2016 рік. Зона АТО. Відзнаку «За жертовність» А.Зайцю вручає командир 17-го батальйону тероборони О. Щербина.

 

День 19 травня 2020 року  в біографії жителя Кременчука (Полтавська область) 30-річного Антона Зайця, без перебільшення, залишить яскравий слід. І, одночасно, подумки знову поверне його до трагічних подій 2016 року, які назавжди зберігаються у кременчужанина у найвіддаленіших закапелках пам’яті. 

Виклик до Кременчуцького міського військкомату, здавалося, для учасника АТО нічого гарного не віщував. «Резервіст» А. Заєць 2016 року вже переступав поріг військкомату, звідки йому надійшла повістка про призов за планом мобілізації четвертої хвилі. Тоді 26-річного жителя Наддніпровського міста  відправили служити в зону АТО, де розгорталися бойові дії. Попри молодість лейтенанта запасу призначили на посаду командира першої роти 17 батальйону територіальної оборони. Свою родословну батальйон веде з Кіровоградщини, де цей підрозділ було сформовано в сутужний для країни час у квітні 2014 року.

«Але 2016 року батальйон вже комплектували не виключно з жителів Кіровоградщини, як на початку бойових дій, а з резервістів і добровольців із інших регіонів України, – розповів інформаційному порталу «НОВА» колишній перший командир 17-го тер батальйону Олександр Щербина. –  Коли на посаду командира роти призначили А. Зайця, він одразу зарекомендував себе вимогливим до підлеглих і досвідченим командиром. Хоча і мав невисоке офіцерське звання…». 

 

За вміле командування підрозділом і бойові успіхи лейтенанта А. Зайця 2016 року було нагороджено відзнакою «За жертовність». А вже незабаром командуванню за підписом О. Щербини «пішло» представлення на нагородження командира роти лейтенанта А. Зайця орденом Богдана Хмельницького третього ступеню.

«Підрозділ, яким командував А. Заєць, завдяки добре організованій розвідці і вмілому маневру під час нічного бою оволодів ключовою висотою поблизу Зайцевого Донецької області, – пригадує О. Щербина. – Завдяки цьому  у полі обстрілу батальйону потрапила окупована Горлівка…».

Але заслужена нагорода найшла героя лише чотири року потому. Відверто кажучи, ані О. Щербина, ані сам А. Заєць, котрі після демобілізації знову повернулися до Кременчука, вже не сподівалися, що подання комбата на нагородження буде таки реалізовано. Розуміли, що 2016 року ситуація в зоні АТО все ще залишалася складною, було чимало неузгоджень в роботі штабів тощо. Тож, «папірець», який мав відіграти важливу роль в житті лейтенанта, міг десь і загубитися…

«Але сталося по-іншому, – веде далі О. Щербина. – Днями мене зателефонували з Кременчуцького військкомату і повідомили, що прийшов орден, яким  нагороджено, хай і з запізненням, мого колишнього підлеглого Антона Зайця. Я вмовив воєнкома дозволити саме мені вручити нагороду «моєму» офіцеру запасу. Я вручав йому першу медаль, тепер маю вручити і орден…».

Церемонія нагородження відбулася в Кременчуцькому міському військкоматі. Куди, виходячи з міркувань безпеки під час карантину, запросили обмежене коло учасників. Як і домовилися, орден Богдана Хмельницького, який шукав А. Зайця довгих чотири роки, йому вручив його колишній командир. Сам герой був не багатослівний, адже не звик до публічності і надмірної уваги до себе. Наразі він знайшов своє місце в цивільному житті, але подій 2016 року й досі ятрять його душу…

 

 Олександр Брусенський, НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС

 

В Україні на дев’яту годину 24 травня всього зафіксовано 20986 випадків захворювання на COVID-19, загалом одужало – 7108 пацієнтів, померло –  617 осіб.

 

За останню добу захворіло 406 осіб,  вилікувалися 179, померло 12.

 

Повідомлення розміщено на на електронній карті системи моніторингу поширення епідемії коронавірусу, створеній Головним ситуаційним центром України в Апараті Ради національної безпеки і оборони України.

22 травня о третій годині ночі у Вишгороді було чути постріли. Люди говорили, що від їхніх звуків спрацювали сигналізації на автівках, що стояли поруч. Потім жителі довколишніх будинків на місці події бачили криміналістів.

