Доказом того, що російські окупаційні війська прийшли на нашу землю не для того. Що «захищати своїх», а щоб вбивати, руйнувати та нищити, є те, що окупанти та їхні посіпаки відкривають вогонь навіть по оселям мирних мешканців Донбасу не розбираючись де росіяни, «хахли», чи «бандерівські укропи».
Неодноразово представниками української сторони СЦКК були зафіксовані обстріли населених пунктів Новолуганське, Бахмутського району Донецької області. Ці прифронтові населені пункти досить часто стають мішенню для бойовиків гібридних збройних формувань РФ, навіть попри те, що вони добре знають, що в них живуть мирні люди, які «усталі от войни».
Як повідомляла раніше НОВА: новини ветернаів, 28 червня 2020 року близько 22.55 з боку збройні формування РФ із стрілецької зброї з напрямку Доломітного обстріляли мирне селище Новолуганське. Було зафіксовано, що внаслідок обстрілу куля залетіла у вікно балкону другого поверху одного з житлових будинків. В результаті події пошкоджений лише склопакет. На щастя, ніхто із мешканців оселі не постраждав.
Того ж дня, майже на годину раніше, ворог вже продемонстрував свою підлість та підступність. Знову зі стрілецької зброї, з того самого Доломітного у бік Новолуганського полетіли кулі, знову загрожуючи життю місцевих мешканців. Пізніше було зафіксовано, що внаслідок обстрілу кулею калібру 7,62 мм розбите скло вікна та пошкоджено меблі одного з будинків. Куля застрягла в меблях та була вилучена працівниками ДСНС України. Тільки дивом власниця будинку не постраждала.
А мешканці населеного пункту Північне, що біля Торецька Донецької області, нещодавно на собі відчули, що таке протитанковий ракетний комплекс. 28 червня, близько 11.10 з боку збройних формувань РФ розпочався обстріл із застосуванням протитанкового ракетного комплексу калібру 120 мм “Конкурс”. Одна з ракет потрапила на подвір’я одного з будинків, внаслідок чого були вибиті вхідні двері, скло у трьох вікнах житлового будинку та пару шибок господарської будівлі. Отримали зовнішні пошкодження і кілька сусідніх будинків.
На подвір’ї місцевий мешканець виявив мідний дріт керування боєприпасом, який висів на спорудах та деревах.
Осколки та залишки боєприпасу вилучені підрозділом ДСНС.
Третього липня, російські окупанти із 120 мм міномету обстріляли приватний сектор у населеному пункті Авдіївка. Одна із мін влучила у дачний будинок, що розташований у садовому кооперативі «Лісова казка». Після влучання будівля загорілася і полум’я перекинулося ще й на сусіднє помешкання. (НА ФОТО) Цього разу ніхто з мирних мешканців не постраждав.
Менше пощастило мешканці населеного пункту Зайцеве. 03 липня, під час обстрілу з 82-мм мінометів загинула місцева мешканка Бихова Олена Іванівна, 1940-го року народження.
Окупанти зовсім знахабніли. Вони щодня відверто і неприховано демонструють повне ігнорування Мінських домовленостей. Всі перелічені випадки свідчать лише про те, що російські війська, і озброєні та профінансовані ними найманці, прийшли на Донбас не захищати російськомовне населення, а тільки вбивати, грабувати і руйнувати. А життя якихось мирних мешканців, які, можливо, очікували на прихід «визволителів», для них взагалі нічого не вартує.
У Верховній Раді законопроектом № 3734 дозволили учням із окупованих російськими військами районів Донбасу, а також із населених пунктів, які знаходяться на лінії зіткнення вступати до вищих навчальних закладів України без складання ЗНО. Раніше така можливість у обмеженій формі була лише для кримчан.
Ініціював законопроект президент Володимир Зеленський. Він пояснив, що такий законопроект він вважає слушним з дуже простої причини: «Ми боремося за молодь на тих територіях, ми хочемо максимально заохочувати таких випускників переїжджати в Україну».
Ініціативу підтримали 310 із 368 народних депутатів, які були зареєстровані на момент голосування. З них 226 голосів дали «Слуги народу». Не підтримали цю ідею лише у фракції «Європейська солідарність» (результати голосування можна побачити на фото).
Михайло Забродський, генерал-лейтенант ЗСУ і екс-командувач 95-ї бригади і депутат від «Європейської солідарності» говорить, що сам факт існування такого проекту був відомий у фракції. Але те, що його несподівано включать у порядок денний позачергової сесії «ЄС» дізналася тільки сьогодні.
– Особисто я до цієї ініціативи з самого початку поставився негативно» – пояснює Забродський. – Позиція фракції полягала в тому, що закон необхідно доопрацювати. Увагу зосередили на двох моментах: соціальному і безпековому.
Генерал-лейтенант Забродський говорить:
– На сьогоднішній день діти з окупованих територій мають пакет пільг на вступ до вишів. Мова йде про ВНЗ, які були евакуйовані з непідконтрольної території ще у 2014 році. Цей законопроект пропонує безмежно розширити цей перелік і поширити його на всі вищі навчальні заклади в Україні. На сьогоднішній день, серед тих, хто боронить чи боронив Україну ніхто не може користуватися такими пільгами, окрім родичів загиблих у зоні АТО. Коротше кажучи тим, хто боронить Україну треба загинути, щоб їхні діти мали такі ж права, як і всі діти з непідконтрольних територій».
У цьому представники фракції, за словами Забродського, вбачають велику несправедливість передусім перед ветеранами. Він продовжує відповідь, описуючи інший бік справи:
«Я не просто так згадав про перелік вишів. До цього переліку де-юре включені заклади системи безпеки й оборони і правоохоронної системи. Питання: як і де потім буде застосовуватиме отримані знання випускник з окупованих територій?».
Тож фракція «ЄС», за словами пана Забродського, зібралася біля трибуни і вступила в суперечку зі спікером Дмитром Разумковим. При цьому, свої дії, говорить військовий, депутати мотивували тим, що цілий тиждень ні одна з фракцій не згадувала про дітей з окупованих територій, а тут раптом через календарні строки вирішила голосувати за основу і в цілому, не опрацювавши матеріал якісно.
«Окремі представники монобільшості застосовували фізичні можливості, аби продовжити роботу, але дякуючи Богу, далі штовханини нічого не пішло. І мені дали виступити», – зазначив депутат.
Забродський зазначає, що мова не йшла про повноцінне блокування трибуни. Фракція «ЄС» просто просила надати їй слово, щоб коротко пояснити свою позицію, а спікер був проти.
«НОВА: новини ветеранів» передало депутатові позицію військових – справа в тому, що спільнота ветеранів АТО вважає що на Донбасі та Луганську громадянство Росії масово надають місцевим мешканцям. За даними ветеранів значна кількість випускників тамтешніх вишів уже мають російське громадянство. Крім того, під час навчання учнів окупованих територій змушують брати участь у дитячо-юнацьких мілітаристських формуваннях, де дітям прищеплюють ненависть до України і всього українського. Тож неприпустимим є надання їм будь-яких пільг.
Депутат Забродський підтримав у цьому ветеранів і додав, що цю позицію розділяють безліч ветеранських організацій. Проте він радить не зупиняти боротьбу:
«Арсенал парламентських методів ще не вичерпано, може бути внесена постанова, якою можна заблокувати цю постанову. Враховуючи те, що він готувався поспіхом, він містить ряд суперечливих положень, зокрема те, що закон не потребує додаткових витрат з держбюджету. Це вже фактично внутрішньополітична афера, адже цей пункт перешкоджає всій подальшій реалізації положень цього закону.»
Також пан Забродський пообіцяв вчасно інформувати патріотичну громадськість та ветеранів про подібні «сумнівні» ініціативи парламентської більшості.
НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС
Маєте дітей і не знаєте, чим їх зайняти? Завітайте до ветеранської Майстерні RozvytokVB2
Саме шість років тому, в липні 2014-го, Вадим Бойко в складі одного з добровольчих батальйонів вирушив захищати Україну. Чоловік на той момент вже звільнився із силових структур і планував відкрити власну справу. Проте військові дії, що розгорталися в державі, спонукали взяти до рук зброю й пригадати офіцерські навички. Остаточно став цивільним захисник навесні цього року. І буквально на наступний день після повернення додому почав майструвати дитячі іграшки.
СИМПАТИЧНІ БІЗІБОРДИ І ФЛІПЧАРТИ
– Задум створити майстерню мав уже давно, – розповів кореспонденту АрміяInform Вадим. – Ще до початку війни відкладав на це кошти. Тож коли звільнився, майже одразу запустив із двома друзями виробництво. Добре, що було вже приміщення й потрібне обладнання, бо почали працювати практично посеред карантинних обмежень. Але це не зупинило.
Датою створення Майстерні RozvytokVB2 Вадим Бойко називає 14 травня цього року. Тоді відкрили сторінку спільноти в Фейсбуці, на якій з’явилися фото перших виробів, – бізібордів і фліпчартів.
– Мабуть, основною мотивацію створювати саме дитячі іграшки стали мої троє дітей. Хоча спочатку планували виготовляти іншу продукцію. Але якось дружина показала: «Дивися, які гарні дошки». Я якраз купив тоді фрезер із ЧП керуванням і вирішив спробувати навчитися вирізати якісь прості вироби. Тож виготовили з товаришами пробні екземпляри бізібордів, вони вийшли дуже симпатичними, дітям сподобалося з ними бавитися. Запустили сторінку в мережі й почали шукати клієнтів.
Сьогодні асортимент Майстерні RozvytokVB2 складається із бізібордів та магнітно-маркерних дощок різних розмірів. Як розповідає Вадим, бізіборд – це міні навчальний центр, що являє собою дошку, складену з багатьох елементів, із якими можна здійснювати маніпуляції будь-якого характеру. Різноманітні замочки, шнурівки, годинники, спінери, геометричні фігурки тощо, що рухаються, розвивають моторику, сенсорне сприйняття, логіку й уяву малюка. За допомогою такої іграшки дитина набагато швидше вчитиметься і активно освоюватиме світ. А яскраві кольори та оригінальні форми іграшки привертають увагу дитини, що дає змогу відірвати її від електронних гаджетів.
ВЕТЕРАН – НЕ ПРОФЕСІЯ, ПОТРІБНО РОЗВИВАТИСЯ ТА СТАВАТИ НА НОГИ
– Наші бізіборди, залежно від наповнення, призначені для дітей від 1 року до молодшого шкільного віку. Виріб виготовлений із натуральних матеріалів та високоякісної фарби. У комплект додаємо і фліпчарт – дошку, по якій можна малювати, витирати, вивчати письмо, на неї кріплять магніти. Є бізіборди з сюрпризами, коли деякі елементи (наприклад, місяць, зорі, сонечко) зроблені з матеріалу, який світиться вночі. Робимо дошки і за розмірами замовника. Моделі вигадуємо самостійно, розробляючи їх на комп’ютері.
На виготовленні іграшок підприємець-ветеран зупинятися не збирається. Має плани розширювати виробництво. Вадим стверджує, що ветеран – це не професія, потрібно постійно розвиватися та ставати на ноги. Своїм прикладом чоловік хоче показати побратимам, що створити власну справу – це реально. Головне – чітко поставити мету і вкладати зусилля в її досягнення. Жодної гривні інвестицій Вадим Бойко не отримав. Проте перед запуском виробництва продумав стратегію розвитку, прослухав навчальні лекції з підприємницької діяльності на освітній онлайн-платформі Prometheus, написав безліч бізнес-планів. Нині Майстерня виходить на закордонні платформи eBay та Etsy та планує розширювати асортимент.
Плюс понад 250 кадетів – такий результат цьогорічної вступної кампанії в Державній гімназії-інтернаті з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус».
За словами командування навчального закладу, після того, як відбувся випуск 106-ти вихованців, протягом червня вся увага була прикута до роботи із сотнями вступників, які претендували на навчання в 7–10 класи.
– Конкурс становить від 2 до 4 абітурієнтів на одне місце кадета, – говорить начальник гімназії-інтернату генерал-майор Олексій Середа. – Традиційно найбільше було охочих навчатися в 10-му класі. Ми ретельно вивчили атестати кожного хлопця та дівчини, результати медичної комісії, прийняли іспит з фізичної підготовки, математики, української мови, провели психологічний відбір. У результаті, ми відібрали лише найкращих. До речі, вже другий рік поспіль харківськими кадетами стають дівчата.
Фото з архіву гімназії-інтерната «Кадетський корпус»
– Якщо торік погони одягли близько 30 юних патріоток, то цього літа ми збільшили цю цифру до понад 40 осіб. Серед них конкурс також був найвищим – чотири особи на одне місце в 10-му класі. Тож приємно, що цікаве армійське життя так подобається майбутнім берегиням України, – уточнив генерал-майор Олексій Середа.
Щодо цьогорічних випускників, то приблизно 70 з них обрали шлях офіцера та подали документи до військово-навчальних закладів. Так, популярними серед хлопців та дівчат у погонах є Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, Військово-юридичний інститут Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого та інші.
На даний час, з урахуванням нового поповнення, у кадетському корпусі навчаються близько 600 кадетів, з них – понад 70 дівчат. До Харкова всі вони прибули із 20 областей України та міста Києва. З вересня 2019 року тут функціонують 19 класів (взводів), що поділяються на 6 рот.
03 липня гібридні окупаційні російські збройні формування 20 разів порушили режим припинення вогню, – повідомляє прес-центр ООС.
В районі відповідальності оперативно-тактичного угруповання “Північ”:
– поблизу Новотошківського російські окупанти застосувли озброєння, яке мало б бути відведеним від лінії бойового зіткнення дуже далеко: окрім 120мм мінометів та гранатометів, ворог застосував артилерійські системи 122-го калібру, випустивши по наших оборонцях 40 снарядів;
– на підступах до населених пунктів Південне, Залізне, Шуми, Оріхове та Хутір Вільний, окупанти та їх найманці вели вогонь по позиціям наших захисників із 120 мм мінометів;
– поблизу Попасної, Хутору Вільний, Оріхового і Катеринівки зафіксовано обстріли з гранатометів різних систем і стрілецького озброєння;
– на світанку рашистські збройні формування відкрили вогонь і по н.п. Зайцеве. Під час обстрілу з 82 мм мінометів загинула місцева мешканка Бихова Олена Іванівна, 1940-го року народження.
В районі відповідальності ОТУ “Схід”:
– досить гаряче було і біля Авдіївки, де ворог використав 120-ти та 82-ох мм міномети, гранатомети різних систем, великокаліберні кулемети. Під час обстрілу міста одна із мін зруйнувала дачний будинок, а від пожежі, яка виникла, загорівся ще й сусідський будинок.
– Факти обстрілів позицій Об’єднаних сил також зафіксовано неподалік н.п. Водяне, Кам’янка, Старогнатівка та Піски, де російські окупанти вели вогонь по оборонних рубежах українських захисників із гранатометів різних систем та великокаліберних кулеметів.
Від початку поточної доби збройні формування РФ тільки один раз порушили режим припинення вогню. Біля населеного пункту Катеринівка (р.в. ОТУ “Північ”) рашисти обстріляли позиції ЗСУ з гранатометів різних систем.
Загалом, від початку доби, противник випустив у бік наших позицій близько 300 мін і снарядів.
За минулу добу внаслідок ворожого обстрілу один український військовослужбовець отримав поранення. За поточну добу втрат серед українських захисників немає.
Для придушення вогневих засобів загарбників наші захисники змушені були застосовувати штатне озброєння. Відповідь була рішучою і адекватною, що змушувало ворога щоразу припиняти свою активність.
Ситуація в районі проведення операції Об’єднаних сил залишається контрольованою.
Тяжких кульових поранень зазнав 38-річний Олег.
– Солдат був буквально розстріляний снайпером, – розповів кореспонденту armyinform лікар Сергій Анатолійович. – Стріляли здалеку… прицільно. Він зазнав два кульових поранення. Одне ‒ в ліву руку, а інше ‒ у стегно в області тазостегнового суглоба. Велика крововтрата. Найважчий травматичний шок. Наші військові колеги надали бійцю допомогу й вчора вночі його авіаційним бортом доставлено в лікарню Мечникова, – повідомив Сергій Риженко.
За словами лікаря, попри важкі травми, нині загрози життю мужнього чоловіка немає.
– Ми сподіваємося, що в Олега все буде нормально. Найважчий період він пройшов. Ми хвилювалися, що крововтрата дасть великі ускладнення. Але наразі вдалося своєчасно провести всі необхідні заходи. Травматологи зроблять усе можливе, щоб рука була відновлена, тому що при надходженні були сумніви – залишати руку, або проводити ампутацію. Було прийнято рішення – кінцівку зберегти. Нині реаніматологи політравми роблять все можливе. Кращі лікарі-травматологи намагатимуться скласти ліву руку, яка була роздроблена на шматочки кулею снайпера. Думаю, що все вийде, проте в пацієнта попереду етапи відновлювальних операцій та реабілітація, – сказав головний лікар.
За уточненими даними розвідки, в останні дні червня, в районі населеного пункту Жолобок, що на тимчасово окупованій території Луганської області загинуло троє та зазнали поранень двоє «співробітників батальйону патрульної служби» так званого “МВС ЛНР”.
Інцидент відбувся в ході занять з бойової підготовки під час виконання «практичних вправ зі стрільби» по позиціях захисників України. Внаслідок дуже грубого порушення заходів безпеки під час експлуатації озброєння і військової техніки та слабку навченість особового складу розрахунок одного з мінометів калібру 82 мм здійснив подвійне заряджання, у наслідок чого відбувся розрив міномету та загибель і травмування бойовиків.
У Верховній Раді дозволили учням із окупованого Донбасу, а також із населених пунктів, які знаходяться на лінії зіткнення не складати ЗНО. Раніше така можливість у обмеженій формі була лише у кримчан. На цих умовах діти зможуть вступити в будь-який «вишів» України.
Ініціював законопроект президент Володимир Зеленський. Він пояснив, що такий законопроект він вважає слушним з дуже простої причини: «Ми боремося за молодь на тих територіях, ми хочемо максимально заохочувати таких випускників переїжджати в Україну».
«Вища освіта – кращий спосіб реінтеграції» – додав колишній заступник міністра освіти і науки Єгор Стадний.
Ініціативу підтримали 310 із 368 народних депутатів, які були зареєстровані на момент голосування. З них 226 голосів дали «Слуги народу».
Не підтримали цю ідею лише у фракції «Європейська солідарність». При цьому, проти проголосував лише сам екс-президент Петро Порошенко, інші члени фракції або не голосували, або утрималися.
Противники законопроекту зазначали, що вони вважають: разом з проукраїнськими вступниками за державний кошт і з особливими правами до українських вишів приїдуть і проросійськи налаштовані студенти.
У Верховній Раді навіть сталася перепалка між “Європейської солідарністю” і спікером парламенту Дмитром Разумковим. Депутати «ЄС» вважали, що закон треба відправити на доопрацювання. У відповідь на це їх опоненти зазначали, що у такому разі, цього року вступники вже не зможуть скористатися пропозиціями, які він надає.
Уже майже рік у авіаційній бригаді тактичної авіації повітряного командування «Центр», що на Полтавщині, служить молоде подружжя лейтенантів Назара та Вікторії Куксових.
Він – командир радіовзводу, вона – начальник підрозділу радіотехнічної системи ближньої навігації. Обидвоє – минулорічні випускники Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба. Та попри невеликий термін офіцерської служби, за словами командування частини, вони достатньо упевнено оволодівають секретами професії. А умінням налагодити сімейний побут і створити вдома атмосферу затишку та гармонії молодята без перебільшення дають фору й досвідченим подружнім парам гарнізону.
Навіть з першого погляду вони просто не можуть не викликати до себе почуття щирої симпатії й захоплення. Портрет подружжя органічно доповнює комунікабельність і щирість у спілкуванні, непоказна закоханість один до одного, до професії й улюбленого хобі, що стало частиною життя, – спорту.
СИЛА КОХАННЯ ПРЯМО ПРОПОРЦІЙНА ПРИСТРАСТІ ДО МАРАФОНСЬКОГО БІГУ
Як не дивно, але для мене першим пазлом сімейного портрета Куксових став спогад Вікторії про найнезабутнішу сторінку їхнього життя – весілля.
– Це було неперевершено, – згадує дівчина. Та казкова атмосфера свята, пісні, музика, поздоровлення, жарти, коло близьких друзів і рідних стали для нас справжнім джерелом позитиву й енергетики. Таке запам’ятовується на усе життя.
Але незвичним для молодят видався саме наступний день. Адже вони, згідно з попередньо поданої заявки, обоє взяли участь у щорічному напівмарафоні, що відбувся 24 березня 2019 року в Харкові.
– Не часто побачиш серед забігу спортсменку з весільною зачіскою, у яскравому макіяжі та з партнером, який за певних причин відпочив перед забігом ледь більше двох годин, – жартома продовжує Вікторія. – Ще й після вишуканого смачного застілля, а особливо весільного торту.
Однак ми були заряджені лише на перемогу і гідно пройшли це випробування. Недарма відзнака за участь у цьому забігу є однією з окрас сімейної колекції спортивних досягнень.
ІЗ КОНТРАКТНИКІВ – У КУРСАНТИ
Так, саме спорт став однією з головних причин, що наблизив тоді ще курсантів-кожедубівців Назара та Вікторію один до одного. Наблизив, відкрив і перевірив на витривалість їхні серця і почуття.
– Хоча ми вчились на одному факультеті, наші відносини перші два роки носили суто товариський характер, – розповідає Назар. – На курсі ми – старші за віком: у мене за плечима була строкова й контрактна служба, Вікторія теж вступила до університету з лав контрактників. Серед спільних тем спілкування, окрім спорту, нас, мабуть, незримо поєднали спогади про Крим, де до 2014 року ми проходили військову службу в частинах Повітряних Сил. (Тут Назар витримав невелику паузу, його очі сповнились сумом та жалем, а Вікторія, наче спіймавши хвилю чоловіка, міцно стиснула руку коханого. – Авт.).
Потім – подальша служба на «материку», вступ до військового вишу, аж ніяк не буденне курсантське життя, адже, окрім навчання, тричі на тиждень Віка та Назар у посиленому режимі «шліфували» марафонську майстерність.
ОДИН МОТИВАТОР НА ДВОХ
– Уже на третій рік нашого знайомства я почала розуміти, що Назар не просто мій одногрупник і товариш по службі, – ділиться спогадами Вікторія. – Підготовка та участь у змаганнях дедалі більше відкривали нові й нові сторінки наших характерів, поглядів на життя, вподобань. Ми визначили для себе високу планку досягнень, яка полягала не тільки в отриманні офіцерського звання і можливості кар’єрного зросту. Для нас марафонський біг став тим мотиватором, який не дозволяє дати слабину і пливти за течією в будь-яких життєвих обставинах. Тому і вирішили бути завжди разом: і в службі, і в спорті, – додала Вікторія.
КОЖЕН ДЕНЬ СЛУЖБИ – ТАКИЙ ОДНАКОВИЙ І ТАКИЙ НЕСХОЖИЙ НА ІНШИЙ
За лаштунками нашого спілкування я зрозумів: для Назара і Вікторії їхній медовий місяць триває і нині. І не тільки з огляду на взаємні почуття. Суворі умови служби, щільний графік льотних змін у авіаційні бригаді, несення бойового чергування певним чином накладають відбиток на їхній сімейний побут. Молодята винаймають житло неподалік місця служби. Але незмінними залишаються їхня впевненість один в одному й бажання якнайдовше відкривати книгу кохання усе з нової та нової сторінки.
– У цьому немає нічого дивного, – зауважує Назар. Часто буває так, що ми бачимось лише короткі хвилини на аеродромі або під час обідньої перерви. Іноді жартуємо, що коли опиняємось водночас вдома, це схоже на побачення, тим більше, коли є привід здивувати один одного приємним сюрпризом. Зокрема, я удосконалюю кухарські здібності, Вікторія у вільний час зі смаком облаштовує наше помешкання. Приміром, коли робили ремонт квартири, вона, знаючи про мою закоханість в авіацію, придбала шпалери саме відповідної тематики. Не забуваємо і про тренування та участь у змаганнях. І приємно, що це знаходить повну підтримку з боку командування частини.
ВІКТОРІЯ – ПЕРЕМОЖНИЦЯ СТЕРЕОТИПІВ
– Кому тепер легко? – запитанням на запитання про складність служби відповідає Вікторія. – Тут справа не в тому, що ти чекаєш від служби, а що ти можеш дати від себе. Справжній командир не той, хто лише наказує, а той, хто вміє організувати підлеглих і взяти відповідальність за точне й якісне виконання поставлених завдань. Ти в підрозділі, як на долоні, й авторитет залежить лише від тебе.
До слова, лейтенант Вікторія Куксова стала однією з небагатьох жінок-військовослужбовців частини, які командують підрозділами забезпечення. І саме завдяки наполегливості, терпінню, високому рівню фахової підготовки та вимогливості вона зуміла зламати стереотипи деяких колег щодо місця жіночої статі у війську.
І ДОСВІД – СИН ВАЖКИХ ПОМИЛОК, І ГЕНІЙ – ПАРАДОКСІВ ДРУГ
Улітку 2019 року вони стояли в урочистому строю випускників Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба і з хвилюванням споглядали, як троє їхніх товаришів освідчувались у коханні обраним дівчатам під оплески і теплі посмішки багатотисячного люду. Квіти, вітання командирів та подарункові сертифікати новоствореним молодим сім’ям від очільника оборонного відомства, щасливі обличчя молодят у ті хвилини викликали незабутню гаму почуттів у Вікторії й Назара. У подружжя Куксових перед ними була перевага – хоч і невеликий, але реальний сімейний досвід. Той сталий фундамент, на якому будується міцна та надійна сімейна фортеця.
Беззаперечно, ніхто не застрахований від помилок і негараздів. Сірі хмари непорозумінь та блискавки емоцій не оминають жодну сім’ю. Але от у чому в цьому випадку пушкінський вислів про парадокс геніальності має сенс – Назар і Вікторія живуть сьогодні днем завтрашнім, спираючись на досвід вчорашнього. З однаковим задоволенням та надією йдуть на службу, і з однаковим натхненням та бажанням поспішають після неї до свого поки тимчасового, але такого бажаного й рідного сімейного вогнища.
Фото з сімейного архіву Назара та Вікторії Куксових
Відновлення будівництва корветів проєкту 58250 в Україні розпочнеться не раніше 2022 року. Таку думку висловив глава парламентської фракції «Слуга народу» Давид Арахамія, перебуваючи в Миколаєві. Про це повідомляє АрміяInform із посиланням на видання НікВєсті.
23 червня 2020 року на презентації штабу “Слуги Народу” в Миколаєві, глава парламентської фракції «Слуга народу» Давид Арахамія заявив, що вважає, що відновлення будівництва корветів проєкту 58250 в Україні почнеться не раніше 2022 року.
«У державному оборонному замовленні вже досить багато грошей виділено на ремонт кораблів. У нашої країни в системі ризиків загроза з моря є основною. Цикл будівництва корвета досить довгий. Потрібно 3-4 роки, і це тільки перший корвет зійде зі стапелів. Зараз прийнято рішення всі гроші і ресурси спрямувати на закупівлю готових кораблів і ремонт того флоту, який є. Я вважаю, що це найправильніший варіант, так як за найближчі два роки потрібно максимально наростити флот. За долю корвета можу сказати, що найближчі два роки, я думаю, що крім проєктних речей великого будівництва не буде.
У стратегії національної безпеки є морська компонента. У ній зазначено, що в Україні є стратегія по створенню так званого москітного флоту, тобто, малі патрульні катери, які патрулюють прибережну зону, а вже потім маємо перейти до будівництва кількох корветів. Будівництво корветів планувалося з 2030 року. Коли в Миколаїв приїжджав президент, то була домовленість наблизити цей процес, але точно не з 2020 року, зараз немає таких ресурсів. Уже готовий корпус корвета можна добудувати на потужностях заводу «Океан»,» – сказав він.
Нагадаємо, корвет проєкту 58250 (серія «Володимир Великий») — перспективний багатоцільовий бойовий корабель, розроблений миколаївським державним підприємством «Дослідно-проєктний центр кораблебудування» (ДП «ДПЦК») для потреб Військово-морських сил України. Розробка проєкту була завершена у 2008 році, а будівництво першого корабля почалося у травні 2011 року, спуск на воду спочатку планувався у 2012 році. З того часу строки завершення будівництва постійно і неодноразово переносилися. У 2017-му озвучено намір здати перший корабель у 2022 році. Тепер із вуст глави парламентської фракції «Слуга народу» Давида Арахамія прозвучало, що 2022 році розпочнеться черговий етап його будівництва.
Майбутній корабель має бути сумісним зі стандартами, що використовуються кораблями НАТО.
В ході розробки проєкту українські конструктори відвідали ключові центри військового кораблебудування в Західній Європі. Тому «проект 58250» став результатом узагальнення найкращих здобутків останніх років галузі. Реальне фінансування почалося тільки в другій половині 2007 р. Ескізний проєкт (в семи варіантах) був завершений на початку 2008 року.
До участі в проєкті було залучено 29 українських і більше 10 провідних європейських компаній. Корабель має бути оснащений на 60 % з обладнанням, виготовленим в Україні. Інше припадає на озброєння й технічні засоби, які планувалося придбати в кораблебудівників з Італії, Швейцарії, Франції, Німеччини, США, Данії й Нідерландів.
За результатами тендеру з вибору заводу-будівника, будівництво серії повинно було бути розгорнуте на «Чорноморському суднобудівному заводі», який належить групі компаній «Смарт». За часів СРСР на його верфях будували авіаносці. Але за часів Незалежності тут добудували лише один військовий корабель — корабель управління «Славутич» проєкту 1288-4. В 2006—2007 роках завод не побудував жодного судна. Втім, на той час технічні можливості заводу, за оцінками експертів, дозволяли виконати замовлення. В 2008—2009 роках були вкладені кошти в модернізацію виробництва, а інформація про будівництво військового корабля викликала неабияке піднесення серед працівників заводу.
28 квітня 2010 року на Чорноморському суднобудівному заводі почалися роботи з підготовки до будівництва корвету.
Фактично будівництво головного корабля розпочалося у травні 2010 року. 17 травня 2011 року на ЧСЗ Президент України В.Янукович взяв участь у церемонії закладки головного корабля серії «Володимир Великий» (заводський номер 01701). Після цього зайшла мова про відмову від західних на користь російських зразків. 09 березня 2011 року Кабінет міністрів України затвердив Концепцію Державної цільової оборонної програми будівництва кораблів класу «корвет» за проєктом 58250, яка передбачала будівництво чотирьох кораблів до 2021 року
Всього було заплановано побудувати до 2026 року 10-12 кораблів проєкту 58250, в тому числі 4 повинні були увійти до складу українського флоту 2021 року. У вересні 2013 року в Україні розсекретили зовнішній вигляд корабля, було оприлюднено його макет.
В липні 2014 року фінансування програми було призупинене для економії бюджетних коштів, в зв’язку з російською збройною агресією, інтервенцією до Криму та початком Війни на сході України.
В січні 2016 року Сергій Гайдук заявив, що подальше зволікання з реалізацією державної програми з будівництва корвета може призвести до низки негативних наслідків, починаючи від руйнації національної системи кораблебудування, дискредитації країни, як надійного партнера перед іноземними постачальниками унікального обладнання, аж до втрати бойового потенціалу ВМС, наслідком чого буде панування ворожого флоту біля наших берегів, видобуток вуглеводної сировини в нашій виключній економічній зоні та інші виклики національним інтересам України на морі, а активізація робіт з будівництва нового корвета у 2016 р. дозволить вже до кінця 2018 р. отримати готовий корабель та створити умови для швидкого та гарантованого відновлення боєздатності ВМС України. Лише наявність нових корветів дозволить ВМС виконувати завдання за межами територіальних вод.
Але російська «п’ята колона» продовжила невпинно працювати на «знищеня проєкту». 03 липня 2018 року Господарський суд Миколаївської області визнав банкрутом Публічне акціонерне товариство «Чорноморський суднобудівний завод». Впродовж 2017 року керівництво ЧСЗ намагалося боротися за підприємство і «корвет». Прес-служба Smart Maritime Group, до складу якої входить ЧСЗ, поширила заяву, що дане рішення суду є прямим наслідком деструктивної позиції прокуратури, яка привела до ліквідації головного підприємства військового кораблебудування України та збитків для державного бюджету. Також стверджувалося, що згідно процедури банкрутства побудований корпус корвету буде включений в ліквідаційну масу для подальшої реалізації.
Міністерства оборони України під час проведення виставки «Зброя та безпека – 2019» обговорили з турецькою стороною питання їх участі в програмі будівництва корвету. Окрім Туреччини в проєкті зацікавлені і США, які зі свого боку готові були надати пропозиції щодо комплектування корабля відповідними системами озброєння, живучості, двигунами тощо. Турецька сторона також висловила готовність побудувати головний корабель для України, а в перспективі – і корвети для власних збройних сил за цим проєктом.
Але… відновлення будівництва розпочнеться не раніше 2022 року. Таку думку озвучив глава парламентської фракції «Слуга народу» Давид Арахамія, перебуваючи в Миколаєві.
Те, що відбувається з будівництвом українського військового флоту дуже сильно перегукується із скандалом відносно втручання ДБР в роботу ППО України.
Німеччина надає Всесвітній організації охорони здоров’я на цей та наступний роки загалом 1 мільйон євро. Таким чином, сума, яку держава вклала в Донбас, збільшиться до 4,5 мільйонів євро.
Основна задача ВООЗ у регіоні, за словами німецького представництва: закуповувати і розподіляти життєво важливі медикаменти, вакцини для щеплень, а також витратні і лікувальні медичні матеріали для нужденних осіб, які через конфлікт взагалі не мають доступу до медичного забезпечення і можливості проходити лікування або ж мають його лише у дуже обмеженому обсязі.
Окрім цього в посольстві додали: «Заходи з допомоги, які реалізуються ВООЗ, дійдуть до людей по обидва боки лінії розмежування і включають в себе медичний супровід та лікування хворих з гострими і хронічними захворюваннями, пацієнтів з посттравматичними розладами, а також заходи з підготовки й підвищення кваліфікації медичного персоналу. Окрім того, спроможності українських лабораторій з моніторингу і діагностування інфекційних хвороб мають бути розширені».
На думку дипломатів останнє дуже важливо в умовах епідемії корона вірусу COVID-19.
Нагадаємо, що Одну з бригад оперативного командування «Захід» Сухопутних військ ЗСУ залучили до ліквідації наслідків повені на Чернівеччині.
Автомобілі Червоного Хреста прослідували через КПВВ «Новотроїцьке» за маршрутом Київ-Донецьк.
Про це повідомляє пресслужба Державної прикордонної служби України.
У них міжнародний комітет Червоного хреста направив 45 тонн будматеріалів та подрібнювачі кормів для жителів нині окупованих територій на Сході України.
Нагадаємо, що ДБР завдає удару по системі протиповітряної оборони країни – так вважають у Командуванні Повітряних Сил ЗС України. Підставою для такої заяви стали дії слідчих Державного бюро розслідувань у трьох зенітних ракетних бригадах, озброєних найпотужнішими комплексами С-300.
