Всього в Україні станом на дев’яту годину ранку 15 червня зареєстровано 31 810 випадків захворювання на COVID-19. З них: одужало – 14 253, померло – 901, мають підозри на інфікування – 72129.
По областям за останню добу найбільша кількість зареєстрованих випадків (COVID-19 – ред.) зареєстрована у Львівській області – 136, Закарпатській області – 48, а також у місті Києві – 53, – про це під час брифінгу сказав міністр охорони здоров’я Максим Степанов.
За даними ЦГЗ, усього в Україні захворювання підтверджено у 2350 дітей та 5537 медиків. Госпіталізації потребували 9043 осіб, підключення до апарату ШВЛ – 318 пацієнтів. 22 767 хворих перебувають на амбулаторному лікуванні, – повідомляють у ЦГЗ.
За минулу добу захворіло 656 осіб. З них 56 дітей, а також 43 медпрацівники.
Станом на десяту годину 15 червня у ЗСУ хворіють 172 особи на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2. Всього за час пандемії одужало – 174 осіб, летальних випадків – 4, – йдеться у повідомленні пресслужби Командування медичних сил ЗСУ.
Зазначається, що на ізоляції, в тому числі самоізоляції, перебувають 467 осіб. Кількість військовослужбовців, у яких закінчується ізоляція в найближчі три доби – 89 осіб.
«Український буржуазний націоналіст», «прислужник імперіалізму», «зрадник свого народу» – ось далеко не повний перелік «епітетів», якими радянська пропаганда протягом десятиліть нагороджувала цю людину. Тоді, в «епоху розвиненого соціалізму», більшість пересічних громадян Української РСР вірили цим маразматично-фальшивим твердженням.
То хто ж він, Євген Коновалець, насправді? Чому і після смерті одна лише згадка про нього викликала таку лють у його ворогів? Спробуємо коротко відповісти на ці запитання.
Народився він 14 червня 1891 року на Львівщині, навчався в Академічній гімназії, Львівському університеті. З юних літ, як згадували сучасники, захопився ідеями визволення України від поневолювачів, також і радикальними. Був у дружніх стосунках із багатьма визначними галицькими політиками, зокрема головою Національно-демократичної партії К. Левицьким, В. Охримовичем, Є. Петрушевичем, які вирізнялися яскраво вираженим українством і справили неабиякий вплив на формування світогляду юнака. Коновальця, за спогадами його товаришів-однодумців, не полишала думка: «Бути корисним для свого народу».
Про цю харизматичну особистість розповідати можна багато. Та зупинимось на головних віхах її життя. Часи УНР – одна з них. Саме тоді виявився неабиякий військовий хист Євгена. Член Центральної Ради М. Ковалевський так згадував про це:
«Він виявив тоді неабиякий хист, організовуючи першу сотню із січових стрільців… Ця галицька формація дуже корисно відрізнялася від наших українських, стихійно створених частин не тільки своїм зовнішнім виглядом, а й своїм високим національно-моральним станом і дисципліною».
…Ніч з 13 на 14 листопада 1918 року. Створюється Директорія УНР на чолі з В. Винниченком і С. Петлюрою. Мета – повалення влади гетьмана Павла Скоропадського. А для цього потрібна ще й військова сила. І нею стає полк Коновальця. Даючи оцінку політичним діячам та їхньої ролі у повстанні, Винниченко згодом напише:
«Коли говорити про якихось національних героїв на цьому етапі революції, то перше місце належить Коновальцю».
Українська Народна Республіка, на жаль, зазнала поразки у війні з більшовицькою Росією. Багатьох свідомих українців, зокрема і з-поміж нещодавніх керівників УНР, охоплювали відчай і апатія, вони розгубились, вважаючи, що це кінець усім їхнім надіям і сподіванням, якими вони жили і за які боролися. А ось Євген Коновалець усвідомлював: боротьба не закінчилася, оскільки живою залишилася в серцях патріотів національна ідея. При цьому він розумів, що одних лише національних почуттів замало.
«Як не буде в нас сили, не осягнемо нічого, хоч би все найкраще для нас складалося. Як же ж будемо мати силу, тоді вийдемо побідно з найгіршого лихоліття і здобудемо все, що нам треба».