За словами представників ветеранської спільноти, стрілянина забрала життя їхнього побратима, ветерана АТО з батальйону “Айдар” – Корнієнка Ігоря Михайловича, на псевдо “Корнєй”.

 

Як розповів «Погляду» керівник ГС «Ми українці» Іван Татауров, «Корнєй» у своєму житті виявляв громадську активність, був учасником Майдану Гідності, а з перших днів війни на сході – бійцем «Айдару». Після двох років бойового життя повернувся у Вишгород, де займався охоронною діяльністю. Був щирою, врівноваженою людиною, боровся з наркозлочинністю.

« Близько 3-ої години ночі сталася сутичка між групою молодих осіб та двома дорослими чоловіками. Під час бійки один з компанії, де були неповнолітні, помітив у свого супротивника у сумці зброю. Вихопив її і здійснив прицільний постріл у нього. У цей час один з компанії стрільця щосили ударив іншого чоловіка, який втратив свідомість. Після чого нападники зникли у невідомому напрямку. Прийшовши до тями, травмований чоловік викликав поліцію. Від отриманого вогнепального поранення 45-річний житель Вишгорода помер на місці події. Його тіло направлено на проведення судово-медичної експертизи. На місці події працювали слідчо-оперативна група, фахівці-експерти, медики. Там поліцейські вилучили зброю МКМ-072СБ та набої. Вилучені речові докази направлені на проведення відповідних експертиз», йдеться у повідомленні поліції.

Ситуацію деталізує Поліція Київської області, зауважуючи, що під час проведення необхідних розшукових заходів за участю працівників управління карного розшуку поліції Київщини та Вишгородського відділу поліції встановлено й затримано  усіх учасників інциденту. Це четверо неповнолітніх, віком 15-17 років, та один 19-річний хлопець. Серед них  – 16-річний неповнолітній, якого ґрунтовно підозрюють у навмисному вбивстві 45-річного жителя Вишгорода. Він тимчасово проживає на Сумщині.

Також правоохоронці інформують, що за цим фактом відкрито два кримінальних провадження за ч. 1 ст. 115 та за ч. 2 ст. 296 Кримінального кодексу України. Нині слідчі поліції за процесуальним керівництвом місцевої прокуратури оголосили затриманому неповнолітньому про підозру за скоєння навмисного вбивства.

Вирішується питання щодо оголошення підозри за скоєне хуліганство іншим фігурантам злочину. Триває слідство, правоохоронці  встановлюють свідків події.

Історія найкращий учитель, в якого найдорожчі уроки. Жоден договір, жодна організація, жодна обіцянка не може гарантувати безпеку і захист – історія України це підтверджує. Збройні Сили України – це головна і єдина гарантія незалежності нашої держави. Яка ж армія без лицарів, українська не виняток. Наші лицарі закуті в динамічну броню і їздять на гусеничних конях, а їхній 125 мм спис вражає ворога біль ніж на трьох кілометрах. За словами українського журналіста Віталя Гайдукевича: “Танк на полі бою – це потужна пробивна зброя, бронебійний сталевий кулак. Танкові підрозділи вважаються нащадками лицарської кавалерії”.

Ми уже говорили про Танкові війська Збройних сил України, зокрема про найчисельніший зразок техніки в їх складі – танк Т-64. Окрім лінійки танків сімейства Т-64, в спадок від армії СРСР Збройним силам України також залишилася лінійка танків зразка Т-72.

Так сімейство танків Т-72 було розроблене Уральським танковим заводом (“Уралвагонзавод” ім. Ф. Дзержинського, кодова назва “Завод №183”). Т-72 перебуває на озброєнні країн СНД, експортувався до країн соціалістичного блоку та на Близький Схід. Модифікації Т-72 випускалися за ліцензією в Югославії (M-84), Польщі (PT-91), Чехословаччини та Індії, які, в свою чергу, також їх експортували.

 

Конструктори, продовжували вдосконалення Т-64, в якого був ряд недоліків головним з яких була висока собівартість виробництва та довготривалий технологічний процес. Тому було прийнято рішення підготувати додатковий варіант перспективного танку виробництво якого вимагало було б дешевшим а технологічний процес швидшим. Також була вимова встановлення чотирьохтактного V-подібного дизельного двигуна В-45, виробництво якого було добре освоєне промисловістю, а також двигун був значно простіший і дешевший у виготовленні на той момент.

