10 грудня 2020 року російські окупанти вісім разів “порушили режим повного та всеохоплюючого припинення вогню”.
Неподалік населених пунктів Водяне та Лебединське противник відкривав вогонь з гранатометів різних систем, а біля Мар’їнки – зі станкового протитанкового гранатомета та стрілецької зброї. Т
Загарбники також обстріляли українські позиції зі стрілецької зброї поблизу населеного пункту Старогнатівка.
Трио обстріли з ручних протитанкових гранатометів було зафіксовано у передмісті Авдіївки.
Про порушення режиму припинення вогню збройними формуваннями Російської Федерації повідомлено представників ОБСЄ через Українську сторону СЦКК.
ВТак як “вогневі провокації” противника не несли загрози українським захисникам, тому наші воїни зброю у відповідь не застосовували. Серед особового складу Об’єднаних сил бойових втрат і поранень вдалося уникнути.
Від початку поточної доби, 11 грудня, вздовж “лінії розмежування” спостерігається тиша. Режим припинення вогню зберігається у повній мірі, повідомляє пресслужба ООС.
Перший прототип міжпланетного багаторазового космічного корабля компанії Ілона Маска Spacex Starship, який мав здійснити “стрибок” на 12,5 кілометрів, розбився під час приземлення в центрі стартового поля 10 грудня о 00:51:42 за Києвом.
Прототип вдало стартував, набрав висоту 12,5 кілометрів і вдало повернувся назад до місця старту за 6 хвилин 42 секунди після запуску.
Тестову модель багаторазового міжпланетного корабля Starship вперше запустили на значну висоту, щоб перевірити її аеродинаміку та змогу здійснювати керовану вертикальну посадку в задану точку.
За словами Маска, посадка була невдалою через малий тиск палива з малого бака в носі корабля, через що швидкість під час приземлення виявилася занадто великою.
Напередодні випробування старший інженер SpaceX по польотах на Марс Ларс Блекмор сказав, що цей запуск “це великий крок до 100% багаторазових ракет, які зможуть доставити нас на Місяць, на Марс.
Парламентський комітет отримав докази зриву операції щодо “вагнерівців” українськими високопосадовцями та брехні Володимира Зеленського і глави ОП Андрія Єрмака, які неодноразово заявляли, що спецоперація не проводилася.
Про це на своїй сторінці у фейсбуці написав головний редактор Цензор.НЕТ Юрій Бутусов.
“Вчора на засіданні комітету з оборони і безпеки Верховної Ради відбулося в закритому режимі заслуховування полковника Ю. – командира спецпідрозділу ГУР МО України, безпосереднього керівника операції щодо захоплення 28 російських терористів “вагнерівців”. На засіданні була присутня більшість членів комітету.
Високопоставлений співробітник ГУР МО підтвердив народним депутатам факт проведення спецоперації, детально розповів про всі деталі підготовки і підтвердив більшість фактів, які я назвав у статті.
Таким чином, парламенський комітет отримав підтвердження того, що Єрмак і Зеленський казали неправду. коли заявляли про те, що “спецоперація не проводиться”.
Депутати комітету з оборони і нацбезпеки ухвалили рішення заслухати на наступному закритому засіданні у справі “варгнерівців” ексначальника ГУР МО Василя Бурбу.
21 грудня 2020 року, в день зимового сонцестояння, ми станемо свідками досить рідкісного астрономічного явища, яке має назву «Віфлеємська зірка». Спостерігати «Віфлеємську зірку» можна буде з будь-якої точки Землі.
21 грудня 2020 року планети-гіганти Сонячної системи Юпітер та Сатурн на небі Землі максимально наблизяться одна до одної, і для спостерігача будуть мати вигляд яскравої «зірки» чи «подвійної планети», повідомляє видання Astronomy.
На земному небі 21 грудня Юпітер та Сатурн розділятимуть лише 0,1 градуса або одна п’ята ширини Місяця кажуть астрономи. Своє поступове зближення вони розпочали ще на початку літа.
Відомий німецький астроном Йоганнес Кеплер, першовідкривач законів руху планет, ще у 1614 році висловив припущення, що описана в Біблії «Віфлеємська зірка», яка привела трьох мудреців до маленького Ісуса Христа, могла бути саме таким зближенням планет.
