Сторінка 14 – Новини ветеранів зі всієї України

Треба чути ветеранів!

Колись Дмитра Олійника знали лише в Харкові. Він активно боровся проти керівництва вузу, яке намагалося відрахувати його лише за те, що студент відвідував проукраїнські мітинги. Потім сам став організовувати заходи. А відомим широкому загалу Дмитро став після того, як обнародував своє спілкування з керівницею МСЕК. Це тоді, коли вона цинічно сказала, що другу групу інвалідності поранений міг би отримати, якби йому відрізали ногу. А так – лише третю!

У минулому місяці його бачили на одиночній акції в Києві на Майдані Незалежності. Розповідали, що цей пікет був достатньо успішний і ветеран Олійник, завдяки йому, досяг певного результату. Усі перераховані події вкупі викликали неабияку зацікавленість особою активіста й ветерана й тому було прийняти рішення зустрітися з Дмитром і дізнатися, чим він живе зараз?

ТАК СТАВИТИСЯ НЕ МОЖНА!

– Я є керівником Громадської організації «Майбутнє Ветеранів», – розповів співрозмовник. – А, якщо говорити про моє поранення, то слід повернутися в часі до 2021 року, коли ветеранські організації висунули мене на посаду радника голови обласної адміністрації. Тоді ми з колегами готували цивільне населення до спротиву, навчали володінню зброєю, основам тактичної медицини. А з початком повномасштабного вторгнення, разом з іншими підрозділами, обороняли Харків від вторгнення. 27 лютого наша група відповідала за штурм 134 школи, куди зайшли й намагалися закріпитися окупанти… Уже ввечері, коли школа горіла й ми намагалися відійти на безпечну відстань, я отримав поранення. Із того боку прилетіла, як мені здалося, ракета. Її уламки потрапили мені в ногу, ще одному військовому – в голову, а другому – пробило легеню. Два двохсотих і я – трьохсотий.

Після лікування Дмитро Олійник поновився на службі, але рана весь час давала про себе знати. Почався тромбоз і після сьомої операції він, у серпні 2023 року, написав рапорт на звільнення. А далі була пригода з керівницею МСЕК. На той час Дмитро вже налічував п’ятнадцять операцій на нозі.

– Коли я прийшов на комісію, мені сказали: «У вас фізично нога є». Однак вона втратила активні дії та функціональність і вважається біопротезом. Там лише кістка й сухожилля. Тому я відповів, що вони вчиняють неправильно, так до ветеранів ставитися не можна. Поїхав до Києва, в трьох інститутах пройшов додаткові обстеження, які повністю підтвердили мою правоту. І в центральній МСЕК, уже за участі представників МОЗ та громадськості, були досліджені всі документи й я отримав пожиттєву другу групу інвалідності.

– Дмитре, можна сказати, що ви стали ініціатором знищення МСЕК, чи ця подія виявилася останньою краплею, після якої владі необхідно було якось реагувати?

– Дякую за високу оцінку моїх можливостей. Але я сказав би, що скоріше ініціював реформування цієї інституції. Бо були проведені консультації, внесені зміни до законодавства. Усі керівники МСЕК були звільнені й не мали права займати посади у створеній новій системі ЕКОПФО. Звичайно, залишається ще багато питань, зокрема в мене, але те, що ми отримали, це значно краще за те, що було.

СВІЙ ДО СВОГО

Громадська організація «Майбутнє Ветеранів» була створена у 2023 році, відразу після події із МСЕК. До її складу ввійшли чинні й колишні військовослужбовці. А на загальних зборах Олійника висунули на посаду керівника. Зараз до складу організації входять переважно ті люди, яким Дмитро допомагав вирішувати їхні проблеми.

– У минулому році, – розповідає він, – військовослужбовець звернувся до лікарні, оскільки в нього на нозі з’явилося якесь утворення. Лікувався він три місяці й за цей час утворення розрослося, а лікарі лише розводили руками й говорили, що роблять усе можливе. І тоді цей військовий звернувся до мене. Мені довелося їхати до Києва, відвідувати лікарню, департамент охорони здоров’я, МОЗ, щоб лікарі забезпечили необхідні процедури – взяли бакпосів, знайшли апарат для видалення мертвих тканин, провели оперативне втручання. І коли все це зробили, у чоловіка за два тижні нога повністю загоїлася.

Юрій Кузьменко, розвідник:

– Ще у 2022 році я отримав тяжке поранення. Уперше до Дмитра Олійника я звернувся, коли, після недбалого лікування, мені загрожувала ампутація ноги. Тоді Дмитро зв1язався з іншим інститутом, приїхали інші лікарі й мені призначили зовсім інше лікування. Завдяки цьому, ногу вдалося врятувати й тепер я можу навіть ходити… Друге звернення стосувалося отримання групи інвалідності. Дмитро тоді приїхав до Житомира, був присутній на засіданні комісії й медикам довелося погодитися з тим, що слід призначити другу групу пожиттєво. До цього вони переконували, що має бути третя з підтвердженням через два роки…

– Дмитре, ви навели кілька прикладів своєї громадської діяльності, пов’язані з допомогою ветеранам. Чи є ще чим поділитися в цьому напрямку?

