За даними “Системи моніторингу поширення епідемії коронавірусу” апарату РНБО України, станом на дев’яту ранку 06 червня 2020 року в Україні зафіксовано 49 043 випадки коронавірусного захворювання COVID-19: нових – 543, одужало – 21 703 особи (+327 за добу), померло – 1 262 людей (+13 за добу), підозри на захворювання виявлено у 95 315 осіб (+680 за добу).
У світі від коронавірусної хвороби COVID-19 померли 533 780 осіб, одужали 6 161 729 людей. Загалом підтверджено 11 419 529 випадків захворювання. Читайте також Вчений припустив існування COVID-19 у “сплячому” режимі ще до спалаху в Ухані Про це свідчать дані інституту Джона Гопкінса. Лідером за кількістю хворих залишаються США – 2 888 585 випадків, в Бразилії зафіксовано 1 603 055 хворих, у Росії – 680 283, в Індії – 673 165, в Перу – 302 718.
Індія випередила Росію та вийшла на третє місце в світі за показниками поширення коронавірусу. У країні зафіксовано вже приблизно 700 тисяч випадків зараження. Лише за останню добу зареєстрували понад 23 тисячі нових випадків, повідомило в понеділок, 6 липня, міністерство охорони здоров’я Індії.
Уповноважена німецького Бундестагу з питань армії Єва Геґль хоче повернути строкову службу. Про це політик заявила в суботу в інтерв’ю Berliner Zeitung.
«Я вважаю величезною помилкою, що обов’язкову військову службу було скасовано. Ми маємо дуже критично проаналізувати це рішення… Я хочу інтенсивно обговорити це наступного року» – пояснила свій погляд політик.
На думку Геґль, це ускладнює поширення правого екстремізму серед військ. Саме цією темою цього разу була спровокована дискусія. Повідомлення про випадки правого екстремізму в лавах Бундесверу, зокрема в елітних підрозділах KSK (Eliteeinheit Kommando Spezialkräfte), з’явилися якраз напередодні. У бійців цього підрозділу в землі Саксонія було знайдено нелегальний склад зі зброєю.
Проте міністр оборони Німеччини Аннегрет Крамп-Карренбауер у відповідь на заяву Геґль відкинула ідею повернення до призову і того ж дня оголосила про «нову добровільну службу в Бундесвері».
Мова йде про програму “Твій рік для Німеччини”. Молоді люди, які обрали службу, повинні пройти півроку основного військового вишколу у своїх землях, а потім ще півроку залучатися до виконання певних обов’язків у якості резервістів.
Для посилення обороноздатності України в Азовське море відправлять американські катери типу Mark VI. Україна першою у світі отримає ці катери від Сполучених Штатів Америки.
Про це розповів командувач Військово-морських сил України Олексій Неїжпапа в інтерв’ю виданню “Думская”.
За словами Неїжпапи, цього року український флот поповниться 16 катерами типу Mark VI. Частину цих катерів відправлять в Азовське море.
“Штати їх планували тільки для себе і, крім як Україні, їх ще нікому навіть не пропонували – це сталося тому, що ми розробили стратегію і поставили цілі – як поетапно розвивати ВМС України”, – наголосив він.
Як зазначив командувач ВМС, на катери Mark VI можна встановити зброю та обладнання для різних цілей.
“Азовське море – це не калюжа Російської Федерації. Якщо вони думають, що вони будуть себе вести, як звикли – у них не вийде. Уже в цьому році ми збільшимо кількість одиниць в Азовському морі. Ми повинні отримати з США найсучасніші катери типу Mark VI – всього 16 одиниць. Природно, частина з них обов’язково буде в Азовському морі. З ракетними комплексами на борту”, – розповів командувач Військово-морських сил України.
“Катери Mark VI – це універсальна платформа, на ній можна встановити зброю та обладнання за кількома напрямками, починаючи від функції патрулювання і закінчуючи висадкою диверсійних сил біля берега противника, обладнання для пошуку та знищення мін, ракетні комплекси малої дальності для знищення противника. Mark VI володіють своєю інформаційною системою – всі катери цього типу знаходяться в одному інформаційному просторі і передають дані онлайн. Катери можуть виконувати функції патрулювання і закінчуючи висадкою диверсійних сил біля берега противника, обладнання для пошуку та знищення мін, ракетні комплекси малої дальності для знищення противника. Тепер найголовніше ними правильно скористатися…”, – додав Неїжпапа.
Протягом минулого тижня сили та засоби підрозділів ДСНС України зі складу Об’єднаних сил неодноразово залучались до піротехнічних робіт та відновлення пошкоджених будинків, гасіння пожеж, а також забезпечення функціонування пунктів надання допомоги населенню, розміщених у межах контрольних пунктів в’їзду-виїзду (КПВВ) на території Донецької та Луганської областей.
Так, силами ДСНС вдалося відновити 41 будинок з тих, що постраждали під час ворожих обстрілів. Більшість жителів не мають можливості відновити своє помешкання, бо в основному це – пенсіонери, самотні люди та багатодітні родини. За кілька років спільними зусиллями місцевої влади та ДСНС вдалося відновили 1229 будинків.
