«Цва хагана ле-Ісраель» (скорочено ЦАХАЛ) – збройні сили Держави Ізраїль, головний гарант безпеки країни.

Досвід ЦАХАЛа нам цікавий як мінімум тому, що Ізраїль на зорі свого становлення змушений був безперервно вести бойові дії з противником, який перевершував його в живій силі і техніці – і жодного разу не програв. В ізраїльській армії не витрачають часу на стройову підготовку – там навчають воювати.

На строкову службу в ЦАХАЛ по досягненню 18 років призиваються всі громадяни Ізраїлю, включаючи тих, у кого подвійне громадянство і навіть тих, хто не проживає на території єврейської держави. Строк служби: чоловіки – 36 місяців, жінки – 24. Обумовлено це в першу чергу тим, що Ізраїль завжди знаходиться в стані бойових дій.

Хто відслужив у армії, хоч рядові, хоч офіцери, можуть призиватися на термін до 45 діб на рік на збори резервістів. Наявність резервістів і постійне їх перебування в стані бойової готовності дозволяє Ізраїлю в разі потреби розгорнути армію воєнного часу за дві доби.

Призовники практично самі визначають, де будуть проходити службу. Майбутній солдат армії Ізраїлю проходить ряд тестів, за підсумками яких йому дають перелік військових спеціальностей, на які він підходить за своїми даними. З цього переліку призовник може вибрати три позиції. І армія зробить все можливе, щоб призовник отримав розподіл саме на одну з обраних ним посад, але з урахуванням потреб армійської системи.

Одна з основних особливостей ізраїльської армії – мінімальна увага до стройової підготовки. «Наша армія не для парадів, а для війни», – кажуть в Ізраїлі. Складно не погодитися з тим, що стройова підготовка забирає багато часу, який можна було б використовувати більш ефективно. Тому замість того, щоб годинами вчитися ходити в ногу на плацу, солдати ЦАХАЛу здійснюють багатокілометрові марш-кидки, постійно вправляються у стрільбі з усіх видів зброї – на боєприпасах там не економлять, і вивчають техніку.

Солдат Армії оборони Ізраїлю отримує автомат під час вступу на службу і здає його тільки тоді, коли звільняється в запас. Навіть при поїздках додому на вихідні, о є звичайною практикою в ЦАХАЛі, зброя завжди залишається з бійцем.

Не менш цікава система підготовки керівного складу. Потрапити на офіцерські курси солдат може вже на початку своєї служби – потрібно мати бажання, проявити себе перед командиром і здати іспити. Найкоротший курс триває півроку. Курс підготовки для бойового офіцера довше, ніж для того, хто буде займати тилові посади. Солдат спочатку проходить бойову підготовку, близько 6-7 місяців, іноді більше, а потім проходить пару місяців бойової служби. Тільки після цього він потрапляє на курс командирів і, тільки після курсу командирів, якщо він проявив себе з хорошого боку, може потрапити на офіцерські курси. Відповідно, більшість діючих бойових офіцерів Армії оборони Ізраїлю починали свою службу рядовими.

Старші офіцери і генерали підвищують кваліфікацію в штабному коледжі. Вищий рівень військової освіти дає Академія національної оборони. Нормальним вважається навчання у ВНЗ західноєвропейських армій і в США. Кожні 5 років з офіцером підписується новий контракт. Таким чином, забезпечується постійне оновлення офіцерського корпусу, а молодь отримує додатковий стимул до продовження військової служби. У ЦАХАЛі важко знайти генерала старше 50 років, навіть начальник Генштабу не може обіймати цю посаду більше 4 років.

Армія оборони Ізраїлю в тому вигляді, в якому вона є зараз – прямий наслідок ситуації, в якій опинився ізраїльський народ від самого початку здобуття державності. Оточений з усіх боків «надзвичайно доброзичливими сусідами », Ізраїль не вижив би, якби не було у нього такої системи державної оборони. І саме агресія з боку вже нашого північного сусіда і його методи змушують нас уважно вивчати досвід ЦАХАЛ. Але тільки вивчення та бездумне калькування чужого, навіть самого вдалого, досвіду мало допоможуть. Для ЗСУ досвід ЦАХАЛ особливо цікавий та заслуговує уважного детального вивчення в частині підготовки особового складу, а також протидії ДРГ і тероризму.

За матеріалами Я люблю Израиль

14 квітня збройні формування Російської Федерації здійснили дев’ять обстрілів позицій Об’єднаних сил.

Усі обстріли зафіксовано в районі відповідальності оперативно-тактичного угруповання “Схід”.

Чотири рази російські окупанти відкривали вогонь з автоматичних станкових гранатометів та великокаліберних кулеметів по позиціях Об’єднаних сил біля Авдіївки, Пісків та Павлополя.

Захисників Красногорівки рашисти обстріляли зі станкових протитанкових гранатометів.

Поруч з Новомихайлівкою російські гібридні війська вправлялися у стрільбі по нашим позиціям з ручних протитанкових гранатометів та стрілецької зброї.

Ввечері рашисти вирішили трохи постріляти по позиціях ЗСУ з гранатометів різних систем, кулеметів великого калібру та стрілецької зброї в районі населених пунктів Старогнатівка, Тарамчук і Кам’янка.

Внаслідок ворожих обстрілів троє наших воїнів отримали поранення.

Від початку поточної доби російські окупаційні війська активності не проявляли.

Ситуація в районі проведення операції Об’єднаних сил залишається контрольованою.

Наші захисники змушені були рішуче відповісти на усі вогневі провокації противника, переконавши у такий спосіб ворога повернутись до дотримання режиму припинення вогню. Втрати противника уточняються.

За даними розвідки, бойовики на окремих напрямках висувають на раніше підготовлені вогневі позиції важке озброєння з порушенням відстаней відведення важкого озброєння

Також, розвідка повідомляє, що бойовики активізували агітацію серед мешканців окупованих рашистами територій України, які через карантин втратили роботу в Росії. Вони закликають їх вступати до російських гібридних бандформувань. Про це під час брифінгу повідомив речник Міністерства оборони України капітан Михайло Шаравара, передає УНН.

“За повідомленням Головного управління розвідки Міністерства оборони України, командування російських окупаційних військ намагається скористатися поверненням на тимчасово окуповану територію у Донецькій та Луганській областях чоловіків призовного віку, які втратили в Росії робочі місця з введенням карантинних заходів”, – зазначив Шаравара.

“При цьому, командири російських передових підрозділів, у яких високий некомплект особового складу, намагаються забезпечити першочерговість отримання поповнення, мотивуючи представників військових комісаріатів “грошовими винагородами”, – підсумував Шаравара.

13 квітня Через контрольні пункти в’їзду-виїзду з України на окуповану територію виїхали три особи. У зворотному напрямку лінію зіткнення громадяни не перетинали.

На ділянках розведення №1, №2 та №3 ситуація залишається стабільною. Режим “ТИША” дотримується.

Сьогодні було затримано генерал-майора СБУ Валерія Шайтанова, якого підозрюють у державній зраді та вчиненні терористичних актів. Зокрема, за завданням російських спецслужб він планував вбивство відомого добровольця Адама Осмаєва.

СБУ зібрала достатню кількість доказів, які переконливо свідчать –  Шайтанов є агентом Федеральної служби безпеки Російської Федерації. Це підтверджують наявні матеріали справи, серед яких аудіо- та відеозаписи.

«На жаль, людина, котра отримала генеральське звання після Революції Гідності та мала захищати Україну, насправді працювала проти неї. Ми провели складну, тривалу, багаторівневу спецоперацію. Це – надважливе викриття Служби безпеки за всю історію Незалежності», – заявив голова СБ України Іван Баканов.

«Ми не просто робимо СБУ більш ефективною, але й очищаємо її.  Акцентуємо увагу на контррозвідці та питаннях державної безпеки. І будемо  надалі захищати країну та виявляти зрадників, незалежно від того, які посади вони обіймають», – підкреслив Іван Баканов.

Як свідчать матеріали справи, Валерій Шайтанов, який є одним з колишніх керівників Центру спецоперацій «А» СБУ, насправді перебував на агентурному зв’язку під псевдонім «Бобиль» у полковника ФСБ Ігоря Єгорова. Останній є співробітником Департаменту контррозвідувальних операцій 1-ої Служби ФСБ – підрозділу, що спеціалізується на плануванні, організації та проведенні розвідувальних та диверсійно-терористичних акцій як на території України, так і інших держав.

Слідство також володіє беззаперечними доказами, що за завданням спецслужб РФ генерал-майор Шайтанов планував проведення терористичних актів на території України. За це представник ФСБ гарантував винагороду в розмірі $200 тисяч США та паспорт громадянина РФ. У якості виконавця Шайтанов спеціально підібрав особу серед колишніх бійців спецпідрозділів.

Підготовка до цих злочинів чітко зафіксована в матеріалах справи.

Окрім того, Валерій Шайтанов збирав та передавав російській стороні інформацію про:

– обставини проведення окремих таємних операцій в районі АТО/ООС і задіяних в них співробітників;

– міжнародне співробітництво вітчизняних спецслужб у сфері національної безпеки і оборони;

– співробітників керівної ланки Департаменту контррозвідки, оперативних підрозділів СБ України та ЦСО «А», українських розвідувальних органів.

– підбір, вивчення та вербування старших офіцерів спеціальних і розвідувальних органів для роботи на ФСБ.

Зафіксовано агентурні зустрічі на території європейських країн:  Єгорова із Шайтановим та з іншими громадянами України, які були залучені до виконання завдань російської спецслужби.

Наразі тривають невідкладні слідчі дії. Проводяться обшуки за місцями проживання та тимчасового перебування Шайтанова, а також громадян України, які підозрюються у належності до агентурного апарату співробітника ФСБ РФ Єгорова. Встановлюються обставини їх протиправної діяльності.

Окремо слід наголосити, що використовуючи своє службове становище Шайтанов отримував розвідувальну інформацію від старших та вищих офіцерів Служби. У ході досудового розслідування буде визначено їх причетність до розголошення відомостей з обмеженим доступом.

Вирішується питання щодо оголошення Валерію Шайтанову про підозру у скоєнні злочинів, передбачених ст.111 («Державна зрада») і ст. 258 («Терористичний акт») Кримінального кодексу України та обрання запобіжного заходу.

Процесуальне керівництво по вказаному кримінальному провадженню здійснюється Офісом Генерального прокурора України.

Після окупації Криму російські збройні формування розпочали активну фазу «російської весни». Сепаратистські мітинги з російськими ганчірками та колорадськими стрічками відбувалися в багатьох містах Донецької, Луганської областей та інших обласних центрах Півдня України.

06 квітня 2014 року ці мітинги завершились синхронним захопленням будівель обладміністрацій у Харкові та Донецьку, а також будівлі управління СБУ в Луганську. Того ж дня було проголошено створення «Донецької народної республіки».

Озброєні російські терористичні угруповання почали захоплювати органи місцевої влади міст Донбасу, а згодом перейшли і до прямих військових дій.

За початок відліку АТО беруть події 12 квітня, коли відбулось перше зіткнення вірних присязі українських збройних сил з російськими військовими в Слов’янську. Сюди був направлений озброєний загін , очолюваний співробітником російських спецслужб Ігорем Стрєлковим (справжнє прізвище Гіркін), який у лютому-березні 2014 році брав участь у “кримських подіях”. Цей загін захопив будівлю міського відділку міліції Слов’янська і озброїв чимало місцевих проросійських колабораціоністів.

