МТ-ЛБ – одна з найбільш масових гусеничних машин військової автомобільної техніки. За свою більш ніж піввікову історію вона завоювала велику популярність, і досі активно використовується. Парк цих машин налічує тисячі одиниць; МТ-ЛБ залишається вкрай затребуваним не лише у війську, а і для потреб інших служб, для яких важливою є висока прохідність техніки. 

Технічне завдання на розробку тягача було затверджено в кінці 1950-х років. Необхідність такої розробки була пов’язана з появою нових артилерійських систем і змін в концепції їх бойового використання. З прийняттям на озброєння Радянської армії 100-мм гладкоствольної протитанкової гармати МТ-12 «Рапіра» і 122-мм гаубиці Д-30 для їх буксирування на вогневі позиції звичайні автомобілі стали малоефективними. Знадобився броньований тягач з низьким силуетом і високими характеристиками прохідності та маневреності.

Перший легкий броньований багатоцільовий тягач був виготовлений у 1964 році в Харкові. Він створювався спеціалізованим конструкторським бюро Харківського тракторного заводу під керівництвом головного конструктора Анатолія Білоусова. У конструкцію машини були закладені дуже високі на той час технічні характеристики: 240-сильний дизель, максимальна швидкість – до 60 км / год, вантажопідйомність – 2,5 т, маса причепа на буксирі – 6,5 т. Найбільш значущими нововведеннями стали броньований герметичний корпус, який забезпечував машині плавучість. 8-циліндровий чотиритактовий дизель ЯМЗ-238В дозволив досягти дуже високого для 60-х років показника питомої потужності – 25,8 к.с. / т. Кузов вміщує до 11 чоловік, в кабіні може вільно розміститися ще три людини. 

МТЛБ (військові дали їй ласкаву назву «Мотолига»), зі зрозумілих причин, не мав широкої броні і технічного оснащення на рівні БМП або БТР. За задумом, він мав застосовувтися виключно для перевезення пасажирів, артилерійських систем, при усуненні наслідків надзвичайних ситуацій. В умовах бойових дій суттєвою перевагою стала висота корпусу – менше двох метрів – яка дозволяє МТ-ЛБ ховатися від вогню противника в складках місцевості і діяти поблизу передової.

 

МТ-ЛБ – це плаваюча машина, на воді вона здатна розвивати швидкість до 6 км/год за рахунок обертання гусениць; номінальна вантажопідйомність при цьому складає близько 2т. У стандартну комплектацію також входила система захисту від зброї масового знищення та прилади нічного бачення. На шасі МТ-ЛБ також може бути закріплена 122-міліметрова гаубиця 2С1 «Гвоздика». Гармата виробництва 70-х років минулого століття досі служить вірою і правдою не лише українській армії, а і багатьом іншим на пострадянському просторі. З часом зі звичайного броньованого тягача МТ-ЛБ перетворився в універсальне шасі, на основі якого з’явилося ціле сімейство бойових і допоміжних броньованих машин. Нині воно включає більше 80 зразків і модифікацій – від артилерійських тягачів до самохідних протитанкових ракетних комплексів.

Попри відверту відсталість цієї техніки як для бойових дій XXI сторіччя, на жаль, доводиться констатувати, що українській армії вона усе ще потрібна. Так, лише у вересні минулого року стало відомо про те, що Україна придбала партію з 10 вживаних МТ-ЛБ індійської армії. Тягачі були вироблені у Болгарії, а на їх придбання пішло близько 13,5 тисяч доларів за одиницю (близько 310 тисяч гривень). На їх базі планується обладнання броньованих медичних машин. Паралельно з цим, науково-виробнича компанія «ВК Система» минулого року виконала державне оборонне замовлення, випустивши 45 автомобілів зразка – МТ-ЛБ-С. Модель призначена для збору і вивозу поранених з поля бою з наданням першої медичної допомоги. У ній була збільшена висота десантного відсіку, завдяки чомуможливе розміщення поранених у два яруси. У кормовій частині встановлена лебідка з електроприводом – тросом можна витягати поранених з важкодоступних зон або з під вогню.

