Для США головним театром бойових дій у Другій світовій війні був Тихий океан. На острові Іводзіма знаходився стратегічний аеродром японців. Восени 1944 р. командування Тихоокеанського флоту США почало планувати операцію із захоплення острова. Це мало відкрити американській авіації можливість бомбардувати головні острови Японії і нарешті завершити війну.

16 лютого 1945 р. розгорнулися найзапекліші бої за Іводзіму.

23 лютого 1945 р. американцям вдалося захопити стратегічну висоту острова – гору Сурібаті. Саме тоді п’ять американських піхотинців та один моряк підняли на горі американський прапор.

Найстаршим за званням серед прославлених прапороносців був сержант Майкл Стренк.

Він народився 1919 р. в селі Орябина на Пряшівщині (тепер Словаччина). Батьки майбутнього героя були лемками. У серпні 1922 р. родина емігрувала до США і оселилася в штаті Пенсильванія. Відтоді Міхал став американцем Майклом.

З початком Другої світової війни Майкла зарахували до Корпусу морської піхоти у Пітсбурзі.

З квітня 1942 р. сержант Стренк воював на Тихому океані, брав участь у боях з японцями на Соломонових островах і на острові Бугенвіль.

23 лютого 1945 р. шестеро американських військових підняли американський прапор на горі Сурібаті – найвищій точці острова Іводзіма. Цей історичний момент був зафіксований Джо Розенталем (на фото) на відомій нині фотографії «Підняття прапора на Іводзіма».

 

Через кілька днів після встановлення прапора на Іводзімі Майкл Стренк загинув. Він став жертвою “дружнього вогню”.

Бої за Іводзіму завершилися 26 березня 1945 р. Це була перша поразка Японії на її власній території.

Майкл Стренк похований на Арлінгтонському національному цвинтарі.

 

ОЛЕКСІЙ ПРОКОПОВИЧ БЕРЕСТ: ПРАПОР НАД РЕЙХСТАГОМ

 

Він загинув в 49 років, кинувшись на допомогу дитині, яка могла потрапити під колеса електропоїзда. Дитину врятував, а сам врятуватися з-під коліс не встиг.

 

Кінець квітня 1945 року. Кожній з дев’яти радянських дивізій третьої ударної армії, які брали з боями центр Берліна, радянське командування видало прапори з індивідуальними номерами. Дивізія, яка першою дістанеться Рейхстагу і захопить його, повинна була встановити прапор перемоги. Прапор за номером п’ять був виготовлений для 150-ї стрілецької ордена Кутузова Ідрицької дивізії, до складу якої входив полк полковника Зінченко. В ніч з 30 квітня на 01 травня 1945 року на даху будівлі німецького парламенту його встановили три людини – лейтенант Берест, сержант Єгоров і молодший сержант Кантарія.

Про це можна дізнатися з мемуарів безпосередніх учасників тих подій. Один з них – командир батальйону 756-го стрілецького полку капітан Степан Нєустроєв. Саме він зі своїми батальйоном першим пробився всередину Рейхстагу. Це було ввечері 30 квітня 1945 року. Через кілька годин до них пробрався командир їх полку полковник Федір Зінченко з декількома старшими офіцерами. Нєустроєв доповів про обстановку, але полковника цікавив прапор перемоги. Комбат став пояснювати, що його бійці вже встановили в Рейхстазі багато прапорів. «Не те ти кажеш, товариш комбат, – різко обірвав Зінченко. – Я питаю, де прапор військової ради армії під номером п’ять? », – згадував цей епізод Нєустроєв. Офіцери, що супроводжували Зінченко, доповіли, що це прапор поки що в штабі їх полку, що розмістився в одному з сусідніх адміністративних будівель, яке червоноармійці прозвали «будинок Гіммлера». На той час зв’язківці встигли протягнути телефонний дріт між Рейхстагом і «будинком Гіммлера». Зінченко подзвонив своєму начальнику штабу і розпорядився доставити номерний прапор в Рейхстаг, що і зробили розвідники сержант Михайло Єгоров і молодший сержант Мелітон Кантарія. Зінченко дав команду комбату Нєустроєву організувати встановлення прапора на даху Рейхстагу.

