​Російська Федеральна служба безпеки ще 31 грудня повідомила про затримання Пола Вілана у Москві під час, як сказано в офіційному повідомленні, виконання шпигунських дій. У російську столицю американець приїхав на весілля.

Справа в тому, що На вилученій у нього флешці нібито містилися відомості, що становлять держтаємницю. За словами Вілана, він думав, що на флешці були фотографії з відпочинку, а не будь-які секретні дані. Флешку, пояснює затриманий, йому передав знайомий.

Учора йому оголосили вирок: “Визнати Пола Вілана винним в скоєнні шпигунства і призначити підсудному Вілану покарання у вигляді позбавлення волі на строк 16 років колонії суворого режиму”. Під ним поставив підпис суддя Московського міського суду Андрій Суворов.

Джон Салліван, посол США в Росії уже заявив, що він «розчарований і розлючений» цим вироком. Сам «шпигун» навіть не розумів, що відбувається під час судового засідання, адже він, попри те, що, за заявами слідства, намагався заволодіти секретними даними, не володіє російською. А перекладача російський суд йому надавати відмовився.

Чи можна вірити російській стороні, яка нещодавно викрала і тепер так само збирається судити українського військового, який захищав український блокпост? Його звинувачують у перетині російського кордону (того російського кордону, який проходить через блокпост у Херсонській області).

Майже щомісяця нові українські в’язні поповнюють ряди засуджених у РФ. Після поневірянь у тюрмах окупанта, РФ несподівано «прощає» їх і міняє на власних злочинців та шпигунів, які знаходяться в російських в’язницях.

На кого росіяни планують обміняти нового політв’язня? У США прямо зараз відбувають строки пілот Костянтин Ярошенко (заарештований 2010 року в Ліберії, згодом переданий до США і засуджений там до 20 років за звинуваченням у підготовці до транспортування великої партії кокаїну), кримінальний торговець зброєю Віктор Бут (ув’язнений 2012 року на 25 років за постачання зброї нелегальним угрупованням і диктаторським режимам низки африканських країн).

У цій ситуації дії Росії більше всього схожі на дії терористичних угруповань – Ісламської Держави, Аль-Каїди, або сомалійських піратів. Щоправда ці утворення вже майже знищені бомбардувальниками ворожих держав. Тож що чекає РФ – побачимо.

 

За матеріалами ВВС

На своїй офіційній сторінці «НАТО» продовжує інформувати читачів про поширені плітки і відверто неправдиву інформацію щодо організації.

Всі міфи об’єднані у 6 основних груп: співпраця НАТО з РФ, розширення НАТО, ставлення НАТО до РФ, «загроза» НАТО, обіцянки та операції НАТО. Всього «легенд про НАТО», які розвінчують у відомстві – 27.

«Оскільки Росія розпочала свої агресивні дії проти України, російські чиновники звинуватили НАТО у ряді загроз та ворожих дій. На цій веб-сторінці викладені факти.» – цим прес-центр відомства починає свій перелік.

Ми наведемо переклад найпопулярніших міфів та їх переконливе розвінчання.

Міф: НАТО спровокувало протести «Майдану» в Україні

Факт: Демонстрації, які розпочалися в Києві в листопаді 2013 року, народилися із прагнення українців до більш тісних відносин із Європейським Союзом, і їхнім розчарування, коли колишній президент Янукович зупинив прогрес до досягнення цієї мети внаслідок тиску з боку Росії.

Вимоги протестувальників включали: конституційну реформу, посилення ролі парламенту, формування уряду національної єдності, припинення всебічної корупції, дострокові президентські вибори та припинення насильства. Про НАТО жодної згадки не було.

Україна почала обговорювати ідею відмови від свого позаблокового статусу у вересні 2014 року, через пів року після незаконної та нелегітимної російської «анексії» Криму та початку агресивних дій Росії на сході України.

Міф: НАТО планувало базувати кораблі та ракети в Криму

Факт: Це вигадка. Ідея ніколи не була запропонована або обговорена в НАТО.

