В Україні нестача водіїв вантажного транспорту. За оцінками уряду, нині агросектор потребує до 40 тисяч фахівців. У цій ситуації значну роль могли б відіграти ветерани, які мають відповідний досвід або готові пройти навчання. Залучення захисників до цієї сфери може вирішити кадрову кризу, а також забезпечити стабільну зайнятість для тисяч людей, які повернулися з фронту. Про це повідомив заступник міністра розвитку громад та територій Сергій Деркач у коментарі Укрінформу

На українському ринку вантажних перевезень — серйозний кадровий голод. За офіційними оцінками, аграрні та логістичні компанії потребують щонайменше 30–40 тисяч кваліфікованих водіїв вантажного транспорту категорії СЕ. Через це простоює третина автопарку. Проблема особливо болісна для агросектору в розпал літньої логістики та експорту нового врожаю.

Однією з ключових причин дефіциту в 2022–2023 роках стала проблема з бронюванням. Частина водіїв була мобілізована або виїхала за кордон, де також високий попит на далекобійників.

«Зараз ситуація з бронюванням для бізнесу частково врегульована — компанії можуть залишити у штаті до 50% ключових працівників. Але часто водіїв у цих 50% замінюють офісні або логістичні фахівці», — зазначив Деркач.

У період збору врожаю аграрний бізнес критично залежить від логістики. Через нестачу водіїв ускладнюється вивезення зерна, доставка добрив, перевезення техніки. В окремих регіонах це призводить до внутрішніх логістичних «вузлів». Експортери та трейдери, своєю чергою, ризикують зірвати контракти через несвоєчасну доставку продукції до портів і хабів.

Понад половина опитаних ветеранів (55%) не знають, яка робота їм підійде. і 23% не розуміють, із чого почати.

Про це пише сайт Work.ua, який провів опитування серед ветеранів.

Згідно з опитуванням, 29% респондентів не можуть повернутись до попередньої роботи. Заважають поранення, втрата кваліфікації, зміни в житті. Ще 19% ніколи не працювали в цивільному секторі.

«Ветерани відкладають пошук або погоджуються на перше, що трапляється. І не тому, що це усвідомлений вибір, а тому, що це хоч якийсь шанс. Випадкова вакансія — не завжди шлях до гідного повернення. Тому важливо, щоб ветерани бачили перед собою можливості, вчилися говорити про свій досвід цивільною мовою, не залишалися наодинці, а зверталися до консультантів», – говориться у публікації.

За даними платформи, багато ветеранів вибирають сферу охорони та безпеки, бо бачать у цьому пряме продовження військового досвіду. «Це схоже на логічний і безпечний перехід, оскільки форму замінює форма, команду замінює команда, а чітка інструкція зберігає відчуття контролю», – говориться у публікації.

Понад 30% респондентів зазначили, що планують працювати або вже працюють у сфері охорони та безпеки чи в приватних охоронних фірмах. «Коли не видно інших варіантів, коли немає підтримки в перекладі військового досвіду на цивільні професії, сфера безпеки стає автоматичним вибором, щоб повністю не дезорієнтуватися», – пише сайт.

Work.ua підкреслює, що роботодавці мають бачити не просто статус, а фахівця. Давати відповідь, навіть якщо це «ні». Включати у свої команди людей з досвідом служби не з благодійності, а з поваги й розуміння цінності.

«Після завершення служби багато військових стикаються не лише з новим ринком праці, а й з глибшою кризою ідентичності», – зазначено у публікації.

Кабінет Міністрів України вніс зміни до порядку, за яким діти ветеранів, що навчаються за контрактом у коледжах або університетах, можуть отримати державну компенсацію за навчання. Відтепер право на підтримку також отримали діти, чиї батьки набули інвалідності під час Революції Гідності.

Про це повідомили у Міністерстві у справах ветеранів.

Хто має право на компенсацію

Згідно з оновленим порядком, компенсацію можуть отримати:

• діти ветеранів війни, які вважаються зниклими безвісти за особливих обставин згідно із Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин»;
• діти ветеранів війни, позбавлених особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи…», а також членів їхніх сімей;
• відтепер також — діти осіб, які отримали інвалідність внаслідок поранень або ушкоджень під час подій Революції Гідності (21.11.2013 – 21.02.2014).

Що ще передбачають зміни

Крім уточнення категорій отримувачів компенсації, урядовим рішенням також:

• запроваджено переважне право на допомогу для студентів, які завершують навчання в поточному навчальному році;
• введено механізм верифікації заявників, що дозволить перевіряти право на державну допомогу;
• заклади освіти зобов’язані вносити інформацію про належність здобувачів освіти до відповідних категорій у Єдину державну електронну базу з питань освіти (ЄДЕБО).

Мінветеранів розпочало реєстрацію на всеукраїнський турнір з кіберспорту для ветеранів, військовослужбовців та членів їхніх родин. Участь у змаганнях передбачає тренування з професійними гравцями, можливість сформувати команду і долучитися до ветеранської кіберспортивної спільноти.