Неустроев так описав наступні події: «Я наказав лейтенанту Бересту: «Підете разом з розвідниками. Треба вибрати на даху місце вище і там поставити». Берест, Єгоров і Кантарія (на фото) попрямували по сходах, що ведуть на верхні поверхи. Їм розчищали шлях автоматники роти С’янова. Майже відразу ж звідкись зверху почулася стрілянина і розриви гранат. Минуло півгодини. Нарешті на сходах почулися кроки, рівні, спокійні і важкі. Так може ходити тільки Берест. Він доповів: «Прапор перемоги на бронзовій кінній скульптурі. Прив’язали ременями, не відірветься ».

 

Полковник Зінченко зі своїм оточенням пішов в штаб доповідати начальству, що його люди випередили всіх і вже встановили номерний прапор на Рейхстазі. А Нєустроєв зі своїм батальйоном залишився в рейхстазі, ще не знаючи, що в підвалі цього будинку зачаїлося військовий підрозділ противника, чисельністю близько півтори тисячі осіб.

Натрапивши на двері, що вели до підвалу, бійці Нєустроєва почали спускатися по східцях вниз, освітлюючи дорогу ліхтариками. Раптом по ним вдарили автоматні черги. Кілька людей загинуло, а офіцеру і двом солдатам пощастило вибігти на перший поверх.

Незабаром німці, що сиділи в підземеллі, зробили спробу вирватися назовні. Але всі їхні атаки захлиналися. Тим часом на вулиці розгорівся запеклий бій. Через це зник телефонний зв’язок між Рейхстагом і «будинком Гіммлера». Батальйон Нєустроєва  виявився заблокованим в Рейхстазі. На усунення пориву дроту комбат відправив трьох зв’язківців одного за іншим. Ніхто з них не повернувся, а телефон так і не запрацював.

Гітлерівці з підвалу знову пішли в наступ. Їм вдалося прорватися на перший поверх. Кровопролитний бій тривав кілька годин, поки одна з рот червоноармійців не зайшла німцям в тил і несподіваним ударом не змусила їх відступити в підвал. Раптом німці припинили стріляти і викинули білий прапор. Нєустроєв наказав солдату-перекладачеві піти і запитати, чи означає це, що противник здається. Виявилося, гітлерівці пропонували переговори. Причому, заявили, що будуть вести розмову тільки з полковником або генералом. А де взяти старшого офіцера, якщо батальйон заблокований і зв’язку з командуванням немає?

Нєустроєв приймає рішення нарядити полковником Олексія Береста, а сам вирушив на переговори з німцями в ролі його ординарця. Разом із солдатом-перекладачем, вони спустилися в підвал і запропонували німцям здатися. Ті відповіли, що погодяться на це, якщо «полковник» відведе своїх солдатів від входу в підземелля і на деякий час обеззброїть своїх солдат, бо вони бояться, що червоноармійці можуть їх перестріляти. Берест з Нєустроєвим не погодилися і повторили вимогу про здачу гарантувавши німцям збереження життя. А також попередили, що якщо через 20 хвилин гітлерівці не почнуть виходити з піднятими руками, розпочнеться штурм. Розвернулися і пішли назад до своїх, розуміючи, що в будь-який момент їм в спину можуть вистрілити. На щастя, обійшлося. Німецький гарнізон рейхстагу вирішив за краще здатися.

Існує версія, яку підтверджують свідки, що маршал Георгій Жуков особисто викреслив Олексія Береста з подання на присвоєння звання Героя СРСР. Нібито маршала не влаштувало те, що Берест політрук.

Після війни Берест оселився з дружиною на її батьківщині в Ростовській області. Герой війни керував в кінці 40-х років 20 століття кінопрокатом в районі. Вийшло так, що касир одного з кінотеатрів привласнювала частину виручки від продажу квитків. Факт зловживання був виявлений, почалося слідство. Як начальник потрапив у розробку і Берест. Слідчий повівся з бойовим офіцером по-хамськи за що Берест просто викинув його з вікна. Закінчилося це тим, що Олексія Прокоповича засудили до 10 років таборів, та за амністією скоротили термін до 5 років.

За життя Олексій Прокопович Берест так і не був нагороджений за свій подвиг. Тільки у 2005 році своїм Указом Президент України Віктор Ющенко присвоїв Олексію Бересту звання Героя України посмертно.

