Мирний план президента Зеленського, якщо такий взагалі існував, не спрацював. Тепер Україна ще надійніше загрузла в колії довготривалого збройного конфлікту, а простір для маневрів і дипломатії ще більше звузився. Таку думку висловив “Апострофу” експерт Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД) Микола Капітоненко.
Спробувати врегулювати конфлікт, а потім кинути це заняття, посилаючись на непоступливість опонентів – такий план може виглядати задовільним для “комунікації” з електоратом. Але у всіх інших сенсах невдала спроба не пройде безслідно. Україна ризикує остаточно перетворитися в обставину міжнародної політики, втративши залишки ініціативи і можливостей формувати порядок денний.
Чи варто було від самого початку позначити ключові елементи позиції і вести переговори відповідно до них, перетворюючи відкритість у перевагу, чи ж відкинути перспективу будь-яких поступок і вибудовувати зовнішню політику з прицілом на жорстке протистояння з Москвою.
Спроби поєднати обидва підходи й імпровізувати в кризові моменти не привели ні до чого. Тепер нас чекають роки збройного протистояння і перспектива перетворення України в інструмент інших держав.
У Зеленського не вийшло – і тепер уже не вийде – не тільки повернути окуповані території Донбасу, а й заморозити конфлікт. Мир не настав у жодному зі смислів слова. Цьому є декілька причин.
По-перше, на жодному з етапів не було ні плану, ні стратегічного бачення. Очікувати чогось подібного на етапі передвиборчої кампанії було б смішно, але і після виборів нічого схожого не з’явилося. Все обмежувалося безглуздими гаслами, безпідставними очікуваннями і блефом, на зразок того, що був на тему “плану Б”, зведення стіни і тому подібного.
Ставка на імпровізацію виправдовувала себе рівно до того моменту, поки це було вигідно Росії, де хотіли створити враження, що все буде не так вже й складно. Відповідей на дійсно складні питання про майбутнє Донбасу, українсько-російських відносин і можливих поступок у принципових питаннях у президента не було. А значить, і не було стратегії.
По-друге, Україна залишається країною зі слабкими державними інституціями. З цим нічого не зміг зробити ні президент Порошенко, ні президент Зеленський – і цей фактор не можна було не брати до уваги. Що таке слабка держава? Це держава, яка не може втілювати в життя власну політику і рішення. Це стосується не тільки підтримання режиму карантину, а й усіх інших сфер.
Коли президент на “Форумі єдності” говорить про пріоритетність гуманітарної політики для громадян на окупованих територіях і про діалог, а через чотири місяці самоусувається від спроб реалізації цих ідей, то сигнал виходить чітким: держава не може втілювати в життя власні пріоритети.
Слабкість інституцій давно і надійно є роком української державності, і її не можна компенсувати жодними рівнями суспільної підтримки, рейтингами або результатами виборів. Останні можна вигравати в одні ворота, а через півроку тільки безпорадно розводити руками.
По-третє, і це теж ознака того, що серйозного планування не було взагалі, спойлерів мирного процесу недооцінили. Самий поверхневий погляд на сучасні конфлікти покаже, що ця проблема типова і одна з основних. Сучасні конфлікти давно не виглядають як класичне протистояння держав на основі деяких узагальнених національних інтересів. Швидше, вони становлять собою заплутану боротьбу за корпоративні, відомчі, корупційні та політичні інтереси численних суб’єктів. Для багатьох із них конфлікт, що триває десятиліттями, є ідеальним середовищем для реалізації власного порядку денного – і нічого схожого на мирне завершення конфлікту їм не потрібно.
Спойлери хочуть продовження і готові зривати будь-які спроби домовитися – благо, приводів для критики довго вигадувати не потрібно. Зеленський, можливо, перебував у полоні ілюзії про те, що раз миру хоче більшість, то політична підтримка таких ініціатив забезпечена. Забуваючи про те, що реальний вплив у таких питаннях має здатність лобіювати свої інтереси, а не кількість прихильників. Спойлери – в Москві, Донецьку, Луганську чи в Києві – були скинуті з рахунків.
І, нарешті, нікуди не поділася наша стара проблема зовнішньополітичного планування: недостатній ступінь адекватності розуміння міжнародної дійсності. Ми здебільшого живемо в ілюзіях, вигаданому світі, де добро бореться зі злом і всіма силами хоче нам допомагати. В реальності ж у нас немає союзників, ліміту європейської та євроатлантичної інтеграції вже досягнуто, а режим антиросійських санкцій існує не тому, що так хоче Україна, а тому, що це вигідно тим, хто його ввів і підтримує. Ми погано розуміємо і мотиви дій і рішень інших – Вашингтона, Берліна, Парижа чи Москви. Живучи в системі координат 1990-х років, складно правильно передбачати кроки інших.
Від самого початку шансів на виконання обіцянок Зеленського стосовно Донбасу було мізерно мало. Обміни і розведення сил – це просто окремі кроки, які легко відіграються назад. Динаміка й структура конфлікту залишилися незмінними, а час у подібних випадках грає на користь його продовження.
Тепер питання в тому, чи є у президента новий план?
Автор: Микола Капітоненко – експерт Міжнародний центр перспективних досліджень (МЦПД) Військовий навігатор України
Запропонувавши двозначні знижки і вклавши 1 млрд доларів у придбання акцій енергокомпаній ЄС, державна королівська компанія Saudi Aramсо змогла потіснити російських постачальників на ринку, де вони хазяйнували десятиліттями.
Саудівську нафту почала купувати навіть Білорусія. Перша партія в 80 тисяч тон має надійти до Мінську з дня на день.
Відштовхуючись від даних Argus можна стверджувати, що найбільші європейські нефтеперероблювачі, включаючи британську Shell, французьку Total, австрійську OMV, іспанські Repsol і Cepsa, різко збільшили закупівлі саудівської нафти за ціною 10,25 долара до Brent.