– Безумовно. Взяти хоча б вчорашній день. Зранку я був на комісій й забрав рішення про виділення компенсації на житло для ветерана. Він втратив око й має проблеми зі здоров’ям. Тепер йому хоча б буде, де жити. Уважаю, що це результат. Із моєю допомогою, переоглядами, оскарженнями, більше двадцяти ветеранів отримали групу інвалідності. Найгірше, що навіть людям з ампутаціями, отриманими на фронті, пройти цю процедуру й досягти результату дуже непросто. Було декілька скандальних прикладів, коли доводилося, що називається, вигризати законне рішення. Державні органи мають чути ветеранів. Це найголовніше!

Павло, офіцер ЗСУ, морський піхотинець:

– Після отримання важкого поранення й лікування, я намагався вирішити проблему з відсутністю житла у військовій частині. Однак це не дало ніяких результатів. Про те, що таку процедуру можна провести через органи соціального захисту в Харкові, я дізнався від Дмитра. На сьогоднішній день, дякуючи йому, всі документи оформлені. Тепер чекаю фінансування, яке орієнтовно обіцяють здійснити в серпні. Уважаю, що Дмитро – велика людина. Наскільки мені відомо, він багато допомагає ветеранам і робить це абсолютно безкоштовно…

Ще одна ситуація, коли необхідно було втрутитися. Ветеран, інвалід, який на фронті втратив обидві руки. До вторгнення мешкав у Вовчанську. Внаслідок бойових дій його житло було знищено. Адміністрація Вовчанської територіальної громади евакуйована й зараз знаходиться в Харкові. Працівники забезпечені житлом і кабінетами для виконання службових обов’язків. І коли ветеран прийшов до одного кабінету за довідкою, йому сказали, що необхідно з’їздити до Вовчанська, сфотографувати зруйнований будинок. Лише після цього він зможе отримати довідку та компенсацію на придбання помешкання…

Тоді цей кабінет відвідали Дмитро Олійник та керівник Ветеранського простору Ігор Шишко. Вони попросили не писати тут, які слова та в я якому тоні там були сказані… Але в результаті голова територіальної громади завірив, що ситуація буде вирішена й ветеран отримає компенсацію. Найближчим часом Олійник планує з’їздити до ветерана, подивитися, як він живе, в якому стані знаходиться, чи забезпечений хоча б елементарними протезами?

ПРОБЛЕМИ ВЕТЕРАНІВ – СПІЛЬНІ ПРОБЛЕМИ

Дмитро розповів, що майже всі люди з тих, кому він допомагав, попередньо зверталися до Міністерства у справах ветеранів. Їм говорили: почекайте кілька місяців чи почекайте півроку, але жодного результату це не дало. Приміром, біля року тому пані Калмикова особисто запевняла, що питання з його виплатами Олійника від військової частини буде вирішене.

– Тоді я надіслав усі необхідні документи, але не те, що якогось результату, навіть відповіді не отримав. Зараз я чекаю реформування міністерства, де посади будуть займати дійсно фахові люди, які пройшли війну. Що стосується моїх виплат за період лікування, то це питання тягнеться ще з 2023 року.

Дмитро розповів, що з часу звільнення він шість разів звертався до військової частини й кожен раз надавав пакет потрібних документів. До цього тричі особисто приїжджав і віддавав документи медикам у руки. І весь час йому приходили відповіді, що документи не надані. Уявіть собі, чого варто зібрати весь пакет необхідних документів, щоб отримати виплату? А зробити все це дев’ять разів?! Двічі документи довелося надсилати поштою.

– Я пройшов обстеження в травматології, роздрукував банер зі словами: «Чужого не треба, свого не віддам!» і вийшов на одиночну акцію в Києві на Софіївську площу. Протягом двох годин до мене приїхали представники командування частини й ще раз запевнили, що я не надав документи. Я показав поштові чеки, показав повідомлення, що відправлення було вручене. І, о диво! Документи знайшлися й перша виплата була проведена…

Це трапилося в жовтні минулого року. Остаточний розрахунок проходив по тій самій схемі. У частині говорили, що вони ніяк не можуть отримати від нього документів. Тоді й Олійник вдався до апробованого методу боротьби з військовою бюрократією. Правда, Софіївська площа була замінена Майданом Незалежності. Але знову ті самі дві години, підтвердження відправки документів. У результаті – необхідне дивним чином знаходиться й питання знову вдалося вирішити.