 

Цікавий і той факт, що до початку бойових дій на сході України придбати МТ-ЛБ можна було у приватному порядку. Так, на сайтах оголошень були наявні пропозиції на суми від 200 до 400 тисяч гривень за одиницю.

Про те, що українським військовим часто доводиться використовувати МТ-ЛБ не за призначенням, можна судити навіть з новинних зведень з фронту. На жаль, з цих зведень часто випливає, що техніка періодично виходить з ладу, крім того, це легка мішень для ворожих ПТРК і крупнокаліберного озброєння. Наводимо уривки зі спогадів кіборга Віталія П’ясецького, який у складі 80ої аеромобільної бригади захищав летовище Донецького аеропорту в січні 2015 року. В умовах недостатнього постачання армії та критичної нестачі “броні”, МТ-ЛБ тоді доводилося використовувати замість бронетранспортерів та машин евакуації:  

“13 січня 2015 року ми підготувалися до виїзду в термінал Донецького аеропорту. Три МТЛБ, які мали нас везти, було завантажено під зав’язку… але один заглох. І хлопців, які мали в ньому їхати, розкидали по інших машинах. У нас їхало 8 чоловік, і нам допхали ще двох. Це Антон Калинюк і Вадим Демчук, який загинув після підриву терміналу… Після підриву аеропорту двоє наших – Зеник і Рахман – вийшли в сторону Пісок, і Рахман намагався тоді повернутися. Вони на трьох МТЛБ виїхали, до одного було причеплено зенітну установку, але цю машину підбили, хлопці згоріли. Один МТЛБ з Рахманом у тумані проскочив повз термінал і впав на стоянку. Там висота була десь метрів п’ять, а, може, і більше. Сєпари почали обстрілювати цей МТЛБ, але Рахману вдалося звідти вибратися, і він якось вийшов у сторону Пісок”.

А ось що пригадував про використання цієї техніки під час боїв за Дебальцеве ветеран АТО Володимир Погорілий, боєць 128-ої гірсько-піхотної бригади: 

“От Саша, мій побратим, водій МТ-ЛБ – хитрий дуже, обманщик. Під час оборони він їздив мінними полями і всім розказував, що знає дорогу. А вже у 2016-му він нам зізнався, що дороги не знав, навмання їздив. Танкісти до нас приходили, казали – є тут у вас легендарний хлопець, усі тропи знає, він нас проведе? І Саша вставав, заводив «Мотолигу», і їхав. І жодного разу нічого не трапилось”.

 

Загалом, попри значний вік тягачів, українські військові не мають особливих нарікань на МТ-ЛБ. Серед головних переваг хлопці відзначають простоту використання, високу прохідність та надійність, які нікуди не подінуться, якщо за апаратом добре доглядати. Кажуть, що це стосується практично усієї техніки, яка за часів Союзу конструювалася на Харківському заводі; апарати російського виробництва за цими показниками суттєво поступаються. Головним недоліком МТ-ЛБ називають велику гучність двигуна, яка практично не залишає шансів пересуватися непоміченими.

Зауважимо також, що багато одиниць цієї техніки знаходиться і у розпорядженні бойовиків – українські воїни регулярно знищують МТ-ЛБ терористів з боєприпасами та установками ЗУ-23-2. Постачання цих апаратів відбувається з території Росії. Фактично, ворог таким чином визнав досягнення харківських конструкторів. Адже після початку війни у 2014му році Україна припинила експорт цих машин в Росію, однак країна-агресор швидко налагодила виробництво власної модифікації МТ-ЛБ, які масово постачаються у військові частини. Про те, що це розробка Харківського заводу, росіяни воліють не згадувати.  

