28 квітня різко зросла кількість обстрілів позицій Об’єднаних сил з боку гібридних збройних формувань РФ. Окупанти черговий раз порушивши зобов’язання щодо припинення вогню минулої доби 17 разів обстріляли позиції Об’єднаних сил. Під час обстрілів противник активно застосував артилерійські системи калібрів 152 мм та 122 мм, міномети калібрів 120 мм та 82 мм, які у відповідності з «мінськими домовленостями» мають знаходитися в далеко від «лінії зіткнення».
В районі відповідальності ОТУ “Схід” противник здійснив обстріл наших пзицій неподалік Кам’янки з міномета 82-го калібру, автоматичних станкових гранатометів та великокаліберних кулеметів.
Опорні пункти Об’єднаних сил неподалік Опитного ворог обстрілював з РПГ.
Біля Павлополя противник вів вогонь з АСГ, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї, а неподалік Старогнатівки – з великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї.
В районі відповідальності ОТУ “Північ”:
поблизу н.п. Кримське позиції ЗСУ зранку тричі потрапили під обстріл. Російські окупанти вели вогонь з напрямків окупованих ними н.п. Донецький, Сентянівка та Слов’яносербськ. Обстріл здійснювався з мінометів 120-го калібру (30 мін), гранатометів різних систем, БМП та великокаліберних кулеметів.
Ввечері рашисти обстріляли наших захисників Кримського з АСГ, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї.
Захисники Хутора Вільний двічі були обстріляні рашистською артилерією (152 мм) та з мінометів (82 мм.)
Поблизу н.п. Новотошківське ворог двічі відкривав вогонь з 152 мм та 122 мм артсистем, та 120 мм мінометів.
Зранку по оборонцях Попасної ворог випустив 6 мін 82-го калібру та вів вогонь з СПГ та РПГ, а надвечір здійснив обстріл зі стрілецької зброї.
По околицях Оріхового ворог зі 120 мм та 82 мм мінометів випущено 9 мін.
Неподалік н.п.Новолуганське обстріли позицій ЗСУ здійснювалися з гранатометів різних систем та стрілецької зброї.
З настанням темряви рашистські окупанти вели вогонь по позиціях ЗСУ неподалік Зайцевого з мінометів 82-го калібру, а також гранатометів різних систем, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї.
Щоб змусити російські гібридні збройні формування відмовився від подальших провокацій ЗСУ змушені були відкрити вогонь у відповідь штатного озброєння ворог.
На ділянці розведення №3 Богданівка-Петрівське російські гібридні збройні формування двічі відкривали вогонь з великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї. Українські захисники змушені дотримуватись режиму «Тиша» і вогонь у відповідь не відкривали.
Внаслідок обстрілів позицій Об’єднаних сил 28 квітня один наш захисник загинув.
Від початку поточної доби російські окупанти вже двічі обстріляли позиції ЗСУ біля Верхньоторецького зі станкових протитанкових гранатометів, зенітної установки та великокаліберних кулеметів, та поруч з Новотошківським – з мінометів 82мм
За уточненими даними втрати російських гібридних окупаційних військ 26 квітня склали: один «двохсотий», два «трьохсоті» (з 4 омсбр 2 АК).
Втрати рашистів за 27.04.2020 склали 5 осіб. З них: «200-ті» – 2 (1 – 11 омсп 1АК, 1 – 1 омсбр1 АК); «300-ті» – 3 (2 – 11 омсп 1 АК,1–9 омсп 1 АК).
За попередніми даними розвідки, 28 квітня українські військовослужбовці поранили щонайменше двох російських окупантів.
За даними ГУР, активізацією обстрілів позицій підрозділів Об’єднаних сил на Авдіївському, Курахівському, Попаснянському та Новоайдарському напрямках, противник намагається відволікати увагу від тих напрямків, на яких приховано здійснюється підготовка до провокування загострення обстановки у період проведення травневих свят. Про це повідомив на брифінгу в Міноборони речник міністерства Дмитро Гуцуляк.
“За повідомленням Головного управління розвідки Міністерства оборони України, командування російських окупаційних військ активізувало обстріли позицій підрозділів Об’єднаних сил на Авдіївському, Курахівському, Попаснянському та Новоайдарському напрямках. При цьому, для ураження особового складу та найбільш важливих цілей, окупанти збільшили інтенсивність застосування заборонених Мінськими домовленостями артилерійських систем і мінометів, а також гранатометів, стрілецької та снайперської зброї”, – сказав речник.
