Сьогодні, 28 грудня 2020 року, в Луцьку пройшла масова акція, яку організувала Асоціація фермерів та приватних землевласників Волині разом з учасниками бойових дій і волонтерами проти “фокусів із землею” керівництва ГУ Держгеокадастру у Волинській області.
Кілька десятків учасників акції вимагали зустрічі з керівництвом області і ГУ Держгеокадастру, щоб довести своє занепокоєння ситуацією, яка склалася в регіоні з розбазарюванням земель. Річ у тім, що останніми днями, як дізналися місцеві активісти, майже щодня до ГУ Держгеокадастру у Волинській області, яке перебуває в стадії ліквідації, надходять десятки заяв про виділення земельних ділянок переважно із… Києва та Київської області.
Голова Асоціації фермерів та приватних землевласників Волині, яка на сьогодні офіційно об’єднує півтори сотні орендарів та приватних землевласників, депутат Доросинівської сільської ОТГ Руслан Хомич розповів «НОВА: новини ветеранів…», що участь у акції взяли учасники ГС «Кіборги», учасники бойових дій, волонтери, фермери.
Приводом стала інформація про те, що з Київської області привозять заяви про виділення землі на підставних осіб і забирають землю для них у фермерів, у власників городів, за межами населених пунктів, де земля має належати громадам, але ще їм не передана. Така ситуація обурила волинських фермерів і землевласників, адже земельні ділянки мають виділяти для ведення особистого сільського господарства. Тобто людина, яка отримує землю, має проживати в цьому населеному пункті, мати власне господарство тощо.
«Земля на Волині має виділятися першочергове тим хлопцям, які повертаються з війни, обживаються в тих населених пунктах, планують вести власне господарство тощо, – говорить Р. Хомич. – А що виходить? Фронтовики повертаються додому, розраховують отримати належні їм два гектари землі, але їм кажуть, що землі вже немає… От так і влада породжує міграцію наших трудових ресурсів до Польщі…»
Учасники сьогоднішньої акції оцінили те, що відбуається не просто як корупцію. Це безсоромний і відвертий грабунок всієї країни, місцевих громад, адже земля, яку хочуть виділити «стороннім» просто перепродається великим масивом у 400 гектарів. І тут би мала втрутитися СБУ, яка має відстежувати ситуацію, бо у волинян фактично забирають робочі місця, навколишнє середовище. Крім того, учасники акції звертали увагу на те, що в результаті сумнівної політики ГУ Держгеокадастру у Волинській області місцеві громади втрачають надійне надходження до своїх бюджетів – земельний податок і орендну плату за землю.
«Останні роки вся агрополітика держави будувалась таким чином, щоб потенційного покупця – селянина не залишилося. Сьогодні три, а то й менше відсотка селян можуть самостійно обробляти землю. В основному державна фінансова підтримка була і є спрямована на крупного сільгоспвиробника: агрохолдинги, агрофірми. Селяни-одноосібники, фермери взагалі позбавлені будь-якого фінансування, – розмірковує Р. Хомич. – Відповідно село занепадає. Старі люди доживають, а молодь тікає або у міста, або закордон. Якщо ситуацію не змінювати, то ще за трохи не буде кому працювати і жити в сільській місцевості. Тому держава просто зобов’язана повернутись обличчям до селян. В першу чергу, необхідно подбати про те, щоб молодь не залишала рідних домівок…».
З мітингувальниками зустрівся Володимир Боярчук, голова тимчасової комісії з ліквідації обласного управління Держгеокадастру. Посадовець запевнив протестувальників, що не підписуватиме заяв про виділення земельних ділянок тим, хто проживає поза межами Волинської області. Але, за словами голови Асоціації фермерів та приватних землевласників Волині, ті, хто сьогодні вийшов на протест, реалісти. Вони добре розуміють, що консалтингові групи, які стоять за тими, хто організує масову подачу заяв щодо виділення земельних ділянок нібито учасникам АТО/ООС з Київщини, не зупиняться.