 

Андрій Артюх, НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС

 

На тлі зростаючих розбіжностей Москви із західними країнами до складу ВМФ РФ прийняли атомний підводний крейсер стратегічного призначення “Князь Володимир”

Підводний човен, названий ім’ям київського князя Володимира, озброєний міжконтинентальними ядерними ракетами “Булава”, було прийнято до бойового складу Військово-морського флоту 12 червня, в День Росії.

Про це повідомляє Цензор.НЕТ із посиланням на сайт Міноборони РФ.

Як зазначає “Голос Америки”, це було зроблено на тлі зростаючих розбіжностей Москви із західними країнами через Україну і побоювань у зв’язку з можливістю нової гонки озброєнь після розвалу Договору про ліквідацію ракет середньої та малої дальності (ДРСМД).

Підводний крейсер, який є головним кораблем проєкту 955 “Борей-А”, до якого входять атомні підводні човни четвертого покоління, названий на честь князя Володимира, правителя Київської Русі, яка історично займала територію частини сучасних України, Росії та Білорусі. Крейсер “Князь Володимир” оснащено новітньою твердопаливною ракетою “Булава” з трьома ступенями. Ракета здатна нести кілька гіперзвукових ядерних блоків.

Реалізація проєкту “Борей”, розпочатого невдовзі після розпаду Радянського Союзу, тривалий час затримувалася через брак фінансування, а випробування ракети “Булава” кілька разів закінчувалися невдачею.

Глобальна архітектура контролю над озброєннями, створена ще за часів “холодної війни”, опинилася під загрозою з моменту припинення дії ДРСМД.

У серпні минулого року Сполучені Штати вийшли з угоди, звинувативши Москву в недотриманні умов договору. У Росії ці звинувачення заперечують.

Останній великий договір, СНО-III, про контроль над ядерними озброєннями між Росією і США добігає кінця у 2021 році. Він обмежує кількість стратегічних ядерних боєголовок, які можуть розгортати дві найбільші у світі ядерні держави.

 

12 червня, близько 20:00 російські найманці з тимчасово окупованої Саханки відкрили вогонь із мінометів калібру 82 мм по Широкиному. Одна з мін влучила в житловий будинок, майже повністю зруйнувавши його, а ще три розірвалися неподалік приватного будинку.

 

Вранці, 13 червня, окупанти розмістили свої артилерійські системи безпосередньо в населеному пункті, поруч із будинками мирних жителів на східній околиці Калінінського, що в передмісті Горлівки. Прикривши себе цивільним населенням, як живим щитом, найманці РФ випустили 50 снарядів калібру 122 мм по українських захисниках Луганського. Очевидно, що окупанти хотіли  змусити підрозділи Об’єднаних сил відкрити вогонь, щоб потім звинуватити наших захисників в обстрілі мирних жителів.

 

У районі проведення ООС 10 червня частково відновлено пропуск осіб і транспортних засобів на двох українських КПВВ «Мар’їнка» та «Станиця Луганська». Однак, перетин лінії розмежування цивільних громадян, кілька днів поспіль, блокували російські війська та їх маріонеткові адміністрації

13 червня, відновлено роботу пішого переходу на контрольному пункті в’їзду-виїзду «Станиця Луганська». З 7.00 по 13.00 здійснювався пропуск людей з тимчасово непідконтрольної Уряду України частини Донбасу, а з 13.00 до 17.00 – у зворотному напрямку.

 

За цей час в обидва боки лінію розмежування перетнуло 120 громадян: 90 на підконтрольну Уряду України територію та 30 у зворотному напрямку.

 

З вини незаконних збройних формувань РФ не функціонує контрольний пункт в’їзду-виїзду «Мар’їнка» в Донецькій області. Українські прикордонники сьогодні пропустили у бік тимчасово окупованої території одну людину на автомобілі, яка через декілька годин повернулася назад.

Люди не можуть пробити стіну байдужості російських найманців. 

Впродовж дня 13 червня окупаційні гібридні збройні формування Російської Федерації 15 разів порушили режим припинення вогню.