Служба безпеки України затримала двох учасників терористичної групи Валерія Бергмана на прізвисько «Німець», причетної до низки диверсійних актів.
Про це повідомляє пресслужба СБУ.
«У 2014 році група «Німця» захопила на шахті ім. Мельникова 1,2 тони амоніту (вибухової речовини). Терористи використали її для підриву чотирьох мостів у районі н.п. Закотне та Сіверськ Донецької області, 2 мостів у містах Лисичанськ та Рубіжне на Луганщині, ще два мости у Лисичанську були заміновані», – повідомили в СБУ.
У ході спецоперації 08 вересня 2019 року співробітники СБУ та Нацполіції затримали Бергмана у районі Лисичанська.
«Під час слідчих дій правоохоронці отримали від «Німця» детальну інформацію про вчинені групою злочини, розташування схронів з вибухівкою та засобами ураження, що призначалися для скоєння диверсій, а також відомості про інших учасників очолюваної ним терористичної групи», – додали у пресслужбі.
В березні та квітні у Лисичанську та Костянтинівці в результаті оперативники СБУ затримали двох активних учасників «групи Бергмана», які визнали свою провину у скоєнні терористичних актів. Наразі обом бойовикам повідомлено про підозру та обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Триває досудове слідство.
Про це йшла мова під час робочої зустрічі Міністра у справах ветеранів Сергія Бессараба з представниками Міжнародної організації з міграції в «онлайн» форматі, повідомляє пресслужба Мінветеранів.
Зазначається, що з 2019 року МОМ в Україні почала реалізовувати програму «Підтримка реінтеграції ветеранів конфлікту на сході України та їхніх родин» за фінансової підтримку Європейського Союзу.
Сергій Бессараб підкреслив, що Мінветеранів зацікавлене в подальшій тісній співпраці та готове до більш ширшого залучення проєкту до формування державної політики в сфері ветеранів.
Міністр подякував команді МОМ за підтримку ветеранів та звернув увагу на менш розвинені регіони України, де ветерани та їхні родини також потребують підтримки й допомоги, повідомляють у пресслужбі.
«Мінветеранів – новоутворене міністерство, проте проходить вже другий етап реформування. Нині ми в процесі роз’єднання раніше діючого Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб. Триває робота по розподілу повноважень, бюджетів, фахівців та формування напрямків діяльності підрозділів», − сказав Сергій Бессараб.
За словами міністра, пріоритетним напрямком стане впровадження процесу діджіталізації в роботу відомства, а саме завершення створення найсучаснішого реєстру для надання швидких і якісних послуг ветеранам.
Голова представництва Міжнародної організації з міграції в Україні Ан Нгуєн відзначив готовність не лише продовжити, а й посилити співпрацю.
Він також додав, що в подальшому проєкт працюватиме над розробкою системи підтримки ветеранів на місцях та наданням прямої підтримки ветеранам.
У Мінветеранів нагадали, що в рамках співпраці МОМ із 2019 року розпочав реалізовувати в Україні пілотний проєкт із працевлаштування та навчання ветеранів на території Львівської, Дніпропетровської та Київської областей. Ветеранам була надана можливість отримати гранти на проходження професійних курсів із підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації в навчальних закладах України.
Шість років тому, коли на Схід України ступила нога російського окупанта, прості донеччани гідно відповідали та захищали свою Малу Батьківщину. Навесні 2014 року в Донецьку відбувся не один проукраїнський мітинг. Люди, що виходили на вулиці, намагались показати всьому світові, що «Донецьк – це Україна!», і що він не хоче в «Новоросію».
28 квітня 2014-го відбувся останній проукраїнський мітинг «За єдину Україну», який завершився грандіозним кривавим побоїщем. Пригадаємо, що відбувалося в ті дні на вулицях Донецька та що означають для історії України ті два місяці стримування російської навали.
Говорячи про події в Донецьку шість років тому, варто розуміти, в яких умовах перебували люди. Щодня на місцевому донбаському телебаченні транслювали заклики не ходити на мітинги, бо там убиватимуть. Незважаючи на це, люди все одно свідомо збирались.
Найперше зібрання тих, хто не хотів у «Новоросію», Росію чи ще кудись, відбулося 04 березня 2014 року під Покровською церквою. Там лунали заклики вийти 05 березня на головну площу міста. І наступного дня зібралося більш як 10 тисяч людей. Абсолютно спокійні, мирні люди вийшли показати, що Донецьк — це Україна і тут нормальні, адекватні люди, які розмовляють різними мовами, але люблять Україну.
