Нагадаємо, 8 грудня 2020 року Міністерство оборони запропонувало Юрію Бутусову посісти одну з міністерських позицій в напрямках озброєння або логістики. Бутусов погодився на пропозицію і опублікував свою програму, першим пунктом в якій значиться розслідування провалу спецоперацій Міноборони, в тому числі операції із затримання бойовиків ПВК “Вагнера”.

У середу, 9 грудня, Бутусов заявив, що за добу не отримав від Міністерства оборони жодної інформації про надання посади і попросив Раду заслухати його і міністра оборони Андрія Тарана про ситуацію в армії.

10 грудня Міноборони заявило, що не знайшли вакансій, які відповідають рівню амбіцій Бутусова.

11 грудня Юрій Бутусов заявив, що Міноборони не проводило з ним співбесіди: “Притягуватиму до відповідальності міністра Тарана”.

Читайте також:

За словами Юрія Бутусова, під час зустрічі, яка врешті-решт відбулася, міністр запропонував чотири посади: начальника управління нормативно-методичного забезпечення та моніторингу нерухомості і земель Міноборони, начальника одного з управлінь в департаменті військово-технічної політики, начальника директорату інформаційної політики або позаштатним радником глави МО на громадських засадах “для висвітлення проблем некомпетентності та корупції в структурах МО і ЗСУ, без зарплати, без кабінету, без якихось повноважень, тобто я залишаюся працювати журналістом”.

“Як всі ми розуміємо, ці посади ні на що не впливають в Міноборони та жодного доступу до прийняття рішень не забезпечують”, – зазначив Бутусов.

Таран повідомив, що публікації журналіста на тему Міноборони “мають великий резонанс у керівництві країни”.

Читайте також:

“Пропонуючи мені посади, міністр визнав об’єктивність і справедливість моєї критики і хотів би, щоб я враховував у своїй роботі позицію міністерства і тим самим допоміг би організувати правильну інформаційну політику. Я сказав, що міністр, який взагалі не дає інтерв’ю журналістам і якого публічно вимагають відправити у відставку самі “Слуги народу”,  якоїсь новітньої інформаційної політики вже не потребує. Інші запропоновані мені третьорядні позиції вимагають залучення профільних фахівців, а не журналіста. Тому найкраща інформаційна політика для міністерства – це збільшити кількість моїх критичних текстів про роботу Міноборони, щоб керівництво країни почало приділяти увагу цьому ключовому напрямку під час війни. Міністр зазначив, що мою програму читав і багато в ній вважає правильним, жодних зауважень щодо запропонованої мною програми реформ не висловив”, – повідомив Бутусов.

Він також поставив міністру низку цікавих йому питань, зокрема про провал захоплення “вагнерівців” і причини зриву держоборонзамовлення, але “міністр вважає, що все це не можна обговорювати в ЗМІ”.

“Те, що я почув, викликало у мене намір написати ще цілу низку матеріалів. Міністр сказав, що більшої публічності в роботі із засобами масової інформації не буде, і якщо я хочу отримати будь-яку інформацію сам, щоб самому від себе висвітлювати ці гострі питання, мені треба отримати статус щонайменше позаштатного радника. Це забезпечить й інформацію, й можливість більш широко висвітлювати проблеми і стан справ у військах. У підсумку: я вирішив за результатами бесіди прийняти пропозицію стати позаштатним радником міністра оборони терміном на два місяці”, – зазначив Бутусов .

Читайте також:

Він підкреслив, що в його роботі журналіста нічого не зміниться. Тепер з’явилася можливість перевірити, “як реагує міністерство на мої статті, наскільки швидко я тепер буду отримувати коментарі”.

“За два місяці зроблю серію матеріалів про проблеми оборонного планування та розвитку армії, а через два місяці, 20 лютого, – підсумкову доповідь. За результатами повідомлю, чи буду я залишатися радником або відмовлюся від статусу із зазначенням конкретних причин. У мене не буде свого кабінету в МО, я не буду “вирішувати питання”, розставляти “своїх людей”, я залишаюся журналістом. Тепер чекаю відповіді від Міноборони, щоб міністр публічно підтвердив свою пропозицію в тій же манері, в якій він і звернувся спочатку”, – резюмував Бутусов .