– Дмитре, ви говорили, що 2021 року вас висунули на посаду радника голови обласної адміністрації в Харкові. Знаходитися на цій посаді й досі?

– Ні, я був звільнений за півтора місяці до повномасштабного вторгнення. Це трапилося на нараді, де я озвучив зауваження щодо неефективності витрачених коштів і неналежної розбудови фортифікацій. На жаль, я не був почутий, питання ніхто не вивчав і влітку 2024 року ми отримали ще один скандал у зв’язку із втратою обороноздатності нашого війська.

Дмитра сьогодні найбільше хвилює заміна понять щодо ветеранської політики. Спочатку на рівні держави було оголошено, що суспільство має готуватися до зустрічі захисників із фронту. А потім поступово цей лозунг перетворився на інший: захисники повинні інтегруватися до цивільного життя в суспільстві. Якщо хтось не бачить у цьому протиріч, до Дмитрові вони дуже зрозумілі.

– Я впевнений, що це помилка не лише в формулюванні, – говорить активіст, – це зміна державної позиції щодо ветеранів. І я боюся, що такий підхід у майбутньому може привести до поганих наслідків. Тому сьогодні намагаюся робити все, щоб цього не трапилося. Намагаюся вибудувати комунікацію й системний підхід до керівництва державних структур, місцевого самоврядування. А мета цієї діяльності полягає в тому, щоб показати ветеранам, що вони не самі, що їх ніхто не залишить один на один з їхніми проблемами!..

Вікторія ПУЧКА

Проєкт здійснюється за підтримки National Endowment for Democracy (NED)

НААУ пропонує додати в Дію безкоштовні консультації для ветеранів

Національна асоціація адвокатів України звернулася до Міністерства цифрової трансформації України з пропозицією розширити функціонал розділу «ветеран PRO» у застосунку Дія. Йдеться про можливість отримання ветеранами війни доступу до безоплатної вторинної правничої допомоги через цифрові сервіси та взаємодію державних реєстрів.

Як повідомили на сайті НААУ, відповідний лист надіслано на виконання рішення РАУ. Метою ініціативи є спрощення та підвищення ефективності реалізації права ветеранів на безоплатну правничу допомогу.

У НААУ також нагадали, що відповідно до пункту 17 частини першої статті 14 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу», право на безоплатну вторинну правничу допомогу мають ветерани війни та члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, члени сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною.

Безоплатна вторинна правнича допомога включає такі види правничих послуг:

  • захист;
  • здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;
  • складення документів процесуального характеру.

У Вінниці ветерани можуть подати заявки на ваучери для власної справи

У Вінниці стартував прийом заявок на отримання ваучерної підтримки для започаткування та розвитку бізнесу. Подати документи можна до 7 березня 2026 року, при цьому окрему увагу в програмі приділено ветеранам війни та членам їхніх сімей.

Про це повідомляє Вінницька міська рада.

6 лютого у Вінниці відкрили прийом заявок на ваучерну підтримку бізнесу. Загалом у межах конкурсу передбачено 40 ваучерів — як грантових, так і компенсаційних.

«Сьогодні у Вінниці стартує прийом заявок по програмі підтримки тих, хто створює робочі місця, бере відповідальність і підтримує економіку громади. Це інструмент для ветеранів, які хочуть запустити власну справу, і для підприємців, які планують масштабування бізнесу. Передбачили 40 ваучерів на суму від 50 до 500 тисяч гривень. Кошти можна спрямувати на старт бізнесу, впровадження ІТ-рішень, сертифікацію продукції для експорту, участь у виставках та інструменти маркетингу. Усе це допомагає бізнесу рости, зміцнює позиції нашої громади та створювати робочі місця», – наголосив Вінницький міський голова Сергій Моргунов.

За словами директора департаменту економіки і інвестицій міськради Максима Мартьянова, серед грантових ваучерів передбачено чотири по 250 тисяч гривень для започаткування бізнесу ветеранами та членами їхніх сімей, ще чотири — на налагодження виробництва продукції подвійного призначення у такому ж розмірі. Також передбачено два ваучери по 75 тисяч гривень для співфінансування участі у державних грантових програмах.

Компенсаційна підтримка включає 30 ваучерів: чотири — на впровадження ІТ-рішень (до 150 тисяч гривень), п’ять — на виставкові та маркетингові заходи (до 100 тисяч гривень), три — на сертифікацію продукції для експорту (до 50 тисяч гривень) і 18 — на капітальні інвестиції, зокрема придбання обладнання (до 500 тисяч гривень). Відшкодування здійснюється в межах фактичних витрат, але не більше встановлених сум.