За кілька років до початку гібридної війни, розв’язаної путінським режимом проти України, до Києва приїжджала дочка Євгенія Халдея – автора знаменитого фотознімку «Прапор Перемоги над рейхстагом». В інтерв’ю газеті «ФАКТИ» вона розповідала, що знімок батька з воодруженієм Прапора Перемоги на фото її батька, постановочний. На ньому зовсім не прапор перемоги, який над Рейхстагом підняли Берест, Єгоров і Кантарія. А прапор, що на фото, зшив сам Халдей зі скатертини і на фотографії зображені зовсім інші солдати та офіцер.

Мелітон Варламович Кантарія був за характером наполегливим і пробивним, але після війни не любив розповідати про свій подвиг. До 1965 року Кантарія був бригадиром теслярів, жив в місті Очамчира Абхазької АРСР. З 08 травня 1965 по 29 вересня 1992 року був почесним громадянином Берліна.

Під час російсько-грузино-абхазької війни він разом з сім’єю був вигнаний зі своєї домівки і змушений був тікати в Тбілісі. Помер 26 грудня 1993 в поїзді по дорозі в Москву, куди їхав в надії отримати статус біженця.

На початку січня 1994 року Мелітон Варламович був похований в Джварі Цаленджиського району (західна частина Грузії), на території третьої громадської школи, яка з 2011 року носить ім’я Кантарія М.В.

Сержант Єгоров Михайло Олексійович до 1947 року залишався в армії. Після демобілізації закінчив радпартшколу в Смоленську. Працював на Руднянському молочноконсервному комбінаті. Загинув 20 червня 1975 року на 53-му році життя в автомобільній катастрофі в Смоленській області.

Нєустроєв Степан Андрійович (на фото) в кінці 1946 був звільнений в запас.

 

З 1947 року служив в системі таборів МВС СРСР. Охороняв німецьких військовополонених та “бандерівців”. Після репатріації основної частини німецьких військовополонених у 1949 році переведений в систему виправно-трудових таборів Свердловської області. У травні 1953 року майор С. А. Нєустроєв був звільнений в запас за скороченням штатів.

У 1953-1957 роках жив у Свердловську, працював слюсарем на Уральському електрохімічному комбінаті.

З 1957 року служив у внутрішніх військах МВС СРСР, які охороняли особливо важливі державні об’єкти на Уралі.

З березня 1962 підполковник С. А. Нєустроєв – у відставці.

Помер 26 лютого 1998 року, в Севастополі у себе в квартирі. Похований на Алеї Героїв міського кладовища «Кальфа» в Севастополі.

 

Олександр Олійник, НОВА- новини ветеранів.

МОЗ повідомляє. За даними ЦГЗ, станом на 9:00 09 травня, в Україні за добу зафіксовано 515 нових випадків  захворювання на COVID-19. Кількість зареєстрованих хворих становить 14710 осіб, з яких: 376 летальних, 2909 пацієнтів одужало.

 

В той час як кількість захворілих за три дні додається більше тисячі нових захворювань на  COVID-19, з 11 травня в Україні замість посилення планується послаблення карантинних заходів.

Головна новина: будуть відкриті сквери та парки, а також почнуть працювати довгоочікувані перукарні та салони краси. Водночас карантинні заходи триватимуть щонайменше до 22 травня.

У цих, досить незвичайних умовах боротьби зі смертельною хворобою, залишається лише нагадати про те, що не варто ігнорувати чи забувати про використання захисних масок, не торкатися брудними руками очей, рота, носа та частіше мити руки.

До Збройних сили США не будуть брати на службу людей, які перехворіли COVID-19. Відповідне розпорядження щодо набору на військову службу, яку розіслало Командування з обробки військового набору Збройних сил США (MEPCOM), наказує не приймати до лав американських ЗС не тільки людей, які раніше хворіли на коронавірус, а й навіть тих, хто успішно одужав від COVID-19. Про це пише Business Insider, додаючи, що розпорядження певний час поширювалося в соціальних мережах. Прес-секретар Пентагона Джесіка Максвелл підтвердила, що такий документ дійсно існує. Згідно з ним, всі 65 пунктів набору рекрутів на території США повинні будуть враховувати нові вказівки щодо визначення медичної придатності охочих стати військовими.

 

https://www.facebook.com/moz.ukr/?__tn__=%2Cd%2CP-R&eid=ARBIUnqaFiaQgnoWuNYoQclvcZcOiKnZ8qcb8G-Yh_9yZv0VPtmIGINtSgvnxTrSX6FwbENnjFqtLilR

У п’ятницю 08 травня 2020 року з нагоди 75-ї річниці завершення Другої світової війни в Європі відбулося віртуальне засідання Ради Безпеки ООН під головуванням Естонії. Представники понад 70-ти країн обговорюють, як уникнути повторення подібної трагедії, а також наміри окремих країн підірвати повоєнний світовий порядок.

Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба нагадав в ООН: російська агресія триває довше, ніж  Друга світова. Попри уроки Другої світової війни, які цивілізований світ намагається вивчити для збереження крихкого миру, Росія продовжує чинити агресію проти України, що триває вже довше, ніж ця масштабна трагедія минулого сторіччя.

Про це заявив міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба під час віртуальної зустрічі Ради Безпеки ООН у п’ятницю, повідомляє власний кореспондент Укрінформу.

“Російська агресія проти України, яка призвела до незаконної окупації Криму та окремих частин Донецької і Луганської областей, уже триває довше, ніж Друга світова”, – зауважив глава МЗС України.

Міністр нагадав, що розв’язана у самому серці Європи агресія Кремля вже забрала життя понад 13 тисяч людей та призвела до поранення більше ніж 27 тисяч.

Кулеба підкреслив, що РФ намагається реабілітувати тоталітарний режим, який існував за часів Сталіна, й водночас створює видимість зовнішньої загрози для росіян. Таким чином вона виправдовує агресію проти сусідів, таких як Україна і Грузія, а також гібридні війни проти багатьох інших країн.

“Нехтування історичною правдою та маніпулювання спадщиною Другої світової війни мають надзвичайну схожість з тим, що відбувалося в Європі у 1930-их роках минулого століття. Це урок, який слід вивчити заново”, – зауважив міністр закордонних справ України.

З 2016 року 9 травня офіційно відзначають, як “День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні”. Цей день встановлений задля вшанування подвигу українського народу, його визначного внеску у перемогу Антигітлерівської коаліції у Другій світовій війні, що забрала життя від 50 до 85 мільйонів людей у всьому світі. Він покликаний і для висловлення поваги всім борцям проти нацизму та увічнення пам’яті про загиблих. Нинішня російська збройна агресія на території України, що руйнує міжнародну систему безпеки та загрожує миру в усій Європі, змусила переглянути цілісне бачення війни. Саме тому з 2015 року Україна розпочала нову традицію відзначення 8 та 9 травня в європейському дусі пам’яті та примирення.

 

ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА – НАЙБІЛЬШ КРИВАВА ТА ЖОРСТОКА СТОРІНКА В ІСТОРІЇ ЛЮДСТВА

 

День пам’яті та примирення та День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні символізує не тріумф переможців над переможеними, а має бути нагадуванням про страшну катастрофу Другої світової війни та застереженням, що не можна розв’язувати складні міжнародні проблеми збройним шляхом, ультиматумами, агресією, анексією. Найважливішим підсумком війни має бути не культ перемоги, а вміння цінувати мир, категорично й безкомпромісно захищати його всіма розумними засобами. Саме тому Україна обрала європейську відповідальну модель пам’ятання під гаслом «Ніколи знову» замість екзальтованої маніпуляції під гаслом «Можєм повторіть».

Жодна країна не може претендувати на визнання власної виняткової ролі в перемозі над нацизмом. Перемога 1945-го – плід титанічних зусиль десятків держав і сотень народів. Так само неприпустимими є спроби прикриватися моральним авторитетом переможця у Другій світовій для ведення агресивної політики у наш час. Сьогодні влада Росії поводиться як руйнівник системи міжнародних відносин, заснованої державами-переможцями Другої світової війни. У цьому вона більше нагадує гітлерівську Німеччину 30-х років минулого століття напередодні глобального конфлікту.

Нині, як і в роки Другої світової війни, Україна воює з агресором. Сьогодні це путінська Росія, яка посягає на нашу територіальну цілісність. Для нас це війна за свободу, цивілізованість, демократію та європейські цінності проти імперських амбіцій підступного агресивного сусіда-злочинця. Міць наших збройних сил є запорукою існування держави та збереження прав людини для громадян.

Війна розпочалася 1 вересня 1939 року з вторгнення військ нацистської Німеччини до Польщі, а завершилася 2 вересня 1945-го беззастережною капітуляцією Японії.

У Другій світовій війні взяли участь 80 % наседення Планети.

Під час війни були здійснені найбільші в історії злочини проти людства (зокрема Голокост), а також використана атомна зброя.