В районі відповідальності оперативно-тактичного угруповання “Північ” противник випустив 50 снарядів 122-го калібру по оборонних укріпленнях Об’єднаних сил поблизу Луганського противник застосував артилерійські системи калібру 122 мм, випустивши у бік наших позицій пів сотні снарядів. Свою артилерію окупанти розмістили безпосередньо в Калінінському, що на східній околиці Горлівки, поруч з будинками цивільних мешканців. 

Три рази, впродовж доби, агресор вів вогонь по оборонцях Кримського застосувавши при цьому міномети калібрів 120 мм і 82 мм, станкові протитанкові гранатомети та великокаліберні кулемети.

Аналогічні види мінометів та великокаліберні кулемети російські найманці задіяли на підступах до Попасної. Також з мінометів калібру 120 мм ворог відкривав вогонь біля Троїцького та Новозванівки, а по оборонцям Пищевика – з великокаліберних кулеметів і стрілецької зброї. 

Поруч з населеним пунктом Катеринівка противник для обстрілів застосовував міномети калібру 82 мм та стрілецьку зброю.

В районі відповідальності оперативно-тактичного угруповання “Схід” опорні пункти українських оборонців неподалік Авдіївки, Новотроїцького, Славного, Старогнатівки і Богданівки агресор обстріляв з гранатометів різних систем та стрілецької зброї.

Під час обстрілів Україна втратила одного мужнього воїна. Ще двоє військовослужбовців ЗСУ отримали поранення.

За даними розвідки, 13 червня українські воїни знищили трьох та поранили щонайменше двох російських загарбників

Сьогодні з ранку гібридні окупаційні російські збройні формування в районі відповідальності оперативно-тактичного угруповання “Північ” встигли вже тричі обстріляти з мінометів калібру 120 мм, озброєння БМП, гранатометів різних систем та великокаліберних кулеметів оборонні укріплення ЗСУ неподалік населеного пункту Луганське.

Українські оборонці вжили вичерпних заходів для припинення вогню з боку збройних формувань РФ, після чого загарбники відмовилися від подальшої активності.

За поточну добу втрат серед наших захисників немає.

 

13 червня 2014 року Маріуполь прокинувся від вибухів і автоматних черг. О 4.50 ранку українські силовики почали успішну операцію зі звільнення Маріуполя, в якій брали участь спецпідрозділ МВС «Азов», підрозділи Національної гвардії України і «Дніпро-1».

Центр Маріуполя був оточений, досить швидко українські силовики взяли ключові опорні пункти бойовиків під контроль. Під час операції було поранено двох українських бійців.

Влада міста звернулися до маріупольців із проханням не залишати свої будинки. На сайті Маріупольської міськради з’явилося повідомлення із закликом до спокою і розсудливості.

Уже вдень українські визволителі взяли штурмом так званий штаб ДНР. Під час зачистки були затримані близько 40 осіб і знищена бойова техніка терористів.

Звільнення Маріуполя мало важливе стратегічне значення — порт, два металургійні комбінати, найбільше в Україні машинобудівне підприємство — все це представляло і сьогодні представляє ласий шматок для окупантів.

Тільки завдяки зусиллям українських військових місто було повернуто до мирного життя і змогло уникнути жахіть окупації.

В Україні станом на дев’яту годину 13 червня зафіксовано вже понад 30 506 лабораторно підтверджених випадків коронавірусної хвороби COVID-19. Про це інформує  Система моніторингу поширення епідемії коронавірусу (діаграма)

 

За останні три дні кількість захворювань в Україні невпинно зростає і наближається до 800 випадків за добу.

– Найбільше хворих на COVID-19 за добу в Україні зафіксували у Львівській області, місті Києві та на Закарпатті. Про це під час брифінгу сказав міністр охорони здоров’я Максим Степанов

– Станом на десяту годину 13 червня в Збройних Силах України хворіє 173 особи на гостру респіраторну хворобу COVID-19. Про це повідомляє Командування Медичних сил Збройних Сил України. За минулу добу зареєстровано 19 нових випадків захворювання. З них 7 осіб перебуває у закладах охорони здоров’я. На ізоляції (в тому числі самоізоляція) перебуває 536 осіб. Кількість військовослужбовців, у яких закінчується ізоляція найближчих три доби – 93 особи. Всього за час пандемії одужало – 169 осіб, летальних випадків – 4.