До участі запрошують громадян України, які проживають і зареєстровані у громаді. Для отримання ваучера на започаткування бізнесу потрібно мати статус ветерана війни або бути членом його сім’ї, раніше не користуватися цією програмою та не бути зареєстрованим підприємцем на момент подання заявки.

Податися можуть також суб’єкти мікро-, малого та середнього підприємництва, зареєстровані у Вінницькій області, які сплачують податки до бюджету громади, не мають заборгованості, не перебувають у стані ліквідації чи під санкціями.

Заявки приймають до 7 березня 2026 року. Документи можна подати у паперовій формі до відділу звернень апарату міської ради та її виконавчого комітету (вул. Соборна, 59) або електронною поштою на адресу vinrada@vmr.gov.ua.

Консультації щодо участі у програмі надає «Офіс підприємця» у приміщенні центрального відділення Прозорого офісу (вул. Соборна, 59, 1-й поверх, каб. 1). Запис на прийом здійснюється за телефонами 65-50-50, (067) 000 26 61, (073) 000 26 61 або через рецепцію ЦНАП відділення «Центр» за номером 65-55-05.

«Конкурс триватиме місяць. Для когось це шанс масштабувати виробництво, для когось — вийти на нові ринки, а для ветеранів і членів їхніх сімей — можливість розпочати власну справу з підтримкою громади. Кожен такий проєкт — це внесок у стійкість нашої економіки, підвищення конкурентоспроможності місцевого бізнесу та створення нових робочих місць. Підтримуючи підприємництво, ми зміцнюємо економічну основу громади», – сказав Максим Мартьянов.

Після служби

Вони – герої. Вони ті, завдяки кому існує наша країна. Поки вони воюють, їм говорять: «Слава!». А що відбувається після того, як служба військового завершується? Чи важко повернутися до цивільного життя та з якими викликами стикаються наші захисники й захисниці?..  

Це розповіді лише трьох людей із Дніпра. Тих, кого називають ветеранами й ветеранками. Але всі вони звертають нашу увагу на те, як багато ще потрібно зробити, щоб у державі дійсно була запроваджена ветеранська політика. Щоб захисники й захисниці отримували хоча б те, чого дійсно заслужили. За законом, за визначеними пільгами, за совістю тих, кому з різних причин не вдалося пройти цей шлях…

БЕЗ ПІДТРИМКИ Й ПОВАГИ

В їхній роті було 146 бійців. Живих залишилося чотири. Серед них і він, 33-річний Владислав Красюк із Дніпра. Хлопець пішов на фронт добровольцем на восьмий місяць повномасштабного вторгнення: 

– Родина дуже відмовляла. Я сам взяв повістку. Мені казали, що ти можеш не йти, навіщо воно тобі? Але я відповів: «Це моє рішення!» Соромно було перед хлопцями. Соромно, що вони воюють, а я – ні. 

Після майже року служби в тиловій частині, Владислав за власним бажанням перевівся у штурмовики. У складі бригади «Рубіж» спочатку воював на Запорізькому напрямку. На передовій виявилась набагато важче, ніж міг собі уявити. І, перш за все, це стосувалось морального стану.

– Бачити все це. Бачити трупи, що розкладаються. Вбивати. Вбити – це також дуже-дуже важко. Просто натиснути на курок, щоб вбити людину. Але, коли на тебе направляють зброю, то це вже завдання, яке треба виконувати.

Найзапекліші бої Владислава були попереду, на Куп’янському напрямку. А далі – село Стельмахівка, Луганська область. Саме тут, при штурмі позицій ворога, він отримав важке поранення, яке призвело до ампутації ноги:

– То був найважчий момент. Все життя живеш із ногою, й усе нормально. А потім ти отримуєш поранення, не можеш ходити, і, скажімо так, по пам’яті встаєш на ногу… А її немає. Падаєш на неї. Дуже боляче. Незручно. І треба якось пристосовуватись до цього нового життя. 

Владислав розповідає, що велику підтримку отримав від волонтерів у «Центрі комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю «Галичина», що у Львові. Саме волонтери намагались допомогти військовим пристосуватися до цивільного життя. Возили їх кататися на квадроциклах, багато спілкувалися, організовували розваги. Проте, повернувшись до рідного міста, тут такої поваги й підтримки, на жаль, не отримав:

– У Львові набагато краще ставлення до таких, як ми. А от, наприклад, у Дніпрі, інакше. Скажімо, стоїш у магазині, опираєшся на палку. І ніхто навіть не зверне увагу на те, щоб пропустити без черги. Багато людей, яким усе це байдуже. На Заході України, там навіть хвилина мовчання вшановується інакше. Увесь рух зупиняється й є повага до ветеранів, є повага до загиблих…

Великою проблемою стало отримати виплати за поранення. Уже рік і три місяці Владислав займається оформленням потрібних для цього документів. І називає таку процедуру колами пекла. Людині, якій важко фізично пересуватися, треба зібрати купу паперів, що підтвердять інвалідність і поранення в бою. При цьому потрібно слідкувати за кожною цифрою й літерою, які пишуть лікарі, бо з переробленням документів через помилки Владислав також мав справу. Зізнається, що вже не раз думав, щоб просто відмовитися від оформлення й виплат.