Поставки Saudi Aramcо через порт Роттердама, один з найбільших нафтових хабів на Північно-Заході Європи, з початку квітня досягли 1,42 млн тон і вдвічі перевищують показники березня.
Поставки російського сорту Urals, навпаки, впали на 41% – до 935 тисяч тон. Польща практично повністю відмовилася від морських поставок з Росії. Лише одна партія розміром 66,5 млн т прибула в порт Гданська в квітні, що майже в 6 разів менше березневих закупівель (377 тисяч тонн).
Поставки саудівської нафти в Польщу при цьому зросли на чверть – з 398 до 500 тисяч тон. Основний обсяг російської нафти Польща продовжує отримувати за довгостроковими контрактами через побудований в 1960-х нафтопровід «Дружба», нагадує Argus. Він забезпечує близько 20% російського нафтового експорту, або 1 млн барелів на добу.
В залежності від того, як попит на нафту падає, конкуренція між постачальниками загострюється, сказав Reuters представник європейської компанії з переробки нафти. В середині квітня Saudi Aramco запропонувала постраждалим від збитків переробникам в Європі відстрочку платежів аж до 90 днів.
«Саудівська Аравія щосили намагається« обробити »покупця. Ймовірно, Росії теж потрібно подумати про якісь спеціальні пропозиції », – говорить джерело у Reuters.
За даними Refinitiv Eikon, загальний обсяг поставок саудівської нафти в Європу в квітні складе 29 млн. барелів і буде рекордним із серпня 2016 року. У травні європейські НПЗ продовжить активні закупівлі в Saudi Aramcо, прогнозує Argus.
Не зважаючи на угоду ОПЕК+ про скорочення видобутку на 9,7 млн барелів на добу, Ер-Ріяд відмовився скасовувати знижки на свої сорти і навіть збільшив їх для клієнтів в Середземномор’ї.
Знижка на сорт Arab Extra Light для південно-європейських зросла майже вдвічі – з 5,8 до 10,3 долара до ціни Brent. Знижки на Arab Light збільшаться з 8,6 до 10,3 долара за барель, на важкі сорти – до 11,4 долара. Для Північно-Західної Європи залишиться в силі знижка в 10,25 долара на Arab Light, ціна надлегкої нафти Arab Extra Light знизиться на 80 центів – до мінус 8,9 долара до Brent.
«Саудівська нафта захопила величезну частку європейського ринку», – констатує старший аналітик «Альфа-банку» Микита Блохін.
«Інтереси двох найбільших експортерів нафти стикаються на обох (ключових) напрямках – європейському та азійському – в спробі вхопитися за ключовий ринок конкурента, ми бачимо, як один гравець видавлює іншого в боротьбі, практично позбавленої сенсу. Проте, в світі, де 20 доларів за барель – новий рівень опору, а попит досяг 25 -річного мінімуму, діє принцип «обсяги поставок в обхід маржі», – міркує він.
Боротися за ринок російським нафтовикам складно. Сорт Urals відвантажений з Новоросійська на вівторок, 28 квітня, коштував 16,83 долара за барель. Оскільки експортні мита правлять виходячи з цін кінця лютого і початку березня і складають 52 долара за тонну, то з урахуванням витрат на транспортування, постачання російської нафти за кордон стають збитковими, підрахував Reuters.
До середини минулого тижня кожен барель проданий через Приморськ, приносив 8,13 долара збитку, а через Новоросійськ – 6,51 долара.
Ситуація дещо покращиться з травня, коли експортне мито зменшиться до 6,8 долара за тонну. Втім, цього буде недостатньо, щоб компанії змогли вийти в прибуток: експортний нетбек, за розрахунками Reuters, буде близький до нуля.
Відповідні порядки використання коштів за бюджетними програмами для надання грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяких категорій осіб, які брали участь в Революції Гідності та бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей, були приведені у відповідність до Закону України “Про Державний бюджет на 2020 рік”, яким Мінветеранів визначено головним розпорядником таких коштів (7,6 млн грн та 50,0 млн грн відповідно).
Таке рішення було прийняте сьогодні на засіданні Уряду.
За словами Міністра у справах ветеранів України Сергія Бессараба, грошову компенсацію з державного бюджету отримають сім’ї осіб, які загинули або померли внаслідок поранень чи інших ушкоджень здоров’я, одержаних під час участі в Революції Гідності, сім’ї осіб, яким посмертно присвоєно звання Герой України за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народові, виявлені під час Революції Гідності, а також сім’ї померлих учасників бойових дій на території інших держав, особи з інвалідністю I-II групи з числа учасників бойових дій на території інших держав, які стоять на відповідному обліку за місцем проживання.
Таке рішення дасть можливість у 2020 році забезпечити житлом більше 7 сімей учасників Революції Гідності та 50 сімей воїнів-інтернаціоналістів з інвалідністю внаслідок війни.
Важливо, що до 2020 року головним розпорядником субвенції та відповідальним виконавцем бюджетної програми було Мінсоцполітики. Відтепер ці повноваження, врешті-решт, передані Міністерству у справах ветеранів України.
Варто відзначити, що вирішення питання забезпечення житлом буде продовжено. Вже на найближче засідання Уряду заплановано винести питання про виплату грошової компенсації за житло особам з інвалідністю І-ІІ групи з числа учасників АТО/ООС, членам сімей загиблих, померлих учасників АТО/ООС та внутрішньо переміщеним особам з ІІІ групою інвалідності, статусом УБД, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України.