Саме тоді був розгорнутий великий український прапор, який принесли ультрас ФК «Шахтар». І в той прапор полетіли яйця, каміння, пляшки, петарди, лайка. Відбулась історична подія: перший найбільший мітинг і останній мирний у Донецьку.
13 березня 2014 року відбувся найкривавіший мітинг, на якому загинув, посмертно нагороджений званням Герой України, Дмитро Чернявський.
17 квітня 2014 року пройшов мітинг «З молитвою, за Україну». Було багато ще і зірваних росіянами акцій.
Взагалі, якщо порівнювати ті зібрання в Донецьку, то акції проукраїнськи налаштованих людей були значно масштабнішими, аніж штучно створені проросійські мітинги.
28 квітня 2014 року нині вважається датою, коли в Донецьку відбувся останній до теперішнього моменту історії цього міста патріотичний мітинг.
Після виконання гімну України колона вирушила від стадіону по вулиці Артема в напрямку торговельного центру «Донецьк-сіті». Люди, що дивилися на ходу з вікон, вітали марш прапорами і вигуками «Слава Україні!»
Під час виконання пісні «Воины света» в натовпі запалили файєри. Та пісню доспівати не вдалося. Із криками «Росія» на учасників двохтисячного маршу «За єдину Україну» напали люди в камуфляжі, озброєні бітами, газовими балончиками, ціпками, травматичними пістолетами та ножами. У натовп летіли петарди й каміння. У якийсь момент пролунав вибух: то була світлошумова граната.
У результаті 15 осіб дістали важкі травми, 5 осіб зникли безвісти. Чимало побитих людей навіть не зверталися за медичною допомогою.
Попри те, що агресія сепаратистських банд була передбачувана, міліція Донецька, а її було того вечора чимало, майже не втручалася в події й не запобігла насиллю.
Ті два місяці, березень-квітень 2014 року, впродовж яких Донеччина стримувала російську навалу, остаточно знищили радянський мем про Донбас совковий, пролетарський і проросійський.
Сьогодні, коли говоримо про майбутнє Донбасу, маємо повертатись до тих сторінок 2014-го та саме тих бажань людей, які, попри агресивні російські придушення, виходили на вулиці, аби сказати, що «Донбас — це Україна!».
Олена Мокренчук – журналістка, педагог, волонтерка, старший офіцер пресцентру оперативного командування «Північ», авторка двох книг про події на Сході країни і полеглих героїв, мати чотирьох дітей та тричі бабуся.
До Євромайдану та війни на Сході України Олена Мокренчук не уявляла, що пов’яже своє життя з армією.
Народилась у місті Сніжному (Донецька область). Дитинство провела разом з батьками-педагогами, які кочували Новоазовським та Тельманівським районами. Як тоді казали, «піднімаючи сільські школи».
Здобула історичну освіту в Донецькому національному університеті, працювала вчителькою та журналісткою на Донбасі, колонізованому кланом Януковича. У 2004-му почала працювати в Києві, а в 2009-му разом з родиною остаточно перебралась до столиці.
У період Революції гідності була однією з учасниць пресцентру Майдану. Згодом, під час анексії РФ українського Криму, з ризиком для життя висвітлювала події в Сімферополі та Севастополі, де вже хазяйнували «зелені чоловічки» та бандити із «самооборони Криму».
А далі, коли спалахнув Схід України, Олена Мокренчук стала волонтеркою, щоб допомагати нашим підрозділам. Ба більше, як місцева мешканка, вона неодноразово була й провідником для інших волонтерських груп, що доставляли допомогу передовим підрозділам сил АТО.
А з 2016 року Олена й сама одягла військовий однострій, щоб увійти до лав військових журналістів. Її добре знають як керівника пресслужби окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. З легендарними піхотинцями Олена Мокренчук служила декілька років поспіль. І, зокрема, завдяки її роботі про звитяжні звершення цього з’єднання відомо широкому загалу в Україні та поза її межами.
А щодо літературної діяльності, то наразі в її письменницькому портфоліо дві опубліковані книги – «Аліска, фронтова лисичка» і «Афінка з «Куби». Обидві книги написані в період служби в бригаді Чорних Запорожців. Сюжети творів взяті з життя та стилізовані у вигляді оповідань.
Перша книга – реальна історія, що відбулася навесні 2017 року на шахті Бутівка, поблизу прифронтової Авдіївки. Крихітне лисенятко народилося під час війни, осиротіло через неї – і тут же, на фронті, знайшло нову сім’ю серед військових ЗС України.