Також, впродовж тижня піротехнічні розрахунки обстежили 31 гектар території Донбасу, вилучили та знешкодили 614 вибухонебезпечних предметів. Усього з початку проведення ООС піротехнічні підрозділи обстежили 7855 г гектарів таких територій та 23,07 гектара акваторії, вилучили та знешкодили 42 857 вибухо-небезпечних предметів.
Ще один із аспектів роботи рятувальників – контрольні пункти в’їзду/виїзду, а саме надання допомоги населенню, яке перебуває на КПВВ. Цього тижня допомоги потребувало 72 особи.
Упродовж тижня на території Донецької та Луганської областей сталася 91 пожежа, під час яких було врятовано 5 осіб.
Завдання, поставлені підрозділам ДСНС в районі проведення операції Об’єднаних сил – виконані.
05 липня окупаційні гібридні збройні формування Російської Федерації продовжували обстрілювати позиції ЗСУ на «лінії розмежування» із мінометів і артилерійських систем, яких не повинно бути на «лінії розмежування» у відповідності «з Мінськими домовленостями».
Тричі російські війська та їхні найманці відкривали вогонь по українських захисниках поблизу Мар’їнки. Противник обстрілював наших воїнів з гранатометів різних систем та великокаліберних кулеметів. Таке ж озброєння окупанти задіяли і на підступах до Широкиного. Неподалік населеного пункту Павлопіль ворог застосовував 82мм міномети та кулемети. Біля Новотроїцького обстріл здійснювався із станкових протитанкових гранатометів та великокаліберних кулеметів. Вказані населені пункти знаходяться в районі відповідальності оперативно-тактичного угруповання “Схід
В районі відповідальності ОТУ “Північ” російські загарбники активізувалися біля Хутору Вільний. Наших захисників обстріляли з мінометів 120-го калібру, гранатометів різних систем та кулеметів. Факт ворожої агресії з підствольних та автоматичних станкових гранатометів також зафіксовано неподалік Оріхового.
Сьогодні з ранку окупаційні гібридні збройні формування РФ вже встигли шість разів порушити режим припинення вогню, у переважній більшості із озброєння, яке давно мало б бути відведеним від лінії бойового зіткнення.
Так, у районі відповідальності ОТУ «Північ», неподалік Новгородського по позиціях українських захисників російські окупанти вели вогонь із артилерійських систем калібру 122 мм, заборонених Мінськими домовленостями і яких не повинно бути на «лінії розмежування» взагалі. Також на світанку противник застосував 120-ти мм міномети біля того ж Новогородського, а також на підступах до Зайцевого і Південного. Крім того, агресор провокував наших воїнів з гранатометів різних систем та великокаліберних кулеметів поруч Хутору Вільний.
Поблизу Верхньоторецького ворог обстріляв наші позиції з мінометів 120-го калібру та автоматичних станкових гранатометів (р.в.ОТУ «Схід»).
Вогнем у відповідь із дозволеного озброєння наші захисники придушили вогневу активність рашистів.
За минулу добу втрат серед українських захисників внаслідок ворожих обстрілів немає. За наявною інформацією за поточну добу втрат серед українських захисників теж немає.
За даними розвідки втрати російських окупаційних військ 04.07.2020 р. склали шість осіб:
безповоротні (200) – 3 (двоє з 3 омсбр, один з 4 омсбр);
санітарні (300) – 3 (двоє з 4 омсбр, один з 1 омсбр).
Вчора, 05 липня 2020 року, втрати російських окупаційних військ склали чотири особи:
безповоротні (200) – 2 (один з 3 омсбр, один з 4 омсбр);
санітарні (300) – 2 (обоє з 4 омсбр).
Ситуація в районі проведення операції Об’єднаних сил залишається контрольованою.
«Інцидент» в Керченській протоці 25 листопада 2018 року між кораблями ВМС РФ та двома катерами і буксировм ВМС ЗС України був далеко не першим «бойовим зіткненням». Обстріл катера «Бердянськ» та подальше захоплення двох катерів і буксиру – далеко не перший випадок збройного протистояння України і РФії на морі.
ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ВІЙСЬКОВИЙ КОРАБЕЛЬ
Першим кораблем на Чорному морі, який в роки Незалежності підняв український державний прапор, був морський тральщик “Сигнальщик”. 28 червня 1992 року екіпаж тральщика під командуванням капітана 3 рангу Теймура Сулейманова, протестуючи проти прийняття присяги на вірність СНД, присягнув замість цього українському народові і ПЕРШИМ на флоті підняв прапор України.
До 1991 року командиром тральщика був капітан-лейтенант Ігор Тенюх, однак за свої політичні погляди він був відсторонений від посади командира корабля.
Саме він з 27 лютого по 25 березня 2014 виконував обов’язки міністра оборони України.
01 липня 1992 року вийшов наказ міністра оборони України про внесення морського тральщика до корабельного складу ВМС України, однак екіпаж “Сигнальника” до цього часу вже був розформований, а на корабель командування Чорноморського флоту РФ відправило іншу, “благонадійну” команду.