Посольство Швейцарії в Україні підтримає Мінветеранів в реалізації Держполітики щодо реабілітації та соціалізації ветеранів війни. Про це йшла мова під час зустрічі Міністра у справах ветеранів України Сергія Бессараба з Надзвичайним і Повноважним Послом Швейцарії в Україні Клодом Вільдом, – повідомляє Міністерство у справах ветеранів України.
Домовилися налагодити співпрацю щодо організації медико-психологічної реабілітації, підтримки ветеранів-переселенців та допомозі міністерству в процесі діджіталізації сервісів з надання послуг для ветеранів.
Також, в рамках співпраці, Швейцарською конфедерацією в Україні, буде розглянута можливість надання підтримки існуючим міжнародним програмам і проектам, які реалізовує міністерство.
Надзвичайний і Повноважний Посол підтримав позицію Мінветеранів щодо формування державної політики спрямованої на створення умов, в яких, ветерани, які повернулися з війни відчували себе повноцінними, самодостатніми, соціалізованими громадянами держави.
Сергія Бессараба також додав, що усі бюрократичні інструменти, які сьогодні неефективні в процесі надання соціальних послуг ветеранам мають бути замінені на сучасні мультимедійні сервіси. Ветерани мають отримували послуги від держави не виходячи із дому.
Клод Вільд, поділився досвідом Швейцарії щодо державної політики заохоченню роботодавців у працевлаштуванні ветеранів та ветеранів з інвалідністю.
Ветеранам війни, які захворіли на коронавірус, надають матеріальну допомогу.
Про це кореспонденту АрміяInform розповів заступник Міністра у справах ветеранів України з питань європейської інтеграції Олексій Ілляшенко.
– У Міністерстві у справах ветеранів України створений оперативний штаб з питань координації надання допомоги під час пандемії коронавірусної інфекції, який сьогодні здійснює моніторинг звернень ветеранів війни та членів сімей загиблих воїнів щодо задоволення їхніх життєвих потреб. Щодня ми проводимо відеоконференцію, під час якої аналізуємо ситуацію у ветеранському середовищі, вивчаємо масштаби необхідної допомоги, – говорить Олексій Ілляшенко. – До нас надходять оперативні дані від міських голів та облдержадміністрацій з регіонів. Наразі близько 10 ветеранів війни мають захворювання на коронавірус. Цим людям допомагаємо матеріально. Кожному перерахували в середньому від 6 до 7 тисяч гривень допомоги.
Усі ветеранські організації нині залучені для доставляння наборів з товарами першої потреби ветеранам з інвалідністю, які не можуть переміщатися самостійно. В пакунках – продукти харчування, господарчі засоби та антисептики.
Мінветеранів підписало меморандум з Товариством Червоного Хреста України. Крім того, відкрили окремий спеціальний банківський рахунок для прийняття благодійної допомоги для підтримки ветеранів війни та членів сімей загиблих. Співпраця не обмежуватиметься лише боротьбою з коронавірусом. У планах також розшук зниклих безвісти під час війни, спільна робота з надання психосоціальної підтримки ветеранам.
За даними Мінветеранів, нині в Україні близько 380 тисяч учасників АТО/ООС, з яких 16 тисяч жінок.
Закон “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення” № 552-ІХ, ухвалений Верховною Радою 31 березня 2020 року і підписаний Президентом України Володимиром Зеленським, офіційно опублікували в газеті Верховної Ради “Голос України” від 30 квітня, передає УНН.
Закон набирає чинності з 1 липня 2021 року, крім пункту, який набирає чинності з дня опублікування цього закону. Так, уряд у шестимісячний строк має розробити та затвердити порядок здійснення фінансової підтримки громадян і юридичних осіб (у тому числі фермерських господарств) для придбання земельних ділянок сільськогосподарського призначення.
Законом передбачено, що з 1 липня 2021 року право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення площею до 100 гектарів можуть набувати виключно громадяни України. З 1 січня 2024 року таку можливість отримають також юридичні особи, власниками яких є українці. Вони зможуть купувати до 10 тисяч гектарів землі. Заборонено також продаж державних та комунальних земель.
Питання, чи надавати іноземцям право купувати землю в Україні, пропонується вирішити на референдумі.
Помилково вважати, начебто наші бійці на передовій, украй виснажені бойовими чергуваннями, сплять міцно. Немало професійних психологів, з якими спілкувався, переконують, що їхній сон тривожний, неглибокий, переривчастий. У підсумку він не приносить справжнього відпочинку. Але вихід є…
Сон у бойових умовах дійсно має свою виняткову специфіку. Наведу дуже цікавий приклад із власного досвіду (Віктор Шевченко – кореспондент АрміяInform).
Узимку 1989 року тактична група моєї повітряно-десантної дивізії протягом місяця вела активні бойові дії у Нагірному Карабаху. Ми полювали за майже півтисячним загоном бойовиків, які геть чисто «вирізали» мирне село ворогуючої з ним національної сторони. Жертвами стало понад триста беззбройних чоловіків, жінок, старих і дітей, серед яких були й немовлята! Зрештою наша група загнала той нелюд у гірську тіснину й протягом двох тижнів безперервних боїв його знищила.
Наш командир в очікуванні наступного бойового наказу організував базовий табір групи, бойову охорону, налагодив стосунки з місцевими. І все було начебто гаразд… Утім, уже на третю добу він зрозумів, що має абсолютно неочікувану серйозну проблему: жоден з десантників увесь цей час не спав! Бійці скидалися на поснулих риб, були в’ялими й загальмованими, хоча службу несли справно.
Полковник не розумів, що відбувається, поки в табір не прибув заступник командира дивізії, який провоював в Афганістані чотири роки. Він ухвалив, на перший погляд, дивне рішення: наказав бойовій охороні кожні п’ять-десять хвилин вистрілювати в повітря по магазину патронів. І що ви гадаєте? Крім охорони та командування, увесь табір спав більше ніж дванадцять годин!