Нагадуємо:

20 грудня українському оперному співакові (бас-баритон), солісту Паризької національної опери, волонтеру, учаснику бойових дій під час війни на сході України Василю Сліпаку (позивний Міф) виповнилося б 46 років, якби Герой не загинув на Донбасі у 2016 році, захищаючи свою рідну Україну від російських окупантів.

Василь Сліпак загинув у Донецькій області 29 червня 2016 року від кулі снайпера. Львів’янин, випускник місцевої консерваторії, він майже 20 років жив і працював у Франції. В останні роки був артистом Паризької опери. Учасник паризького Євромайдану. З початком агресії Росії проти України повернувся на Батьківщину і пішов добровольцем в ДУК “Правий сектор”.

У квітні 2017 року Сліпаку посмертно було присвоєно звання Героя України.

20 грудня українському оперному співакові (бас-баритон), солісту Паризької національної опери, волонтеру, учаснику бойових дій під час війни на сході України Василю Сліпаку (позивний Міф) виповнилося б 46 років, якби Герой не загинув на Донбасі у 2016 році, захищаючи свою рідну Україну від російських окупантів.

Василь Сліпак загинув у Донецькій області 29 червня 2016 року від кулі снайпера. Львів’янин, випускник місцевої консерваторії, він майже 20 років жив і працював у Франції. В останні роки був артистом Паризької опери. Учасник паризького Євромайдану. З початком агресії Росії проти України повернувся на Батьківщину і пішов добровольцем в ДУК “Правий сектор”.

У квітні 2017 року Сліпаку посмертно було присвоєно звання Героя України.

Нагадуємо:

«Жалоба з перервою на свято»: Харків і після смерті Кернеса не перестає дивувати. Про це український журналіст і блогер Андрій Капустін пише на своїй сторінці в Facebook

У Харкові в зв’язку зі смертю мера Геннадія Кернеса спочатку оголосили триденний траур – 17, 18 і 19 грудня. Потім «можновладці»  подумали і вирішили, що 19 грудня для жалоби якось не зовсім підходить, бо це «Свято Миколая», ялинка та інші хлопавки, і вирішили, що 19 грудня 2020 року замість анонсованого жалоби таки буде свято, а траур відновиться вже в день відспівування тіла Кернеса о 7 годині ранку в православному храмі УПЦ МП, тотальним прощанням з тілом в оперному театрі і подальшим захороненням, вже 23 грудня 2020 року.

Журналіст зазначає, відтепер харківська міська влада просто зобов’язана запатентувати фішку «жалоби з перервою на свято», бо ще такого в світі раніше ніде не було. Але і це ще не все. Як з’ясувалося, під час «перерви траурних заходів», дітям в школах міста почали терміново вручати всілякі цукеркові подарунки від імені вже покійного Геннадія Кернеса.

Андрій Капустін пише, зрозуміло, що за все це було сплачено до того, як Кернес помер, а перепаковувати подарунки в іншу обгортку просто «задавила жаба». Так що в підсумку, в перерві між «трауром номер один» і «трауром номер два» дітлахи мали змогу отримати цукерки. Причому, ще до похорону і поминального обіду.

Нагадуємо:

Окупанти і надалі блокують дорожні коридори навпроти контрольні пункти в’їзду-виїзду «Щастя», «Золоте», «Гнутове», «Майорське» та «Мар’їнка».  Щоденно пропускні операції здійснюються лише в контрольному пункті в’їзду-виїзду «Станиця Луганська». В КПВВ «Новотроїцьке» пропуск відновлюється двічі на тиждень у понеділок та п’ятницю, коли окупанти розблоковують рух дорожнім коридором.

За рішенням Командувача об’єднаних сил усі КПВВ на лінії розмежування функціонують щоденно з 08.00 до 16.00. Протягом тижня прикордонники оформили в КПВВ «Станиця Луганська» до тимчасово окупованої території України – 5904 особи, на контрольовану територію – 5609 осіб. Через КПВВ «Новотроїцьке» – 208 громадян та 37 транспортних засобів прослідували в бік тимчасово окупованого Донецька, водночас 110 осіб та 15 транспортних засобів перетнули лінію розмежування на контрольовану територію. Поряд з цим 23 людини російські найманці не допустили на тимчасово окуповану територію України.

