Турецький розвідувальний корабель «Ufuk» (A591) приступив до морських випробувань.

Про це повідомляє видання NavyRecognition

Морські випробування корабля проходять в Ізмітський затоці. Як очікується, турецькі військово-морські сили отримають новий корабель до кінця літа 2020 року.

В основу проєкту розвідувального корабля «Ufuk» розробники поклали проєкти корветів типу «Ada», будівництво яких велося з 2007-го по 2019 рік.

Проєктуванням корабля займалася компанія STM, а його будівництво ведеться підприємством Istanbul Shipyard.

 

Довжина розвідувального корабля становить 99 метрів, ширина 14,1 метра, а осадка 3,6 метра. «Ufuk» має водотоннажність 2,4 тисячі тонн, на сто тонн більше водотоннажності корветів типу «Ada».

На відміну від базового проєкту «Ufuk» не має вертолітного ангара. При цьому на кораблі встановлено майданчик, здатний прийняти вертоліт.

Корабель, що вирушив на морські випробування, озброєння поки не має.

«Ufuk» отримав повністю дизельну рухову установку (на корвети типу «Ada» стоять дизельні та газотурбінні силові установки).

 

В результаті швидкість повного ходу корабля становить 18 вузлів проти 29 вузлів у корветів типу «Ada».

Подробиці про склад бортового устаткування корабля не розкриваються.

На відміну від корветів типу «Ada» «Ufuk» отримав другу щоглу, меншого розміру, ніж основна. Вона встановлена ближче до корми.

Повідомляється, що «Ufuk» навчально-тренувальний корабель, який зможе виконувати й розвідувальні завдання.

 Якщо ви вирішили придбати короткоствольну травматичну зброю, то друга частина статті саме для вас. Ми відштовхнемося від того моменту, коли «зеленка» (дозвіл на купівлю) у вас на руках і ви, на крилах щастя і легенькою посмішкою, летите до магазину за довгоочікуваним «гумострілом». Але все ж таки ми радимо заздалегідь визначитися зі зразком травматичної зброї, тому що дозвіл на купівлю діє 3 місяці і у вас можуть виникнути певні труднощі з купівлею протягом цього терміну, як наприклад відсутність зразка у магазині або страждання вибору серед купи доступних екземплярівJ А щоб вам було простіше вибрати зразок травматичної короткоствольної зброї ми підготували невеличкий огляд найпопулярніших зразків «гумострілів». Отже, погнали!

 

А що є?

 

На сьогоднішній день вибір короткоствольної травматичної зброї величезний і вибирати стає все важче. Нагадаю, що розглядаємо ми лише короткоствольні засоби для відстрілу гумових куль, так як гладкоствольна рушниця також може стати «гумострілом», якщо використовувати травматичні набої (куля та картеч). Короткоствольну «гумострільну» зброю розділимо на два типи: револьвери та пістолети. Перед тим як остаточно поставити крапку у виборі – добре подумайте, чи всі критерії травматичної зброї для вас підходять. Чому? Тому що ідіотизм закону про зброю, якого просто нема, змусить вас по-новому проходити всі кола пекла для оформлення нової одиниці зброї, якщо вас чимось не влаштує придбаний і оформлений «гумостріл». Також, важливо досконально перевірити зразок, який ви хочете придбати, ба більше, у певних магазинах, при яких найвний стрілецький тир, ви можете попросити відстріляти «травмат», щоб відчути його найкраще, ну і перевірити на всілякі «нюанси». Єдине, що якщо ви відмовитесь від зразка і вас він чимось не влаштує, то доведеться заплатити за чистку ствола. Але повірте, воно того вартує, поміняти чи повернути зброю – вкрай геморойний процес. Ще одна лайфхак. Ви можете заздалегідь вибрати спецзасіб і заплатити за нього, він буде лежати у збройовому магазині і чекати на вас з дозволом. Таким чином, ви заздалегідь застрахуєтеся від випадку, коли ваш вибраний «гумостріл» хтось купить за день до вашого отримання «зеленки», а також збереже ваше психічне здоров’я, яке трохи похитнеться від процедури оформлення того самого дозволу.

 

Револьвер чи пістолет?