Про це повідомляє пресслужба відомства.

Етапи турніру:

• ⁠онлайн-відбір (реєстрація)
• Кваліфікаційна сітка (онлайн)
• ⁠Фінал у Києві.

Дисципліни:

• Counter-Strike 2,
• Dota 2,
• EA Sports FC (FIFA).

До участі запрошують ветеранів і ветеранок, а також Захисників й Захисниць зі статусом учасника бойових дій.

“Кіберспорт стає новим простором для реінтеграції, підтримки та розвитку. Це — можливість повернення до цивільного життя через командну гру, концентрацію та стратегію. Це — простір, де немає обмежень, але є дух змагання і спільнота однодумців”, — наголосили у Мінветі.

Реєстрація триватиме до 15 серпня 2025 року. Для подачі заявки заповніть форму за посиланням.

Для Херсонської громади утворена Рада ветеранів, до складу якої входять родичі загиблих військових та ветерани. Її головою обрали керівника  організації “Рух Ветеранів Півдня” Дмитра Бондаренка.

Про це у соціальних мережах повідомив начальник Херсонської МВА Ярослав Шанько.

Зазначається, що до складу Ради також увійшли ветерани війни, представники громадських організацій та виконавчих органів міської ради. Організація займатиметься адвокацією прав військових, питаннями медицини, реабілітації, освіти та працевлаштування.

Рада працюватиме як дорадчий орган при виконавчому комітеті та братиме участь у вирішенні важливих питань, пов’язаних із соціальним захистом та вшануванням пам’яті полеглих героїв. Очікується, що оновлений склад Ради сприятиме налагодженню ефективнішої комунікації між владою та ветеранською спільнотою.

У Калуській громаді презентували новий мистецький проєкт «Фотогерої». Його ініціаторки об’єдналися задля глибокої мети: через мистецтво підтримати наших захисників, повернути їм віру в себе, нагадати суспільству про ціну свободи.

Про це розповіли на сторінці Калуської міської ради.

Проєкт «Фотогерої» став логічним і щемким продовженням проєкту «Танцюю, бо живу», що був реалізований у лютому 2025 року в ПК «Юність» і сколихнув серця десятків людей.

Історія цього шляху почалася з простого, але дуже сильного моменту. До лікарки-отоларинголога Олександри Митровцій, яка також є поетесою, композиторкою та виконавицею, на прийом прийшов військовий на протезі разом зі своєю дружиною, яка в ході розмови сказала фразу, що спонукала пані Олександру до творчого задуму: 

— «Я зроблю все, щоб мій чоловік ходив. І я хочу, щоб він ще й… танцював».

Саме цей момент для пані Олександри став поштовхом до створення проєкту «Танцюю, бо живу». Його героями стали ветерани війни — Віктор Чернега, Віктор Тугбаєв та Назар Дзундза. У кожного з них — своя болюча історія, але спільним для всіх стало щире бажання жити, попри поранення, ампутації, фізичні виклики. Поруч із ними — рідні, друзі, дружини, діти… І вся команда проєкту, яка за цей час стала для них сім’єю.

До творення танцювального дійства долучилося багато людей: поетеси Тетяна Грінка-Ждан і Ольга Голощук, гурт «Гармонія», вокалісти Наталія Левінська із сином Олександром, гітарист Сергій Кульбанський, режисери, відеографи, хореографи Наталія Самочко та студентки з Калуського фахового коледжу культури та мистецтв. Саме вони створили хореографічну основу виступу — ніжну, щиру, надихаючу.

«Мета проєкту — показати Захисникам нашу небайдужість, готовність бути поруч і величезне бажання повернути у суспільство тих, хто вже не на фронті, бо не може більше там бути. Ми дякуємо їм за все», — говорить організаторка Олександра Митровцій.

І коли вже здавалося, що після «Танцюю, бо живу» проєкт завершується, учасники самі попросили продовження. Так з’явився проєкт «Фотогерої». Олександра Митровцій звернулася до фотографині Любові Карташової, яка мріяла зробити фотосесію з військовими. Пані Любов через війну змушена була шукати нову домівку та обрала Калуську громаду. Тут і змогла втілити свою мрію. 

До проєкту «Фотогерої» долучилися як учасники попереднього танцювального проєкту — Назар Дзундза і Віктор Тугбаєв, — так і нові герої: Василь Березовський, Андрій Марунчак, Дмитро Равх та Олег Климишин.

13 липня в Житомирі проходила товариська зустріч з ампфутболу між житомирською командою “Титани” спортклубу “Дон Боско” та рівненською “Верес Мрія”. Гравці розповіли що для ветеранів, які втратили кінцівки, такий вид спорту є моральною підтримкою на шляху реабілітації.

Про це повідомляє Суспільне-Житомир на сторінці

Ампфутбол — це адаптивний вид спорту на милицях для людей із травмами та ампутаціями. Гравець житомирської команди з ампфутболу “Титани” ветеран російсько-української війни Олександр Халабуда ногу втратив під час виконання бойового завдання. На протез став швидко, а от адаптуватися морально було значно важче. Заняття з ампфутболу, з його слів, дуже йому в цьому допомогли.

“Найбільше допомагає спілкування зі своїми побратимами по нещастю“, — говорить Олександр. Знайшов підтримку серед побратимів і Євгеній Самолюк, який до поранення взагалі не грав у футбол.

“Прийшов подивився — спочатку не зайшло. Щоправда, подивився, прийшов додому, а дружина каже: йди і щось роби. Раз-два-три — і втягнувся. Зараз класно — їздимо на чемпіонати, були в Польщі, їздили на навчання, лекції були, тренування. З Британії приїзжав тренер. Тобто прикольно, що тут скажеш — краще ніж дома сидіти“, — розповів Євгеній.

Керівник спортивного клубу “Дон Боско” Микола Скримінський каже, що ампфутбол це не лише спорт, а насамперед — спосіб реабілітації воїнів, які втратили кінцівки. Житомирську команду “Титани” створили у липні 2024 року. Тоді у її складі було троє гравців, а нині, за словами Миколи, їх 10, і команда продовжує формуватися.

“Десь через пів року ми зрушили з мертвої точки — до нас почали долучатися хлопці. Ми привозимо їх з навколишніх сіл та містечок: до нас приїжджають з Пулин, з Курного. Тобто географія — це не тільки Житомир, це майже вся Житомирська область“, — говорить керівник спортклубу.

Нині “Титани” готуються до Чемпіонату України з ампфутболу, який має розпочатися наприкінці серпня, а поки проводять дружні матчі. Так, 13 липня житомирська команда зіграла проти рівненської команди “Верес Мрія”. Серед гравців команди “Верес Мрія” — Тетяна М’ялик, яка є єдиною жінкою в команді. Тетяна займається ампфутболом рік, і за цей час встигла взяти участь у міжнародних чемпіонатах.

“Я була на чемпіонаті світу в Колумбії — з командою ми посіли шосте місце. Спочатку, коли я почала ходити на цих милицях, я подумала: все, я не хочу займатися футболом. Але потім ми з жіночою командою поїхали в табір “Максимум”, і воно мені вже сподобалося. І тоді я подумала, що не так воно вже й важко“, — розповіла Тетяна.

Дружній матч між командами “Титани” з Житомира та “Верес Мрія” з Рівного закінчився перемогою житомирян.

“Головна особливість ампфутболу в тому, що гравці не мають кінцівки, а в іншому це таке ж саме тренування, як і в звичайної команди. Я пишаюся командою — вони молодці, вони суперові, вони рухаються чудово“, — сказав тренер команди “Титани” Володимир Крот.

Міністерка у справах ветеранів Наталія Калмикова заявила, що розмови про можливе розформування очолюваного нею відомства є чутками. Також вона також наголосила, що саме ветеранська спільнота свого часу ініціювала створення цього органу виконавчої влади, і воно продовжує працювати.

Про це йшлося під час ексклюзивного інтерв’ю агентству “Інтерфакс-Україна”.

“Створення Міністерства у справах ветеранів адвокатували самі ветерани. Для спільноти, з одного боку, це той орган, до якого вони приходять з усіма проблемами, незалежно від того, де вони виникли, а з іншого боку, це символ того, що вони помітні, і що їх визначають як громадян з окремим статусом”, – повідомила Калмикова інформагентству на питання, чи доцільно буде приєднувати Мінветеранів до якогось іншого міністерства.

Як передає Інтерфакс-Україна, вона зазначила, що, оскільки ветерани – це велика частина нашого суспільства, нам необхідно більше звертати уваги на те, які потреби в людей, що найбільше вклалися в країну. На уточнююче запитання, чи в контексті кадрових ротацій в уряді обговорюється розформування Мінветеранів, міністр відповіла, що це чутки.

“Міністерство має працювати як координатор. Тому що ветеранська політика наскрізна. Ветерани приходять в системи охорони здоров’я, освіти, економіки, культури, і має бути той координуючий орган, який розуміє потребу, запити, і може їх адресувати іншим центральним органам, і спрямувати формування політик таким чином, щоб інтерес ветерана був врахований. Я вважаю, що це для нашої країни, для наших реалій, для наших ресурсів найоптимальніший варіант”, – додала вона, відповідаючи на питання, чи необхідне відомстві масштабування.

Крім того, коментуючи ідею підсилення ветеранської теми шляхом впровадження в уряді посади профільного віцепрем’єра, Калмикова заявила, що у неї немає на це єдиної відповіді: “Не можу сказати, що цього не треба, але й не можу сказати, що це необхідно”.