба звільняти. Ще міністр оголосив, що кількість «Панцирів» у Хафтара налічує не менше 20 одиниць. Ще 10 різних систем ППО були знищені, вагнерівці продовжують допомагати Хафтару і зараз вони займаються доставкою нових найманців з Єгипту.
Угруповання ударних БПЛА в Лівії в найближчий час буде посилено більш потужними ударними БПЛА Anka-S (штурмовий). Варто очікувати на нові відео палаючих російських «Панцирів».
Хафтар продовжує ракетні обстріли лівійської столиці. Більше 20 реактивних ракет прилетіли в районі аеропорту Мітіга. Де як він вважає знаходяться станції управління БПЛА Bayraktar TB2. Дісталося також і мирним кварталам, в т.ч. району Сук-Альджума та станції швидкої допомоги в Тріполі.
23 квітня 2020 року голова МВС Уряду Національної Єдності Лівії Фаті Башага звинуватив російських найманців Вагнера у застосуванні хімічної зброї проти лівійської армії у боях в районі Салах Алдін на півдні Тріполі.
доказами цього були поранні бійці з задухою та блювотинням, які прибували з фронту та свідчення місцевого журналіста – @AmruSalahuddein. Припускають, що вагнерівцями був застосований нервово-паралітичний газ. Ця інформація потребує більш потужних доказів і скоріш за все вони будуть надані з часом.
Російська присутність в Лівії значна. І якщо вагнерівців люто штрафують за злиття в мережу будь яких фото, то самі хафтарівці залюбки позують з новітніми зразками російської зброї. Такими, як російський багаторазовий ручний мультикаліберний багатофункціональний гранатомет РПГ-32 «Баркас» (в експортному варіанті – «Хашим»), або добре відомий по війні на Донбасі – реактивний піхотний вогнемет – РПВ-А або «Шмєль», які активно постачаються «рашвоєнторгом» по всьому світу. Те саме стосується і «Панцирів» і, як виявилося, хімічної зброї.
Тому нашим військовим треба бути готовими і до такого розвитку подій.
На півдні Тріполі зараз тривають запеклі артилерійські дуелі. Артилерія ЛНА намагається завадити армії лівійського «визнаного уряду» просуватися вперед. Урядова артилерія в свою чергу знищує вогневі позиції хафтарівців і надає підтримку своїм піхотним підрозділам. ЛНА тут втратила два пікапи та два БТРи.
Поширення фейків російською пропагандою завжди мало чітко структурований характер і сам процес можна розділити на три категорії. З урахуванням даних факторів російською пропагандою використовуються певні, незмінні ланцюжки вкидання, за якими можна, наприклад, визначити яка саме силова структура здійснювала розповсюдження даного фейку.
Кілька днів тому російські ресурси сірого сегмента Інтернету -акаунти в соціальних мережах, блоги і новинні майданчики категорії “С” – почали швидко поширювати відео, нібито зроблене в Лівії і на якому записані переговори між бійцями Уряду національної згоди, офіційно визнаного на міжнародному рівні і в ООН. І ці переговори ведуться українською мовою!
Це відео поширювалося в мережі за класичною схемою російських фейків «середнього рівня важливості», починаючи зі сторінок у соцмережах і закінчуючи новинними стрічками категорії “В”. На сьогоднішній день відео не стало вкиданням федерального рівня, хоча… Скоріше за все, на дня про нього можуть заговорити Кисельов і Скабеева.
А все почалося з того, що кілька днів тому глава МВС ПНР Фатхі Башага заявив, що Лівійська національна армія фельдмаршала Халіфи Хафтара, якого підтримує Росія і на стороні якого воює ПВК “Вагнер”, застосувала в боях за Тріполі хімічну зброю, зокрема – нервовопаралітичний газ в районі Салахаддін, що на півдні Тріполі.
У застосуванні хімічної зброї російських найманців і режими, на боці яких вони воюють, звинувачують досить часто. Головним майданчиком застосування заборонених видів озброєнь донедавна залишалася Сирія. На цей день вчинені там злочини російським воєначальникам можуть мати значні наслідки в міжнародних судових інстанціях. Саме тому, чергову хвилю звинувачень потрібно було чимось відповідати на інформаційному фронті. Чим же ще можуть «відповісти» російські пропагандисти, як не «українським питанням»?