 

До речі, якщо під час ведення вогню у барабані виявиться бракований набій, то він просто прокрутиться до наступного набою. А от кількість набоїв у револьвері не велика і це безперечно мінус… Щодо пістолета, то тут головний плюс у тому, що місткість магазину дозволяє зарядити пістолет удвічі більшою кількістю набоїв, аніж револьвер ну і плюс швидка зміна магазину. Набої до травматичного пістолету потрібно підбирати якісні, щоб не було осічок. Потрібно брати до уваги, що це травматична зброя і невеликої кількості набоїв може просто не вистачити для зупинки супостата, який скаже вам «я вас туда нє пасилал, бІндєровци! Дідиваєвалє!» і все це під «рюмка водкі на сталєєєєєє!!!». Лунають постріли. Завіса. Все ж таки револьвери заряджаються в середньому 5-7 набоями, а пістолети 8-17 набоями. Тому тут вирішувати вам, хто вправніше і влучніше стріляє, а хто хоче наробити дірок у «абізяні» поки пристріляєтьсяJ. Жартую. Залишу це вам для роздумів. Повертаючись до «травматів» зазначимо, що в Україні сформувався певний рейтинг популярних моделей травматичної зброї до якого увійшли найпопулярніші моделі, серед яких пістолет СZ 75 під різними назвами, «Форт», револьвери «Сафарі», легендарний «ТТ» та інші. Якісь екземпляри перероблювалися з бойових, а якісь виготовляються «з нуля». Тож, розглянемо більш детально, що представляють із себе різні травматичні пістолети та револьвери на Українському збройовому ринку.

 

«Форт-12Р»

 

З 1999 року року пістолет Форт-12Р виготовляється Вінницькою компанією «ФОРТ». Під час розробки пістолету Форт-12 були використані доробки чеських зразків, що були створені на заводі «Чеська Збройовка» і що цікаво, обладнання для виготовлення Форт-12 використовувалось від того самого СZ. На сьогодні виробництво повністю налагоджено на потужностях компанії «Форт». «Фортівський» УСМ виготовлений на базі ударно-спускового механізму CZ-75 і CZ-83. По праву, Андрія Петровича Зайця, головного конструктора, можна вважати батьком «фортів». Базова модель має фосфатне покриття сіро-матового кольору, замість класичного вороніння чи оксидування. Цікаво, що саме цей факт породив міф про якийсь містичний сплав, з якого виготовлено Форт-12Р. Ось так народжуються різні міфи і легенди у світі зброї.

 

 Травматичний пістолет Форт-12Р виготовлений зі сталі на базі бойового побратима Форт-12 і, на радість користувача, має великий ресурс, як заявляє виробник, на 50 тисяч пострілів! «Гумсотріл» Форт-12Р, як і інші травматичні спецзасоби для відстрілу гумових куль, розрахований на ближню дистанцію – до 10-ти метрів. Але, як показує практика, дійсно ефективна дистанція ураження 3-5 метрів. Відповідно взимку – 3 метри, а влітку 5. Враховуйте ці особливості разом з набоями, які будете використовувати.

 

Форт-12Р, під час випробувань, показав чудові результати купчастості та щільності на 10 метрів. Розбіжність мінімальна – до 25 мм, а це дійсно хороший показник. Середній розмір спецзасоба Форт-12Р ускладнює приховане носіння у літній період, а от взимку з цим проблем нема. Кажучи про ергономіку відзначимо зручність тримання у руці і комфортне, доволі швидке прицілювання. Ще однією особливістю Форт-12Р є можливість носіння спецзасобу із зведеним курком і поставленим на запобіжник. Гладкий хромований ствол має спеціальні виступи, які не дозволяють зробити постріл не еластичною кулею. До речі, для естетів є варіації хромовані, покриті нітридом титану, що створює ефект позолоти, як то кажуть – на будь який смак і колір.

 

Основні характеристики:

Калібр – 9 мм

Довжина ствола – 95 мм

Вага без набоїв – 830 гр

Вага з набоями – 900 гр

Ефективна дальність – 5-6 м

Скорострільність – 40 пострілів/хвилину

Об’єм магазину – 12 набоїв

УСМ – подвійної дії куркового типу

 

T–Rex

 

Ще один зразок травматичного пістолету, який набув популярності останнім часом. Цей пістолет є унікальним у своєму роді. Це перший травматичний пістолет з рухливим стволом представлений в Україні. Пістолет виготовлено на базі бойового зразка CZ-75 P-07. Різниця у конструктивних змінах мінімальна. Головні зміни торкнулися ствола та  зворотної пружини. Як і більшість травматичних пістолетів «Тірекс» виготовлений у калібрі 9 мм Р.А. Затвор виготовлений з нержавіючої сталі, а сама рамка має полімерне походження. Пістолет має доволі м’який спуск, якщо порівнювати з переробленими «Макаровими». Також, варто відмітити ще одну особливість пістолету T-Rex – широка прямокутна спускова скоба, що дозволяє комфортно вести вогонь навіть у рукавичках.