Минулого тижня Міжнародний комітет Червоного Хреста доправив гуманітарний вантаж мешканцям тимчасово окупованої території України. Дві вантажівки з офісним та медичним обладнанням від міжнародної організації прослідували через КПВВ «Новотроїцьке» до тимчасово окупованого Донецька. Загальна вага гуманітарної допомоги склала понад 1 тонну.

Варто знати, що під час слідування з тимчасово окупованої території України проводитиметься температурний скринінг громадян. Обов’язковою умовою також є перебування в захисній масці (респіраторі) та дотримання соціальної дистанції з урахуванням нанесеної розмітки.

Крім того, для пропуску на контрольовану територію громадяни повинні дати згоду на проведення заходів обов’язкової самоізоляції з використанням єдиного електронного сервісу «Вдома» або обсервації.

Нагадуємо:

Скаути від «СПОК» принесли Президенту України «Віфлеємський вогонь миру», а скаути від «ПЛАСТ» на це дуже сильно образилися. НОВА: новини ветеранів спробували розібратися в тому, що сталося.

Почнемо з того, що в Україні існує Національна Організація Скаутів України – скорочено – НОСУ. Вона була  утворена  в 2007 році  трьома найбільшими скаутськими організаціями України:

• Всеукраїнською молодіжною організацією «Пласт — Національна скаутська організація України»;
• Всеукраїнською молодіжною організацією «СПОК»;
• Всеукраїнською організацією «СІЧ».

Зареєстрована НОСУ була Міністерством юстиції України наказом №987/5 від 26 жовтня 2007 року. З 2008 року Національна організація скаутів України (НОСУ) набула повноправного членства у Всесвітній організації скаутського руху, для чого вона власне і була створена.

На сайті Президента України В. Зеленського 19 грудня 2020 року з’явилося наступне повідомлення:

«Президент України Володимир Зеленський і перша леді Олена Зеленська зустрілися з представниками СКАУТСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ та отримали з їхніх рук Вифлеємський вогонь. Учасники Національної організації скаутів України та Асоціації гайдів України привітали президентське подружжя та подякували за можливість зустрітися…»

В цей же день Рост Іванович в Групі «Ні капітуляції!» у Facebook розмістив повідомлення, що президент України Володимир Зеленський зустрічався з … «піонерами», а «пластунів» цього року до Президента не запросили.

Версія про «піонерів» сподобалася переважній більшості українських ЗМІ, які швидко її «розтиражирували». Але ж, на сайті Президента мова не йшла конкретно про «ПЛАСТ» чи «СПОК». У повідомленні мова йшла про «скаутів» взагалі, що у певній мірі відповідає дійсності, бо і «СПОК», і «ПЛАСТ» – входять до НОСУ, яка представляє українських скаутів «на міжнародній арені».

Суть «непорозуміння» в тому, що до цього року саме скаути від «ПЛАСТУ» заносили «Віфлеємський вогонь миру» до урядових установ в Україні. А в цьому році Володимир Зеленський чомусь віддав перевагу «іншій гілці» скаутського руху – представникам від «СПОК». Представники «ПЛАСТУ», схоже, сприйняли такий «крок» Президента України, як особисту образу… Але вони мають на це деякі підстави.

Традиція запалювати свічку на Різдво зародилася саме в середовищі «ПЛАСТУ» в1950 році, коли було започатковано щорічну акцію – Свят-вечірню зустріч “Різдвяна зірка”, щоб бодай символічно об’єднати сотні тисяч родин, які вимушено були розділені після Другої світової війни: одні залишилася «під окупацією», інші були розкидані по Світу. Тому традиція запалювання «Різдвяної свічки» була своєрідним символом єднання українців в другій половині 20 століття.

Розвиток технічних засобів, прискорення поширення інформації в Світі призвели до висвітлення такого «науково необґрунтованого», але досить реального факту, як «Сходження благодатного вогню» у суботу перед Великоднем, який святкують тільки православні східного обряду та греко-католики.

Як тільки не намагалися пояснити це явище, але «Благодатний вогонь», незрозумілим для науковців чином, під час молитви православного Єрусалимського патріарха сам по собі з’являється у лампаді. І відбувається це вже не одну сотню років. Під час католицького святкування Великодня та під час молитов інших представників християнських церков такого явища чомусь не відбувається – тільки під час молитви православного Ієрусалимського патріарха перед святкуванням Великодня у представників православних церков.