Міф: НАТО створило військову базу в Грузії

Факт: НАТО погодилося на саміті в Уельсі запропонувати Грузії значний пакет допомоги для посилення обороноздатності Грузії та оборонних можливостей з Альянсом. У серпні 2015 року в Крцанісі було відкрито Спільний навчально-оцінювальний центр НАТО та Грузії для сприяння навчанню та сумісності персоналу Грузії та Альянсу. Це навчальний центр, а не військова база. Це сприяє стабільності, роблячи Збройні сили Грузії більш професійними та посилюючи демократичний контроль над ними.

Міф: НАТО має бази у всьому світі

Факт: Військова інфраструктура НАТО за межами території союзників обмежується тими районами, в яких Альянс проводить операції.

Альянс має військові засоби в Афганістані для підтримки місії рішучої підтримки, а в Косові – для місії КФОР.

НАТО має цивільні офіси зв’язку в країнах-партнерах, таких як Грузія, Україна та Росія. Вони не можуть розглядатися як «військові бази».

Окремі союзники мають закордонні бази на основі двосторонніх угод та принципу згоди нації-господаря, на відміну від російських баз на території Молдови (Придністров’я), України (Автономна Республіка Крим) та Грузії (регіони Абхазії та Південна Осетія).

Міф: НАТО – це геополітичний проєкт США

Факт: НАТО було засновано в 1949 році дванадцятьма суверенними країнами: Бельгією, Канадою, Данією, Францією, Ісландією, Італією, Люксембургом, Нідерландами, Норвегією, Португалією, Великобританією та США. Відтоді вона виросла до 29 союзників, які прийняли індивідуальне та суверенне рішення приєднатися до цього Альянсу.

Усі рішення в НАТО приймаються консенсусом, а це означає, що рішення можна приймати лише в тому випадку, якщо його приймає кожен союзник.

Отже, рішення будь-якої країни брати участь в операціях під керівництвом НАТО належить тільки цій країні відповідно до її власних юридичних процедур. Жоден член Альянсу не може приймати рішення про розміщення будь-яких інших сил Альянсу.

Управління оборонної співробітництва посольства США в Україні вже отримало обладнання на понад $60 млн для передання українським партнерам.

«Допомога США у сфері безпеки та співпраця з Україною під час #COVID19 тривають!» – зазначають у відомстві і додають, що «США наполегливо стоять на боці України у підтримці її суверенітету та територіальної цілісності перед лицем російської агресії».

Загальний список переданого обладнання включає рації, боєприпаси та протитанкові ракети Джавелін.

Нагадаємо, що FGM-148 «Джавелін» переносний протитанковий ракетний комплекс виробництва американських підприємств Raytheon та Lockheed Martin, який працює за принципом «вистрілив-забув» — оператор ракетного комплексу не має супроводжувати і коригувати політ ракети.

 

Для учасників бойових дій уперше свої двері відкриває трускавецький санаторій «Женева». Тут можна відпочити безоплатно протягом 2020 року за державною пільговою програмою санаторно-курортного оздоровлення.

У адміністрації санаторію, захисники зможуть оздоровитися в сучасному медичному центрі за такими напрямками: серцево-судинна, нервова, сечостатева та опорно-рухова системи.

Місцеві лікарі спеціалізуються на терапії, урології, кардіології, ендокринології, дієтології, ультразвуковій діагностиці, акушерстві та гінекології, ендоскопії, анестезіології, офтальмології, дерматовенерології, рефлексотерапії та психотерапії, фізіотерапії, неврології, лікувальній фізкультурі й педіатрії.

Щоб оформити путівку необхідно:

1. Мати при собі наступні документи: копія паспорта, копія посвідчення УБД тамедична довідка №070 (отримана в сімейного лікаря чи лікаря-терапевта в поліклініці за місцем прописки).
2. Звернутися до районного управління соціального захисту за місцем прописки та повідомити про бажання скористатися пільговим відпочинком у цьому санаторії, попередньо визначившись із датою.

Додаткову інформацію ви можете отримати безпосередньо у санаторії, надіславши лист на пошту san-booking@ukr.net, або подзвонивши за телефоном +38 (098) 34 66 196 або +38 (066) 49 00 012

Жителя Вовчанська, учасника АТО Геннадія Гончарова з 92-ої бригади, поранило на фронті у 2016 році.  Після вибуху, чоловік потрапив до госпіталю з сильним внутрішнім крововиливом.