 

 У передній частині полімерної рамки розташована планка Пікатіні, яка дозволяє додатково розміщувати різні стрілецькі аксесуари, наприклад тактичний ліхтар або лазерний цілевказувач. Травматичний пістолет T-Rex оснащений дворядним магазином на 15 набоїв, але 16-й «залітає» без особливих зусиль. Так що можна сміливо відмічати, що магазин на 16 набоїв. Прицільні засоби доволі зручні. Цілик має класичну форму та низький профіль, що зменшує можливість чіпляння за одяг та інші речі.

 

Цей зразок вперше було представлено на виставці «Зброя та безпека 2016» у Києві компанією «Ствол». Як бачимо, у порівнянні з Фортом він легший, за рахунок полімерної рамки. Полімери зменшують вагу, але у повністю сталевих спецзасобів більший запас міцності та живучості.

 

Основні характеристики:

Калібр – 9 мм

Довжина загальна – 185 мм

Вага без набоїв – 780 гр

Вага з набоями – 860 гр

Ефективна дальність – 5-6 м

Об’єм магазину – 15 набоїв

УСМ – подвійної дії куркового типу

 

Ерма “ТТ-Т”

 

«Тульский Токарев, он же ТТ. На сегодня один, извини, очень  быстро разбирают» – не тільки я пригадую цю епічну фразу з горезвісного українофобського фільму «Брат-2» під час згадки пістолету ТТ? Можливо, про українофобські фільми поговоримо іншим разом, але наразі ТТ. Отже, була сила силенна спроб переробити бойовий ТТ на травматичний і всі закінчувалися невдачею. І ось компанія «Ерма-Інтер» таки вдало переробила бойовий ТТ на травматичний і…

 

Так, ви вірно здогадалися, вийшло щось таке, більше підходяще для любителів історичної зброї, яка ще й стріляє. Чому? Ось чому. По-перше – це вже не той самий ТТ з бойовими характеристиками від народження, це перероблений зразок під гумову кулю. По-друге –  місткість магазину 8 набоїв, що є просто колосальним мінусом враховуючи вагу пістолета у спорядженому стані під 900 грам. Але все це нівелюється повністю сталевим виконанням. Щодо надійності питань нема. Важливо! Якщо ви хочете придбати саме історичний зразок, то маєте звернути увагу на стан самого пістолету, тому що вони перероблювалися з бойових зразків, які перебували у різному стані і знос деталей у всіх може бути різний.

 

 Чесно кажучи, я б краще взяв револьвер, у якому стільки ж набоїв, безвідмовна система живлення та і менша вага, але то вже справа кожного, як-то кажуть: «Сам собі пан».

 

Основні характеристики:

Калібр – 9 мм

Довжина загальна – 197 мм

Вага без набоїв – 850 гр

Вага з набоями – 890 гр

Ефективна дальність – 5-6 м

Скорострільність – 30 пострілів/хвилину

Об’єм магазину – 8 набоїв

 

Safari 820G

 

Травматичний револьвер Safari 820G виготовляється з 1999 року Харківським ТОВ «Латек». Однією з фішок цього револьверу є можливість заряджати сталевий барабан травматичними набоями як револьверного типу, так і пістолетного, що розширює поле вибору більш якісних набоїв. Це можна назвати фірмовою розробкою від компанії «Латек», яка дійсно крутезна і корисна. Барабан відкидний лівосторонній, з центральним екстрактором, що рухається проти годинникової стрілки і розрахований на 6 набоїв. УСМ та ствол виготовляються на потужностях «Латек» у Харкові, а от інші запчастини замовляються з Чехії. Safari 820G виготовляється у різних варіаціях, як то у воронінні та нікелюванні, з різними руків’ями на вибір. УСМ курковий подвійної дії.

 

Запчастини УСМ виконані зі сталі, що збільшує експлуатаційний термін і «життєдіяльність» револьверу. Прицільні пристрої прості, але комфортні, які дозволяють прицілитися «навскидку» доволі швидко. В цілому, це чудовий компактний револьвер з гарними характеристиками. Сама конструкція револьверу гарантує надійність та безвідмовну роботу. А от кількості набоїв та швидкості перезарядження залишається бажати кращого…Але безвідмовність і надійність системи додають привабливості цьому «малюку».

І все ж, головною перевагою Safari 820G є можливість використовувати будь-які набої, як револьверні так і пістолетні. На сьогодні це один з найпопулярніших травматичних револьверів в Україні.