– Через історію маленької Аліски та інших пухнастих друзів українських бійців я доступною мовою розповідаю про бойові дії, трагедії і перемоги захисників України, – каже авторка. – Всі події та персонажі реальні. Книга адресована і підліткам, і дорослим.
Повість про пригоди маленької собачки Афінки та її друзів охоплює період з весни 2015 до весни 2017 року. Географічно – від Богданівки, Старогнатівки і Докучаєвська до Авдіївки. Живі історії (подекуди кумедні, іноді трагічні) відтворюють бойові дії та будні, взаємини і побут військовослужбовців із механізованого батальйону бригади.
А головний твір військової письменниці, що має робочу назву «Вітер зі Сходу», ще пишеться. Книга буде великою, певноюмірою документально відображатиме історичні події, учасниками яких були українські піхотинці.
– Війна ще триває, то ж закінчити книгу немає можливості, – говорить Олена Мокренчук. – Усі події, що увійдуть до неї, реально мали місце в період від 2014 року до сьогодення. Хочу розповісти історію людей, які творили нову сучасну Україну, боронили її суверенітет, віддавали за неї своє життя…
Уривок майбутньої книги Олени Мокренчук ми пропонуємо вам сьогодні у виконанні авторки.
Координатор у Медійна ініціатива за права людини Ольга Решетилова:
– Це дуже важливий пост. Він про національні інтереси і спецоперацію, яка відбувається просто зараз, – повідомляє Військовий навігатор України.
Не знаю, чи ви помітили, як на вихідних активно розповсюджувалась інформація про вручення підозр командуючому Військово-морськими силами Воронченку, екс-голові РНБО Турчинову та екс-президентові Порошенку щодо їхніх “неправомірних дій, які призвели до захоплення росіянами українських кораблів і моряків 25 листопада 2018 року”.
Першим зробив гучну заяву Олег Ляшко, потім на диво швидко на неї зреагували деякі організації. Згодом, щоправда, в ОГПУ і ДБР інформацію про підготовку підозр спростували. І можна було б на цьому поставити крапку. Але проблема в тому, що провадження у ДБР продовжують розслідувати, а інформація про вручення підозр таки час від часу гуляє коридорами цього прекрасного відомства.
Не буду багато говорити про суть провадження. Моя особиста позиція: за політичні рішення політики повинні нести політичну відповідальність. І Порошенко її поніс.
І я навіть не про те, що це провадження ДБР суперечить чотирьом справам, які розслідує СБУ за фактами ведення агресивної війни та порушення законів і звичаїв ведення війни представниками влади РФ під час та після подій в Керченській протоці.
Давайте поговоримо про те, які наслідки ось це провадження ДБР матиме для міжнародної позиції України щодо тих злопам’ятних подій. Принагідно дякую фаховим юристам, які допомогли в цьому розібратися.
Найперше, давайте згадаємо про міжнародну підтримку, надану Україні в той період.
Меркель, Макрон, Трамп та інші світові лідери засуджували дії Росії, а не керівництва України.
Тим часом Україна, як я вже казала, кваліфікувала захоплення суден як акт агресії РФ.
У квітні 2019 року Україна подала позов до арбітражного трибуналу проти Росії щодо порушення нею Конвенції ООН з морського права.
Якщо пам’ятаєте, саме цей арбітраж вже 25 травня минулого року виніс рішення, згідно з яким РФ мала негайно звільнити українських моряків і повернути судна. Через одне місце, але Кремль таки виконав рішення суду.
А ТЕПЕР НАЙГОЛОВНІШЕ. Розгляд справи у міжнародному трибуналі триває. В України залишається менше місяця, щоб подати свій меморандум, у якому викласти всі свої аргументи проти Росії. Дедлайн – 22 травня.
Потім ще три місяці буде у РФ, щоб висловити свої заперечення щодо юрисдикції міжнародного трибуналу ООН з морського права.
І ось тут якраз Росії потрібне згадане провадження ДБР та максимум інформації про нього у відкритих джерелах, в ідеалі – підозри у провадженні. Росіяни будуть наголошувати на тому, що Україна сама розглядає події у Керченській протоці як провокацію. А відтак – міжнародний трибунал немає юрисдикції.
