У ІА “Укрінформ” відбудеться пресконференція щодо підписання меморандуму між Міністерства у справах ветеранів та ГС “Українська Професійна Кіберспортивна Асоціація” (UPEA). Про це повідомляє прес-службі Мінвету.
“Результатом підписання меморандуму стане співпраця щодо: проведення освітніх соціальних програм у сфері кіберспорту серед ветеранської спільноти, організації та проведення різноманітних кіберзмагань серед ветеранів” – заявили у відомстві.
Взяти участь у ній планують заступник міністра у справах ветеранів України Ігор Безкаравайний, голова правління UPEA Олександр Кохановський та член правління UPEA Олег Рибалка. Зазначимо, що кіберспорт – це змагання з відеоігор, у якій гравці розвивають і тренують як розумові, так і фізичні навички.
Президент Туреччини Реджеп Ердоган заявив, що Азербайджан не припинить боротьбу до повного переходу під його контроль невизнаної Нагірно-Карабахської республіки.
“Туреччина не мовчала і не мовчатиме щодо окупації азербайджанських земель. З визволенням Шуші наші надії багаторазово укріпилися. Флаг боротьби не опуститься аж до звільнення від окупації всього Карабаху, включаючи повернення Кельбаджару і Лачину їх справжнім господарям” – акцентував турецький лідер.
Бої на лінії зіткнення в Нагірному Карабасі почалися 27 вересня. Вірменія і Азербайджан звинувачують один одного в розв’язуванні військових дій, в Карабасі повідомляють про артилерійські обстріли мирних населених пунктів невизнаної республіки, включаючи її столицю Степанакерт. Вірменія оголосила військовий стан і – вперше – загальну мобілізацію, стверджуючи, що активну підтримку Баку надає Анкара.
У Воронежі затриманий 20-річний військовослужбовець Антон Макаров, який вбив трьох людей на військовому аеродромі «Балтімор» під Воронежем, та зник з місця злочину, повідомили в Західному військовому окрузі.
Загиблі в результаті стрілянини у військовій частині: майор Сергій Єрмолаєв, єфрейтор Сергій Кажокін, рядовий Ніна Акталіев. Рядовий Фірсов госпіталізований з двома кульовими пораненнями в плече і лопатку.
09 листопада 2020 року о 05 годині 30 хвилин до Макарова, військовослужбовця В/Ч №23326 який перебував у наряді, підійшов черговий частини м-р Єрмолаєв «для перевірки несення вартової служби посадових осіб наряду по частині». Солдат скориставшись тим, що майор відвернувся, взяв з пожежного щита сокиру і загнав її в спину майора Єрмолаєва, , після чого заволодів пістолетом офіцера. Далі солдат пішов в кімнату особового складу і там застрелив ще одного товариша по службі. На шум прибіг водій, який також був убитий. Потім солдат спробував вишикувати військових, що залишилися, віддавши їм команду: «Всталі, построілісь!». Коли один з «построівшихся» спробував втекти, Макаров вистрілив йому в спину.
В якості основної версії нападу строковика розглядається нервовий зрив, уточнює джерело ТАСС.
У Воронежі був оголошений план «Перехоплення». На пошуки Антона Макарова були кинуті ОМОН і СОБР, повідомляє Росгвардія.
Макаров незадовго до армії готувався стати поліцейським. Він був студентом воронезького інституту МВС, але відучився всього два роки на радіотехнічному факультеті і був відрахований.
Міністерство внутрішніх справ заявило в п’ятницю, що Австрія накаже закрити мечеті, які, на її думку, становлять загрозу для національної безпеки після смертельної стрілянини в столиці країни Відні на початку цього тижня. Про це повідомляє “Аль-Джазіра”.
У заяві офіційно визнаного ісламського релігійного співтовариства Австрії говориться, що «в ході обговорення з відповідними органами влади ми закриваємо одну мечеть».
У заяві говориться, що мечеть закривається після отримання інформації про те, що вона порушила правила, що стосуються «релігійної доктрини і її конституції», а також національного законодавства, що регулює ісламські інститути.
Після кількох нападів Франція також почала закривати мечеті і вживає жорстких заходів щодо організацій, які, як вона підозрює, поширюють ненависть.