Після багатьох поневірянь, зокрема і польського полону, Коновальцю у 1920 році вдалося виїхати до Варшави. Та спокійне життя емігранта було не для нього і у тому ж 1920 році «задля подальшої боротьби за самостійність України» було створено Українську Визвольну Організацію, яку згодом очолив полковник Євген Коновалець. З часом постала необхідність побудови політичної організації. Нею стала на початку 1929-го створена з ініціативи Коновальця та його однодумців Організація Українських Націоналістів. Її мета – боротьба з російським більшовизмом, що окупував Україну, а також польською окупаційною владою, що господарювала на західних теренах України. Чи бачила Москва для себе загрозу з боку ОУН та особисто полковника Коновальця? Безумовно. Не будемо вдаватись до багатьох аргументів, які це підтверджують. А процитуємо Павла Судоплатова – великого майстра спецоперацій СРСР зі знищення політичних противників і особистих ворогів Сталіна.
«Після знищення Петлюри головним ворогом, головною мішенню для нас став, звісно, Коновалець. Думки про те, як укоротити йому віку, не давали спокою Сталіну ні вдень, ні вночі».
Не вірити Судоплатову немає жодних підстав: він особисто причетний до вбивства полковника Коновальця. Це сталося 23 травня 1938 року у Роттердамі. Судоплатов особисто, увійшовши до нього у довіру, подарував йому коробку цукерок, у якій була замаскована вибухівка. За кілька годин прогримів вибух…
У США вже більше двох тижнів тривають протести після смерті афроамериканця Джорджа Флойда. Протестувальники виступають проти свавілля поліції та расизму.
Чи може Росія бути причетною до роздмухування расистських настроїв і поляризації суспільства під час протестів у США? Експерти кажуть: спрямовані кампанії з поширення фейків схожі на попередні кампанії дезінформації та маніпулювання расовими проблемами, які пов’язують із фабриками російських тролів, повідомляє «Голос Америки».
Водночас, на думку експертів, расові упередження у соцмережах часто штучно роздмухують через маніпуляцію та фейки. Вони відмічають, що під час протестів активізувались цілеспрямовані кампанії із дезінформації.
Дослідник з Інституту Брукінгса Алекс Енглер як приклад наводить хештег #dcblackout у Twitter. Це фейкові повідомлення про те, що у Вашингтоні через протести влада повністю відключила зв’язок та інтернет.
У минулому були очевидні спроби з боку груп, пов’язаних із іноземними урядами, використати расову дискримінацію та жорстокість поліції, щоб загострити настрої людей. Це якраз те, що планувала російська проурядова Агенція із інтернет-досліджень у 2016, – наголошує Енглер. – Ми побачили схожі спроби в березні цього року. І кампанія #dcblackout та інші пропагандистські акції нагадують нещодавні кампанії з іноземного впливу, орієнтовані на сіяння розбрату між американськими громадянами, і особливо довкола гострих проблем.
З Енглером погоджується дослідник із університету Клемсон Патрік Воррен.
Підірвати єдність людей, змусити їх вірити, що неможливо з’ясувати об’єктивну правду і навіть не варто намагатися. Повернемося до 2016 року, до дій Агенції з інтернет-досліджень. Вони атакували медіа – як лівих, так і правих поглядів. Основна мета – створити враження, що не можна довіряти медіа та об’єктивній істині, – говорить Воррен.
Схожа історія – із фотографіями буцімто величезної пожежі у Вашингтоні. Насправді це кадри із серіалу Designated Survivor.
Кілька російських інформаційних кампаній намагаються пов’язувати протести з передбачуваною схильністю Америки до розпалення «кольорових революцій» та втручання у справи інших країн.
Наприклад, поширювалося твердження, що протести «надзвичайно нагадують техніку кольорової революції» та «генеральну репетицію» Помаранчевої революції в Україні. Навіть просовувалась ідея, що США готували та готують людей в різних куточках світу. Добре відомо, що сила народної мобілізації – один із найбільших політичних страхів Кремля щодо стабільності режиму, з огляду на тенденцію громадянських революцій проти схильних до корупції режимів у пострадянських країнах. Як результат, прокремлівські ЗМІ мають звичку припускати, що демонстрації будь-де, будь-якого типу, мають бути організовані зловмисними сторонніми силами. Нинішні заворушення в США не є винятком.
Отож, на роль винуватців пропонують: «правлячі еліти Америки», глобалістичні корпорації, Демократична партія США, що прагне отримати вплив перед майбутніми президентськими виборами і, звичайно, Джордж Сорос, який в змові з демократами нібито заохочує заворушення і погроми з боку чорного населення та намагається запобігти переобранню Трампа. Загалом Сорос у прокремлівській дезінформації – один із найпопулярніший шахраїв і підбурювачів нинішніх акцій протесту в США, прокремлівські ЗМІ також активно просувають повідомлення закордоном про те, що Фонд «Відкритого суспільства Сороса» має бути заборонений.