Потім заступник командира зібрав усіх офіцерів та пояснив, що причина масового безсоння насправді дуже проста. Дев’яносто відсотків тактичної групи становили не обстріляні до того строковики, які під час тривалих боїв зазнали неабиякого бойового стресу. А в цьому разі їх треба було виводити з травмованого психологічного стану поступово.
Затим він під запис дав присутнім інструкції щодо подальшого розв’язання цієї проблеми. При цьому офіцер між іншим сказав, що, добре володіючи англійською, дещо зі своїх порад вичитав в якійсь трофейній американській книзі.
Через багато років мені вдалося знайти витяги з цієї книги в українському перекладі. Секрети, як швидко розслабитися та заснути в стресових умовах, було описано у виданні Relax and Win: Championship Performance ще 1981 року. Згодом вони були доповнені й нині їх широко застосовують в американській, британській, ізраїльській та інших арміях світу.
Автор видання стверджує, що техніка розслаблення була винайдена американськими воєначальниками, які у в’єтнамських кампаніях були стурбовані проблемами, пов’язаними з браком сну у підлеглих.
Вони вивели й певну статистику:
Тривалість сну Стан боєздатності
Разом зі втомою безсоння приводило більшість вояків до помилок, які досвідчений солдат не мав права здійснювати. Їм просто не вистачало уважності, швидкої й адекватної реакції на зміну бойової обстановки тощо. А винайдений метод, пройшовши безліч тестувань, показав свою 96-відсоткову ефективність.
Він, як і все геніальне, вкрай нескладний. Утім, діятиме тільки за певних умов. Організовуючи систему оборони на опорних пунктах підрозділів, у районах і смугах оборони бойових частин, командири повинні не тільки віднайти найзахищеніші місця для відпочинку особового складу.
Окрім цього, їм потрібно зробити ще три речі:
Перша: залежно від інтенсивності боїв, погодних та кліматичних умов визначити тривалість бойового чергування та відповідно відпочинку підлеглих.
Друга: переконати весь особовий склад, що під час сну їм не загрожуватиме жодна небезпека.
Третя: якомога частіше ротувати людей на «нульових» позиціях.
Ну, а тепер покроково – як саме швидко засинати й після цього гарно висипатись.
Крок № 1 – Постаратися розслабити всі м’язи обличчя, зокрема язик, щелепи та м’язи навколо очей.
Крок № 2 – Максимально опустити плечі. Потім повністю розслабити по черзі праву й ліву руки.
Крок № 3 – Розслабити грудні м’язи, а потім ноги, починаючи від стегон і закінчуючи пальцями ніг.
Крок № 4 – Постаратися повністю позбутися будь-яких думок і спогадів. Для цього можна повторювати для себе: «Не думай, не думай, не думай» протягом часу, доки не відчуєте, що засинаєте.
Подана техніка запрацює вже за перший тиждень практики.
Важливо. Спати бажано в позі ембріона на боці. Шульгам краще спати на правому боці, а правшам – на лівому.
За статистикою, на даний момент в АТО перебуває більше 7000 жінок. Це і військовослужбовці, і волонтери, і добровольці. Вони нарівні з хлопцями виконують свій обов‘язок, проходячи службу на посадах медиків, зв‘язківців, психологів, стрільців.
Та служба їх проходить непомітно для суспільства. Велика кількість чоловіків не хоче бачити жінку в якості свого колеги та відносяться до цього скептично і з гумором. Попри те, що жінка нарівні з чоловіком, а деколи і краще за нього показує себе в умовах бойових дій.
Жінки йдуть на війну, щоб захищати свою країну, а у відповідь нерідко чують лише насмішки та вирази накшталт «Твоє місце вдома біля каструль». Жінок, які лишили дітей з чоловіками чи родичами на час перебування в АТО називають зозулями та горе-матерями.
Їх знецінюють, критикують, сміються та дискримінують. Так, з цими неприємними речами стикались не усі, та для більшості –це не просто слова, погодьтеся.
У всі часи жінка стояла на полі бою пліч о пліч з чоловіком. Цього старались не бачити, знецінювали вклад та роль жінки на війні. Забували про їх героїзм.
Мабуть, не варто казати, що психоемоційні травми саме прекрасної половини України практично ніде не висвітлюється. Основна увага знову ж таки приділяється чоловікам.
Невидимі героїні
«Все, що нам відомо про війну, відомо із «чоловічого голосу».
Ми всі у полоні «чоловічих» уявлень та «чоловічих» відчуттів війни.
Чоловічих слів. А жінки мовчать. Ніхто ж, окрім мене, не розпитував мою бабусю.
Мою маму. Мовчать навіть ті, хто був на фронті. Якщо раптом починають говорити, то розповідають не свою війну, а чужу. Іншу. Підлаштовуються під чоловічий канон. І лише вдома або коли трохи поплачуть у колі фронтових подруг, вони згадують війну, яка мені зовсім незнайома».
Світлана Алексієвич, «У війни не жіноче обличчя»
21 століття, а гендерні стереотипи практично не змінились. На жінку у формі дивляться у кращому випадку як на «Ну що з неї взяти», в гіршому – розцінюють суто як сексуальний об‘єкт і дивуються відмові: «А чого ж ти сюди прийшла, хіба не чоловіка собі знайти?!». На щастя, другий варіант зустрічається рідко.
Так, жінка вважається фізично більш слабкою і менш витривалою та емоційно стійкою. Повторюсь, вважається. Та у військових реаліях ця слабка емоційно нестійка дівчинка в деяких ситуаціях дає фору чоловікам. Вони сильні. Витривалі. Стійкі фізично та емоційно. Вони розумні та вміють швидко приймати рішення. Не дарма ж матінка – природа саме жінці доручила виношування та народження дітей, під час якого організм переживає надважкі біль та навантаження.