Тепер, після чергової операції, він має пройти медкомісію (МСЕК) у Харкові для отримання відповідної групи інвалідності. Проте дістатися туди з Вовчанська самостійно тяжкопораненому бійцю самостійно дістатися.

Ще в понеділок Сергій Красовський, голова ГО “Відокремлений підрозділ Спілки Ветеранів АТО” міста Вовчанськ, звернувся з проханням до очільника місцевої райдержадміністрації Анатолія Косолапова надати машину для транспортування пораненого бійця до обласного центру.

Сергій Красовський говорить – подзвонив до райадміністрації о 7:45. Районний очільник пообіцяв перетелефонувати в найближчий час. На наступний дзвінок пан Косолапов знову побіцяв перетелефонувати. Ну а потім і взагалі просто перестав відповідати.

Ветерани дивуються: «Раніше був голова, Мірошник, завжди допомагав біді у скруті. А цей допомагати не хоче. Ну що воно таке?».

Сергій Красовський все ж вирішив проблему: допомогли працівники місцевої МСЕК. Проте у нього все ж є кілька прохання до пана Косолапова. Він просить журналістів передати очільнику райради: «Косолапов, візьміть будь ласка, слухавку!».

Поки коронавірус трохи відступив, в Україні почалася чергова призовна кампанія. Юнаки, які приходять до призовних дільниць, обов’язково проходять термометрію та об’єктивний огляд медичним персоналом. Якщо ніяких симптомів коронавірусної інфекції не виявлено, то призовник отримує направлення для проходження медогляду. При цьому перед медоглядом термометрія проводиться заново.

Голова військово-лікарської комісії міста Києва, старший лейтенант Ірина Вертелецька, журналістамс заявляє: найпоширенішими хворобами призовників  є хвороби органів зору, органів травлення та серцево-судинної системи. абуть, це пов’язане з тим, що багато часу молоді люди проводять з електронними гаджетами. Часто трапляється гіпоталамічний синдром – гормональні порушення у дітей, які ведуть малорухливий спосіб життя та погано або нерегулярно харчуються, – підкреслила вона.

У  Києві призвали біля 600 юнаків. У Козятині, що на Вінничині – 200.

Але і тут усі хлопці попередньо пройшли тести на COVID-19, одягнули маски, для них заздалегідь підготували рукавички та дезінфікуючі розчини.

«Триповерхова споруда на збірному пункті дозволила розмістити більше двохсот юнаків на відстані один від одного, заняття проводимо невеликими групами, частину строковиків відправляємо до збірного пункту ввечері, аби мати змогу організувати безпечну ночівлю. Також у зв’язку з деякими нюансами залізничного сполучення нині ми не відправляємо хлопців в навчальний центр, що в Старичах.» – обіцяють в районному військкоматі.

 

Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг перед онлайн-зустріччю міністрів оборони Альянсу розказав про основні теми, які його наразі турбують.

Передусім, це той факт, що Україна уже отримала статус партнера з розширеними можливостями, однак проблему блокування засідань Комісії Україна-НАТО Угорщиною через мовний закон ще не вирішено.

Нагадаємо, що Угорська влада обіцяє перестати ветувати зустрічі Україна-НАТО, як тільки українська сторона відмінить мовний закон, який, на думку угорців порушує права їх місцевої діаспори.

Окрема проблема для Єнса Стотенберга – Росія. Сили НАТО «на сході європейського континенту не порушують Основоположного акта НАТО – Росія. Але ми знаємо, що це Росія не дотримується цього акту, зокрема, здійснюючи агресивні дії в Україні» – заявив генсек.

Він також розказав про ту підтримку, яку сили НАТО надали у зв’язку з коронавірусом. Вони здійснили майже 350 рейсів, перевізши сотні тонн важливих запасів по всьому світові та розгорнули майже 100 польових лікарень. Понад пів мільйона військових НАТО були задіяні для підтримки нормального функціонування цивільного життя.