Велика частина старої команди тральщика прийшла до організаційної групи Військово-морських Сил України, де вони були зараховані на українську службу. Частина людей увійшла до складу екіпажу фрегата “Гетьман Сагайдачний”, що готувався до спуску на воду.
Тральщик, не зважаючи на наказ міністра оборони, Україні переданий так і не був, а в 1994 році він був виведений із складу флоту.
ПЕРШЕ «БОЙОВЕ ХРЕЩЕННЯ»
Попри те, що Україна до 2014 року не мала жодних воєн на своїй території, військові сутички мій нашим військовими моряками і «братнім ЧФ РФ» мали місце ще в 90-ті роки 20 століття.
Перші постріли з боку російських військових у бік українських моряків були здійснені 21 липня 1992 року по першому кораблю, який увійшов до складу ВМСУ
В той день сторожовий корабель СКР-112 на чолі з капітан-лейтенантом Сергієм Настенком, який підняв прапор України, одразу був обстріляний російським десантним судном.
По українському сторожовику (а за міжнародною морською термінологією – фрегат – прим. ред), вирішили поуправлятися у бойовій стрільбі з носових 30-міліметрових артилерійських установок російського малого десантного корабля на повітряній подушці МДК-184. Якби вони влучили в СКР-112, на якому було 40 тонн вибухових речовин, то наш корабель розірвало б на друзки разом з усім 96-особовим екіпажем – вісьмома офіцерами, шістьма мічманами, 27-ма старшинами та 55-ма матросами.
Окрім МДК-184, «бойові стрільби» у бік українського корабля були здійснені ще й малим протичовновим кораблем МПК-93 та ракетним катером на підводних крилах РК-260 із того ж ЧФ РФ. Обидва неодноразово перетинали курс нашого сторожовика й скидали швартові кінці у воду, аби, намотавши їх на гвинти СКР-112, зупинити його навіть після того, як із нашого корабля передали радіоповідомлення: “Іду під Державним Прапором України. Знаходжуся в територіальних водах України. Уся відповідальність за можливі наслідки лягає на вас”.
Четвертим СКР-112 атакував ще й сторожовик ЧФ РФ “Разітєльний”, на якому в повній готовності знаходилася «група захоплення» – озброєні морські піхотинці. Перед абордажем він ще й намагався протаранити гвинти і рульовий пристрій СКР-112.
В небі над СКР-112 кружляли два російські гідролітаки Бе-12, чиї пілоти отримали наказ імітувати торпедну атаку по СКР-112. Та позаяк командування ЧФ РФ проігнорувало прохання командира цієї авіаланки повторити наказ при включеному магнітофоні, бо льотчик побоювався особистої відповідальності за провокацію проти сторожовика, озброєного артустановками, то атака на СКР-112 із повітря так і не відбулася.
До того ж, невдовзі гідролітаки від сторожовика відігнав український винищувач Су-27, пілот якого присягув на вірність народу України. Відгукнувшись на виклик командування Одеського військового округу рятувати сторожовик від розстрілу чи абордажа, пілот Су-27 стартував з аеродрома Бельбек у Криму навіть попри те, що командування ЧФ РФ спрямувало на злітні смуги летовища ракетну установку “Град”.
На допомогу СКР-112 вийшли й дислоковані в Балаклаві та Одеси прикордонні кораблі, чиї екіпажі теж присягнули на вірність народу України. Ескортуючи СКР-112, вони перервали спробу гідрографічного катера ЧФ РФ закрити сторожовику вхід в Одесу, де той, відірвавшись нарешті від переслідування завдяки вдалому маневруванню, щасливій випадковості, винищувачу Су-27 та прикордонникам, благополучно відшвартувався.
Але на цьому скандали навколо СКР-112 не завершилася. Перейшовши на бік України, він був перейменований на “U-132”, а 1997 року – розібраний на металобрухт.
Ніхто з екіпажу фрагата не був представлений до нагород ні тоді, ні зараз.
“Часи такі, що навіть святій людині частіше потрібно пістолет, ніж молитва.”
Карл Густав Маннергейм
З доводами опонента потрібно активно погоджуватися і бажано кивати головою для більшої переконливості, ще краще при цьому випромінювати очима світло незгасаючого захоплення, це дасть можливість тихо і непомітно зняти прихований пістолет із запобіжника, а в разі якщо опонент піде в глибини самозбагнення, то і добре прицілитися.
Вільні люди мають зброю. Раби – ні.
Як ви, напевно, зрозуміли у цій статті мова піде про пістолети, або правильніше сказати про «спецзасоби для відстрілу гумових куль». Так, ви все правильно зрозуміли, саме про «травмати» йтиметься мова. А почнемо з не зовсім позитивного моменту. Ситуація обігу незаконної зброї, що склалася останнім часом в Україні досягла критичної відмітки. На руках українців близько 3 мільйонів незареєстрованих одиниць нарізної вогнепальної зброї! Недолугість влади просто вражає – весь легальний обіг регулюється 622-ю інструкцією МВС, яка була написана у далеких, сивоволосих 90-х роках, а закон «про зброю» так і не написали…і це у 2020 році в умовах війни з «лаптєногими братьямі».