Новий танк повинен був бути черговою гілкою танків лінійки Т-64. Так на початку 70-х рр. ХХ ст. Уральським танковим заводом спільно з Харківським танковим заводом розпочалися роботи по вдосконаленню конструкції танку Т-64 для встановлення двигуна В-45. Проте нова машина багато в чому відрізнялася від попередньої, відмінності були настільки вагомі, що в даних танках навіть взаємозаміни основних компонентів не можна було провести. Так після відповідних доопрацювань і випробувань 7 серпня 1973 р. постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР на озброєння був прийнятий танк “Об’єкт 172М” виробництво якого почалося на “Уралвагонзаводі” під маркуваннм “Основний бойовий танк Т-72”  (кодова назва “Урал”). Від Т-64 на ньому збереглися змінені компактні бортові коробки передач і комплекс озброєння. Гусениці Т-72 були уніфіковані з танками Т-55 і Т-62. У 1973 р. була випущена перша партія з 30 машин. У 1974 р. почалося серійне виробництво танку.

При тому, що на Т-72 залишилася значна маса компонентів танку Т-64, проте вони не були взаємозамінними, по суті, танк Т-72 був не наступною стадією розвитку лінійки Т-64, а зовсім новою машиною на основі запозичень із конструкції Т-64 та на основі власних розробок Уральського танкового заводу, які йшли паралельно з Харківськими.

На відміну від танків лінійки Т-64, в Т-72 для з’єднання коробок передач з двигуном довелося застосувати вертикальний редуктор, дане рішення в конструкторському плані являло собою певний регрес. Між собою коробки передач з’єднані поперечним валом. Привід вентилятора системи охолодження приводиться в рух редуктором через карданний вал. Через наявність вентилятора кормова частина корпусу Т-72 трохи подовжена, в порівнянні з танками сімейства Т-64, а кормовий бронелист має зворотний нахил. Конструкція системи охолодження не дозволяє ізолювати радіатори від моторно-трансмісійного відділення. В результаті чого подолання водних перешкод по дну є проблемним, так як вимагає додаткової герметизації даху МТВ, що обмежує час руху під водою через небезпеку перегріву двигуна.

З точки зору бойової потужності, системи керування вогнем і системи захисту танку Т-72 значно програвали танку Т-64, і по суті Т-72 був погіршеною версією танків лінійки Т-64. Конструктори розробляли Т-72, як дешевий мобілізаційний танк, який, варіантому Т-62 і Об’єкту 167, ніж серії Т-64. Всі новинки в області систем керування вогнем і комбінованого захисту насамперед реалізовувалися на Т-64 і на Т-80. Т-72 мав єдину перевагу – низьку ціну, обумовлену, насамперед його масовістю.

Уже в другій половині 70-х рр. розпочалася модернізація Т-72. Так уже 1979 р. було розроблено проект танку “Об’єкт 172м-1”. На машину було встановлено лазерний приціл-далекомір ТПДК-1, нічний приціл навідника ТПН-3-49 з освітлювачем Л-4, суцільні бортові протикумулятивні екрани, гармату 2А46 (замість гармати 2А26М2), система запуску димових гранат 902Б, система захисту від напалму, система дорожньої сигналізації, прилад нічного бачення механіка-водія ТВНЕ-4Б, збільшений динамічний хід катків, двигун В-46-6. На озброєння танк був прийнятий 1979 р., під назвою “Т-72А”.

На початку 80-х рр. ХХ ст. в армії СРСР почалася модернізація танків усіх зразків за рахунок монтування на них систем динамічного захисту. Так 1985 р. на танк типу Т-72А було встановлено елементи динамічного захисту “Контакт”, дослідний зразок мав робочу назву  “Об’єкт 176В”, а на озброєння був прийнятий під назвою “Т-72АВ”.

 

Також паралельно велися розробки по встановленню на танки типу Т-72 комплексу керованого ракетного озброєння. Так в машині Об’єкт 184 було встановлено ККРО 9К120 “Свирь”. Встановлення ККРО вимагало заміни гармати, на гарматно-пускову установку 2А46М. Також було встановлено новий двигун В-84 і СУВ 1А40. Значно посилено бронювання лобової частини танку і застосована нова башта з наповнювачем нового типу. Танк прийнятий під маркуванням Т-72Б. Паралельно випускалися машини такої ж модернізації тільки без комплексу керованого ракетного озброєння, проте з покращеним нічним прицілом ТПН-3-49 “Кристал-ПА”, танки даного типу прийняті під маркуванням Т-72Б1.