Інші випадки дезінформації, які зафіксувано минулого тижня, стосувалися посилення різноманітних зображень США як країни, яка перебуває на межі краху, через насування «громадянської війни». Наприклад, російський Sputnik стверджував, що доля США поставлена на карту завдяки «політичній грі», яка визначає громадянську війну, мета якої – перешкодити переобранню Трампа. Інші «запальні» повідомлення включали твердження, що «чорні вчиняють 80% злочинів у США», що «в Америці є вибір між расизмом і анархією», і що «дітей на Заході вчать боятися і ненавидіти поліцію».
Нарешті, прокремлівські ЗМІ ніколи не пропускають можливості «вкусити» Україну. Цього разу американських протестувальників вони порівняли з ними ж вигаданими нацистами в Україні, а Президенту Зеленському рекомендувалося використовувати сучасний хаос для забезпечення незалежності України від США.
Начальнік залізничної станції Миколаїв Леонід Пляченко розповів, чому на залізничному вокзалі звільнили приміщення, яке займали представники волонтерського поста для військових.
Про це він розповів в коментарі ТСН
Як відомо, з волонтерського поста, який знаходився в будівлі залізничного вокзалу в Миколаєві зникло все майно, включаючи різну техніку, продукти харчування і прапори з підписами бійців АТО/ООС.
На офіційному сайті «Укрзалізниці» в свою чергу, оприлюднили заяву, в якій говориться, що все майно, яке знаходилося в цілодобовому волонтерському пункті для військових на вокзалі в Нікоалеве повністю збережено.
Повідомляється, що вказаний волонтерський пункт функціонував з 2015 року. У 2019 на вокзалі Миколаєва відкрито спеціальний зал очікування для військових (учасників АТО / ООС).
На відео можна побачити. Як виглядав волонтерський пункт до його ліквідації:
«Зал очікування обладнаний меблями і побутовою технікою – всім необхідним для забезпечення комфортних умов перебування. Крім того, для надання медичної допомоги в разі потреби цілодобово функціонує медпункт. Тому відзначаємо, що вкидання в соцмережах щодо пропажі майна волонтерського пункту неправдиві. Все майно волонтерів перенесено в приміщення багажного відділення. Цілісність майна вже перевірила і зафіксувала поліція. Його власники можуть у будь-який час звернутися до відділення і повернути майно », – йдеться в офіційній заяві« Укрзалізниці ».
Спілкуючись з журналістами та волонтерами начальник залізничного вокзалу Миколаєва Леонід Пляченко повідомив, що все майно було демонтовано за його вказівкою і підтвердив, що воно зараз знаходиться в багажному відділенні вокзалу. За його словами, це пов’язано з необхідністю продезінфікувати приміщення в зв’язку з поширенням коронавірусу.
– Ми там вимили, два дня мили після вас (волонтерів, – прим.), Після вашого, вибачте на слові, гнидника, – сказав Леонід Пляченко.
У коментарі журналістам він заявив, що не має наміру відновлювати волонтерський пост на вокзалі.
У сюжеті йдеться, що кімната відпочинку, яку відкрила на вокзалі «Укрзалізниця», набагато гірше, ніж знищений волонтерський пост. За словами військових, там навіть не можна безкоштовно випити кави.
ВІДЕО:
Волонтери написали заяву в поліцію за крадіжку і перевищення влади начальником залізничної станції і сподіваються, що їх пост повернуть на місце, тому що безкоштовна допомога волонтерів завжди потрібна.
Сьогодні можна підбити підсумки минулого тижня на фронті. Ситуація дещо загострилася: російські окупаційні війська 99 разів обстріляли українські оборонні позиції. Згідно з інформацією штабу ООС, противник вів вогонь із артилерійських систем калібру 152 мм та мінометів калібру 120 мм, які за Мінськими домовленостями мають зберігатися в районах відведення.
13 червня загинув прапорщик Леонід Добрянський з Житомирщини. Він проходив служзбу в ОМБр імені князя Костянтина Острозького. Ще принаймні 10 військовослужбовці ЗСУ зазнали поранень.
А от ворогу пощастило менше: за даними розвідки, за минулий тиждень українські військовослужбовці знищили щонайменше 20 окупантів та 17 поранили.
Надалі буде ще гарячіше, свідчать відомості, отримані ОБСЄ. Безпілотний літальний апарат СММ ОБСЄ зафіксував щонайменше 100 тентованих вантажівок військового типу, які в’їхали зі сторони РФ на тимчасово непідконтрольну урядові України територію, оминаючи офіційні пункти пропуску.