Не вдаючись в те, звідки і що там береться, повернемося до українських скаутів.

У 1986 році в рамках передріздвяної акції «Світло з темряви», з’явилася традиція поширення «Різдв’яного вогню» з місця народження Ісуса – Віфлеєму. Цей акцію започаткувало австрійське радіо з міста Лінц. Того року «Вогонь миру» був запалений у Віфлеємі одним малюком з Австрії і транспортований під особливим наглядом багатьох спецслужб до Австрії. Завдяки залізничному сполученню, «Вогонь» був розповсюджених 24 грудня по всіх містах країни.

Ідея сподобалась європейцям і почала ширитися Європою. У 1993 році «Віфлеємський вогонь» після 40-ка годинного транспортування потрапляє до Москви завдяки Бертлю  Ґрюнвальду. Вже звідти його відправляють у Смоленськ, Кострому і, навіть, у Владивосток.

Із 1997 року, «ПЛАСТ» розпочинає щорічно приймати скаутську естафету поширення «Віфлеємського вогню миру». Спочатку вогонь передавався із рук в руки прямо на кордоні із Польщею. З 2007 року пластуни почали брати участь також у Службі Божій, що відбувається з нагоди привезення – літаком – до Відня вогню миру із Віфлеєму. Через військово-політичне ускладнення в Палестині австрійські скаути останнім часом не можуть поїхати безпосередньо до Храму Різдва Христового і запалати вогонь там. Тому вогонь передають їм місцеві арабські діти.

Саме із Відня Європою починається щорічна скаутська «різдвяна естафета». За понад 30 років поширення вогню, виробилося багато різних «об’єднуючих традицій». У Європі скаути заносять вогонь миру не лише до Європейського та національних парламентів, громад міст, християнських церков, але і в мечеті та синагоги, звідки його може взяти кожен бажаючий.

Із початку 2000-х років пластуни привозять «Віфлеємський вогонь» до Києва з Відня через польський кордон. Щорічно на Володимирські гірці, у соборі Святої Софії чи у Михайлівському соборі відбувається офіційна церемонія передачі вогню обласним делегаціям, які доправляють його в свої громади.

Для вироблення нової традиції із початку 2000-х років «ПЛАСТ» щорічно комунікував із усіма найбільшими християнськими церквами щодо благословення цієї пластової, скаутської ініціативи. УПЦ КП (ПЦУ), УГКЦ і РКЦ – традиційно благословляли Віфлеємський вогонь миру. Благословив його і Папа Римський.

Починаючи із 2014 року саме скаути-пластуни повезли Віфлеємський вогонь не лише в свої громади, але й на фронт, на передову.

Повертаючись до повідомлення, розміщеного на сайті Офісу Президента, варто ще раз звернути увагу на те, що в зустрічі з Президентом України взяли участь представники Національної організації скаутів України та Асоціації гайдів України. Пресслужба Президента України в своєму повідомленні цитує представницю Асоціації гайдів України Марію Чоп’як, а також Національної організації скаутів України – Наталію Строкань.

Строкань повідомила, що світло вогню “долало кордони та кілометри до України й чекає на кожного у храмі Іоанна Богослова” (ідеться про трапезний храм Михайлівського монастиря – Православної Церкви України). Вона процитувала слова засновника скаутського руху Роберта Бейден-Павелла у побажаннях президентській сім’ї: “Світанок настає після найтемнішої хвилини ночі”.

Скаути прочитали вітальний вірш, а потім діти – по одному представнику від кожної організації – разом передали лампадку з Вифлеємським вогнем Главі держави та першій леді. Володимир Зеленський привітав усіх скаутів та їхні родини з прийдешніми святами й побажав миру, повідомляє сайт Президента України.

Олександр Вікторович, “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС”

Нагадуємо:

13 грудня головну ялинку країни на Софійській площі у Києві прикрасили різдвяною зіркою, замість “чаклунського” капелюха, який демонтували.

19 грудня у Києві, під час проведення церемонії відкриття новорічної ялинки на Софіївській площі було запалено піротехнічні вогні, внаслідок чого відбулося загорання гірлянди, розташовваної неподалік ялинки. Обслуговуючим персоналом загорання було ліквідовано за допомогою вогнегасника. Підрозділи ДСНС не залучались. Постраждалих внаслідок даної події немає.