Востаннє таке астрономічне явище «неозброєним оком» спостерігали в 1226 році. А наступне зближення відбудеться аж у 2080 році.
Американська фірма “General Atomics” завершила повномасштабні статичні випробування конструкції крила безпілотного літального апарату MQ-9B, варіанти якого включають так звані «SkyGuardian» і морський «SeaGuardian».
Протягом трьох місяців проходили інтенсивні випробування, в ході яких крило піддавалося різним навантаженням, що імітує різні режими польоту, що досягає до 150% від очікуваних максимальних навантажень.
Таким чином, результати чисельних тестів затвердили єдину конструкцію крила для всієї лінійки апаратів, замовлення на які вже надійшли від Великобританії, Бельгії та Австралії.
Сили Чорноморського флоту РФії спільно з військово-морськими силами 30 країн, в тому числі ВМС НАТО, візьмуть участь у військових навчаннях АМАН-2021, проведення яких у лютому 2021 року заплановано в територіальних водах Пакистану.
Свою участь у навчаннях підтвердили представники більше 30 країн, з яких близько десяти направлять свої корабелі, а решта надішлють офіційних спостерігачів. Крім кораблів ВМС Пакистану в навчаннях візьмуть участь ВМС США, Королівський військово-морський флот Великобританії, ВМС Китаю, Морські сили самооборони Японії, ВМС Туреччини, Філіппін, Шрі-Ланки, Індонезії, Королівські морські сили Малайзії та Росії.
Нагадуємо:
http:///u-rosiian-znovu-horilo/
Участь в спільному навчанні кораблів ВМФ Росії з кораблями військово-морських сил Північноатлантичного альянсу відбудеться через 10 років після завершення попереднього навчання” Болд монарх – 2011 “, що проходив біля берегів Іспанії.
У прес-службі уточнили, що ВМФ Росії направить в район навчань фрегат, патрульний корабель, рятувальне буксирне судно, підрозділ морської піхоти, загін розмінування і вертоліт морського базування, – повідомляє ТАСС.
Московські націонал-більшовики провели акцію на підтримку арештованого в Казахстані проросійського активіста Єрмек Тайчібекова. Про це повідомляє прес-служба організації.
Територію посольства Казахстану в Москві (яка вважається територією самого Казахстану) активісти закидали димовими шашками, на огорожі будівлі вивісили банер з гаслом “Свободу Тайчібекову”.
Нацболи Тимофій Філін і Марія Можова прикувалися наручниками до огорожі посольства. В даний момент їх намагається затримати охорона посольства.
Ермек Тайчібеков – підприємець, громадський діяч, етнічний казах. З 23 вересня він, за рішенням Алматинского суду, перебуває під вартою за підозрою в розпалюванні національної ворожнечі. Кримінальну справу проти нього було порушено через критику влади і яскраво-виражену проросійську позицію.
“Партія “Інша Росія Е.В. Лімонова” вимагає, щоб російська держава заступилася за політв’язня Єрмек Тайчібекова” – повідомляється у прес-службі.
«З Путіним взагалі не варто домовлятись, бо це взагалі неможливо!», – сказав один західноєвропейський політик.
Після обрання Майї Санду президентом сусідньої республіки Молдова, ми стали свідками одразу кількох цікавих її «меседжів».
Спочатку пані президент Майя Санду заявила, що з території Придністров’я має бути виведена оперативна група російських військових і вивезено їхню зброю. Санду зазначила, що стосовно оперативної групи РФ в Придністров’ї ніколи не було домовленостей з боку Молдови. Новий президент Молдови висловилася за заміну російських миротворців на місію цивільних спостерігачів під егідою ОБСЄ. Це вже щось реально нове і цікаве.
Придністров’я, 60% жителів якого складають росіяни й українці, почало вимагати виходу зі складу Молдови ще до розпаду СРСР. Одна з причин полягала в тому, що у складі Молдови ця територія опинилась внаслідок радянської політики “поширення радянської влади” на Східну Молдову, яку Румунія «під шумок» захопила в 1918 році. Тоді, на території УРСР, і була створена Молдавська АРСР – така собі «ЛуганДонія» 30-тих років минулого століття. В літку 1940 року Сталіну вдалося «віджати» у Румунії Східну Молдову «назад». АРСР трансформувалася на «повноцінну» Молдавську РСР. До «Перебудови» народ боявся рота розкривати проти такого «рішення партії». А от після розвалу СРСР, у 1992 році, коли влада Молдови спробувала «навести свій порядок» в країні, у «конфлікт» “раптом” втрутилися російські військові. З того часу Придністров’я стало фактично непідконтрольною Кишиневу територією, як маріонеткові ЛНР та ДНР. Сьогодні «мир в зоні конфлікту» підтримують 402 російських військовослужбовця, 492 «придністровських», 355 молдовських і 10 військових спостерігачів від України.
Наступна заява, озвучена Санду, стосувалася намірів президента Молдови встановити хороші відносини з Росією: «Я буду працювати над встановленням хороших відносин з Росією, у нас є дуже серйозна повістка для роботи з цією країною. Ми хочемо відкрити експорт в Росію, подбати про наших громадян, які працюють там». Президентка Молдови зазначила, що готова зустрітися з усіма, хто допоможе їй в вирішенні подібних питань, повідомляє РІА «Новості».
Також президентка не стала заплющувати очі і проявила принциповість після виявлення деяких «пустощів» чиновників республіки. Уряд Молдови схвально поставився до відкликання Андрія Нєгуца з посади посла республіки Молдова в РФії після скандалу з контрабандою анаболіків на молдовсько-українському кордоні. Про це заявив прем’єр-міністр країни Іон Кіку в середу, 09 грудня 2020 року.
06 грудня 2020 року машину з дипломатичними номерами, що належить молдавському посольству в Росії, зупинили на молдавсько-українському кордоні при спробі вивезення великої партії анаболіків. Контрабанду було виявлено у вантажному відсіку мікроавтобуса при виїзді з країни через митний пост «Паланка», уточнює «Газєта.ру».
І останнє. Коли 73 відсотки виборців голосували в Україні за Зеленського, більшість із них, скоріше за все, дійсно вірила в те, що Володимир Олександрович буде на роботу їздити на велосипеді, як це робив його кіногерой. Президент Естонії навіть подарувала президенту України вєлік… Майя Санду вирішила, що може дістатися роботи пішки під зонтиком.
Байден запропонував кандидатуру відставного генерала Ллойда Остіна на пост міністра оборони США.
За американською традицією посаду міністра оборони краще займати цивільному чину – таким чином як би підкреслюється підпорядкованість армії бюрократичної службі і нівелюється ймовірність військового перевороту всередині США.
Однак вже були прецеденти того, що міністром оборони ставав генерал. З недавніх прикладів – призначення Трампом Джеймса Меттіса на цей самий пост в січні 2017 року.
В такому випадку Сенату необхідно зробити спеціальне “виключення” для військового чину, щоб той зміг стати міністром оборони. Це не обходиться без суперечок і баталій: далеко не всі законодавці готові бачити на цивільному посту професійного військового.
І люта дискусія вже почалася: відразу кілька видних демократів оголосили про те, що вони будуть голосувати проти кандидатури генерала Остіна. Їм не подобається його приналежність до армії, і вони бачать загрозу демократії в умовах воєнного самоврядування.
Але на цьому суперечності навколо фігури Остіна не закінчуються. Він не просто генерал – але і діючий член ради директорів військової корпорації Raytheon, великого підрядника Пентагону.
У військовому відомстві США працює чимало колишніх лобістів компаній зі сфери ВПК, починаючи з Lockheed Martin і закінчуючи Boeing з Raytheon. Однак вони зазвичай намагаються дотримуватися певної паузи, не відразу переходячи з корпоративного сектора в державний.
І ще жодного разу в американській історії в міністри оборони не потрапляв один з директорів великої військової корпорації. Це очевидний конфлікт інтересів, який поставить під сумнів легітимність будь-яких можливих рішень Байдена в сфері оборони.
Той хоче призначити на важливу посаду представника вашингтонської номенклатури, спробувавши зіграти на його кольорі шкіри. Але, як видно по різко негативної реакції ліберального флангу Демпартії, Байдену не вдалося “продати” кандидатуру Остіна навіть своїх однопартійців.
Спроби врегулювати конфлікт на Донбасі й покласти край бойовим діям без особливого успіху тривають уже шість років. І кінця цим спробам поки що не видно. Жодних “проривів” на Донбасі немає й не передбачається, стверджує Денис Казанський у статті для “Тижня”.
Мінські угоди, які нині сторони визнали як єдиний прототип майбутнього мирного договору, виявилися нездійсненними. І на сьомому році конфлікту це вже очевидно для всіх його сторін. Проблема в тому, що Російська Федерація, схоже, вiд початку й мала на меті підписати саме такий документ, який не розв’язав би конфлікт, а завів би його в нескінченний глухий кут. А в української сторони тоді просто не було вибору – довелося погодитись із будь-якою угодою, що давала перепочинок, а також змогу хоч трохи знизити інтенсивність бойових дій.
Власне, припинення гарячої фази війни – єдиний загальновизнаний позитивний ефект від мінських угод. Кількість утрат у ЗСУ після підписання другої мінської угоди суттєво знизилася. До того ж нинішній рік виявився найменш кривавим. Після підписання угоди про всеосяжне припинення вогню обстріли на фронті не припинилися повністю, але їхня інтенсивність відчутно зменшилася. Тепер за місяць від ворожого вогню гинуть двоє-троє людей (у листопаді загинув тільки один воїн – В’ячеслав Мінкін), натомість раніше Україна втрачала по восьмеро-десятеро своїх захисників за такий самий час.
Утім, це відносне затишшя насправді дуже крихке й може завершитися будь-якої миті. У вересні загарбники ОРДО вже заявляли, що мають намір зірвати перемир’я й відкрити вогонь по позиціях ЗСУ, проте тоді не наважилися реалізувати свої погрози. Однак войовнича риторика росіян і їхніх сателітів нікуди не зникла – і ті, й інші регулярно погрожують Україні загостренням війни. Тобто до повного перемир’я на фронтах поки далеко.
Але якщо на лінії зіткнення можна побачити хоч якісь позитивні тенденції, то в політичному сенсі жодних проривів немає й не передбачається. Навпаки, Росія робить усе, щоб обірвати всі зв’язки ОРДіЛО з Україною й максимально ускладнити реінтеграцію непідконтрольних Україні районів Донбасу. Хоч би що заявляли політики, цілком очевидно, що до відновлення контролю над окупованими територіями Донбасу дуже далеко. І що більше часу спливає від початку війни, то важче повірити в те, що таке відновлення взагалі відбудеться.
Головна причина такого глухого кута – сама суть мінських угод. Складено їх максимально абстрактно, що дає сторонам конфлікту змогу трактувати їх на свою користь. Через ці розбіжності тлумачення Україною та Росією (разом із її бойовиками) цього документа стають діаметрально протилежними. Наприклад, пунктом 10 мінських угод передбачено “виведення всіх іноземних збройних формувань, військової техніки, а також найманців із території України під наглядом ОБСЄ та роззброєння всіх незаконних груп”.
Читайте також:
http:///proekt-hiurza-katery-dlia-inshoi-viiny/
Відповідно до цього пункту українська сторона вимагає роззброїти незаконні збройні формування “ЛНР”-“ДНР” і вивести російських найманців із ОРДіЛО. Водночас російська сторона стверджує, що цей пункт стосується тільки підконтрольної Україні території, але не ОРДіЛО. У мінських угодах такого уточнення немає. Ідеться про Україну загалом, а отже, і про ОРДіЛО зокрема. Адже навіть Москва офіційно визнає Донбас територією України. Проте Росія просто відмовляється обговорювати роззброєння формувань і виведення найманців із окупований територій Донецької та Луганської областей.
Схожі розбіжності є майже в кожному пункті мінських угод. І найвідоміша з них стосується змін до Конституції. У мінському документі сказано, що в Основному Законі України повинні бути закріплені принципи децентралізації, зважаючи на особливості окремих районів. Натомість Росія наполягає на “особливому статусі ОРДіЛО”, хоча саме такого формулювання в мінських угодах немає.
Очевидно, що виконати мінські угоди за таких умов стане можливим лише тоді, коли одна зі сторін погодиться поступитися й піти на умови противника. Поки що така ситуація видається утопічною. Для України умови РФ неприйнятні, бо їх виконання означає фактичну відмову від частини суверенітету. А Росія виводити свої війська з ОРДіЛО також відмовляється. І до радикальної зміни політичного курсу Москва навряд чи погодиться на такий крок. У цій ситуації сподіватися на швидке завершення конфлікту, хоч би як комусь цього хотілося, не доводиться.