Я не знаю, хто використавує ДБР, Ляшка й інших спікерів у якості агентів впливу Кремля, але ми всі маємо усвідомлювати, що дане провадження несе низку величезних ризиків для національних інтересів. Починаючи з того, що Україні не буде задоволено в позові, Росія нам не заплатить компенсацію, а російські чиновники і органи не підпадуть під санкції, закінчуючи тим, що це надасть Росії аргументи для притягнення українських військовослужбовців до відповідальності.
І наостанок. Ми знаємо, що Володимир Зеленський особисто докладав багато зусиль для звільнення українських моряків. Він носив браслети з їхніми іменами і називав їх героями. Натомість всі зусилля президента та інформаційний ефект, який він отримав від них, нівелюються однією зовсім не політичною справою в одному зовсім незаангажованому ДБР.
Маю надію, що національні інтереси і здоровий глузд переважать бажання політичної помсти.
Автор: Ольга Решетилова – координатор у Медійна ініціатива за права людини
На Алеї Слави отець АнтонійAntonPanasenko капелан 1-ої окремої танкової Сіверської бригади звершив Божественну Літургію та поминальну панахиду по всім загиблим воїнам України, по всім, кого з нами немає поряд назавжди!
Представники цивільно-військового співробітництва оперативно-тактичного угруповання «Схід» постійно доглядають та підтримують у належному стані місця поховань захисників України.
Днями офіцери цивільно-військового співробітництва оперативно-тактичного угруповання «Схід»» відвідали пам’ятні місця, де поховані українські воїни-захисники та місцеві патріоти, які віддали свої життя у війні з російським агресором.
За словами начальника групи цивільно-військового співробітництва оперативно-тактичного угруповання «Схід» старшого лейтенанта Оксани Козиренко, саме завдяки жертовності справжніх українців, які віддали свої життя за незалежність, Україна – вільна та неподільна, захисники якої разом продовжують боротьбу за її майбутнє. Тож, віддати шану пам’яті кращим синам та донькам українського народу, які загинули тут на Донецькій землі – святий обов’язок живих, у пам’яті яких загиблі побратими залишатимуться навіки.
Як зазначила офіцерка, представники цивільно-військового співробітництва постійно доглядають та підтримують у належному стані місця поховань – обеліски та могили загиблих патріотів.
Повний транспортний колапс під час дії карантину переконливо довів актуальність крилатого вислову з роману «Золоте теля»: «Автомобіль – це не розкіш, а засіб пересування!». А для декого це ще й засіб виживання.
Розмитнення дорожче самої автівки
Попри деяку лібералізацію, проведену два роки тому, розмитнення автомобілів в Україні залишається одним із самих дорогих у світі. І це не дивлячись на те, що за рівнем середньої зарплати наша країна постійно змагається з Молдовою за те, щоб не опинитися на останньому місці у Європі.
Під поняттям «розмитнення» мають на увазі три основних платежі: ввізне мито – до 10% від оціночної вартості автівки, акцизний збір та податок на додану вартість (ПДВ), який складає 20% від суми вартості автомобіля, мита та акцизу. Для автомобілів, що були в експлуатації від 5 до 10 і більше років, а саме такі зазвичай завозять в Україну через їх прийнятну ціну, головним чинником високої вартості розмитнення становить акциз, який розраховується по спеціальній формулі. В її основі – тип двигуна, робочий об’єм циліндрів та вік автівки. Чим він більший, тим більший акциз. Калькулятори, які допомагають розрахувати вартість розмитнення автомобілів, можна легко знайти на відповідних сайтах. До цієї суми варто додати плату за послуги брокера, ціну сертифікації автомобіля в України та власні витрати на поїздку за кордон, оформлення там договору купівлі та перегін автомобіля до місця проживання. Але й це ще не все. Щоб на законних підставах користуватися транспортним засобом, за придбаний за кордоном автомобіль, окрім митних платежів, потрібно сплатити ще й ставку пенсійного збору за першу реєстрацію легкового автомобіля у розмірі від 3% до 5% його вартості.
От і виходить, що розміри усіх платежів інколи виявляються більшими, ніж ціна самого автомобіля. А штрафи за експлуатацію не розмитненого транспортного засобу становлять до 170 000 грн з можливістю його конфіскації. І хоча по Україні досі їздить велика кількість автівок на «євробляхах», а поліція з різних причин поки заплющує на це очі, охочих ризикувати стає все менше, а більшає тих, хто бажає придбати й розмитнити недорогий і якісний автомобіль із-за кордону.