То чому ж таке відношення? Чому жінок досі не хочуть бачити в армії, а тим паче, на війні? Може, чоловіки просто бояться не дотягнути до їх рівня? Адже, у сучасних реаліях, в «чоловічих» професіях жінка має постійно доводити свою кваліфікацію, вміння, рівень, доводити факт доцільності своєї присутності у чоловічому колективі. Вона повинна буквально вигризати право бути на рівні з чоловіками. В них немає права на помилку.
Зі слів дівчини, яка уже кілька років служить у військкоматі, Ірини Іванченко (прізвище змінено на прохання жінки):
« В мене батько військовий і я звикла до тої «особливої атмосфери і людей у формі. Та сама ніколи не думала , що ступлю на цей шлях. Я завжди вважала себе абсолютно далекою від форми, берців, від війни. Скептично до цього всього відносилась, казала, що то точно не моє, що я дівчинка і маю носити сукні і каблуки (сміється).
Коли почалась війна, був шок. Було дуже страшно. Я не буду казати, що ось почалась війна і я одразу кинулась на фронт. Ні, навіть думки такої не припускала. Та, коли все так закрутилось, гинули наші хлопці, залишались без житла люди –все це день за днем викликало таку злість, що я зрозуміла: не можу сидіти у мирі, поки близько війна.
Не буду розказувати про всю бюрократію прийняття на службу, брати не хотіли, дуже тяжко було потрапити у військові. Та мова зовсім не про це.
Я, коли потрапила на фронт (психологом), на мене дивились як на ненормальну… Я маленька 1,55 зріст, то деякі питали, чи мені вже є 18, і як я тут взагалі опинилась. Для чого? «Тут війна, нам ще за тобою дивитись?».
Я розуміла, що з фанфарами не будуть приймати, але мені були відверто не раді. Хлопців можна зрозуміти – в них і без мене проблем вистачало..
Дуже яскраво пам‘ятаю момент знайомства з моїм начальником – зайшла до нього, він був спочатку доволі доброзичливий, розпитував, хто батьки, чому я тут, де вчилась, чи одружена. Багато питань було. А в кінці, подивився на мене і сказав: « Чого ти мені тут трусиш? Я знаєш, скільки таких, як ти бачив? Прийшла виконувати свій громадянський обов‘язок? Його можна виконувати і у мирному місці. Я тобі скажу, чому ти тут – хочеться нових відчуттів або особисте життя своє швидко влаштувати. Будеш тут хвостом крутити, відволікати хлопців. А ну встань! Що це за вигляд?? ( до слова, я приїхала у формі, яку вшила під себе, сама розумієш, на мої параметри форму хіба на замовлення шити. Але ти не подумай, форма була вільна, не обтягувала). Вшила форму так, ніби на дискотеку прийшла! Марш звідси!!»
Я вилетіла від нього і ледь стримуючи сльози, пішла в туалет, там трохи поплакала. Було дуже образливо, було відчуття несправедливості. Я приїхала з гордо піднятою головою, що от я дівчинка, а пішла на війну. Та нікому я тут сто років не здалась..
Хлопці відносились добре, та всерйоз не дуже сприймали. Говорили, щоб під ногами не крутилась. Деякі намагались залицятись. Загалом, я не люблю згадувати той період. І не дуже афішую, що була в АТО. Бо одразу дурні і неприємні питання. А чоловіки взагалі реагують так, ніби я туди з сексуальною метою їхала. Ти починаєш доказувати їм щось, а вони сміються тобі в обличчя.»
А що після?
Кілька слів хочеться сказати про армію Ізраїлю: це маленька, розміром з Київську область країна, з усіх боків оточена ворогами і постійно воює. Служити тут зобов‘язані всі, кому виповнилось 18 років, незалежно від статі. Жінки призиваються та проходять службу нарівні з чоловіками. В Ізраїлі служити – більш, ніж почесно. Тих, хто не віддав свій службовий обов‘язок країні, не поважають та відмовляються брати на роботу. Жінки, так само як чоловіки, служать три роки у бойових підрозділах і два – у небойових. Ізраїльські дівчата чудово стріляють та готові дати відсіч ворогам. Ні –це не змагання з хлопцями. Це – прагнення стати на захист своєї держави пліч о пліч з ними. І за це їх цінують і поважають.
Прикро, що Україна ніяк не може звільнитись від гендерних стереотипів сторічної давності. Після повернення з війни жінки не відчувають своєї значимості, не бачать поваги. Чоловіки усі повертаються героями. Дівчата ж часто чують дикі речі на кшталт: «Повернулась, то сиди тихо і не ганьбись», бо: «А чим же ти там займалась?». Багато неприємного і образливого доводиться чути жінці, яка заслуговує одного – подяки і поваги.
Психологічно це неймовірно тяжко. Жінка емоційно більш чутлива і буквально «пропускає крізь себе» все побачене та пережите на війні. Їй необхідна підтримка і реабілітація. Потрібні слова розради та прості обійми.
Майже кожна дівчина страждає від психоемоційних розладів, ПТСР, флешбеків. Про це мовчать. Якщо жінка – військовослужбовець в висвітлюється СМІ –то лише, як «окраса» армії. Ніхто не хоче освітлювати неприглядні факти.
Крім того, за свою участь на війні жінки нерідко розплачуються своїм особистим щастям. Чоловіки не хочуть мати дівчину чи дружину – бійця, бувшого на війні. А деякі дівчата самі не вважають чоловіками тих, хто не служив, хто відсиджується в безпеці, поки вони, «слабкі», воюють.
Занадто високу ціну платять жінки– військові. Платять за те, щоб нарівні з чоловіками захищати свою країну.