До армій ворожих сторін було залучено понад 110 мільйонів солдатів.

Загальні втрати військових та цивільного населення становлять від 50 до 85 мільйонів осіб.

За результатами війни було створено ООН, однією із країн-засновницьбула і Україна, а також сформовано нову систему міжнародних відносин.

 

 УКРАЇНА В ДРУГІЙ СВІТОВІЙ

 

Трагедія Українського народу в роки Другої світової полягала в тому, що на час початку війни він був розділений між кількома державами. Українці позбавлені власної державності, як і  в роки Першої світової війни, змушені були воювати у складі ворогуючих армій та вбивати на фронтах війни своїх братів-українців.

В рамках Другої світової в Україні велося кілька воєн, ареною для яких стали наші землі. Це німецько-польська війна 1939-1945 рр. – спочатку відкрита фронтова, а після падіння Польщі – підпільна. Німецько-радянська 1941-1945 рр., відкрита та підпільна, потім знову відкрита фронтова. Німецько-українська 1941-1944 – підпільна. Маловідома польсько-українська війна (1942-1947) – підпільна. І зрештою найтриваліша і цих воєн – підпільна радянсько-українська (1939-1954), початком якої стали антирадянські виступи часів першої радянської окупації, а завершенням — розгром підпілля та захоплення його останнього керівника. Всі ці війни та конфлікти мають безпосередній стосунок до Другої світової війни, оскільки були спровоковані нею, ставши її відгалуженнями та продовженням.

 

УКРАЇНСЬКИЙ ВНЕСОК У ПЕРЕМОГУ НАД НАЦИЗМОМ І СОЮЗНИКАМИ НІМЕЧЧИНИ

 

На боці Об’єднаних Націй воювали українці у складі армій Великої Британії та Канади (45 тисяч осіб), Польщі (120 тисяч), СРСР (більше ніж 7 мільйонів), США (80 тисяч) і Франції (6 тисяч), а також визвольного руху в самій Україні (100 тисяч в УПА) – разом понад 7 мільйонів осіб.

Понад 2,5 мільйона українців були нагороджені радянськими та західними медалями та орденами, більше ніж 2 тисячі стали Героями Радянського Союзу, з них 32 – двічі, а найкращий радянський льотчик Іван Кожедуб – тричі.

 

 ТРАГІЧНІ НАСЛІДКИ ВІЙНИ ДЛЯ УКРАЇНИ

 

Сукупні демографічні втрати українців і громадян України інших національностей упродовж 1939-1945 років нарзі оцінюються у понад 8 мільйонів осіб. За підрахунками вчених, Центральна, Південна та Східна Україна втратила 30 % населення, Галичина – 22 %, Волинь і Полісся – 12 %.

Для поповнення демографічних втрат воєнного періоду республіці знадобилося близько 25 років. Водночас Друга світова війна повністю змінила етнічне обличчя українського суспільства. З України практично зникли такі національні меншини як німці, кримські татари, українські євреї. Натомість кількість росіян з довоєнних 4 мільйонів за перше повоєнне десятиліття зросла до 7 мільйонів осіб.

Суперечливими є статистичні дані щодо матеріальних збитків України внаслідок Другої світової війни. Зокрема за повоєнними підрахунками, було зруйновано майже 700 українських міст і 28 тисяч сіл, спалено близько 320 тисяч господарств.

Україна в результаті Другої світової війни зазнала матеріальних втрат у розмірі понад 45 % від збитку усього СРСР. З метою створення могутнього військово-промислового потенціалу на сході СРСР під гаслом «Все для фронту! Все для перемоги!» більшовики вивезли з України 550 промислових підприємств, майно та худобу тисяч колгоспів, радгоспів, МТС, десятки наукових і навчальних закладів, осередків культури, історичні цінності. Виїхало майже 3,5 мільйона жителів республіки – кваліфікованих робітників і спеціалістів, науковців, творчої інтелігенції, які віддали трудові й інтелектуальні зусилля в розвиток воєнного й економічного потенціалу СРСР.

Сучасними дослідниками (Інститут історії НАН України) збитки України, отримані внаслідок війни, оцінюються в понад 450 мільярдів. Слід також говорити не тільки про прямі збитки від ведення бойових дій, а й, наприклад, про кількість евакуйованих підприємств до Німеччини напередодні відходу німецьких військ.

