Заступник міністра у справах ветеранів України з питань європейської інтеграції Олексій Ілляшенко провів робочу онлайн-нараду з начальниками обласних відділів міністерства.
Визначаючи завдання, заступник міністра, дав доручення керівникам на місцях активізувати роботу щодо соціального захисту ветеранів та тісну взаємодію з органами державної влади щодо цього питання.
Олексій Ілляшенко також звернув увагу на необхідність активізації роботи з такою категорією ветеранів, як засуджені до покарання у виді позбавлення волі:
– Так сталося, що раніше ця категорія фактично залишалася поза межами ветеранської спільноти. Хоча кожному, хто має статус ветерана війни, закон надає особливі гарантії соціального захисту. Серед тих, хто перебуває у місцях позбавлення волі, є такі, хто потребує нашої допомоги. З цього питання у нас виданий спільний з Мінюстом наказ, спеціально створена робоча група фахівців обох відомств, тому прошу звернути увагу на цю категорію.
Заступник міністра також доручив розібратися зі станом дотримання прав і свобод ветеранів війни, які перебувають на тимчасово окупованих територіях:
– Тимчасово окуповані території Донеччини, Луганщини, Крим та Севастополь – це частини України, які рано чи пізно будуть повернуті під контроль української влади. В окупованих районах нас є зв’язок з проукраїнськи налаштованою частиною ветеранів різних війн, необхідно ці контакти розширювати і брати цих людей під свою опіку.
Автоматична гвинтівка R20 Rahe виробництва американської компанії Lewis Machine & Tool Company (LMT), Сили оборони Естонії
22 липня 2020 року з участю командувача Силами оборони Естонії генерал-майора Мартіна Херему на естонському полігоні в Мяннік відбулася офіційна презентація перших отриманих міністерством оборони Естонії автоматичних гвинтівок виробництва американської компанії Lewis Machine & Tool Company (LMT).
Гвинтівки отримали офіційне естонське позначення R20 Rahe.
У першій партії в Естонію (член НАТО з 2004 року) прибули 1250 автоматичних гвинтівок R20 Rahe в стандартному виконанні, 250 “марксманських” гвинтівок TA-R20 і 70 підствольних 40-мм гранатометів M203. Як можна судити, стандартна гвинтівка R20 Rahe представляє собою гвинтівку LMT MLCPS під патрон НАТО 5,56 х 45 мм, а гвинтівка TA-R20 – гвинтівку LMT CQBMWS під патрон НАТО 7,62 х 51 мм. В подальшому частина 5,56-мм гвинтівок R20 Rahe буде поставлена також у варіанті з укороченою довжиною ствола.
Першими нові гвинтівки отримає Скаутський батальйон (Scoutspataljon) 1-ї піхотної бригади естонської армії, дислокований в Тапа. Потім гвинтівками будуть повністю оснащені 1-й і 2-й піхотні бригади, також їх отримають підрозділи “Кайстейліта”, а також естонські поліція, прикордонна охорона та формування міністерства юстиції Естонії.
Нагадаємо, що 1 липня 2019 року Державний центр оборонних інвестицій міністерства оборони Естонії (Riigi Kaitseinvesteeringute Keskus – RKIK) підписав контракт вартістю 75 млн євро з американською компанією Lewis Machine & Tool Company (LMT) на поставку близько 19 тисяч автоматичних гвинтівок калібрів 5,56 і 7,62 мм для збройних сил і силових структур Естонії. Поставка повинна бути здійснена до кінця 2021 року. Повідомляється, що Естонія повинна отримати ще шість партій гвинтівок.
Естонія придбала вироблені компанією LMT автоматичні гвинтівки MLCPS (під патрон НАТО 5,56 х 45 мм) і CQBMWS (під патрон НАТО 7,62 х 51 мм), що представляють собою варіації широко поширеного сімейства AR конструкції Стонера, але виконані на запатентованій LMT так званій Monolithic Rail Platform (MRP) з верхньою частиною ствольної коробки, виконаною єдиною монолітною конструкцією з алюмінію, що забезпечує її підвищену жорсткість.