Конституція України гарантує нам право на захист власного життя, здоров’я, майна та життя інших людей у тому числі із застосуванням зброї самозахисту. Але що ми маємо насправді сьогодні? 622 інструкцію і 263 статтю КК України. Так, громадяни України за певних умов можуть отримати дозвіл на мисливську нарізну та гладкоствольну зброю, але нас цікавить короткоствольна зброя для самозахисту. І тут починається саме цікаве. Законно в Україні, сьогодні, можна отримати дозвіл на ̶к̶о̶р̶о̶т̶к̶о̶с̶т̶в̶о̶л̶ спецзасіб для відстрілу гумових куль. Побігли оформлювати? Зачекайте – далі найцікавіше! Щоб отримати дозвіл на ̶п̶і̶с̶т̶о̶л̶е̶т̶ спецзасіб для відстрілу гумових куль мало бути громадянином України, ви маєте входити до певної групи тих, хто має право володіти «гумострілом». А мають право на «спецсазіб» наступні: робітники суду, робітники правоохоронних органів, особи, що беруть участь у кримінальному судовому діловодстві, журналісти, депутати України, члени громадських формувань охорони громадського порядку та державного кордону, військовослужбовці (крім строковиків), державні службовці. , а також їх родичі. Але реалії такі, що за гроші всілякі «збройові контори» швиденько зроблять з вас «журналіста» і видадуть дозвіл на купівлю «гумостріла». Гроші і корупція «допоможуть» отримати зброю навіть психічно-хворомуL Ну ви зрозуміли, гроші вирішують все.
Одразу згадую персонажа Павла Верещагіна з кінокартини «Біле сонце пустелі»: – Я мзду не беру – мне за державу обидно»…Мені також прикро, що відбувається в державі. Всю процедуру отримання дозволу на різні типи зброї ми розглянемо у окремій статті, а зараз повернемося до головного героя статті – «травматичної» зброї. Щоб розібратися, чи потрібен вам «спецзасіб» для самозахисту, пропоную розглянути, що таке «спецзасіб для відстрілу гумових куль», яке правове поле застосування і яка ефективність. Отже, погнали!
Що таке травматична зброя і як вона з’явилася на теренах України?
Явище травматичної зброї в Україні можна назвати унікальним. Коли у більшості розвинених країн, для самозахисту, короткоствольна нарізна зброя доступна громадянам і обіг її регулюється законом, в Україні можна розраховувати лише на зброю нелетальної дії і то, з купою обмежень у застосуванні.
Одразу зазначимо, що такий термін, як «травматична зброя» в Українському законодавстві взагалі відсутній. Травматичну зброю і боєприпаси до неї банально віднесли до окремої категорії ще 4 серпня 1997 року і визначили, як «спецзасіб для відстрілу гумових куль нелетальної дії» . Спочатку такі зразки мали виготовлятися лише для службового використання окремих категорій співробітників тогочасної міліції. Так у 1998 році спеціалізоване підприємство «Шмайсер», на базі 9-ти міліметрового німецького газового пістолету EGP-790 створює перший український зразок травматичної зброї – пістолет АЕ-790G під набій 9 мм P.A. (9х22Т) нелетальної дії, який розроблено на базі гільзи набою .380 АСР. Дану модель запропонували МВС, але після випробувань АЕ-790G не приймають на озброєння і пізніше цей зразок отримує сертифікацію, як цивільний зразок зброї самооборони. З 13 червня 2000 року, згідно 379-му наказу МВС України, право на придбання і володіння травматичною зброєю отримали вищевказані категорії громадян. А вже з 18 жовтня 2012 року в Україні набув сили закон « Про охоронну діяльність», який дозволяє співробітникам охоронних фірм користуватися травматичною зброєю та спецзасобами.
Одразу зазначимо, що говоримо ми за цивільні зразки нелетальної зброї, так як існують спеціальні зразки для службового використання для певних підрозділів силових структур.
Отже, що таке спецзасіб нелетальної дії, у нашому випадку травматичний пістолет. У розвинутих країнах подібні пристрої називають «less-lethal», що перекладається, як «менш смертельний» і вони мають рацію. Спецзасоби для відстрілу гумових куль можна розділити на пістолети та револьвери. Принцип роботи, що у револьверів, що у пістолетів аналогічний бойовими зразками.
Більш детально ми розберемо цікаві зразки, що доступні в Україні у 2-й частині нашої статті.
А тепер розглянемо «практичну частину». Яка ефективність і особливості застосування.
Які ж плюси травматичної зброї?
По-перше: травматична зброя в Україні доступна.
По-друге: спецзасіб для відстрілу гумових куль можна приховано носити і він може зупинити супостата (не завжди) навіть інколи просто своїм виглядом.
По-третє: з «гумострілом» можна проводити повноцінні тренування з вогневої і тактичної підготовки.