«В разі відмови задовольнити заявки, які щодня надходять до ГУ Держгеокадастру у Волинській області, ті звернуться до судів. Причому, на Київщині, – прогнозує Р. Хомич. – Рішення судів не важко передбачити, бо за законом земельні ділянки, зокрема, учасникам бойових дій мають видавати не залежно від місця проживання або реєстрації заявників. Отже, закон про продаж землі ще не набрав чинності, а нашим фермерам вже пропонують купити у «псевдофронтовиків» з інших регіонів нашу землю…».
Тому, наголошує Р. Хомич, волиняни не зупиняться і надалі будуть відстоювати справедливість в земельному питанні.
Олександр Брусенський, “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС”
Глава виконавчого комітету Національної ради реформ Саакашвілі закликав звільнити заступника секретаря Ради національної безпеки і оборони генерал-майора Сергія Кривоноса за його критику на адресу президента Володимира Зеленського. Про це Саакашвілі написав у своєму фейсбуці.
Сергій Григорович Кривонос – Герой України, учасник бойових дій російсько-української війни, генерал-майор Збройних сил України, перший заступник Командувача Сил спеціальних операцій ЗС України. Заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України. Так, він є компетентним.
Заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони (РНБО) генерал Сергій Кривонос через соцмережі раніше заявляв, що вже ТРИ місяці не може відбутися його запланованае зустріч з президентом Володимиром Зеленським для обговорення закону в створення територіальної оборони. Мабуть, пан Саакашвілі саме це повідомлення і не помітив…
На своїй сторінці в “Facebook” офіцер Збройних сил України Сергій Нещадим оприлюднив документи терористичної “ДНР”, які підтверджують факт демографічної кризи на тимчасово окупованих територіях Донбасу.
“Що помітили ми, так це вражаючу різницю між народженими і померлими зі знаком “мінус”. Назвемо це “демографічним фіаско”, хоча, “в.о. міністра охорони здоров’я “Опріщенко стверджує, що медицина на рівні. Просто забуває додати, що на рівні дна. Днища” – пише офіцер.
У розсекречених документах зазначається, що протягом січня-жовтня 2020 року в “ДНР” народилося 7 227 чоловік, а померло – 28 287. При цьому населення зменшилося на 21 060.
При цьому в статистичній таблиці вказано, що за неповний рік з “ДНР” виїхало лише 5 815 осіб, тоді як прибуло 10 170.
Снайпери танкового з’єднання ВВО в Бурятії провели тренування зі знищення атакуючих безпілотників. Про це повідомила прес-служба Східного військового округу.
У відомстві заявляють, що перед цим снайперами була ретельно вивчена компоновка різних БЛА – як цивільних, так і військових моделей – щоб знати, куди краще цілитися. Потім була проведена імітація атаки безпілотників, в ході якої снайпери знищували цілі на відстані до кілометра.
Справа не обмежилася вогневим впливом на мішені – крім того, росіяни вели вогонь з гранатометів АГС-17 по орієнтовному району дислокації оператора БПЛА. Після цього снайпери відпрацювали по світловідбивних мішенях, а також перевірили власні навички маскування і таємного переміщення. Самі тренування проводилися в різних умовах – як вдень, так і вночі.
Нагадаємо, що нещодавно сепаратистські військові оглядачі влаштували скандал через те, що насправді боротьба з БПЛА за допомогою вогнепальною зброї є небезпечною і нерозумною. При цьому вони додали, що причиною таких “геніальних” ходів армії РФ є корумпованість вищого керівництва, яке вкрало гроші на БПЛА.
Командир Першої штурмової роти ДУК ПС Дмитро Коцюбайло повідомив, що українські військові встановили національний рекорд, виготовивши найбільший тризуб із гільз.