П’яту добу поспіль російські окупанти та їх маріонеткові адміністрації не пропускають цивільних осіб перетнути лінію розмежування у Донецькій області у будь-яку зі сторін. КПВВ «Мар’їнка» досі не функціонує з вини окупантів, які блокують усі спроби громадян добратися до рідних домівок. Загарбники демонструють повну байдужість до проблем мирних мешканців. Кричущим прикладом цинічного поводження з цивільними особами є те, що російські найманці уже понад три доби утримують перед своїм блок-постом двох осіб на легковому автомобілі, вперто не дозволяючи їм проїхати додому. Досі люди не можуть пробити стіну байдужості російських найманців.
Наші прикордонники зі складу Об’єднаних сил, за необхідності, готові забезпечити повернення цих громадян назад на підконтрольну Уряду України територію.
Завдяки зусиллям української сторони запрацював піший перехід на контрольному пункті в’їзду-виїзду в Станиці Луганській. Російські збройні формування були все ж таки вимушені частково розблокували гуманітарний коридор з тимчасово окупованим Луганськом. 14 червня, там лінію розмежування перетнуло 180 громадян: 75 – в Україну та 105 – на окуповану територію.
За минулу добу гібридні збройні формування Російської Федерації 15 разів порушили режим припинення вогню.
В районі відповідальності оперативно-тактичного угруповання “Північ” противник зранку і у вечірній час п’ять разів здійснив обстріли по наших оборонних укріпленнях поблизу Луганського, застосувавши при цьому міномети калібру 120 мм, озброєння БМП, гранатомети різних систем та великокаліберні кулемети. Неподалік населених пунктів Оріхове і Травневе, а також двічі біля Хутора Вільного окупанти вели вогонь з гранатометів різних систем, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї.
В районі відповідальності оперативно-тактичного угруповання “Схід” по два рази опорні пункти українських захисників поблизу Авдіївки та Кам’янки агресор обстріляв з ручних протитанкових гранатометів і стрілецької зброї. Також зі станкових і ручних протитанкових гранатометів загарбники вели вогонь неподалік Мар’їнки. В районі Пісків по нашим захисникам вів вогонь снайпер.
Під час ворожих обстрілів один військовослужбовець ЗСУ отримав поранення.
Наші захисники для припинення ворожої активності у відповідь рішуче застосували чергові вогневі засоби.
За даними розвідки 12 червня 2020 року було знищено 7 окупантів, «всі з 2014-го, пройшли Слов’янськ»
Крім того, за уточненими даними станом за 13 червня санітарні втрати окупантів склали 1 особу (7 омсбр). 14 червня українські воїни знищили одного російського найманця (9 омсп).
Від початку поточної доби окупаційні війська активності не проявляли.
За поточну добу втрат серед українських захисників немає.
Ситуація в районі проведення операції надійно контролюється Об’єднаними силами.
Карантин вніс свої, далеко не найкращі, корективи у життя українців, зачепивши майже всі сфери їхнього життя і діяльності. Лихо розхитало і ринок праці, який до того трохи стабілізувався, але сьогодні його знову лихоманить. До центрів зайнятості довгою вервечкою, як було кілька років тому, потяглися наші співвітчизники, котрі втратили роботу. Того факту, що кількість безробітних в Україні за час карантину помітно збільшилася, вже ніхто не оспорює. Лише за офіційними даними, на кінець травня 2020 року їх було 501 тисяча. Збільшення безробіття зафіксовано практично у всіх регіонах. Найбільше – у Запорізькій, Хмельницькій, Полтавській, Київській, Львівській, Закарпатській областях та столиці.
Учорашнім воїнам легше знайти роботу у великих містах
Поміж шукачів роботи є й такі, котрі мають суттєві преференції від держави перед рештою безробітних і гарантію працевлаштування. Мають, але з різних причин дуже часто скористатися ними не можуть. Мова, перш за все, про учасників АТО/ООС – нову категорію безробітних, які з’явилася на ринку праці через події на Донбасі. Нині вчорашніх фронтовиків, які мають статус учасника бойових дій, в Україні майже 400 тисяч. Повернувшись додому вони прагнуть якомога швидше адаптуватися до мирного життя. Дуже важливою складовою цього непростого процесу є отримання роботи, яка гарантує не лише пристойну платню, але й вливання в соціум – трудові колективи. Проте, для багатьох з них – ще молодих і з великим потенціалом людей, пошук роботи перетворюється на виснажливий марафон, бо скористатися урядовими гарантіями щодо працевлаштування на практиці сьогодні непросто.