 

Основні характеристики:

Калібр – 9 мм

Довжина ствола – 51 мм

Довжина револьверу – 176 мм

Вага без набоїв – 670 гр

Вага з набоями – 700 гр

Ефективна дальність – 3-5 м

Скорострільність – 20 пострілів/хвилину

Об’єм магазину – 6 набоїв

УСМ – подвійної дії куркового типу

 

Набої

 

На сьогоднішній день травматичних набоїв доволі багато, але підбирати іноді буває дуже важко найоптимальніші під свою зброю. Для револьверів це не сильно актуальне питання, так як вони «їдять» усі підряд набої. Але питання потужності актуальне для всіх типів травматичної зброї. Можна придбати різні варіації травматичних набоїв, як звичайних так і посилених, наприклад «Сова-П». Вибирати набої потрібно відштовхуючись від вашого стволу. Може бути таке, що одні набої «піддуває» у патронниках, або каморах барабану револьверу і гільзи важко екстрагувати, або навпаки, не вистачає потужності для перезарядження пістолета. Тому тут потрібно тестувати набої самостійно і визначатися з виробником. Є ще один важливий нюанс – партія.

 

Один той самий виробник і той самий тип набоїв може відрізнятися від попередніх партій. Так, під часу відстрілу травматичних набоїв «Терен» різних партій було помічено, що одна партія менш потужніша за іншу! Тому на цей нюанс також потрібно звернути увагу. На сьогодні доступні наступні типи  набоїв: «Форт-Т» 9 мм Р.А., револьверні набої «Терен-3ФР», а також травматичні набої «Вій» 9 мм Р.А., «Сова-П» 9мм Р.М. (найпопулярніший набій для спецзасобів), SOBR-T та інші. Набоїв дійсно багато, але не можна сказати конкретно,, що якісь кращі, а якісь гірші. Кожен знайде для себе підходящий набій.

Підбиваючи підсумки варто зазначити, що вибір травматичної зброї на ринку України дуже великий і вибирати можна дуже довго, але ми спробували на прикладі вищевказаних зразків узагальнено зорієнтувати вас у виборі і акцентувати увагу на тих критеріях, на які варто звертати уваги під час вибору травматичної зброї. 

Тож тримаємо порох сухим і все буде Україна!

 

Навроцький Олександр, НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС

Зробити це абсолютно не складно, потрібно лише перерахувати будь-яку суму за реквізитами вказаними наприкінці матеріалу, все інше – справа техніки та м’язів учасників бойових дій.

Так, 1 серпня ГО «Veterans go» спільно з друзями планує пробігти трейл – 24 кілометри із набором висоти 950 метрів. Забіг відбуватиметься в рамках щорічного гірського бігового ультрамарофону «100 БУКО миль».

Бігтимуть ветерани командною із семи чоловік, у складі якої буде інвалід-візочник на спеціальному трекінг-кріслу, пристосованому для сходження у гори людей з інвалідністю.

 

Марафонці мають досить амбітні плани – першими підкорити за визначений контрольний час гору Кукул, що у Івано-Франківській області. Але бігтимуть атовці не тільки заради перемоги, але і задля здійснення мрії свого побратима, який, на жаль, самотужки втілити її наразі не в змозі.

Мова йде про ветерана Рустама Росула – закарпатця, учасника Invictus Games: Team Ukraine, який через отримані на сході поранення опинився в інвалідному візку. Зазначимо, що це не перше подібне сходження. Так, у червні цього року за допомогою спеціального візку побратими підняли Рустама на гору Ґимба.

 

Попри те, що раніше учасники бойових дій вже піднімалися з візочниками в гори, в змаганнях участі вони ще жодного разу не брали. Тож, цього року Veterans go з друзями подається на Книгу рекордів України, плануючи пробігти трейл нарівні з іншими спортсменами, які візьмуть участь у заході.

– «Це буде для нашої команди справжнім викликом, – розповідає один з учасників забігу, заступник головного тренера Збірної України на цьогорічних «Іграх Нескорених», франківець Тарас Шпук,- адже, погодьтеся, пробігти трейл у режимі змагань з візочником буде нелегко. Але ми сильні не тільки фізично, але і духом, тож чудово з усім впораємося. Зазначу, що участь у забігу не є безкоштовною – кожен учасник сплачує членські внески. Саме тому ми і звертаємося до всіх небайдужих – допоможіть ветерану здійснити його мрію, адже він віддав за Україну найдорожче – власне здоров’я».

 

Стати спонсором рекорду може стати кожен, перерахувавши зручну для нього суму на картку Приват 5169 3600 0513 9930 (Баранник Віктор Борисович).

 

Олена Шаріпова, НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ОО С

Не секрет, що війни змінюють не лише людство, але й окремих людей, які беруть участь у черговій кривавій бійні.  Одних баталії озлоблюють до крайньої межі, звідки вже не буде вороття. В характерах інших не тільки зберігають людяність, але й  сприяють розвитку здібностей, котрі дрімають десь у потаємних закапелках душі.  Викрутаси війни у лихий час в зоні АТО, сповна відчув на себе і Віталій Запека.

 

 Полтавець бачив фронт не лише через приціл свого безвідмовного АКМ, але і через об’єктив камери, як професійний фотохудожник.  І… майбутній талановитий письменник. Саме в зоні АТО він, нині вже 52-річний чоловік, відчув непереборний потяг до художнього слова, за допомогою якого прагнув передати побачене і пережите на війні тим, хто читатиме його книжки. Замисли його творів народжувалися в окопах під обстрілами, на бойових чергуваннях, або спілкуванні з однополчанами тощо. Доля виявилася прихильною до сержанта В. Запеки, наділивши його хистом до красного слова. Вже понад півтора десятки його творів проторували шлях до читача. І навіть лягли в основу сценаріїв для п’єс, які з успіхом ідуть на сценах театрів. Як, приміром, «Пригоди не бравого вояка Шрамка», які ожили у світлі рамп Дніпровського національного академічного українського музично-драматичного театру ім. Т.Г. Шевченка. І житимуть далі, адже ледь не вперше в історії сучасної української Мельпонеми цю виставу побачать в зоні АТО/ООС фронтовики, до яких приїжджатиме на передову виїзна акторська трупа театру.

 

У редакції «НОВА» В. Запека розповів про свій творчий шлях та поділився планами на майбутнє.

 

Віталію, як вчорашні солдати стають письменниками? Декому здається, що фронт, де всі прагнуть лише вижити,  геть відбиває бажання до творчості…

 

За фахом я інженер. За покликанням – фотохудожник. З фотоапаратом не розстаюся все життя.  Камера була зі мною і на передовій. Там я зробив тисячі знімків, в яких зафіксував миттєвості буття своїх побратимів, війну, такою, якою вона є. Одночасно занотовував побачене. Згодом, коли звільнився з армії, цей архів мені став у нагоді, коли зайнявся письменництвом. Правда, більшу частину фото прийняв Державний архів України з приміткою «зберігати довічно». Частину світлин не можна публікувати, адже на них містяться  військові об’єкти, місцевість, види озброєння тощо, які не повинні бачити тим, кому не цього не можна . І помиляються ті, хто вважає, що на фронті  говорять лише гармати, а музи мовчать…

 

Ваші художні твори переважно просякнуті духом подій на Донбасі, учасником яких Ви були самі. А яким був Ваш шлях в зону бойових дій?

 

Не простим. 2007 року я запатентував винахід «Накладний хірургічний шов», і став лауреатом міжнародного конкурсу серед новаторів. Винахід позбавляє травмованого від зайвого болю при накладенні традиційних швів. Особливо в бойових умовах, де кожна згаяна хвилина може стати фатальною для пораненого. Я марно чекав, поки мій винахід візьмуть на озброєння медичні заклади. Навіть після початку війні на Сході України, його не застосовували… Коли бойові дії були в розпалі, я зрозумів, що слід самому брати до рук зброю. І в січні 2015 року попросився на фронт в добровольчий батальйон. Було мені тоді 47 років. Воював у найгарячіших точках – Волновасі, Маріуполі, Щасті, Трьохізбенці, Кримському… Побував у трьох секторах з чотирьох, на які тоді поділили зону АТО. З першого дня до останнього  служив в добровольчому батальйоні  «Полтава».  Але на службу потрапив не одразу. За військовим фахом я шифрувальник, а в батальйоні тоді навіть радіостанції не було. Урешті-решт мене таки взяли на службу. Але форму не видали, тож  у першу ротацію поїхав у цивільному. Зброї теж не було. Замість автомату в мене у кишені був …  складний ніж. Час був тоді такий. Дуже складний і багато чого бракувало. Воював у складі батальйону «Полтава» до лютого 2018 року. Після чого звільнився…

 

Відомо, що до виходу друком Ваша перша книжка пройшла довгий тернистий шлях, на якому були зрада, розчарування, судові тяжби…

 

Свою першу книжку «Батальйон «Полтава»: роки війни»  я писав під впливом від побаченого і пережитого на фронті. Мені хотілося вписати і свій рядок у біографію батальйону, розповісти про людей, з якими я служив в зоні АТО. Власне, фотографій у книжці більше, ніж тексту. Недаремно кажуть, що краще один раз побачити, ніж кілька разів почути… Тоді з’явився і перший досвід спілкування з видавцями. На жаль, для мене невдалий…  Надрукувати книжку мені запропонував один з полтавських видавців. Домовилися про ціну. З грішми мені допомогли в поліції Полтавщини, де виділили 20 тисяч гривень. Ще 16 тисяч гривень зібрали побратими. Гроші я передав видавництву, але довгоочікувану книжку-первенця так і не отримав. Видавець виявився непорядною людиною, фактично привласнивши гроші. Тепер справу розглядає суд. Але книжку я таки видав. Але вже в Житомирі, де в одному з видавництв для авторів створили найсприятливіші умови для співпраці. Після чого всі свої книжки я видаю там. Знайшов і пристойне видавництво в Харкові, куди здав свою першу книжку для дітей…

 

Поміж авторів-«атовців» Вас вважають доволі  продуктивним письменником, адже за два останні роки до читача дійшли майже півтора десятки розповідей, нарисів, романів. В чому секрет такої плідної праці?

 

Я пишу про те, що сам пережив на фронті. Як кажуть, перебуваю «в темі» і мені не потрібно щось додумувати або шукати сюжети на стороні. Велику увагу приділяю самодисципліні, адже лише так можна ефективно організувати свій робочий день. За стіл всаджуюся о четвертій ранку, вмикаю комп’ютер і занурююся у свій, лише мені відомий світ… Ніколи не читаю книжок інших авторів на тему, про яку я пишу. Адже можна мимоволі потрапити у полон стилю автора і він перейде до мого рукопису. Звісно, такий графік виснажує, але по закінченні твору пару днів «відходжу» –  повертаюся до нагального домашнього клопоту, побутових дрібниць, читаю, бавлюся з онукою тощо. Незчувся, як почав працювати і над дитячою книжкою. Правда, минулого літа я відклав роботу над нею через те, що працював над п’єсою за своїм військово-сатиричним романом  «Герої, херої та не дуже»…

 

Майже всі автори, особливо початківці, прагнуть вступити до лав творчих спілок…

 

В мене немає таких амбіцій. Хоча пропозиції надходили, як від спілки фотохудожників, так і письменників. Але це не для мене. Членство в наших спілках, наче служба в армії:  потрібно комусь підкорятися, уславлювати керівництво, узгоджувати свої творчі плани тощо. Я людина вільна. До того ж, я розумію, що, якщо я вступлю до якось спілки, писати краще не стану. Прагнути необхідно найвищих стандартів. Приміром, ПЕН-клуб. Можливо, колись і я стану його членом…

 

Військова тематика, яка переважає у Вашій творчості, позбавлена усталених стандартів. Поряд з жорстокою реальністю війни, приміром, в книжці «Цуцик», вражає своєю уїдливою сатирою і добродушним гумором роман «Герої, херої та не дуже»…    

 

Я три роки воював і весь цей час бачив зсередини нашу армію. Траплялося всяке… На жаль, а, можливо, на щастя, у війську служать не однакові люди. В кожного свій характер, звички, ставлення до товаришів, командирів тощо. Так само неоднакові і командири, поміж яких чимало різних людей, з різним життєвим і бойовим досвідом, вмінням налагоджувати контакт з підлеглими. А без гумору на передовій сутужно: скрізь побутові негаразди, кров, постріли і вибухи, постійно чатує небезпека для життя… Тому я відійшов від глянцу і в своїх творах демонструю читачу життя в армії таким, як воно є насправді.  В тому ж «Цуцику» доволі багато смішного…

 

Військова тематика рано чи пізно втомить читачів – така реальність… У Ваших творчих планах на цей випадок щось передбачено?

 

Я вже згадував, що наразі чекає виходу моя книжка для дітей. Ця тема, як я переконався, дуже цікава. Також мною написано кілька інтелектуальних романів. Один з них «Абсурд» готується до друку на початку наступного року. Є ще багато задумок і вже написаного, для реалізації яких потрібні  час і гроші… Але, як людина військова, не хочу передчасно розголошувати свої плани. Лише запевню, що читач не розчарується. Адже я працюю для своїх шанувальників…   

 

Розмовляв Олександр Брусенський, НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС

Інформаційний ресурс Ukrainian Military Pages повідомив, що Міністерство оборони України змінило затверджені в 2017 році зразки військової форми одягу та знаки розрізнення військовослужбовців Збройних Сил України.

 

Зокрема наказом від 30 червня 2020 року № 238 «Про внесення змін до наказу Міністерства оборони України від 20 листопада 2017 року № 606» змінені Правила носіння військової форми одягу та знаків розрізнення військовослужбовцями Збройних Сил України.

Варто зауважити, що не зовсім зрозумілий поспіх зі змінами, адже з жовтня наказ знов прийдеться змінювати через набуття чинності новими військовими званнями генералів та сержантів. До того ж документ містить незрозумілу мішанину діючих та «майже нових» звань. Поряд з поки що існуючими генеральськими званнями до наказу включені сержантські, які мали набути чинності з 30 вересня 2020 року, але були змінені законом № 680-IX на ще новіші, що набудуть чинності разом із генеральськими з 1 жовтня. Зокрема у наказі є погони «першого сержанта», але це звання було законом замінено на «головний сержант».

З помітних нововведень – золоті парадні погони та генеральська форма з новими емблемами на комір. Також тепер Правила поширюються й на Державну спеціальну службу транспорту. Але насправді змін набагато більше.

Змінилось розташування нарукавних знаків.

Так на парадній, парадно-вихідній та повсякденній формах одягу, на лівому рукаві на місці передбаченого раніше для «Державного прапору» тепер нашивається нарукавний знак військової частини. На правому рукаві залишається знак відповідно до роду військ. Проте, замість 60 мм, тепер відстань від плечового шва має складати 105 мм. Знак «Державний прапор» тепер нашивається на обидва рукави на відстані 45 мм від плечового шва.

 

На польовому однострої нарукавні знаки помінялися місцями. Емблема військової частини «переїхала» з правого рукава на лівий, нарукавний знак роду військ («тризуб») відповідно на правий. Місце розташування нагрудних знаків з прізвищем (справа) та «Збройні Сили України» (зліва) не змінилося, проте зазнали змін самі знаки. Написи на них відтепер виконуються чорним кольором (крім ВМС, тут без змін).

 

Як ми вже згадували, на парадній формі з’являться золоті погони, не завадило цьому ані критика у фаховому середовищі, а не їх схожість з історичними погонами німецьких чиновників, та ,через наявність «просвітів», із російсько-радянськими.

 

Крім того, так звана «зубчатка», яка була на погонах генералів, «переїхала» на комір (!) на місце емблем за родом війська, а схрещені булави, які також були на комірі відтепер замінили «зубчатку» на погонах.

 

Парадні погони старших офіцерів не містять передбачену наказом МОУ №370-2017 року «плетінку», роль якої на них відіграють просвіти по аналогії з радянськими погонами. Золоті погони молодших офіцерів, сержантів та солдатів містять стандартні для цих звань знаки розрізнення.

 

Нова лінійка сержантських звань матиме такі знаки розрізнення на погонах:

 

На знаках розрізнення військовослужбовців у військовому званні «головний майстер-сержант» та «головний майстер-старшина», на час перебування на посаді «головний сержант Збройних Сил України» передбачене розміщення зірки між широким шевроном та дугоподібною личкою.

Також нові Правила містять фразу «Військовослужбовцям у військовому званні «рекрут» знаки розрізнення не передбачені». Хоча насправді знаки розрізнення також не передбачені й для звань «солдат» і «матрос», які мають «чистий» погон. Відповідно звання «рекрут» і «солдат» («матрос») відрізнити буде не можливо.

На додачу до плаща демісезонного вводить демісезонна куртка.

 

Роті почесної варти замість чорних «берців» повернули чоботи радянського зразка.

 

Для військовослужбовців-жінок замість кашкетів ввели капелюхи.

 

ЕМБЛЕМИ НА КОМІР

 

Зазнали змін деякі емблеми на комір парадної та повсякденної форми одягу, а також були введені нові (або повернуті раніше скасовані) емблеми.

Так, емблема Десантно-штурмових військ та спеціалістів повітрянодесантної служби видів і родів військ, тепер повторює беретний знак:

 

НАРУКАВНІ ЗНАКИ (ЕМБЛЕМИ)

 

Змінилися кольори кантів пілоток армійської авіації та авіації Повітряних Сил:

БУЛО:

 

СТАЛО:

 

Водночас, щодо армійської авіації, то у нових Правилах має місце неспівпадіння зображення та тексту до нього.

 

БЕРЕТНІ ЗНАКИ.

 

Всі зображення наведені у тому вигляді, як вони відображені у наказах Міністерства оборони від 20.11.2017 №606 та від 30.06.2020 №238.

 

24 липня по всій Греції оголосили траурний день у зв’язку з першою з 1934 року мусульманською п’ятничною молитвою (намаз) у храмі Святої Софії. Про це повідомляє УНН із посиланням на Rti.fr.

“24 липня в православних храмах Греції був оголошений „день жалоби“ з приводу першої з 1934 року мусульманської п’ятничної молитви (намазу) в храмі Святої Софії (Айя-Софії). У намазі взяв участь президент Туреччини (Реджеп Тайіп) Ердоган”, — йдеться у повідомленні.

 

У зв’язку з трауром в усіх православних храмах дзвонили у дзвони, щоб висловити протест проти того, що Архієпископ Ієронім II, предстоятель Елладської (Грецької) православної церкви назвав “нечестивою образою” колишнього головного візантійського храму.

 

Нагадаємо

У СТАМБУЛІ СЬОГОДНІ, 24 ЛИПНЯ, ВІДБУЛАСЯ ПЕРША ЗА 86 РОКІВ МУСУЛЬМАНСЬКА МОЛИТВА У СОБОРІ СВЯТОЇ СОФІЇ, ДЕ РАНІШЕ БУВ МУЗЕЙ, А ВІДНИНІ ОФІЦІЙНО ПРАЦЮЄ МЕЧЕТЬ

У Хабаровську сьогодні зібрався багатотисячний несанкціонований мітинг, учасники якого вимагали відставки президента Росії Путіна. Як повідомляє  УНІАН з посиланням на «Сибір.Реалії», мітингувальники все більше звертаються до федеральної влади. “Путіна у відставку”, “20 років довіри немає”, “Росіє, прокидайся”, “Ми тут влада” – ось гасла, які звучали сьогодні.

 

Оскільки захід не було погоджено, протестувальники вийшли на головну площу міста “годувати голубів”. Після чого влаштували ходу головними вулицями Хабаровська і пікет біля мерії, вимагаючи також відставки глави міста-єдинороса Кравчука. Як повідомляється, поліція спостерігала за подіями, але не втручалася. Нагадаємо, всеросійське голосування щодо схвалення поправок до Конституції РФ тривало з 25 червня по 1 липня. Голосування також незаконно організували на окупованих Росією територіях України – у Криму, Донецькій та Луганській областях. Внесення змін до Конституції президент РФ Володимир Путін ініціював в січні. Тоді ж він заявив, що поправки повинні бути схвалені всенародним голосуванням, хоча закон цього не вимагав. Зміни в Конституцію РФ передбачають “обнулення” президентських термінів Путіна – після прийняття поправок він зможе балотуватися ще на два терміни після 2024 року. 4 липня ці поправки набули чинності.

 

Джерела з КНР повідомляють, що Алжир придбав  ПТРК Red Arrow-12 (HJ-12), які є аналогом американських комплексів Javeline.

Військові експерти вважають, що HJ-12 замінять радянські комплекси розробки першої половини 1970-х. Уперше її продемонстрували у 2014-му.

Конструктивно комплекс «Red Arrow 12» подібний до інших аналогічних переносних систем, що використовують ракети з інфрачервоною головкою самонаведення із запам’ятовуванням способу руху до цілі (Imaging Infrared – IIR) такими, як у американського Javelin, ізраїльського Spike, японського «т- 01» і південнокорейського Hyun-Gung.

 

Крім переносного варіанту, ПТРК може встановлюватися також на машини.

 

Маса комплексу Red Arrow 12 в бойовому положенні становить 22 кг, в тому числі ракета в транспортно-пусковому контейнері важить 17 кг. Довжина ТПК 1,25 м, а діаметр, близько, 170 мм.

ПТУР має довжину близько 980 мм і діаметр близько 135 мм.

Ракета комплексу Red Arrow 12 використовує неохолоджуваний ДБН типу IIR, що забезпечує цілодобове застосування. Пропонується також денна версія системи, яка використовує телевізійну ДБН.

Виробник декларує, що тандемна кумулятивна бойова частина ракети пробиває до 1100 мм однорідної катаної сталевої броні, захищеною динамічним захистом.

Пускова установка включає тепловізійний приціл. Захоплення цілі ракетою Red Arrow 12 здійснюється перед пуском. Після запуску оператор може відразу сховатися та перезарядити комплекс для атаки іншої цілі.

Використання «холодного» запуску ракети дозволяє вести вогонь із середини будівель або бункерів. Ракета може летіти до цілі або по дугоподібної траєкторії для ураження цілі зверху, або по прямій траєкторії.

Крім бронетехніки є можливість вести вогонь по бункерам, будівлям, надводним цілям і вертольотам, які мають невелику швидкість.

 

В Україні за даними “Системи моніторингу поширення епідемії коронавірусу” апарату РНБО України (https://covid19.rnbo.gov.ua/), станом на дев’яту ранку 25 липня 2020 року загалом зафіксовано 63929 випадків інфікування на covid-19; за останню добу кількість виявлених випадків інфікування зросла до 1106 осіб.

 

Наразі на covid19 хворіє 26842 особи, змогли подолати хворобу 35497 осіб.