 

Перша леді України Олена Зеленська, яка отримала позитивний результат тесту на коронавірус, перебуває на амбулаторному лікуванні. Про це вона написала на своїй сторінці у Facebook. 

 

“Послаблення карантину не означає, що COVID-19 зник. Небезпека не минула, вона близько. Ближче, ніж нам може здаватися. Сьогодні я отримала позитивний результат тесту на коронавірус. Неочікувана новина. Особливо враховуючи те, що я та моя родина продовжуємо дотримуватись усіх правил – маски, рукавички, мінімум контактів…”, – пише Олена Зеленська.

Перша Леді також зазначає, що перебуває на амбулаторному лікуванні, аби не наражати сім’ю на небезпеку.

“Одразу скажу, що почуваюся добре, але перебуваю на амбулаторному лікуванні, ізольовано від інших членів сім’ї, щоб не наражати їх на небезпеку. Володимир і діти теж пройшли тестування, їхні результати негативні”, – додала вона.

Олена Зеленська наголошує, що ЗАРАНО втрачати пильність.

– Кабінет міністрів скасував пробне ЗНО, яке було заплановане на 15 червня і залишив кінотеатри закритими через поширення коронавіруса в Україні. Також іноземці не зможуть перетинати кордон без поліса страхування витрат на лікування COVID-19.Про це під час брифінгу повідомив міністр охорони здоров’я Максим Степанов за підсумками учорашнього позачергового засідання уряду.

– Бразилія обігнала Великобританію за кількістю жертв від COVID-19 та вийшла на друге місце в світі за цим показником. Про це свідчать оновлені в п’ятницю ввечері дані на новому порталі МОЗ

– Осередком поширення інфекції в країні є південно-східний штат Сан-Паулу і його однойменна столиця, в агломерації якої проживають понад 21 млн осіб. У регіоні налічується 167 900 інфікованих і 10 368 померлих. Другим регіоном за кількістю інфікованих є сусідній Ріо-де-Жанейро (77 784 інфікованих), де від коронавірусу померли 7 417 осіб, третім — північно-східний штат Сеара (75 705 інфікованих і 4 788 померлих).

 

– Станом на ранок суботи всього у світі інфіковано 7 653 331 особа. Одужали 3 631 682 людей. Загальна кількість померлих від інфекції складає 425 892 особи. Про це повідомляє Центр системних досліджень та інжинірингу при Університеті Джонса Хопкінса (США).

– Найбільшу кількість смертей серед країн світу зафіксовано у США — 114 643 осіб, Бразилії — 41 828, Великій Британії — 41 566, Італії — 34 223, Франції — 29 377 та Іспанії — 27 136.

– Країнами з найбільшим поширенням коронавірусу залишаються США (2 046 643), Бразилія (828 810), Росія (510 761), Індія (297 535), Велика Британія (294 402), Іспанія (243 209), Італія (236 142), Перу (214 788), Франція (193 220), Німеччина (187 226), Іран (182 525) і Туреччина (175 218).

«Опис симптомів по днях – те, що описують лікарі інших країн і те, що бачу на власні очі,»»- пише на своїй сторіці у Facebook Мар’яна Климців, сімейний лікар у Центр первинної медико-санітарної допомоги м. Червоноргад.

Вона закликає тих хто не вірить в серйозну небезпеку  цієї хвороби проходити повз це повідомленя.

 

• День 1-5:

-температура (діапазон від 37.0 до 40);

-біль в м’язах;

-кашель;

-нудота і/або діарея;

-почервоніння очей;

-втрата нюху і/або смаку;

-запаморочення;

-висип (зазвичай долоні і стопи, але буває і інша локалізація).