А в місті Чаплинка, що на Херсонщині, новорічна ялинка, яку встановили на майданчику біля будинку культури, згоріла повністю. За попередньою інформацією, загоряння сталось внаслідок замикання електроконтактів новорічної гірлянди. Із отриманих показів попередньо встановлено, що навмисного підпалу не було. Це підтверджується відеозйомкою молодих людей, які на той час були біля ялинки. На відео зафіксовано, що полум’я почало розповсюджуватися по поверхні штучної ялинки на висоті кілька метрів від землі.

Нагадуємо:

До Луганська зайшло бойовий підрозділ Збройних Сил Російської Федерації з танками, БМП і артилерією, повідомляє Діалог.UA з посиланням на сепаратистський Telegram-канал “Чьоткій Луганськ”. На ресурсі радіють, що бойовики нарешті “дочекалися реальної допомоги від Росії”

15 грудня. Потужна батальйонно-тактична група ЗС РФ, за даними джерел, була розміщена на автобазі шахти “Луганська” в передмісті окупованого Луганська. В “Чьоткій Луганськ” запевняють, що підрозділ Росії озброєні трьома танками, 8 одиницями БМП-1 і двома одиницями БМП-2. Крім того, російські військові мають при собі 5 БТР, 6 МТЛБ, а також 3 міномета 120 мм. Сепаратистський ресурс в цьому вбачає підстави того, що Росія має намір остаточно зірвати «велике перемир’я» на Донбасі. І луганський напрямок, скорше за все, в Москві вважають пріоритетним.

Потрібно відзначити, що підтвердження чи спростування озвученої сепаратистами інформації на даний момент немає. Однак, на протягом останніх тижнів на фронті значно збільшилася кількість обстрілів позицій Об’єднаних сил із застосуванням мінометів і артсистем.

Нагадуємо:

У 2021 році Міноборони України планує почати фінансування розробки вітчизняного ОТРК (оперативно-тактичного ракетного комплексу). Про це розповів заступник міністра оборони Олександр Миронюк в інтерв’ю для Defense Express.

«…необхідно згадати про іншу роботу КБ «Південне». А саме про проект оперативно-тактичного комплексу «Сапсан», який зараз у Міноборони дуже ретельно вивчається. З 2021 року планується його фінансування, щоб найближчим часом ми отримали це потрібне для ЗСУ озброєння», – сказав Олександр Миронюк.

Читайте також:

Роботи над «Сапсаном» тривали з 2010 року за кошти державного бюджету і згодом були припинені; надалі розробку цього ОТРК від КБ «Південне» вже під назвою «Грім-2» фінансував іноземний замовник. В результаті й ці роботи були згорнуті за рішенням екс-міністра оборони Павла Лебедєва, який зараз підозрюється у державній зраді.

Слід нагадати, що після розпаду Радянського Союзу Україна відмовилася від ядерної зброї, а потім почала програму скорочення ракетних комплексів, які дісталися від радянської армії. У результаті на озброєнні ЗСУ залишилися лише ракетні комплекси радянського виробництва «Точка-У». Головна проблема, з якою зіткнулися ЗСУ, це нестача комплектуючих. Щоб її вирішити, військове керівництво дійшло до висновку про необхідність створення нових, суто українських ракетних комплексів. Так і з’явився проект ОТРК «Сапсан», а з нею і ідея створення нового багатоцільового ракетного комплексу.

Роботу над «Сапсанами» почали фахівці конструкторського бюро «Південне», а випускати його планувалося на Південмаші в Дніпропетровську (на сьогодні – Дніпро). Комплекс почали готувати в 2006 році, він мав об’єднати конструкторські рішення з двох інших проектів, які так і не було завершено – «Грім» та «Борисфен».

За попередньо відомими ТТХ, ОТРК «Сапсан» може бути озброєний одноступінчастою балістичною ракетою, зенітною ракетою дальнього радіусу дії, протикорабельною ракетою середнього радіусу дії. Максимальна дальність стрільби балістичною ракетою повинна була складати 280-480 км (залежно від того, версія на імпорт чи ні), зенітної – 150 км, протикорабельної – 90 км.

Читайте також:

Екс-президент Петро Порошенко у 2018 році заявив про виділення коштів на подальшу розробку комплексу, і в серпні 2018 року на військовому параді на честь Дня незалежності України був навіть показаний макет ОТРК «Сапсан». Але в лютому 2019 року стало відомо, що військове відомство знову не фінансує роботи, що ведуться «Південним». А в грудні 2015 року Олександр Турчинов, на той час голова Ради національної безпеки і оборони України, заявляв, що ведеться розробка нового ракетного комплексу, який за своїми характеристиками буде перевищувати ОТРК «Сапсан». Що малося на увазі, достеменно невідомо.

Щоб з’ясувати деталі проекту, доведеться звернутися до інтерв’ю  колишнього начальника управління спеціальних програм Державного космічного агентства України (ДКАУ) Євгенія Махоніна, яке той дав ще у 2013 році.

“…саме масове застосування високоточної зброї найчастіше забезпечує досягнення поставлених цілей навіть без застосування сухопутних військ.

Комплекс «Сапсан» буде мати досить високу для цього класу озброєнь дальність стрільби – приблизно 300 км – що дозволить використовувати їх з глибини розташування своїх військ. Цей факт разом з малим часом перебування на стартовій позиції самохідної пускової установки (на базі шасі КрАЗу) і її високою мобільністю робить комплекс важкою мішенню для противника. А точність нанесення удару «сапсанів» – кілька метрів. Все це буде досягатися інерціальною системою наведення ракети з лазерним гіроскопом і системою супутникової навігації, а в подальшому розвитку комплексу – оптичною або радіолокаційною головкою самонаведення.

Використовувані в цьому комплексі ракети можуть оснащуватися різними бойовими частинами – осколково-фугасними, проникаючими, касетними і іншими. При цьому багатофункціональність ОТРК «Сапсан» буде забезпечуватися використанням розміщуваних на базовій пусковій установці транспортно-пускових контейнерів з різними ракетами – або оперативно-тактичними, або тактичними, а потім – і ракетними системам залпового вогню”.

Відомо також, що «Сапсан» призначений для ураження цілей в глибині розташувань противника: ракетних комплексів; літаків і вертольотів на аеродромах; артилерії та РСЗВ, установок ППО і ПРО, командних пунктів і вузлів зв’язку.

До складу комплексу, за попередніми даними, повинні входити: стартові пускові установки, балістична та крилата ракети; мобільний командний пункт управління (на рівні бригади, дивізії, батареї); самохідна пускова установка, транспортно-заряджаюча машина; агрегати електричного живлення; апаратура контролю та машина забезпечення бойового чергування.

Бойова частина ракети «Сапсан» за планом, мала складати 480 кг., виконана за моноблочною або касетною формою. Площа ураження при використанні осколково-фугасної частини – понад 10 000 м², касетного заряду – до 3 га. Швидкість підходу бойового блоку до цілі – в межах 1300 м/с. Час, необхідний для здійснення старту ракети з самохідної пускової установки, залежить від підготовленості бойової позиції та ступеня бойової готовності і має становити від 5 до 20 хвилин.

Про те, як проходили випробування пробних зразків ракет і як реалізується проект взагалі – інформації вкрай мало. Тому поки в Міноборони не розголосять деталі проекту і конкретні рішення щодо його фінансування, говорити про майбутнє цього ОТРК і переваги, які би з ним отримала наша армія перед РФ –  на жаль, передчасно.

Андрій Артюх, “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС”

Нагадуємо:

19 грудня, коли в Україні вшановують пам’ять Святого Миколая, за традицією дітям дарять подарунки. Традиційно до поздоровлення дітей останніми роками долучаються і активісти ветеранських організацій, в яких фронтовики – учасники АТО/ООС, збирають кошти на придбання подарунків, які попередньо замовляють дітлахи.  Особливу  увагу цього дня приділяють дітям, чиї батьки загинули на передовій, захищаючи цілісність України.

Долучилися до збору коштів і ветеранські організації Миколаївщині. Як повідомив «НОВА» голова ГО «Асоціація учасників та інвалідів АТО» Ілля Шполянський, миколаївські активісти цьогоріч поставили перед собою амбітне завдання – вручити подарунок від Святого Миколая кожній дитині-сироті до 20 років включно. Причому, зобов’язалися «атовці» здійснити дитячі мрії, адже кожна дитина мала можливість сама замовити  для себе подарунок вартістю до двох тисяч гривень. Активісти організували збір коштів на подарунки сиротам, вказавши номер спеціального рахунку для всіх бажаючих долучитися до шляхетної акції.