– Я вже не знаю, держава це чи служби на місцях, але намагаються зробити все, аби людина плюнула й спокійно сиділа вдома. Все наскільки ускладнюється, що навіть у мене виникали такі думки: може й не потрібні мені ці гроші, ці пенсії, ці статуси?.. 

Не меншим випробовуванням стали й спроби повернутися на роботу. До повномасштабного вторгнення Владислав захоплювався автомобілями, працював автомаляром, фарбував машини. Справи йшли добре й робота подобалася. Після повернення із фронту він мав намір повернутися до тієї самої професії. Але все виявилось не так просто:

– Коли отримав поранення, ти вже практично нікому не потрібен. Я по автомалярці дуже гарно шарю. І пробував на СТО влаштуватися. Але такі люди, як я, там не потрібні. Мене попросив товариш пофарбувати йому автомобіль. Я приїхав пофарбував, усе нормально. Я можу пересуватися, можу працювати. Але, чомусь таких людей бояться. Такі люди не потрібні. Із нами важко. Робота довше робиться. Наприклад те, що я раніше робив за тиждень, тепер мені потрібно два…

Зараз Владислав працює таксистом. Продовжує займатись оформленням виплат за поранення. А ще хоче відкрити власний бізнес – службу таксі, в якій працюватимуть, зокрема, ветерани з пораненнями…

ПОТРІБНО ВИМАГАТИ

На відсутність підтримки й чітких алгоритмів для працевлаштування ветеранів  наголошує й Дар’я Андрусенко-Якотюк. У 2014-му, з перших днів російського вторгнення,  не вагаючись, вирішила, що допомагатиме військовим. На той момент її синові Глібу був лише рік. Дар’я об’єдналася з іншими активістами й почала свій волонтерський шлях. Спочатку забезпечували ліками поранених у шпиталях. Згодом  сама возила на передову воду, їжу, оптику, форму, взуття й таке інше. На той момент, за словами Дар’ї, в армії не було нічого.

У 2017-мужінка підписала контракт і стала діловодом у 43 добровольчому  батальйоні. Саме цим підрозділом вона опікувалася як волонтер. За час служби брала участь у боях у найгарячіших точках. Серед них – Зайцеве, Світлодарська дуга, Кримське, Щастя. Була й перерва у службі. Але, коли почалося повномасштабне вторгнення, Дар’я без вагань знову стала до лав захисників:

– Я знаю, що таке війна. Якщо її не зупинити, вона прийде й у мій дім. Я вісім років поспіль намагалась зробити так, щоб моя дитина не розділила участь дітей Донбасу, які відрізняють за звуком 82-гу та 120 міни. У мене не було інших мотивів, не було й інших варіантів.

Так Дар’я повернулася до підрозділу на посаду командира взводу матеріально-технічного забезпечення. Остаточно звільнилася в березні 2025 року. Тоді почала вивчати, які програми та можливості є для ветеранів. Декілька разів вона ходила до ЦНАПу й на біржу працевлаштування.

– Я прийшла саме по своїм питанням. Я звільнилась. Я ветеран АТО, ООС, повномасштабки. Я – УБД. Немає ніде й нічого! А мене цікавило навчання і працевлаштування. Щодо працевлаштування – нуль. Лише вакансії у Збройних силах.

Деякі успіхи все-таки були. Дар’я отримала ваучер на навчання від міського центру зайнятості. Наразі вона пише магістерську роботу й здобуває освіту психолога у Донбаському педагогічному університеті. Також надходили пропозиції для відпочинку її сина в дитячих таборах. Проте, не на канікулах, а в період навчання.

– Ти зможеш щось отримати, лише коли будеш ходити й вимагати. Але це я така завзята, а 90 % хлопців не будуть принижуватися. Хотілося б, щоб я прийшла і сказала: у мене є досвід адміністративного ведення тих же ресторанів. Мене запросили на форум, де представлені, допустимо, кілька ресторанів, які беруть ветеранів. Я хочу розуміти, що для мене є перспектива, є вакансії, для мене є пропозиції…

РУХАТИСЯ ЛИШЕ ВПЕРЕД!

У державі існують програми для ветеранів, і вони працюють. Проте, домагатися всього дійсно треба самому. Таку думку має Алмас Хазієв. На фронт він пішов добровільно. 25 лютого 2022 року в 58 років сам прийшов до військкомату. У боях за Бахмут отримав важке поранення, яке призвело до ампутації обох ніг. Проте, щойно отримав протези і зміг ходити, почав шукати можливості для повноцінного життя. Йому вдалося отримати пенсію й виплати за поранення. Хоча й не так швидко, як хотілося.