До теперішнього часу Сили оборони Естонії використовують вельми різноманітний набір стрілецької зброї, включаючи придбані в 1990-і роки ізраїльські автоматичні гвинтівки Galil і ручні кулемети Negev під патрон 5,56 х 45 мм (ними оснащені в основному частини 1-ї піхотної бригади), а також отримані від Норвегії та Німеччини з наявності автоматичні гвинтівки G3A3 і G3A4, а від Швеції – автоматичні гвинтівки Ak 4 (варіація всіх тих же G3), всі під патрон 7,62 х 51 мм. Є також певна кількість нових німецьких 5,56-мм автоматичних гвинтівок G36 і ручних кулеметів МG4.
Повідомляється, що після переозброєння на гвинтівки R20, гвинтівки Galil будуть передані в Естонії в резерв першої черги, а гвинтівки Ak 4 і G3 – на зберігання.
Для компанії LMT перемога в естонському тендері стала другою на світовому ринку з вибором її зразків в якості основної гвинтівки збройних сил – в 2015 році 5,56-мм гвинтівки LMT CQB16 все на тій же платформі AR-15 / MRP були обрані міністерством оборони Нової Зеландії .
LMT також поставляла різні варіації своїх гвинтівок під патрон 7,62 х 51 мм в якості “марксманських” арміям Великобританії, тієї ж Нової Зеландії, і, по ряду повідомлень, силам спеціальних операцій США. У США гвинтівки LMT досить популярні в середовищі поліції і спецслужб.
Прийнята ввечері, 22 липня, в Мінську угода про “всеохопне припинення вогню” і додані до неї “заходи щодо посилення режиму припинення вогню” виглядають як продукт творчості бюрократичного генія, і в реальності виконуватися не будуть. Щоправда, документ складено в такий спосіб, щоб обвинувачення в його невиконанні лягали на обидві сторони.
Вчора, 22 липня, пізно увечері в Мінському процесі трапився прорив. Ну, принаймні так нам повідомляє прес-служба чинного українського президента. Суть “прориву” полягає в наступному – сторони домовилися, що з 00:01 27 липня 2020 року на лінії зіткнення вступає в дію чергове припинення вогню. На цей раз – “повне та всеосяжне”.
Отак зразу взяти й сказати, котрим за рахунком є свіжоприйняте “припинення”, навряд чи зможуть навіть самі учасники ТКГ. Екс-міністр закордонних справ Клімкін в січні минулого року говорив про 18 зірваних угод щодо припинення вогню. Тому припустимо, що зараз йдеться про 20-ту аналогічну угоду. Чи 25-ту. Це не так важливо.
Відрізняється вона від попередніх не тільки своєю “повнотою і всеосяжністю”. Різниця полягає ще й у наявності такої штуки, як прописані в угоді “заходи щодо посилення режиму припинення вогню”.
Ці заходи включають масу цікавих речей. Зокрема, заборону на наступальні і розвідувально-диверсійні дії, а також заборону на використання будь-яких видів літальних апаратів сторін. Що автоматично ставить поза законом як повітряну, так і наземну розвідку. Саме завдяки такій розвідці можна було швидко ліквідовувати вогневі точки сепаратистів в разі надміру грубих порушень попередньої угоди про припинення вогню. Тепер відповідні розвідувальні заходи бійцям і командирам на місцях доведеться здійснювати на свій страх і ризик. Ну, або мовчки гинути під вогневими нальотами сепаратистів.
Передбачена також заборона на розміщення важкого озброєння в населених пунктах та їх околицях, в першу чергу на об’єктах цивільної інфраструктури. Хотілось би вірити, що співробітники СММ ОБСЄ зможуть на практиці забезпечити виконання цього пункту військами “Л-ДНР”.
