Нові шляхи для працевлаштування, навчання, перекваліфікації, старту чи розвитку власної справи. Ветеранів, ветеранок та членів їхніх родин запрошують на ярмарок вакансій, що відбудеться у Запоріжжі.

Про це повідомляє Міністерство у справах ветеранів України.

Програма ярмарку:

• зустрічі з роботодавцями, представниками навчальних закладів і ветеранами-підприємцями; 
• корисна інформація про державні програми підтримки;
• історії успіху від інших ветеранів та ветеранок.

Участь безкоштовна. Реєстрація триває до 2 липня 2025 року: https://ee.kobo.iom.int/x/aL2AVHZZ

Учасники ярмарку:

• роботодавці: провідні промислові, комунальні підприємства, середній і великий бізнес, органи місцевого самоврядування;
• освітні заклади Запоріжжя;
• ветеранський бізнес.

Дата: 4 липня 2025 року, з 09:30 до 17:00.

Місце проведення: м. Запоріжжя (зареєстрованим учасникам повідомлять точну локацію).

Більше інформації про ярмарок: http://tiny.cc/db3n001

Благодійний фонд «Волонтерське об’єднання «Веста»» опублікував посібник — особисту історію Лесі “Дарки” Олефіренко — першої жінки-командира піхотного взводу в ЗСУ. Організатори впевнені, що цей посібник буде хорошою підтримкою для військовослужбовиць та ветеранок, які проходять цей шлях, та голосом для тих, хто не може знайти потрібних слів.

Про це повідомляє організація у своєму Facebook.

« Це не просто посібник — це особиста історія. Історія про ухвалення рішення долучитися до війська ще тоді 20-річною Лесею. Історія про труднощі, з якими жінки зіштовхуються в армії, щоб довести, чого вони варті. Історія про стійкість. Про початок повномасштабного вторгнення і складність ухвалювати рішення, від яких залежать життя. А також — про звільнення, про заміну автомата на дитячий візочок, про складнощі адаптації до цивільного життя та мрії повернутися назад», – розповідають у благодійному фонді.  

У посібнику ви прочитаєте і коментарі від психологині, травмотерапевтки, тренерки груп підтримки Тетяни Ціленко, вона висвітлює психологічні аспекти та надає поради як впоратися з тим чи іншим станом.

Довідково

Леся “Дарка” Олефіренко свідомо пішла в армію, вивчилась на офіцера. До повномасштабного вторгнення воювала на фронті як командирка взводу гірсько-штурмової бригади. У лютому 2022 року давала відсіч окупантам в херсонсько-запорізьких степах.

Ось декілька цитат з її розповіді:

«До останньої хвилини я не знала, чи дадуть мені опорний пункт, чи довірять мені частину фронту та людей. Це було найбільшим для мене викликом, бо я вигризала собі це місце. Це ніби програти через те, що в тебе клітор, але і на курок не пенісом натискають. В останній день перед заходом на позиції ротний взяв мене з собою на рекогностування та навіть тоді сказав, що все ще під питанням, а, коли я прийшла приймати взводний опорний пункт, попередній командир взводу двічі перепитав, хто прийматиме його — я чи мій сержант.»

«Місто в Запорізькій області, про яке я ніколи не чула, але о 5:25 ранку доповіла, що зайняла позицію на його околиці. Я і моїх 10 людей на «Уралі» з двома РПГ, ще не знаючи, що місто було окуповане ще напередодні вчора. Твій мозок в постійній роботі: аналіз планування і часта зміна ситуації, в якій потрібна миттєва реакція і прийняття рішення, від якого залежить не одне життя. За 5 годин ми отримали команду терміново покинути населений пункт, але це вже було не так легко, як заїхати туди. Ми отримали команду виходити з міста, але не тією дорогою, що заходили, а через центр. Звʼязку не було зовсім, ні рації, ні телефон не тягнув, а карта, яку нам видали — 1947 року.»

Отримати посібник можна безкоштовно в книгарні «Сенс» на Хрещатику, або ж завантажити в електронному вигляді.

У Набутівській громаді Черкаської області досі не можуть знайти фахівця із супроводу у ветеранському просторі. Як повідомляє Суспільне, посаду було введено ще у 2024 році, однак вона залишається вакантною.

Наразі кімната, де мав би працювати спеціаліст, стоїть без ремонту і використовується як склад, розповів заступник голови громади Василь Бабенко. За його словами, знайти відповідного кандидата в сільській місцевості — складно, адже багато людей виїжджають до міст. У межах конкурсу, організованого через платформу Мінветеранів, минулоріч вдалося знайти кандидата, який успішно пройшов відбір і отримав сертифікат. Але вже у квітні цього року працівник звільнився.

Основні труднощі — це віддаленість, додаткові витрати на дорогу та відсутність глибокого зв’язку з громадою. Як зазначив пан Бабенко, колишній фахівець добирався з сусіднього населеного пункту, не знав мешканців, що ускладнювало роботу, хоч і виконував свої обов’язки сумлінно. Поки громада вирішує питання власними силами — зусиллями різних працівників та керівництва. Планується облаштувати окремий кабінет, аби створити гідні умови для юриста та психолога.