Підтримуйте своїх героїнь – доньок, сестер, дружин, подруг. Не лишайте їх наодинці зі своїми страшними спогадами, втомою, безсонням, депресією. Говоріть з ними чи просто мовчки будьте поряд. Адже вони, як ніхто, цього заслуговують і потребують – жінки, для яких подвиг став повсякденною справою.
За даними ЦГЗ, станом на 9:00 1 травня в Україні 10861 лабораторно підтверджений випадок COVID-19, з них 272 летальні, 1413 пацієнтів одужали. За добу зафіксовано 455 нових випадків, повідомляє Міністерство охорони здоров’я України на своїй сторінці у Facebook.
Для України боротьба з пандемією «китайського вірусу» розпочалася 18 лютого 2020 року, коли МОЗ України здійснив евакуацію 49 українців з Уханя. Після евакуації їх помістили до 14-денного карантину до двох об’єктів, назви яких МОЗ не розголошувало. Також українським літаком були вивезені громадяни Аргентини, на борт не брали людей із симптомами ГРВІ. В посадці було відмовлено чотирьом пасажирам, що мали ознаки захворювання та одному — з собакою. У кількох місцевостях України відбулися протести проти розміщення евакуйованих на обсервацію.
20 лютого прибулих із Уханя помістили на обсервацію у Нових Санжарах на Полтавщині.
25 лютого на координаційній нараді під головуванням секретаря РНБО Олексія Данілова прийнято про рішення проводити температурний скринінг усіх громадян, які прибувають на територію України з будь-якої країни світу, як через авіасполучення, так і через автомобільні та залізничні пункти пропуску.
5 березня 2020 року евакуйованих із Уханя випустили з обсервації, де вони перебували 14 днів
У зв’язку з поширенням у світі «китайського вірусу» 26 лютого в Україні було відновлено посаду головного санітарно-епідеміологічного лікаря та призначено на неї заступника міністра охорони здоров’я Віктора Ляшка.
28 лютого 2020 року в Україні було зроблено перші 4 тести, які виявилися негативними.
03 березня Україна оголосила про перший підтверджений випадок коронавірусної хвороби 2019 у чоловіка з Чернівців, який прибув з Італії до Румунії літаком, а потім дістався в Україну автомобілем. Його госпіталізували 29 лютого.
В цей же день МОЗ України запустило інформаційний сайт про коронавірус, зібравши на ньому інформацію для громадян, яка має допомагати розібратись у ситуації та зменшити ризик захворювання
10 березня до Центру громадського здоров’я України надійшло 40 повідомлень про підозру на COVID-19. Було завершене дослідження 36 зразків, з яких 35 виявилися негативними, один — позитивний, 4 зразки ще перебували у стадії дослідження.
Того ж дня надійшло повідомлення про підтвердження проби, яку раніше було направлено до Лондона на верифікацію.
11 березня Кабмін запроваджує карантин в Україні терміном з 12 березня до 03 квітня.
12 березня в Україні було виявлено ще 2 випадки захворювання — у Чернівецькій та Житомирській областях. У житомирському райцентрі Радомишлі, де у жінки пенсійного віку було виявлено коронавірусну хворобу, запроваджено надзвичайний стан.
Перша українка помирає в Італії.
Першим в Україні летальним випадком коронавірусної хвороби 13 березня 2019 стала смерть 71-річної жінки з Житомирської області, яку було шпиталізовано 12 березня після повернення з Польщі. Згодом стало відомо, що напередодні, 08 березня, вона відвідувала літургію у місцевому храмі та цілувала ікону. До лікарів жінка зверталася ще 01 березня зі скаргою на високий тиск.
13 березня Мер Харкова Геннадій Кернес виступив з критикою карантину, вважаючи, що місцева влада краще знайома з епідобстановкою.
16 березня виявлено 4 нові випадки захворювання, по два в Київській і Чернівецькій областях і в Києві. Один київський випадок бере початок з Радомишля, інший із Франції.
Госпіталізовано 33 особи тільки у Чернівцях, їх тестують на наявність коронавірусу.
В цей день 16 березня було тимчасово заборонено церковні служби та обряди.
16 березня мати померлої від коронавірусу мешканки Чернівців звинуватили лікарів у ненаданні вчасної допомоги. Було відкрите кримінальне провадження
З 16 березня Україна закрила кордон для в’їзду іноземців на термін до двох тижнів. З опівночі 17 березня на 14 днів (до 3 квітня 2020 року) закрите міжнародне авіаційне, залізничне та автобусне сполучення. Громадяни України, що подорожують власним транспортом, можуть перетинати пункти пропуску. Також до України можуть в’їхати іноземці, що мають місцеву посвідку на проживання. Пункти пропуску працюють для вантажних перевезень, медичні вантажі мають перевірятися митницею за одну добу
17 березня виявлено 7 нових випадків захворювання: 6 у Чернівецькій області, 1 у Київській. Одна людина з Чернівецької області померла. Загальна кількість пацієнтів досягла показника у 14 осіб.
Першим депутатом ВРУ, що захворів, став Сергій Шахов, який 11 березня повернувся з Італії і того ж дня був на засіданні екологічного комітету ВРУ разом з ще 11 нардепами. Зафіксовано ще 2 випадки захворювання на COVID-19 (по одному випадку у Донецькій і Київській областях). Таким чином, загальна кількість випадків інфікування зросла до 16.
З 18 березня в Україні призупинене залізничне, авіа- та автобусне сполучення, міжміські і міжобласні пасажирські перевезення, у Харкові, Дніпрі та Києві було закрито метрополітен.
Було встановлено блокпости у Бочківцях, Грозинцях і Колінківцях Хотинського району Чернівецької області.