З цією метою у відкритий доступ через Telegram-канал РЬІБАРЬ було закинуто відео з записом переговорів нібито українських найманців ПНР. Це вкидання відразу підтримали інші акаунти в Telegram і лідери громадської думки на блог-платформах. Тобто, вкидання здійснювався за класичною схемою: від інфо-низів і до ЗМІ. На другому етапі, дані з вкидання підхопили «стрічки новин», зокрема «Федеральне агентство новин», яке вже взяло інтерв’ю про фейк у таких затятих пропагандистів як Володимир Соловйов і Олександр Коц.
Зрозуміло, що з цього вийшло, хоча саме відео не витримує елементарної критики.
По-перше – саме відео опублікував не просто якийсь незалежний або більш-менш незалежний розслідувальний канал, а «жучок», який поширює пропаганду в режимі нон-стоп. І його миттєво підтримали канали, що працюють в зв’язці по лінії МО РФ, від “Генерал майора” до Діани Михайлової в ЖЖ. А на завершення, оперативне поширення в ЗМІ почалося саме через афілійований силовою структурою ФСБ – ФАН, що не є дивним. Як-не-як, а ПВК “Вагнер” це філія ФСБ, а тому «прігожінська рать» має оперативно включитися в гру.
По-друге – на відео немає жодних чітких визначень місцевості, і взагалі відсутня яка-небудь інформація про те, що сам запис цих переговорів було зроблено в Лівії, і тим більше, що переговори ведуть українці. Розмова відбувається не чистою українською, а з вкрапленнями українських слів. З таким же успіхом цей текст могли проговорити і вихідці з Кубані.
Отже, що ми маємо? Маємо відео, на якому хтось, без певного місця розташування об’єктів, розмовляє на якомусь діалекті, який цілком може бути віднесений як до південно-українського, який міг бути записаний на передовій на Донбасі, так і до кубанського і донському регіонів РФ. При цьому пропагандистськими каналами і ЗМІ даний запис відразу кваліфікується як такий, що належить українським найманцям в Лівії. Якось для таких висновків, доказова база взагалі мінімальна, якщо не сказати більше – нульова.
Але найважливіше: це зліплене наспіх відео, було опубліковано відразу після того, як глава МЗС ПНС звинуватив російських найманців в застосуванні хімічної зброї. Тобто, вереском про “українських найманців” російські ЗМІ намагаються затерти у інформаційному просторі повідомлення про свої власні злочини в Лівії.
Це цілком стандартна методика, яку російські пропагандисти застосовують постійно.
Наприклад, коли в минулому році “Нова газета” опублікувала першу порцію свого розслідування про знущання найманців ПВК “Вагнер” над полоненим сирійцем, російські ЗМІ і ресурси «сірого сегмента» стали несамовито поширювати повідомлення про якісь злочини британського спецназу на Близькому Сході.
Коли факт поставок російської зброї, грошей і живої сили генералу Халіфі Хафтару і його терористичній ЛНА підтвердився на міжнародному рівні, то в Лівії хафтарівські бойовики розгорнули полювання на українську транспортну авіацію, що виконує рейси в інтересах “Червоного хреста”, а російські ЗМІ і псевдо-експерти спробували звинуватити нашу країну в контрабанді зброї. І знову фіаско.
Україну намагалися звинуватити в поставках зброї Башару Асаду, що вказує на повну відсутність навіть зачатків здорового глузду у авторів даного фейку.
А про перевалочні бази ІГІЛ в Україні вже й згадувати смішно. Та цю тему і досі продовжує підтримувати та фінансувати Росія, країна, яка є одним з основних постачальників бойовиків для цієї терористичної організації. От тільки тепер з ІГІЛ вирішили переорієнтуватися на Лівію…
Ці, та безліч інших фейків, без великих зусиль розвінчувалися і нівелювалися. Але, найголовніше, в їх розповсюдженні, від самих низів інформаційного цеху роспропаганди, до самих верхів, так це те, що беруть участь їх розкрутці практично одні і ті ж ресурси, за практично однією і тією ж незмінною схемою.
Сьогодні – 34 річниця Чорнобильської катастрофи, яка вважається найбільшою за всю історію людства, як за кількістю загиблих і потерпілих від її наслідків людей, так і за економічним збитком.