Віталій Міловскі, який також є колишнім військовим, нині часто першим приймає звернення від ветеранів. Він розповів, що з простішими запитами допомагає відділ соцзахисту, а от родичам загиблих часто потрібна більш детальна підтримка — особливо коли немає інтернету і доступу до інформації.

На його думку, фахівець у громаді має бути насамперед із ветеранського середовища. Але це ускладнюється тим, що більшість ветеранів, на жаль, не мають вищої освіти, яка є обов’язковою вимогою.

Начальник обласного управління з питань ветеранської політики Володимир Прядко зазначив, що такі посади мають бути у кожній громаді — загалом передбачено 117. Станом на зараз працевлаштовані 81 спеціаліст, у п’яти громадах — вакансії відкриті. Процес добору передбачає тестування з законодавства і психології, після чого Мінветеранів передає результати комісіям на місцях. Проте, вважає Прядко, ефективніше, коли самі громади шукають кандидатів серед своїх мешканців.

Як підкреслив Віталій Міловскі, нині громада лише готується до масштабного повернення ветеранів. З кількох десятків тих, хто вже повернувся, лише п’ятеро скористалися послугами. Решта або не проживають у селі, або вже виїхали. Але з часом ситуація зміниться, і якщо громада не буде готова, наслідки можуть бути непростими.

Соціальна реінтеграція є ключовим процесом у відновленні військовослужбовців і військовослужбовців, які повертаються з війни. Успішна адаптація ветеранів і ветеранок до цивільного життя, забезпечення добробуту військових, зокрема їхня освіта та працевлаштування, є не лише місцем чинника соціальної стабільності, а й руйнуванням економічного розвитку України.

Водночас ветерани та ветеранки стикаються з низькими викликами при пошуку роботи та адаптації на нових робочих місцях. І розуміння цих барʼєрів є ключовим для розробки ефективних державних і корпоративних програм сприяння реінтеграції, працевлаштування та адаптації військових, які повертаються з фронту.

Такі результати дослідження про перспективи працевлаштування ветеранів і ветеранів у цивільному житті, проведеного платформою robota.ua.

В основі цього дослідження, як зазначено в матеріалі, три опитування, що були проведені спільними зусиллями Міністерства у справах ветеранів, Українського ветеранського фонду та robota.ua у квітні-травні 2025 року:

• кількісне опитування ветеранів і ветеранок з призначенням інсталяції взаємозв’язку між тривалістю адаптаційного періоду після звільнення зі служби та успішністю працевлаштування;
• кількісне опитування роботодавців із застосуванням визначення загальних настроїв бізнесу щодо працевлаштування ветеранів і ветеранок;
• якісне опитування ветеранів і ветеранок з нарахуванням глибокого дослідження особливостей адаптаційного періоду.

Найбільш поширеними серед опитаних ветеранів і ветеранок перешкодами при працевлаштуванні є:

• невідповідність заробітної плати потребам — 37,3%;
• проблеми з фізичним здоровʼям — 36,3%;
• психоемоційний стан — 25,5%;
• дискримінація — 23,3%;
• нестача досвіду — 14,3%;
• втрата професійних навичок за час служби — 14%.

Отже, військові, які повертаються з фронту, стикаються не лише з очевидними проблемами — такими як освітні бар’єри чи труднощі з адаптацією, — а й з відчуттям втрачають значущість своїх дій. Часто ветерани та ветеранки дізнаються, що вони свідомо повертаються до повноцінного цивільного життя через внутрішній конфлікт: усвідомлення того, що побратими досі перебувають на війні. Для них важливо знаходити роботу, яка дає відчуття значущості власного внеску.

Топ-3 причини звільнення з першого цивільного місця роботи після військової служби отримали найпопулярніші перешкоди при працевлаштуванні:

• заробітна плата — 25,8%;
• проблеми з фізичним здоровʼям — 18,3%;
• психоемоційний стан, викликаний змінами середовища та цінностей людей навколо — 15,2%;
• відчуття приналежності до колективу — 13%;
• відчуття важливості виконаної роботи — 13%.

Щодо оптимальної тривалості роботи перехідного періоду після повернення з війни до початку, респонденти відповіли так:

• 2 тижні — 7,5%;
• 3 місяці — 30,2%;
• 6 місяців — 34,6%;
• 1 рік — 17,8%;
• 1,5 року і більше — 10%.

Найбільш бажаними сферами працевлаштування для респондентів стали:

• державна служба — 35,4%:
• місцеве самоврядування — 27,6%;
• військова справа — 25,5%;
• охорона — 24,2%;
• перевезення та логістика — 22,7%.
  

Найчастіше замість конкретних галузей, у яких хотіли б працювати, ветерани та ветеранки називають характеристики, що роблять ту чи іншу сферу привабливою. Серед основних критеріїв — комфортні умови праці, зокрема можливість мінімізувати взаємодію з великою кількістю людей.