19 березня були виявлені перші два випадки в Дніпропетровській області (хворі повернулися з-за кордону),[44][45] один у Житомирі і в Києві, пʼять у Чернівецькій. У Чернівецькій області кількість інфікованих сягнула 15 осіб. Також померла жінка в Івано-Франківську, кількість померлих досягла 3 осіб. Олександрійська лікарня, яка робить тести на коронавірус, охороняється Національною гвардією України.
20 березня в Україні зафіксовано 41 випадок та три летальні випадки.
Дніпропетровська область запровадила режим надзвичайної ситуації. Андрій Садовий повідомив про першого хворого у Львові. Ним виявився лікар-стоматолог 1961 р.н., який повернувся з Німеччини, він не має симптомів та добре почувається.
20 березня одужав перший хворий. Ним виявився 39-річний чоловік із Чернівців.
З 23 березня проїзд у київському громадському транспорті дозволено тільки за перепустками.
На вечір цього дня в Україні підтверджено 73 випадки та 705 підозр на вірус.
24 березня 2 медсестри інфікувалися в Івано-Франківській області. У Львівській, Донецькій, Тернопільській та Черкаській областях вводиться режим надзвичайної ситуації.
25 березня в Україні зафіксовано 113 випадків (з них 29 за добу) та 4 летальні випадки. Перші випадки інфікування виявлено у Волинській, Одеській, Луганській, Дніпропетровській, Сумській та Запорізькій областях.
Кабмін вирішив запровадити режим надзвичайної ситуації по всій території України терміном на 30 днів, до 24 квітня 2020 року, через поширення коронавірусної хвороби на 13 областей. Згідно з цим рішенням заклади охорони здоров’я здійснюватимуть обстеження осіб, які мають симптоми COVID-19 або перебували в контакті з особами, яким встановлено діагноз COVID-19, навіть якщо ці особи відмовляються від добровільного обстеження, госпіталізацію таких осіб, а також призначати карантин особам, яким встановлено діагноз COVID-19 та які ухиляються від добровільного лікування. Водночас, Національна поліція та Національна гвардія забезпечуватимуть охорону громадської безпеки і порядку на прилеглій території об’єктів, на яких відбувається обстеження, госпіталізація або примусовий карантин.
27 березня кількість підтверджених випадків в Україні сягнула 218, підтверджено 5 летальних випадків.
Карантинні блокпости встановлено по периметру Волинської області.
Станом на 27 березня 2020 року в Україну повернулося більше 100 тис. українців. Із 13 березня до 1 квітня в Україну повернулися 650 000 людей.
Станом на 29 березня в Україні найбільше на COVID-19 хворіють люди віком від 31 до 40 років. 62% складають особи віком від 31 до 60 років. Захворіло і кілька дітей. Виявили вірус навіть у 6-місячної дитини в Умані.
29 березня інфікування коронавірусом виявлено у нардепа Володимира Ватраса. Також 19 осіб заразились вірусом на Закарпатті під час відвідування церкви. Всього 475 випадків зараження, з них 10 осіб померло і 6 одужали.
2 квітня 2020 року Кабмін постановою № 255 виклав в новій редакції постанову № 211 КМУ «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», чим жорсткіше обмежив свободу громадян, зокрема було заборонено відвідувати зони відпочинку, пересуватись групами тощо. За порушення карантину передбачені покарання у вигляді штрафу від 17 тисяч грн або ув’язнення терміном до 8 років. Багато юристів та правозахисників заявило, що деякі обмеження можуть бути неконституційними без запровадження військового чи надзвичайного стану.
А кількість інфікованих зросла до 804 осіб, 20 померли. Серед померлих простежується тенденція: більшість – це особи старіші віком за 50 років.
3 квітня загальна кількість випадків захворювання зросла до 1072.
4 квітня група українських лікарів відправилася до Італії допомогти лікувати хворих на коронавірусну хворобу та навчатися досвіду італійських лікарів. У складі групи також були деякі волонтери. Група із 20 медичних працівників прибула до в італійський регіон Марке. Там 4 230 хворих на коронавірус, 574 осіб померли і лише 42 особи — вилікувалося. Медичних працівників відправили на українському Ан-74. В Італії делегацію зустрічав міністр закордонних справ Італії Луїджі Ді Майо та керівники регіону Марке. У Неаполі увімкнули пісні Руслани. Їх розділили на дві групи, одна поїхала до міста Пезаро, інша до — Урбіно.
5 квітня (станом на 10:00) загальна кількість випадків захворювання зросла до 1251, кількість померлих до 32, кількість тих, що видужали — до 23.
Києво-Печерську лавру, де ведуть службу РПЦвУ, було закрито для відвідування через поширення коронавірусу.
6 квітня інфікувалися 4 працівники лаври. Раніше представники РПЦвУ закликали ігнорувати карантинні обмеження і приходити до лаври.
6 квітня в Україні було введено нові обмежувальні карантинні заходи: заборона на відвідування парків та зон відпочинку, у громадських місцях — обов’язкове носіння масок, особам, старшим 60 років рекомендують залишатися вдома. В Україні стартувала телевізійна «Всеукраїнська школа онлайн». Викладаються наступні предмети: українська мова та література; історія України та всесвітня історія; англійська мова; фізика; алгебра; геометрія; географія; хімія і біологія.
7 квітня Харківська правозахисна група опублікувала свій висновок, в якому йдеться про те, що у Постанова № 255 від 2 квітня 2020 року (що нею Кабінет Міністрів обмежив право на свободу та особисту недоторканність (ст. 29 Конституції), право на свободу пересування (ст. 33 Конституції), право на свободу совісті (ст. 35 Конституції), право на мирні зібрання (ст. 39 Конституції) тощо) не відповідає нормам Конституції України (статті 3, 6, 64, 92) та є незаконною
Станом на 8 квітня інфікувалися 30 священослужителів із Києво-печерської лаври із 44 осіб, що здали тести. Настоятель Лаври митрополит РПЦвУ Павло Лебідь інфікувався ще раніше. Він проводив службу, на якій були присутні предстоятель РПЦвУ Онуфрій, митрополит Антоній і політики, зокрема, перший заступник голови Офіса президента Сергій Трофимов.