Як працевлаштовують безробітних учасників АТО/ООС в регіонах? Редакція «НОВА» поцікавилася досвідом роботи з цього питання деяких обласних центрів зайнятості. Зокрема, Харківського та Полтавського. Перший відомий тим, що його спеціалісти системно і продумано працюють над розв’язанням проблеми забезпечення робочими місцями вчорашніх фронтовиків. Що забезпечує помітний результат. Не в останню чергу, кажуть їхні колеги з інших регіонів, харків’янам вдалося вийти в «лідери» і через те, що в їхньому індустріально розвиненому місті набагато більше можливостей для працевлаштування безробітних, в тому числі і учасників бойових дій, ніж в інших обласних центрах. Приміром, як в Полтаві, де можливості тамтешнього обласного центру зайнятості значно менші, порівняно із своїм сусідом – містом – «мільйонником».
Директор Харківського обласного центру зайнятості (ХОЦЗ) Володимир Міненко в своєму коментарі для редакції наголосив на тому, що забезпеченню робочими місцями учасників АТО/ООС на Харківщині приділяють постійну увагу. Для чого використовують всі можливі форми і методи для того, аби вчорашні фронтовики змогли швидко підшукати собі потрібну роботу. Для цього, приміром, розгорнуте широке їхнє інформування та консультації з питань працевлаштування, побудови та розвитку кар’єри тощо. Надається допомога при складанні резюме та розміщення його на спеціалізованих сайтах з пошуку роботи, у виборі або зміні професії та організації подальшого навчання воїнів, виходячи з їхніх здібностей, стану здоров’я та з урахуванням потреб ринку праці. З 1 січня по 27 травня 2020 року в філіях обласного центру зайнятості в статусі безробітних перебували 239 учасника АТО/ООС, з яких за час карантину звернулися 80 осіб. На сьогодні вже працевлаштоване 126 вчорашніх воїнів (52,7%).
«У регіоні регулярно оновлюються інформаційні матеріали про вільні вакансії, які розміщені в усіх філіях обласного центру зайнятості. В тому числі, у військкоматах області, – ділиться досвідом працевлаштування учасників бойових дій В. Міненко. – Тому не випадково, що із числа колишніх фронтовиків 44% працевлаштовані на військову службу за контрактом. Частина з них знайшла роботу у сільському господарстві (18%), в оптовій та роздрібній торгівлі (11%), у переробній промисловості (8%)…».
У обласному центрі зайнятості кажуть, що непогано зарекомендував себе і метод проведення постійної інформаційно-роз’яснювальна робота зі звільненими у запас учасниками бойових дій. Зокрема, щодо їхнього професійного навчання та перепідготовки, підвищення кваліфікації, або стажування на робочому місці. За словами начальник відділу інформаційної роботи та зовнішніх зв’язків ХОЦЗ Вікторії Бараненко, для адаптації учасників АТО/ООС до цивільного життя та забезпечення тимчасової зайнятості, їм пропонують участь в громадських та інших роботах тимчасового характеру. Що є непоганою підтримкою на час пошуку постійної роботи. Лише у першому півріччі 2020 року участь у громадських роботах брали майже три десятки фронтовиків.
Проводиться постійна інформаційна робота з роботодавцями щодо переваг взаємодії зі службою зайнятості в процесі пошуку кадрів. Зокрема можливостей отримати компенсацію на сплату єдиного внеску за працевлаштованих безробітних. У тому числі демобілізованих військовослужбовців. Завдяки цьому останнім часом влаштовано на новостворені робочі місця за рахунок виплати компенсації роботодавцю п’ятьох демобілізованих учасників АТО/ООС…
Робота є для всіх, але…
На Полтавщині, яка потрапила до переліку регіонів, де зріс рівень безробіття за час карантину, у січні-квітні 2020 року послугами служби зайнятості скористалися 777 колишніх військовослужбовців, які брали участь у АТО/ООС. Майже всі вони отримали статус безробітних. Цікаво, що фактично половина безробітних-фронтовиків на Полтавщині віком до 35 років. За рівнем освіти найбільше серед них мають професійно-технічну освіту – 52%, вищу освіту – 36%. Перспектива отримати пристойну роботу в них, значно гірша за побратимів, котрі працевлаштовуються на Харківщині. Так, за сприяння служби зайнятості Полтавської області у січні-квітні 2020 року отримали роботу 126 учасників бойових дій: трохи більше 16%. З числа тих, кому таки пощастило знайти роботу, практично всі влаштувалися на місця робітників виробничих підприємств, працівників сфери обслуговування і на вакансії найпростіших професій тощо. І тільки 2% – на місця професіоналів, вищих державних службовців, керівників, менеджерів та кваліфікованих робітників. Це при тому, як зазначалося вище, кожен третій безробітний на Полтавщині учасник АТО/ООС має вищу освіту…
Катерина Клавдієва, директор Полтавського обласного центру зайнятості, переконана, що
в регіоні ситуація з працевлаштуванням учасників бойових дій, контрольована. Навіть попри скорочення робочих місць під час карантину, пропозиції все одне перевищують попит – на сьогодні 10421 вільних вакансій. До працевлаштування учасників АТО/ООС потрібний особливий підхід, каже директор Центру, бо це і особлива категорія людей, котрі шукають роботу. Приміром, далеко не всі з них одразу після звільнення звертаються по роботу до центрів зайнятості, а просять дати їм відпочинок на 4-5 місяців, щоб відпочити та звикнути до нової життєвої ситуації. Якщо за воїном зберігалося місце постійної роботи, яке він обіймав до призову, то проблем немає – «атовець» повертається до свого підприємства. А от з тими, хто працював нелегально і втратив роботу через службу в армії, складніше. Їм доводиться працевлаштовуватися на загальних підставах.