В угоді прописано також “ефективне застосування дисциплінарних заходів за порушення режиму припинення вогню і повідомлення про них координатора ТКГ, який повідомляє про це всіх її учасників”. Як і які дисциплінарні заходи будуть застосовуватися, в документі не сказано. Так само відсутня й інформація про те, хто і яким чином розслідуватиме кожне конкретне порушення тиші – адже, напевно, в 90% випадків таких порушень сторони дружно показують пальцем в бік противника.
І особливо зворушливо виглядає пункт про те, що вогонь у відповідь можна відкривати тільки в тому випадку, якщо він санкціонований наказом відповідного керівництва Збройних сил України чи керівництва збройних формувань ОРДЛО після безуспішної спроби використовувати координаційний механізм.
От, припустимо, почали обробляти наш блокпост з мінометів у третій ночі. Бійці зв’язалися зі штабом, штаб – зі ще одним штабом, і годинки до п’ятої – інформація в Києві. Але там робочий день розпочинається о дев’ятій, та й то, напевно, з оперативки. Але одразу після неї буде “застосовано координаційний механізм”. Можливо – успішно. Це в тому разі, якщо сепаратисти вже й самі припинили стріляти. Але якщо не припинили – то запит на відкриття вогню у відповідь оперативно розглянуть, і по всьому ланцюжку відправлять дозвіл стріляти – на фронт, а повідомлення про стрілянину – в ТКГ. Не пройде й десяти годин, як блокпост отримає право відповідати вогнем на вогонь. Ну, якщо там іще залишиться хтось живий, звичайно.
Звичайно, в реальності все буде не так. Нікуди не подінуться з лінії зіткнення ні розвідка, ні снайперський вогонь, ні звичка бійців відстрілюватися в разі нападу. Такі речі визначаються інстинктом самозбереження, а не циркулярами ТКГ. Інша річ, що тепер, з формальної точки зору, порушник – не тільки той, хто відкрив вогонь, але й той, хто відстрілюється без використання “координаціного механізму”. Не тільки той, хто дронами визначає місце для чергового артнальоту, але й той, хто стежить за артилерією противника. Прийнятий комплекс “заходів щодо посилення припинення” нівелює різницю між тими, хто атакує, і тими, хто обороняється. Що автоматично дозволить Росії – і на цей раз, не без формальних основ – звинувачувати Україну в зриві досягнутих домовленостей. Назвати подібну ситуацію дипломатичним “проривом” чомусь не виходить.
Цей тиждень виявився дуже активним на події, які стосуються Чорноморської безпеки. А вона, в свою чергу, є критичною складовою національної безпеки України. Кораблі країн НАТО, які другий тиждень перебувають в Чорному морі, приєдналися до українсько-американських навчань «Sea Breeze 2020». Саме для цього есмінець ВМФ США USS Porter (DDG 78) увійшов до Чорного моря.
Цього року навчання Sea Breeze проходять виключно на морі – через загрозу поширення COVID-19. Та і кількість бойових кораблів, які беруть участь, менша ніж у 2019 році. Проте, це ні скільки не заважає навчанням Sea Breeze виконувати своє головне призначення – шляхом активнішого залучення позарегіональних країн-членів НАТО стримувати нездорові амбіції РФ в басейні Чорного моря.
Для кращого розуміння варто пам’ятати лише один факт – потенціалу американського есмінця USS Porter (DDG 78) і фрегату ВМС Іспанії Álvaro de Bazán (F101), який очолює зараз 2-гу постійну військово-морську групу НАТО, вистачить, щоб в разі потреби ефективно протидіяти повітряним і морським загрозам з боку окупованого Росією Криму. По суті лише ці два кораблі своєю присутністю нівелюють будь-які переваги РФ в Чорноморському басейні і дозволяють відновити баланс сил на користь НАТО.
Проте виявилося, що це далеко не все, що приготували американці з питань Чорноморської безпеки цього тижня. ВПС США провели дуже цікаві тренування. 22 липня 2020 року до Чорноморського басейну навідалися американські винищувачі F-16 з крилатими ракетами великого радіусу JASSM.