– Важко чому? Кожного разу потрібно відвідувати пенсійний фонд. Кожного разу потрібно збирати пакет документів. Віддаєш і чекаєш. Я чекав дев’ять місяців, поки мені дадуть виплати. А поки чекаєш, не отримуєш взагалі нічого. Поки пенсійний фонд не оформить виплати.

Алмас наголошує, що не можна просто сидіти й чекати, треба шукати шляхи для своєї реалізації. Завдяки активній позиції він зміг перевчитися з токаря на психолога. Та отримати роботу. Усе почалося з випадкового знайомства:

– Я пройшов шлях реабілітації, встав на протези й почав ходити. Потім у мене був період, що я багато ходив пішки, відвідував фітнес-центр за гроші. Це 2023 рік був, ще не існувало програм для ветеранів. Починали з нуля. Потім у басейні «Метеор» мене попросили: «Алмас, тут будуть ролик знімати про ветеранівв. Ти можеш про себе розповісти?» Питань нема. І я прийшов на інтерв’ю, дивлюсь, там хлопці сидять. Я з одним поздоровкався. Здоровий такий дядько. Почали розмовляти – виявилось, що це Сергій Лисак, голова Дніпропетровської ОВА. Розповів йому про поранення, а він запросив мене в «ТитаниUA».

Це була нова можливість для Алмаса, від якої він не відмовився. Так, завдяки обласному ветеранському проєкту «ТитаниUA» почався новий період навчання. У шістдесят років він став вивчати українську мову на спеціальних курсах. Потім вивчав психологію. Навіть сертифікат отримав. З освітою психолога Алмаса Хазієва запросили на роботу до лікарні, в якій він лежав одразу після поранення. Там ветеран спілкується з військовими, допомагає оговтатися від пережитого та мотивує їх, розповідаючи власну історію.

– Коли поранений лежить, я йому завжди кажу, що він стане на ноги й піде. Те, що буде протез, це не питання. Питання – куди твої ноги підуть? Все залежить від людини. На 90 % люди самі собі допомагають. На 10 % – родина, ветеранський рух, держава наша. Мій досвід підказує: хочеш рухатися – вперед!..

Головне, що радить Алмас, це спілкування. Знайомства з ветеранами та залучення до ветеранського руху у громаді. А ще навчання. Якщо він у 60 років зміг здобути нову освіту, то й молодь точно зможе!

ВЕТЕРАНИ РАДЯТЬ

Варто звернути увагу, що в Україні працюють фахівці супроводу ветеранів. Їх призначення полягає в тому, щоб допомагати захисникам, які повернулися із фронту. Допомагають вирішувати питання, що з’являються в цивільному житті, зокрема в оформленні документів та інформуванні про наявні програми й можливості. Знайти такого фахівця можна через додаток «Дія», зайшовши в розділ «Ветеран PRO». У ньому слід обрати свій населений пункт. Або відразу звернутися до територіальної громади.

Дар’я БОБРОВА

Проєкт здійснюється за підтримки National Endowment for Democracy (NED)

На Хмельниччині запустили благодійний проєкт про ветеранів

У Хмельницькій громаді розпочалася реалізація особливої ініціативи – благодійного проєкту «Календар вдячності 2026». Це не просто календар, а спроба зафіксувати щиру вдячність конкретним людям, які пройшли війну, повернулися в громаду та продовжують жити, творити й підтримувати інших.

Проєкт покликаний зробити ветеранів та ветеранок видимими через їхню силу, гідність і активну присутність у цивільному житті. На сторінках календаря зображені обличчя та історії тих, хто став частиною цієї ініціативи.

«Календар вдячності 2026» є благодійним: усі виручені кошти будуть спрямовані на потреби Збройних Сил України, а також на розвиток ветеранських ініціатив.

Зараз триває збір передзамовлень. Ви можете підтримати проєкт та замовити календар одним із зручних способів:

  • онлайн на сайті: calendar-vdiachnist.siteза 
  • телефоном: 063-301-17-30.

Отримати календар можна буде особисто у Ветеранському просторі (м. Хмельницький, вул. Камʼянецька, 76) або замовити доставку поштою.

На Рівненщині відкрили «Простір турботи про ветеранів та ветеранок»

У місті Вараш, що на Рівненщині, запрацював «Простір турботи про ветеранів та ветеранок». Його відкрили у Вараській багатопрофільній лікарні. Простір повністю доступний для людей з різними формами травм, зокрема з порушеннями опорно-рухового апарату. Тут створені умови для індивідуального й групового супроводу, а також облаштовані робочі місця для фахівців, які надаватимуть допомогу з правових, соціальних питань, оформлення документів і пільг.