По-четверте: з «гумострілом» можна вправлятися у стрільбі в парку по бляшанках навіть у «не зовсім тверезому стані» (але краще цього не робити)
Ну а тепер мінуси.
Перший мінус стосується правових аспектів застосування, про які поговоримо нижче.
Другий мінус: слабка зупиняюча дія (якщо діяти у рамках закону).
Третій мінус: висока ціна на травматичні зразки, особливо якщо порівняти в вогнепальною короткоствольною зброєю у країнах, де вона дозволена законом.
Четвертий мінус: постійний контроль потужності набоїв з боку МВС, що негативно впливає на зупиняючій дії. Доводиться постійно шукати альтернативні варіанти.
П’ятий мінус : хибне відчуття того, що «гумостріл» не смертельний і у той самий час стовідсоткова надія на його ефективність. Тобто, коли потрібно просто зупинити злочинця, постріл зі спецзасобу може стати фатальним для правопорушника і навпаки, коли потрібно терміново зупинити нападника постріли пластизолевими кулями взагалі не ефективні. Але на сьогодні, нажаль, це єдиний варіант короткоствольної зброї в Україні. Як сказав мій товариш, АТОвець, діючий військовослужбовець Національної гвардії Іван «Ант»: «Знаєш, я б з радістю придбав Глок 17 і не грався з цим непередбачуваним гумострілом. І взагалі, ці травматичні пістолети щось на кшталт гумових жінок…але ж ти розумієш, що на безриб’ї і рак щука…» Я вважаю, що Іван чітко зазначив стан речей.
Отже, переходимо до правових аспектів використання спецзасобів для відстрілу гумових куль. Як я згадував вище, у зв’язку з відсутністю «закону про зброю» існує грандіозна прогалина у правилах використання спецзасобів.
Всі наслідки застосування травматичної зброї регламентуються 36-ю статтею кримінального кодексу України. Для застосування травматичної зброї визначаються ділянки на тілі людини куди можна стріляти, а куди ні. На малюнку зображені ці зони.
Можна зробити висновки, що під час ситуації, що загрожує життю потрібно з холодною головою чітко слідувати інструкції і не стріляти у ділянки шиї, паху та голови. А це зробити, я вам скажу, не так і просто, особливо у стресовій ситуації.
Майте на увазі, що у деяких документах ви зможете знайти такі дозволені ділянки тіла, як спина та сідниці, але тут феміда зіграє не на вашу користь, тому що буде доведено, що нападник тікав і ви автоматично перейшли у категорію злочинця. Тобто, законно, під час «замісу», стріляти у передню частину. Ще цікавіше в мінімальною дистанцією. Вона регламентується не менше 4 метрів, але можуть бути виключення, які вказано на набоях, які ви купуєте. Зверніть на це увагу! Як на мене, то це повна маячня…Людина має бігати з рулеткою і відміряти дистанцію?! Типовий приклад відсутності «закону про зброю» і нормальної інструкції…Так, відома фраза «краще на лаві у суді, ніж на холодному столі у морзі» завжди актуальна, але тоді, коли на 100% працюють закони і права громадян, а також у країні працюють незаангажовані суди. У нас поки, як показує практика, все навпаки. Для більш детального вивчення правових аспектів застосування «травмата» можете перейти за цим посиланням і дізнатися більше: https://www.tax.agtl.com.ua/pravyla-zastosuvannya-travmatychnoyi-zbroyi-i-vidpovidalnist
А який спецзасіб вибрати краще? Чи пістолет чи револьвер? Які існують зразки в Україні травматичної зброї і які набої краще ми розглянемо у наступній статті «Короткоствольна травматична зброя в Україні».
Тож тримаємо порох сухим і все буде Україна!
Навроцький Олександр, НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС
У наддніпрянському місті Кременчук (Полтавська область) загострюється ситуація, пов’язана з рішенням міської влади обмежити безплатне перевезення пільговиків громадським транспортом. Зокрема, своє невдоволення рішенням виконкому Кременчуцької міськради щодо змін у правилах перевезення жителів міста, які мають право на безкоштовний проїзд у міському транспорті, висловили тамтешні учасники бойових дій – ветерани АТО/ОСС. Їхнє обурення викликало розпорядження влади про те, що пільговиків на час карантину у міському транспорті безплатно перевозитимуть лише з 10 до 15 годин щодня. Тобто, у таку собі штучно оголошену чиновниками «комендантську годину».
Каталізатором чергового витку протистояння між міською владою і фронтовиками на цьому тлі став випадок, який днями трапився в місті з одним із учасників АТО, якого поза «комендантську годину» буквально виштовхали з тролейбуса. Більш того, коли учасник бойових дій спробував довести, що має право на безкоштовний проїзд будь-коли, що гарантовано законом, водій «рогатого» обізвав чоловіка «вбивцею» і зачинив дверцята тролейбуса, залишивши шукача правди на зупинці. Про публічне приниження та брутальне порушення прав свого побратима всім учасникам бойових дій в місті стало відомого того ж дня. А вже наступного делегація учасників АТО/ОСС відправилася до Кременчуцької міськради шукати правди і вимагати притягнення до відповідальності водія тролейбуса.
