На Криворіжжі відкрився Центр життєстійкості, де діти ветеранів, їхні сім’ї, внутрішньопереміщені особи та інші категорії населення можуть отримати психологічну підтримку, соціальні послуги, консультації та допомогу в кризових ситуаціях.
Про це йдеться на сайті Криворізької міської ради.
“Діти та їхні родини завжди залишаються в центрі нашої уваги. Кривий Ріг зазнає важких руйнувань від постійних обстрілів і трагічні події 4 квітня цього року, коли загинули 9 дітей, а ще понад 11 отримали поранення разом із батьками, стали одним із найболючіших ударів по громаді. Саме тому такі простори, як Центр життєстійкості, мають особливе значення — вони дають змогу дітям і родинам отримати підтримку навіть під час війни”, — сказав голова офісу ЮНІСЕФ у Дніпрі Пабло Паскуаль.
Серед задач Центру життєстійкості – і психологічна робота з ветеранами та їхніми родинами. Тут будуть формувати у відвідувачів навички саморегуляції, адаптації, розвитку стійкості.
Також у Центрі життєстійкості родини, в яких є дитина з особливими потребами, зможуть на 4 години залишати дитину і з нею будуть займатися фахівці. Робота фахівців Центру націлена на «раннє втручання» для розвитку дітей з особливим потребами – це робота з народження до трьох років.
Військові, які отримали поранення, заслуговують на повноцінне лікування й реабілітацію. Закон це гарантує. Але в реальності ветерани часто залишаються сам на сам із бюрократією, відсутністю прозорих процедур і неузгодженістю між державними структурами.
Почалося все з конкретної історії в Харкові, де ветеран-ампутант намагався отримати медичну допомогу в одному із закладів системи Національної академії медичних наук, але лікування йому запропонували лише за власний кошт. Після цього він звернувся до ветеранської спільноти, і ситуація набула розголосу.
«Державним бюджетом передбачено значні кошти на лікування і реабілітацію ветеранів — більше десяти мільярдів гривень. Крім того, існують місцеві програми, в яких також закладено кошти, є допомога від благодійних фондів. Це значний фінансовий ресурс, який здатний допомогти ветеранам відновити своє здоров’я. Однак через відсутність системної соціальної політики, спрямованої на лікування і реабілітацію ветеранів, виникають проблеми», — коментує ситуацію голова Консультативної Ради у справах ветеранів війни Юрій Корсунов.
Голова комісії, що опікується ветеранами Харківської обласної Ради Ольга Лехан пояснює, що проблема має системне коріння. Заклади Національної академії медичних наук не уклали договорів з НСЗУ, тож не фінансуються за програмою медичних гарантій. Це означає, що ветерани змушені оплачувати ліки, обстеження та навіть операції власним коштом, попри законодавство, яке гарантує безкоштовну медичну допомогу.
«В умовах повномасштабної війни, коли держава обіцяє військовим підтримку, ситуація, коли елітні державні установи вимагають з поранених гроші, це не просто ганебно, а злочин проти справедливості», — підкреслює Ольга Лехан.
Новий керівник академії, Василь Лазоришинець, підтверджує: проблеми справді є. Комісія вже перевіряє заклади, частина керівників відсторонені. Але академія працює в межах фінансування через НСЗУ й визнає потребу в кращій взаємодії з іншими органами влади.
«Медична допомога у нас зараз фінансується через НСЗУ, тобто фінансування йде повне, і я особисто контролюю, щоб в жодному інституті не було випадків, коли військовослужбовці чи ветерани мали б оплачувати додаткові кошти. Якщо десь такі випадки все ж таки виникають, як це сталося в Харкові, то я, коли там був, після наради в офісі президента з Іриною Андріївною Верещук організував комісію, яка зараз працює в Харкові разом з місцевими ветеранськими організаціями. Згідно з інформацією, яка з’явилася в ЗМІ, ми вже відсторонили від виконання обов’язків двох директорів — інституту Зайцева та інституту Ситенка, на які були нарікання. Тепер триває перевірка, і після цього будуть прийняті адміністративні рішення. Ні в якому разі військовослужбовці та ветерани не повинні постраждати від цього, тому що, думаю, що проблеми є не лише в закладах Академії медичних наук, але й в інших установах, про що говорив губернатор на нараді. Однак ми будемо розбиратися поступово. Адже у нас, окрім харківських дев’яти інститутів, є ще 23 інститути в Києві, Львові, Одесі та Дніпропетровську», — зауважив Василь Лазоришинець.
До процесу змін залучили і ветеранів. Тарас Мацюк, ветеран ССО, став радником президента академії. Через свій досвід він знає багато проблем, з якими стикаються ветерани в лікарнях і готовий працювати над тим, щоб система стала доступнішою та прозорішою.