Мінветеранів виступило з ініціативою
Минулого тижня Міністерство у справах ветеранів України створило робочу групу з питань запровадження пільгового ввезення транспортних засобів на митну територію України для ветеранів війни. Інформація про підписання міністром відповідного наказу №80 від 22 квітня 2020 року з’явилася на офіційному сайті Мінветеранів у п’ятницю. До її складу увійшли представники ветеранських громадських організацій та фахівці міністерства, а очолив робочу групу заступник міністра Олексій Ілляшенко. Група провела перше засідання і прийняла рішення розпочати підготовку концепції законопроекту, який би забезпечив ветеранів додатковими можливостями для організації власної справи, гарантував соціальну справедливість та сприяв гармонізації стосунків між суспільством і ветеранами.
«Сьогодні питання розмитнення авто сприймається суспільством лише як чергова пільга від держави. Ми ж в майбутньому законопроекті плануємо піти далі, і створити можливості для пільгової купівлі ветераном якісних авто для ведення власної справи. По-перше, це – стимулюватиме їх до відкриття малого бізнесу. По-друге, сприятиме наповнення державного та місцевих бюджетів, а не стане додатковим фінансовим тягарем для держави», – заявив на засіданні Олексій Ілляшенко.
Робоча група запросила ветеранів долучитися до обговорення концепції майбутнього законопроекту та направляти свої пропозиції на електронну пошту: dsiv@ukr.net
Такі ініціативи вже були
Учасники АТО/ООС в цілому вітають цю ініціативу, але згадують, що такі ініціативи вже були і ні до чого вони так і не привели. Нажаль, це не песимізм, а лише констатація фактів.
«Я згадую, як у серпні 2015 року були повідомлення про прес-конференцію представника Головного управління по роботі з особовим складом Національної гвардії України, на яких він повідомив про законодавчі ініціативи стосовно дозволу учасникам АТО однократно провозити на територію України автомобіль без сплати митних зборів, що дозволяло удвічі зменшити його вартість. Ми тоді в це повірили. Але далі обіцянки справа не рушила. Я довго чекав – але так і не дочекався. Нещодавно придбав 20-річний автомобіль, який мені був вкрай потрібен, за досить великі гроші», – розповів інвалід війни, який у 2014 році брав участь в АТО у складі 25-ої окремої повітряно-десантної бригади Андрій Л.
На початку цього року у Верховній Раді зареєстрували законопроект №3093, який передбачає можливість учасникам АТО витрати на акциз та ПДВ при розмитненні автівки сплачувати у розстрочку – рівними частинами протягом 36 місяців без будь-яких відсотків. Скористатися такою пільгою, згідно законопроекту, можна раз на 5 років, щоправда, термін дії пільгового механізму передбачений лише до 1 січня 2025 року. Нажаль, надання цієї досить куцої пільги залишається під великим питанням, адже жоден із 7-ми комітетів, які його мають розглянути, досі цього не зробили. А перспективи його розгляду на сесійному засіданні парламенту найближчим часом виглядають дуже примарними через карантинні обмеження у роботі Верховної Ради.
В останні дні в Україні заговорили про можливість здешевлення розмитнення автомобілів для усіх громадян, щоб за рахунок їх кількості збільшити доходи державного бюджету, який хронічно не виконується через кризу. Начебто, народні депутати заради наповнення дербюджету готові піти на доступне розмитнення «євроблях». Проте, далі розмов жодних рухів у Верховній Раді щодо вирішення цього питання також немає.
Ветерани мають право, але за нього треба боротися
На думку багатьох експертів, покращення умов розмитнення для усіх громадян України стало б досить розумним кроком з боку влади, адже в умовах жорстокого карантину всі переконалися у тому, що доступний автомобіль – це дійсно не розкіш, а лише засіб пересування. А для багатьох ще й спосіб прогодувати себе і свою сім’ю. І все ж, ветерани АТО/ООС мають право на отримання умов саме пільгового розмитнення автомобілів, яке вони здобули своєю кров’ю і втратою здоров’я. І за цю пільгу ветеранам варто поборотися.
У цьому сенсі ініціатива Мінветеранів без сумніву дуже вчасна. А може й навіть трохи запізніла – це питання мало бути вирішено вже давно. Обговорюючи ініціативу міністерства ветерани війни у соцмережах здебільше висловлюються песимістично: «Знову робоча група, піар і більше нічого», «Пуста балаканина», «Одні обіцянки»…». І їх можна зрозуміти, адже досі далі розмов справа дійсно не рушила.