Леонід Харченко, керівник ГО «АТО-Майдан-Кременчук», учасник АТО, розповів редакції «НОВА», що останньою краплею, яка переповнила чашу терпіння учасників бойових дій Кременчука, стала саме брутальна поведінка водія одного з міських тролейбусів, котрий відмовився перевозити їхнього побратима, мотивуючи своє свавілля розпорядженням міськради.
Зустріч з міським головою Кременчука Віталієм Малецьким відбулася на вулиці, адже депутацію фронтовиків в середину будівлі міськради не допустили, мотивуючи особливим режимом її відвідування кременчужанам на час карантину.
«Те, що ми почули від В. Малецького, нас не задовольнило, адже міська влада намагається на свій розсуд трактувати закони України про наші пільги і брати гроші за проїзд поза «комендантську годину», мотивуючи це розпорядженням Кабміну на час карантину. Але ж, закон ніхто не скасовував! До того ж, у Постанові Кабміну не ідеться про заборону перевозити міським громадським транспортом пільговиків, а лише вказується про граничну кількість пасажирів, котрі мають бути в масках в салоні тролейбусів, та категорії тих, кого мають перевозити першочергово…», – поділився враженнями від зустрічі з міським головою Л. Харченко.
У випадку з водієм тролейбусу, який дозволив себе безцеремонне ставлення до учасника АТО, мер виявився більш поступливим і пообіцяв «розібратися».
У свою чергу керівник управління транспорту виконкому Кременчуцької міської ради Руслан Івашина звернув увагу ходоків-«атовців» на те, що за рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради у міському транспорті в період адаптивного карантину пільгові перевезення кременчужан діють із деякими обмеженнями. Хоча урядовими документами пільговий проїзд в період адаптивного карантину не передбачений (?), у Кременчуці таким категоріям населення пішли на зустріч, підкреслив чиновник. І скористатися правом безоплатного проїзду в громадському транспорті вони можуть щодня у період із 10.00 до 15.00 години…
Ветеранська спільнота наддніпрянського міста не погоджується з сумнівною ініціативою міської влади, яка, на думку фронтовиків, на власний розсуд трактує закони України і під приводом карантину намагається заощадити на перевезенні пільгових категорій кременчужан. Якщо літні пенсіонери ще погоджуються із новими правилами гри, яку затіяв міськвиконком з пільговиками, то учасники АТО/ОСС цим обурені. Чимало з них самі працюють, їм потрібно, як і іншим діставатися на роботу і повертатися у громадському транспорті додому. Але міська влада обмежила їхнє право на безплатний проїзд.
« У Кременчуці, як в інших містах, діє Закон України, щодо безкоштовного проїзду учасників бойових дій, – нагадує чиновникам Л. Харченко. – Жодних часових обмежень не може бути введено, і ніхто їх не вводив відносно фронтовиків. Ініціатива посадовців виходить за правове поле і має бути покарана…».
У разі відмови у пільговому проїзді як у комунальному транспорті, так і маршрутному таксі, активісти просять пільговиків надавати інформацію у штаб ГО «АТО-Майдан-Кременчук», де обіцяють захищати інтереси побратимів.
Правда, в самому виконкомі заперечують наявність конфлікту з учасниками АТО/ОСС на ґрунті введення обмежень в правила перевезення пільговиків у Кременчуку. Принаймні, в цьому редакцію запевнила начальник відділу, керівник прес-служби виконкому Кременчуцької міськради Юлія Перепелятник.
«В даній ситуації не можна говорити про конфлікт між кременчуцьким учасниками АТО/ОСС і міською радою на ґрунті рішення про обмеження пільгових перевезень. Керівництво міськради впорядкувало, а не обмежило і, тим більше, не позбавила пільг учасників бойових дій. На що нарікають представники ветеранів АТО, – переконує Ю. Перепелятник. – Просто, як і в інших містам, приміром, у сусідній Полтаві, в Кременчуці безплатний проїзд всіх пільговиків дозволено з 10.00 до 15.00. Пов’язано це з карантином, який все ще триває. І це обмеження діятиме лише на час карантину. Це зроблено для того, щоб забезпечити першочергове перевезення міським транспортом кременчужан,перелік яких визначено Постановою Кабміну для проїзду в громадському транспорті на роботу по спеціальних перепустках. І це правильно! Зважте й на те, що в разі наявності вільних місць в тролейбусах і автобусах, ними користатися можуть і пільговики. Але за проїзд у поза встановлений час доведеться заплатити. Після скасування карантину скасують і обмеження в перевезенні всіх пільговиків…»
У відповідь кременчуцькі активісти наголошують, що їм легше домовлятися щодо безплатного проїзду з самими перевізниками, ніж міською владою. Так, за словами Л. Харченка, у приватних маршрутках, які курсують у місті маршрутами 3а і 3б, учасників АТО/ОСС безплатно перевозять будь-коли, а не тільки в «комендантську годину». Їдуть назустріч ветеранам і керівники районів міста, а от міські чиновники вперто ігнорують їхнє право на необмежений безплатний проїзд.