 

Симптоми різні, не всі і не завжди присутні в одного пацієнта.

Почерговості виникнення теж немає.

Буває суперлегкий перебіг – день-два температури без решти симптомів. Таких везунчиків багато і це тішить. Не тішить, що везунчики НЕ звертаються до лікарів, а щиро розносять і роздають вірус усім хто трапляється їм на шляху, бо вдома вони теж не сидять.

• 6-7 день:

 в частини пацієнтів зникають усі симптоми і ВОНИ ВВАЖАЮТЬ, що виздоровіли.

В частини пацієнтів починаються проблеми з диханням: посилюється кашель і наростає задишка.

• 8-9 день:

починається “ДРУГА ХВИЛЯ” – температура, кашель, виражена загальна слабкість і т.д.

В цей час пневмонію уже видно на Rtg-графії (знову ж не завжди і не в усіх) і томографії.

Пацієнтам з важким перебігом на цьому етапі потрібна стаціонарне допомога.

• 12-16 день:

ті, у кого МІЦНИЙ ІМУНІТЕТ, починають одужувати:

– температура поступово починає падати до нормальних цифр

-зростає фізична активність

-слабнуть прояви кашлю та задишки

• 17-22 день:

починають одужувати ті, у кого була важка форма хвороби.

Тривалість і варіабельність хвороби вражає!

Кашель і задишка може супроводжувати ще кілька тижнів і місяців після виздоровлення.

Одним словом, хвороба малоприємна, ще й довготривала. Ще кілька тижнів, а то й місяців треба витратити щоб повністю відновити здоров’я.

Карантин – значення досить умовне в наших реаліях. Жити в цьому в умовному “карантині” нам доведеться досить довго. Це зовсім не означає, що ми маємо сидіти закриті по хатах, це означає, що ми маємо адаптуватись до нових умов життя:

-ДИСТАНЦІЯ;

-ЧИСТІ РУКИ;

-МАСКА В ЛЮДНИХ МІСЦЯХ

І чим швидше ми УСІ це усвідомимо, тим швидше ми УСІ одужаємо!

Мар’яна Климців, сімейний лікар у Центр первинної медико-санітарної допомоги м. Червоноргад.

 

Однією з ключових проблем розвитку Збройних Сил України є невідповідність між їхньою штатною чисельністю та показниками, які визначені Законом України “Про чисельність Збройних Сил України”, згідно з яким вона не повинна перевищувати 250000 осіб, у тому числі 204000 військовослужбовців.

Значні розбіжності у чисельності утворилися за різних причин і на сьогодні не дають можливості якісно організувати підготовку військ (сил), не дозволяють ефективно планувати та використовувати обмежені фінансові ресурси і в цілому негативно впливають на розвиток спроможностей Збройних Сил України.

На сьогодні у Збройних Силах України утримується багато посад, які протягом трьох і більше років не були укомплектовані, що у свою чергу не дає можливості нормально організувати службу, якісно спланувати підготовку фахівців у навчальних закладах та навчальних центрах, забезпечити їхній кар’єрний супровід та підготовку до виконання завдань за призначенням. Хронічна неукомплектованість не дозволяє досягти необхідної злагодженості підрозділів, суттєво знижує боєздатність військових частин.

Генеральним штабом Збройних Сил України протягом року вживаються заходи щодо поетапного приведення штатної чисельності військ (сил) у відповідність до визначених законодавством України показників.

В рамках зазначеного не передбачається скорочення жодної бойової частини. У процесі оптимізації штатної чисельності, не буде скорочено жодного військовослужбовця. Передбачається лише скорочення посад, які тривалий час утримувалися вакантними. У ході організаційних заходів в основному будуть скорочені посади у військових частинах та підрозділах, які не залучаються до виконання завдань в операції Об’єднаних сил.

Це дасть можливість утримувати бойові підрозділи Збройних Сил України укомплектованими підготовленим особовим складом, забезпеченими озброєнням, військовою технікою та матеріальними засобами і здатними виконувати покладені на них завдання.