А все ж – краще робоча група при Мінветеранів ніж нічого. Вона може напрацювати законопроект, який влаштовує ветеранів і який внесуть на розгляд Верховної Ради. Так, робоча група – це лише перший і дуже маленький крок, але це крок у правильному напрямку. Можливо, це у якомусь сенсі піар, але він теж потрібен, інакше все затихне, як це було раніше. Більше того – піар конче потрібен, треба більше вимог, петицій, пропозицій, інших інформаційних приводів та максимальна активність ветеранської спільноти. Необхідно створити хвилю, яку народні депутати і виконавча влада не змогли б не помітити та проігнорувати, на яку вони були б вимушені якось реагувати. І тоді з’явиться шанс отримати саме те, на що розраховують ветерани війни.
Головне, щоб за створенням робочої групи були подальші і найскоріші дії, щоб вона відчувала реальну підтримку ветеранської спільноти і робила наступні кроки не затягуючи процес підготовки концепції та самого законопроекту. На все це потрібні не місяці, а тижні, і не більше, інакше все знову потоне у балаканині. Пам’ятаєте, як казав Іван Франко у «Каменярах»: «Лупайте сю скалу!… Бо вам призначено скалу сесю розбить!». Тож будемо вірити, що спільними зусиллями цю бюрократичну скелю ми таки розіб’ємо!
Законопроект хочуть внести на розгляд Верховної Ради до кінця травня
Коли стаття вже була написана, редакції «НОВА» вдалося взяти інтерв’ю у одного з членів робочої групи, який представляє в ній Раду ветеранів України, голови ГО «Спілка учасників бойових дій «Об’єднані війною» Миколи МАРЧИШАКА. Нижче даємо його відповіді на поставлені питання:
В повідомлені на сайті Мінветеранів йдеться про початок підготовки концепції законопроекту щодозапровадження пільгового ввезення транспортних засобів на митну територію України для ветеранів війни. Завдання робочої групи підготувати законопроект чи тільки його концепцію?
– Зрозуміло, що законопроект. Я в Раді ветеранів визначений відповідальним саме за цей напрямок роботи і займаюся питанням пільгового розмитнення автомобілів досить давно. Є певні напрацювання, які мають допомогти пришвидшити процес підготовки законопроекту. Важливо, щоб у ньому було відображено не тільки бачення Ради ветеранів, а й думки всієї ветеранської спільноти. Тому ми дали електронну адресу для надсилання пропозицій, які обов’язково врахуємо при підготовці документу. Хочу зауважити, що законопроект буде стосуватися не лише учасників бойових дій та інвалідів війни, а й членів сімей загиблих військовослужбовців та тих, хто зник без вісті. Це принципова позиція.
Чи визначені строки завершення роботи над законопроектом та його внесення на розгляд парламенту? І через якого суб’єкта законодавчої ініціативи законопроект буде внесений до Верховної Ради?
Про конкретні строки наразі говорити не можу, але сподіваюся що робота буде завершена протягом 2-3 тижнів і законопроект буде готовий для розгляду у парламенті. Вносити його до Верховної Ради буде Міністерство у справах ветеранів України.
Що саме планується змінити у законодавстві для забезпечення пільгового розмитнення автомобілів для ветеранів війни?
Робоча група тільки розпочала підготовку законопроекту, тому говорити про конкретні пільги поки рано. Можу висловити лише свою особисту думку. На мій погляд, для ветеранів війни при ввозі транспортного засобу має залишитися лише один платіж – до Пенсійного фонду при реєстрації автомобіля. Усі митні платежі мають бути зведені до нуля. І я проти того, щоб вводити якісь обмеження на користування автомобілем після його пільгового розмитнення. Розумію, що багато хто буде проти прийняття цього законопроекту, тому важливо, щоб ветеранська спільнота рішуче підтримала ініціативу Мінветеранів.
Нагадаємо, що минулого тижня ми розповіли про можливості для працевлаштування учасників АТО/ООС під час карантину та на що ветеранам варто звернути увагу після його закінчення.
Прості речі рятують життя – зміст цієї фрази добре розуміють рівняни, які майже з початком бойових дій на сході об’єдналися, щоб навчати інших основам домедичної допомоги, в тому числі – в умовах бойових дій
Їх десятеро, лише троє з них – медики, інші – вчитель, юрист та представники далеких від медицини професій, які закінчили профільні курси. Разом вони – громадська організація «Рівне-ТАКМЕД». Голова ГО – лікар Тетяна Воронцова. У 2014 році, побувавши на навчаннях з тактичної медицини в Тернополі, вона вирішила, що у Рівному теж обов’язково має бути щось подібне. Зустрівшись після з однодумцями – колегами-рівнянами, які також разом з нею були на навчанні, і, обговоривши цю ідею, медики звернулися з пропозицією до оперативного командування «Північ». Так почалася робота по навчанню тактичній медицині мобілізованих бійців – майбутніх учасників антитерористичної операції.