Фігура була зварена військовими роти “Правого сектору” самотужки із 122 гільз. «Зазначу, що цей меморіал присвячений загиблим бійцям-добровольцям» – заявив Дмитро Коцюбайло.
Військовим вдалося встановили національний рекорд «Найбільший тризуб із гільз від протитанкових снарядів» і він уже занесений до реєстру рекордів України.
Міністерство оборони РФ представило два календаря на 2021 рік, в одному з яких вперше показали зображення безпілотника великої тривалості польоту «Оріон». Раніше інформацію про нього тримали в секреті, хоча дані про розробку вже давно гуляють в Інтернеті.
Він представлений в розвідувально-ударному варіанті (ОКР «Іноходець»). «Вперше Міноборони Росії показує зображення розвідувально-ударного комплексу БПЛА” Іноходець », – заявили у відомстві.
Як пишуть російські військові оглядачі на календарі продемонстрований КАБ-20. Також пишуть, що «Оріон» першим з російських дронів провів стрільбу керованими ракетами.
Представники Королівських ВПС Австралії відзначають, що флот Lockheed Martin F-35A Lightning II (так званих “Блискавок”) сьогодні офіційно досяг початкової бойової готовності (Initial Operational Capability, IOC) і тепер може бути задіяний в бойових діях.
Флот F-35A в складі ВПС Австралії налічує 30 одиниць. Всього Австралія замовила 72 винищувача F-35A, з яких 5 перебувають на території США для навчання персоналу. Австралія оголосила про виведення «класичних» F / A-18 A / B зі складу свого флоту в 2021 році. Їх якраз і хочуть замінити на F-35A.
Ідея розробки і застосування систем додаткового захисту бронетехніки виникла у конструкторів ще в кінці 1940-х років. В Радянському Союзі у кінці 1950-х років за її втілення (за принципом «контрвибуху») взялися фахівці Центрального конструкторського бюро спортивної мисливської зброї. І лише у 1978 році ними була розроблена система активного захисту «Дрозд».
Та на її випробування знадобилося ще чимало часу: у 1982-1983 рр. комплекс був успішно перевірений в польових умовах, після чого його почали встановлювати на танках Т-55А (масово вироблялися на заводі імені Малишева у Харкові). Таким чином, цей український радянський танк став першим в світі, оснащеним комплексом активного захисту.
КАЗ «Дрозд» вироблявся більше 6 років, допоки радянське керівництво не підписало угоду про скорочення звичайних озброєнь в Європі: Т-55 був включений в перелік цього озброєння, і припинилася робота навіть над модернізованою версією комплексу – «Дрозд-2».
Інші розробки КАЗ, що тривали ще за радянських часів, після розпаду Союзу дісталися Росії: в них акцент робився на вирішенні проблеми враження своєї ж піхоти при знищенні атакуючого боєприпасу осколками протиракети або реактивної гранати. В результаті конструктори почали шукати оптимальний варіант розльоту осколків. Втім, вже в 1990-і роки, після численних втрат російських танків під час штурму Грозного, стало зрозуміло, що жоден КАЗ не є панацеєю – надто від повної некомпетентності військового керівництва.
Та все ж, саме розробки радянських конструкторів були дебютними на шляху розвитку технології активного захисту бронетехніки. США натомість досі доводиться закуповувати ці системи у своїх партнерів, і то не без проблем. У 2017 році Міноборони США повідомило, що танки Abrams оснастять ізраїльськими системами Trophy, а бойові машини піхоти Bradley – системою Iron Fist від Israel Military Industries.
Однак спроба установки КАЗ Iron Fist на БМП Bradley виявилася невдалою: у машин не було достатнього запасу енергії для живлення численних датчиків, виникли ризики збоїв апаратури та зростання витрат палива. Випробування системи на навчаннях також не показали її великої ефективності саме на бронетехніці США.
У підсумку цьогоріч американське командування оголосило про те, що процес інтеграції ізраїльських систем загальмував. В той час як Ізраїль, який розробив системи Iron Fist і Trophy, є однією з небагатьох країн, які вже мають серійне виробництво танків з встановленими на них сучасними КАЗ.
Тут слід зауважити, що до розробки Ізраїль підійшов традиційно серйозно, а тому його системи можна вважати на порядок більш досконалими за будь-які радянські та вітчизняні (про них пізніше). Система Trophy 2005 року розробки оснащена радіолокаційною станцією і комп’ютером, який визначає клас і траєкторію польоту атакуючого боєприпасу. Крім цього, вона здатна визначити місце, звідки він був випущений. Відтак, закуповуючи такі КАЗи США, зокрема, економлять на їх виробництві.
Українські конструктори також мають досвід створення активних систем захисту бронетехніки. Але, на жаль, не для української армії, а іноземної. Мова про комплекс активного захисту «Заслін» і його вдосконалену модель «Шершень», які запустила в серію ДАХК «Артем».
Восени 2019 року стало відомо, що «Шершень» за ліцензією буде вироблятися в Туреччині під назвою Pulat для використання на танках М60-А3 Sabra.
КАЗ «Шершень» захищає від кількох протитанкових снарядів, що атакують із різних напрямків. Це комплекс ближнього радіусу дії з захисним зарядом, що не відстрілюється. Його модулі розташовані по периметру машини для захисту по всьому радіусу, також їх можна встановлювати на башту для захисту від снарядів, що атакують згори. Пульт управління, розташований всередині носія, інформує про працездатність основних блоків, готовність комплексу до відбиття атакуючих цілей, управляє всіма модулями в автономному режимі.
«Шершень» забезпечує круговий захист броньованого об’єкта з вірогідністю 0,9 від унітарних та тандемних протитанкових гранат; 0,8 – від протитанкових керованих ракет всіх класів; 0,6-0,7 – від бронебійних і кумулятивних снарядів калібру 120-125 мм (на швидкостях до 1200 м/с). Крім того, забезпечує захист від засобів, що атакують з дистанції до 20 м, і від кількох протитанкових снарядів, які уражають з різних напрямків.
“У 2014-му році ми втратили російський ринок і доступ до російських комплектуючих. У комплексах активного захисту «Заслін» і «Шершень» вони складали до 80%, відповідно ми вже не могли їх виробляти. У наступні два роки ми провели науково-технічну роботу, яку фінансувало Міністерство освіти і науки… Ми повністю замінили російські комплектуючі американськими, причому навіть не подвійного призначення, а цивільними. Виготовили три зразка приймально-передавальних модулів, зібрали два бойових модуля, і влітку 2017 роки провели успішні випробування.
Нові модулі можна встановлювати на всю машину – загалом не менше шести, на відміну від колишнього варіанта, коли йшов один модуль на один борт – танк або БМП. Раніше була проблема одночасного спрацьовування декількох модулів, тепер ми її прибрали. Новий комплекс активного захисту універсальний, підходить як для танків, так і для легкої бронетехніки. Змінюється тільки активний заряд, який слабкіше на легкій техніці, щоб уникнути пошкодження самого борта. Також запроваджено нову радіолокаційну систему виявлення, яка не конфліктує з іншими локаторами. Все це входить в комплекси, які будуть поставлятися за контрактами в Туреччину, в рамках модернізації танка М60-А3 Sabra” – повідомив директор Державного підприємства «Базовий центр критичних технологій «Мікротек» Сергій Швидкий.
Відомо також що «Шершні» начебто планується встановлювати на оновлених версіях Т-64, які українська армія має отримати лише за кілька років, після остаточного ухвалення проекту модернізації. Однак остаточне рішення ще не ухвалене.
З тієї причини, що розвиток ударного озброєння у світі розвивається набагато швидше, ніж системи захисту від нього, військові експерти все частіше говорять про необхідність вдосконалення існуючих систем активного захисту. Мова про створення нового КАЗ, який був би здатний протистояти бронебійним опереним підкаліберним снарядам, а також снарядам, випущених з безпілотних літальних апаратів (захист верхньої проекції).
Так, деякі фахівці проти ударів БПЛА пропонують застосовувати лазер. До інших перспективних ідей можна віднести впровадження електромагнітної броні. Коли снаряд або кумулятивний струмінь будуть проходити через пластину такої броні, потужний імпульс струму, в теорії, призведе до знищення вражаючого елементу; а система радарів і датчиків зможе вибирати найбільш оптимальний спосіб захисту від атаки. Тут перед конструкторами виникає велика проблема – захисту цих численних радарів і датчиків, адже найчастіше вони не витримують навіть черги з автомата і виходять з ладу, порушуючи всю систему активного захисту. Скільки часу піде на ефективне вирішення цієї проблеми, поки невідомо.
Андрій Артюх, “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС”
27 грудня 2020 рку, в районі проведення операції Об’єднаних сил було зафіксовано 6 обстрілів наших позицій та один проліт БпЛА. Всі сім порушень були здійснені у районі відповідальності оперативно-тактичного угруповання «Схід».
Поблизу Водяного, що на Приазов’ї, збройні формування Російської Федерації попри домовленості в рамках ТКГ гатили по нашим захисникам із 120 мм та 82 мм мінометів, а також усих наявних гранатометів. В результаті обстрілу один військовослужбовець зі складу Об’єднаних сил отримав поранення.
З 82 мм мінмету та стрілецької зброї противник вів вогонь і неподалік Лебединського, а біля Мар’їнки – зі стрілецької зброї.
Неподалік Авдіївки, російські окупанти вели вогонь по позиціям наших захисників з автоматичних станкових та ручних протитанкових гранатометів. Для коригування вогню загарбники застосували БпЛА. Оперативні дії наших засобів РЕБ зупинили подальше його використання.
На порушення припинення вогню російсько-окупаційними військами українські захисники змушені були відкрити вогонь у відповідь.
Сьогодні з ранку, 28 грудня 2020 року, вже було зафіксовано одне порушення режиму припинення вогню: в передмісті Авдіївки російські загарбники трохи постріляли з підствольного гранатомета. Обстріл був неприцільним, тому вогонь у відповідь наші воїни не відкривали.
У більшості читачів сформувалося уявлення, що план нападу нацистської Німеччини на СРСР з’явився 18 грудня 1940 року вже в «готовому вигляді». Можливо, для тих, хто мало цікавляться історією, таке пояснення повністю достатнє. Насправді, процес планування і підготовки нападу нацистської Німеччина на СРСР розпочався 22 червня 1940 року і тривав майже рік.
22 червня 1940 року німецькі війська завершили окупацію Бельгії, Голландії, Люксембургу та Північної Франції. Франція підписала капітуляцію.
Однак, попри успішне і блискавичне завершення кампанії, одне з головних завдань кампанії 1940 рок німцям досягти не вдалося —не була «виведена з війни» Велика Британія.
За спогадами Еріха фон Манштейна з приводу ведення подальшої військової кампанії стосовно Британії в німецьких військових колах розглядалось три можливі варіанти. За першим варіантом Англію планувалося «змусити до мру» блокадою морських комунікацій. Другий варіант передбачав припинення постачання Британії близькосхідною нафтою через Середземне море. За третім варіантом планувалася висадка десанту на Британські острови. Цій операції було надано кодову назву «Морський лев». Але подальше ретельне планування операції показало, що її проведення не гарантує стовідсоткового успіху і від нього відмовилися.
Erich von Manstein
Розглянувши усі три варіанти, Гітлер раптом дійшов висновку, що усунути Велику Британію з політичної карти Європи можна лише …знищивши СРСР. Виходячи з цього 22 липня 1940 року головнокомандувач сухопутними військами Вальтер фон Браухіч вперше отримав вказівку Гітлера розпочати «теоретичну підготовку» плану військової кампанії проти СРСР.
В цей день під час наради Гітлер особисто озвучив політичні та військові цілі майбутньої операції:
швидко розгромити Червону Армію або принаймні зайняти таку територію, яка убезпечить Берлін і Сілезький промисловий район від авіанальотів радянської авіації та дозволить проводити бомбардування промислових центрів противника.
Розгромом СРСР примусити Велику Британію визнати гегемонію Німеччини у Європі.
Утворити ряд підконтрольних держав — Рейхкомісаріат Україна, федерацію Прибалтійських держав, Білорусь.
Збільшити територію Фінляндії до Білого моря.
31 липня 1940 року Гітлер конкретизував своє бачення майбутньої долі СРСР: «Операція буде мати сенс тільки в тому випадку, якщо ми одним стрімким ударом розгромимо всю державу цілком. Тільки захоплення певної частини території недостатньо», – заявив Гітлер.
Розгром СРСР має примусити Велику Британію визнати гегемонію Німеччини в Європі. На захопленій території спочатку планувалось утворити ряд підконтрольних держав, таких собі «наполеонід» — Українську державу, федерацію Балтійських держав, Білорусь, а також збільшити територію Фінляндії до Білого моря.
31 липня 1940 року Гітлер уточнив майбутню долю СРСР: «Операція буде мати сенс тільки в тому випадку, коли ми одним стрімким ударом розгромимо всю державу цілком. Захоплення тільки певної частини території недостатньо».
Провідне місце в плануванні війни Німеччини проти СРСР зайняв генеральний штаб сухопутних військ (ОКХ) вермахту на чолі з його начальником генерал-полковником Ф. Гальдером. Поряд з Генштабом сухопутних військ активну роль в плануванні «східного походу» грав штаб оперативного керівництва верховного головнокомандування збройних сил Німеччини (ОКВ) на чолі з генералом А. Йодлем, який отримував вказівки безпосередньо від Гітлера.
Jodl Alfred
При підготовці нападу на СРСР було проведено оцінку військово-промислового потенціалу Радянського Союзу і зокрема бойової потужності і боєздатності Червоної Армії. За її результатами німецький генеральний штаб переконався у наявності переваги німецьких військ над Червоною армією, як в кількісному відношенні, так і в технічному оснащенні, і, особливо, в частині військового керівництва. Було зроблено висновок, поки Червона армія буде готуватися до бойових дій, вермахт може завдати їй раптового нищівного удару, і її розгромить на її ж території. Це дозволить Німеччині закінчити війну з Радянським Союзом протягом двох з половиною місяців, в крайньому випадку, до 25 грудня 1941 року.
Такі розрахунки були основані на тому, що в бойових діях вермахт планував задіяти величезну кількість моторизованих частин. Гітлер був переконаний, що при проведенні операції «Барбаросса» неприпустимі жодні невдачі і німецька армія з самого початку беззастережно матиме успіх.
План війни Німеччини проти СРСР передбачав швидкоплинну військову кампанію з повним розгромом Червоної Армії та захопленням європейської частини СРСР по лінії Волга — Архангельськ (так звана лінія А—А).
Та перед тим, як у грудні 1940 року було затверджено варіант під назвою «Барбаросса», спочатку було кілька варіантів-пропозицій. Планування почалося з варіацій на тему «плану Шліффена», які одразу не знайшли підтримки в силу складності їх реалізації.
23 липня 1940 року до підготовки плану було залучено начальника штабу 18-ї армії генерал-майора Еріха Маркса. Його ще з часів Першої світової війни вважали «знавцем Росії».
Marcks Erich
05 серпня 1940 року Еріх Маркс представив готову оперативно-стратегічну розробку під назвою Оперативний проект «Ост». Він передбачав два стратегічні напрямки — московський та київський, розділовою смугою між якими були Прип’ятські болота. План зосереджувався на тому, що Радянський Союз вестиме оборонні дії вздовж усього західного кордону, за винятком радянсько-румунської ділянки, де очікувався перехід Червоної Армії в наступ з метою захоплення румунських нафтопромислів. Був виключений і маневр на північ від московського напрямку, бо він виводив війська у малопрохідну лісисту місцевість та затримував загальний розвиток наступу. Після оволодіння Москвою група армій «Північ» повинна буде розвернути фронт та допомогти групі армій «Південь» окупувати територію України. На проведення операції відводилось від 9 до 17 тижнів. Операція завершувалась виходом військ на лінію Архангельськ — Горький — Ростов-на-Дону.
В цілому цей план нагадував «модернізований варіант» вторгнення армії Нополеона в 1812 році.
Грунтуючись на вказівках фюрера, Альфред Йодль наказав підполковнику Лоссбергу підготувати проект директиви «східного походу» і провести дослідження, пов’язані із залученням для війни проти СРСР Фінляндії, Туреччини та Румунії.
15 вересня 1940 року референт у справах сухопутних військ з оперативного відділу «Оборона країни» підполковник Бернхард Лоссбер представив документ, який отримав кодову назву «Етюд Лоссберга». Сам Лоссберг назвав його на честь свого сина – План «Фріц»
Lossberg Bernard Viktor Hans Wolfgang
Лоссберг докладно розглянув три можливі варіанти майбутньої війни з СРСР:
Вермахт завдає превентивного удару;
Червона Армія прийме на себе удар німецьких військ на кордоні та намагається утримати свої позиції;
Радянський Союз використає тактику 1812 року і відступить в глибину своєї території, розтягнувши комунікації Вермахту та ускладнивши постачання, а згодом, готує та завдає контрудар.
На відміну від оперативного плану «Ост», «план Лоссберга» передбачав формування не двох, а вже трьох стратегічних угруповань. На північ від Прип’ятських боліт Вермахт мав використати дві групи армій, а південніше — одну.
Головний удар пропонувалося завдати центральним угрупованням на ділянці між Дніпром і Західною Двіною для того, щоб розсікти радянські сили в районі Мінська, а потім продовжити наступ на Москву.
03 вересня 1940 року подальшу розробку плану «східного походу» в ОКГ було передано від Еріха Маркса до генерал-майора Фрідріха Паулюса (саме того Паулюса, який потрапив у полон під Сталінградом у 1943 році – прим.авт.).
Paulus Friedrich Wilhelm Ernst
29 жовтня 1940 року робота над планом в основному була завершена. Паулюс направляє Гальдеру пам’ятну записку стосовно оперативних принципів ведення війни проти Радянського Союзу.
Halder Franz
Для перевірки запропонованого варіанту Генштабом було проведено серію військово-штабних навчальних ігор під керівництвом того ж Паулюса. На першій, яка відбулася 29 листопада 1940 року, здійснювалося «вторгнення» німецьких військ у прикордонну смугу СРСР. 03 грудня 1940 року програвався другий етап — наступ з метою захоплення рубежу Мінськ — Київ. Під час КШН 07 грудня 1940 року розглядалися можливі дії за цим рубежем.
Кожна військова гра завершувалась розбором і підведенням підсумків, уточнювались розподіл сил і оперативні завдання з’єднань, обговорювались проблеми бойового і матеріально-технічного забезпечення наступаючих військ.
У ході цих штабних ігор відразу стало зрозуміло, що наявних сил Вермахту явно недостатньо. Особливо критична ситуація складалася з резервом особового складу. Вже після завершенню другої військово-штабної гри 05 грудня 1940 року на нараді у Гітлера Франц Гальдер доповідав остаточний варіант плану Генерального штабу сухопутних військ.
Документ під черговою кодовою назвою План «Отто» визначав основні моменти майбутньої військової операції:
У ході прикордонних боїв не допустити відходу супротивника в глиб території.
Вийти на такий рубіж, який би повністю виключав можливість здійснення повітряних нальотів на Німеччину;
Знищити СРСР як державу. Не повинно було залишатися жодних політичних утворень, здатних до відродження.
В кампанії мають брати участь як союзники: Фінляндія і Румунія, а Угорщина — ні.
Військам, що дислокувалися в Норвегії, стаувилося завдання окупувати радянське Заполяр’я та узбережжя Льодовитого океану.
Південній групі армій повністю розбити радянські війська на захід від Дніпра.
Відрізати Прибалтику від іншої частини СРСР.
Військову операцію планувалось провести в кінці травня 1941 року.
Гітлер у цілому підтримав план «Отто», зауваживши, що захоплення Москви не має бути першочерговим.
Згідно з наказом Гітлера в першій половині грудня 1940 року штаб оперативного управління ОКВ розпочав зведення усіх існуючих планів «східного походу» в один і підготовку відповідної директиви Верховного головнокомандувача.
Після внесення деяких уточнень, 18 грудня 1940 року, Адольф Гітлер підписав “Директиву №21” верховного головнокомандування Вермахту, що отримала умовне найменування «Варіант Барбаросса» і стала основним документом підготовки і здійснення бойових дій проти СРСР.
Німецьким збройним ссилам ставилося завдання «розгромити СРСР в ході однієї короткочасної кампанії», використовуючи досвід застосування так званої стратегії «бліцкригу» – ”Блискавичної війни” в Європі.
Друга сторінка Директиви № 21 (План «Барбаросса»)
Збройним силам Німеччини ставилося завдання «розгромити Радянську Росію в ході однієї короткочасної кампанії», для чого передбачалося використовувати всі сухопутні війська за винятком тих, які виконували окупаційні функції в Європі, а також приблизно дві третини ВВС і невелику частину ВМС. Швидкими операціями з глибоким і швидким просуванням танкових клинів німецька армія повинна була знищити знаходилися в західній частині СРСР основні сили радянських військ і не допустити відходу боєздатних частин вглиб країни. Надалі, швидко переслідуючи противника, німецькі війська повинні були досягти лінії, звідки радянська авіація була б не в змозі робити нальоти на Третій рейх. Кінцева мета кампанії – вийти на лінію Архангельськ – Волга – Астрахань, створивши там, в разі потреби, умови німецьким ВВС для «впливу на радянські промислові центри на Уралі».
Як найближчій стратегічної мети війни проти СРСР були поставлені розгром і знищення радянських військ в Прибалтиці, Білорусії і на Правобережній Україні. Передбачалося, що в ході цих операцій вермахт досягне Києва з укріпленнями на схід від Дніпра, Смоленська і району південь і на захід озера Ільмень. Подальша мета полягала в тому, щоб своєчасно зайняти важливий у військовому та економічному відношенні Донецький вугільний басейн, а на півночі – швидко вийти до Москви. До операцій з узяття Москви директива вимагала приступити лише після знищення радянських військ в Прибалтиці, захоплення Ленінграда і Кронштадта.
Завдання німецьких ВПС полягала в зриві протидії радянської авіації і підтримки власних наземних військ на вирішальних напрямках. Від військово-морських сил потрібно забезпечувати оборону свого узбережжя, не допускаючи прориву радянського флоту з Балтійського моря. Після нейтралізації радянського флоту їм належало забезпечувати німецькі морські перевезення на Балтиці і постачати по морю північний фланг сухопутних військ.
Датою початку вторгнення було визначено 15 травня 1941 року. Передбачувана тривалість основних бойових дій за планом становила 4-5 місяців.
Наказ був остаточно затверджений лише 10 червня 1941 року, за 12 днів до вторгнення Німеччини на територію СРСР.
Олександр Олійник, спеціально для “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС”