Станом на кінець 1991 р. в складі ЗСУ було більше 1300 одиниць танків серії Т-72, в наступні роки ця цифра постійно скорочувалася.

Пі час агресії Російської Федерації на сході України, так само як і Т-64, танки сімейства Т-72 нашими захисниками використовувалися для захисту нашої землі. В Сухопутних військах більшість танкістів стали першокласними спеціалістами, які мали хороший досвід роботи на машинах даного зразка, так як в механізованих і танкових бригадах основна маса танків була зразка Т-64 та Т-72. Більшість танкістів мають досвід роботи як на одній, так і на іншій машині, тому часто характеризуючи одну із них порівнюють з іншою. Так ветерани порівнюючи машини в більшості віддають перевагу Т-64, перед Т-72, проте називають чимало переваг машини даного зразка.

За словами ветеранів – старшого лейтенанта, командира машини Павла Вовка, Т-72 в багатьох аспектах відрізняється від Т-64, це не наступна версія його гілки, а окрема гілка радянських танків. На думку танкістів, машини Т-72 являються в деякому плані простіші і навіть примітивніші.

Проте чимало ветеранів, говорять про те, що танки Т-72 набагато краще ніж Т-64 показують себе в умовах сухого клімату та твердого покриття. Зокрема ветеран війни на Донбасі, в даний час інструктор-механік-водій 184 навчального центру Національної академії сухопутних військ ім. гетьмана П. Сагайдачного Збройних сил України молодший сержант Степан Ноженко зазначає, що завдяки кращому дванадцятициліндровому двигуну з більшою потужністю і спрощеними гусеницями, без додаткових зацепів на траках, які не створюють зайвого щеплення з грунтом. Що не уповільнює машину, на відміну від Т-64, який краще в болотистих та важкопрохідних місцевостях себе показує. Також на суб’єктивну думку більшості машина Т-72 маневреніша. Також двигун Т-72 не має проблеми з охолодженням/прогрівом, як згадувалося в Т-64.

Часто механіки-водії жаліються на погану ергономіку в даній машині, в порівнянні з Т-64 набагато менше місця в відсіку водія. Навідники також в свою чергу виділяють недоліки системи управління вогнем, яка є менш продуманою.

В Т-72 присутні аналогічні проблеми зі зв’язком, про які зазначає ветеран війни на сході України, навідник 1 ОТБр старший сержант Олександр Олійник, як і в Т-64, причиною цьому також є застарілі радянські радіостанції, проте на модернізованих машинах цю проблему вирішують за рахунок встановлення сучасних цифрових радіостанцій іноземного та вітчизняного виробництва. Також часто під час бойових дій проблема зв’язку вирішувалася екіпажом за рахунок звичайних персональних радіостанцій Motorola типу DP-4400, DP-4800, що давало можливість командиру машини підтримувати зв’язок з іншими командирами та підрозділами.

Як у випадку з Т-64, так само із танками лінійки Т-72, з новим тисячоліттям постала потреба модернізації машин та підняття їхніх бойових показників до сучасного рівня. Досвід бойових дій на сході України показав, що зразки Т-72 вимагають суттєвого доопрацювання. Так в Збройних силах України було прийнято рішення розпочати розробку модернізаційних проектів для даного типу танків. В 2017 р. був представлений проект нового Т-72АМТ. Даний варіант був розроблений Київським бронетанковим заводом. Модернізація передбачала встановлення на машину приладів нічного бачення з електронно-оптичними перетворювачами третього покоління, нічного прицілу 1К13 з можливістю ведення вогню керованою ракетою “Комбат”, двигуна В-84-1. На Т-72АМТ було встановлено модифікацію вітчизняного комплексу ВДЗ “Ніж” – “Щит-72”. Систему зв’язку покращили за рахунок встановлення закордонних радіостанцій Aselsan. Навігацію забезпечувала вітчизняна система СН-3003 “Базальт”. Також проведено ряд змін в ходовій системі, зокрема встановлено ведучі колеса з гусеницями та відкидними щитками по типу Т-80.