Під час мобілізаційних хвиль волонтери «Рівне-ТАКМЕД» працювали на полігонах, навчаючи бійців та готуючи з числа бажаючих майбутніх інструкторів. Були задіяні також і безпосередньо у зоні АТО – у 2015 році проводили навчально-тренувальну роботу, що базувалась на комплексних програмах НАТО «Combat Medicine, з бійцями-десантниками на Луганщині.
– З початку нашої діяльності ми входили до ГО «Білі берети», з вересня 2018 року ми – громадська організація «Рівне – ТАКМЕД». Зміна відбулася через певні організаційні моменти, але, незалежно від назви, ми працюємо для того, щоб кожен бажаючий отримав знання, які допоможуть врятувати себе та інших. Найбільша подяка у роботі інструкторів – повідомлення від бійців. Коли вони пишуть, що, завдяки цим знанням, хтось з 300-тих не став 200-тим, ти розумієш, що все це не даремно, – розповідає Тетяна Воронцова.
До речі, інструктори «Рівне-ТАКМЕД» не просто займаються навчанням військових, але і працюють на перспективу. Так, у всіх, без виключення, школах міста Рівного у цьому навчальному році було впроваджено курс «Умій врятувати життя». Можливим це стало, завдяки підписаному Меморандуму про співпрацю між ГО «Рівне-ТАКМЕД» та Рівненською міською радою.
За словами Тетяни Воронцової, цей досвід є абсолютно унікальним в Україні, адже новий курс передбачає системні зміни в програмі та значне фінансування.
У 2018 році було проведено навчання всіх вчителів «Основи Здоров’я» Рівного. Завдяки коштам міського бюджету, всі 36 шкіл міста зараз забезпечено необхідними засобами, які відповідають міжнародним стандартам, для навчання домедичній домомозі.
Наразі, коли мобілізація позаду, волонтери працюють за потребою, але плани мають амбітні.
Голова громадської організації ділиться своєї мрією – відкрити навчально-тренувальний центр, де б бажаючі могли не тільки отримати знання з тактичної медицини чи вогневої підготовки, але і максимально відпрацювати ці знання на практиці та у наближених до бойових умовах.
– Хотіли б залучити до цієї роботи ветеранів, адже їх досвід є безцінним і його не можна втрачати. Коли людина має змогу прийти і отримати комплексно ці знання, а також – закріпити їх практично, це зовсім інше, ніж просто теоретичні лекції чи кількаденні збори. Крім цього, важливо не забувати про патріотичне виховання. Подібні центри – це місце, яке б допомогло сформувати позитивне ставлення до військовослужбовців та посилило б у людей відчуття національної гідності.
Підтверджує важливість справи ГО і боєць з позивним «Борщ», який просив не називати своє ім’я, оскільки і зараз продовжує виконувати бойові задачі на сході.
– У 2015 році я проходив навчання такмеду на Рівненському полігоні. І тоді навіть подумати не міг, що вже зовсім скоро, під час боїв у Мар’їнці та Красногорівці, мені доведеться застосовувати їх на практиці. Завдяки тому, чого мене навчили інструктори «Рівне-ТАКМЕД», я зміг врятувати життя своїх побратимів.
Важливо, що фінансується громадська організація виключно за рахунок добровільних внесків, тобто працюють волонтери-інструктори абсолютно безкоштовно, а ось ті знання, якими вони діляться, дійсно, безцінні.
У першому кварталі 2020 року понад 108496 українців отримали російське громадянство. Про це свідчать статистичні відомості щодо міграційної ситуації МВС РФ, опубліковані в понеділок, 27 квітня, передає “Журналіст”.
Також за даний період видано 8 834 видів на проживання для українців.
Всього ж зараз у Росії проживає за посвідками 143766 українців.
Ще 5656 українців у січні-березні отримали дозвіл на тимчасове проживання. За такими дозволами в РФ проживає в даний час 96718 українців.
Нагадаємо, що раніше Путін спростив отримання російського громадянства. Нові правила спрощують отримання російського громадянства для жителів України, Молдови, Білорусі та Казахстану.