Американські винищувачі F-16, які розташовані на базі Авіано (Італія), над Чорним морем відпрацьовували нанесення ударів крилатою ракетою AGM-158 JASSM. Дозаправку винищувачів здійснювали американські літаки-танкери КС-135, які базуються в Великій Британії.
Дальність польоту крилатої ракети JASSM до 320 км, а її покращеної версії JASSM-ER – до 800 км. Тим самим, навіть винищувачі четвертого покоління мають можливість працювати цією ракетою, не заходячи в зону дії ППО противника. Таким чином американці прямо демонструють росіянам, що дивізія систем С-400 розгорнута рфією в окупованому Криму, не завадить їм в разі потреби виконати поставлені завдання.
Крилаті ракети мають можливість довгий час йти нижче радіогоризонту РЛС систем ППО, що значно зменшує час на реакцію. Власне, для ефективного перехоплення крилатих ракет, необхідним є залучення літака виявлення і цілевказання, який краще висвітлює ситуацію. Проте літаків типу А-50, росіяни в Криму не тримають, хоча і залучали їх неодноразово до навчань навколо півострова в 2019 році. Так чи інакше, але боротьба із крилатими ракетами буде складним завданням для російського угруповання в Криму.
Відпрацювання винищувачами F-16 можливості використання крилатих ракет JASSM є по суті логічним продовженням активних польотів розвідувальної авіації США навколо окупованого півострова. Мова йде про літаки Р-8А Poseidon та RC-135, а також БПЛА стратегічної розвідки RQ-4 Global Hawk. Часті польоти систем розвідки, дозволяють США постійно обновляти свою базу потенційних цілей, по яким, в разі потреби, будуть наносити удари крилатими ракетами із потенціалом stand-off. Таким чином Вашингтон закладає відповідну основу для реакції на агресивні кроки РФ в акваторії Чорного моря.
Врешті решт, польоти американських F-16 з бази в Італії для відпрацювання нанесення ударів крилатими ракетами – це нагадування Кремлю, що Вашингтон має потенціал для відповіді на ескалацію із боку РФ, навіть без залучення з самого початку сил з континентальної частини США.
Саме із континентальних США стартували стратегічні бомбардувальники В-1В Lancer, які 29 травня над Чорним морем відпрацьовували удари протикорабельними ракетами LRASM, які створені на основі крилатих ракет JASSM. Тобто поки американські стратегічні бомбардувальники будуть лише вилітати із США для відповіді, сили в Європі вже зможуть активно реагувати на кризову ситуацію.
Польоти авіації США демонструють, що конвенція Монтрьо 1936 року не буде перешкодою для відповіді на російську агресію в разі крайньої необхідності. Власне такі польоти зайвий раз нагадують, що це російський флот закритий в Чорному морі, в той час як НАТО має потенціал оперативно і гнучко відповісти на російську загрозу.
Отже, польоти авіації США та відпрацювання нанесення ударів крилатих ракет є новим елементом американської політики по підтриманню миру і стабільності в акваторії Чорного моря.
Американці таким чином компенсують те, що цього року, на відміну від 2019-го, вони не використають всі свої 125 днів присутності в Чорному морі з тієї простої причини, що попит на присутність есмінців ВМФ США для підтримання стабільності в водах Європи в умовах поширення COVID-19 значний.
Проте польоти авіації з ударним ракетним озброєнням додають політиці підтримання стабільності більшої гнучкості. А головне, є гарною асиметричною відповіддю на подальшу мілітаризацію окупованого Криму і постійно зростаючу агресивну політику РФ в Чорному морі.
Вашингтон чітко показує, що Чорноморська безпека є інтегральною частиною Європейської безпеки, і США готові бути активним гравцем з цього питання.
24 липня 2020 року російські збройні формування на Донбасі тричі обстрілял позиції ЗСУ з ранку і 6 разів ввечері.