Про це повідомляє Рівненська ОВА.

Зазначається, що лише торік у Вараській лікарні медичну допомогу отримали 892 ветерани. А Простір турботи дозволить ветеранам вже під час лікування чи реабілітації отримувати необхідні консультації та підтримку.

Зокрема, тут можна буде отримати актуальну інформацію про:

  • державні програми, соціальні гарантії та можливості підтримки;
  • юридичну чи психологічну допомогу;
  • проконсультуватися щодо лікування, реабілітації, проходження ВЛК або ЕКОПФО.

У Просторі працюватиме фахівець із супроводу — ветеран війни. Загалом у Вараській громаді надаватимуть підтримку чотири фахівці: двоє з них — ветерани, ще двоє фахівчинь — дружини українських Героїв.

Крім того, в цій локації вже проводяться зустрічі ветеранів і ветеранок у форматі «рівний — рівному», індивідуальні та групові заходи підтримки за участі психологів Центру психічного здоров’я й фізичних терапевтів лікарні. Робота «Простору» також передбачає систематичне отримання зворотного зв’язку, адже саме їх відгуки стають основою подальших рішень і допомагатимуть покращувати сервіси.

У відкритті взяли участь міністерка у справах ветеранів України Наталія Калмикова, ветерани й ветеранки, перший заступник голови Рівненської ОДА Сергій Подолін, міський голова Варашу Олександр Мензул, начальниця Вараської МВА Людмила Мариніна, генеральний директор філії «ВП «РАЕС» Тарас Ткач, директорка Вараської багатопрофільної лікарні Тетяна Латишенко.

Проєкт «Простори турботи про ветеранів та ветеранок» реалізується Мінветеранів та Міністерство охорони здоров’я України на виконання Стратегії ветеранської політики. Простір у Вараші створено та облаштовано за підтримки проєкту «Реабілітація в Україні» (Rehab4U) в межах грантової програми у співпраці з Вараською багатопрофільною лікарнею.

Розпочато прийом заявок на два грантових конкурси для ветеранів

Міністерство економіки України та Державна служба зайнятості оголошують про старт прийому заявок на участь у державних програмах «Власна справа» та «Гранти для ветеранів» у 2026 році.

Запуск програм став можливим після набрання чинності змінами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29 жовтня 2025 року № 1401, якою оновлено правила надання мікрогрантів і грантів для ветеранів та членів їхніх сімей.

У межах програми «Власна справа» у 2026 році збільшено базові розміри мікрогрантів — до 100 тис. грн без створення робочих місць, до 200 тис. грн за умови створення одного робочого місця та до 350 тис. грн за умови створення двох робочих місць.

Для підприємців, які реєструються та працюють або планують працювати у прифронтових регіонах, передбачено підвищені граничні розміри мікрогрантів — до 300 тис. грн за створення одного робочого місця або до 500 тис. грн за створення двох і більше робочих місць.

Окремо розширено можливості для молоді віком 18–25 років — вони можуть отримати грант до 200 тис. грн на старт бізнесу.

Програма «Гранти для ветеранів» у 2026 році зберігає пріоритетну підтримку ветеранів, учасників бойових дій, осіб з інвалідністю внаслідок війни та членів їхніх сімей. До вже діючих можливостей додалися нові: для членів сімей загиблих або зниклих безвісти Захисників і Захисниць України передбачено гранти до 1 млн грн за умови створення робочих місць.

Оновленими правилами передбачено можливість отримання додаткового гранту для підприємців, які успішно реалізували попередній проєкт, а також розширено перелік уповноважених банків — до ПриватБанку та Ощадбанку долучився АТ «СЕНС БАНК».

З 4 лютого 2026 року обидві програми працюють у регулярному форматі як довгострокові інструменти розвитку підприємництва, створення робочих місць і підтримки економічної активності в громадах.

Подання заявок здійснюється онлайн через портал Дія.

У Полтавській області планують відкрити Центр безпеки та реабілітації ветеранів із бойовим досвідом

У Полтавській області готуються до запуску Центру безпеки, адаптації та реабілітації ветеранів, де працюватимуть виключно люди з бойовим досвідом. Проєкт мають реалізувати спільно з територіальними громадами вже у 2026 році.

Про це повідомив начальник Головного управління ДСНС у Полтавській області під час брифінгу.

За його словами, ДСНС уже активно залучає ветеранів до служби та допомагає їм адаптуватися після повернення з фронту. У підрозділах працюють військові з бойовим досвідом, і цей формат, за оцінкою відомства, ефективно працює всередині колективів.

Новий центр передбачає створення місцевої пожежної команди, яка виконуватиме стандартні функції реагування на надзвичайні ситуації. Водночас підрозділ стане простором для реабілітації, соціальної адаптації та повернення ветеранів до активного цивільного життя.