«Ми намагаємося створити для таких найзручніші умови для працевлаштування, пропонуємо вакансії, які можуть задовольнити вчорашніх воїнів тощо, – інформує К. Клавдієва. – Але далеко не завжди знаходимо порозуміння… Дехто з учасників бойових дій відверто побоюється вливатися в новий трудовий колектив, має сумнів щодо своїх здібностей працювати на «гражданці», тощо. Їм важко подолати певний психологічний бар’єр, тому пошук роботи затягується…».
К. Клавдієва переконана, що для учасників АТО/ООС потрібні окремі державні програми з працевлаштування з врахуванням всіх нюансів, які з’являються під час пошуку роботи та перенавчання на інші спеціальності. Також необхідно замислитися не тільки про психологічну, але й трудову реабілітацію звільнених у запас воїнів із зони бойових дій. Так, саме трудову реабілітацію, яка дозволить їм безболісно працевлаштуватися, або перенавчитися…
Директорка обласного центру зайнятості не приховує й того, що вчорашні воїни перебірливі у пошуку роботи. Дуже часто їх не влаштовують пропозиції, приміром, через замалу, як вони вважають, зарплату. Або ненормований робочий день, роботу за межами свого населеного пункту тощо. Усе це враховують у центрах зайнятості і намагаються задовольнити потреби всіх учасників АТО/ООС.
А от у 29-річного полтавця Сергія К., з яким на цю тему говорив журналіст, дещо інша точка зору на проблеми працевлаштування. Зокрема, на рідній йому Полтавщині.
«На «гражданці» людям нині сутужно, як я переконався. В армії мені платили 18-19 тисяч гривень на місяць. Це за службу на другій лінії. На першу лінію – передову, де платять вдвічі більше, потрапити важко. Навіть черга утворилася… Коли повернувся після закінчення контракту додому на Полтавщину, дізнався, що середня зарплата по області не дотягує і до 10 тис. грн., зітхає фронтовик. – Звісно, замало. Особливо, коли немає власного житла, підростають діти тощо. А фактично некваліфіковані робітники отримують на руки ще менше – 6-8 тис. грн… Так, роботу пропонують. Але чи варто напружуватися за такі гроші? Походив-походив я на біржу праці і знову пішов до військкомату, де підписав новий контракт. Тепер чекаю відправки до війська. Там, звісно, важче і небезпечно, але платять більше і є певні пільги…».
Отже, як говорять – проблема є. І в учасників бойових дій, які повертаються до мирного життя, їх не бракує. Пошук роботи – одна з них. Самотужки впоратися тут дуже складно, адже у колишніх воїнів, котрі протягом певного часу були відірвані від звичайного нам життя, чимало запитань. І відповідей на те, як знайти роботу, забезпечити фінансово себе і своїх близьких, бракує…
Олександр Брусенський, НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС
У листопаді 2018 року у Києві почав роботу перший відкритий простір для ветеранів та громадських організацій, що працюють у сфері ветеранських справ, Veteran Hub
Простір – це спільний проєкт фондів Олени і Віктора Пінчуків та ГО «Побратими», що наразі об’єднав для надання різнобічної допомоги ветеранам десять неурядових організацій, зберігаючи при цьому ідентичність кожної з них.