До речі, як стало відомо активістам, з водієм тролейбуса, який обізвав учасника АТО «вбивцею» в тролейбусному управлінні розібралися. Там провели збори, обговорили це питання і заборонили водіям втручатися в ситуацію з перевезенням пільговиків. Мовляв, це обов’язок не водія, а кондуктора. Знахабнілого водія відсторонили від посади і перевели в ремонтники. Правда, він одразу після цього пішов у відпустку…
Олександр Брусенський, НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС
Історія львівського бронетанкового заводу налічує понад 70 років. За цей час підприємство налагодило випуск та ремонт десятків одиниць техніки, яка довго слугувала Радянському Союзу, а згодом і незалежній Україні. Однак, на відміну від Харківського тракторного заводу, де було налагоджено повний цикл виробництва танків Т-64 (основних танків української армії), західноукраїнський завод не мав аналогічного «флагмана». Тому львівські конструктори намагаються брати максимум з того, що дозволяли можливості – головним чином зі старої радянської техніки та безмежного досвіду конструкторів з її модернізації та вдосконалення.
Одним із головних напрямків роботи ЛБТЗ було виробництво допоміжної техніки подвійного призначення – тягачів, буксирів, вантажівок на базі військових зразків. Серед найбільш «вдалих» виробів – пожежний танк ГПМ-55 на базі радянського танка Т-55. Рішення львівських конструкторів обладнати пожежний апарат на шасі бойової машини відтоді оцінили у багатьох країнах – аналогічні моделі, що з’являлися відтоді у різних країнах світу, були фактично втіленням цієї ж концепції. І ось у 2017 році львівські конструктори повторили цей досвід, але уже з іншим радянським танком – Т-72. Як відомо, на українських складах цих моделей залишається вдосталь. Однак, вона має кілька суттєвих недоліків. По-перше, повне обслуговування цих машин вимагає закупівель зі складів країни-агресора. По-друге, модель значно поступається за якістю повністю українським Т-64. З цих причин від масового використання «сімдесятдвійок» наша армія свого часу відмовилась.
Натомість, львівські конструктори вирішили розробити нову пожежну машину на базі Т-72. Роботи були завершені у 2017му році, і новий виріб отримав назву «Гусенична пожежна машина ГПМ-72». За заявкою виробника, апарат призначений для гасіння пожеж і проведення аварійно-рятувальних робіт в арсеналах, на складах і базах зберігання боєприпасів і вибухових речовин, нафтопродуктів. Інша назва машини – “пожежний танк”.
Конструкторські рішення тут були наступними. Місце танкової вежі зайняла пожежна надбудова. В ній знаходяться ємність для води на 10 тисяч літрів, ємність для піноутворювача на 1 тисячу літрів; насосна станція з можливістю подачі 4 тисячі літрів на хвилину (одноступенева, відцентрова, нормального тиску, з автономним приводом на дизельному паливі), та інше спеціальне обладнання. Добре впізнаваний любителям військової техніки броньований корпус надійно захищає екіпаж (дві людини) від вогню, вибухів, осколків. Вікна кабіни можна закрити броне щитами та пересуватися за допомогою танкового перископа.
Серед головних особливостей надбудови – висувна шестиметрова щогла, на якій встановлений стаціонарний лафетний ствол, що забезпечує дальність подачі води на відстань до 70 м. Також на щоглі встановлена відеокамера і пристрій дистанційного керування.
Крім того, в передній частині “вежі” розташована додаткова установка для подачі води і піноутворювача. Технічно допустима повна маса ГПМ-72 – не більше 41 тони. Основний силовий агрегат має потужність у 780 кінських сил, запас палива на – 705 літрів. Максимальна швидкість “пожежного танка” – 40 кілометрів на годину.
Зі слів керівника виробництва заводу, частину складових до бронетехніки ЛБТЗ отримує зі складів зберігання МО України. Двигуни на підприємство прибувають із машинами. І якщо говорити про російський двигун до російського Т-72, то львів’яни налагодили цикл капремонту танкового двигуна до цього типу машин. Розповідає Михайло Олійник, інженер-конструктор львівського бронетанкового заводу:
“Від початку у нас була ідея зробити більш потужну машину ніж ті, що були раніше, на більш сучасній базі. Це дозволило б поставити цистерну кубів на 20, і насос великої потужності. В результаті ГПМ-72 видає 100 літрів а секунду”.
“Щодо світових аналогів, то, наприклад, у росіян є схожа розробка, але не на базі шасі, а з агрегатами Т-72. Вона важча і за усіма параметрами ГПМ-72 нічим їй не поступається. Інші розробки – це варіанти на базі танка Т-55, який ще давно освоїли”.