Військовослужбовець, який заволоділа зброєю в результаті нападу на посадових осіб у військовій частині Воронезької області затриманий правоохоронними органами. Про це повідомила прес-служба Західного військового округу
Інцидент стався 9 листопада близько 05:00 за московським часом. Військовослужбовець зі складу добового наряду по парку однієї з військових частин, дислокованих у Воронезькій області, скоїв напад на прибулих для перевірки несення вартової служби посадових осіб наряду по частині. Заволодівши зброєю офіцера, він зник. В результаті нападу загинули троє військовослужбовців.
На даний час із затриманим проводяться слідчі дії.
Військово-морські сили США оновлять програмне забезпечення, яке дозволяє їм контролювати поставки боєприпасів, запасних деталей технічних речовин та продуктів. Про це повідомляє прес-служба відомства.
Американська компанія “One Network Enterprises” отримала контракт на суму $ 46 млн доларів на розробку єдиного програмного комплексу матеріально-технічного забезпечення військово-морських сил США, за допомогою якого флот має намір модернізувати застарілі програми та системи, які відстежують ланцюжок поставок боєприпасів, запасних частин, нафтопродуктів, продовольства, медичного приладдя, небезпечних матеріалів.
На даний момент Командування ВМС використовує кілька програмних рішень для морських, авіаційних, берегових і експедиційних підрозділів МТО. Розроблена система буде забезпечувати єдиний доступ до всієї наявної інформації на всіх кораблях, підводних човнах і берегових частинах флоту як в несекретному, так і в секретному режимах.
Міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Олексій Резніков у інтерв’ю “Радіо Свобода” заявив, що РФ економічно й ресурсно вже починає не справлятись з утриманням окупованого Донбасу.
“Настав такий момент, що така війна з Україною є невигідна, непрагматична, вона не дає ні політичних балів, ні внутрішніх, ні зовнішніх, що протистояння з цивілізованим світом висмоктує Російську Федерацію, зокрема і економічно. Для них той маневр, який вони зробили в 2014 році, вже завдає шкоди, а не несе користь. Їм треба ж утримувати приблизно 3-3,5 млн людей на окупованому Донбасі, забезпечувати їм пенсії, бюджетні виплати, ставити питання про підтримання порядку” – заявив Рєзніков.
Також чиновник додав, що російська влада не здатна забезпечити ані робочі місця, ані нормальний рівень медичного обслуговування людей під час пандемії.
Поліцейські розшукують брата високопосадовця з СБУ за підозрою у вбивстві. Про це повідомляє видання “NewsRoom”, посилаючись на власні джерела серед силовиків
За даними поліції, у Харкові було знайдене тіло 36-річного чоловіка з різаними ранами голови. Як з’ясувалося, між двома товаришами виникла сварка під час спільного застілля. Фігурант схопив скляну пляшку і завдав опоненту кілька ударів по голові. Від отриманих травм той помер.
За даними тих же джерел, у поліцію звернувся харків’янин 1987 року народження. Він працює в обласному управлінні СБУ. Чоловік повідомив, що двоє його друзів сваряться і він турбується з цього приводу. До моменту приїзду правоохоронців заявник вже був на місці. За його словами, між товаришами стався конфлікт, під час якого гість завдав смертельного удару господареві.
Фігурантом справи, за тією ж інформацією журналістів, є Віталій Пшеничний, рідний брат заступника начальника одного з управлінь СБУ в Харківській області. Слідчі поліції відкрили кримінальне провадження за статтею 115 КК України ( “умисне вбивство”). Чоловікові оголосили підозру і обрали запобіжний захід у вигляді арешту на 60 діб.
Американські морські піхотинці зі складу підрозділу антитерору Європейського командування провели спільні навчання “Lisa Azul” з військовослужбовцями 133 будівельного батальйону ВМС США і морськими піхотинцями ВМС Іспанії. Про це повідомляє прес-служба ВМС США.
“Значення “Lisa Azul” полягає в тому, щоб продовжувати налагоджувати відносини між нашими країнами-партнерами та іспанськими силами” – сказав капітан морської піхоти США Марк Де ла Пенья з Нью-Гайд-парку, штат Нью-Йорк, командир взводу групи безпеки флоту по боротьбі з тероризмом в Європі. , Рота Браво, 3-й батальйон. “На тактичному рівні ми порівнюємо і обмінюємося техніками, тактиками і процедурами, щоб поліпшити нашу бойову готовність” – додав він.
Навчання планувалися як тристоронні навчання між іспанцями, італійцями та американцями, але операція була перенесена через тривалу пандемію. Сили США та Іспанії прагнуть підвищити безпеку, стабільність, боєготовність і боєздатність, приймаючи всі запобіжні заходи для забезпечення здоров’я і безпеки військовослужбовців в умовах COVID 19 – зазначають у відомстві.
У 60-ті роки 20-го століття в СРСР активна розробка стратегічних бомбардувальників практично не велася. Військово-політичному керівництву довгий час здавалося, що стратегічно краще зосередити зусилля на будівництві балістичних ракет. Ця ситуація змінилася лише в 1967 році, коли уряд країни Рад дав завдання «оборонці» підготувати проект принципово нового бомбардувальника з бажаними параметрами на рівні крейсерської швидкості в 3,5 тисячі кілометрів на годину при дальності польоту в 13 тисяч кілометрів. Це абсолютно фантастичні навіть для сьогоднішнього дня характеристики.
Від початку до розробки були залучені два конструкторських бюро – КБ Сухого і КБ Мясищева. Перше з них розробляло проект літака за аеродинамічною схемою «літаюче крило». А інженери КБ Мясищева підготували відразу два перспективних варіанти: один з них, М-18, на вигляд був близьким до американського B-1B, який тоді ще тільки створювався, а другий, М-20, використовував аеродинамічну схему «качка».
Цікаво, що серед усіх варіантів радянське військове керівництво найбільше оцінило проект КБ Мясищева М-18: його схожість з «штатівським» B-1 розглядалася навіть як плюс: вона вказувала на те, що компоновка бомбардувальника вже є «перевіреною». Але КБ Мясищева не володіло власною виробничою базою і не мало досвіду створення надзвукових літаків, а КБ Сухого паралельно розробляло ще й Су-27, і були побоювання, що на два великих проекти сил інженерів не вистачить. Але в кінці 1969-го року до робіт долучили КБ Туполєва, яке одразу ж спробувало проектувати літак на основі пасажирського лайнера Ту-144. За підсумковим рішенням комісії переможець серед усіх проектів названий не був – просто усі подальші роботи доручили саме «туполєвцям», запропонувавши іншим учасникам передати в їхнє розпорядження всю технічну документацію.
Остаточне рішення про створення бомбардувальника під позначенням Ту-160, було зафіксовано в грудні 1975 року, паралельно проектувалося бортове обладнання, силова установка та системи озброєння. Перший політ Ту-160 здійснив у кінці 1981 року, заводські випробування тривали до 1985 року, після чого в середині 1989 року літак був підготовлений до передачі у війська.
Поворотне крило змінної стріловидності – один з найбільш помітних елементів конструкції Ту-160, його візитівка. Кут нахилу передньої кромки може змінюватися в діапазоні від 20 до 65 градусів. Механізм повороту, використаний на бомбардувальнику, скопійований з аналогічного пристрою, що встановлюється на літаках Ту-22М, з поправкою на збільшені розміри і вагу крила. Характерно, що при наземному обслуговуванні забороняється перекладати крило в «надзвукове» положення, бо від цього хвіст бомбардувальника «переважує» решту літака і може навіть вдаритися об бетон.
Ту-160 оснащується чотирма двоконтурними двигунами НК-32, серійне виробництво яких почалося в 1983 році і було відновлене в 2016. У крилі літака, а також в його фюзеляжі є в цілому 13 баків для пального; при цьому літак може бути дозаправлений у повітрі.
Ту-160 здатний підняти в повітря до 45 тонн бойового навантаження, для розміщення якої є два окремих відсіки. Використовувалися в основному три варіанти озброєння: 24 аеробалістичних ракети Х-15, 12 крилатих ракет Х-55 або 12 крилатих ракет Х-101.
За тривалий час експлуатації літака до його плюсів оглядачі звикли відносити, зокрема, велику вантажопідйомність – до 45 тонн; високу швидкість польоту та значний бойовий радіус. Натомість, з очевидних недоліків можна відзначити нездатність застосовувати звичайне бомбове озброєння, що сильно обмежує практичне використання Ту-160. Крім того, під час наземного обслуговування цього літака дуже страждає технічний персонал – через високий рівень шуму двигунів.
Зауважимо, що розвиток конструкції Ту-160 після розвалу СРСР фактично зупинився. З цієї причини нових серійних модифікацій у цього літака не з’явилося. Конструктори та пілоти відзначають, що майбутнє цього літака, який країна-агресор досі використовує для бомбардування цілей в Сирії, виглядає неоднозначним. З одного боку, це дійсно вдалий екземпляр військової техніки, з іншого – час її не жалкує, а грошей на розробку новітніх зразків техніки росіяни не мають. Військові експерти цього не приховують.
“В умовах сучасної війни використання Ту-160 є доцільним лише в тих районах, де противник практично не має засобів ПРО. Вторгнення цих ракетоносців у простір Центральної Європи не є адекватним через високу концентрацію винищувачів та систем радіоелектронної боротьби. Ситуація з потенційними нальотами на США ще складніша. Тому не дивно, що єдине місце, де Росія нині може використовувати цей літак – Сирія.
Не секрет, що під час розробки прототипом Ту-160 був американський літак В1-В, але радянська модель була більш швидкісною і вантажопідйомною. Натомість, вона суттєво поступалася за радіолокаційною помітністю. Крім того, вкрай велика потужність двигунів ще й збільшує помітність літака в інфрачервоному діапазоні.
Тому на надзвуковій швидкості особливо це помітно, бо винищувачі, отримавши інформацію про такий бомбардувальник, можуть до нього підлетіти на відстань атаки, навіть не вмикаючи власну РЛС. А пілот Ту-160 навіть не буде про це знати. При цьому ефективних засобів подавлення систем РЕБ росіяни не змогли винайти для цього літака. Простіше кажучи, немає сенсу навіть намагатися «приховати» таку ціль, як Ту-160”.
Хоча, ракетоносець донині має свої переваги, особливо в частині управління.
“Машина має дуже великий діапазон висот швидкостей, вона надзвукова, важка, але на диво, поводиться вкрай коректно. Дуже м’який літак, приємний… за керованістю він ближче до більш легких літаків, хоча це найважчий стратегічний ракетоносець у світі”.
Нагадаємо, що у кінці 1991 року на авіабазі у Прилуках в українській РСР було угруповання з 19 літаків Ту-160 – усі вони після розпаду Радянського Союзу перейшли до Повітряних Сил України. З політичних причин, стратегічна авіація на той час не відповідала військовій доктрині України. І тому 16 листопада 1998 року Україна почала знищення стратегічних бомбардувальників на кошти США, виділених за програмою Нанна-Лугара.
З 1996 по 1999 роки Україна ліквідувала 29 літаків Ту-160 і Ту-95МС та 487 крилатих ракет повітряного базування класу Х-55. Згідно з домовленістю між Україною та Росією, останній було передано вісім Ту-160 та 581 крилату ракету повітряного базування. Їх передислокацію було завершено в лютому 2000 року.
Останній стратегічний авіаційний комплекс Ту-160 ВПС України був знищений 2 лютого 2001 року. Два бомбардувальника Ту-95 МС було переобладнано у літаки-розвідники, а по одному Ту-160 та Ту-95МС залишилися в Україні в якості музейних експонатів. Зазначимо, що доцільність такого «розпилу» досі викликає гарячі суперечки серед українських військових та політиків. Одні вказують на дороговизну обслуговування цієї техніки, інші – на долю Будапештського меморандуму, який мав гарантувати безпеку українській державі після відмови від стратегічного озброєння (чого в результаті не сталося). Прийнято вважати, що крапку в цих розмовах має поставити історія, але зараз дуже схоже на те, що більш обачне ставлення до царини стратегічного озброєння (яким би воно не було і від кого б не дісталося), могло б забезпечити Україні більш безпечне сьогодення. Зауважимо також, що в сучасних умовах війни стратегічна авіація, можливо, і не критична для України; однак доля українських стратегічних бомбардувальників має постійно нагадувати про те, що країна ніколи не має недооцінювати ролі сучасного та технологічного озброєння у питанні відвернення можливої агресії.
Андрій Артюх, “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС”