Що ж до видів підтримки в працевлаштуванні, яких найбільше потребують колишні військові, то пріоритети ветеранів і ветеранок є такими:

• перекваліфікація — 50%;
• квотування робочих місць для ветеранів, гарантоване законодавством — 49,7%;
• врахування військового досвіду та досвід роботи за спеціальністю — 47,2%;
• додаткова освіта — 46,6%;
• супровід у працевлаштуванні — 45,3%;
• програми психологічної підтримки — 45,3%;
• програми інтегрування осіб з інвалідністю — 44,4%;
• адаптаційні тренінги — 43,8%;
• продовження перехідного періоду після повернення зі служби перед працевлаштуванням — 38,2%;
• можливість вільного графіка роботи — 37,6%;
• створення сайту пошуку роботи для ветеранів і ветеранок — 36%;
• курси англійської мови — 34,2%;
• профорієнтаційні консультації — 27,6%.

Дослідники дізналися у HR-фахівців та керівників компаній що у 37,4% представників бізнесу на момент опитування у їхніх компаніях не було працевлаштованих ветеранів чи ветеранoк.

Водночас:

• 28,4% респондентів повідомили про до 5 працевлаштованих ветеранів;
• 14,8% — від 6 до 10 осіб;
• 9% — від 11 до 50;
• 3,9% — від 51 до 100;
• 1,3% — понад 500 ветеранів.

Під час розгляду кандидатів із однаковим професійним рівнем:

• 43,2% роботодавців надали б перевагу ветерану/ветеранці;
• 40% обрали б кандидата лише за рівнем компетенцій, не зважаючи на статус;
• 2,6% віддали б перевагу кандидату без військового досвіду.

Якщо ж вибір стоїть між кандидатом із кращими навичками, але без військового досвіду, і ветераном чи ветеранкою із дещо нижчими компетенціями, більшість (51,6%) роботодавців обирають більш компетентного кандидата. Натомість 22,6% у такому випадку надають перевагу ветерану або ветеранці.

Найбільш корисними та ефективними заходами та програмами для підтримки працевлаштованих у компанії колишніх військових, на думку роботодавців, є:

• перекваліфікація — 32,9%
• можливість вільного графіка роботи — 22,6%;
• програми психологічної підтримки — 21,9%;
• додаткова освіта — 18,7%;
• адаптаційні тренінги — 18,7%;
• можливість працювати онлайн — 16,8%;
• тренінги щодо особливостей роботи та комунікації з ветеранами для співробітників — 16,1%;
• менторство — 14,8%;
• програми інтегрування осіб з інвалідністю — 10,3%.

А 34,2% роботодавців не мають таких програм або вважають їх неефективними.

Більше про результати дослідження — за посиланням.

Громадська організація «Всеукраїнська спілка осіб з інвалідністю внаслідок війни з Росією» вимагає негайно направити всіх депутатів Білоцерківської міської та районної рад на незалежну ВЛК для перевірки придатності до служби у ЗСУ.

Про це повідомляє інформаційний портал Моя Київщина із покликанням на заяву ГО.

У зверненні до голови Білоцерківської районної військової адміністрації Ірини Старенької, ветерани заявляють про неприпустимість того, що, за їхніми даними, список лікарів для новостворених ВЛК готує секретар міської ради Володимир Вовкотруб. 

На думку авторів звернення, це створює ризик підконтрольності процесу і маніпуляцій із медичними висновками.

«Ми вимагаємо негайного направлення всіх депутатів на незалежну ВЛК. Таку комісію не має права контролювати жоден посадовець місцевої ради, зокрема й секретар ради», — йдеться у заяві ГО.

Також ветеранська спільнота вимагає:

• зняти всі бронювання та відстрочки від мобілізації з депутатів;
• примусово направити їх на ВЛК у Білій Церкві або ОТГ;
• вплинути на Білоцерківський РТЦК та СП щодо реалізації цієї ініціативи.

У разі невиконання вимог організація залишає за собою право вдатися до протестних акцій: блокування пішохідних переходів у місті Біла Церква та на території Київської області.

У «Карітас Івано-Франківськ» діє група підтримки «рівний — рівному», що створює простір для ветеранів, аби вони могли відверто говорити про складнощі адаптації до мирного життя.

Про це розповіли на сторінці Карітас Івано-Франківськ.

Днями до Карітас Івано-Франківськ завітали ветерани, щоб взяти участь у групі під керівництвом фасилітатора і ветерана Андрія Фармуги. Також для учасників провели психоедукаційне заняття з психологинею Наталією Багацькою: “Сила п’яти відчуттів. Як допомогти собі через тіло і відчуття”. Учасникам пояснили, як мозок реагує на стрес і як повертатися до стану спокою.

“Працювали з п’ятьма каналами заземлення: зір, слух, смак, запах, дотик. Робили практичні вправи, які допомагають бути тут і зараз. Завершили заняття творчим підходом до тілесного заспокоєння. Продовжуємо створювати безпечне середовище, де кожен ветеран може бути почутим, знайти опору та ресурс для відновлення”, — йдеться в дописі.