«Я тільки демобілізувався. До того я очолював патронатну службу Сил спеціальних операцій. Після того, як я звільнився, пройшов час, і зараз я теж готуюсь до реабілітації, до операції, оскільки організм потребує відновлення. Але сталася певна ситуація, яку ви вже знаєте, де виник певний конфлікт по Харкову. І мені запропонували бути радником президента Академії медичних наук Василя Васильовича. Він взяв мене для того, щоб реакція була миттєвою. Щоб ветерани розуміли, що про них піклуються і знали, до кого вони можуть звертатися. По-друге, ми плануємо створити гарячу лінію. Це обговорюється, і в кожному інституті буде гаряча лінія, яка допоможе з’ясувати, чи проплатив ветеран за ліки, чи не проплатив. Бо є багато фактів, коли ветерани платять за медичні послуги. Такі факти є, і ми будемо на них реагувати. Тому я впевнений, що це тільки початок правильного розвитку Академії медичних наук і ветеранського руху», — розповідає ветеран.
Сьогодні ветеранська спільнота не мовчить. Вона не просто реагує — вона контролює, документує й вимагає змін. Відсутність єдиної державної політики щодо лікування ветеранів — це системна вада, яку потрібно терміново виправляти. Якщо ви — військовий, ветеран або родич постраждалого, Фіксуйте рахунки,чеки, розмови та повідомте про випадок за ниже зазначеними телефонами в описі під цим відео.
Український актор театру і кіно, шоумен, телеведучий і ветеран Геннадій Попенко став речником Міністерства у справах ветеранів України. Його історію розповіли на сайті відомства.
Після деокупації Київщини у 2022 році Геннадій Попенко ухвалив рішення стати до війська. Добровільно мобілізувався, служив солдатом і виконував завдання з відбиття дронових і ракетних атак, сприяв антидиверсійній роботі, долучався до розмінування та охорони стратегічних об’єктів. Згодом продовжив службу в 59-й окремій мотопіхотній бригаді, а потім — у складі резервного підрозділу.
На Запорізькому напрямку Геннадій очолював мобільну групу Культурного десанту — ініціативи, що об’єднує військовослужбовців творчих професій для посилення морально-психологічного стану побратимів. Команда працювала з різними підрозділами: проводила події, які не просто підтримували бойовий дух, а й допомагали виявити реальні потреби військових, знайти на них відповідь і зміцнити стійкість.
Паралельно Геннадій відповідав за організаційний бік роботи: планування, логістику, проживання, харчування, комунікацію з підрозділами. Це була робота, де перетиналися менеджмент, психологія, комунікації та фронтова реальність. Група регулярно виїжджала на позиції, обирала формати, які справді резонують із військовими: від глибоких історичних лекцій — до кінопоказів, концертів чи живих розмов. «Така робота не героїчна, але вона необхідна», — каже Геннадій.
У 2024 році зазнав травми коліна. Після операції й ускладнень — тривалий курс реабілітації, який триває й нині. Втім, як зазначає сам, бути корисним — це не завжди про форму. Це насамперед про зміст і дію. Щоб не втрачати часу під час реабілітації, Геннадій доєднався до команди Міністерства — аби й далі бути корисним і підтримувати тих, хто пройшов службу. Тепер він озвучує позицію Міністерства, а також допомагає формувати мову і підходи, якими держава звертається до ветеранів, ветеранок та суспільства.
Робота речника — багатозадачна. Це й пояснення нових державних сервісів, і участь у підготовці публічних заходів, і реагування на інформаційні запити. А також підтримка в створенні зрозумілої, доступної комунікації, в якій немає зайвої складності або відстороненості. У своїй роботі Геннадій разом з командою свідомо використовує гумор як один з інструментів. Бо іноді саме він допомагає подолати барʼєри та зробити державну мову ближчою.
Повага до тих, хто боронить країну, для Геннадія незмінна з 2014 року. Але саме зараз, працюючи в Міністерстві, він глибше розуміє, як багато залежить від того, наскільки вчасно, чітко й людяно держава звертається до тих, хто пройшов війну.
Окрім військової служби Геннадій має понад два десятиліття досвіду у сфері телебачення та публічної комунікації. Працював над інформаційними, пізнавальними й розважальними проєктами, вів суспільно важливі теми в ефірах загальнонаціональних каналів. І сьогодні, як сам каже, хоче бути там, де його досвід комунікацій може бути корисним — у команді, яка працює для тих, хто захищає країну.
Робота у сфері ветеранської політики для нього — це не лише новий професійний виклик, а частина ширшого сенсу: підтримати тих, хто захищає державу. І зробити так, щоб військові знали — про них дбають не тільки під час служби, а й після.
Цими вихідними на льодовій арені «Атек Арена» у Києві пройшов перший Всеукраїнський аматорський турнір з льодового парахокею. У змаганнях взяли участь чотири команди, сформовані з ветеранів війни, спортсменів та ентузіастів із 12 областей України.
Про це пише Міністерство у справах ветеранів України.
Парахокей, або следж-хокей — це адаптивний вид хокею, у якому гравці — люди з ампутацією або порушенням функцій нижніх кінцівок — пересуваються по льоду на спеціальних санях — следжах. Для руху та гри використовують дві короткі ключки із шипами на кінцях. Правила гри майже повністю ідентичні класичному хокею: є офсайди, штрафні хвилини за порушення, силова боротьба та навіть бійки.
Гравці команд проходили тренування в Києві та Львові — ключових осередках розвитку парахокею в Україні. Учасники не лише вдосконалювали спортивну майстерність, а й формували нову спільноту навколо інклюзивного спорту, який сприяє реабілітації та соціальній адаптації ветеранів. Частина з них продовжить тренування в цих містах, а інші повернуться додому, щоб розвивати парахокей у своїх громадах і ставати прикладом для інших.
Цей турнір став першим кроком на шляху до створення постійної національної ліги з парахокею та формування збірної України з цього виду спорту. І що не менш важливо — відкриває нові можливості для людей з інвалідністю.
На урочисту церемонію відкриття завітали ветеран, заступник міністра у справах ветеранів України Руслан Приходько, заступник міністра молоді та спорту України Сергій Тимофєєв, президент Національного комітету спорту інвалідів України Валерій Сушкевич, віце-президент Національного комітету спорту інвалідів України, начальник Укрцентру фізичної культури спорту та осіб з інвалідністю «Інваспорт» Оксана Скугарева, заступниця голови КМДА з питань здійснення самоврядних повноважень Олена Говорова, голова правління ГО «Хокейний клуб Сокіл Київ» Олексій Житник.
Переможцями турніру стала команда «Незламні» (Львів), друге місце посіли «Галицькі леви» (Львів), а третє — «Сокіл» (Київ).
Американська реперка Азілія Бенкс викликала хвилю обурення у соцмережах після образливого допису про українського військового Олександра Кірієнка, який повернувся з російського полону. Публікація артистки на платформі X спровокувала масову реакцію з боку користувачів – її звинуватили у знущанні з людини, що пройшла катування.
Про це повідомляє сайт Обозреватель з посиланням на соцмережу X.
Бенкс репостнула допис з фотографією Кірієнка, на якій видно, як сильно він схуд під час утримання в неволі. Вона додала до зображення грубий коментар англійською: “Well something needed to stop his fat ass from eating” (“Щось потрібно було, щоб зупинити його товсту дупу від їжі”).
У відповідь користувачі почали масово писати коментарі з критикою, називаючи її слова принизливими, бездушними й огидними. Деякі користувачі запитали, чи пожартувала б вона так само про жертв Голокосту або американських ветеранів. Інші зазначили, що це чергова спроба привернути увагу за рахунок чужого болю.
Олександр Кірієнко – морський піхотинець, головний сержант взводу снайперів 36-ї бригади. Захищав Україну з 2014 року. Після початку повномасштабного вторгнення опинився в Маріуполі. У квітні 2022 року потрапив у полон після виходу з “Азовсталі”.
У полоні він провів майже три роки. За цей час, як сам розповідав після звільнення, схуд на 40 кілограмів, був свідком тортур і смерті побратимів, а також сам пережив знущання.
Міністерство внутрішніх справ України презентувало портал «МВС: Твоя підтримка» – єдиний інформаційний ресурс, який забезпечує доступ до повного переліку послуг для ветеранів, поранених військовослужбовців і працівників системи МВС, звільнених з полону, а також їхніх родин.
Портал містить інформацію про послуги, які можуть отримати військові, як-от лікування, реабілітація, протезування, грошові виплати, соціальний супровід, психологічна підтримка, освіта, працевлаштування, пенсійне забезпечення, адаптивний спорт, база рапортів та заяв, розшук безвісти зниклих, автошколи для осіб з інвалідністю, а також точка входу в електронний кабінет соціального захисту.
Ветеранська політика є однією з основних напрямків роботи для Міністерства внутрішніх справ.
«У фокусі – підтримка тих, хто пройшов через війну, захищаючи державу, і сьогодні повертається до мирного життя. Відомство реалізує низку ініціатив, які охоплюють медичну, психологічну, соціальну та професійну підтримку колишніх бійців, а також їхнє працевлаштування в системі МВС», – йдеться у повідомленні.
Сьогодні, 28 липня, Україна вперше відзначає День пам’яті Захисників і Захисниць України, учасників добровольчих формувань і цивільних осіб, які були страчені, закатовані або загинули у полоні.
Цю пам’ятну дату встановлено рішенням Верховної Ради. Вона закарбовується в національному календарі як день глибокої скорботи, історичної правди та незламної пам’яті. І має особливе, болюче значення для всієї країни.
Саме в ніч із 28 на 29 липня 2022 року російські війська вчинили один із найжорстокіших воєнних злочинів: обстріляли Волноваську виправну колонію в Оленівці, де утримували українських військовополонених — оборонців «Азовсталі». Унаслідок теракту загинули щонайменше 53 українських воїни, ще понад 130 отримали поранення.
«Цей цинічний і безжальний злочин проти наших воїнів — кричуще порушення норм міжнародного гуманітарного права та демонстрація звірства й абсолютної аморальності росії. Ми не маємо права забути цю криваву трагедію — як і всі інші катування та вбивства наших людей у ворожому полоні. Ні сьогодні, ні в майбутньому. Цей біль — у серці назавжди. Пам’ятаємо і не пробачимо. І зробимо все, щоб світ дізнався правду», — наголосили в Мінветеранів.
Редакція «Новин ветеранів» вшановує пам’ять усіх, хто загинув у ворожому полоні, та закликає громадян долучитися до вшанування — мовчанням, молитвою, дією.
30–31 липня для ветеранів та ветеранкок організовують дводенний сплав-ретрит. Учасники зможуть змінити обстановку, відновити сили та провести час у колі однодумців — на природі, з ночівлею, вечерею біля багаття та спокійною атмосферою.
У програмі сплаву: ▪︎ мальовничий річковий маршрут із зупинками на усамітнених берегах; ▪︎ ночівля в наметах; ▪︎ спільна вечеря з багаття; ▪︎ релакс для душі і тіла, можливість перезавантажити думки та знайти нових друзів
У поїздці ветеранів супроводжуватимуть інструктори та психолог, який допоможе опанувати базові техніки саморегуляції.
Сплав відбувається в межах проєкту, що реалізується за підтримки Міжнародного фонду “Відродження” та Європейського Союзу.
У 2025 році в обласних бюджетах у межах цільових програм, зокрема із дотаціями з державного бюджету, на підтримку ветеранів передбачено понад 1 млрд 175 млн грн. Водночас у громадах у межах цільових програм на підтримку ветеранів закладено ще більше ніж 4 млрд 671 млн грн.
Про це повідомив заступник керівника Офісу Президента Віктор Микита.
«За дорученням Президента України Володимира Зеленського в регіонах і громадах системно реалізовуємо державну стратегію, спрямовану на підтримку ветеранів», – зазначив Микита.
За його словами, команда Офісу Президента разом з керівниками обласних військових адміністрацій та очільниками громад працює над двома ключовими завданнями: збільшенням обсягів фінансування і підвищенням відсотка фактично профінансованих програм підтримки ветеранів.
У парламенті розглядають ідею залучення ветеранів війни до роботи на державній службі. За словами депутатів, держава є найбільшим роботодавцем в Україні, тому саме вона має стати прикладом у питанні інтеграції ветеранів у мирне життя.
Про це заявила голова партії “Слуга народу” і очільниця профільного парламентського комітету Олена Шуляк під час слухань щодо квотування робочих місць для ветеранів. Вона наголосила, що практика запровадження квот, хоч і популярна серед громадськості, насправді не гарантує результату. Як приклад, Шуляк згадала досвід працевлаштування людей з інвалідністю, де квоти часто існують формально, не забезпечуючи ефективної інтеграції.
На її думку, замість фіксованих квот варто впроваджувати комплексний підхід — від професійної адаптації та перекваліфікації до цілеспрямованого працевлаштування, особливо в органах державної влади. В Україні в органах місцевого самоврядування вже працює близько 200 тисяч осіб, і ця система могла б відкрити нові можливості для ветеранів.
Шуляк також звернула увагу на приклад Сполучених Штатів, де для ветеранів передбачено пріоритет при прийомі на державну службу. Такий підхід може стати дієвим і для України, якщо його правильно адаптувати до національних умов.
Окремо вона розповіла про досвід Київської області, де в межах Програми комплексного відновлення реалізуються заходи підтримки ветеранів, зокрема — курси перекваліфікації у трьох професійно-технічних училищах. Також місцева влада співпрацює з бізнесом, щоб зробити програми навчання максимально релевантними до потреб ринку і забезпечити гарантоване працевлаштування.
Підсумовуючи, Шуляк підкреслила важливість об’єднання зусиль держави, бізнесу та ветеранських спільнот. Вона назвала ветеранів безцінним кадровим ресурсом, який володіє лідерськими якостями, вмінням працювати в команді й ухвалювати рішення у складних умовах. Завдання держави — перетворити ці риси на конкурентну перевагу, а не перешкоду для працевлаштування.