 

«ІСТОРІЯ НАС НЕ ВЧИТЬ, ЩО МИ МАЄМО РОБИТИ, ПРОТЕ ВОНА ПОКАЗУЄ, ЧОГО РОБИТИ НЕ СЛІД»

 

Ми пам’ятаємо, яким страшним лихом для українців була Друга світова війна. Пам’ятаємо, що агресора зупинили спільними зусиллями Об’єднані Нації. Не забуваємо: той, на чиєму боці справедливість, хто захищає свою землю, завжди перемагає. Ця пам’ять робить нас сильнішими. Вона – запорука того, що в майбутньому подібна трагедія не повториться.

Друга світова стала найкривавішим проявом тотальної війни, коли всі його учасники цинічно відкидали закони та правила ведення бойових дій, не розрізняючи, хто перед тобою — армія противника чи цивільне населення. Друга світова принесла в історію такі жахливі «ноу-хау», як концтабори, перетворені на «фабрики смерті», Голокост, масове знищення в’язнів, ліквідація цілих міст та атомне бомбардування. В цьому страшному смертельному поєдинку всі без винятку його учасники вдавалися до дій, що кваліфікуються як військові злочини. І жоден учасник не може претендувати на роль носія абсолютного добра. Тому Друга світова має стати для всіх уроком того, якою не повинна бути війна. Іспанський філософ Хосе Ортега-і-Гассет писав: «Історія нас не вчить, що ми маємо робити, проте вона показує, чого робити не слід». Ці слова — головний підсумок Другої світової.

 

За мвтеріалами АрміяInform

З 2016 року 9 травня офіційно відзначають, як “День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні”.

Сьогодні – це державне свято та вихідний день в Україні. Воно прийшло на заміну радянському святу “День Перемоги”, яке відзначали в СРСР починаючи з 1965 року, а з 1992 до 2015 року включно, і в  Україні.

“День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні” встановлено як державне свято внаслідок ухвалення 9 квітня 2015 року Верховною Радою України Закону “Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років” у межах голосування за пакет законів про декомунізацію.

Офіційним символом святкування “Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні”, як і “Дня пам’яті та примирення” 8 травня, є квітка червоного маку – загальноприйнятий у світі символ відзначення пам’ятних днів Другої світової війни.

В цьому році масові заходи в Україні 9 травня проводитися не будуть через карантин.

 

 

Минулої доби збройні формування Російської Федерації 7 разів порушили режим припинення вогню. Противник гатив з мінометів калібрів 120 мм та 82 мм, ПТРК, гранатометів різних систем, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї, використовував БпЛА, повідомляє пресцентр ООС.

Найбільшу активність російські окупанти проявляли переважно в районі відповідальності оперативно-тактичного угруповання “Схід”.

– Неподалік Широкиного противник вів вогонь по наших позиціях з мінометів 82-го калібру, автоматичних станкових гранатометів та застосовував БпЛА для скидання пострілів ВОГ-17.

– По околицям Кам’янки російські найманці вели вогонь з 82 мм мінометів, протитанкового ракетного комплексу, гранатометів різних систем та великокаліберних кулеметів.

– Неподалік з н.п. Мар’їнка рашисти здійснили обстріли з ручних протитанкових гранатометів та стрілецької зброї, а біля Авдіївки задіяли ще й великокаліберні кулемети.

– З настанням темряви гібридні збройні формування РФ здійснили обстріл позицій українських захисників неподалік населеного пункту Піски з автоматичних станкових гранатометів.

У р.в. ОТУ “Північ” біля Оріхового та Кримського ворог вів вогонь із мінометів 120-го калібру (випустили 27 мін ) та СПГ.

Внаслідок ворожих обстрілів чотири військовослужбовці Об’єднаних сил отримали поранення.

Українські воїни у відповідь змушені були застосувати чергові вогневі засоби, що переконало рашистів припинити провокації.

За даними розвідки, 8 травня втрати російських окупантів: один «двохсотий», два «трьохсоті».

Сьогодні в районі відповідальності ОТУ “Північ” рашисти здійснили обстріл наших позицій біля н.п.Кримське із 120 мм мінометів.

Позиції Об’єднаних сил неподалік Хутора Вільного російські війська обстріляли зі 120 мм та 82 мм мінометів, СПГ та великокаліберних кулеметів.

Наші воїни вжили вичерпних заходів для припинення вогню з боку гібридних збройних формувань РФ.

За поточну добу втрат серед українських захисників немає.