10 квітня в Закарпатській області помер лікар.
На 11 квітня в Україні було зафіксовано 2511 випадків, 308 випадків за добу, 79 пацієнтів одужало, 73 летальних.
За даними заступника міністра МОЗ Віктора Ляшка, захворюваність COVID-19 в Україні становить 6%, смертність — 2,9%.
13 квітня в Україні було зареєстровано 3102 випадки, з них 93 летальних і 97 одужало.
більше 80 % померлих з COVID-19 в Україні мали супутні захворювання.
Станом на 14 квітня в Лаврі загалом було виявлено 100 випадків зараження та два летальних випадки.
15 квітня було зафіксовано 3764 хворих, 392 за добу, 108 вилікувалися 143 летальних випадки. Найбільшу кількість хворих зафіксовано в Чернівецькій, Івано-Франківській областях та в Києві
На 16 квітня в Україні підтверджено 4161 випадок зараження, 116 летальних випадків. МОЗ готується до нового спалаху хвороби та закуповує апарати ШВЛ, кабмін додатково закрив 10 КПП на кордоні.
16 квітня душевнохворий пацієнт, який заразився COVID-19, утік з обласної інфекційної лікарні у Харкові. Перед тим його доставили з обласної психлікарні у селі Стрілеча. Після цього у психлікарні 26 квітня повідомили про 11 інфікованих.
17 квітня кількість інфікованих медичних працівників в Україні зросла до 879 чоловік із загальної кількості в 4662.
На Великдень 19 квітня велика кількість віруючих таки відвідала церкви та релігійні установи. За даними МВС церкви відвідали близько 130 тисяч вірян. У 13 658 храмах проводили святкові богослужіння. За порядком слідкували 26,5 тис. поліцейських.
22 квітня 2020 року загальнонаціональний карантин продовжено до 11 травня 2020 року – відповідне рішення Уряд ухвалив сьогодні, 22 квітня 2020 року. Всі заклади освіти продовжують працювати з використанням технологій дистанційного навчання.
23 квітня в Україні офіційно підтвердили 7170 випадків захворювання на коронавірусну хворобу 2019. Померли 187 пацієнтів; побороли недугу — 504 українці.
23 квітня українські лікарі та волонтери повернулися із Італії.
29 квітня, президент Володимир Зеленський виступає за відкриття продуктових ринків з 1 травня.
Про це йшлося в його зверненні на сторінці Президента в соціальній мережі Facebook.
29 квітня Премьер Міністр України Денис Шмигаль на своїй сторінці у facebook написав: “Карантин не буде тривати вічно. Україна вчасно в нього зайшла та вчасно з нього вийде. Кожен етап зняття обмежень передбачає відкриття закладів із чіткими вимогами до дотримання санітарних норм.”
Під час засідання уряду Премьер заявив, що у наступну середу 06 травня, уряд планує прийняття рішення щодо послаблення карантину з 11 травня.
1 травня в Україні 10861 лабораторно підтверджений випадок COVID-19, з них 272 летальні, 1413 пацієнтів одужали. За добу зафіксовано 455 нових випадків, повідомляє Міністерство охорони здоров’я України на своїй сторінці у Facebook.
На графіках візуалізовано ситуацію із захворюванням на COVID-19 в Україні за останні два місяці.
Як ми можемо бачити, стан справ аж ніяк не вказує на покращення ситуації із поширенням цієї смертоносної хвороби в Україні. Схоже, що «Далі буде»…
Днями Офіс головного прокурора заявив, що військовими прокурорами та Національною поліцією був знайдений схрон з військовою технікою, арсеналом зброї, кількома тонами боєприпасів та вибухових речовин. Як виявилось вказане озброєння на момент його «знайдення» вже було передане УДА (Українською Добровольчою Армією) Збройним Силам України кілька місяців тому.
Але у прокуратурі вже встигли розпочати досудове розслідування за ч.1 ст.263 КК України – Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами.
За словами журналіста Юрія Бутусова, який “НОВА- новини ветеранів” опублікував учора, «знайдене» озброєння, вже передано на баланс Збройних Сил України, а саме місце так званого «схрону» – це не що інше, як база 3-го полку ССО.
Журналіст Юрій Бутусова назвав це “фальсифікацією за для відзвітування та отримання нагород і кар’єрного зростання правоохоронцями”.
Український громадсько-політичний діяч, колишній лідер організації «Правий сектор», Дмитро Ярош теж прокоментував раптово знайдений прокуратурою «схрон». Відповідний пост він оприлюднив на своїй сторінці у Facebook: «Про «Схрони» з БМП, БТР, «Рапірою», «Васильком», 120-ми мінометами, сотнею тон БК та іншою «всякою всячиною»…»
Прес-центр ООС на своїй сторінці у Facebook «Операція об’єднаних сил / Joint Forces Operation» оприлюднив повідомлення про те, що «два місяці тому спільною комісією у складі представників Сил спеціальних операцій Збройних Сил України, військової контррозвідки Служби безпеки України та інших правоохоронних органів обліковано озброєння і техніка, що знаходилися на об’єкті, який прийнято під охорону. Днями на зазначений об’єкт, на якому зберігається озброєння і техніка, допущено за рішенням суду в рамках іншого кримінального провадження представників прокуратури та Національної поліції. Заходи щодо встановлення приналежності озброєння і техніки Збройним Силам України тривають. Даний об’єкт перебуває під охороною військових…»