Проєкт не обмежиться лише пожежною складовою. У центрі планують поєднати безпекові функції з фізичною та психологічною реабілітацією, а також системною підтримкою ветеранів і членів їхніх родин.

Після скандалу з бронюванням Мінветеранів запроваджує моніторинг кадрових рішень

Міністерство у справах ветеранів України запроваджує регулярний моніторинг кадрових рішень у підпорядкованих установах після резонансу навколо бронювання співведучого YouTube-каналу «Ісландія» Володимира Петрова як співробітника Національного військового меморіального кладовища.

Про це повідомляє Укрінформ із посиланням на заяву міністерки у справах ветеранів Наталії Калмикової, зроблену під час виступу у Верховній Раді.

За словами Калмикової, усі кадрові рішення — призначення, звільнення, переведення працівників, формування штатної політики та списків на бронювання — належать до виключної компетенції керівництва Державної установи «Національне військове меморіальне кладовище».

Водночас міністерство, за її словами, дотримується принципу відкритості. «Саме тому кожен сигнал, що викликає обґрунтовані питання, має бути перевірений у правовий спосіб», — наголосила очільниця відомства.

Міністерка повідомила, що після появи інформації про можливе неправомірне бронювання вона відреагувала в межах своїх повноважень. Вона також нагадала, що Володимир Петров подав заяву про звільнення та був звільнений директором ДУ НВМК 20 січня 2026 року.

З метою дотримання принципів прозорості та законності Мінветеранів видало наказ про проведення службового розслідування щодо директора Державної установи. Розслідування має встановити ступінь вини, характер і тяжкість можливих порушень, зокрема у частині формування списків військовозобов’язаних, яких пропонують до бронювання на період мобілізації та воєнного стану.

За словами Калмикової, станом на сьогодні відбулося три засідання відповідної комісії, витребувано додаткові документи, а наступне засідання заплановане на 4 лютого 2026 року.

Крім того, 22 січня міністерка надала окреме доручення щодо моніторингу кадрових рішень у всіх підпорядкованих установах. Такий моніторинг триває, а узагальнений звіт про кадрові рішення керівників має подаватися міністру щоквартально.

Як повідомлялося раніше, Верховна Рада ухвалила рішення викликати Наталію Калмикову для доповіді щодо ймовірних фейкових бронювань у ДУ «Національне військове меморіальне кладовище». У самій установі заявили, що ухвалюють кадрові рішення самостійно та не зобов’язані окремо погоджувати їх із Мінветеранів.

На Київщині стартує курс національного спротиву на основі бойового досвіду ветеранів

Жителі Київської області можуть долучитися до базового курсу підготовки населення до національного спротиву, який розпочнеться 21 лютого 2026 року. Навчання триватиме чотири тижні та проходитиме у форматі інтенсиву вихідного дня.

Про це повідомляє Київська обласна державна адміністрація.

Хто і за якою програмою навчатиме

Курс організовує Київський обласний Центр підготовки населення до національного спротиву. Навчання відбуватиметься за програмою, затвердженою Командуванням Сил територіальної оборони Збройних сил України.

У КОДА наголошують: курс є повністю безкоштовним і базується на реальному бойовому досвіді професійних військових та ветеранів бойових підрозділів.

Формат і тривалість навчання

  • тривалість курсу — 4 тижні;
  • заняття відбуватимуться виключно у вихідні дні (субота та неділя);
  • тривалість одного навчального дня — 6–8 годин;
  • після фінального випробування учасники отримають офіційний сертифікат.

Що входитиме до програми

Програма охоплює 15 ключових напрямів підготовки, зокрема:

  • національний спротив;
  • міжнародне гуманітарне право;
  • психологічна підготовка;
  • домедична допомога в умовах бойових дій;
  • лідерство та планування діяльності;
  • інформаційна безпека і протидія ворогу;
  • топографія та орієнтування на місцевості;
  • інженерна підготовка та мінна безпека;
  • виживання;
  • зв’язок і передавання інформації;
  • загрози застосування зброї масового ураження;
  • стрілецька та тактична підготовка;
  • військові технології та безпілотні системи;
  • військова англійська мова.

Умови участі

До участі запрошують:

  • громадян віком від 18 років;
  • без можливості пропуску занять;
  • без вимог до фізичної форми чи попереднього військового досвіду — вирішальними є мотивація та готовність навчатися.

Підтвердження участі учасники отримають SMS-повідомленням приблизно за тиждень до старту курсу.

Як подати заявку

Кількість місць обмежена. Реєстрація відбувається окремо за районами:

  • для жителів Бориспільського району — через відповідну онлайн-форму;
  • для жителів Броварського району — через окрему форму заявки.