Приблизно о 1:23:50 26 квітня 1986 року на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС сталися два теплових вибухи, які повністю зруйнували реактор. Будівля енергоблоку частково обвалилася, при цьому, як прийнято вважати, загинула одна людина — Валерій Ходемчук. На даху почалася пожежа. Згодом залишки активної зони 4-го реактора розплавилися. Суміш розплавленого металу, піску, бетону і палива розтікалася під реакторними приміщеннями. В результаті аварії у атмосферу стався викид радіоактивних речовин ізотопів урану, плутонію, йоду-131 (період напіврозпаду 8 днів), цезію-134 (період напіврозпаду 2 роки), цезію-137 (період напіврозпаду 30 років), стронцію-90 (період напіврозпаду 29 років). Становище погіршилося тим, що в зруйнованому реакторі відбувалися вже неконтрольовані ядерні і хімічні реакції з виділенням тепла (від горіння запасів графіту), з виверженням з розлому протягом багатьох днів продуктів горіння радіоактивних елементів і зараження ними великих територій. Зупинити активне виверження радіоактивних речовин із зруйнованого реактора вдалося лише на кінць травня 1986 року шляхом мобілізації ресурсів усього колишнього СРСР і ціною масового опромінення тисяч ліквідаторів.
Радіоактивна хмара обійшла європейську частину СРСР, більшу частину Європи, дісталася східу США. 60 % радіоактивних речовин осіло на території Білорусі. Понад 200 000 осіб було евакуйовано із зон радіоактивного забруднення.
Радіоактивного опромінення зазнали близько 600 000 осіб, насамперед ліквідатори катастрофи. Навколо ЧАЕС було створено тридцяти кілометрову «Зону відчуження».
Підхід до інтерпретації фактів та обставин аварії змінювався з часом і повністю єдиної відповіді на питання чому це сталося не існує і досі.
Консультативний комітет з питань ядерної безпеки (INSAG) в 1993 році оприлюднив новий звіт, що приділяв більшу увагу серйозним проблемам в будові реактора. У цьому звіті багато висновків, зроблених 1986 року, визнано помилковими.
В 2000-ні роки були названі наступні причини аварії:
– реактор був неправильно спроєктований і небезпечний;
– персонал не був проінформований про небезпеки;
– персонал допустив ряд помилок і ненавмисно порушив наявні інструкції, частково через відсутність інформації про небезпеки реактора;
– вимкнення захисту або не вплинуло на розвиток аварії, або не суперечило нормативним документам.
Сьогодні ми повинні ще раз подякувати всім, хто ціною свого здоров’я і життя приборкав полум’я «мирного атома».
В районі відповідальності ОТУ “Схід” зафіксовано 12 порушень режиму «тиші»:
– тричі російські гібридні збройні формування з мінометів 120-го та 82-го калібру обстріляли позиції Об’єднаних сил в районі Авдіївки випустивши 19 мін, а також здійснювали обстріл позицій з гранатометів різних систем, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї;
– неподалік Павлополя, Широкиного, Старогнатівки, Опитного, Водяного російські наанці обстрілювали позиції ЗСУ з гранатометів різних систем, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї;
– в районі Лебединського було зафіксовано вогонь з автоматичного станкового гранатомета;
– неподалік Пісок окупанти вправлялись у стрільбі зі станкового протитанкового гранатомета;
– з настанням темряви по околицях Широкиного рашисти кинули 24 міни 120 калібру;
– неподалік Водяного по позиціям захисників України було випущено аж 46 мін калібру 82мм .
У секторі відповідальності ОТУ “Північ”:
– окупаційні сили РФ біля Новоолександрівки та Попасної гатили по нашим військовим зі 120 мм мінометів, використавши 29 мін, а з гранатометів різних систем та великокаліберних кулеметів вели вогонь по наших позиціях поруч з Оріховим.
– по опорним пунктам ОС поруч з Кримським рашисти вели вогонь з гранатометів різних систем, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї.
На усі обстріли українські військові дали противнику адекватну, вмотивовану та результативну відповідь, змусивши окупантів кожного разу припиняти вогневу активність.
За даними розвідки вчора українські військові знищили 4-ох та поранили 5-ох окупантів.
Внаслідок інтенсивних ворожих обстрілів поранення отримав один наш захисник.
Сьогодні, 26 квітня, в р.в. ОТУ “Схід” рашисти вже двічі обстріляли позиції Об’єднаних сил:
– з озброєння БМП, автоматичних станкових гранатометів і великокаліберних кулеметів обстріляв наших біля Лебединського;
– зенітної установки ЗУ-23-2 по нашим захисникам гатили поруч з Широкиним.
У відповідь на порушення режиму «тиші» Об’єднані сили застосувавши чергові вогневі засоби переконали ворога припинити провокації. Під час обстрілів ніхто з наших воїнів сьогодні не постраждав.
На фото наслідки порушення режиму «тиші» і рештки того, що «прилетіло» на позиції Об’єднаних сил.