Окрім ефективної здатності, ГПМ-72 має також високі показники захисту екіпажу. Розповідає Орест Похмурський, водій ГПМ-72:
“Повний екіпаж танка – це 3 чоловіка, водій, оператор та командир. Щоб їм захиститися, в салоні є спеціальні апарати для дихання, також цей танк може обливати сам себе, якщо вогонь підходить дуже близько. Навіть якшо він іде по горящій поверхні, є облив гусениць, і вони не тріснуть… правда, він дуже обжерливий – 200 літрів солярки на 100 кілометрів, плюс насос… але ж тут питання життя і смерті, а не дороговизни”.
У сучасному світі подібні машини мають велику актуальність. Кількість пожеж щороку збільшується, в тому числі і в Україні (згадати хоча б травневі події поблизу Чорнобиля). Крім того, актуальною залишається проблематика безпеки та надійності військових арсеналів.
Цінова політика тут також приваблива – хоча комерційна таємниця не дозволяє озвучувати цифри контрактів. Утім, навіть з додатковою комплектацією вузлами, агрегатами і електронікою, що не виробляють українські підприємства, кінцева продукція значно дешевша, ніж у конкурентів з-за кордону. Фахівці львівського бронетанкового проводять, техобслуговування, ремонт, діагностику переобладнання та модернізацію не вдаючись до придбання комплектуючих виробництва РФ. Підприємство спирається на вітчизняних виробників і постачальників – зараз їх понад 10. Здебільшого це підприємства з Києва, Львова і Харкова.
Як повідомляло у минулому році ДП «Укроборонпром», ЛБТЗ буде виробляти і іншу техніку на базі Т-72. Окрім ГПМ-72 це буде бронемашина БРЕМ «Лев». Цей апарат також розробило львівське підприємство за власні кошти, а в минулому році він успішно пройшов відомчі випробування і був допущений до експлуатації в ЗСУ. Бронемашина на базі Т-72 призначена для евакуації та буксирування несправної гусеничної і колісної військової техніки в умовах бойових дій.
Андрій Артюх, НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС
Зазвичай, якщо в історії немає точної дати з документом про створення армії чи флоту, то урочистим днем вважається перше бойове хрещення. У Незалежній Україні вперше офіційно про Військово-Морські Сили (ВМС) заговорили ще 24 серпня 1991 року в постанові Верховної Ради “Про військові формування в Україні”. Вже невдовзі – 18 січня 1992 року – військовослужбовці 3-ї школи водолазів ЧФ першими прийняли Присягу на вірність народові України. 26 січня до них приєдналися і 17 бригада кораблів охорони водного району Кримської військово-морської бази. Однак жодна з цих подій не має відношення до встановлення сьогоднішнього офіційного свята.
Уперше День ВМС України був святково відзначений 01 серпня 1997 року. У цей день на колишніх кораблях Чорноморського флоту ВМФ СРСР, що перейшли до складу ВМС, було урочисто піднято військово-морські прапори України. Запровадили це свято на прохання Військової Ради Військово-Морських Сил на честь перших широкомасштабних навчань українського військового флоту, які відбулися в період з 30 липня до 01 серпня 1996 року. Тоді на виконання навчальних завдань в море вийшли 14 бойових кораблів і суден забезпечення ВМС України – фрегат “Гетьман Сагайдачний”, великий десантний корабель “Костянтин Ольшанський” з десантом морської піхоти на борту, корвети “Луцьк”, “Вінниця”, “Чернігів” та “Хмельницький”, ракетний катер “Каховка”, розвідувальний корабель “Сімферополь” та судна забезпечення. Всього в навчаннях взяло участь майже 2,5 тисяч військових моряків. Заключна фаза навчань відбулася 01 серпня в присутності і під керівництвом президента України – Верховного Головнокомандувача Збройних сил України Леоніда Кучми. Після завершення навчань було проведено парад кораблів ВМС на зовнішньому рейді Севастопольської бухти. Саме 01 серпня на фрегаті “Гетьман Сагайдачний” і був піднятий президентський штандарт під час перебування Леоніда Кучми на кораблі.
День ВМС 01 серпня щорічно відзначався у Військово-Морських Силах України до 2005 року. Однак така дата не влаштовувала військових моряків, адже святкування випадало на будні дні. Окрім того, вони відбувалося після святкових заходів Військово-морських сил РФ, чиї кораблі також базувалися у Севастополі. Тож президент Віктор Ющенко у 2006 році переніс це свято на першу неділю липня. Та вже у 2008 році скасував День Військово-Морських Сил, запровадивши День Флоту. Дату залишив ту ж – перша неділя липня.
Наступний президент – Віктор Янукович – теж вирішив внести зміни у дату святкування. Своїм указом у 2011 році він переніс святкування Дня флоту на останню неділю липня. Так українці почали відзначати свято разом з російськими військовими моряками.
Та вже в 2015 році президент Петро Порошенко видав указ про відзначення Дня Військово-Морських Сил у першу неділю липня. Так українські моряки знову почали відзначати це свято окремо від країни-агресора.
Колектив “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС” вітає військових моряків зі святом.
Ми бажаємо, всім міцного здоров’я, особистого щастя та щоб ніколи не виникала потреба у використанні ваших знань, умінь і навичок за межами військових полігонів.