Терористи Гіркіна-Стрєлкова були добре тренованими та екіпірованими. Вони брали учать у штурмі 13-го фотограмметричного центру в Сімферополі 18 березня 2014 року. Саме тоді з’явився перший загиблий у російсько-українські гібридній війні військовослужбовець ЗСУ прапорщик Сергій Кокурін (на фото)

Ігор Гіркін (поганяло “Стрєлков”) згадує: «Коли починалася “слов’янська епопея”, я планував зробити все як в Криму, і надія була, що все піде за кримським сценарієм. Тобто планувалося допомогти місцевим лідерам і ополченцям встановити “народну владу”, провести референдум, приєднатися до Росії. Це було нашою спільною метою і їх метою в першу чергу».

13 квітня 2014 року в Семенівці, передмісті Слов’янська, спецпідрозділи СБУ і ЗСУ, перекинуті в район Слов’янська та Краматорська, вранці потрапили у засідку російських бойовиків і прийняли перший бій. Під час бою загинув капітан СБУ «Альфа» Біліченко Геннадій Васильович (на фото).

Одночасно із подіями в Слов’янську почались захоплення відділків міліції та адміністративних будівель у Краматорську, Горлівці, Костянтинівці, Червоному Лимані (нині Лиман), Артемівську (нині Бахмут), Красноармійську (нині Покровськ).

Вранці 15 квітня 2014 року український спецназ викинув російських сепаратистів з аеропорту Краматорська. Того ж дня кілька ротних тактичних груп ЗСУ та підрозділів Нацгвардії України вийшли на підступи до Слов’янська і організували його блокування.

Ситуація у Слов’янську дуже відрізнялася від того, що було до цього в інших містах Донбаса. Якщо раніше захоплення адміністративних будівель та відділків міліції здійснювалось силами неозброєного проросійськи налаштованого “насєлєнія”, то в Слов’янську все було інакше. Добре треновані і озброєні російські терористи “групи Гіркіна” (на фото в центрі) просто захопили 110-тисячне місто.

Після цього під Слов’янськ перекинули аеромобільну роту 1-го батальйону 80-ї аеромобільної бригади ЗСУ під командуванням старшого лейтенанта Вадима Сухаревського. Рота прибула з району Луганського аеропорту, який бійці зайняли 08 квітня, попередньо здійснивши марш через усю Україну зі Львова.

З Луганської області були перекинуті підрозділи СБУ «Альфа». десантники мали надати групі СБУ бронетранспортери. Бронетехнікою планувалося також підтримати підрозділи СпП МВС «Омега» під командуванням Анатолія Стерльченка, який висадився з гелікоптерів Мі-8 і взяв під контроль аеродром у Краматорську. У районі Краматорська діяла десантна рота 25-ї ОПДБр.

Чому терористи націлились саме на Слов’янськ? Існує кілька версій.

Перша версія. Місто має тактичне значення. Слов’янськ називають воротами Донбасу, оскільки він розташований на міжнародній трасі “М-03”. Його захоплення відразу перекриває увесь рух з північного заходу, харківського напрямку, до агломерацій індустріального Донбасу.

Друга версія. Скоріше за все російських терористів надихала символічна назва міста. Місцеві жителі називають місто “СлАв’янськ”, роблячи наголос на першому складі. Але у російських ЗМІ місто протягом тривалого часу називали “СлавЯнск”. Захоплення міста з такою символічною назвою, ймовірно, розглядалось російськими терористами і кремлівськими пропагандистами як “звільнення братів-слов’ян” від “натівсько-фашистсько-бендерівської хунти”, і мало зіграти не останню роль у інформаційній війні проти України.

У 2013 році Слов’янськ здобув перше місце в Україні на Параді вишиванок. Делегація міста була найкращою в Києві і найчисленнішою – налічувала понад 700 учасників.

Але то було “до війни”…

За матеріалами АрміяInform