Тож, звернувшись до Veteran Hub, можна отримати консультації та дієву підтримку з найширшого кола питань – від відкриття власного бізнесу чи отримання добровольцями статусу учасника бойових дій до психологічної допомоги.
За словами виконавчого директора простору, військового психолога Артема Денисова, Veteran Hub – місце, двері якого завжди відчинені для ветеранів, військових, курсантів, поліцейських, рятувальників та членів їх родин. Тут також чекають колишніх полонених, членів родин зниклих безвісти, заручників та загиблих.
Ветеран – людина, яка має військовий досвід. Звісно, у всіх він різний, когось війна торкнулася більшою, когось меншою мірою, але, попри це, ми маємо цей досвід поважати. На мою думку, в Україні має бути жорстка соціальна політика з формування образу ветерана. Організація цієї роботи в інших країнах вчить нас, що на це потрібен певний час. Але саме так формується відповідальне суспільство, яке може долати виклики. Наразі ставлення до колишніх учасників АТО/ООС у українців досить неоднорідне. Коли на початку військових дій на Донбасі цих людей проводжали з квітами як героїв, то в більшості випадків зустрічають їх зовсім інакше. Героїзація ветеранів, так само як і нівелювання їхнього внеску в незалежність та цілісність нашої держави – відповідальність суспільства. У цьому питанні має бути чіткий баланс, – говорить Артем Денисов.
На жаль, така невизначеність вкупі з іншим соціальними чи побутовими проблемами негативно впливають на емоційний стан деяких з ветеранів. Саме тому у Veteran Hub завжди можна отримати психологічну допомогу – як індивідуальну, так і групову. Наприклад, ГО “Побратими” спеціалізується на соціальній адаптації ветеранів, що прагнуть повернутися до цивільного життя. Ті, хто цього потребує, мають змогу участь взяти участь у групових тренінгах та групах підтримки за принципом “Рівний–Рівному”.
За словами Артема Денисова, переважна більшість звернень ветеранів до психологів стосується питань взаємності в родині, порозуміння з батьками чи друзями. Також бійці скаржаться на розлади сну та тривожність.
Тут все суто індивідуально. Бувають історії, коли війна не є причиною психологічних проблем. Вона просто стала каталізатором, який пришвидшив деструктивні процеси, що мали місце до неї. Вона просто «з’їла» весь внутрішній ресурс людини, – підсумовує виконавчий директор хабу.
З початком карантинних заходів послуги Veteran Hub перейшли в онлайн-режим, що стало своєрідним викликом для команди простору. Кількість звернень суттєво зросла за рахунок збільшення запитувачів з регіонів. Тож, у планах на майбутнє – розбудова напрямку онлайн-комунікації з ветеранами.
Окремої уваги заслуговують спецпроєкти Veteran Hub. Це – фотопроєкти «Дотик» і «Цивільні». Перший – портрети українських родин, де чоловіки повернулись з війни. Другий – історії ветеранів, які, отримавши військовий досвід, повернулися на «звичайні» робочі місця, та роботодавців, які без упередження беруть на роботу колишніх бійців.
Один з героїв проекту «Цивільні» – в минулому боєць батальйону «Айдар», а нині науковий співробітник Iнституту фізіології ім. О.О. Богомольця Національної академії наук (НАН) України, співзасновник та головний біолог ТОВ «Українські генетичні технології», Біжан Шаропов.
Біжан досить швидко повернувся до своєї справи і знайшов своє місце у мирному житті.
Я вважаю, що не можна стверджувати, що роботодавці упереджено ставляться до ветеранів. Кожен випадок – окрема історія. Якщо людина адекватна і професійна, відкрита до навчання, то у неї все вийде. Особисто мені воєнний досвід тільки допоміг – я став більш енергійним та мотивованим, тому і зміг відкрити власну справу» – говорить Біжан Шаропов.
Окрім цього, у травні цього року київський Veteran Hub разом з Фондом Східна Європа запустили інформаційну кампанію з працевлаштування ветеранів. В мережі з’явилася серія відео “Робота є робота”, в яких закликають роботодавців приймати на роботу професіоналів з військовим досвідом, а ветеранів – не соромитися та активно зазначати свої військові досягнення у резюме.
У соціальній рекламі брали участь справжні ветерани та ветеранки, історії яких засновані на реальних подіях. По поверненню зі служби вони змогли соціалізуватись та застосувати свої знання та навички у мирному житті.
Соціальна реклама відбулася в межах проєкту «All4One: комплексна програма психологічної та менторської підтримки ветеранів», який виконується за підтримки Посольства Великої Британії в Україні.
Довідково: послугами Veteran Hub за перший рік його роботи скористалися понад 18500 відвідувачів, які отримали 2100 послуг. У планах команди хабу вже на наступний місяць – відкриття просторів у Дніпрі та Вінниці, а до 2027 має з’явитися 5-7 нових хабів по всій Україні.
Олена Шаріпова, НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС
На відміну від виробників керамічних та поліетиленових плит виробників плитоносок та модульних жилетів набагато більше і більшість з них доволі високої якості, взяти наприклад одних з найвідоміших виробників, а саме: «Velmet», «M-TAC» та «Балістика»
Якщо команда «UARM», працює виключно над розробками індивідуального захисту бійця, то команди «Velmet» і «М-ТАС» та «Балістика» та працюють над розробками і створенням рюкзаків, аксесуарів, тактичного спорядження, тренувальних мішеней, бронежилетів та ін. Всі ці компанії реалізовують і бронеплити, але тільки сталеві. Компанія «Velmet» виготовляє не менш цікаві і сучасні бронежилети, які можуть конкурувати з деякими моделями від «UARM». Більш детально вивчити асортимент можна на сайтах виробників, але зазначимо, що опис на сайті «Velmet» якийсь трохи кострубатий, над яким треба попрацювати контент – менеджерам компанії, ну, а асортимент «М-ТАС» можна переглянути на сайті відомого «МІЛІТАРИСТА». Найкращий опис і деталізація у «UARM», де ви знайдете купу відео, як і для чого вибрати той чи інший тип бронежилету. «Балістика» створює жилети та плитоноски зі своїми особливостями, які заслуговують на увагу. В цілому, всі плитоноски схожі одна на одну, але кожен виробник намагається створити якусь особливість, яка буде відрізняти їх виріб від всіх інших. А хтось може тупо копіювати і виготовляти аналоги з більш дешевших матеріалів. Тут вже справа смаку, потреби і розміру гаманця.
Наприклад, популярна плитоноска від компанії «Velmet» Plate Carrier Perun 5-20 дуже схожа на плитоноску від компанії «UARM» LPC™ Light Plate Carrier,
але не має швидкого відкриття і трошки простіша, але у той самий час дешевша за плитоноску від «Української броні». Є і дуже схожа модель плитоноски від «М-ТАС», схожа на плейткерріор LPC™ Light Plate Carrier. І не дивлячись на схожість моделей, «М-ТАС» виготовляє доволі добротні варіанти плитоносок, які користуються популярністю у бійців Збройних сил та підрозділів спеціального призначення. Наприклад, боєць 3-го окремого полку спеціального призначення імені Святослава Хороброго «Ратибор» користується виключно плитоносками від компанії «Velmet». Він став прихильником «Velmet» майже одразу, як вони виготовили свої перші зразки. Зі слів «Ратибора» співвідношення ціни та якості – ідеальне. До того ж, плитоноска відповідає сучасним вимогам спецпідрозділів. Що цікаво, «Ратибор» використовує плитоноску з плитами для кросфіт-тренувань, де великі навантаження є нормою. Боєць зауважив, що плейткеріор від «Velmet» доволі «дружній» до тіла і не створює дискомфорту та незручностей. А тепер великий і жирний мінус – подія, яка сталася напередодні виходу статті додала навіть не ложку, а цілий ківш дьогтю у діжку меду… Компанія «Velmet» пред’явила претензію компанії «Балістика» через порушення прав інтелектуальної власності! Подробиці можете почитати у мережі інтернет, де виклали на загальний огляд навіть сам документ «претензії». Залишаємо посилання на пост з «претензією», на офіційній сторінці компанії «Балістика» у Facebook, де все детально розписано і показано:https://www.facebook.com/balistyka.ua/posts/2632798463605460/
Підбиваючи підсумки можна впевнено сказати, що кожна компанія має свої особливості, плюси і мінуси, але всіх їх об’єднує єдина мета – перемога України над агресором. Саме російська агресія дала поштовх для розвитку вітчизняних компаній у оборонному та військовому напрямку, які прогресують з кожним днем і намагаються забезпечити українських силовиків усім необхідним спорядженням, що відповідає сучасним вимогам ведення війни. Так, не всі компанії «без гріха», але ми віримо у те, що час змін настав сьогодні і права на помилку у майбутньому вже ніхто не матиме і буде сумлінно працювати на користь обороноздатності держави, суверенної, незалежної України.
Тож, сподіваємося, що достойні бронежилети стануть на озброєння Збройних сил України та інших силових структур та підрозділів.
Тримаймо порох сухим і все буде Україна!
Олександр Навроцький, НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС
