“Часи такі, що навіть святій людині частіше потрібно пістолет, ніж молитва.”

Карл Густав Маннергейм

 З доводами опонента потрібно активно погоджуватися і бажано кивати головою для більшої переконливості, ще краще при цьому випромінювати очима світло незгасаючого захоплення, це дасть можливість тихо і непомітно зняти прихований пістолет із запобіжника, а в разі якщо опонент піде в глибини самозбагнення, то і добре прицілитися.

 

Вільні люди мають зброю. Раби – ні.

Як ви, напевно, зрозуміли у цій статті мова піде про пістолети, або правильніше сказати про «спецзасоби для відстрілу гумових куль». Так, ви все правильно зрозуміли, саме про «травмати» йтиметься мова.  А почнемо з не зовсім позитивного моменту. Ситуація обігу незаконної зброї, що склалася останнім часом в Україні досягла критичної відмітки. На руках українців близько 3 мільйонів незареєстрованих одиниць нарізної вогнепальної зброї! Недолугість влади просто вражає – весь легальний обіг регулюється 622-ю інструкцією МВС, яка була написана у далеких, сивоволосих 90-х роках, а закон «про зброю» так і  не написали…і це у 2020 році в умовах війни з «лаптєногими братьямі».

 

Конституція України гарантує нам право на захист власного життя, здоров’я, майна та життя інших людей у тому числі із застосуванням зброї самозахисту.  Але що ми маємо насправді сьогодні? 622 інструкцію і 263 статтю КК України. Так, громадяни України за певних умов можуть отримати дозвіл на мисливську нарізну та гладкоствольну зброю, але нас цікавить короткоствольна зброя для самозахисту. І тут починається саме цікаве. Законно в Україні, сьогодні,  можна отримати дозвіл на  ̶к̶о̶р̶о̶т̶к̶о̶с̶т̶в̶о̶л̶  спецзасіб для відстрілу гумових куль. Побігли оформлювати? Зачекайте – далі найцікавіше! Щоб отримати дозвіл на  ̶п̶і̶с̶т̶о̶л̶е̶т̶ спецзасіб для відстрілу гумових куль мало бути громадянином України, ви маєте входити до певної групи тих, хто має право володіти «гумострілом». А мають право на «спецсазіб» наступні: робітники суду,  робітники правоохоронних органів, особи, що беруть участь у кримінальному судовому діловодстві, журналісти, депутати України, члени громадських формувань охорони громадського порядку та державного кордону, військовослужбовці (крім строковиків), державні службовці. , а також їх родичі. Але реалії такі, що за гроші всілякі «збройові контори» швиденько зроблять з вас «журналіста» і видадуть дозвіл на купівлю «гумостріла». Гроші і корупція «допоможуть» отримати зброю навіть психічно-хворомуL  Ну ви зрозуміли, гроші вирішують все.

 

Одразу згадую персонажа Павла Верещагіна з кінокартини «Біле сонце пустелі»:  – Я мзду не беру – мне за державу обидно»…Мені також прикро, що відбувається в державі.  Всю процедуру отримання дозволу на різні типи зброї ми розглянемо у окремій статті, а зараз повернемося до головного героя статті – «травматичної» зброї. Щоб розібратися,  чи потрібен вам «спецзасіб» для самозахисту, пропоную розглянути, що таке «спецзасіб для відстрілу гумових куль», яке правове поле застосування і яка ефективність. Отже, погнали!

 

Що таке травматична зброя і як вона з’явилася на теренах України?

 

Явище травматичної зброї в Україні можна назвати унікальним. Коли у більшості розвинених країн, для самозахисту, короткоствольна нарізна зброя доступна громадянам і обіг її регулюється законом, в Україні можна розраховувати лише на зброю нелетальної дії і то, з купою обмежень у застосуванні.  

Одразу зазначимо, що такий термін, як «травматична зброя» в Українському законодавстві взагалі відсутній. Травматичну зброю і боєприпаси до неї банально віднесли до окремої категорії ще 4 серпня 1997 року і визначили, як «спецзасіб для відстрілу гумових куль нелетальної дії» . Спочатку такі зразки мали виготовлятися лише для службового використання окремих категорій співробітників тогочасної міліції. Так у 1998 році спеціалізоване підприємство «Шмайсер», на базі 9-ти міліметрового німецького газового пістолету EGP-790 створює перший український зразок травматичної зброї – пістолет АЕ-790G під набій 9 мм P.A. (9х22Т) нелетальної дії, який розроблено на базі гільзи набою .380 АСР. Дану модель запропонували МВС, але після випробувань  АЕ-790G не приймають на озброєння і пізніше цей зразок отримує сертифікацію, як цивільний зразок зброї самооборони.  З 13 червня 2000 року, згідно 379-му наказу МВС України, право на придбання і володіння травматичною зброєю отримали вищевказані категорії громадян. А вже з 18 жовтня 2012 року в Україні набув сили закон « Про охоронну діяльність»,  який дозволяє співробітникам охоронних фірм користуватися травматичною зброєю та спецзасобами.

Одразу зазначимо, що говоримо ми за цивільні зразки нелетальної зброї, так як існують спеціальні зразки для службового використання для певних підрозділів силових структур.

Отже, що таке спецзасіб нелетальної дії, у нашому випадку травматичний пістолет. У розвинутих країнах подібні пристрої називають  «less-lethal», що перекладається, як «менш смертельний» і вони мають рацію. Спецзасоби для відстрілу гумових куль можна розділити на пістолети та револьвери. Принцип роботи, що у револьверів, що у пістолетів аналогічний бойовими зразками.

Більш детально ми розберемо цікаві зразки, що доступні в Україні у 2-й частині нашої статті.  

 

А тепер розглянемо «практичну частину». Яка ефективність і особливості застосування.

Які ж плюси травматичної зброї?

По-перше: травматична зброя в Україні доступна.

По-друге: спецзасіб для відстрілу гумових куль можна приховано носити і він може зупинити супостата (не завжди) навіть інколи просто своїм виглядом.

По-третє: з «гумострілом» можна проводити повноцінні тренування з вогневої і тактичної підготовки. 

По-четверте: з «гумострілом» можна вправлятися у стрільбі в парку по бляшанках навіть у «не зовсім тверезому стані» (але краще цього не робити)

 

 Ну а тепер мінуси.

Перший мінус стосується правових аспектів застосування, про які поговоримо нижче.

Другий мінус: слабка зупиняюча дія (якщо діяти у рамках закону).

Третій мінус: висока ціна на травматичні зразки, особливо якщо порівняти в вогнепальною короткоствольною зброєю у країнах, де вона дозволена законом.

Четвертий мінус: постійний контроль потужності набоїв з боку МВС, що негативно впливає на зупиняючій дії. Доводиться постійно шукати альтернативні варіанти.

П’ятий мінус : хибне відчуття того, що «гумостріл» не смертельний і у той самий час стовідсоткова надія на його ефективність. Тобто, коли потрібно просто зупинити злочинця, постріл зі спецзасобу може стати фатальним для правопорушника і навпаки, коли потрібно терміново зупинити нападника постріли пластизолевими кулями взагалі не ефективні.  Але на сьогодні, нажаль, це єдиний варіант короткоствольної зброї в Україні. Як сказав мій товариш, АТОвець, діючий військовослужбовець  Національної гвардії Іван «Ант»: «Знаєш, я б з радістю придбав Глок 17 і не грався з цим непередбачуваним гумострілом. І взагалі, ці травматичні пістолети щось на кшталт гумових жінок…але ж ти розумієш, що на безриб’ї і рак щука…» Я вважаю, що Іван чітко зазначив стан речей.

Отже, переходимо до правових аспектів використання спецзасобів для відстрілу гумових куль. Як я згадував вище, у зв’язку з відсутністю «закону про зброю» існує грандіозна прогалина у правилах використання спецзасобів.  

Всі наслідки застосування травматичної зброї регламентуються 36-ю статтею кримінального кодексу України.  Для застосування травматичної зброї визначаються ділянки на тілі людини куди можна стріляти, а куди ні. На малюнку зображені ці зони.

 

Можна зробити висновки, що під час ситуації, що загрожує життю потрібно з холодною головою чітко слідувати інструкції і не стріляти у ділянки шиї, паху та голови. А це зробити,  я вам скажу, не так і просто, особливо у стресовій ситуації. 

Майте на увазі, що у деяких документах ви зможете знайти такі дозволені ділянки тіла, як спина та сідниці, але тут феміда зіграє не на вашу користь, тому що буде доведено, що нападник тікав і ви автоматично перейшли у категорію злочинця. Тобто, законно, під час «замісу»,  стріляти у передню частину.  Ще цікавіше в мінімальною дистанцією. Вона регламентується не менше 4 метрів, але можуть бути виключення, які вказано на набоях, які ви купуєте. Зверніть на це увагу! Як на мене, то це повна маячня…Людина має бігати з рулеткою і відміряти дистанцію?! Типовий приклад відсутності «закону про зброю» і нормальної інструкції…Так, відома фраза «краще на лаві у суді, ніж на холодному столі у морзі» завжди актуальна, але тоді, коли на 100% працюють закони і права громадян, а також у країні працюють  незаангажовані  суди. У нас поки, як показує практика, все навпаки. Для більш детального вивчення правових аспектів застосування «травмата» можете перейти за цим посиланням і дізнатися більше: https://www.tax.agtl.com.ua/pravyla-zastosuvannya-travmatychnoyi-zbroyi-i-vidpovidalnist

 

А який спецзасіб вибрати краще?  Чи пістолет чи револьвер?  Які існують зразки в Україні травматичної зброї і які набої краще  ми розглянемо у наступній статті «Короткоствольна травматична зброя в Україні».

Тож тримаємо порох сухим і все буде Україна!

 

Навроцький Олександр, НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС

 

 

Історія львівського бронетанкового заводу налічує понад 70 років. За цей час підприємство налагодило випуск та ремонт десятків одиниць техніки, яка довго слугувала Радянському Союзу, а згодом і незалежній Україні. Однак, на відміну від Харківського тракторного заводу, де було налагоджено повний цикл виробництва танків Т-64 (основних танків української армії), західноукраїнський завод не мав аналогічного «флагмана». Тому львівські конструктори намагаються брати максимум з того, що дозволяли можливості – головним чином зі старої радянської техніки та безмежного досвіду конструкторів з її модернізації та вдосконалення.

Одним із головних напрямків роботи ЛБТЗ було виробництво допоміжної техніки подвійного призначення – тягачів, буксирів, вантажівок на базі військових зразків. Серед найбільш «вдалих» виробів – пожежний танк ГПМ-55 на базі радянського танка Т-55. Рішення львівських конструкторів обладнати пожежний апарат на шасі бойової машини відтоді оцінили у багатьох країнах – аналогічні моделі, що з’являлися відтоді у різних країнах світу, були фактично втіленням цієї ж концепції. І ось у 2017 році львівські конструктори повторили цей досвід, але уже з іншим радянським танком – Т-72. Як відомо, на українських складах цих моделей залишається вдосталь. Однак, вона має кілька суттєвих недоліків. По-перше, повне обслуговування цих машин вимагає закупівель зі складів країни-агресора. По-друге, модель значно поступається за якістю повністю українським Т-64. З цих причин від масового використання «сімдесятдвійок» наша армія свого часу відмовилась.

Натомість, львівські конструктори вирішили розробити нову пожежну машину на базі Т-72. Роботи були завершені у 2017му році, і новий виріб отримав назву «Гусенична пожежна машина ГПМ-72». За заявкою виробника, апарат призначений для гасіння пожеж і проведення аварійно-рятувальних робіт в арсеналах, на складах і базах зберігання боєприпасів і вибухових речовин, нафтопродуктів. Інша назва машини – “пожежний танк”.

 

Конструкторські рішення тут були наступними. Місце танкової вежі зайняла пожежна надбудова. В ній знаходяться ємність для води на 10 тисяч літрів, ємність для піноутворювача на 1 тисячу літрів; насосна станція з можливістю подачі 4 тисячі літрів на хвилину  (одноступенева, відцентрова, нормального тиску, з автономним приводом на дизельному паливі), та інше спеціальне обладнання. Добре впізнаваний любителям військової техніки броньований корпус надійно захищає екіпаж (дві людини) від вогню, вибухів, осколків. Вікна кабіни можна закрити броне щитами та пересуватися за допомогою танкового перископа.

Серед головних особливостей надбудови – висувна шестиметрова щогла, на якій встановлений стаціонарний лафетний ствол, що забезпечує дальність подачі води на відстань до 70 м. Також на щоглі встановлена відеокамера і пристрій дистанційного керування.

 

Крім того, в передній частині “вежі” розташована додаткова установка для подачі води і піноутворювача. Технічно допустима повна маса ГПМ-72 – не більше 41 тони. Основний силовий агрегат має потужність у 780 кінських сил, запас палива на – 705 літрів. Максимальна швидкість “пожежного танка” – 40 кілометрів на годину.

Зі слів керівника виробництва заводу, частину складових до бронетехніки ЛБТЗ отримує зі складів зберігання МО України. Двигуни на підприємство прибувають із машинами. І якщо говорити про російський двигун до російського Т-72, то львів’яни налагодили цикл капремонту танкового двигуна до цього типу машин. Розповідає Михайло Олійник, інженер-конструктор львівського бронетанкового заводу:

“Від початку у нас була ідея зробити більш потужну машину ніж ті, що були раніше, на більш сучасній базі. Це дозволило б поставити цистерну кубів на 20, і насос великої потужності. В результаті ГПМ-72 видає 100 літрів а секунду”.

“Щодо світових аналогів, то, наприклад, у росіян є схожа розробка, але не на базі шасі, а з агрегатами Т-72. Вона важча і за усіма параметрами ГПМ-72 нічим їй не поступається. Інші розробки – це варіанти на базі танка Т-55, який ще давно освоїли”.

Окрім ефективної здатності, ГПМ-72 має також високі показники захисту екіпажу. Розповідає Орест Похмурський, водій ГПМ-72:

“Повний екіпаж танка – це 3 чоловіка, водій, оператор та командир. Щоб їм захиститися, в салоні є спеціальні апарати для дихання, також цей танк може обливати сам себе, якщо вогонь підходить дуже близько. Навіть якшо він іде по горящій поверхні, є облив гусениць, і вони не тріснуть… правда, він дуже обжерливий – 200 літрів солярки на 100 кілометрів, плюс насос… але ж тут питання життя і смерті, а не дороговизни”.

 

У сучасному світі подібні машини мають велику актуальність. Кількість пожеж щороку збільшується, в тому числі і в Україні (згадати хоча б травневі події поблизу Чорнобиля). Крім того, актуальною залишається проблематика безпеки та надійності військових арсеналів.

Цінова політика тут також приваблива – хоча комерційна таємниця не дозволяє озвучувати цифри контрактів. Утім, навіть з додатковою комплектацією вузлами, агрегатами і електронікою, що не виробляють українські підприємства, кінцева продукція значно дешевша, ніж у конкурентів з-за кордону. Фахівці львівського бронетанкового проводять, техобслуговування, ремонт, діагностику переобладнання та модернізацію не вдаючись до придбання комплектуючих виробництва РФ. Підприємство спирається на вітчизняних виробників і постачальників – зараз їх понад 10. Здебільшого це підприємства з Києва, Львова і Харкова.

Як повідомляло у минулому році ДП «Укроборонпром», ЛБТЗ буде виробляти і іншу техніку на базі Т-72. Окрім ГПМ-72 це буде бронемашина БРЕМ «Лев». Цей апарат також розробило львівське підприємство за власні кошти, а в минулому році він успішно пройшов відомчі випробування і був допущений до експлуатації в ЗСУ. Бронемашина на базі Т-72 призначена для евакуації та буксирування несправної гусеничної і колісної військової техніки в умовах бойових дій.

 

Андрій Артюх, НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС

 

Зазвичай, якщо в історії немає точної дати з документом про створення армії чи флоту, то урочистим днем вважається перше бойове хрещення. У Незалежній Україні вперше офіційно про Військово-Морські Сили (ВМС) заговорили ще 24 серпня 1991 року в постанові Верховної Ради “Про військові формування в Україні”. Вже невдовзі – 18 січня 1992 року – військовослужбовці 3-ї школи водолазів ЧФ першими прийняли Присягу на вірність народові України. 26 січня до них приєдналися і 17 бригада кораблів охорони водного району Кримської військово-морської бази. Однак жодна з цих подій не має відношення до встановлення сьогоднішнього офіційного свята.

Уперше День ВМС України був святково відзначений 01 серпня 1997 року. У цей день на колишніх кораблях Чорноморського флоту ВМФ СРСР, що перейшли до складу ВМС, було урочисто піднято військово-морські прапори України. Запровадили це свято на прохання Військової Ради Військово-Морських Сил на честь перших широкомасштабних навчань українського військового флоту, які відбулися в період з 30 липня до 01 серпня 1996 року. Тоді на виконання навчальних завдань в море вийшли 14 бойових кораблів і суден забезпечення ВМС України – фрегат “Гетьман Сагайдачний”, великий десантний корабель “Костянтин Ольшанський” з десантом морської піхоти на борту, корвети “Луцьк”, “Вінниця”, “Чернігів” та “Хмельницький”, ракетний катер “Каховка”, розвідувальний корабель “Сімферополь” та судна забезпечення. Всього в навчаннях взяло участь майже 2,5 тисяч військових моряків. Заключна фаза навчань відбулася 01 серпня в присутності і під керівництвом президента України – Верховного Головнокомандувача Збройних сил України Леоніда Кучми. Після завершення навчань було проведено парад кораблів ВМС на зовнішньому рейді Севастопольської бухти. Саме 01 серпня на фрегаті “Гетьман Сагайдачний” і був піднятий президентський штандарт під час перебування Леоніда Кучми на кораблі.

День ВМС 01 серпня щорічно відзначався у Військово-Морських Силах України до 2005 року. Однак така дата не влаштовувала військових моряків, адже святкування випадало на будні дні. Окрім того, вони відбувалося після святкових заходів Військово-морських сил РФ, чиї кораблі також базувалися у Севастополі. Тож президент Віктор Ющенко у 2006 році переніс це свято на першу неділю липня. Та вже у 2008 році скасував День Військово-Морських Сил, запровадивши День Флоту. Дату залишив ту ж – перша неділя липня.

Наступний президент – Віктор Янукович – теж вирішив внести зміни у дату святкування. Своїм указом у 2011 році він переніс святкування Дня флоту на останню неділю липня. Так українці почали відзначати свято разом з російськими військовими моряками.

Та вже в 2015 році президент Петро Порошенко видав указ про відзначення Дня Військово-Морських Сил у першу неділю липня. Так українські моряки знову почали відзначати це свято окремо від країни-агресора.

 

Колектив “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС” вітає військових моряків зі святом.

Ми бажаємо, всім міцного здоров’я, особистого щастя та щоб ніколи не виникала потреба у використанні ваших знань, умінь і навичок за межами військових полігонів.

 

04 липня збройні формування Російської Федерації 10 разів порушили режим припинення вогню, застосувавши при цьому заборонені Мінськими домовленостями артилерійські системи калібру 122 мм, 120-ти та 82-х мм міномети, а також гранатомети різних систем, великокаліберні кулемети, снайперську та стрілецьку зброю. Українські воїни негайно відреагували на усі можливі загрози з боку загарбників та змусили їх припинити свої агресивні дії.

У районі відповідальності оперативно-тактичного угруповання “Північ”:

 ворог тричі обстріляв опорні пункти українських захисників неподалік Новотошківського із артилерійських систем 122-го калібру, які давно мали б бути відведені від лінії бойового зіткнення, 120-ти та 82-х мм мінометів та автоматичних станкових гранатометів.

З мінометів різних калібрів російські окупанти неодноразово відкривали вогонь по позиціям ЗСУ поблизу Оріхового та Кримського. Біля цих населених пунктів та поруч н.п. Катеринівки агресор також активно використовував гранатомети різних систем, великокаліберні кулемети і стрілецьку зброю.

У районі відповідальності оперативно-тактичного угруповання “Північ” загарбники активізувалися по обіді. З гранатометів різних систем, кулеметів та стрілецької зброї окупанти здійснювали обстріли позицій Об’єднаних сил поблизу Павлополя і Гнутового. Біля Піщевика  ворог відкривав вогонь з великокаліберних кулеметів, стрілецької зброї. Тут же помічена робота снайперської групи.

Під час ворожого обстрілу біля Піщевика  один наш захисник отримав вогнепальне наскрізне кульове поранення. Пораненого доправили до лікувального закладу та надали належну медичну допомогу.

Від початку поточної доби окупаційні гібридні збройні формування РФ вже двічі порушили режим припинення вогню.

На світанку противник відкривав вогонь з 82-х мм мінометів та великокаліберних кулеметів на підступах до Павлополя. Поблизу Мар’їнки позиції українських захисників ворог обстріляв з гранатометів різних систем та великокаліберного кулемету.

Щоб подавити збройну активність окупантів наші захисники змушені були відкривати вогонь у відповідь після чого ворожі обстріли відразу припинилися.

За поточну добу втрат серед українських захисників немає.

Втрати ворога уточняються.

 

Ситуація в районі проведення операції Об’єднаних сил залишається контрольованою.

 

 

1 липня, льотчики в/ч 54804 заступили на бойове чергування по захисту повітряних рубежів Республіки Білорусь на багатоцільових винищувачах Су-30СМ.

Про це повідомляє видання Білорусі «Белта».

 

Церемонія проходила у Барановичах на 61-й винищувальній авіаційній базі ВПС Білорусі й військ ППО. Під час церемонії на військовій базі Білорусі був піднятий прапор Російської Федерації поруч з прапором Республіки Білорусь.

 

У заході взяли участь міністр оборони Білорусі генерал-майор Віктор Хренін, посол Росії в Білорусі Дмитро Мезенцев, керівництво Міноборони й командування Військово-повітряними силами та військами ППО Збройних Сил Республіки Білорусь.

 

Глава оборонного відомства відзначив значущість даної події. «Нині білоруська армія оснащена сучасними зразками озброєння, військовою та спеціальною технікою, в тому числі в рамках військово-технічного співробітництва з нашим головним стратегічним союзником – Російською Федерацією», – сказав під час виступу міністр оборони Білорусі генерал-майор Віктор Хренін.

 

Він висловив упевненість, що сучасна бойова техніка в надійних руках.

ДОВІДКА.

Міноборони Республіки Білорусь замовило у Росії 12 винищувачів Су-30СМ.

Перша партія винищувачів прибула до Білорусі 13 листопада 2019 року, друга партія літаків прибула 20 листопада 2019 року.

 

Су-30СМ – російський двомісний багатоцільовий винищувач.

Корабель спущено на воду 29 березня 1992 року. У червні того ж року уряд України ухвалив рішення добудувати корабель для Військово-Морських Сил України, формування яких щойно розпочалося. Йому було присвоєне ім’я «Гетьман Сагайдачний» на честь гетьмана реєстрового козацтва i Війська Запорізького Петра Кононовича Конашевича-Сагайдачного.

02 квітня 1993-го фрегат був включений до бойового складу ВМС України і вже 04 липня того ж року на флагмані Військово-Морських Сил України урочисто підняли український прапор. Саме з цієї дати розпочався бойовий шлях корабля, яка і вважається його офіційним днем народження.

У червні 1994 року корабель здійснив офіційний візит до Франції, прибувши до французького міста Руан на святкування 50-річчя висадки союзних військ у Нормандії «Армада свободи». Там він став одним із найпопулярніших кораблів, який відвідали понад 10 тисяч гостей. На зворотному шляху «Гетьман Сагайдачний» провів успішні навчання з французьким вертольотоносцем «Жанна Д’арк».

 

03 березня 1995-го фрегат вирушив у перший в новітній історії ВМС ЗС України похід в Індійський океан. Тоді він успішно здійснив плавання в непростих навігаційних умовах, пов’язаних із проходом вузини й інтенсивним судноплавством. Під час походу українські військові моряки пройшли Суецький канал і здійснили захід до Об’єднаних Арабських Еміратів в Абу-Дабі. Там відбувалася виставка озброєння «Айдекс-95», де свій перший крок до світового ринку торгівлі зброєю та військовою технікою зробила і Україна. Також під час переходу в Червоному морі екіпаж корабля успішно виконав курсове завдання К-1.

 

У 1996-му корабель виконав перший трансатлантичний похід на чолі загону кораблів ВМС України до США в порт Норфолк.

«Гетьман Сагайдачний» барв участь у різних міжнародних навчаннях, як-от: «Море-96», «Дуель-99», «Активні зусилля», PASSEX, «Сі Бриз».

 

Під час анексії Криму «Гетьман Сагайдачний» перебував в Аденській затоці, де виконував завдання у складі антипіратської операції НАТО «Океанський щит». 01 березня 2014 року капітан Роман П’ятницький відмовився виконувати злочинні накази російського окупаційного командування. Весь склад фрегата залишився вірним присязі та українському народові. А вже 06 березня 2014-го, попри туман, корабель, уникнувши зустрічі із групої російських кораблів «перехоплення», дістався Одеси.

Девіз «Гетьмана Сагайдачного» залишається незмінним – «Готові негайно!», що екіпаж вже неодноразово довів не словом, а ділом.

 

03 липня 2020 року, у Берліні відбулася зустріч радників лідерів “Нормандської четвірки”.

Російську Федерацію на зустрічі політичних радників глав держав “нормандської четвірки” (Німеччина, Росія, Україна і Франція) представляв заступник керівника адміністрації президента Дмитро Козак, який прибув у п’ятницю з робочою поїздкою до Берліна.

З української сторони впереговорах брали участь глава Офісу Президента України Андрій Єрмак та міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Олексій Резніков.

Російська Федерація очікувала від Києва чергових поступок. Про це повідомляє Der Spiegel з посиланням на неофіційний робочий документ російської делегації, передає УНН.

“На переговорах щодо конфлікту на сході України Москва наполягає на якнайшвидшій юридичній реорганізації окупованих сепаратистами районів в Донецьку і Луганську”, — повідомляє видання з посиланням на документ.

Відзначається, що російська сторона вимагає від Києва представити у Мінській контактній групі до 06 липня проект зміненої української Конституції щодо «особливого статусу Донбасу».

Також, Росія вимагає від України «активізації зусиль» щодо реалізації « формули Штайнмайера».

Видання зазначає, Україна повинна “без додаткових умов” до о6 липня скласти список утримуваних в певному форматі, звільнення яких вона вимагає від сепаратистів. У свою чергу, останні також представлять відповідний список ув’язнених.

Після завершення зустрічі куратор “українського напрямку” Кремля Дмитро Козак заявив, що не вдалось дійти прориву по переговорам. Про це він повідомив в п’ятницю журналістам в Берліні, передає УНН із посиланням на російське держінформагентство “ТАСС”.

— Сьогодні відбулась складна ґрунтовна розмова з усіх аспектів врегулювання конфлікту відповідно до мінських угод, — сказав заступника адміністрації Путіна. Він додав, що російській стороні «…знадобилось багато часу, щоб зрозуміти позицію України… Крім того, вдалося нарешті наблизитися, я б не сказав, що остаточно узгодити, (але) наблизитися до того, що повинен бути прийнятий комплекс додаткових заходів з припинення вогню», — зазначив заступника адміністрації президента РФ з “українського напрямку”.

На його думку, сторони наблизилися до того, щоб на найближчому засіданні ТКГ у Мінську були б прийняті конкретні комплекси додаткових заходів. “Остаточний фінальний документ ми домовилися, оскільки його не вдалося узгодити в деталях, доузгодити в телефонному режимі”, — сказав він.

Зазначається, що учасники зустрічі спробували визначити тимчасові рамки проведення наступного саміту.

“Про зустріч на рівні міністрів мови не було. Були спроби визначити конкретні дати зустрічі на вищому рівні”, — сказав Козак. “Але про це говорити поки дуже-дуже рано”, — додав він.

 

За матеріалами інформагенств.

За минулу добу в Україні на коронавірусну хворобу COVID-19 захворіли 914 осіб, з них 74 дітей та 63 медичних працівника. Про це заявив на брифінгу міністр охорони здоров’я Максим Степанов.

Було госпіталізовано 196 осіб. Зафіксовано 15 летальних випадків. При цьому одужало 597 пацієнтів.

За його словами, загалом за весь час пандемії в Україні захворіло 47 677, з них 3456 дітей, а також 6937 медичних працівників. При цьому загалом одужало 21 155 осіб та 1 227 осіб померло.

 

Станом на 4 липня не готові до послаблення карантину сім областей: Волинська, Донецька, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Чернігівська області та місто Київ через найбільший добовий приріст хворих на COVID-19.

Про це повідомляє Міністерство охорони здоров’я.

У Збройних силах України за минулу добу зафіксовано нових 11 випадків захворювання на COVID-19, а всього хворіє 170 осіб; одужало — 358 осіб, летальних випадків — 5, — йдеться в повідомленні командування Медичних сил Збройних Сил України.

Перша леді України Олена Зеленська вилікувалася від коронавірусу і була виписана з київської лікарні. “Вона почувається добре і щаслива знову бути з родиною. Подолавши COVID-19, Олена Зеленська все ж потребує продовження лікування від викликаної ним двосторонньої пневмонії і проходитиме його вдома”, – йдеться у повідомленні.

 

Про це в п’ятницю, 3 липня, повідомила пресслужба Офісу президента на сторінках у соціальних мережах.

 

12 червня Офіс президента України повідомив, що в Олени Зеленської діагностовано коронавірус. Тоді запевнили, що перша леді почувається добре й не має жодних симптомів хвороби.  А вже 16 червня О.Зеленську госпіталізували. У неї діагностували двобічну пневмонію.

Решта членів її сім’ї, разом із президентом Володимиром Зеленським та дітьми, також здали тести на CОVID-19. Вони показали негативний результат.

 

В Україні два лікарі, брати Іван та Олег Гайди, померли від коронавірусу з різницею у два тижні. Один із них керував військовим шпиталем у Львові, другий працював хірургом у Черкасах. Рідні підозрюють, що інфекцію медики підхопили на роботі. Дружини так не змогли з ними попрощатися, тому що теж заразилися COVID-19 і були госпіталізовані.

 

Шановні читачі.

Мийте та дезінфікуйте руки.

Дотримуйтесь соціальної дистанції.

Носіть захисні маски в людних місцях та транспорті.

Бережіть себе і оточуючих.

Не хворійте!

 

 

Президент України Володимир Зеленський висловив глибоке занепокоєння діями ДБР щодо втручання в діяльність Повітряних сил, що прямо впливають на виконання завдань з охорони повітряного простору держави. Він поставив завдання правоохоронним органам дати оцінку діям працівників Державного бюро розслідувань, які допустили «вилучення» життєво необхідних для нормального функціонування військової техніки приладів з військових частин Повітряних сил Збройних сил України, що поставило під загрозу бойову готовність частин протиповітряної оборони (ППО) України. Про це повідомляє Офіс Президента України.

Неузгодженість дій правоохоронців та військової контррозвідки призвели до підриву бойової готовності частин Протиповітряної оборони України, і оцінку їм мають дати правоохоронні органи 

Так прокоментував обшуки у військових частинах міністр оборони Андрій Таран під час “години запитань до уряду” у Верховній Раді в п’ятницю, 3 липня, – повідомляє “Новинарня”.

Керівництво територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, керівник слідчого підрозділу теруправління ДБР та слідчі, які причетні до вилучення військової техніки, в рамках розпочатого службового розслідування відсторонені від займаних посад. 

Також Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань окрім кримінального провадження за фактом перевищення влади або службових повноважень працівниками ДБР та СБУ під час вилучення військового майна (ч. 3 ст. 365 Кримінального кодексу України) розпочато кримінальне провадження за фактом можливої диверсії (ст. 113 Кримінального кодексу України).

Відповідне повідомлення розміщено на сайті ДБР.

На думку відомого блогера Матріна Бреста, озвученого у відео «Зачем ДБР изъяло клистроны из системы ПВО ЗСУ» керівництво ДБР банально «перестаралося», відшуковуючи компромат на екс-президента Петра Порошенка (чим саме ДБР і займається останній рік). Клістрони – це «расходніки», які час від часу потрібно замінювати. Їх виробляє лише одне підприємство, яке зараз знаходиться на території Російської Федерації. Після 2014 року керівництво України, використовуючи «ласих до грошей» російських чиновників, правдами і не правдами, часто за власні кошти, скуповувало такого роду «запчастини» на Росії. А раз немає на них «докУмента», то значить є підстава для відкриття ще однієї справи проти Порошенка.

Але цього разу «перестарались»…