Окрім цього Стотенберг додав, що «Ми також зміцнимо наші передові можливості, наприклад, з бойовими літаками п’ятого покоління. І ми адаптуємо свої сили та інтелект для вирішення нових викликів. Ми також обговоримо місії та операції НАТО,  зокрема в Афганістані та Іраку»

 

Страйки на шахтах в т.зв. “ЛеНеРе”, “Ніканор-Нова” і “Комсомольська” це – тільки початок, причому цілком очікувано, що крім чисто економічних вимог, незабаром можуть з’явитись і політичні.

Про це повідомляє телеграм-канал “Донбаський кейс”, інформує Цензор.НЕТ.

За його даними, основна проблема полягає в тому, що хоча частина заборгованості протестуючих шахтарям “Ніканор-Нової” і “Комсомольської” виплатили або обіцяли виплатити, але, далеко не всю, а зниження тарифної ставки до рівня 2/3 від колишньої, як було, так і залишилися.

Загалом говорити про якусь “перемогу” шахтарів не доводиться. В подальшому вони отримувати будуть на 30% менше, що в порівнянні з часами СРСР або навіть України виглядає як знущання, бо мова йде про 20-25 тисячах окупаційних рублів на місяць або близько $350.

Все це вже призвело до невдоволення шахтарів, які зрозуміли: їх в черговий раз обдурили. Це призвело до “бурління” серед них і, особливо, членів їх сімей, яке цілком можна назвати “ностальгією”: при Україну було краще. І чи не помилилися ми в 2014 році проголосувавши за «народні республіки», в яких від цього слова тільки одна назва?

Причому, все це вже стає настільки масовим, що починає нагадувати якийсь “флешмоб” в соціальних мережах, поширення якого відбувається “стаханівськими темпами”. Воно і зрозуміло –  проблеми у всіх одінакові. В результаті реструктуризації в псевдореспубліці “еЛеНеР” закриваються всі неприбуткові шахти, а їх, між іншим – 23.

 

Залишаються тільки ті, які можуть працювати і приносити прибуток без капітальних вкладень: чотири шахти “Краснодонвугілля”, три шахти в місті Ровеньки, одна шахта в місті Антрацит, чотири шахти в Свердловську і одна шахта в селищі Бєлорєчєнка. З рештою поки особливих питань немає, але проблеми з часом виникнуть і на них, оскільки існує впевненість: вкладатися в них ніхто не буде, що поступово призведе і до їх деградації, а от з іншими весь негатив відбувається вже зараз.

Від гарантій Пасічника по “Комсомольській” іншим легше не стало: непогашені заборгованості на інших шахтах як були, так і залишилися, а суми складають сотні мільйонів окупаційних рублів. Ситуація вже напружена до межі, а сам протест на “Комсомольській” став носити більш організований характер, і отримавши підтримку ряду російських профспілок призвів до зменшення страху перед “підвалами” т.зв. “МГБ ЛНР”, яке для удушення протестів також стали застосовувати нові технології ввівши в м Антрацит нічим не обґрунтований “карантин”, а також блокувавши навіть російські соцмережі та мобільний зв’язок.

 

Розвиток подій вкрай нагадує: “низи не бажають, а верхи не можуть”, що логічно – в ситуації, коли керівництво маріонеткової  “ЛНР” для шахтарів реально не робить практично нічого, терпіння у тих явно вже закінчується. Де чекати нових проявівтнапруженості? На думку “Донбаського кейса”, найбільша ймовірність нових протестів на шахтах “Вахрушеве”, “Бєлорєчєнська” та “ім. Фрунзе”, і вона досить висока.

Загалом в небезпечну гру грають “керівники ЛНР” адже одним з наслідків “силового вирішення” під час страйку в місті Антрацит стали вперше висунуті політичні вимоги. Так і до загального страйку або чого серйозніше лишилось недовго. Тим більше, що в  наслідок блокувань соцмереж люди масово навчилися користуватися VPN, і відвідуваність сторінок, які висвітлювали події на шахті, тільки збільшилася. Те ж саме відбувається і зараз. Гірники читають і думають: а правда, і навіщо було від України відділятися? Питання, звичайно, цікаве…