Під час звіту за результатами поїздки до мобільних госпіталів і підрозділів санітарно-епідеміологічної служби представники санітарно-епідеміологічного управління обмовилися щодо термінів відкриття військових санаторіїв.
На питання журналістів, начальник санітарно-епідеміологічного управління командування Медичних сил ЗСУ підполковник медичної служби Сергій Моргун пообіцяв, що санаторії відкриють ледь не через два тижні.
«Наскільки мені відомо, роботу наших оздоровниць планується розпочати з 27 липня із завантаженістю 50 відсотків від максимальної» – заявив військовий.
Щодо розпорядку дня роботи санаторіїв і реабілітаційних центрів, проходження процедур і правил перебування в них, то, за словами самого Моргуна, наразі завершується робота над усіма цими нормативними документами.
На Житомирщини ветерани війни розвивають дітей у безкоштовному військово-патріотичному клубі.
Сергій Медяник розвиває військово-патріотичний клуб «Ветеран». Артилерист у минулому з власної ініціативи почав займатися з дітьми: загартовує та навчає хлопців і дівчат стрільбі, готувати смачні страви, правилам поводження на природі.
«Ініціатива нашого клубу – здоровий спосіб життя. Відвадити негативний вплив нашого інформаційного простору і взагалі у суспільстві багато є негативу, який ми намагаємось дітям роз’яснювати і пояснювати», – розповідає Сергій Медяник, засновник військово-патріотичного клубу «Ветеран». Сергій вже має понад 3 десятки дітей, охочих займатись. Єдина умова – вік від 9-ти років. На вихідні збірна група приїздить до лісу. 15-річному Єгору фізична підготовка і стрільба подобаються найбільше. Влітку хлопець не пропускає занять, решту часу навчається у військовому ліцеї Кам’янець-Подільська. «Тато в мене розвідник, брат – спецназ. Ну мені більше розвідка подобається, бо тато як приїздить з АТО, то розказує історії цікаві. Я бачу себе військовим. У цьому таборі готують людей до самостійного життя. Якщо щось станеться, щоб захистити свою дружину, дитину, щоб самому себе змогти захистити», – говорить Єгор Коваль, відвідує заняття в клубі.
Державна цільова підтримка (тобто, фактично, оплата контрактного навчання) надається трьом категорія громадян:
– учасникам бойових дій.
– особам із інвалідністю внаслідок війни та постраждалим учасникам Революції Гідності (незалежно від віку).
– дітям до 23-х років, чиї батьки воювали в АТО/ООС, загинули внаслідок військового конфлікту на сході України або Революції гідності, а також дітей, які проживають в населених пунктах на лінії зіткнення, або ж є внутрішньо переміщеними особами.
При цьому незалежно від конкурсного балу, в обов’язковому порядку переводяться на вакантні бюджетні місця діти один з батьків який загинув або зник безвісти у районі проведення АТО/OOC, батьки, яких загинули або померли внаслідок поранень під час участі у Революції гідності.
Для них передбачена особлива квота. Крім цього замість ЗНО ця категорія громадян здає вступні іспити.
ЗСУ 2С6 “Тунгуска”– призначений для протиповітряної оборони мотострілкових і танкових частин та підрозділів сухопутний військ у всіх видах бою. Зенітний комплекс малого радіюса дії забезпечує ураження низько літаючих повітряних цілей, в тому числі “завислих” гелікоптерів. Унікальність комплексу полягає в тому що в момент розробки комплексу були з’єднані в одній машині як ракетні так і артилерійські засоби ураження цілей.
Розробка комплексу “Тунгуска” була доручена Конструкторському бюро приладобудування (КБП) МОП (головний конструктор А. Г. Шипунов) в кооперації з іншими організаціями оборонних галузей промисловості Постановою ЦК КПРС і РМ СРСР від 08 червня 1970 р. На початку ставилося завдання створити нову гарматну зенітну самохідну установку (ЗСУ), яка була б більш потужнішою за відому “Шилку” (ЗСУ-23-4).
ЗСУ 2С6 “Тунгуска”– ( індекс Грау – 2К22, за класифікацією НАТО – SA-19 Grisom) – отримав назву від притоки Єнісею ріки Тунгуски.
Незважаючи на успішне застосування “Шилки” у війнах на Близькому Сході, у В’єтнамі, під час бойових дій виявилися її вади.
Досяжність “Шилки” по цілях не більше 2 км по дальності, незадовільна сила снарядів, а також пропуски повітряних цілей, не знищених через неможливість своєчасного виявлення. Для кращої досяжності цілей був збільшений калібр з 23мм (у “Шилки”) до 30мм. Результати виявились вражаючі: вірогідність ураження зросла приблизно в півтора рази, досяжність по висоті – з 2000 до 4000 м! Із збільшенням калібру гармат збільшилась і ефективність стрільби по наземним цілям, розширюються можливості використання в ЗСУ снарядів кумулятивної дії для ураження легкоброньованих цілей типу БМП та ін. Ще одним плюсом є те, що перехід практично не позначався на темпі стрільби.
Проте, доцільність розробки комплексу викликала великі сумніви в міністра оборони СРСР А.А.Гречко. Справа дійшла навіть до припинення фінансування подальшої розробки ЗСУ “Тунгуска” у період з 1975 по 1977 рр. Причина полягала в тому, що в 1975 р. на озброєння було прийнято ЗРК “Оса-АК”, який мав близьку за розмірами зону ураження літаків по дальності ( до 10 км) і більші, ніж у ЗСУ “Тунгуска”, розміри зони ураження літаків по висоті (0,025-5 км), а також приблизно однакові характеристики ефективності ураження літаків.
Але комплекс врятував випадок. У В’єтнамі в кожній дивізії США були створені спеціальні гелікоптерні підрозділи для боротьби з бронетанковою технікою. Група гелікоптерів вогневої підтримки спільно з гелікоптером-розвідником займала позиції в 3-5 км від лінії бойового зіткнення військ. При підході до неї танків гелікоптери підіймались вгору на 15-25 метрів і вражали танки з допомогою ПТКР, а потім швидко зникали. У таких умовах танки виявлялися зовсім беззахисними, а гелікоптери – безкарними. Рішенням Уряду в 1973 році була створена спеціальна комісія з пошуку шляхів захисту Сухопутних військ, а особливо – наступаючих танків та інших об’єктів бронетехніки від ударів гелікоптерів противника. В ході роботи комісії на території Донгузского полігону (науковий керівник роботи – С. І. Пєтухов, начальник полігону О. К. Дмитрієв) було проведено дослідне навчання з бойовими стрільбами різних видів зброї Сухопутних військ по гелікоптерних-мішенях. У результаті проведеної роботи комісія визначила, що ні один комплекс не здатний вражати вертольоти у повітрі. Єдиним зенітним засобом, здатним вести ефективну боротьбу з зависаючими гелікоптерами, могла бути ЗСУ “Тунгуска”, яка має можливість супроводжувати танки в складі їх бойових порядків, має достатньо далеку межу зони ураження (4-8 км) і незначний час (8-10 с) для реакції. Тому в 1977 році фінансування Тунгуски було відновлено, а до кінця 70-х років 20 століття розробка була завершена. За результатами проведених в 1980 – 1981 роках випробувань комплекс був доопрацьований і 08 вересня 1982 прийнятий на озброєння в Збройні Сили СРСР. Спочатку він мав 4 ракети, потім кількість ракет збільшили до 8.
ЗСУ 2С6 змонтована на шасі багатоцільового гусеничного важкого транспортера МТ-Т. Гідромеханічна трансмісія й гідропневматичнa підвіска зі змінюваним кліренсом забезпечують високу прохідність і плавність ходу по пересіченій місцевості.
Функціонування бойових машин комплексу “Тунгуска” забезпечується з застосуванням транспортно-заряджаючої машини 2Ф77 (на КамАЗ-43101, з 2 боєкомплектами патронів і 8 ЗУР), машини ремонту і техобслуговування 2Ф55-1 (на Урал-43203 з причепом) і 1Р10-1 ( на Урал-43203, з радіоелектронною апаратурою), машин техобслуговування 2В110-1 (на Урал-43203, за артилерійською частиною), автоматизованих контрольно-випробувальних рухомих станцій 9В921 (на ГАЗ-66), майстерень техобслуговування МТО-АТГ (на ЗіЛ -131).
Вогонь з 30-мм гармат 2А38 може вестись на ходу або з місця, а пуск ЗУР проводиться тільки під час зупинки з місця. Система керування вогнем радіолокаційно-оптична. Оглядова РЛС з дальністю 18км розташована в задній частині башти. Перед башнею знаходиться РЛС супроводу цілей з дальністю дії 13км. Крім РЛС до складу системи керування вогнем входять цифрова ЕОМ, стабілізований оптичний приціл і кутовимірювальні прилади. Час реакції комплексу 8-10с. Перезарядження установки проводиться із спеціальної транспортно-зарядної машини на шасі автомобіля КамАЗ-43101 контейнерним способом. Час перезарядження ЗСУ ракетами та снарядами – 16хв. Корпус та башня машини виготовлені з суцільнозвареної броні та забезпечують захист екіпажу від куль і осколків. Механік-водій розміщується в передній частині корпусу машини. Оператор РЛС, командир і стрілок розташовані в башні.
При стрільбі зенітними гарматами траекторія стрільби розраховуваться ЕОМ.
При стрільбі ракетами застосовувається супровід цілі за кутовими координатами з допомогою оптичного прицілу. Після пуску ЗУР потрапляє в поле зору оптичного пеленгатора апаратури виділення координат ракети.
ТАКТИКО-ТЕХНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ КОМПЛЕКСУ
Ракетне озброєння:
Зур 9М311 радіо-наведення. Маса– 42 кг, маса бойової частини – 9 кг.
Швидкість польоту – 600 м / с.
Параметри зони знешкодженя: по дальності – 2-8 км., по висоті – 0,015 – 3,5 км, за параметром – 2-4 км.
Скорострільність – 4060 – 4810 пострілів за хвилину.
Боєкомплект – 1936 снарядів;
Початкова швидкість снаряда – 960 м / с.
Параметри зони знешкодження: по дальності – 0-4 км, за висотою – 0-3 км.
Ймовірність враження цілі – 0,6 -0,7.
Максимальна швидкості цілі – 500 м / с.
Радіолокаційне озброєння:
Станція виявлення цілей, Станція наведення зброї, Центральна обчислювальна система (ЦВС).
Засоби зв’язку – Р-123, ТПУ-4.
Переведення з похідного положення в бойове – 5 хв.
Швидкість руху 30-65 км / год.
Комплекс 2С6 “Тунгуска” складається з шести установок 2К22, трьох транспортно заряджаючих машин на базі автомобіля Урал або КАМАЗ, двох автомобілів обслуговування (майстерня і комплект ЗІП № 2, які перебувають у відділенні регламентних і ремонтних робіт), тренажер пуску ракет на колісній базі.
Відомо що в 9-ти частинах ППО України заходиться більш ніж 80 «Тунгусок».
Днями до нашої бригади завітали гості – волонтери, представники Української асоціації інвалідів АТО в Закарпатській області та військової організації «Спас 23». Мета візиту – вручення військовослужбовцям нашої славетної 92 ОМБр ім. кошового отамана Івана Сірка медалей «За оборону шахти «Бутівка».
Насамперед волонтери подякували нашим хлопцям за жертовність і самовідданість у боротьбі з окупантом та розповіли історію виникнення нагород. Як з’ясувалось, ініціювали розробку цих відзнак ветерани АТО Закарпаття, котрі у різні часи захищали шахту «Бутівка» на Донеччині, і котрі є членами громадських організацій. Їх ідею підтримали у Міністерстві оборони, Генеральному штабі і, зрештою, ці народні медалі тепер вручають армійцям по всій Україні, адже тих, хто боронив цей важливий об’єкт на підступах до Донецька дуже багато. Серед них і воїни 92 бригади.
Посмертно медалями «За оборону шахти «Бутівка» була нагороджена неймовірно відважна дівчинка старший солдат Олеся Бакланова та наші побратими солдат Сергій Жук і старший солдат Дмитро Лісовол. Під час заходу відзнаки передали ТВО заступника військового комісара Харьківського ОВК з МПЗ підполковнику Олегу Руських, який запевнив, що нагороди будуть передані родичам Героїв.
Офіційна сторінка 92-ОМБр ім. кошового отамана Івана Сірка
В Україні зафіксовано вже 54 771 випадків коронавірусної хвороби COVID-19, кількість нових випадків за добу – 638. При цьому одужало за добу 651 особа – більше, ніж захворіло.
Про це заявив на брифінгу міністр охорони здоров’я Максим Степанов.
Було госпіталізовано 157 осіб. Зафіксовано 14 летальних випадків. Загалом за весь час пандемії в Україні із 54 771 осіб, які захворіли, 3906 дітей, 7499 медичних працівників.
При цьому загалом одужало 27 154 осіб. Померло 1 412.
“Якщо говорити у розрізі регіонів, то за останню добу найбільша кількість випадків (коронавірусного захворювання COVID-19 – ред.) зареєстрована у Львівській області — 147, Закарпатській області — 67, у Києві — 112”, — зазначив Степанов.
Колишній віце-прем’єр з питань економіки та економічних реформ АР Крим, народний депутат України V, VI, VII скликань, голова ТСК з розслідування Іловайської трагедії Андрій Сенченко розказав про основну причину проблем української армії.
«У нас багато героїв в армії, але відношення всередині армії залишилося таке саме, як в радянській. І таке ж, як в російській армії. Різниця в тому, що вони — окупанти. А наша армія — захищає свою землю, тому — інший дух.» – заявив Сенченко і додав, що це не виправдовує того, що не відбувається відповідна військова реформа.
До 2016 року, на погляд чоловіка, все йшло більш-менш все йшло добре. А потім люди почали йти з армії. При чому більшість проблем, вважає Сенченко, вирішується без серйозних грошових витрат: зокрема екс-чиновник згадав історію з обшуками ДБР у військових частинах. Він також згадує і ще одну можливу реформу.
«Треба повернути те, як це колись було в інших країнах, але насправді так повинно бути в будь-якій країні, яка себе поважає. Треба законом встановити, що в поліцію, в ДБР, НАБУ, САП, у судді людина може потрапити тільки після того, як вона відслужить в армії, принаймні, якийсь коротенький, встановлений законом строк» – акцентував Сенченко.
Президент України Володимир Зеленський попросив Кабінет Міністрів розібратися з проблемою несправедливого нарахування пенсій сім’ям воїнів, загиблих у зоні проведення АТО/ООС на Донбасі. Про це, за словами голови держави, його прохали ветерани по всій Україні.
Суть проблеми пояснив сам президент:
«Є несправедливість через те, що військові, які загинули на війні у 2014-2018 роках, тоді отримували зарплату в пару тисяч гривень. Тому пенсії, які зараз надходять їхнім батькам, дуже відрізняються від пенсій батьків тих воїнів, які загинули, отримуючи заробітну плату 14, 16, 20 тисяч. Тому пенсія там у рази менша, і вони кажуть про несправедливість».
Прем’єр-міністр Денис Шмигаль пообіцяв: його міністри розглянуть можливі шляхи вирішення цієї проблеми.
Уряд ухвалив постанову щодо порядку здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан. Відповідну постанову опублікували в «Урядовому порталі».
Саме зазначеним наказом призначається комендант, визначаються час, протягом якого діють комендантська година та спеціальний режим світломаскування, порядок створення, функціонування і місцезнаходження комендатури та її склад, , межі території їх запровадження, способи здійснення заходів щодо підтримання правопорядку, порядок руху залізничного, автомобільного, морського, річкового, повітряного транспорту.
Комендант має право тимчасово обмежувати перебування та свободу пересування – але лише у разі небезпеки для осіб на підвідомчій йому території. При цьому на території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів.
Патрулям на території, де запроваджено комендантську годину та встановлено спеціальний режим світломаскування, згідно з документом, надані наступні права:
«1) затримувати і доставляти в органи або підрозділи Нацполіції осіб, які вчинили або вчиняють правопорушення;
2) перевіряти в осіб посвідчення, документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, або паспортні документи іноземця, особи без громадянства, документи, що підтверджують законність перебування на території України, та перепустки, а в разі їх відсутності – затримувати відповідних осіб та доставляти в органи або підрозділи Національної поліції для встановлення особи; за потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, які ними перевозяться;
3) вилучати в осіб предмети, які є знаряддям, засобом або предметом правопорушення, і передавати їх органам або підрозділам Нацполіції;
4) тимчасово обмежувати або забороняти на вулицях та дорогах, окремих ділянках місцевості та в інших громадських місцях перебування або пересування осіб, рух транспортних засобів, зокрема транспортних засобів іноземних, консульських установ чи представництв міжнародних організацій; виводити осіб з окремих ділянок місцевості та об’єктів, евакуйовувати транспортні засоби;
5) входити (проникати) на територію та в приміщення підприємств, установ і організацій, у житлові та інші приміщення, на земельні ділянки, що належать особам, під час припинення кримінального правопорушення та в разі переслідування осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, якщо зволікання може створити реальну загрозу життю чи здоров’ю осіб;
6) використовувати зі службовою метою засоби зв’язку і транспортні засоби, що належать особам (за їх згодою), підприємствам, установам і організаціям, за винятком транспортних засобів іноземних консульських установ чи представництв міжнародних організацій, для запобігання вчиненню кримінального правопорушення, переслідування та затримання осіб, що підозрюються у вчиненні злочину, або для доставки до лікувальних закладів осіб, які потребують медичної допомоги, проїзду до місця злочину;
7) застосовувати відповідно до законодавства заходи фізичного впливу, зброю і спеціальні засоби».
Президент Володимир Зеленський присвоїв звання Героя України з удостоєнням ордена “Золота Зірка” учаснику війни молодшому лейтенанту Тарасу Матвіїву. Нагорода знайшла героя посмертно.
«Тарас Матвіїв на фронті з початку війни. Був волонтером і добровольцем, а у 2019 році почав службу в лавах ЗСУ. Під час ворожого обстрілу 31-річний Тарас врятував двох своїх побратимів, допомігши їм дістатися в безпечне місце» – прокоментував своє рішення сам Зеленський.
Тарас загинув від ворожої міни коли, бойовики обстріляли українські позиції в районі села Троїцьке Попаснянського району Луганської області. Чоловік витягнув з палаючого бліндажа двох солдат, і аж тоді міна дістала і його.
