Благодійний фонд «Волонтерське об’єднання «Веста»» опублікував посібник — особисту історію Лесі “Дарки” Олефіренко — першої жінки-командира піхотного взводу в ЗСУ. Організатори впевнені, що цей посібник буде хорошою підтримкою для військовослужбовиць та ветеранок, які проходять цей шлях, та голосом для тих, хто не може знайти потрібних слів.
Про це повідомляє організація у своєму Facebook.
« Це не просто посібник — це особиста історія. Історія про ухвалення рішення долучитися до війська ще тоді 20-річною Лесею. Історія про труднощі, з якими жінки зіштовхуються в армії, щоб довести, чого вони варті. Історія про стійкість. Про початок повномасштабного вторгнення і складність ухвалювати рішення, від яких залежать життя. А також — про звільнення, про заміну автомата на дитячий візочок, про складнощі адаптації до цивільного життя та мрії повернутися назад», – розповідають у благодійному фонді.
У посібнику ви прочитаєте і коментарі від психологині, травмотерапевтки, тренерки груп підтримки Тетяни Ціленко, вона висвітлює психологічні аспекти та надає поради як впоратися з тим чи іншим станом.
Довідково
Леся “Дарка” Олефіренко свідомо пішла в армію, вивчилась на офіцера. До повномасштабного вторгнення воювала на фронті як командирка взводу гірсько-штурмової бригади. У лютому 2022 року давала відсіч окупантам в херсонсько-запорізьких степах.
Ось декілька цитат з її розповіді:
«До останньої хвилини я не знала, чи дадуть мені опорний пункт, чи довірять мені частину фронту та людей. Це було найбільшим для мене викликом, бо я вигризала собі це місце. Це ніби програти через те, що в тебе клітор, але і на курок не пенісом натискають. В останній день перед заходом на позиції ротний взяв мене з собою на рекогностування та навіть тоді сказав, що все ще під питанням, а, коли я прийшла приймати взводний опорний пункт, попередній командир взводу двічі перепитав, хто прийматиме його — я чи мій сержант.»
«Місто в Запорізькій області, про яке я ніколи не чула, але о 5:25 ранку доповіла, що зайняла позицію на його околиці. Я і моїх 10 людей на «Уралі» з двома РПГ, ще не знаючи, що місто було окуповане ще напередодні вчора. Твій мозок в постійній роботі: аналіз планування і часта зміна ситуації, в якій потрібна миттєва реакція і прийняття рішення, від якого залежить не одне життя. За 5 годин ми отримали команду терміново покинути населений пункт, але це вже було не так легко, як заїхати туди. Ми отримали команду виходити з міста, але не тією дорогою, що заходили, а через центр. Звʼязку не було зовсім, ні рації, ні телефон не тягнув, а карта, яку нам видали — 1947 року.»
Отримати посібник можна безкоштовно в книгарні «Сенс» на Хрещатику, або ж завантажити в електронному вигляді.