Вже на початку грудня активісти повідомили, що їм вдалося зібрати понад 150 тисяч гривень. Цих грошей виявилося достатньо, аби придбати кожній дитині-сироті омріяний подарунок. У переліку замовлених подарунків – мобільні телефони, одяг, набори юних блогерів, пилосос, і навіть квадратокоптер тощо. Благодійники могли також самостійно придбати подарунок і переслати його активістам «Новою поштою».

Подарунки активісти ГО «Асоціація учасників та інвалідів АТО» сьогодні вручали дітям в офісі своєї організації, що на вулиці Софіївська,3. На урочисту церемонію зібралися громадські активісти, члени родин загиблих воїнів, військовослужбовці, учасники АТО/ООС тощо. Першим привітав дітей сам Святий Миколай, який побажав їм доброго здоров’я та здійснення всіх їхніх мрій. Кожній дитини під час святкового заходу вручили подарунок.

Фото: Руслани Миронюк

Олександр Брусенський, “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС”

Нагадуємо:

До Нового року залишилися лічені дні. Але багато батьків все ще не визначилися, що даруватимуть дітлахам. Тому наполегливо радимо звернути увагу на іграшки, виготовлені ветеранами російсько-української війни.

Такий вибір дозволить вам одразу «убити двох зайців» – зробити цікавий та корисний подарунок дітям, а також – підтримати наших воїнів.

У цей передсвятковий час наша редакція зупинила свій вибір на іграшковій «Майстерні ВБ2» від ветерана ОЗСП “Азов” Вадима Бойка та милих в’язаних звірятах від Катерини Воропаєвої, яка воювала у складі мотопіхотного батальйону 53-ої окремої механізованої бригади.

Майстерня Вадима Бойка пропонує широкий асортимент дитячих розвивальних іграшок. Тут ви знайдете бізіборди та фліпчарти, пазли, календарі та дошки.

Вадим говорить, що поштовхом до створення власного виробництва стали троє його дітей. Після повернення з війни чоловік хотів виготовляти ножі, але якось його дружину зацікавив бізіборд, який є не лише цікавою, але і надзвичайно корисною для розвитку дитини іграшкою.

Нагадуємо:

Так з’явилася «Майстерня ВБ2», яка пропонує не просто іграшки для дітей молодшого віку, але і «розумні розваги» для інклюзивних груп та дітей з особливими потребами.

«Кожна наша іграшка – індивідуальна. Двох однакових ви не знайдете. Ми постійно експериментуємо з формою та кольором, прагнемо задовольнити найбільш вибагливих клієнтів», – розповідає Вадим Бойко.

Також ветеран ділиться своєю невеликою «гордістю» – пазлом «Мапа України».

«Він був виготовлений на замовлення нашого побратима, столичного вчителя-методиста, який довго не міг знайти, хто б втілив цей проєкт. Братися за нього нам теж було трохи лячно. Але цю кропітку та відповідальну роботу ми виконали якісно, тому отримали ще декілька аналогічних замовлень», – говорить захисник.

До речі, наразі у майстерні Вадима Бойка триває святковий розпродаж. Суть акції полягає в наступному: купуючи один із акційних бізібордів, мапу-пазл чи шкільний стенд-календар, ви отримуєте безкоштовне доставлення та маленьку іграшку-шнуровку у подарунок.

Якщо іграшки від Вадима Бойка створені для розвитку, то м’які герої Катерини Воропаєвої – виключно для душі. Дівчина в’яже з плюшевої, повністю гіпоалергенної пряжі. Тому її зайці, ведмеді, їжаки, мишки та єдинороги можуть стати гарним другом для вашої дитини від самого народження. Іграшки від Катерини настільки милі, що здатні подарувати приємні емоції не лише малюкам, але і дорослим.

«Ця справа захопила мене ще на фронті. Повернувшись до мирного життя, я продовжила створювати своїх маленьких героїв. В’яжу зараз небагато, переважно на замовлення, бо маю маленьку дитину, якій приділяю весь свій вільний час, – розповідає Катерина. – Зауважу, що мої іграшки абсолютно безпечні, бо виготовлені виключно з натуральних матеріалів. І, звісно ж, з любов’ю».

Олена Шаріпова, “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС”

Нагадуємо: