Ініціативна група за участі представників ГО «Спілка ветеранів Сил Оборони України» звернулася до Міністерства у справах ветеранів із пропозицією переглянути підхід до пільгового розмитнення автомобілів для ветеранів.
Автори звернення наголошують, що чинні норми законодавства вже не відповідають сучасним потребам. Після аналізу діючих законів та зареєстрованих законопроєктів вони дійшли висновку, що існуючий механізм містить низку прогалин, через які ветерани не можуть повною мірою скористатися передбаченими державою соціальними гарантіями.
Однією з ключових пропозицій є створення постійної робочої групи при Міністерстві у справах ветеранів. До неї пропонують залучити представників міністерства та ветеранських громадських організацій, щоб спільно напрацювати зміни до законодавства.
Крім цього, ініціативна група пропонує сформувати окрему міжфракційну робочу групу за участю народних депутатів, представників Кабінету Міністрів, профільних міністерств і ветеранської спільноти. Її метою має стати підготовка комплексних законодавчих рішень щодо пільгового ввезення та розмитнення транспортних засобів. У ГО «Спілка ветеранів СОУ» вважають, що оновлення законодавства допоможе зробити автомобілі доступнішими для ветеранів, що позитивно вплине на їхню мобільність, спростить повернення до роботи та пришвидшить адаптацію після військової служби.
Також в організації переконані, що вдосконалення механізму пільгового розмитнення матиме позитивний ефект не лише для ветеранів, а й для держави. Якщо більше захисників зможуть швидше працевлаштуватися, це сприятиме їхній інтеграції до мирного життя.
У самому центрі Львова працює керамічна майстерня Tyrson Ceramics. Її засновник — ветеран Андрій Тирса, який двічі проходив військову службу. Сьогодні він створює авторську кераміку та переконаний: найлюдяніша справа — це творчість.
Про історію майстра розповіли журналісти ІА Дивись.info.
Андрій родом із Полтавщини. За освітою він біолог, однак життя привело його до зовсім іншої справи. Наприкінці 90-х разом із дружиною, яка працювала викладачкою образотворчого мистецтва та психологинею, вони почали опановувати кераміку практично з нуля. Тоді знайти потрібну інформацію було непросто. Інтернету ще не було, сучасних майстер-класів також. Подружжя навчалося самостійно: за фотографіями в журналах, книжками та спостерігаючи за роботою майстрів по телевізору. Методом численних спроб і помилок вони поступово освоїли ремесло, яке згодом стало справою всього життя.
Свою майстерню Андрій назвав Tyrson Ceramics. За його словами, назва походить від шкільного прізвиська, а логотип побудований навколо літери «Т», яка символізує людину, розвиток і гончарний круг.
Сьогодні невелика майстерня наповнена десятками керамічних виробів, інструментами та заготовками. Тут немає ідеального порядку, зате є атмосфера постійної творчості.
“У мене ідей і робіт, мабуть, на 300 років вперед. Я розумію, що нічого не встигну з цього зробити. Тому з цих образів висмикуєш те, що ближче, те, що більше хочеться робити”, — говорить Андрій
“У японців є напрямок вабі-сабі, у скандинавів — джапанді, суміш їхнього спокійного стилю з японським. Мені хотілося створити щось українське. У нас історія вибухова, гаряча, рухома, танці складні, їх не може повторити ніхто”.
Сам Андрій говорить, що кераміка для нього — це значно більше, ніж ремесло чи робота. Це можливість створювати щось власними руками, залишатися вільним у своїх рішеннях і знаходити внутрішню рівновагу після пережитого. Саме тому ветеран переконаний: «Найлюдяніша справа — займатись творчістю».
В Україні поступово змінюють підхід до ветеранської політики. Якщо раніше вона переважно зводилася до пільг і соціальних виплат, то зараз її розглядають значно ширше — як один із важливих елементів оборони країни.
Про це розказала ветеранка та голова правління ГО «Платформа відновлення людського капіталу. Рестарт» Оксана Коляда.
За її словами, наприкінці 2024 року в Україні вперше затвердили Державну стратегію ветеранської політики. Вона визначає, як держава має підтримувати ветеранів після служби та допомагати їм повертатися до мирного життя. Оксана Коляда наголошує, що така підтримка важлива не лише для самих ветеранів. Від того, як держава ставиться до своїх захисників, залежить і мотивація людей служити, і престиж військової професії.
“Цілком зрозумілою є теза, що ефективна ветеранська політика безпосередньо впливає на престижність військової професії. Це не тільки про соціальне забезпечення та реабілітацію. Це, в першу чергу, про Повагу та гідне ставлення. Чи треба говорити, що якби ми усвідомили цей факт хоча б на початку «великої війни», коли у чергах до ТЦК стояли ветерани, то пізніше, можливо, мали б зовсім інший рівень проблем з мобілізацією?”, — зазначає вона.
Вона також звертає увагу, що багато військових після звільнення залишаються в резерві. Їхній бойовий досвід буде потрібен і після війни — для розвитку системи національного спротиву та підготовки країни до можливих майбутніх загроз.
Одним із важливих кроків стало створення системи супроводу ветеранів. Вона має допомагати людині ще під час служби, а також після демобілізації — під час лікування, реабілітації, оформлення документів, пошуку роботи та адаптації до цивільного життя. Сьогодні в українських громадах уже працюють близько 2700 фахівців із супроводу ветеранів, ще 440 спеціалістів допомагають ветеранам у медичних закладах. Для них уже розробили професійні стандарти, систему навчання та підвищення кваліфікації.
Паралельно держава запускає нові програми підтримки. Зокрема, розширюються можливості медичної реабілітації, впроваджуються послуги довготривалого догляду, допомога ветеранам із залежностями та естетична хірургія для військових із тяжкими пораненнями.
Окремий напрям — житло. За словами Оксани Коляди, останнім часом вдалося систематизувати державні програми. Серед них — оновлена програма «єОселя» для ветеранів, житлові програми для ветеранів-переселенців, забезпечення житлом ветеранів з інвалідністю І та ІІ груп, а також компенсація витрат на оренду житла. Також по всій країні продовжують відкривати ветеранські простори, де захисники та їхні родини можуть отримати консультації, психологічну підтримку та інші необхідні послуги.
Ще один важливий напрям — оновлення законодавства. Після 12 років війни Україна має шанс переглянути застарілі норми та привести їх у відповідність до сучасних потреб ветеранів і їхніх родин. Оксана Коляда зазначає, що над змінами вже працюють Міністерство у справах ветеранів, народні депутати та експертна спільнота. Водночас вона наголошує: реформи ще не завершені, але вже запущені процеси важливо не зупиняти, адже від них залежить якість підтримки ветеранів у майбутньому.
“Чи означає це, що все вдалося? Звісно, ні. Є величезний масив завдань, які потрібно виконати. Але шлях осилить той, хто йде”, — резюмує ветеранка.
В Україні створено багато центрів з реабілітації ветеранів, але майже ніхто не займається абілітацією та адаптацією до цивільного життя учасників бойових дій. Війна сильно змінює людей, більшості ветеранів важко повернутися до минулого життя. За даними Інституту Соціальних Досліджень, серед військових 30-45% не мають наміру повертатися до професії, яку вони мали до служби, при цьому 71% опитаних висловили бажання продовжити кар’єру в середовищі «своїх». Багато військових хотіли би працювати у бізнесах, заснованих ветеранами. Проєкт «Пункт Постійної Дислокації» («ППД») передбачає проживання ветеранів у сільській місцевості та дає змогу залишатися в безпечному для них середовищі і знайти підтримку серед побратимів.
Ідея проєкту
Керівник ГО «Пункт Постійної Дислокації» Дмитро Довженко двічі пройшов шлях абілітації після звільнення зі служби, тому хоче допомогти побратимам реінтегруватися до мирного життя. Після участі в АТО Дмитро виїхав з родиною за кордон і побудував успішний бізнес в Польщі. Але з початком повномасштабного вторгнення не зміг залишатися за кордоном і повернувся боронити Батьківщину до рідної бригади морської піхоти.
Наразі Дмитро Довженко допомагає ветеранам створювати нові бізнеси і займається реалізацією проєкту «Пункт Постійної Дислокації». Ідея проєкту орієнтована на реабілітацію ветеранів і повернення до цивільного життя шляхом створення аграрно-промислового кооперативу в сільській місцевості, націленого на спільне ведення господарства та виробництва. Дмитро планує придбати в селі на Полтавщині 10 будинків, де будуть проживати ветерани з родинами. У спільноті ветеранів планується створення промислово-виробничого комплексу, який забезпечить людей роботою.
До проєкту закладена діяльність з виробництва комбікормів, вирощування та переробки власної сировини та продукції, виробництва сучасних будівельних матеріалів. Також Дмитро мріє про створення дитячого будинку сімейного типу, освітнього та IT-кластерів.
– Я не вигадав велосипед. Це робоча модель, схожа на комуни, але люди об’єднані не за релігійним принципом, а за спільними цінностями і досвідом. Це комуна, яка буде виробляти, продавати, реалізовувати продукцію, де люди будуть отримувати зарплати. Вже на сьогоднішній день мої 10 будинків не охоплюють навіть частково кількість людей, які хотіли би в цьому брати участь. Що я пропоную? Я надаю житло і роботу. Через 10 років, якщо ти ці 10 років відпрацьовуєш, це житло переписується на тебе, – ветеран пояснює привабливість проєкту.
За соціологічними опитуваннями, від 10 до 30% ветеранів втратили житло за час війни. Багатьом немає куди повертатися після звільнення з Сил оборони. Цей проєкт дозволить забезпечити родини ветеранів одночасно і житлом, і роботою. Учасникам бойових дій комфортніше буде жити в середовищі своїх побратимів. Також перевагами проєкту є збільшення надходжень до місцевого бюджету, покращення соціального сприйняття та престижності проживання в сільській місцевості.
Команда ветеранів
До команди проєкту приєдналися представники різних родів військ та силових підрозділів з родинами. Станом на 2026 рік у складі команди налічується 29 повнолітніх та 16 неповнолітніх осіб. Серед ветеранів 9 ФОП, що є переможцями грантових національних та міжнародних програм, 3 представники громадських організацій та благодійних фондів. 14 Родин готові до переїзду «в проєкт» негайно – решта потребує на переїзд від 30 до 90 діб.
До участі в бойових діях кожен ветеран мав цивільну спеціальність, яка стане в нагоді при реалізації проєкта. Ветеран морської піхоти на позивний «Директор» до війни мав багаторічний педагогічний досвід. Чоловік 10 років займав посаду директора навчального закладу і зараз продовжує викладацьку діяльність. Він виїхав з окупації з Херсонської області, йому немає куди повертатися, тому проєкт для нього – це можливість отримати житло і почати життя заново на новому місці.
– Ветеранів, які втратили все, дуже багато, і людям треба повертатися кудись. Це шанс за виконання певних норм і правил отримати житло на майбутнє. В проєкті я себе бачу в освіті, враховуючи мій багаторічний педагогічний і адміністративний досвід. Дуже великий плюс проєкту – це однодумці. Це ті люди, які завжди підтримають, до будь-якого зі своїх побратимів я можу повернутися спиною, бо довіряю їм, – «Директор» розповідає про свою зацікавленість та роль в проєкті «Пункт Постійної Дислокації».
Євгеній Упоров звільнився з ЗСУ за віком, але досі продовжує працювати на оборонно-промисловий комплекс і виконує бойові задачі в складі Полтавського ДФТГ. Чоловік також допомагає розвивати ветеранський бізнес і підтримує проєкт «Пункт Постійної Дислокації». Євгеній пояснює переваги проєкту:
– Це буде майданчик для людей, де вони зможуть самореалізуватись, створювати родини і повернутись до мирного життя. Це гарна можливість для підтримки військових, збереження ветеранської єдності та гідності. Зараз багато ветеранів мають інвалідність. Коли буде спільнота, то ногу одного буде компенсувати інший. Один буде цілою лівою рукою тримати дошку, а другий цілою правою її пиляти. Відсутність можливостей однієї людини компенсують можливостями іншої.
В селі планується створення інклюзивної інфраструктури, щоб люди з обмеженими можливостями мали змогу вільно пересуватися. Також великою перевагою проєкту є спільне ведення господарства. Родина може залишити господарство, поїхати у відпустку і бути впевненою, що за худобою та будинком приглянуть побратими.
Ветеран морської піхоти Анатолій Пархомчук займається інформаційною підтримкою проєкту. Він називає основним плюсом «Пункту Постійної Дислокації» – відчуття захищеності і створення комфортного середовища в колі побратимів.
– Я вірю в успішність проєкту. Щоб не відбувалося у нас, люди їли, їдять і будуть їсти, а варіант Дмитра – це невелике фермерське господарство, яке має стати самодостатнім. І, відповідно, це виробництво харчових продуктів, що завжди буде затребувано і актуально,– говорить Анатолій.
Наразі Дмитро з дружиною Олександрою вже тримають невеличке господарство, у них на подвір’ї живуть кози, кури, свині. Подружжя також обробляє город, де вирощують помідори, огірки, кукурудзу, перець. Село знаходиться в екологічно-чистому регіоні Полтавщини, де відсутні військові та промислові об’єкти, поруч лише ліс та річка. Для ветеранів, які прагнуть відпочити від великих міст та соціуму, село на Полтавщині – гарний спосіб реабілітації та відновлення ментального здоров’я.
Пошук фінансування
Повна реалізація проєкту розрахована на 15 років, коли він має вийти на рівень стабільного динамічного розвитку. Планується створення 7 кластерів в різних регіонах України, що дозволить забезпечити житлом понад 150 родин ветеранів і працевлаштує близько 600 людей. Першим етапом запланована пілотна реалізація проєкту з метою показати реально-діючу модель за 2,5 роки в обсязі 5% від запланованої мети.
Дмитро Довженко шукає інвесторів та спонсорів, які готові підтримати його ветеранський проєкт. На першому етапі планується придбання 10 будинків в сільській місцевості та створення фермерських господарств, які забезпечать родини ветеранів роботою та прибутком. Реалізація проєкту покращить економічну та соціальну ситуацію в регіоні, принесе додаткові надходження в бюджет громади, сприятиме реінтеграції ветеранів до цивільного життя.
Дмитро має готову бізнес-модель, команду ветеранів, які вже працюють над проєктом. Чоловік також має досвід в бізнесі та впевнений в успішності та важливості проєкту. Він вже веде перемовини з потенційними інвесторами і говорить, що навіть якщо не знайде надійного спонсора, то реалізує проєкт власними силами, але це займе значно більше часу. Впевненості в успіху розвитку «Пункту Постійної Дислокації» Дмитру додають побратими. Ветерани завжди готові прийти на допомогу, підставити плече, підтримати і в горі, і в радості. Спільнота ветеранів має величезний потенціал і досвід, а реалізація проєкту – гарний спосіб реінтеграції учасників бойових дій до мирного життя.
Ольга КУРШЕВСЬКА
Проєкт здійснюється за підтримки National Endowment for Democracy (NED)
На Харківщині створили перший в Україні медичний кластер «Ветерани Харківщини», який об’єднає медичні заклади, наукові установи та реабілітаційні центри для комплексної допомоги ветеранам.
Про це повідомили у Харківській обласній військовій адміністрації.
Засідання засновників кластера відбулося за участі заступниці начальника Харківської ОВА Олени Логвинової. Захід пройшов під головуванням голови Харківської обласної ради Тетяни Єгорової-Луценко. До створення нового об’єднання долучилися керівники провідних лікарень, закладів вищої освіти, наукових установ, реабілітаційних центрів та ветеранських організацій.
За словами Олени Логвинової, головна мета кластера — забезпечити безперервну допомогу ветеранам. Йдеться про повний цикл підтримки: від лікування та реабілітації до повернення до активного життя. Для цього планують об’єднати можливості медичної, наукової та освітньої спільнот.
Під час засідання учасники затвердили склад Координаційної ради медичного кластера, визначили його керівництво та основні напрями роботи. Серед головних завдань нового об’єднання — координація співпраці між медичними закладами, науковими установами та реабілітаційними центрами, впровадження сучасних методів лікування й реабілітації ветеранів, а також реалізація спільних медичних і науково-практичних проєктів.
У Харківській ОВА наголошують, що розвиток сучасної системи лікування та реабілітації ветеранів залишається одним із пріоритетних напрямів роботи області.
Міністерство у справах ветеранів України продовжує виплачувати грошову компенсацію за оренду житла відповідно до постанови Кабінету Міністрів №252. Програма призначена для ветеранів, ветеранок та їхніх родин, які через війну втратили житло, не можуть ним користуватися або були змушені переїхати чи проходити реабілітацію.
Нещодавно уряд розширив програму. Тепер щомісячну компенсацію можуть отримувати всі ветерани й ветеранки, які залишилися без житла внаслідок російської агресії.
Право на виплати мають:
ветерани й ветеранки зі статусом учасника бойових дій або особи з інвалідністю внаслідок війни, які вже звільнені зі служби;
військовослужбовці, які були мобілізовані або брали участь у бойових діях, звільнилися зі служби, але ще не оформили статус УБД чи особи з інвалідністю внаслідок війни;
поліцейські та рятувальники, які захищали Україну, звільнилися зі служби, але поки не мають статусу УБД або особи з інвалідністю внаслідок війни;
ветерани й ветеранки, які перебували в полоні держави-агресора через захист України, повернулися додому та не мають житла для проживання, або їхнє житло було зруйноване, пошкоджене чи залишилося на тимчасово окупованій території.
Розмір компенсації залежить від населеного пункту:
Київ, Дніпро, Львів та Одеса — 6 656 гривень на місяць;
обласні центри — 4 992 гривні;
інші населені пункти — 3 328 гривень.
Якщо оренда коштує дорожче, різницю потрібно доплачувати самостійно. Якщо житло орендували не повний місяць, компенсацію нарахують пропорційно кількості днів проживання.
Щоб подати заяву, необхідно звернутися або до структурного підрозділу з питань ветеранської політики за місцем орендованого житла, або до Центру надання адміністративних послуг (ЦНАП) за місцем оренди, скориставшись послугою 02606.
Документи можна подати особисто або надіслати рекомендованим листом поштою.
За потреби працівники структурного підрозділу допоможуть підготувати документи, перевірять їх та визначать розмір компенсації. Також із оформленням може допомогти фахівець із супроводу ветеранів і ветеранок.
Кошти перераховуватимуть щомісяця на банківський рахунок (IBAN), вказаний у заяві.
Після завершення першого шестимісячного періоду виплати можуть продовжити ще на шість місяців, якщо захисник чи захисниця не мають іншого житла для проживання.
Військові та ветерани створили нове гумористичне YouTube-шоу «Двіж: Розгони», у якому через жарти та самоіронію розповідають реальні історії зі служби й фронту. Автори проєкту наголошують, що гумор допомагає проживати складний досвід, підтримує побратимів і водночас допомагає цивільним краще зрозуміти життя військових.
Учасники шоу без цензури діляться кумедними, несподіваними й подекуди абсурдними випадками, які траплялися під час служби. В основі проєкту — реальні історії військовослужбовців та ветеранів.
Організатори зазначають, що «Двіж: Розгони» має не лише розважальну, а й соціальну мету. Через гумор військові можуть легше говорити про пережите, знаходити підтримку серед своїх і поступово проживати травматичний досвід. Водночас шоу покликане стати містком між військовими та цивільними. Глядачі можуть побачити захисників не лише в умовах війни, а й як людей із власними емоціями, переживаннями та почуттям гумору.
Найближчі зйомки проєкту відбудуться 16 липня. Цивільні можуть придбати квитки та стати глядачами шоу, а для військовослужбовців вхід буде безкоштовним.
В Україні сотні тисяч військовослужбовців уже мають статус учасника бойових дій, однак продовжують служити. Попри бойовий досвід, їхні потреби часто залишаються поза увагою держави. Про це йдеться у дослідженні Правозахисного центру «Принцип», присвяченому ветеранам і ветеранкам, які залишаються у лавах Сил безпеки та оборони.
Автори дослідження проаналізували міжнародний досвід, українське законодавство, а також провели опитування та фокус-групи серед військовослужбовців.
Статус УБД, який не всі вважають справедливим
У дослідженні зазначається, що нині статус учасника бойових дій часто сприймається як формальність. Частина військових вважає несправедливим, що однакові соціальні гарантії отримують як бійці, які місяцями перебувають на передовій, так і ті, хто виконував бойові завдання значно коротший час.
Експерти звертають увагу на досвід Ізраїлю, де існує кілька категорій статусів залежно від умов проходження служби та рівня ризику. В Україні пропонують також диференціювати підстави для отримання статусу УБД залежно від характеру виконуваних завдань.
Військові витрачають власні гроші на службу
Однією з головних проблем дослідники називають систему грошового забезпечення.
Попри зміни, запроваджені постановою Кабінету Міністрів №768 у червні 2026 року, військові наголошують, що нинішні виплати не враховують реальних ризиків. Зокрема, через широке застосування дронів і керованих авіабомб небезпечна зона давно виходить далеко за межі офіційної лінії бойових дій.
Крім того, значну частину зарплати військовослужбовці витрачають на потреби підрозділів — ремонт автомобілів, пальне, безпілотники, засоби радіоелектронної боротьби та інше обладнання.
У дослідженні рекомендують централізовано забезпечувати такі потреби коштом держави, щоб військові не фінансували службу зі своєї кишені.
Медична допомога залежить від обставин
Окремий блок дослідження присвячений здоров’ю військових. Автори зазначають, що система переважно реагує вже на встановлені захворювання, тоді як профілактиці приділяється недостатньо уваги. Направлення на лікування або військово-лікарську комісію часто залежить від рішення командування чи начальника медичної служби.
Також військові повідомляють про труднощі з доступом до вузькопрофільних лікарів, особливо у прифронтових регіонах, та нестачу психологічної допомоги.
Експерти пропонують запровадити регулярні медичні обстеження для учасників бойових дій, покращити взаємодію між військовою та цивільною медициною і забезпечити доступ до психологічної підтримки під час служби.
Родини живуть у постійній невизначеності
Ще одним викликом автори називають тривалу розлуку військових із сім’ями та відсутність чітких строків служби. У дослідженні зазначається, що саме невизначеність найбільше впливає як на самих військових, так і на їхніх близьких. Водночас міжнародний досвід показує, що підтримка сімей є важливою складовою збереження боєздатності армії.
Серед рекомендацій — офіційно закріпити підтримку сімей військовослужбовців як один із пріоритетів кадрової політики та вдосконалити систему відстрочок після проходження служби.
Кар’єра та нагороди
Учасники дослідження також звернули увагу на непрозорість кар’єрного просування та системи державних нагород. Частина військових вважає, що призначення на посади часто залежать від особистих відносин із командуванням, а не від бойового досвіду. Також вони повідомляють про затримки або відмови у нагородженні без зрозумілих причин.
Експерти рекомендують зробити систему присвоєння нагород прозорішою та надати військовим із бойовим досвідом пріоритет під час призначення на посади.
На думку авторів дослідження, для збереження досвідчених військових недостатньо лише підвищувати виплати чи запроваджувати нові пільги. Необхідна комплексна реформа, яка одночасно враховуватиме питання статусу, грошового забезпечення, медичної допомоги, підтримки родин і кар’єрного розвитку.
Благодійний фонд TYTANOVI продовжує збір коштів на проведення остеоінтеграції для ветеранів війни зі складними ампутаціями. Щоб не відкладати лікування, частину операцій лікарі вже виконали в борг.
Про це розповіла керівниця арт-центру TYTANOVI Леся Наконечна.
За її словами, 21 та 22 серпня у Празі та Варшаві відбудеться благодійний фестиваль Pulse of Nation, присвячений 35-й річниці Незалежності України. Захід має не лише культурну, а й благодійну мету — зібрати 15 мільйонів гривень на закупівлю титанових імплантів для українських ветеранів, які втратили кінцівки.
Наконечна пояснила, що остеоінтеграція необхідна пацієнтам із дуже високими ампутаціями. У таких випадках класичне протезування часто неможливе через відсутність достатньої частини кінцівки для встановлення звичайного протеза. Для багатьох людей саме остеоінтеграція стає єдиним шансом знову самостійно ходити.
«У нашому центрі є пацієнти, які щодня запитують, коли їх уже зможуть протезувати. Вони бачать, як інші хлопці вчаться ходити на протезах, але через складні ампутації поки що не мають такої можливості», — зазначила вона.
Попри те, що необхідний збір ще не завершено, медики вже провели дві серії операцій на базі Черкаської обласної лікарні. У квітні виконали шість втручань, а у травні — ще вісім. За словами Лесі Наконечної, ці операції провели фактично в борг.
«Ми робили ці операції в борг, тому що досі не можемо закрити збір у 15 мільйонів гривень, але пацієнти не можуть чекати», — сказала вона.
Наразі вдалося зібрати близько 12 мільйонів гривень. Для завершення збору необхідно ще три мільйони. У TYTANOVI наголошують, що сучасне протезування змінює не лише фізичний стан людини, а й її психологічний стан. Як приклад Леся Наконечна навела історію ветерана з подвійною ампутацією рук. Спочатку чоловік майже ні з ким не спілкувався, однак після того, як почав користуватися навчальними протезами та зміг самостійно їсти, його стан помітно змінився — він став більше усміхатися та повернувся до спілкування з іншими.
До збору долучиться і фестиваль Pulse of Nation, на сцені якого виступлять українські артисти, зокрема Артем Пивоваров, DOROFEEVA, Jerry Heil, DREVO, Христина Соловій, POSITIFF, SadSvit та інші. Частина виконавців уже відвідувала пацієнтів центру TYTANOVI та особисто спілкувалася з ветеранами.
Організатори нагадують, що підтримати збір може кожен охочий. Також серед благодійників, які зроблять внесок від 300 гривень, розіграють електромобіль ZEEKR MIX.
25–26 липня на Вінниччині відбудеться Veteran Fest — масштабний фестиваль, який об’єднає ветеранів, військовослужбовців та їхні родини. Захід проходитиме поблизу села Микулинці Якушинецької громади.
Про це повідомили у Вінницькій міській раді.
Організатори очікують близько 700 учасників. Для них облаштують наметове містечко, фудкорти, зони відпочинку, а також локації для спортивних, освітніх і сімейних активностей. Проживання, харчування та участь у програмі будуть безкоштовними.
Голова «Ветеранського корпусу Вінниччини» та ветеран Владислав Баліцький зазначив, що цього року Veteran Fest стане одним із найбільших ветеранських фестивалів в Україні. За його словами, зараз триває облаштування території, встановлення необхідної інфраструктури, систем електроживлення та охолодження, щоб забезпечити комфорт для всіх гостей.
У перший день фестивалю, 25 липня, на учасників чекатиме насичена програма. Вони зможуть спробувати себе у стрільбі з лука, адаптивному волейболі, страйкбольному тирі та середньовічних лицарських боях. Також працюватимуть локації із сучасними безпілотниками та наземними роботизованими системами. До проведення заходу долучиться 60-та окрема механізована бригада. Військові проведуть демонстрації та навчання з використання безпілотників і наземних роботизованих комплексів.
Окрім цього, працюватиме автобус KILLHOUSE, де всі охочі зможуть перевірити свої навички в умовах, максимально наближених до реальних. Для дітей організують окремі ігрові зони, батути та розважальні майданчики. Також на території фестивалю облаштують спеціальну зону для самостійного приготування їжі.
Організатори забезпечать учасників продуктами та всім необхідним інвентарем. Увечері відбудеться спільне дозвілля біля великого багаття з живою музикою та неформальним спілкуванням. 26 липня після сніданку учасники зберуться на завершальну зустріч, після чого розпочнеться виїзд із фестивалю.
Для участі у Veteran Fest необхідно попередньо зареєструватися через онлайн-форму, яку опублікували організатори.