 

Згідно з різними зведеними даними, всього на озброєнні ЗСУ на кінець 2017 р. перебуває близько 230 одиниць танків Т-72. Плюс ще близько 140 таких танків знаходиться на зберіганні. На початку цього року міністерству оборони було передано 31 одиницю машин даної модифікації. Також даним зразком зацікавилися й іноземні держави, зокрема Польща.

 

Нижче наведено порівняльний аналіз тактико-технічних характеристик танків сімейства Т-72:

 

Отже говорячи про броню Танкових військ Збройних сил України та про їхню другу за чисельністю одиниць машину – сімейство танків Т-72, можна зробити висновок, що машини даного зразка, як і Т-64 залишилися Збройним силам в спадок від Радянської імперії, та продовжують вдало служити нашим захисникам, знищуючи наших ворогів в боях на сході України. Хоча Т-72 є розробкою конструкторського бюро, яке після розпаду СРСР стало закордонним, а на сьогоднішній день проектує танки для ворожої нам держави, та українські конструктори змогли наладити проектування та виробництво необхідних комплектуючих деталей для даних машин. В порівнянні з танками харківських конструкторів, уральський танк багато в чому програє, як і по офіційних тактико-технічних даних, так і на думку експертів і досвідчених бойових ветеранів-танкістів. Сама причина розробки даної машини говорить сама про себе – танк “на випадок мобілізації”, танк з низькою собівартістю та коротким виробничим процесом, проте це ніяк не  робить його дешевою підробкою, це повноцінна машина, зі своїми недоліками і перевагами, яка має як і прихильників, так і критиків. В будь-якому випадку, танк – це тільки механізм, це машина, війни виграють не машини і не механізми, а люди.

 

Любомир Максимів, НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС

У військових частинах та підрозділах морської піхоти України сьогодні, 23 травня, відбулися урочисті заходи з нагоди Дня морської піхоти України.

– Ми відзначаємо 102-гу річницю від дня створення морської піхоти України, – наголосив у своєму виступі командувач морської піхоти ВМС ЗС України генерал-лейтенант Юрій Содоль. – Як і все українське суспільство, прагнучі до відновлення історичної правди про багатовікову боротьбу українського народу за свою волю і незалежність, ми відкриваємо ще одну сторінку справжньої історії українського війська та флоту. Сьогодні морська піхота – це гордість Збройних Сил України! У цей день я бажаю вам і вашим рідним міцного здоров’я, сімейної злагоди, щастя та перемоги над ворогом!

Розпочалися урочистості з ушанування тих, хто поклав своє життя у боротьбі за свободу та цілісність України.

Командувач морської піхоти генерал-лейтенант Юрій Содоль вручив берети понад 700 морпіхам.

 

Серед морпіхів був і спецкор інформаційної редакції Інформагентства підполковник Олександр Завтонов.

Також під час заходу найкращих військовослужбовців було заохочено державними нагородами, відомчими відзнаками, цінними подарунками та грамотами.

 

У Хмельницькому напередодні святкування Дня Героїв представники міської влади Хмельницького, волонтери та громадські діячі привітали ветеранів та діючих військовослужбовців російсько-української війни.

 

Хвилиною мовчання учасники мітингу, який відбувся біля меморіальної дошки пам’яті Героїв Небесної Сотні та учасників АТО, що на майдані Незалежності Хмельницького, вшанували пам’ять загиблих Героїв усіх часів, що боролися і борються нині за Україну.

Міський голова Хмельницького Олександр Симчишин більше ніж двом десяткам ветеранів АТО/ООС і діючим військовослужбовцям вручив відзнаки міського голови «Воля та мужність», та чотири сертифікати на грошову компенсацію за неотримане житло.

 

Грошовий сертифікат на майже 351 тисячу гривень для придбання однокімнатної квартири отримав і молодший сержант запасу Руслан Пивоварчук.

 

– Розчулений і безмежно вдячний міській владі Хмельницького за таку подяку, – щиросердно ділиться приємними емоціями ветеран. – Це прекрасний подарунок, свідчення турботи та знак вдячності за нашу самовідданість і патріотизм. Я пішов на війну з третьою хвилею мобілізації, хоча у військкоматі майже ночував з першого дня її оголошення. Служив у лавах 92-ї бригади. Тоді, у 2014–2015 роках було ой як не легко. Та жоден з нас не бідкався, не жалівся і в бою себе не шкодував, – розповів Руслан Пивоварчук.