Вранці неподалік Старогнатівки рашисти тричі з 120 мм та 82 мм мінометиів, гранатомети різних систем і великокаліберні кулемети обстріляли позиції ЗСУ.
Поблизу Гнутового, Лебединського, Пищевика та Широкиного позиції українських захисників були обстріляні з гранатометів різних систем, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї.
Біля Новотошківського і Хутору Вільний ворог вів вогонь у бік наших позицій з ручних протитанкових гранатометів та стрілецької зброї
Сьогодні зранку гібридні окупаційні збройні формування Російської Федерації двічі порушили режим припинення вогню. Рашисти обстріляли позиці ЗСУ з мінометів калібру 82 мм неподалік Опитного, та поблизу Водяного – з гранатометів різних систем та великокаліберних кулеметів.
Підрозділи Об’єднаних сил змушені були відповідно реагувати на збройні провокації противника внаслідок чого один загарбник отримав поранення.
За наявною інформацією втрат серед українських воїнів удалося уникнути.
Ситуація в районі проведення операції Об’єднаних сил залишається контрольованою.
Думаємо ви чи ваші знайомі хоч раз задавалися питанням: «А що буде, якщо Путін нападе?», «Чи готова українська армія до великої війни?», «Які недоліки мають наші Збройні сили?», «Чому ми не будуємо заводи з виробництва боєприпасів?» і тд.
Так от – зараз ми відповімо на усі найголовніші питання, які час від часу виникають у кожного українця, коли він чує про нашу армію. Ми вирішили поговорити про це зі спеціалістом з військових конфліктів у СНД, автором близько 40 книжок про етапи російсько-української війни та інші військові конфлікти, Михайлом Жироховим https://www.facebook.com/girohov
Сьогодні тема розмови – чим українське військо уславилося за час війни – головні перемоги ЗСУ під час війни на Донбасі.
«На перше місце я б поставив рейд 95-ї бригади. Особливим його робить дальність – в ході рейду було пройдено близько 470 км, з яких 170 км тилами ворога, а також деблоковано українських солдат на кордоні. Також треба згадати і завдання, які військові там виконували. Фактично рейда було два – один у серпні, з-під Шахатрська до Красного луча, а другий рейд – рейд по приазовському напрямку. Вони вийшли на кордон, взявши Тельманово (але цей населений пункт по Мінським домовленостям віддали росіянам). Для супротивника це була велика несподіванка. І потужно було те, що український прапор з’явився на окупованій території, там чекали російські танки, а з’явилися українські БТР-и.
На другому місці – оборона Луганського аеропорту. Це перш за все заслуга 80 аеромобільної бригади, але там брали участь і 25 бригада, і 1 танкова. Аеропорт Луганський знаходиться на віддаленні від Луганська, фактично в степу. І з усіх сторін його можна було атакувати. І коли ще було перервано постачання після збиття Іл-76 14 червня 2014 року, то ці бійці просто витримали дуже велику кількість обстрілів і нападів без належного постання. Тільки в кінці серпня, коли фронт покотився – вони відійшли – і відійшли без великих втрат.
На третьому місці – бойові дії на прикордонні. Після обстрілу Зеленопілля 11 липня росіяни почали відкрито застосовувати артилерію з боку кордону РФ. І це постійні обстріли – 16-14 годин на добу. Уявіть собі, який був тиск. 79 аеромобільна бригада, разом з 51-ою та 24-ю механізованими, разом з прикордонниками тримали пункти пропуску до останнього – до початку серпня, коли вже було неможливо. РФ використали розтягнуті лінії постачання, росіяни діяли групами спецназу, нападали, закладали фугас. Коли спробували постачати припаси повітряним шляхом, то суттєво підсилили протиповітряну оборону і збили наш транспортний Ан-26. Після цього літати було неможливо. І ці солдати по 3-4 доби не мали не просто їжи, а навіть питної води. І вони вистояли.
На четвертому місці – Дебальцево. Говорять деякі, що великі втрати – але врахуйте те, в якому стані була оборона! Там була виступ, який повністю прострілювалася російською артилерією. Виходити ж можна було лише однією дорогою – і группіровка вийшла, причому і з мінімальними втратами особовому складу. І втрати з тим же Іловайськом навіть не можно не порівняти. Там були прорахунки командування звичайно. Коли втратили Вуглегірськ, і не було резервів, наприклад у напрямку Логвиново. Розвідка спрацювала дуже погано.
Ну і кінець-кінцем те, як ми зупинили – регулярні російські війська в кінці серпня 2014 року на приморському напрямку! Росіяни тоді діяли мобільними батальйонно-тактичними групами, а то ж люди думають, що там якісь танкові клини йшли. І у нас тоді був єдиний козир – артилерія.
Командування проведенням АТО зібрало потужний артилерійський кулак – вся наявна на той час артилерія 152 мм і 122 мм, реактивні системи залпового вогню «Град», «Смерч», «Ураган», тактичні ракети «Точка У».
Так, саме на той період зафіксована максимальна кількість пусків по росіянам. Для розуміння, якщо за весь час війни на Донбасі було використано 95 «Точок У», з них 30 – на кінці серпня-початку вересня. Артилеристам не встигали підвозити снаряди. І майже кожен снаряд потрапляв точно в ціль.
І росіян зупинили не політичні мотиви, а величезні втрати. Навіть зараз їх оцінити можна тільки гіпотетично. Більшість бійців були з-за Уралу, з маленьких містечок, і їх батьки підписали угоди про нерозголошення тому у ЗМІ про них просто не було. В приватних розмовах розмовах російські офіцери це визнають – втратили дуже багато людей. І техніку всю підбиту вони вивозили масово.
Це, до речі, нинішня реальність локальних конфліктів – безконтактна війна. Тобто у серпні 2014 року українська армія діяла за всіма настановами сучасної військової думки – як американці в Сирії чи Ізраїль проти палестинців».
Наступний раз наш експерт відповість на питання: «Що буде, якщо Путін нападе?». Як можуть наступати росіяни, як оборонятимуться українці, і чому Генштаб не буде обороняти Чернігівщину – читайте в нашому наступному матеріалі.
Нещодавно в російськомовних інтернет-джерелах почала з’являтися інформація про те, що на телефоні убитого українського медика знаходилися фото і відео американських солдат, які служать у ЗСУ.
Проте ця інформація виявилася фейком – насправді матеріали належать чоловіку, який наразі проходить службу в американській армії. Він підтримував добрі відносини з загиблим медиком.
«Так ось, фото і відео були зроблені мною в Америці, але рашкінські ЗМІ, ватні ютуб і телеграм канали, за гроші злиденного населення, форс ситуацію і запустили цілу хвилю дезінформації. Вата, кримнашисти та інший непотріб ніколи не відрізнялися наявністю критичного мислення, мізками і взагалі, інтелектом, тому я і пишу про це» – пише автор на своєму Телеграм-каналі «Американський піхотинець».
Виявилося, що ті самі відео він викладав ще у 2019 році на вищезгаданій платформі.
Собор Святої Софії або Айя-Софія, як її називають у Туреччині, знову став мечеттю. Турецький суд скасував рішення від 1934 року про перетворення собору на музей.
Як повідомляє DW, тисячі мусульманських вірян приїхали з інших міст і сіл Туреччини, щоб взяти участь у святкуванні з цього приводу. Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган також прибув на молитву, що відбувається в пам’ятнику шостого століття. Вранці перед першою мусульманською п’ятничною молитвою біля будівлі собору зібрався величезний натовп людей. Через епідемію COVID-19 до будівлі дозволено увійти лише тисячі людей. Зазначається, що деякі віруючі приїхали ще напередодні і ночували неподалік у наметах. Дороги біля пам’ятки перекрили ще зі вчорашнього вечора. На місці чергують близько 20 тисяч поліцейських. Багато людей не дотримуються дистанції та ігнорують правила для попередження інфікування коронавірусом, зазначають турецькі ЗМІ.
В ЄС жалкують з приводу цього, йдеться в повідомленні Європейської служби зовнішніх дій
“Рішення Державної ради Туреччини та президента Ердогана передати пам’ятку під Управління президента зі справ релігії викликає жаль”, – йдеться в повідомленні. В ЄС зазначили, що собор має сильне символічне, історичне та загальнолюдське значення. Там також нагадали, що Туреччина як член Альянсу цивілізації, зобов’язалась сприяти міжрелігійному та міжкультурному діалогу, виховувати толерантність та співіснування.
Як відреагують у Москві на таку наругу над православною святинею почуємо і побачимо незабаром…
Лондон і Вашингтон звинуватили Москву у випробуванні нової зброї, яка може загрожувати мирному використанню космосу.
Про це повідомляє Цензор.НЕТ із посиланням на BBC.
“Велика Британія і США звинуватили Росію в запуску снаряда, який можна вважати зброєю, зі свого супутника в космосі”, – сказано в повідомленні.
За словами голови Космічного управління Британії Харві Сміта, Лондон непокоїть те, яким чином РФ випробувала один зі своїх супутників, випустивши по ньому снаряд, який можна охарактеризувати як зброю.
“Такі дії загрожують мирному використанню космосу і створюють небезпеку через уламки, які можуть становити загрозу для супутників і космічних систем”, – заявив британський чиновник.
Читайте також на “Цензор.НЕТ”: РФ переобладнає свої “перспективні” ЗРК, щоб збивати супутники на низькій орбіті
Сміт закликав РФ уникати подібних випробувань надалі і продовжувати конструктивну роботу з Великою Британією та іншими партнерами.
Командувач космічними силами США генерал Джей Реймонд зі свого боку заявив, що РФ “запустила новий об’єкт на орбіту” супутника. Він уточнив, що США мають докази того, що “Росія здійснила неруйнівні випробування космічної протисупутникової зброї”.
“Це ще одне свідчення постійних зусиль Росії з розробки і випробування космічних систем, що відповідає опублікованій військовій доктрині Кремля щодо застосування зброї, яка завдає ризику американським і союзним космічним засобам”, – додав Реймонд.
Раніше на сайті Космічного командування ВПС США з’явилася інформація щодо того, що Росія проводить випробування протисупутникової ракети прямого перехоплення, яка здатна збивати супутники на низькій навколоземній орбіті.Джерело: https://censor.net.ua/ua/n3209895
Уже ідентифікувані та оголошені у розшук російські найманці, які 23 липня 2014 року у Лисичанську напали зі зброєю на підрозділ українських військових. Про це повідомив прес-центр Служби безпеки України.
Тоді було поранено 10 солдат і вбито 3: загинули полковник Олександр Радієвський, підполковники Павло Сніцар та Василь Спасьонов, солдат строкової служби Ігор Коцяр. По бійцям ЗСУ стріляли з кулеметів, гранатометів, снайперської зброї, при цьому терористи прикривалися місцевим населенням
«До складу терористичного угруповання, яке вчинило напад на військовослужбовців, входило двоє громадян РФ – мешканців міста Електрогорськ Московської області на прізвиська «Волк» і «Ведун», які належали до угруповання «Сибиряки». У групі також було троє місцевих бойовиків – жителі Лисичанська і Щастя» – повідомляють у СБУ.
Всю групу тренували у Ростовській області РФ. Саме туди вони і втекли, коли 24 липня 2014 року Лисинчанськ було звільнено.
Проте СБУ все ж змогла встановити найманців. П’ятьом бойовикам вже повідомили про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 260 та ч. 3 ст. 110 Кримінального кодексу України. Їм інкримінується створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань та посягання на територіальну цілісність і недоторканність України, що спричинили загибель людей та інші тяжкі наслідки. Їх оголошено у розшук.
